Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/38207/19-п : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією; Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2021. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 26.01.2021
Номер судового провадження: 3-6536/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/38207/19-п 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 січня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С. В., за участю секретаря Галаган Г. О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Сіліної М. Д., прокурора Кіча О. М., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 31-02/325 від 17.07.2019, ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, будучи особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи у приміщенні Національної поліції України за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, не повідомив свого безпосереднього керівника про реальний конфлікт інтересів, який виник у зв`язку з організацією розгляду звернення (скарги) ОСОБА_2 від 02.08.2018, зареєстроване у Національній поліції України 03.08.2018 за № В-19096, та необхідністю надання відповіді на нього, чим порушив вимоги, встановлені пунктом 2 частини першої статті 28 Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. 
		Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 31-02/326 від 17.07.2019, ОСОБА_1 , займаючи посаду начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, будучи особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи у приміщенні Національної поліції України за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, у порушення вимог пункту 3 частини першої статті 28 Закону вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: розглянув звернення (скаргу) ОСОБА_2 від 02.08.2018, зареєстроване у Національній поліції України 03.08.2018 за № В-19096, та листом від 23.08.2018 за № В/4/15/9-2018 надав на нього відповідь.
		Як зазначено у вищевказаних протоколах, розгляд скарги ОСОБА_2 від 02.08.2018, зареєстрованої у Національній поліції України 03.08.2018 за № В-19096, становив приватний інтерес начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1, зумовлений предметом скарги, якою надавалась негативна оцінка виконанню службових обов`язків ОСОБА_1 як особою, що здійснювала розгляд запиту на інформацію ОСОБА_2 та, відповідно, бажанням за результатами розгляду скарги приховати можливе неналежне виконання службових обов`язків, унеможливити проведення службового розслідування стосовно себе та уникнути можливої дисциплінарної відповідальності.
		Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, не визнала. Так, обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 зазначив, що відповідь на запит ОСОБА_2 була надана у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк, а підстави, у зв`язку з якими ОСОБА_2 було відмовлено у наданні інформації, були вагомими.
		Захисник у судовому засіданні зазначив, що в діяннях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП. Так, захисник вказав, що у випадку порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» подання скарги є неналежним способом оскарження дій виконавця за запитом, оскільки протокол за ст. 212-3 КУпАП мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Крім того, з огляду на невідповідність дати складення протоколу даті виявлення особи, яка нібито вчинила правопорушення, захисник вважав, що складені протоколи є недопустимими доказами і не мають братися до уваги при розгляді даної справи.
		Прокурор у судовому засіданні надав висновок, відповідно до якого вважав наявним у діях ОСОБА_1 склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, та з огляду на закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, вважав необхідним провадження в справі закрити з нереабілітуючих підстав, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		Суд, вислухавши позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступного висновку.
		Згідно з наказом Голови Національної поліції України Князєва С. М. від 13.07.2018 № 634о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України /а. м. 38/.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають центральний орган управління поліції та територіальні органи поліції.
		Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України є структурним підрозділом центрального органу управління поліції.
		Таким чином, відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 , як поліцейський, є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
		Зі змісту протоколів вбачається, що до Національної поліції України 26.07.2018 надійшов запит на інформацію, із яким відповідно до положень статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся ОСОБА_2 , про надання (надіслання на електронну пошту) Положення про Департамент стратегічних розробок Національної поліції України та управління кримінального аналізу Національної поліції України (електронні копії) /а. м. 15/.
		Запит зареєстровано Департаментом документального забезпечення Національної поліції України за № 1547зі та за резолюцією т.в.о. Голови Національної поліції України Аброськіна В. В. 31.07.2018 передано для розгляду до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
		За результатами розгляду запиту на інформацію ОСОБА_2 31.07.2018 за № 3зі/13/9/1-18 надано відповідь за підписом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1, якою відмовлено у задоволенні запиту (у наданні запитуваних документів) /а. м. 16/.
		Обґрунтовуючи вищезазначену відповідь, ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до пункту 9 розділу ІІ Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 10.05.2016 № 385, відомості про безпосередні функції та завдання органів та підрозділів поліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, є службовою інформацією.
		У подальшому до Національної поліції України надійшла скарга ОСОБА_2 від 02.08.2018, яку Департаментом документального забезпечення Національної поліції України зареєстровано 03.08.2018 за № В-19096 /а. м. 19-21/.
		Згідно з резолюцією першого заступника Голови Національної поліції України Аброськіна В. В. скарга ОСОБА_2 передана до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, де була зареєстрована 16.08.2018 за № В/4.
		У скарзі ОСОБА_2 звернув увагу на порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» при розгляді його запиту на інформацію від 26.07.2018, повторно просив задовольнити вказаний запит, а також просив провести службове розслідування за фактом можливого порушення відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації, виконавцями, що забезпечували розгляд запиту, вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та притягнення їх до відповідальності.
		Надалі ОСОБА_1 розглянув звернення (скаргу) ОСОБА_2 від 02.08.2018, зареєстровану в Національній поліції України 03.08.2018 за № В-19096, та листом від 23.08.2018 за № В/4/15/9-2018 надав відповідь на нього /а. м. 24/.
		Частиною 1 статті 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
		Крім того, частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
		Частина 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» дає визначення, зокрема, наступним термінам:
		1) потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
		2) приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; 
		3) реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
		Аналіз термінів «потенційний конфлікт інтересів» та «реальний конфлікт інтересів», які містяться у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
		Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.
		Отже, виходячи із законодавчого визначення поняття реального конфлікту інтересів, в тому числі і підстав, якими він може бути зумовлений, суддя надходить висновку, що реального конфлікту інтересу у діяннях ОСОБА_1 не вбачається.
		З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду запиту на інформацію від 26.07.2018 ОСОБА_2 дійсно було надано відповідь за підписом начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1 від 31.07.2018, якою відмовлено у задоволенні вказаного запиту, що в свою чергу свідчить про безпідставність викладеної у зверненні (скарзі) ОСОБА_2 від 02.08.2018 позиції про нібито ненадання відповіді.
		Крім того, надаючи відповідь на звернення (скаргу) ОСОБА_2 від 02.08.2018, ОСОБА_1 зазначив, що вичерпну відповідь на запит було надано Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України (від 31.07.2018 № 3зі/15/9/1-18) та надіслано на електронну пошту ОСОБА_2 . 
		Так, відповідно до пункту 9 розділу ІІ Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 10.05.2016 № 385, відомості про безпосередні функції та завдання органів та підрозділів поліції, які здійснюють оперативну-розшукову діяльність, є службовою інформацією, яка згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» віднесена до інформації з обмеженим доступом.
		Отже, відмова у наданні електронної копії положення про Департамент стратегічних розробок Національної поліції України та Управління кримінального аналізу Національної поліції України була правомірною та належним чином обґрунтованою.
		В матеріалах справи відсутні дані, що вказані відповіді за підписом ОСОБА_1 в подальшому оскаржувались та були визнані протиправними, чи що на запити ОСОБА_2 іншими посадовими особами Національної поліції України надавались копії запитуваних ним документів, чи що відносно ОСОБА_1 було проведено службове розслідування та притягнуто останнього до дисциплінарної відповідальності у зв`язку із неналежним виконання службових обов`язків у зв`язку із вищенаведеними обставинами.
		Таким чином, не знайшло свого підтвердження припущення, що розгляд скарги ОСОБА_2 від 02.08.2018, зареєстрованої у Національній поліції України 03.08.2018 за № В-19096, становив приватний інтерес начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1, зумовлений предметом скарги, якою надавалась негативна оцінка виконанню службових обов`язків ОСОБА_1 як особою, що здійснювала розгляд запиту на інформацію ОСОБА_2 та, відповідно, бажанням за результатами розгляду скарги приховати можливе неналежне виконання службових обов`язків, унеможливити проведення службового розслідування стосовно себе та уникнути можливої дисциплінарної відповідальності, оскільки не встановлено, що у ОСОБА_1 був якийсь приватний інтерес у розгляді цієї скарги чи підстави для побоювань негативних наслідків для себе за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 . 
		Варто зауважити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		З рахуванням викладеного, відсутні підстави стверджувати, що надаючи відповідь на звернення (скаргу) ОСОБА_2 від 02.08.2018, начальник Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_1 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів. Також, оскільки не доведено наявність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, відповідно у нього і не виникло обов`язку повідомляти про нього свого безпосереднього керівника.
		Отже, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, надходжу висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Керуючись ст. ст. 172-7, 247, 251, 252, 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку з відсутністю в його діяннях складу адміністративного правопорушення. 
		Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
		 
		Суддя С. В. Шапутько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...