Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/11219/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2021. Зареєстровано: 30.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2021.
Дата набрання законної сили: 29.04.2021
Номер судового провадження: 11-кп/991/8/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016101070000035

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 758/11219/16-к
		Провадження №11-кп/991/8/21
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 квітня 2021 року                                     місто Київ
		 
		Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
		головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
		учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_6 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,
		розглянула в судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016101070000035 від 09.02.2016, за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Засінци Єльського району Гомельської області, Республіка Білорусь, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не одружений, із вищою освітою, працює директором ТОВ «Грюнвальд Трейд», має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною3 статті368 Кримінального кодексу України (далі  КК);
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Зоряне Вінковецького району Хмельницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , одружений, із середньою освітою, тимчасово не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною5 статті27  частиною3 статті368 КК.
		Історія провадження
		1.24.09.2019 до Вищого антикорупційного суду із Подільського районного суду м.Києва надійшли матеріали кримінального провадження в порядку, передбаченому підпунктом4 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК).
		2.28.08.2020 суд ухвалив обвинувальний вирок.
		3.28.09.2020 на цей вирок прокурор ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_9 , захисник підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
		4.17.03.2021 ухвалою Суду частково задоволено клопотання ОСОБА_7 , вирішено вирок Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК,  скасувати, звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого частиною2статті369-2 КК, у зв`язку з закінченням строків давності на підставі статті 49КК, а кримінальне провадження №42016101070000035 від 09.02.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною2 статті 369-2КК,  закрити.
		5.17.03.2021 ухвалою Суду також задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_10 , вирішено вирок Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 в частині визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною2 статті369-2 КК,  скасувати, звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК, у зв`язку з закінченням строків давності на підставі статті 49 КК, а кримінальне провадження № 42016101070000035 від 09.02.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною2 статті 369-2КК,  закрити.
		Короткий зміст вироку та висновки суду першої інстанції
		6.Вироком Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020:
		(1) ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 368 КК, частиною 2 статті 369-2 КК, та призначено покарання: за частиною 1 статті 368 КК  3 роки позбавлення волі з позбавленням ОСОБА_7 права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту2 частини 1 статті3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки; за частиною2 статті369-2 КК  4 роки позбавлення волі. На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки;
		(2) ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною5 статті27  частиною1 статті368 КК, частиною2 статті369-2 КК, та призначено покарання: за частиною5 статті27  частиною1 статті368 КК  2 роки позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих повноважень на підприємствах, організаціях, установах державної та комунальної власності, строком на два роки; за частиною 2 статті 369-2 КК  3 роки позбавлення волі. На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих повноважень на підприємствах, організаціях, установах державної та комунальної власності, строком на два роки;
		(3) вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, до підсудних застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.
		7.Суд першої інстанції визнав:
		(1) ОСОБА_7 винуватим у тому, що він, будучи призначеним тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, тобто будучи службовою особою, висловив ОСОБА_11 прохання надати неправомірну вигоду для себе за складання та видачу листа погодження про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 74,5га, за посередництва ОСОБА_8 одержав таку неправомірну вигоду, та, водночас, за співучасті ОСОБА_8 надав ОСОБА_11 обіцянку здійснити вплив за надання йому в подальшому неправомірної вигоди на прийняття позитивного рішення начальником Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_12 , тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, з метою прийняття останнім рішення про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 74,5га.
		(2) ОСОБА_8 визнано винуватим в тому, що він діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, за співучасті ОСОБА_7 , надав ОСОБА_11 обіцянку здійснити вплив за надання йому в подальшому неправомірної вигоди на посадових осіб Київської обласної державної адміністрації (далі  Київська ОДА), Київської обласної ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, тобто осіб, уповноважених на виконання функцій держави, для погодження, отримання дозволу на розробку та затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі у довгострокове тимчасове користування земельної ділянки орієнтовною площею 74,5га, а також учинив пособництво ОСОБА_7 у висловленні ОСОБА_11 прохання надати неправомірну вигоду для себе ( ОСОБА_7 ) та в одержанні такої неправомірної вигоди за вчинення ОСОБА_7 як службовою особою дії з використанням службового становища  складання та видачу листа погодження про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном 49 років земельною ділянкою орієнтовною площею 74,5га.
		8.Щодо розміру неправомірної вигоди суд першої інстанції дійшов висновку, що стороною обвинувачення (1)доведено поза розумним сумнівом лише суму неправомірної вигоди в загальному розмірі 10000 доларів США, яку ОСОБА_7 за пособництва ОСОБА_8 висловив ОСОБА_11 прохання надати за складання та видачу листа погодження про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування земельною ділянкою, а також за надання якої в подальшому ОСОБА_7 і ОСОБА_8 надали обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави), (2)не доведено поза розумним сумнівом розмежування суми, яку обвинувачені просили і погодились отримати, на дві частини: призначену ОСОБА_7 (стаття368КК) і призначену за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави (частина2 статті369-2КК). За таких умов дії ОСОБА_7 в частині одержання неправомірної вигоди кваліфіковано судом за частиною1 статті368КК, а не за частиною3 статті368КК, як про це йшлося в обвинувальному акті. При цьому, судом першої інстанції установлено, що відповідна сума в розмірі 10000 доларів США була лише узгодженою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 сумою завдатку (першим платежем). Водночас суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом кінцевий розмір неправомірної вигоди, який згідно з висунутим обвинуваченням підсудні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 планували одержати від ОСОБА_11 .
		9.За результатами перевірки версії сторони захисту про провокацію судом не було встановлено фактів, які б свідчили про те, що злочини не були би вчинені без втручання правоохоронних органів та відповідно не констатовано в цій справі провокації.
		10.Суд першої інстанції визнав недопустимими та не врахував такі групи доказів сторони обвинувачення:
		(1) протокол огляду місця події від 10.03.2016 із відеозаписом до нього (том 3 а.с. 212-218), що проводився у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_5 , та всі докази, одержані в ході цього огляду місця події (грошові купюри номіналом 500 (п`ятсот) гривень у кількості 300шт. (всього 150000 гривень) та 100 (сто) доларів США у кількості 40шт. (всього 4000 доларів США); серветки зі змивами з лівої та правої рук ОСОБА_8 ; експериментальний зразок серветки за допомогою проведення змиву), мобільний телефон чорно-сріблястого кольору марки «NOKIA», моделі 6700с-1 IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою мобільного оператора зв`язку НОМЕР_2 , а також заяву ОСОБА_13 щодо згоди на огляд приміщення (на підставі частини1 статті86, частин1,2 статті87КПК);
		(2) докази, похідні від доказів, одержаних під час огляду місця події в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме: (2.1)протокол огляду речей від 10.06.2016 (том5 а.с.117-122); (2.2)протокол огляду предметів від 12.03.2016 (том 4 а.с.6-13) в частині огляду мобільного телефону марки «NOKIA», моделі 6700с-1, IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою мобільного оператора зв`язку НОМЕР_2 ; (2.3)висновок експерта №160/5 від 24.05.2016 (том5 а.с.69-79) разом із довідкою щодо фактичної вартості проведення судової експертизи (том5 а.с.80);
		(3) протокол огляду місця події від 10.03.2016, який проводився у приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп» за адресою: АДРЕСА_6 (том 3 а.с.130-134), та всі докази, вилучені в ході цього огляду місця події (копія диплома (том 3 а.с.136-137), медична довідка за формою №122-2/о на ім`я ОСОБА_7 (том3 а.с.138), медична довідка за формою №086/у на ім`я ОСОБА_7 (том3 а.с.139), особова картка працівника на ім`я ОСОБА_7 (том3 а.с.140), заява від імені ОСОБА_11 на ОСОБА_7 від 04.03.2016 (том3 а.с.190), копія заяви від імені ОСОБА_11 на ОСОБА_7 від 04.03.2016 (том3 а.с.191), заява ОСОБА_11 на ОСОБА_12 від 04.03.2016 (том3 а.с.192), лист від імені ОСОБА_7 на ОСОБА_11 від 09.03.2016 (том3 а.с.193), мобільний телефон марки «Lenovo» моделі S-90-A (як доказ сторони обвинувачення), рукописно виконану заяву від імені начальника Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_12 (том3 а.с.129) щодо надання дозволу на проведення огляду в приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп»;
		(4)докази, похідні від доказів, одержаних під час огляду місця події у приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп»: (4.1)протокол огляду речей від 13.05.2016 із фототаблицею (том5 а.с.86-95) у частині огляду речей, вилучених під час проведення огляду місця події у приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп»; (4.2)протокол огляду предметів від 12.03.2016 (том4 а.с.6-13) в частині огляду мобільного телефону марки «Lenovo» моделі S-90-A; (4.3)протокол огляду речей від 18.05.2016 з DVD-R диском до нього та додатком (роздруківкою) (том5 а.с.96-116), в ході якого органом досудового розслідування було оглянуто пам`ять мобільного телефону марки «Lenovo» моделі S-90-A;
		(5) другий примірник листа від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_11 від 09.03.2016 №68 щодо незаперечення про використання в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном на 49 років земельної ділянки (том3 а.с.234).
		11.У той же час мобільний телефон чорно-сріблястого кольору марки «NOKIA» моделі 6700с-1 та мобільний телефон марки «Lenovo» моделі S-90-A судом визнано допустимими доказами сторони захисту.
		12.Суд першої інстанції визнав неналежними такі групи доказів з огляду на те, що вони не підтверджують існування чи відсутність жодних обставин, що підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні: (1)протокол за результатами проведення негласної розшукової (слідчої) дії (далі  НСРД) у виді спостереження за ОСОБА_7 від 14.03.2016 №14/1/2-1473 (том5 а.с.3); (2)протокол за результатами проведення НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю відносно ОСОБА_14 від 14.03.2016 №14/1/2-1475 (том5 а.с.5); (3)протокол за результатами проведення НСРД  зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі мобільного телефону, яким користується ОСОБА_14 від 31.03.2016 №14/1/2-1474 (том5 а.с.4); (4)протокол за результатами проведення НСРД  спостереження за особою ОСОБА_14 від 31.03.2016 №14/1/2-1476 (том5 а.с.6); (5)запит детектива та відповідь з управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА (том7 а.с.28-29) про пільги ОСОБА_15 , надання їй субсидій і допомог, запит детектива та дві відповіді з управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про пільги ОСОБА_16 , надання їй субсидій і допомог (том7 а.с.30-33); (6)витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ОСОБА_7 (том7 а.с.243) та щодо ОСОБА_8 (том7 а.с.274); (7)довідку від 16.08.2016, надану ОСОБА_16 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про суми її доходів за період з 2011 року по І півріччя 2016 року включно (том10 а.с.226); (8)інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав щодо ОСОБА_17 (том7 а.с.34-35), ОСОБА_16 (том7 а.с.36-38), ОСОБА_18 (том7 а.с.39), ОСОБА_15 (том7 а.с.40-43), ОСОБА_7 (том7 а.с.51-52), ОСОБА_7 (том7 а.с.242), ОСОБА_8 (том7 а.с.272-273), щодо квартири АДРЕСА_7 (том7 а.с.44-46), щодо квартири АДРЕСА_8 (том7 а.с.47-48), щодо квартири АДРЕСА_9 (том7 а.с.53-55), щодо будинку АДРЕСА_10 (том7 а.с.49-50), довідки з НАІС ДДАІ щодо наявності транспортних засобів у ОСОБА_19 (том7 а.с.56-57) та у ОСОБА_17 (том7 а.с.58), копії договорів купівлі-продажу будинку АДРЕСА_11 (том10 а.с.222-223) та земельної ділянки на АДРЕСА_11 (том10 а.с.222-223); (9)копії листів від 18.01.2016 №26 та від 29.12.2015 №531, що є додатками до листа ДП«Ржищівський військовий лісгосп» від 30.05.2016 №145, наданого на запит детектива НАБУ; (10)показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_15 .
		13.Суд не врахував як докази копії ряду документів, надані сторонами кримінального провадження, через ненадання оригіналу або документу, передбаченого статтею 99 КПК, внаслідок чого неможливо визнати їх достовірними доказами (перелік документів у пунктах 8.13 та 8.14 вироку).
		Вимоги та доводи апеляційної скарги захисника
		14.В апеляційній скарзі сторони захисту висловлене прохання скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7  та ОСОБА_8 .
		15.Захист посилається на порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		16.Узагальнені доводи сторони захисту стосуються (1)провокації злочину; (2)недопустимості доказів; (3)неправильної оцінки окремих доказів; (4)неправильного призначення покарання підсудним.
		17.Щодо провокації злочину захист зазначив таке:(1)ініціатором всіх телефонних розмов та зустрічей був ОСОБА_11 . Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 лише передзвонювали йому. При цьому перед кожною розмовою ОСОБА_11 контактував з працівником СБУ, отримуючи від нього вказівки, а після розмови доповідав про їх результати; (2) ОСОБА_11 є серійним заявником, на постійній основі співпрацює з тим самим підрозділом правоохоронного органу (встановлено мінімум 6 випадків такої співпраці); (3) ОСОБА_7 неодноразово відмовляв ОСОБА_11 в його пропозиціях щодо незаконного отримання земельної ділянки та надання неправомірної вигоди за це; (4) ОСОБА_11 надав суду неправдиві показання в частині того, хто був ініціатором зустрічей, щодо свого матеріального становища, про те, що не співпрацював із правоохоронними органами до випадку із ОСОБА_7 .
		18.Сторона захисту зазначила, що надані обвинуваченням докази є недопустимими з таких підстав:
		(1)всі НСРД проведені з порушенням правил підсудності та підслідності. Так, розслідування здійснювалось Подільським УП ГУ Нацполіції в м.Києві, тоді як зустрічі ОСОБА_11 з обвинуваченими відбувались на території Києво-Святошинського та Бориспільського районів Київської області. До того ж з самого початку було очевидно, що вказаний злочин за розміром шкоди та предметом неправомірної вигоди у поєднанні із суб`єктом вчинення належить до підслідності НАБУ;
		(2)НСРД щодо ОСОБА_8 проведені без передбаченого законом дозволу суду;
		(3)здобуті на досудовому розслідуванні докази не були відкриті стороні захисту. Так, відкриття матеріалів здійснено 09.09.2016 в останній день строку досудового розслідування. Стороні захисту надано лише 1 годину для ознайомлення з 5 томами матеріалів кримінального провадження. При цьому речові докази (грошові кошти) та матеріали аудіо- та відеоконтролю особи взагалі не відкривались, зокрема, через відсутність спеціального програмного забезпечення необхідного для їх перегляду.
		19.В обґрунтування доводів щодо неправильної оцінки судом першої інстанції окремих доказів захист посилався на таке:
		(1)висновки суду про можливість впливу обвинувачених на ОСОБА_20 (керівника управління лісового господарства в м.Києві та Київській області) та ОСОБА_21 (керівника Київської ОДА ) не відповідають дійсним обставинам справи. Судом не враховано такі обставини, що унеможливлюють здійснення впливу: (а)нетривалий час перебування ОСОБА_7 на посаді т.в.о. директора Ржищівського військового лісгоспу (близько 2 місяців), (б)обставин спілкування ОСОБА_7 з ОСОБА_20 не встановлено, (в) ОСОБА_21 повідомив суду, що з ОСОБА_8 взагалі не знайомий;
		(2)висновок суду про вступ ОСОБА_7 у змову із ОСОБА_8 з метою мінімізувати можливість свого викриття не підтверджуються жодним доказом. До того ж суд дійшов висновку про неможливість кваліфікації дій обвинувачених за ознакою «за попередньою змовою групою осіб», оскільки прокурор за цією ознакою не кваліфікував дії обвинувачених;
		(3)суд дійшов неправильного висновку про відсутність значення розміру неправомірної вигоди для кваліфікації дій обвинувачених за частиною2 статті369-2КК, оскільки як за статтею368КК, так і за частиною2 статті369-2КК розмір шкоди є ознакою складу цих злочинів;
		(4)суд надав висновок щодо змісту листа про надання інформації, який визнав недопустимим;
		(5)висновки суду про відсутність в матеріалах НСРД багаторазової відмови з боку ОСОБА_7 на пропозиції ОСОБА_11 спростовується змістом розмови від 22.02.2016, коли він 4 рази повторив ОСОБА_11 фразу «не можна» та повідомив, що рішення про передачу земельної ділянки в користування приймає КМУ, лише після цього органи лісового господарства надають погодження. На пропозицію ОСОБА_11 надати погодження до відповідного рішення КМУ ОСОБА_7 також відмовився, зазначивши якщо він це зробить, то «його шапки завтра не буде»;
		(6)суд не надав повної оцінки показанням ОСОБА_11 в частині отримання ним вказівок від правоохоронних органів (що підтверджує їх активність), в частині його майнового становища (що свідчить про відсутність у нього реальної можливості та наміру придбати земельну ділянку значної площі), у частині відмови від дачі показань та надання неправдивих показань про те, що ініціатором зустрічей та телефонних дзвінків були обвинувачені;
		(7)суд зробив вибірковий аналіз матеріалів НСРД у вигляді зняття інформації з телекомунікаційних мереж, зокрема, не проаналізовано розмову від 01.03.2016, зміст якої підтверджує показання обвинувачених про те, що грошові кошти, які кваліфікуються як неправомірна вигода, призначались для виготовлення землевпорядної документації;
		(8)висновки суду щодо передачі листа про надання інформації ОСОБА_8 з метою подальшої передачі ОСОБА_11 не відповідають матеріалам НСРД від 10.03.2016, з яких слідує, що цей лист ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_7 в приміщенні лісгоспу;
		(9)суд зробив хибні висновки щодо змісту розмови від 09.03.2016, з якої вбачається, що ОСОБА_7 відмовляє в озвученій ОСОБА_11 ініціативі зустрічі;
		(10)суд незаконно визнав недопустимими доказами надані захистом матеріали, що підтверджують участь ОСОБА_11 в інших кримінальних провадженнях за участі СБУ, з підстав ненадання їх оригіналів. Захист з об`єктивних причин позбавлений можливості надати оригінали документів, що є частиною інших кримінальних проваджень, до того ж частина матеріалів вже оглядалась цим же складом суду під час розгляду по суті кримінального провадження стосовно судді ОСОБА_22 . На думку захисту ці докази дозволяють дійти висновку, що ОСОБА_11 під керівництвом СБУ систематично приймає участь у провокаціях злочину. На підтвердження цього факту захист клопотав про допит ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 , проте суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання;
		(11)оцінку кошторису №1 від 05.06.2017 на виконання робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою слід було надавати виключно у сукупності з 1)показаннями обвинувачених, 2)відеозаписом огляду місця події у кафе «Вінштуб», 3)матеріалами НСРД за участю обвинувачених та ОСОБА_11 , з яких вбачається, що передані ОСОБА_11 грошові кошти призначались саме для проведення робіт із землеустрою.
		20.Захисник наголосив на неправильному призначенні покарання підсудним з таких підстав:
		(1)покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених;
		(2)суд змінив правову кваліфікацію та сформулював нове обвинувачення, яке явно виходить за межі сформульованого прокурором;
		(3)суд вийшов за межі наданих статтею368КПК повноважень та за межі обвинувачення шляхом незаконного підвищення ступеню тяжкості злочину та його суспільної небезпеки, посилаючись на 1)вчинення злочину під час проведення антитерористичної операції керівником підприємства, яке здійснює діяльність на землях оборони; 2)значний розмір земельної ділянки, за складення листа щодо якої була отримана неправомірна вигода. Зазначені обставин не належать до обставин, що обтяжують покарання, обвинувальним актом не встановлено жодних обтяжуючих покарання обставин, шкоду кримінальним правопорушенням не завдано;
		(4)суд незаконно призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади, оскільки на час розгляду кримінального провадження він був безробітним.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги прокурора
		21. Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок (у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам та неправильним застосуванням кримінального закону) та постановити новий вирок, яким:
		(1) ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною3 статті368, частиною2 статті369-2 КК, та призначити покарання: за частиною3 статті368 КК  6 років позбавлення волі з позбавленням ОСОБА_7 права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки з конфіскацією майна; за частиною 2 статті 369-2 КК  4 роки позбавлення волі; призначити остаточне покарання за статтею 70 КК шляхом часткового складання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням його права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки;
		(2)  ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною5 статті27  частиною3 статті368, частиною2 статті369-2 КК, та призначити покарання: за частиною5 статті27  частиною3 статті368 КК  5 років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих повноважень на підприємствах, організаціях, установах державної та комунальної власності, строком на два роки з конфіскацією майна; за частиною 2 статті 369-2 КК  4 роки позбавлення волі; призначити остаточне покарання за статтею 70 КК шляхом часткового складання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням його права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих повноважень на підприємствах, організаціях, установах державної та комунальної власності, строком на два роки.
		22.Прокурор обґрунтовує свої вимоги таким: (1)визнання судом недопустимою групи доказів, зазначеної підпунктах 1-2 пункту 10 цього вироку через фактичне затримання та незабезпечення ОСОБА_8 захисника на першу його вимогу при огляді місця події 10.03.2016 в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, який діяв на момент скоєння кримінального правопорушення, адже зміни закону щодо обов`язку забезпечити участь адвоката при проведенні обшуку чи огляду у разі, якщо особу було затримано на місці скоєння кримінального правопорушення, внесені Законом №2213-VIII від 16.11.2017; (2)кваліфікація судом проведеного огляду місця події в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » як обшуку безпідставна, не відповідає вимогам статті237 КПК; (3)загальний розмір неправомірної вигоди становить 120000 доларів США, а не 10000, як встановлено вироком, вказана сума підтверджується, зокрема, протоколом НСРД №14/1/2-1478 (том5 а.с.17-37); (4)розмежування розміру неправомірної вигоди лежить в суб`єктивній частині складу інкримінованих кримінальних правопорушень і не може бути чітко розмежована, оскільки метою протиправних дій підсудних було отримання якомога більшого розміру неправомірної вигоди від ОСОБА_11 загалом, а не за якесь одне протиправне діяння.
		23.Щодо розмежування неправомірної вигоди між підсудними слід враховувати, що (1)сума у 10000 доларів США, що мала бути сплачена як умова передачі ОСОБА_7 листа погодження, не передбачалась за висловлюваннями співучасників за отримання відповідних погоджень в органах державної влади та місцевого самоврядування; (2)10.03.2016 о 10:15 в ході зустрічі між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у ДП«Ржищівській військовий лісгосп» останній зазначив, що «все погоджено з шефом, можна працювати, Юрі передається зараз 10000 доларів США, окрім цього ще потрібно передати 50000 доларів США Цибульку, Юрі або виділиш участок, або все-таки дать пару копійок, там тисяч 3, 4, 5 доларів»; (3)сума неправомірної вигоди за складання та видачу листа погодження, одержання такої неправомірної вигоди визначається розміром завдатка (10000 доларів США) та оплати ОСОБА_8 суми в розмірі від 3 до 5 тисяч доларів США; (4)зазначена сума перевищує 200НМДГ, а тому дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить кваліфікувати саме за частиною 3 статті 369 КК.
		24.Загальна ж сума неправомірної вигоди за вчинення зловживання впливом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на думку прокурора складає 120000 доларів США. Вказане випливає з фрази, яку ОСОБА_7 озвучив в розмові з ОСОБА_11 при зустрічі 10.03.2016 (відображена в протоколі за результатами проведення НСРД (аудіо-, відео контроль відносно ОСОБА_7 №14/1/2-1478), том5 а.с.17-37): «В сумі у нас получається 70 ми віддаєм, 10 земельщикам, 10 ДЗК, 50 обл, шефу полтіннік зелені».
		25.Щодо належності та допустимості доказів: (1)порушення частини5 статті104 КПК, на яке вказав суд щодо участі слідчого ОСОБА_25 при огляді місця події, не порушує прав особи та не є порушенням вимог КПК, оскільки вказаний слідчий на місці події допитував свідків; (2)щодо проведення обшуку під видом огляду у володінні особи без дозволу слідчого судді та визнання здобутих внаслідок проведення цієї слідчої дії доказів недопустимими  суд проігнорував дозвіл адміністратора кафе на проведення зазначеної слідчої дії та не прийняв до уваги, що форма такої заяви КПК не визначена, також не надав оцінку ухвалі слідчого судді від 11.05.2016, якою вилучені в ході проведення оглядів речі та документи були арештовані; (3)аналогічним чином суд проігнорував докази, здобуті під час огляду місця події у приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп», не врахувавши дозвіл Головного управління Держгеокадастру у Київській області та начальника Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства на проведення зазначеної слідчої дії.
		26.Прокурор не погоджується із висновком суду про визнання мобільних телефонів підсудних, вилучених під час огляду місця події, недопустимим доказом для сторони обвинувачення і допустимим для сторони захисту одночасно, вказане на його думку суперечить змісту статті87КПК.
		27.Прокурор не згоден також із висновком суду про неврахування як доказів копії державного акта на право користування землею (хоча оригінал цього документу втрачено) та копії карти кварталів лісництва (том4 а.с.142), в якій відображено межі земельних ділянок, на яких здійснює свою діяльність ДП«Ржищівський військовий лісгосп», достовірність якої не викликала сумнівів у сторін.
		28.Прокурор не погоджується із підставами невизнання недопустимими доказів сторони захисту через їх невідкриття стороні обвинувачення в порядку статті290КПК, оскільки судом проігноровано вимоги частини9 цієї статті.
		29.Суд необґрунтовано витребував за власною ініціативою, а не за клопотанням сторони в сторони обвинувачення відомості про участь ОСОБА_11 в якості заявника в інших кримінальних провадженнях та проігнорував факт використання НСРД, здобутих в іншому кримінальному провадженні.
		Короткий зміст заперечень захисника на апеляційну скаргу прокурора
		30.Адвокат ОСОБА_9 просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Зазначає, що твердження прокурора щодо незаконності висновків суду про недопустимість частини наданих обвинуваченням доказів носять маніпуляційний характер та мають на меті введення суду в оману. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на відсутність станом на момент проведення обшуку норми пункту3 частини3 статті87КПК. Проте суд першої інстанції визнав частину доказів сторони обвинувачення недопустимими не на підставі цієї норми, а на підставі пункту3 частини2 статті87КПК, адже сторона обвинувачення не відмовляла жодному адвокату в допуску до проведення огляду, а взагалі відмовила підозрюваним в реалізації права на захист, не роз`яснила процесуальні права та не надала можливості запросити захисника. Крім того, суд першої інстанції визнав ці докази недопустимими й з мотивів проведення обшуку під виглядом огляду та допущення інших порушень КПК.
		31.Прокурор, не оскаржуючи висновки суду в частині кваліфікації дій обвинувачених, просить призначити їм покарання за інші злочини, ніж зазначені у вироку та призначити покарання більш суворе, ніж передбачено за злочини, за які засуджено обвинувачених, а також призначити додаткові покарання, що не передбачені відповідними санкціями норм КК.
		32.Подані прокурором 06.11.2020 доповнення до апеляційної скарги (за 51 хвилину до початку апеляційного розгляду) вважає такими, що містять відомості, яких не містила апеляційна скарга (щодо кваліфікації дій обвинувачених, допустимості доказів, наданих стороною захисту, щодо визнаної недопустимості доказів сторони обвинувачення та допустимості доказів сторони захисту, змінює порядок розрахунків та суму завданої шкоди), обсяг доводів, які змінюють апеляційну скаргу та спрямовані на погіршення становища обвинувачених значно збільшився, чим погіршується їх становище. Вказане не допускається відповідно до вимог частини4 статті403 КПК.
		33.Щодо суми неправомірної вигоди зазначає, що сума у 120000 доларів США не зазначена в обвинувальному акті, таким чином прокурор в апеляційній скарзі фактично змінює обвинувачення.
		34.Захисник вказує на правильність висновків суду першої інстанції щодо: (1)неправомірності проведення обшуку в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за дозволом особи, яка не є володільцем (власником) приміщення, та не підтверджено матеріалами провадження, що вона була адміністратором кафе; (2)можливості одночасної допустимості доказу для сторони захисту та недопустимості його для сторони обвинувачення через характер норми про недопустимість.
		35.Сторона захисту позбавлена можливості ефективно захищатись, оскільки прокурор в змінах до апеляційної скарги посилається: (1)що судом проігноровано факт використання матеріалів НСРД, здобутих в іншому кримінальному провадженні, в той же час дані про кримінальне провадження, на яке посилається прокурор, відсутні; (2)на показання свідків Особа 3, Особа 88, Особа 89, тобто невідомих осіб.
		Позиції учасників провадження
		36.Захисники просили задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в повному обсязі та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора. Обвинувачені підтримали своїх захисників.
		37.Прокурор підтримав та просив задовольнити свою апеляційну скаргу і відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 .
		38.Подані прокурором 06.11.2020 доповнення до апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 вважає такими, що містять відомості, яких не містила апеляційна скарга, обсяг доводів, які змінюють апеляційну скаргу та спрямовані на погіршення становища обвинувачених значно збільшився, чим погіршується їх становище. Вказане, на його думку, не допускається відповідно до вимог частини 4 статті 403 КПК.
		39.04.01.2021 до Суду надійшли письмові пояснення ДП «Ржищівський військовий лісгосп» за підписом його директора. У цих поясненнях підприємство стверджує, що є належним володільцем частини речових доказів, долю яких вирішено вироком, просить змінити вирок у цій частині та повернути відповідні речові докази підприємству, а не одному з обвинувачених. До таких речових доказів належать: (1)ноутбук чорного кольору марки Acer серійний номер NXMVHEU033534228537600 та зарядний пристрій до нього, а також (2)документи: викопіювання земельної ділянки у кварталах 126 та 127 ДП «Ржищівський військовий лісгосп»; особова картка працівника, заява від 04.03.2016 до т.в.о. директора ДП«Ржищівський військовий лісгосп» щодо надання дозволу на довгострокове використання земельної ділянки. Правовою підставою необхідності задоволення вказаних вимог ДП«Ржищівський військовий лісгосп» вважає норму частини2 статті404 КПК. При цьому із апеляційною скаргою на вирок ДП«Ржищівський військовий лісгосп» не зверталось.
		Оцінка та мотиви Суду
		40.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина1 статті404 КПК).
		41.Для правильного вирішення апеляційних скарг Суд в межах наведених сторонами кримінального провадження доводів має перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції щодо правильності встановлення: (1)кола допустимих доказів та (2)фактичних обставин, з урахуванням чого визначити чи (3)правильно застосовано судом першої інстанції закон про кримінальну відповідальність та призначено покарання обвинуваченим.
		Перевірка правильності встановлення судом першої інстанції кола допустимих доказів
		(1)Перевірка доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо недопустимості доказів
		(1.1)Перевірка версії захисту про провокацію
		42.Сторона захисту в апеляційній скарзі наполягає на тому, що обвинувачені були спровоковані на вчинення злочину, і висуває на підтвердження цього аргументи, зазначені у пункті 17 цього вироку.
		43.Версія про провокацію з боку сторони захисту не є вочевидь необґрунтованою. У той же час судом першої інстанції ця версія була перевірена у відповідності до критеріїв, напрацьованих практикою Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) в цій частині (пункт 6 оскаржуваного вироку).
		44.Процедура перевірки таких заяв КПК не передбачена. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина5 статті9 КПК).
		45.Судовою практикою ЄСПЛ вироблено критерії перевірки тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів на відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі  Конвенція), від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: матеріально-правового та процесуального тестів на провокацію. Наведені тести пов`язані із необхідністю перевірки дійсних фактичних обставин справи та подальшої їх кваліфікації.
		46.У межах матеріально-правового тесту підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет активності їх дій. Як перший крок, суд має з`ясовувати, (1)чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, (2)чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява №31536/07, від 28.06.2018, §46). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, (3)визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (Ramanauskas v. Lithuania(№2), заява №55146/14, §56). Також ЄСПЛ наголошує на (4)необхідності чіткої та передбачуваної процедури санкціонування слідчих заходів, а також для їх належного контролю, документування дій учасників таким чином, щоб в подальшому можливо було проводити їх незалежну перевірку (Matanoviж v. Croatia, заява №2742/12, від 04.04.2017, §124). Якщо згідно з цим критерієм на підставі наявної інформації Суд міг би з достатньою мірою впевненості визначити, що (5)внутрішні органи розслідували діяльність заявника в основному пасивним способом і не підбурювали його до вчинення злочину, як правило, цього буде достатньо для того, щоб Суд дійшов висновку що подальше використання в кримінальному провадженні проти заявника доказів, отриманих за допомогою таємних заходів, не викликали спірних питань відповідно до пункту1 статті6 Конвенції (Matanoviж v. Croatia, заява №2742/12, §133). Однак, якщо Суд в результаті матеріального тесту підбурювання дійде висновку про нез`ясованість певних обставин через відсутність інформації у справі, відсутність розкриття інформації або протиріч у тлумаченні подій, що висуваються сторонами, або якщо Суд визнає, на підставі матеріального тесту, що заявника було піддано підбурюванню до вчинення злочину, всупереч пункту1 статті6 Конвенції, Суд повинен буде здійснити другий крок  вдатися до процесуального тесту підбурювання (Matanoviж v. Croatia, §134).
		47.ЄСПЛ застосовує ці тести для того, щоб з`ясувати, чи були вжиті необхідні заходи для виявлення обставин спірного мотиву підбурювання національними судами, які зобов`язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з`ясувати, чи мало місце підбурювання. Обсяг національного судового перегляду повинен містити причини, чому була розпочата таємна операція, рівень участі правоохоронних органів у вчиненні злочину і характер будь-якої провокації вчинення злочину або тиску, якого зазнав заявник. Обов`язок національних судів забезпечувати загальну справедливість судового розгляду вимагає, зокрема, щоб таємні агенти і інші свідки, які могли давати свідчення з питання підбурювання повинні бути заслухані в суді і повинен бути проведений перехресний допит стороною захисту, або, принаймні, повинні бути надані докладні підстави для його невиконання (Tchokhonelidze v. Georgia, заява №31536/07, від 28.06.2018, §46).
		48.На застосування матеріального тесту провокації судом першої інстанції було:
		(1)проаналізовано підстави для початку розслідування і проведення відповідних заходів (пункт 6.1 вироку). У цьому аспекті зроблено висновок, що до надання дозволу на застосування НСРД відносно ОСОБА_7 він та ОСОБА_11 мали зустріч, про яку просив давній знайомий ОСОБА_7  ОСОБА_26 , крім того під час проведення НСРД обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неодноразово повідомляли ОСОБА_11 про те, що вони раніше використовували аналогічні схеми, а тому існували достатні підстави для документування їх протиправної діяльності в прихований спосіб;
		(2)перевірено чи були правоохоронні органи по суті пасивними на початку та під час розслідування (пункт 6.2 вироку).
		49.Так, перевіряючи версію захисту про відмову ОСОБА_7 від отримання неправомірної вигоди, в результаті заслуховування записів, зафіксованих за наслідками проведення НСРД, такої чіткої відмови судом не виявлено. Натомість виявлені фрази в контексті бесід, що свідчать про намір отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 . Більше того, ОСОБА_7 проявляв в цьому ініціативу, встановлюючи певні строки для прийняття ОСОБА_11 рішення, крім того надав ОСОБА_11 контакт ОСОБА_8 та просив йому зателефонувати «прямо зараз». Тобто фактично перший контакт ОСОБА_11 з ОСОБА_8 був ініційований та став можливим завдяки наполегливості ОСОБА_7 . У результаті аналізу вхідних та вихідних з`єднань у спілкуванні через засоби мобільного зв`язку між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 суд першої інстанції констатував більшу кількість вихідних дзвінків від ОСОБА_11 , аніж від обвинувачених у такому співвідношенні  13 на 4 та 13 на 6 відповідно.
		50.У той же час суд першої інстанції визнав поведінку «поліції» та її «агента» в цій справі по суті пасивною з огляду на: (1)факти здійснення вихідних дзвінків ОСОБА_11 обвинуваченими, хоча вони мали можливість йому не телефонувати самостійно; (2)вжиття ОСОБА_7 заходів конспірації; (3)ініціативність ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_11 17.02.2016, та виникнення вже на цю дату в нього умислу на одержання неправомірної вигоди.
		51.Погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, при аналізі активності у спілкуванні мобільним зв`язком між вказаними абонентами, Суд враховує тактику, обрану обвинуваченими стосовно ОСОБА_11 , зафіксовану у розмові між обвинуваченими 24.02.2016: ОСОБА_7 : «Ну я з ним сьогодні тоже зустрінусь, щоб по тєлєфону там не говорить»; ОСОБА_8 : «Треба зробить трошки, знаєш як … протяжку»; ОСОБА_7 : «Щоб апетіт він нагуляв ще більше»; ОСОБА_8 : «Да-да-да, ти правильно мене поняв»; ОСОБА_7 : «Хорошо тоді, питань немає». Тобто обвинувачені, по-перше, намагались уникати телефонних розмов з ОСОБА_11 саме з метою конспірації, а, по-друге, навмисно зменшували свою активність, але не з метою відмовитись від задуму отримати неправомірну вигоду, а з метою створення у ОСОБА_11 рішучості та більшого бажання надати їм неправомірну вигоду. Зазначеній меті слугували і висловлювання ОСОБА_7 щодо необхідності прийняття рішення ОСОБА_11 у стислі терміни та існування зацікавленості обласної ради щодо тих же земельних ділянок (відеозапис зустрічі від 17.02.2016 на картці microSD №4033, що є додатком до протоколу НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю (далі  АВК) (том5 а.с.17-37) (пункт 5.8.8 вироку).
		52.Суд перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 щодо неодноразової відмови ОСОБА_7 . ОСОБА_11 в його пропозиціях щодо отримання земельної ділянки в користування та надання неправомірної вигоди за це, на підтвердження чого адвокат просив перевірити хибні на його думку висновки суду першої інстанції (1)про відсутність в матеріалах НСРД багаторазової відмови з боку ОСОБА_7 на пропозиції ОСОБА_11 , які спростовуються змістом розмови від 22.02.2016, коли він 4 рази повторив ОСОБА_11 фразу «не можна» та повідомив, що рішення про передачу земельної ділянки в користування приймає КМУ, лише після цього органи лісового господарства надають погодження. На пропозицію ОСОБА_11 надати погодження до відповідного рішення КМУ ОСОБА_7 також відмовився, зазначивши якщо він це зробить, то «його шапки завтра не буде»; (2)щодо змісту розмови від 09.03.2016, з якої вбачається, що ОСОБА_7 відмовляє в озвученій ОСОБА_11 ініціативі зустрічі.
		53.Повторно дослідивши відповідні матеріали НСРД АВК стосовно ОСОБА_7 , а саме протокол (том5 а.с.17-37) та відеозаписи, що є додатками до протоколу (MicroSD Transcend 32 GB №4033, MicroSD SP 16 №4106 (том5 а.с.43), Суд встановив, що загальний зміст (перебіг, контекст) розмови ОСОБА_7 і ОСОБА_11 22.02.2016 о 12год.17хв. біля закладу громадського харчування та в закладі громадського харчування «Макдональдс» був наступним: (1) ОСОБА_11 та ОСОБА_7 обговорюють правовий механізм виділення земельної ділянки в тимчасове користування для рекреаційних цілей; (2) ОСОБА_7 наголошує, що згідно діючого порядку таке виділення можливе «тільки за погодженням із Кабміном»; (3) ОСОБА_11 заперечує, наводить цитування нормативно-правового акту та стверджує, що такого погодження від Кабінету Міністрів України не потрібно («при нынешних документах Кабинета Министров, это не требуется. Это сначала идётся на места, выбирается место, погоджується місце, а потім…»); (4) ОСОБА_7 наполягає, що якщо він лише на підставі заяви без погодження з Кабміном погодить виділення земельної ділянки, то може позбутися роботи («оце якшо я погоджуюсь, то моєї шапки не буде прямо завтра»); (5)потім ОСОБА_7 телефонує ОСОБА_8 та уточнює яким на той момент є діючий порядок виділення земельної ділянки, чи потрібне погодження Кабінету Міністрів України, після цього одразу ж пропонує ОСОБА_11 під`їхати до ОСОБА_8 , щоб він йому допоміг в усіх цих питаннях («Осьо чоловік, який безпосередньо усим цим займається», «він всі ці питання підготовить, все Вам розкаже, все він покаже, якшо треба, все порішаєм»). Таким чином ситуативна «відмова» ОСОБА_7 пов`язана з його помилкою в розумінні діючого правового механізму виділення земельної ділянки в тимчасове користування. Як тільки він зрозумів, що помилився, одразу ж надав контакт ОСОБА_8 , людини якій він безумовно довіряє, рекомендував направитись до нього прямо зараз та висловив готовність у разі необхідності «все порішати».
		54.Дослідивши зміст телефонної розмови між ОСОБА_27 та ОСОБА_7 від 09.03.2016 (DVD-R із написом «ГУ «К» СБУ 14/11419  том5 а.с.14-15) щодо відмови ОСОБА_7 в озвученій ОСОБА_11 ініціативі зустрічі, Суд встановив, що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 про те, що він передав документи (лист погодження) ОСОБА_8 , і відповідно ОСОБА_11 потрібно з ним зустрітись, щоб їх отримати, а сам він, посилаючись на зайнятість на зустріч не приїде. На пропозицію ОСОБА_11 зустрітись усім разом, оскільки він не зрозумів «окончательную цифру» (загальну суму неправомірної вигоди, що йому потрібно надати), ОСОБА_7 перебив його, застерігши «не говорити лишнього» по телефону, що є непрямим свідченням того, що загальна сума стосувалась не офіційних платежів, а саме неправомірної вигоди. Зважаючи на загальну хронологію зустрічей і домовленостей між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , а також той факт, що передача задатку розміром 10000 доларів США ОСОБА_8 була вже запланована на 10.03.2016, і в розмові з ОСОБА_11 . ОСОБА_7 вже повідомив про передання обумовлених документів (листа погодження) ОСОБА_8 , та подальші події на реалізацію цього плану, Суд вважає, що мотивом відмови ОСОБА_7 від одночасної зустрічі з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , на якій ОСОБА_11 мав передати суму завдатку із загальної суми неправомірної вигоди, була конспірація своїх незаконних дій (бажання не допустити прямого обміну документу на суму неправомірної вигоди), а не відмовою ОСОБА_7 від попередніх домовленостей щодо отримання неправомірної вигоди для себе за свої дії та за зловживання впливом на прийняття рішень іншими посадовими особами.
		55.Вказана схема фактично була описана ОСОБА_7 в іншому діалозі з ОСОБА_11 під час їх зустрічі наступного дня (10.30.2016 біля приміщення та в приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп»)  ОСОБА_7 : «Следующий этап. Зараз ми даєм шефу задаток … він мені махає рукою і дає … шеф каже тоді, я розумію, що він має на увазі … він пише бумагу … він скаже кому, коли і скільки…»; ОСОБА_11 : « ОСОБА_28 сам, да?»; ОСОБА_7 : «Ну ми ж посадові особи. Ми посадові особи. Він скаже кому і як. Юра виїде, тому чоловіку віддасть. Взамєн ОСОБА_29 дадуть бумагу».
		56.Крім того, відсутність провокації з боку ОСОБА_11 підтверджується і фактом організації ОСОБА_7 зустрічей з ОСОБА_11 таким чином, що надання ним оригіналу листа погодження фактично обумовлювалось виконанням ОСОБА_11 умови про передачу грошових коштів ОСОБА_8 (додатково про це в пунктах 177-181 цього вироку).
		57.При цьому ця «відмова» не була категоричною, ОСОБА_7 зазначив, що не може гарантувати, що встигне на цю зустріч. Таким чином, доводи сторони захисту про неодноразові «відмови» ОСОБА_7 від вчинення злочину, не підтвердились дослідженими доказами у їх сукупності та взаємозв`язку.
		58.Під час повторного допиту в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11 повідомив, що ініціатива сплати грошових коштів виходила від ОСОБА_7 , як і пропозиція та «цифри», які він мав сплатити. Також зазначив, що жодних вказівок на провокування ОСОБА_7 на отримання хабаря він не отримував від жодного правоохоронного органу. Крім того, під час зустрічей з ОСОБА_7 останній неодноразово повідомляв йому, що в нього брали земельні ділянки якісь олігархи, ОСОБА_30 й інші особи.
		59.Доводи апеляційної скарги щодо «серійного» характеру співробітництва ОСОБА_11 з правоохоронними органами у інших кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень також були предметом аналізу і оцінки судом першої інстанції при винесенні вироку. Так, дослідивши два вироки районних судів 2013 та 2017 року, винесені у тому числі з урахуванням показань ОСОБА_11 як свідка, та інформацію, отриману від сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_11 є заявником ще у двох кримінальних провадженнях, суд першої інстанції правильно зазначив, що ці докази підтверджують участь ОСОБА_11 в якості заявника в інших кримінальних провадженнях, пов`язаних із одержанням неправомірної вигоди. Водночас, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, використання таємних методів розслідування  не є порушенням права на справедливий суд, за наявності адекватних процесуальних гарантій (Ramanauskas v. Lithuania(№2), заява №55146/14, §52), які мали місце у цій справі при використанні таємних методів слідства.
		60.Додатково Суд звертає увагу, що неодноразове співробітництво одного й того ж самого заявника з правоохоронними органами у кримінальних провадженнях щодо підкупів саме по собі не може свідчити про наявність провокації. Разом із тим, зазначені обставини повинні оцінюватись судом у контексті інших критеріїв тестів на провокацію. За змістом наведених вище вироків не встановлено фактів провокації з боку ОСОБА_11 , більше того, захисниками в тих справах, по яких вже винесені вироки, версія про провокацію навіть не висувалась, зазначені вироки не скасовані та набули законної сили.
		61.Доводи захисника обвинувачених про те, що ОСОБА_11 надав суду неправдиві показання в частині того, хто був ініціатором зустрічей, щодо свого матеріального становища, про те, що не співпрацював із правоохоронними органами до випадку із ОСОБА_7 , не відповідають дійсності та не спростовані наданими доказами. Так, ОСОБА_11 , будучи повторно допитаним в суді апеляційної інстанції, показав, що має задовільний матеріальний стан, який не ставить його в залежність від правоохоронних органів, оскільки в різні періоди життя займався різними видами діяльності, в нього є ділові партнери, він входить до числа засновників різних організацій.
		62.Щодо ініціювання телефонних розмов він зазначив, що виконував ті інструкції, які йому надавав ОСОБА_7 , а саме говорив  набереш, коли зробиш такі-то кроки, набереш ОСОБА_8 з таких-то питань.
		63.Щодо «співпраці» із правоохоронними органами він зазначив, що був заявником і в інших кримінальних провадженнях, в скількох саме не пам`ятає, звертався з цього приводу до СБУ та можливо інших правоохоронних органів. У тому числі був заявником щодо одного з суддів Київського окружного адміністративного суду, а також щодо судді Київського апеляційного адміністративного суду.
		64.Твердження адвоката ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_11 не мав можливості та наміру придбати земельну ділянку значної площі не відповідає обставинам кримінального провадження. Так, по-перше, жодні докази щодо матеріального стану ОСОБА_11 сторонами не надавались. По-друге, Судом було встановлено, що ОСОБА_11 (на пропозицію ОСОБА_7 ) мав намір набути право довгострокового користування земельними ділянками з рекреаційною метою, вартість чого (офіційні платежі у разі оформлення у встановленому законом порядку) не мала б бути значною. З цього приводу свідок ОСОБА_11 зазначив, що офіційні платежі, якими б вони не були, він би міг самостійно сплатити, але ті суми хабарів, які йому виставили, за свій власний кошт сплатити не міг. Якщо ж захисник під метою «придбання» земельних ділянок за значні кошти мав на увазі надання неправомірної вигоди у великому розмірі обвинуваченим, на встановленні яких (розмірів) наполягає прокурор, то (як свідчать матеріали справи) ОСОБА_11 дійсно не мав наміру надання неправомірної вигоди в таких обсягах, натомість мав на меті викрити незаконну діяльність обвинувачених.
		65.Судом першої інстанції дії правоохоронних органів у цій справі визнано пасивними по суті. Під час перевірки наявності провокації фактів, які би свідчили про те, що злочини не були би вчинені без втручання правоохоронних органів, встановлено не було, отже не встановлено, що мала місце провокація.
		66.На застосування процесуального тесту провокації судом першої інстанції було витребувано у сторони обвинувачення відомості про участь ОСОБА_11 в якості заявника в інших кримінальних провадженнях. Така інформація була надана листом від 16.03.2020 №16-18734-16 за підписом першого заступника керівника САП ОСОБА_31 (том9 а.с.226), їй надано оцінку в пунктах 6.3.3-6.3.4 вироку.
		67. ОСОБА_11 , щодо дій якого в сторони захисту була висунута версія про провокацію, був допитаний в судовому засіданні в суді як першої, так і апеляційної інстанції із застосуванням права перехресного допиту з боку сторони захисту.
		68.Судом першої інстанції також було перевірено чи обґрунтовано та під належним контролем стосовно обвинувачених застосовано НСРД (пункти 5.22, 12.3 вироку).
		69.Так, зокрема, ухвалами слідчого судді від 12.02.2016 було надано дозвіл на проведення НСРД у виді зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі (далі  ЗІТТМ) та АВК особи щодо ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №42016101070000035 (том4 а.с.231-233, 240-242). Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_32 №57-127Т від 03.03.2016 було вирішено провести в кримінальному провадженні №42016101070000035 НСРД  контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (том5 а.с.46-47). 09.08.2016 ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва надано дозвіл на використання матеріалів НСРД АВК особи ОСОБА_7 та НСРД ЗІТТМ телефонів, якими користується ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №52016000000000191 (за частиною1 статті368-2, частиною2 статті369-2, частиною5 статті27  частиною3 статті368 КК) щодо ОСОБА_8 (том7 а.с.193-197).
		70.Отже, (1)НСРД здійснювалися із додержанням встановленого КПК порядку їх санкціонування (стаття247 КПК), з дозволу слідчого судді апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в формі спеціального слідчого експерименту  за постановою прокурора, що у зв`язку із чітко регламентованою процедурою та залученням незалежних від органу досудового розслідування посадових осіб давало належні процесуальні гарантії недопущення провокації зазначеним органом; (2)свідок ОСОБА_11 , щодо дій якого в сторони захисту була висунута версія про провокацію, був двічі допитаний в судовому засіданні з проведенням перехресного допиту стороною захисту, у результаті чого судом не було встановлено ознак провокації.
		71.На думку прокурора судом першої інстанції необґрунтовано витребувано за власною ініціативою, а не за клопотанням сторони обвинувачення відомості про участь ОСОБА_11 в якості заявника в інших кримінальних провадженнях, та проігноровано факт використання НСРД, здобутих в іншому кримінальному провадженні. Суд не перевіряє вказаний довід прокурора з огляду на те, що витребувані відомості, нарівні з іншими доказами, наданими стороною захисту, були використані лише як привід для перевірки судом версії про провокацію злочину, і самі по собі не були покладені в основу висновків суду по суті пред`явленого обвинувачення, тобто не вплинули на результат розгляду обвинувального акту по суті.
		72.Повторне клопотання сторони захисту, відхилене судом першої інстанції, про допит як свідків осіб, щодо яких здійснюється кримінальне провадження за зверненнями до правоохоронних органів ОСОБА_11 ( ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_22 ), Судом також залишено без задоволення. Наданих стороною захисту доказів було достатньо для того, щоб у цій справі судом була здійснена перевірка версії про провокацію. У той же час, жодні показання вказаних осіб не зможуть ні підтвердити, ні спростувати наявність провокації з боку ОСОБА_11 саме у цій справі щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки вказані особи не приймали участі у подіях, які пов`язані із обставинами саме цього кримінального провадження, тобто їх показання не відповідали би умовам належності.
		73.Отже, судом першої інстанції належним чином були перевірені доводи сторони захисту про провокацію. Намір обвинувачених вчинити злочин не був обумовлений поведінкою ОСОБА_11 . Версія захисту про провокацію із врахуванням фактичних обставин цієї справи не знайшла свого підтвердження.
		(1.2)Перевірка доводів сторони захисту про недопустимість доказів з інших підстав
		(1.2.1) Порушення правил підслідності як підстава визнання протоколів НСРД недопустимими доказами
		74.Захисник ОСОБА_9 наполягає на тому, що всі НСРД проведені з порушенням правил підсудності та підслідності (відповідні доводи відображені у підпункті1 пункту18 цього вироку).
		75.Доводи захисту щодо цього були оцінені та перевірені судом першої інстанції. Мотиви суду в цій частині детально викладені в пункті 12.1 вироку. Вони зводяться до того, що: (1)слідчий відділ Подільського УП ГУ НП у м.Києві здійснював досудове розслідування на підставі відповідного доручення (том3 а.с.4) прокурора Київської місцевої прокуратури №7, яким 09.02.2016 внесено до ЄРДР інформацію про вчинене кримінальне правопорушення за №42016101070000035 з попередньою кваліфікацією за частиною3 статті368 КК; (2)постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №7 від 31.03.2016 підслідність у згаданому кримінальному провадженні визначено за НАБУ (том4 а.с.86-90); (3)Подільське УП ГУ НП у м.Києві, отримавши відповідне доручення прокурора, зобов`язане було розслідувати цю справу до визначення прокурором іншої підслідності з огляду на вимоги частини2 статті218 КПК; (4)про розмір предмету неправомірної вигоди органу досудового розслідування стало відомо не раніше ніж 14.03.2016 (дата складання протоколів за результатами НСРД, том5 а.с.7-43); (5)розмір неправомірної вигоди, визначений прокурором, за рішенням суду першої інстанції, не доведено поза розумним сумнівом, що стало підставою зміни судом кваліфікації дій обвинувачених на їх користь; (6)передача коштів ОСОБА_8 відбулась у кафе «Таверна Вінштуб» (вулиця Андріївська, 9 у містіКиєві), вказана адреса належить до Подільського району міста Києва.
		76.Перевіряючи доводи адвоката щодо очевидності факту підслідності кримінального провадження НАБУ на початковому етапі розслідування, Суд звертає увагу на заяву ОСОБА_11 від 05.02.2016, яка стала приводом для внесення відповідних відомостей до ЄРДР (том3 а.с.3). З неї вбачається, що ОСОБА_7 висунув ОСОБА_11 вимогу про передання йому 5000 доларів США для нього та для ОСОБА_14 за надання в довгострокове користування земельної ділянки.
		77.З огляду на редакцію пункту2 частини5 статті216 КПК, яка діяла станом на 05.02.2016, для підслідності кримінального провадження НАБУ розмір предмета неправомірної вигоди мав перевищувати в п`ятсот і більше разів розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину. Оскільки розмір мінімальної зарплати на той момент становив 1378 грн, а офіційний курс долара США  25,8927 грн, наведена сума була явно та значно меншою для встановлення підслідності кримінального провадження за НАБУ. Отже, доводи сторони захисту щодо можливих маніпуляцій із визначенням неналежної підслідності не знайшли свого підтвердження та відхиляються Судом.
		78.Суд звертає також увагу, що несвоєчасне проведення слідчим відповідних процесуальних дій може призвести до безповоротної втрати важливих доказів, а відтак  неможливості забезпечення основних завдань кримінального судочинства. Чинне кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема частина2 статті218 КПК, не містить посилання на час, в межах якого прокурором має бути визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування. При цьому, природньо, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність умов норм КПК, якими визначається підслідність кримінальних проваджень, зокрема підслідність НАБУ, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних.
		79.За таких умов немає правових підстав вважати орган досудового розслідування, який розпочав досудове розслідування та здійснював його до передачі кримінального провадження до НАБУ, неуповноваженим. 
		80.Вказане узгоджується із правовою позицією, що викладена в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі  ККС ВС) від 24.03.2021 (справа №520/2989/16-к). Так, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилась з аргументами судів попередніх інстанцій щодо того, що визначена у частині5 статті216 КПК підслідність НАБУ вимагає встановлення не лише наявності формальних ознак окремого складу злочину, а передусім встановлення «належності» суб`єкта його вчинення до так званої категорії «спеціального» або відповідності розміру предмета злочину або завданої ним шкоди визначеній сумі, що потребує проведення низки комплексних заходів і не могли бути достовірно встановлені з повідомлення. Разом із тим частина2 статті218 КПК України не містить посилання на час, в межах якого строку прокурором має бути визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування, тоді як не своєчасне проведення слідчим відповідних процесуальних дій призводитиме до беззворотньої втрати важливих доказів, а відтак  неможливості забезпечення основних завдань кримінального судочинства.
		(1.2.2) Протоколи НСРД відносно ОСОБА_8 .
		81.Твердження захисту, що НСРД, в яких зафіксовано, у тому числі дії та висловлювання ОСОБА_8 , проведені без передбаченого законом дозволу суду, отримали відповідну оцінку судом першої інстанції та у вироку, з урахуванням цього, застосовано правові наслідки у вигляді недопустимості доказів.
		82.Виділення й об`єднання кримінальних проваджень належать до дискреції прокурора (під час досудового розслідування) або суду (під час судового провадження), які визначають доцільність і можливість такого об`єднання. Прокурором отримано дозвіл слідчого судді апеляційного суду на використання матеріалів НСРД АВК особи ОСОБА_7 та НСРД ЗІТТМ телефонів, якими користується ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні №52016000000000191 (за частиною5 статті27  частиною3 статті368 КК щодо ОСОБА_8 ), яке було зареєстровано 16.06.2016, і в подальшому об`єднано з кримінальним провадженням №42016101070000035. Тому використання матеріалів НСРД в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 відповідає чинному законодавству (пункт 12.3 вироку). З такими висновками Суд погоджується.
		83.Водночас, судом першої інстанції установлено, що під час здійснення НСРД АВК особи ОСОБА_7 03.03.2016 була зафіксована зустріч ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Під час цієї зустрічі о 13 год. 54 хв. ОСОБА_7 залишив приміщення, і на зустрічі залишились лише ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Оскільки зустріч фактично тривала далі, в оперативного підрозділу СБУ могло не бути можливості припинити НСРД в цей момент, і саме тому у відеозаписі НСРД зафіксована та відображена в протоколі подальша зустріч ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з моменту, коли ОСОБА_7 залишив приміщення, відповідна НСРД не була НСРД АВК особи ОСОБА_7 , на проведення якої було надано дозвіл слідчого судді, а була по суті НСРД АВК особи ОСОБА_8 , що проводилась без ухвали слідчого судді. КПК не передбачає можливості легалізації НСРД, проведеної без дозволу слідчого судді. На думку суду, стаття 257 КПК передбачає можливість легалізувати (отримавши дозвіл слідчого судді на використання в іншому кримінальному провадженні) лише матеріалів НСРД, проведених із дозволу слідчого судді в іншому кримінальному провадженні. З огляду на зазначене, суд першої інстанції, частково погодившись із захисником, відповідно до частини1, пункту1 частини2 статті87 КПК (здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов) визнав недопустимим доказом протокол НСРД АВК особи із додатками до нього в частині зафіксованої зустрічі 03.03.2016 ОСОБА_8 з ОСОБА_11 після того моменту як ОСОБА_7 залишив приміщення з 13 год. 54 хв. до кінця зустрічі.
		84.З цього приводу Суд звертає увагу, що враховуючи (1)той факт, що аудіо- та відеоконтроль є різновидами втручання у приватне спілкування (статті258, 260 КПК), (2)загальноприйняте розуміння слів «спілкування», «розмови» передбачає участь у спілкуванні (розмовах) двох або більше осіб, які здійснюють між собою обмін інформацією, повідомленнями тощо,  надання слідчим суддею дозволу на втручання у приватне спілкування ОСОБА_7 шляхом здійснення аудіо-, відеоконтролю його особи, означає можливість фіксації його розмов шляхом здійснення таких НСРД із іншими його співрозмовниками та не передбачає необхідності отримання аналогічного дозволу слідчого судді щодо кожного співрозмовника окремо.
		85.Отже, правові підстави для визнання протоколів за результатами НСРД відносно ОСОБА_8 недопустимими в більшому обсязі, порівняно з висновками суду першої інстанції, відсутні.
		(1.2.3)Щодо неналежного відкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження в порядку статті 290 КПК
		86.Сторона захисту повторно висловила свої доводи, що здобуті на досудовому розслідуванні докази не були відкриті стороні захисту належним чином, оскільки стороні захисту надано лише 1 годину для ознайомлення з 5 томами матеріалів кримінального провадження. При цьому речові докази (грошові кошти) та матеріали аудіо- та відеоконтролю особи взагалі не відкривались, зокрема, через відсутність спеціального програмного забезпечення, необхідного для їх перегляду.
		87.Судом першої інстанції у пункті 7.8 вироку обґрунтовано відхилено вказані твердження за наслідками дослідження: (1)протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09.09.2016 підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_9 (том10 а.с.162-178) та (2)протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09.09.2016 підозрюваному ОСОБА_8 та його захиснику ОСОБА_33 . Вказані протоколи не містять зауважень щодо недостатності часу чи можливостей для ознайомлення.
		88.Жодних доводів, які б спростовували наведені у вироку з цього приводу висновки, захисником не наведено. Крім того, стороною захисту також не зазначається яким чином це ускладнило чи перешкодило ефективно реалізовувати право на захист.
		89.У зв`язку із наведеним, Суд відхиляє зазначений аргумент захисту.
		(2)Перевірка доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо недопустимості доказів
		(2.1.)Щодо визнання судом недопустимими протоколів огляду місця події та похідних від нього доказів
		90.Судом першої інстанції визнано кілька груп доказів недопустимими з тих чи інших мотивів. Серед них протокол огляду місця події від 10.03.2016 із відеозаписом до нього (том 3, а.с. 212-218), що проводився у приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою: АДРЕСА_5 , та всі докази, одержані в ході цього огляду місця події. Суд їх відкинув та визнав недопустимими доказами як докази сторони обвинувачення, відповідно до частини1 статті86, частини1, 2 статті87 КПК, погодившись із позицією захисника, висловленою під час виступу в судових дебатах, оскільки отримання доказів під час огляду проведено із порушенням права на захист та із суттєвим порушенням порядку, визначеного КПК.
		91.Так, при проведенні огляду місця події, на думку суду першої інстанції, були допущені: (1)порушення права ОСОБА_8 знати свої права та право на захист; (2)взяття змивів з рук із суттєвим порушенням порядку, встановленого КПК; (3)складання протоколу огляду місця події з суттєвим порушенням порядку, встановленого КПК; (4)проведення обшуку під видом огляду без дозволу слідчого судді. Кожне з цих порушень суд першої інстанції докладно мотивував окремо.
		92.Прокурор не погодився із визнанням у вироку недопустимими протоколу огляду місця події від 10.03.2016 із відеозаписом до нього та похідних від нього доказів (зазначених у підпункті 2 пункту 10 цього вироку) та зазначив, зокрема, що зміни КПК щодо обов`язку забезпечити участь адвоката при проведенні обшуку чи огляду у разі, якщо особу було затримано на місці скоєння кримінального правопорушення внесені Законом №2213-VIII від 16.11.2017, тобто на момент проведення спірної слідчої дії таких вимог не існувало.
		93.Дійсно, вказаним Законом частину3 статті87 КПК було доповнено пунктом3 такого змісту: «під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження», а частину3 статті236КПК після другого речення доповнено новим реченням такого змісту: «Особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку». У той же час, обшук проводився не у житлі чи іншому володінні ОСОБА_8 . Отже вказані положення статті236 КПК (навіть у теперішній редакції) не застосовні до подій під час проведення обшуку у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
		94.Правовою підставою визнання доказів недопустимими суд першої інстанції визнав не положення частини3 статті87 КПК, а положення частин1 та2 статті87 КПК, не зазначивши конкретні пункти (пункт) частини2 статті87 КПК, а факт проведення обшуку під виглядом огляду місця події сторона обвинувачення заперечує.
		95.Вирішуючи питання про застосування правил статті87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини2 або 3 статті87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину1 статті87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми. Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини1 статті87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим (постанова ККСВС від 08.20.2019 у справі №639/8329/14-к). Вирішуючи довід прокурора, Суд вважає за необхідне врахувати, серед іншого, зазначену вище правову позицію Верховного Суду.
		96.Судом першої інстанції не зазначено конкретні пункти частини2 статті87 КПК та не зазначено посилання на норми Конституції України, якими закріплено порушені фундаментальні права особи. З урахуванням мотивів вироку суд першої інстанції імовірно керувався пунктом1 частини2 статті87 КПК (здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов) та пунктом3 цієї ж частини (порушення права особи на захист). При цьому щодо фундаментальних прав, які були порушені під час огляду місця події слідчими, мова імовірно (оскільки про це прямо не зазначено у вироку) йде про право на професійну правничу допомогу, передбачену статтею 59 Конституції України (щодо пункту3 частини2 статті87КПК) та, з огляду на посилання суду першої інстанції при наведенні мотивів щодо недопустимості на статтю233 КПК  про право, передбачене статтею30 Конституції України. Вказаною нормою встановлено гарантію недопустимості проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
		97.Оскільки за наявності порушень, передбачених частиною2 статті87 КПК, суд зобов`язаний визнати докази недопустимими, а щодо порушень фундаментальних прав має з`ясувати, чи були вони настільки істотними, щоб зумовити визнання доказів недопустимими, то Суд має з`ясувати чи мали місце ці порушення.
		98.Насамперед доцільно перевірити застосування КПК в частині мотивів, наведених в пункті8.1.4. вироку «Проведення обшуку під видом огляду у володінні особи без дозволу слідчого судді».
		99.При констатації вказаного порушення (що в сукупності з іншими порушеннями призвело до визнання судом недопустимими доказів, отриманих під час огляду місця події в приміщенні кафе «Таверна Вінштуб») суд посилався на положення частини1 статті13, частини1-3 статті233 КПК.
		100.Суд першої інстанції критично оцінив та не враховав рукописно виконану заяву від імені особи, що підписалась як адміністратор кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_13 (том3 а.с.211), без дати щодо надання дозволу на проведення огляду місця події в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », визнав її недостовірним та недопустимим доказом. Такий висновок обґрунтований тим, що «стороною обвинувачення не було надано належного підтвердження повноважень вказаної особи надавати такий дозвіл, документів на підтвердження того, що ця особа дійсно працює в зазначеному закладі, її посадових обов`язків та підтвердження щодо права володіння приміщенням кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де було проведено вказаний огляд місця події. У вироку зазначено, що в заяві не наведено навіть імені і по батькові такої особи, через що її неможливо ідентифікувати. Ні в протоколі, ані на відеофіксації огляду місця події про наявність дозволу або згоди на проведення слідчої дії не згадується. А отже звернення слідчого до особи, повноваження якої надавати згоду на огляд або обшук не доведені, не є достатньою підставою для проведення огляду або обшуку без ухвали слідчого судді. Однак, у цьому випадку, як зазначено у вироку, прокурор не довів, що особа, що підписалась як адміністратор кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_13 , мала права давати дозвіл на проведення огляду місця події в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і що вона добровільно та до початку огляду надала такий дозвіл. Тому проведення цієї слідчої дії без ухвали слідчого судді чи дозволу особи, яка на правових підставах фактично користувалась цим приміщенням, було безумовним порушенням права на недоторканість іншого володіння особи».
		101.У наведених мотивах суду першої інстанції відсутнє обґрунтування того (тобто фактично судом презюмовано), що приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » є житлом чи іншим володінням особи, та на нього розповсюджується правовий режим, передбачений статтею 233 КПК.
		102.Суд з цим не погоджується та звертає увагу на:
		(1)визначення «публічно недоступного місця», яке міститься у статті 267 КПК (оскільки її положення встановлюють подібний правовий режим  необхідність отримання згоди власника чи ухвали слідчого судді), яким є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб;
		(2) зміст норм, що містяться у частинах1 та 2 статті 237 КПК, за якими огляд не будь-якого приміщення (яке в будь-якому разі належить якійсь особі, фізичний, юридичній (приватного чи публічного права)), а лише огляд житла та іншого володіння особи, здійснюється згідно з правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто такий огляд, який своїм наслідком має втручання у «приватне життя» особи;
		(3) висновки Великої Палати Верховного Суду щодо тлумачення поняття «проникнення» в контексті оцінки наявності чи відсутності кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» щодо деяких складів злочину (так, у постанові від 18.04.2018 у справі №569/1111/16-к висловлена правова позиція, за якою вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою, є режим доступу до об`єкта (вільний/обмежений); відповідно, наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном);
		103. співвідношення понять «майно» (володіння) та «житло» в контексті визначення обсягу прав, передбачених статтею 8 Конвенції. Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що поняття «житло» та «майно» може суттєво збігатися за статтею1 Протоколу №1, але існування «житла» не залежить від наявності права або інтересу стосовно нерухомого майна. І навпаки, фізична особа може мати право власності на конкретну будівлю або земельну ділянку, у значенні статті1 Протоколу №1, не маючи з нею достатніх зв`язків, щоб вона могла становити житло відповідно до статті8 Конвенції (рішення у справі Khamidovv.Russia від 02.06.2008, заява №72118/01, §128).
		104.Кафе (яким є кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») відповідно до ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» є закладом ресторанного господарства. Заклад ресторанного господарства  організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів (пункт 1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №219 від 24.07.2002).
		105.Очевидно (і це випливає з системного аналізу зазначених вище Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, а також зі змісту статті 633 Цивільного кодексу України «Публічний договір»), що заклад ресторанного господарства, у тому числі кафе, є публічно доступним місцем, вхід (проникнення) до якого не потребує згоди власника чи ухвали слідчого судді, у робочий час. Судячи з доказів (показання ОСОБА_11 , показання ОСОБА_8 ) ОСОБА_11 та ОСОБА_8 вільно увійшли до цього закладу громадського харчування (як і інші відвідувачі) пообідати, не питаючи дозволу власника кафе, тобто заклад громадського харчування працював у звичайному режимі.
		106.Відповідно до протоколу огляду місця події (том3 а.с.212-218) огляд проводився з 13:40 до 15:30 і лише в тій частині кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », доступ до якої у цей час був вільний.
		107.Зміст протоколу огляду свідчить про те, що предметом огляду фактично є грошові кошти, передані ОСОБА_11 . ОСОБА_8 , які лежали на куртці на лаві біля столику, де обідали ОСОБА_8 з ОСОБА_11 . Вказане підтвердив повторно допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11 : « ОСОБА_34 привіз на зустріч документ, підписаний ОСОБА_35 , а я йому гроші. Він їх завернув в куртку». Тож проникнення у інші приміщення кафе, недоступні для відвідувачів, слідчими не здійснювалося, так само як і пошукові дії в загальному залі кафе. Суд першої інстанції не встановлював особу, яка володіє приміщенням кафе «Таверна «Вінштуб». 
		108.Жодних скаргвід власниківщодо незаконногопроникнення укафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » яку «житлочи інше володіння особи» в матеріалах кримінальної справи не міститься та судами не встановлено таких порушень. Зазначене свідчить, що порушень прав власників кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у зв`язку із проведеною слідчою дією не відбулося. Крім того, сама слідча дія не проводилася відносно кафе «Таверна «Вінштуб» чи його власників.
		109.З наведеного вище Суд дійшов висновку, що при огляді місця події не мало місце «проникнення» до житла чи іншого володіння особи, оскільки доступ до такого закладу був вільним для будь-якого відвідувача, а приміщення кафе (його загальна зала, у робочий час, яка працює в звичайному режимі) не може у цьому випадку становити поняття «житла та іншого володіння особи» в контексті змісту статті 8 Конвенції, статті 30 Конституції України та статті233 КПК.
		110.Таким чином, огляд місця події не був пов`язаний із обстеженням (оглядом, обшуком) публічно недоступних приміщень кафе (кухня, робочі кабінети тощо), не був пов`язаний із втручанням у «приватність» власника (володільця) кафе, тобто не є таким, що проводився у житлі чи іншому володінні особи. У зв`язку із цим, на «проникнення» до нього з метою огляду місця події не розповсюджується правовий режим, передбачений нормами КПК (статті 233, 234, 237), що потребує добровільної згоди власника приміщення (володіння) чи судового контролю з боку слідчого судді.
		111.З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що згода на «проникнення» з метою огляду місця події у кафе в робочий час (коли кафе працює в звичайному режимі) у разі, коли слідча дія не здійснюється у кримінальному провадженні щодо такого кафе чи його власників, законом не вимагається. У зв`язку із цим, підстав для визнання судом першої інстанції протоколу огляду місця події недопустимим доказом з цих мотивів не було.
		112.Крім того, судячи з назви пункту 8.1.4 вироку «проведення обшуку під видом огляду у володінні особи без дозволу слідчого судді», суд першої інстанції кваліфікував проведений огляд місця події як обшук. Достатнього обґрунтування цього висновку у вироку не наведено. Зі змісту вироку не зрозуміло, які саме дії слідчих кваліфіковано як обшук, та який саме обшук мається на увазі (обшук приміщення кафе чи особистий обшук ОСОБА_8 ).
		113.Одним з принципових моментів, які, на думку Суду, відрізняють огляд місця події від обшуку приміщення, є право (можливість) слідчого, прокурора під час проведення обшуку відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині3 статті236 КПК (частина6 статті236 КПК). Але як зазначено вище, проникнення у інші приміщення кафе, недоступні для відвідувачів, як і пошукові дії в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », слідчими не здійснювалися, а тому зазначену слідчу дію слід кваліфікувати як огляд.
		114.У той же час, судом першої інстанції було встановлено і інші порушення КПК при огляді місця події: (1)слідчу дію фактично проводили два слідчих, натомість у протоколі вказано, що слідчу дію проводив один слідчий, підпис другого слідчого в протоколі огляду місця події відсутній; в протоколі відсутній підпис особи, що проводила відеозапис, що є порушеннями частини5 статті104 КПК (пункт 8.1.3 оскаржуваного вироку); (2)порушення слідчим при затриманні ОСОБА_8 та проведенні огляду місця події його прав, передбачених пунктами 2, 3, 7 частини3 статті42 КПК, зокрема, вимог про негайне повідомлення після затримання.
		115.Вказані порушення не заперечувались і не спростовувались стороною обвинувачення в ході апеляційного розгляду. Тож, спростування лише однієї підстави для визнання протоколу огляду місця події (в приміщенні кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), що полягала у помилковому висновку суду про необхідність отримання дозволу слідчого судді для здійснення огляду місця події в тому місці і за тих умов, про які йшлося вище, при неспростуванні інших підстав, не дає можливості суду апеляційної інстанції змінити висновок про недопустимість такого протоколу огляду місця події та похідних від нього доказів.
		116.Оскаржуваним вироком також визнано недопустимими протокол огляду місця події від 10.03.2016, що проводився у приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп», всі докази, вилучені в ході цього огляду місця події та докази, похідні від доказів, одержаних під час огляду місця події у приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп».
		117.Прокурор просить визнати вказані докази допустимими, оскільки суд не врахував дозвіл Головного управління Держгеокадастру у Київській області та начальника Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства на проведення зазначеної слідчої дії.
		118. З цього приводу у вироку зазначено, що у цій справі начальник Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_12 не мав права давати дозвіл на огляд службового кабінету директора ДП «Ржищівський військовий лісгосп», у якому ОСОБА_7 здійснював свою трудову діяльність, та який фактично є іншим володінням ОСОБА_7 , тому проведення цієї слідчої дії без ухвали слідчого судді чи дозволу особи, яка на правових підставах фактично користувалась цим приміщенням, було безумовним порушенням права останнього на недоторканість іншого володіння особи. Прокурором не доведено наявність добровільної згоди ОСОБА_7 на проведення огляду в його службовому кабінеті та, зокрема, в його портфелі.
		119.Вказана аргументація суду не спростовується доводами апеляційної скарги прокурора, адже за змістом вимоги частини1 статті233 КПК для проникнення до «іншого володіння особи» необхідна добровільна згоди особи, яка володіє відповідним «помешканням», а не службової особи, в підпорядкуванні якої знаходиться організація, яка, в свою чергу, на праві власності (чи іншому речовому праві) володіє відповідним приміщенням. ОСОБА_12 не може вважатися володільцем робочого кабінету ОСОБА_7 .
		120.Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією ККС ВС, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі №296/6878/15. Так, враховуючи, що в зазначеній справі особи дали письмовий дозвіл на огляд приміщень, які вони займали у зв`язку зі здійсненням торговельної діяльності, Верховний Суд не погодився із висновками суду апеляційної інстанції про недопустимість як доказів протоколів оглядів місця подій.
		121.Отже, з урахуванням того, що: (1)прокурор не заявляв клопотання про повторне дослідження протоколів огляду місця події та додатків до них; (2)вирішення доводів апеляційної скарги прокурора про визнання їх допустимими пов`язане з необхідністю перевірки встановлених судом першої інстанції фактів; (3)вирішення апеляційних вимог прокурора щодо вказаних доказів не впливає на обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, Суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в частині визнання допустимими протоколу огляду місця події від 10.03.2016, що проводився у приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп», та всіх доказів, вилучених в ході такого огляду місця події та похідних від них доказів.
		(2.2)Щодо відмови суду першої інстанції визнати докази сторони захисту недопустимими через їх невідкриття в порядку статті 290 КПК.
		122.Суд першої інстанції правильно відхилив відповідне клопотання прокурора щодо доказів, наданих адвокатом в судовому засіданні для обґрунтування наявності провокації та для доведення недостовірності показань свідка ОСОБА_11 (пункт 8.15 оскаржуваного вироку). Посилання прокурора в апеляційній скарзі на частину9 статті290 КПК, за якою сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження  прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів, є недоречними, з огляду на те, що: (1)матеріали були зібрані стороною захисту після завершення досудового розслідування на етапі судового розгляду; (2)сторона захисту відкрила прокурору відповідні матеріали в порядку, передбаченому частинами11, 12 статті290 КПК, і суд в цьому пересвідчився.
		(2.3)Щодо асиметрії при оцінці допустимості доказів
		123.Суд першої інстанції зазначив у вироку, що визнання відповідно до закону доказу недопустимим через порушення встановленого порядку одержання доказів та через істотне порушення прав людини  є кримінально-процесуальною санкцією, що застосовується до сторони, яка допускає таке порушення, в цьому випадку  до сторони обвинувачення. Ця санкція не може становити негативні наслідки для іншої сторони. Якби порушення стороною обвинувачення права на захист створювало б недопустимість для доказів сторони захисту, право на захист, гарантоване Конституцією України та статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним. Тому встановлена судом в пунктах 8.1, 8.3 вироку недопустимість телефонів (мобільний телефон чорно-сріблястого кольору марки «NOKIA», моделі 6700с-1, вилучений під час огляду місця події у приміщенні кафе «Таверна Вінштуб», та мобільний телефон марки «Lenovo», моделі S-90-A, вилучений під час огляду місця події у приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп») як доказів є недопустимістю їх лише як доказів сторони обвинувачення. Тому суд першої інстанції визнав їх допустимими доказами сторони захисту.
		124.Прокурор не погоджується із висновком суду про визнання мобільних телефонів підсудних, вилучених під час огляду місця події, недопустимим доказом для сторони обвинувачення і допустимим для сторони захисту одночасно, вказане на його думку суперечить змісту статті87 КПК.
		125.Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі №601/1143/16).
		126.Підтримуючи висновки суду першої інстанції щодо можливості застосування асиметричних правових наслідків в питанні визнання доказів недопустимими Суд виходить з такого: (1)обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (частина3 статті62 Конституції України), з чого випливає, що недопустимими повинні визнаватися докази, здобуті з порушенням закону, що можуть бути покладені в основу саме обвинувачення; (2)визнання доказу недопустимим є проявом процесуальної відповідальності для сторони, яка допустила порушення, що призвело до недопустимості доказу; (3)сторона захисту має право на використання доказів, при збиранні яких вимоги законодавства були порушені з вини сторони обвинувачення, адже обвинувачений не має нести негативні процесуальні наслідки через некомпетентність, недобросовісність чи порушення сторони обвинувачення.
		(2.4)Щодо врахування копії документу як доказу
		127.Прокурор не згоден також із висновком суду про неврахування як доказів копії державного акта на право користування землею (хоча оригінал цього документу втрачено) та копії карти кварталів лісництва (том4 а.с.142), в якій відображено межі земельних ділянок, на яких здійснює свою діяльність ДП «Ржищівський військовий лісгосп», достовірність якої не викликала сумнівів у сторін.
		128.Суд не вбачає за доцільне досліджувати це питання, адже визнання вказаного доказу допустимим жодним чином не змінить обсяг обвинувачення, визнаного судом доведеним, з врахуванням меж апеляційної скарги прокурора. Адже така скарга стосується неправильної кваліфікації дії обвинувачених за частиною1 статті368 КК, а не за частиною3 статті368 КК, у зв`язку із неправильним на думку прокурора встановленням судом першої інстанції кваліфікуючої ознаки щодо розміру неправомірної вигоди.
		Перевірка правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин
		(3.1)Щодо розміру неправомірної вигоди (перевірка доводів апеляційної скарги прокурора)
		129.Прокурор вважає, що судом неправильно визначено розмір неправомірної вигоди та відповідно необґрунтовано змінено кваліфікацію дій підсудних з частини3 статті368 КК на частину1 цієї ж статті.
		130.Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (частина1 статті337 КПК).
		131.Суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не довів поза розумним сумнівом розмежування суми, яку обвинувачені просили і погодились отримати, на дві частини: (1)призначену ОСОБА_7 (стаття368 КК) і (2)призначену за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави (частина2 статті369-2 КК).
		132. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідна сума 10000 доларів США була лише узгодженою ОСОБА_11 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 сумою завдатку (першим платежем).
		133.Водночас судвважав недоведенимпоза розумнимсумнівом кінцевийрозмір неправомірноївигоди,який,згідно звисунутим обвинуваченням,підсудні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 планували одержативід ОСОБА_11 з оглядуна:(1)відсутністьпрямих доказівщодо загальноїсуми,яку погодилисьотримати обвинувачені,і обчисленняїї прокуроромза формулами;(2)наявністьпомилок увідповідних обчисленнях (пункт 3.3.1 вироку), що не можуть бути усунуті судом; (3)недоведеність розмежування сум; (4)недоведеність того, що 20 доларів США за сотку призначались саме ОСОБА_7 і саме за складання та видачу листа погодження; (5)недоведеність того, що при визначенні загальної суми неправомірної вигоди необхідно додати 50000 доларів США до обчисленої за формулою прокурором суми 37250 доларів США (з розміру за сотку); (6)те, що відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.
		134.Згідно з наведеним прокурором формулюванням обвинувачення, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у ході вчинення кримінальних правопорушень за земельну ділянку орієнтовною площею 74,5 га просили та погодились отримати від ОСОБА_11 загалом 70 доларів США за кожні 0,1 га, з яких 20 доларів США за кожні 0,1 га  ОСОБА_7 (частина3 статті368 КК), 50 доларів США за кожні 0,1 га  за зловживання впливом (частина2 статті369-2 КК), крім того ще 50000 доларів США  за зловживання впливом (пункт 3.3 вироку).
		135.При цьому суд першої інстанції погодився з доводом захисника та виходив із загальновідомого факту про те, що в математиці в одному гектарі землі є 100 арів, які мають простонародну назву «сотка». Відповідно, одна сотка становить не 0,1 га, а 0,01 га. Відповідно в 74,5 га є 7450 соток, а не 745 соток (абзац 2 пункту 3.3.1 вироку).
		136.Щодо розмежування неправомірної вигоди між підсудними при апеляційному перегляді на думку прокурора слід враховувати, що: (1)сума у 10000 доларів США, що мала бути сплачена як умова передачі ОСОБА_7 листа погодження, не передбачалась за висловлюваннями співучасників за отримання відповідних погоджень в органах державної влади та місцевого самоврядування; (2)10.03.2016 о 10:15 в ході зустрічі між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 у Ржищівському лісгоспі останній зазначив, що «все погоджено з шефом, можна працювати, Юрі передається зараз 10000 доларів США, окрім цього ще потрібно передати 50000 доларів США Цибульку, Юрі або виділиш участок, або все-таки дать пару копійок, там тисяч 3, 4, 5 доларів»; (3)сума неправомірної вигоди за прохання надати неправомірну вигоду за складання та видачу листа погодження, одержання такої неправомірної вигоди визначається розміром завдатка (10000 доларів США) та оплати ОСОБА_8 суми в розмірі від 3 до 5 тисяч доларів США; (4)зазначена сума перевищує 200 НМДГ, а тому дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить кваліфікувати саме за частиною3 статті368 КК.
		137.З певними мотивами обґрунтування у вироку недоведеності поза розумним сумнівом розмежування суми, яку обвинувачені просили і погодились отримати, на дві частини: (1)призначену ОСОБА_7 (стаття 368 КК) і (2) призначену за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави (частина2 статті369-2 КК), Суд не погоджується, а інші мають бути додатково перевірені.
		138.Так, по-перше, відсутність прямих доказів щодо загальної суми, яку погодились отримати обвинувачені, апріорі не означає неможливості доведення такої суми сукупністю непрямих доказів. Правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих доказів (постанова ККС ВС від 07.12.2020 у справі №728/578/19).
		139.Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що судом не можуть бути усунуті розрахункові помилки прокурора у обчисленнях при визначенні розміру неправомірної вигоди за формулами, відповідно до яких одна сотка становить 0,1 га. Здійснення прокурором обрахунку суми неправомірної вигоди за формулами також не заборонено КПК. У даному випадку воно було об`єктивно обумовлено висловлюваннями обвинувачених, зафіксованих в матеріалах НСРД, які саме таким чином (формульно, шляхом визначення розміру неправомірної вигоди за одиницю площі земельної ділянки, що планувалась для надання в довгострокове користування,  сума в доларах США за «сотку» площі землі) обумовлювали розмір неправомірної вигоди в розмовах між собою та доводили цю інформацію до ОСОБА_11 . Достеменно знаючи загальний розмір земельної ділянки та розмір неправомірної вигоди за одиницю площі, використовуючи загальновідомі елементарні арифметичні прийоми (зокрема, множення та складання), можна точно визначити загальну суму неправомірної вигоди, яку обвинувачені просили та погодились отримати. Саме таким чином, суд першої інстанції самостійно частково усунув допущені прокурором помилки в обрахунку загальної суми неправомірної вигоди, встановивши, що: «якщо припустити, що обвинувачені просили та погодились отримати загалом 70 дол. за сотку, в т. ч. 20 дол. за сотку призначались ОСОБА_7 , то загальна сума неправомірної вигоди, розрахованої з розміру земельної ділянки площею 7450 соток становила б: (Формула 1) загалом 70 дол. х 7450 соток = 521500 дол., в т.ч.: (Формула 2) 20 дол. х 7450 соток = 149000 дол.  призначених ОСОБА_7 (Формула 3) 50 дол. х 7450 соток = 372500 дол.  за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави» (пункт 3.3.1 вироку).
		140.Висновок суду,за якимстороною обвинуваченняпоза розумнимсумнівом недоведено,що привизначенні загальноїсуми неправомірноївигоди необхіднододати 50000доларів СШАдо обчисленоїза формулоюпрокурором суми37250доларів США(зрозміру засотку)у разійого підтвердженнятакож неє нездоланноюперешкодою увстановленні розмірунеправомірної вигоди.Такий сумнівслід максимальнотрактувати на користь обвинувачених, тобто: (1)не додавати до загальної суми неправомірної вигоди суму в 50000 доларів США; (2)врахувати цю суму у складі неправомірної вигоди, що розрахунково було додана ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до тарифу в 50 доларів США за «сотку» площі земельної ділянки за отримання погодження Лісгоспу.
		141.Сума неправомірної вигоди, встановлена судом, визначалась на підставі таких доказів: протокол за результатами проведення НСРД ЗІТТМ абонента ОСОБА_7 №14/1/2-1477 та DVD-R диском №4126 до нього (том5 а.с.7-16); протокол за результатами проведення НСРД АВК особи ОСОБА_7 №14/1/2-1478, з DVD-R дисками №4092, 4093, 4094, 4124, 4125, та 2 MicroSD №4043 та №4106, що є додатками до нього (том5 а.с.17-43); протоколом НСРД контроль за вчиненням злочину від 10.03.2016 (том5 а.с.50-60); протокол огляду та вручення грошових коштів від 10.03.2016 із додатками із ксерокопіями грошових купюр (том3 а.с.33-128); показання свідка ОСОБА_11 .
		142.Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду такий факт установлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції (постанова Верховного Суду України від 21.01.2016 у справі № 5-249кс15, постанова ККС ВС від 10.06.2020 у справі №759/11179/18).
		143.Забезпечуючи повноту дослідження доказів щодо встановлених судом першої інстанції фактів, з якими сторона обвинувачення не погодилась, Суд здійснив повторне дослідження доказів, зазначених у пункті 141 цього вироку, в контексті встановлення розміру неправомірної вигоди. При цьому зміст матеріалів НСРД (у частині розмов між ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , місця, часу та учасників діалогів) повністю співпадає із їх відображенням у вироку суду першої інстанції (пункти 5.7-5.8.4, 5.9.1-5.9.4 оскаржуваного вироку).
		144.За результатами повторного дослідження доказів Суд дійшов висновку, що ті факти, що обвинувачені просили та погодились отримати загалом 70 доларів США за «сотку» (ар) площі земельної ділянки, в тому числі 20 доларів США за сотку призначались ОСОБА_7 з ОСОБА_8 за службові дії ОСОБА_7 щодо надання листа погодження, а 50 доларів США за сотку як неправомірна вигоди за зловживання впливом на прийняття рішень (здійснення дій) іншими службовими особами не є припущенням (як вказано у вироку). Ці факти підтверджується поза розумним сумнівом на підставі повторно досліджених матеріалів НСРД.
		145.Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що у матеріалах НСРД АВК особи під час зустрічей ОСОБА_11 з ОСОБА_7 01.03.2016 та 10.03.2016 зафіксовано розмову про сплату неправомірної вигоди з розрахунку в доларах за кожну сотку земельної ділянки (звучать цифри 70, 50, 10 доларів, і йдеться про ціну за сотку) (пункти 3.3.1, 5.8.2, 5.8.4 вироку).
		146.Коментуючи зміст досліджуваних матеріалів НСРД в судовому засіданні, ОСОБА_8 та його адвокат ОСОБА_9 висунули версію, за якою цифри 70, 60, 50  означають суми у гривнях, а не в доларах США. Вказані суми складались як з платежів за оплату послуг проектній організації за розробку проекту землеустрою, так і з благодійних внесків на користь обласної та районної державної адміністрацій.
		147.Така версія захисту (щодо валюти «тарифів») не узгоджується із фразами ОСОБА_7 : (1)«Тут ОСОБА_28 постарається скинуть десять доларів, сказав: «Я більше скинуть не зможу», адресованій ОСОБА_11 під час їх зустрічі 01.03.2016 об 11год.00хв. в приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп»; (2)«Обласное. Земельщики без оцих 10 доларів за сотку не підпишуть. Рішення обласної. Обласну там ОСОБА_28 домовився, шо там уже в кінці. Там земельникам … 10 доларів за сотку …», «Ми даєм перші 10 доларів за сотку, присвоюєм кадастровий номер згідно рішення. І повністю договір довгострокової оренди і тоді повний расчет», «Так я ж про шо і кажу. Юрі або вділиш участок, або все-таки дать там пару копійок, там десь 3, 4, 5 доларів ...», адресовані ОСОБА_11 під час їх зустрічі 10.03.2016 о 10год.15хв. біля приміщення та в приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп». Більше того, у жодній з розмов ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_8 не називали гривню як валюту, в якій вони вимірювали розмір неправомірної вигоди.
		148.Висловлювання щодо «торгу» з 70 до 60 за «сотку» сторона захисту трактує таким чином, що малось на увазі попросити розробників проекту знизити суму до 60 гривень за сотку шляхом зменшення кількості точок прив`язки на місцевості. Це також не відповідає дійсності та не узгоджується з іншими доказами. Так, по-перше, арифметичний добуток 70 грн/ар х 7450 ар / 26.81 грн/дол США (офіційний курс долара НБУ станом на 03.03.2016) становить 19451 доларів США за земельну ділянку площею 74,5 га, що не відповідає версії захисту про вартість 10000 доларів США за розробку усього проекту землеустрою. По-друге, під час зустрічі 03.03.2016 о 12год.00хв. між ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в кафе «Валентино» (том 5 а.с.26) мав місце такий діалог: ОСОБА_7 : «Ми знов втрьох збираємось, ОСОБА_28 озвучує рішення обласної ради, розпорядження губернатора, земельних, все на світі … бач він [нецензурне слово, яке означає «нічого»] не виторгував». Уривок зустрічі 10.03.2016 о 10год.15хв. між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 біля приміщення та в приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп» (том5 а.с.35): ОСОБА_11 : «Ну ты мне объясни, когда мы тогда сели за стол, было названо и 50, и 60, и 70». ОСОБА_7 : «Ти понімаєш за шо. Юра все-таки надіявся, що він подвине адміністрацію…і йому [нецензурна фраза, що означає: «йди звідси!»] і так ми вам отдаєм на берегу Дніпра за п`ять копійок землю, йому сказали і так по-людськи, ти сам розумієш: 49 років …». Фраза «отдаєм на берегу Дніпра на 49 років» в контексті сум «50, 60 та 70» жодним чином не узгоджується із контекстом торгу щодо вартості проекту землеустрою, натомість, на переконання Суду, поза розумним сумнівом свідчить про суму неправомірної вигоди за зловживання впливом.
		149.Отже, такі версії Суд розцінює як намагання сторони захисту завуалювати неправомірну вигоду, про яку вони просили ОСОБА_11 , під намір здійснення правомірного платежу.
		150.Суд, оцінюючі докази, зафіксовані в результаті проведення НСРД, щодо суми неправомірної вигоди, виходить з того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , обговорюючи між собою суму неправомірної вигоди, яку вони просили надати їм за вплив на прийняття рішень іншими службовими особами (частина2 статті369-2 КК), та суму неправомірної вигоди, яка передається за виконання ОСОБА_7 дій в межах його повноважень (за надання ним листа погодження) (стаття368 КК), враховуючи їх довірительні між собою відносини, мали на увазі дійсні суми коштів, які планували отримати від ОСОБА_11 як за свої дії ( ОСОБА_7 як службової особи), так і за виконання юридично значимих дій іншими службовими особами.
		151.Довірительний характер відносин обвинувачених між собою підтверджується, серед іншого, такими висловлюваннями ОСОБА_7 (у розмові з ОСОБА_11 ): «Я ОСОБА_29 довіряю як собі. Я його знаю уже більше 15 років, Він мене ні разу не підвів. Повір мені. І суми були не 10, а суми були і пів мільйона» (уривок зустрічі 10.03.2016 о 10год.15хв. між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (біля приміщення та в приміщенні ДП«Ржищівський військовий лісгосп») (том5 а.с.35); «Я всі бумаги передаю ОСОБА_36 . Я йому все розказав не скриваючи, я цьому чоловікові довіряю, я йому нічого не скриваю …» (уривок з телефонної розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_11 09.03.2016 об 11год.25хв.): «Він все знає. Він все знає, він все на світі знає. Гєна. Я тобі кажу, счітай, що це ти говориш зі мною. І всі питання счітай, що рішаєш зі мною, коли говориш із ним» (уривок з телефонної розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_11 09.03.2016 об 14год.47хв.).
		152.У той же час, при розмовах з ОСОБА_11 певні деталі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викривляли чи замовчували з мотивів необхідності обґрунтування великих сум неправомірної вигоди та бажання приховати розмір власної долі неправомірної вигоди. Саме із врахуванням цього Суд оцінює наступні уривки з діалогу в ході телефонних розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (уривки з телефонної розмови 01.03.2016 о 16год.24хв., дзвінок із номера ОСОБА_8 ( НОМЕР_3 ) на номер ОСОБА_7 ( НОМЕР_4 )): ОСОБА_8 : «Дзвонив мені цей ОСОБА_37 . Дивись, я вже все розвідав, все в порядке, все то, шо тобі казав, підтверджується. Гєна просто хоче багато інформації знати, яку ми йому дати не можем. На четвер ми домовились, шо зустрінемся в Києві або приїдем в Сошників, він першим ділом шо робить  пише письмо на тебе, прошу надати дозвіл тири-пири…тралі-валі…, поняв? Пише на тебе письмо, шоб ти підготував тіпа йому відповідь …»; ОСОБА_8 : «Так воно зразу і не буде. Ми скажем. Він [ ОСОБА_11 ] пише звернення-письмо, дає задаток, ти тіпо якоби погоджуєш в області, обласне своє, просто ми … багато говорити про це не треба»; ОСОБА_7 : «По довгостроковій оренді, то єсть використанню, рішення ніяке не дається. Є звернення до тебе, на область і на область адміністрацію. До тебе … ти погоджуєш своє, ті пишуть, що не заперечуєм, при умові області, область дає розпорядження, на основанії розпорядження заключається договор з тобой»; ОСОБА_8 : «Це йому [ ОСОБА_11 ] розказувати зараз все не треба. Ми в четвер встрічаємся, ти мовчи, вообще нічого не кажи, в четвер встрічаємся втрьох, я все розказую, ти сидиш слухаєш, шо треба  поправляєш, шо не треба  не поправляєш, поняв?».
		153.Щодо погоджених обвинуваченими «тарифів» неправомірної вигоди, вони підтверджуються наступними доказами, уривками з телефонних та очних розмов, зафіксованих за результатами проведених НСРД: (1) ОСОБА_8 : «Получається, народ такі штуки робить 50 за сотку …»; ОСОБА_7 : «Поняв! Це полностью уже з актом?»; ОСОБА_8 : «За великий об`єм 50»; ОСОБА_7 : «Всім зрозуміло. А шо там по мені?»; ОСОБА_8 : «Просто ми з тобой ще нада»; ОСОБА_7 : «Я поняв»; ОСОБА_8 : «Щоб було 60. По тобі відповідь буде десь до 4-х часов. На коли він, ну прийме рішення»; ОСОБА_8 : «Ти Гєні об`ясни, кажи 60 і всьо»; ОСОБА_7 : «Все, я зрозумів тебе»; ОСОБА_8 : «Це область, район. Еее ... всі ці ти поняв»; ОСОБА_7 : «Весь пакет документов»; ОСОБА_8 : «Да. Єслі його устраює, він має дати предоплату хоча би 10. Шоби ми все підготували, все занесли, все зробили. Потом будем поетапно добавляти»; ОСОБА_7 : «Хорошо, все я зрозумів»; ОСОБА_8 : «60 за сотку вообщем, ти поняв?» (витяг з телефонної розмови від 01.03.2016 о 09год.42хв., дзвінок із номера ОСОБА_7 ( НОМЕР_4 ) на номер ОСОБА_8 ( НОМЕР_3 )). (2) ОСОБА_7 : «Ну ОСОБА_37 до мене приїжджав тіки шо ж»; ОСОБА_8 : «Ти йому об`яснив?»; ОСОБА_7 : «Ну я йому показав ці два кусочка. Він готов даже два забрать»; ОСОБА_8 : «А за ціну ти йому казав?»; ОСОБА_7 : «70, но ти попробуєш поторгуваться  збить на 60»; ОСОБА_8 : «Я поняв і як він відріагірував?»; ОСОБА_7 : «Ну вроді би нормально, а потім кажу як буде попереднє рішення, я піду до шефа тоже ж переговорю»; ОСОБА_8 : «Ну да»; ОСОБА_7 : «Ти поняв, ну і сказав, шо за твої заслуги можеш там центов 20 нада дать це шо ж чоловік зря бігав? Він згодився. Ну, говорю, це на твій розсуд, скільки ОСОБА_29 за заботи треба дать»; ОСОБА_8 : «Все правильно, а то скаже, якшо нічого не просите, то вам воно [нецензурне слово, що означає запитання: «для чого?»]» (витяг з телефонної розмови від 01.03.2016 об 11год.42хв., дзвінок із номера ОСОБА_8 ( НОМЕР_3 ) на номер ОСОБА_7 ( НОМЕР_4 )).
		154.З наведених уривків розмов вбачається, що 50 доларів США за «сотку» (ар) площі земельної ділянки  це «тариф», який визначався за вплив на прийняття рішення іншими службовими особами. Спочатку ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 оголосити ОСОБА_11 загальний тариф (з урахуванням неправомірної вигоди, призначеної ОСОБА_7 за виконання ним власних дій як службовою особою  ОСОБА_7 : «А шо там по мені? ОСОБА_8  «ми з тобой ще нада») 60 доларів США за «сотку», але ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 інший «тариф»  70 доларів США за «сотку», при цьому сказав, що ОСОБА_8 намагатиметься «збити», «сторгуватись» до 60 доларів США за «сотку». Пізніше, враховуючи, що ОСОБА_11 нормально сприйняв цю ціну, ОСОБА_7 у розмові з ним повідомив, що ОСОБА_8 не вдалося знизити ціну до 60 доларів США за «сотку», хоча з самого початку йому була відома «ціна» в 50 доларів США за «сотку», без урахування вчинення дій ОСОБА_7 в межах своїх повноважень.
		155.У розмові ж з ОСОБА_11 ОСОБА_7 , вводячи його в оману щодо дійсного розподілу неправомірної вигоди з розрахунку 70 доларів США за «сотку» землі, зазначає: «В сумі получається 70 ми віддаєм  10 земельщикам, 10 ДЗК, 50 область; шефу  полтіннік зелені» (під час зустрічі 10.03.2016 о 10год.15хв. ОСОБА_7 з ОСОБА_11 біля приміщення та в приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп», зафіксованої протоколом за результатами проведення НСРД АВК особи ОСОБА_7  том5 а.с.36).
		156.Таким чином, неправомірна вигода, яка призначалась ОСОБА_7 становить 74,5 га х 100 ар/га х 20 дол США/ар = 149 000 доларів США, як і визначив суд першої інстанції в своїх розрахунках (пункт 3.3.1 оскаржуваного вироку).
		157.Загальна ж сума неправомірної вигоди, яку обвинувачені просили і погодились отримати, як призначену ОСОБА_7 (стаття368 КК), так і призначену за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави (частина2 статті369-2 КК), складає 574500 доларів США (521500 доларів США (70 доларів США х 7450 соток) + 50000 доларів США +3000 доларів США).
		158.З цього приводу суд першої інстанції у вироку зазначив, що не підтверджено доказами, що 50000 доларів США, в обмін на які згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 надав обіцянку вплинути на ОСОБА_12 (начальника Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства за погодження ним та Державним лісовим агентством України рішення про передачу в довгострокове тимчасове користування земельної ділянки), мали бути йому сплачені додатково до суми, що визначена прокурором за формулами, виходячи з розміру земельної ділянки. Але навіть якщо максимально тлумачити зазначений сумнів в бік обвинувачених і вважати, що 50000 доларів США, призначені за вплив на ОСОБА_12 , були включені в тариф 20 доларів за сотку (які були додані ОСОБА_7 до тарифу в 50 доларів США за «сотку», повідомленого йому ОСОБА_8 ), сума неправомірної вигоди, призначена для ОСОБА_7 за видачу ним листа погодження становитиме 99000 доларів США (149000 доларів США мінус 50000 доларів США).
		159.Прокурор в апеляційній скарзі помилково пропонує інший (порівняно з обвинувальним актом) алгоритм підрахунку загальної суми неправомірної вигоди, яка за його підрахунками становить 120000 доларів США [70000 доларів США (50000+10000+10000) + 50000 доларів США]. У даному випадку помилка полягає в тому, що озвучені цифри 70, 50, 10, 10 він трактує як абсолютні суми (в тисячах доларів США), а не як неодноразово озвучені обвинуваченими між собою, так і в розмовах з ОСОБА_11 , тарифи із розрахунку: десятки доларів США за «сотку» площі земельної ділянки.
		160.Вказане узгоджується і з наданими повторно, в суді апеляційної інстанції, показаннями свідка ОСОБА_11 , який зазначив, що в ході зустрічей з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 йому було повідомлено, що він мав виплачувати гроші поетапно, сума велика була, більше 100000 доларів США, після погодження ОСОБА_7 , за яке він мав віддати 10000 доларів США, потім з цим рішенням ОСОБА_38 мав йти далі узгоджувати в ОДА, з керівництвом Лісгоспу, губернатором, і потім вони мали розповісти як поетапно віддавати кошти. За дозвіл, який ОСОБА_11 мав отримати у ОСОБА_7 , він мав заплатити 10000 доларів США, потім ще Цибулько (Лісгосп головний) 50 000 доларів США, потім ще якісь витрати на губернатора та інших осіб в ОДА. Ще ОСОБА_7 хотів потім з цієї великої земельної ділянки, щоб ОСОБА_11 йому і його співробітникам виділив окремі земельні ділянки.
		161.Жодних інших розумних, логічних та обґрунтованих версій озвучених у наведених діалогах сум (цифр) в контексті розподілу суми неправомірної вигоди за частиною2 статті369-2 та статтею368 КК обвинувачені під час судового та апеляційного розгляду не висунули.
		162.У будь-якому випадку сума неправомірної вигоди, зазначена в обвинувальному акті (хоч і помилково, як правильно встановлено у вироку) за дії ОСОБА_7 як службової особи в розмірі 14900 доларів США (том1 а.с.9-10) підтверджена дослідженими Судом доказами. Суд звертає увагу, що вона підтверджена доказами в більшому обсязі (як мінімум в розмірі 99000 доларів США), але з урахуванням вимог закону щодо неможливості виходу судом за межі висунутого обвинувачення (стаття337 КПК),  підтверджена в розмірі висунутого обвинувачення.
		163.При цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що якщо в результаті дослідження судом наданих доказів сума неправомірної вигоди не співпала із сумою, помилково зазначеною прокурором (хоч і в сторону зменшення), вона є такою, що не доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.
		164.Сума в розмірі 14900 доларів США не включала окрему винагороду ОСОБА_8 , розмір якої, судячи з діалогів обвинувачених між собою та з ОСОБА_11 , не був визначений в конкретній сумі заздалегідь. Так, ОСОБА_7 формулював її неодноразово таким чином: (1)« ОСОБА_29 або вділиш участок, або все-таки дать там пару копійок, там десь тисяч 3, 4, 5 доларів», (2) «І ОСОБА_29 дать 4, або 3, ну скільки ми рішимо (під час зустрічі 10.03.2016 о 10год.15хв. ОСОБА_7 з ОСОБА_11 біля приміщення та в приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп», зафіксованої протоколом за результатами проведення НСРД АВК особи ОСОБА_7  том5 а.с.35-36). 
		165.Допитаний як свідок ОСОБА_11 з цього приводу вказав, що потім, коли ми з ОСОБА_36 пройдемо усю цю процедуру, я мав сплатити йому ще 5 тисяч доларів за його роботу, за його узгодження, за те що він бігає, рішає всі ці питання.
		166.Допитаний в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 показав, що мова йшла не про 5000, а про 4000 доларів, які ОСОБА_11 сам сказав, що йому заплатить за його роботу.
		167.Таким чином, ОСОБА_7 була оголошена відносно визначена сума, але вона в будь-якому випадку мала становити не менше 3 тисяч доларів США, що еквівалентно 78548,1 грн станом на 10.03.2016 (з урахуванням принципу трактування сумнівів на користь обвинуваченого). У той же час, Суд звертає увагу, що зазначена сума коштів, що призначалась окремо ОСОБА_8 , знаходиться поза межами обвинувачення за статтею 368 КК, а в іншій частині кримінальне провадження Судом закрито через сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		168.Таким чином, судом першої інстанції було помилково встановлено, що сума в розмірі 10000 доларів США (приблизний загальний еквівалент якої був отриманий ОСОБА_8 від ОСОБА_11 10.03.2016) є загальною сумою неправомірної вигоди, як за частиною2 статті369-2, так і за статтею368 КК.
		169.Вказана сума є загальною передплатою (авансом, першим платежем, частиною) із загальної суми неправомірної вигоди, як за дії, передбачені статтею368 КК, так і за дії, передбачені частиною2 статті369-2 КК. Вказане випливає з наведених вище фраз ОСОБА_8 , адресованих ОСОБА_7 : «Ти Гєні об`ясни, кажи 60 і всьо… Це область, район. Еее...всі ці ти поняв… Єслі його устраює, він має дати предоплату хоча би 10».
		170.Оскільки надання оригіналу листа погодження, підписаного ОСОБА_7 , було обумовлено ним виконанням ОСОБА_11 умови про передачу грошових коштів ОСОБА_8 в розмірі 10000 доларів США, який лише після отримання завдатку від ОСОБА_11 мав йому його передати), Суд приходить до висновку, що її частина є сумою неправомірної вигоди (її частиною) саме за дії ОСОБА_7 як службової особи.
		171.Та обставина, що за передання 10000 доларів США передбачалося вчинення в тому числі дій, які знаходяться у віданні ДП «Ржищівський військовий лісгосп», а не службових осіб інших органів влади, підтверджується розмовою ОСОБА_7 з ОСОБА_11 , у якій ОСОБА_7 так пояснює необхідність надання першого траншу (авансу) в розмірі 10000 доларів США: «Ну а шо мені. У мені є свій главний спеціаліст, який задіяний у цій всій схемі. Ти розумієш. Я від главного лісничого нічого не сховаю. Від лісничого тоже нічого не сховаю. От главбуха тоже [нецензурна фраза, що означає: «нічого»], не сховаю. Для того щоб цієї не було [нецензурна фраза, що означає: «погана ситуація»], тому 10».
		172.Оскільки необхідність надання неправомірної вигоди зазначеним службовим особам (головний спеціаліст, бухгалтер, лісничі) не обговорювалася ОСОБА_7 з ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що визначити яка саме частка чи уся ця сума з 10000 доларів США підлягала сплаті як неправомірна вигода за дії ОСОБА_7 встановити на рівні стандарту доказування «поза розумним сумнівом» неможливо, адже ОСОБА_7 пояснив ОСОБА_11 , що в обмін на гроші він отримає два погодження, його ( ОСОБА_7 ) і «шефа» ( ОСОБА_12 ).
		173.Тож кошти, отримані ОСОБА_8 10.03.2016 від ОСОБА_11 (у сумі 4000 (чотири тисячі) доларів США та 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень) містили частину грошових коштів, які в свою чергу є частиною загальної суми неправомірної вигоди (14900 доларів США), призначеної для ОСОБА_7 за вчинення ним як службовою особою в інтересах ОСОБА_11 дії з використанням свого службового становища.
		174.Таким чином, Суд приходить до висновку, що із урахуванням меж висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта поза розумним сумнівом доведено прохання ОСОБА_7 надати для себе через (за пособництва) ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 14900 доларів США за вчинення ОСОБА_7 як службовою особою в інтересах ОСОБА_11 дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, а також одержання 10.03.2016 частини цієї неправомірної вигоди від ОСОБА_11 через (за пособництва) ОСОБА_8 
		(3.2)Щодо інших фактів (перевірка доводів апеляційної скарги захисника)
		175.Доводи захисника щодо (1)неможливості впливу ОСОБА_7 на його безпосереднього керівника ОСОБА_20 в силу того, що він нетривалий час (близько двох місяців) працює на тій посаді, що обіймав під час досліджуваних подій; (2)значення розміру неправомірної вигоди для кваліфікації дій обвинувачених за частиною2 статті369-2КК,  Судом не розглядаються, оскільки зазначені аргументи стосується обвинувачення у зловживанні впливом, а 17.02.2021 вирок Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 в частині визнання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною2 статті369-2 КК скасований, обвинувачені звільнені від кримінальної відповідальності за вчинення ними злочину, передбаченого частиною2 статті369-2 КК, у зв`язку з закінченням строків давності на підставі статті 49 КК, а кримінальне провадження №42016101070000035 від 09.02.2016 в частині обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною2 статті369-2 КК, закрито.
		176.Щодо твердження захисника обвинувачених, що суд надав висновок стосовно змісту листа про надання інформації (лист погодження), який визнав недопустимим, Суд не вбачає в цьому жодної суперечності чи порушення норм КПК. Так суд першої інстанції виконав вимогу щодо належного мотивування судового рішення, надавши відповідь на аргумент сторони захисту щодо їхнього трактування змісту цього листа («лист про надання інформації щодо незаперечення» замість «лист про незаперечення»). При цьому суд прийшов до висновку про ідентичність вказаних трактувань. Виготовлення та надання вказаного листа ОСОБА_7 було предметом домовленості щодо надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди через ОСОБА_8 . Таким чином, суд встановив за вчинення яких саме дій надавалась неправомірна вигода. При цьому, визнавши сам лист-погодження, недопустимим доказом, суд прийшов до висновку, що подія злочину доведена сукупністю інших доказів.
		177.В апеляційній скарзі захисника зазначено, що висновки суду щодо передачі ОСОБА_8 листа про надання інформації з метою подальшої передачі ОСОБА_11 не відповідають матеріалам НСРД від 10.03.2016, з яких слідує, що цей лист ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_7 в приміщенні лісгоспу.
		178.Дослідивши відповідний протокол НСРД та відеозапис, що є додатком до нього (том 5 а.с.17-28, 34-43), Суд приходить до висновку, що ОСОБА_11 10.03.2016 отримав від ОСОБА_7 в приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп» копію документа (не оригінал). З урахуванням позиції захисту та змісту домовленостей, зафіксованих між вказаними особами в результаті проведення НСРД  копію листа-погодження. Вказане випливає з наступного уривка розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в приміщенні ДП «Ржищівський військовий лісгосп»: (заходять у приміщення Лісгоспу, ОСОБА_7 дістає документи і дає ОСОБА_11 на підпис) ОСОБА_11 : «Эта та, что моя. Где, здесь, да?»; ОСОБА_7 : «Все, всього доброго»; ОСОБА_11 : «Так это получается, эту он мне отдает. Да?»; ОСОБА_7 : «Хочеш я тобі копію зроблю?»; ОСОБА_11 : «Да, да. Это я тебе оставлю, там, где с моей подписью. Вы там с ОСОБА_39 уже разберетесь»; ОСОБА_7 : «Ну це я мушу віддать ти сам розумієш кому»; ОСОБА_11 : «Да ... Так, а Юра мне основные документы передаст?» ( ОСОБА_7 віддає документ ОСОБА_11 ). Про це свідчать і попередньо зроблені висновки Суду щодо змісту телефонної розмови ОСОБА_7 з ОСОБА_11 , в ході якого ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 , що він вже передав необхідні документи ОСОБА_8 , і отримати він їх зможе саме в нього. Зазначене підтверджується також і уривком з телефонної розмови від 09.03.2016 між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , під час якої ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 , що необхідні документи вже передав ОСОБА_8 і з цього приводу необхідно зустрічатись і спілкуватись саме з ним.
		179.З цього приводу допитаний у суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11 зазначив, що: «за погодження ОСОБА_7 (його резолюцію) від Лісгоспу він мав віддати йому завдаток 10000 доларів США, але через ОСОБА_40 ( ОСОБА_8 ); «він ( ОСОБА_41 ) підпіше, віддасть ОСОБА_29 , а потім я мав розрахуватись з ОСОБА_36 за цей документ»; «у день затримання ОСОБА_42 та ОСОБА_43 з ранку були дзвінки, що документи вже готуються і я ( ОСОБА_11 ) маю бути готовий передати кошти взамін на документи»; «ми домовились про зустріч на ОСОБА_44 , в кафе Вінштуб, я приїхав, потім під`їхав ОСОБА_34 і ми замовили їжу. Я привіз з собою кошти і в доларах і в гривні, на загальний еквівалент 10000 доларів США. ОСОБА_34 привіз на зустріч документ, підписаний ОСОБА_35 , а я йому гроші».
		180.З урахуванням наведеного Суд відхилив довід захисника про встановлення факту передання ОСОБА_7 ОСОБА_11 оригіналу листа погодження. До аналогічного висновку обґрунтовано прийшов суд першої інстанції (останній абзац пункту 5.8.5 вироку).
		181.Вказаний висновок додатково має значення також і для констатації відсутності провокації з боку ОСОБА_11 (оскільки надання оригіналу листу-погодження було обумовлено ОСОБА_7 виконанням умови про передачу грошових коштів ОСОБА_8 ) і для кваліфікації отриманих ОСОБА_8 коштів саме в якості неправомірної вигоди (а не благодійного внеску чи коштів на оплату послуг землевпорядної організації).
		(3.3) Щодо висунутих версій захисту
		182.Під час судового розгляду стороною захисту було висунуто декілька версій події, що відбулась за участю обвинувачених та є предметом дослідження, а саме: (1)версія про провокацію з боку ОСОБА_11 ; (2)версія про те, що кошти, які були отримані ОСОБА_8 як завдаток, не є неправомірною вигодою, а призначалися для замовлення та оплати послуг землевпорядної організації за виготовлення технічної документації із землеустрою; (3)версія (озвучена ОСОБА_7 ), за якою кошти, які мав надати ОСОБА_11 в обмін на погодження ОСОБА_7 , призначались для здійснення благодійного внеску на користь обласної державної адміністрації; (4)версія (озвучена ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції), за якою кошти, які мав надати ОСОБА_11 в обмін на погодження ОСОБА_7 , призначались для оплати його послуг як консультанта.
		183.Зазначені версії є суперечливими та взаємовиключними.
		184.Так, стверджуючи про провокацію (більшість доводів апеляційної скарги стосуються саме її), сторона захисту фактично визнає, що вчинення злочину обвинуваченими мало місце в результаті підбурювання з боку «агента» правоохоронного органу в особі ОСОБА_11 , тобто злочин був скоєний, а отримані ОСОБА_8 кошти є неправомірною вигодою, але докази цього є недопустимими. Наведене виключає істинність версій про правомірний характер «правочину» з отримання ОСОБА_8 грошових коштів від ОСОБА_11 . Версія про провокацію була перевірена судом першої інстанції, повторно перевірена під час апеляційного розгляду, але не знайшла свого підтвердження.
		185.З іншого боку версія, що виключає навіть гіпотетичну можливість провокації, є здійснення обвинуваченими правомірних дій та кваліфікація отриманих коштів не як неправомірної вигоди, а як коштів, які передавались ОСОБА_8 на виконання доручення ОСОБА_11 задля замовлення робіт з виготовлення технічної документації для відведення земельної ділянки.
		186.На її підтвердження захисник просив в апеляційній скарзі: (1)дослідити та переоцінити зміст розмови від 01.03.2016, зафіксованої в матеріалах НСРД у вигляді ЗІТМ, що на його думку, свідчить про те, що грошові кошти, які кваліфікуються як неправомірна вигода, призначались для виготовлення землевпорядної документації; (2)дослідити та переоцінити зміст розмов від 01.03.2016, 03.03.2016 зафіксованих в матеріалах НСРД АВК; (3)повторно дослідити та надати оцінку кошторису №1 від 05.06.2017 на виконання робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою у сукупності з показаннями обвинувачених, відеозаписом огляду місця події у кафе «Вінштуб», матеріалами НСРД за участю обвинувачених та ОСОБА_11 , з яких вбачається, що передані останнім грошові кошти призначались саме для проведення робіт із землеустрою.
		187.Допитані під час апеляційного розгляду обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наполягали на цій версії. При цьому ОСОБА_8 зазначав, що на зустрічі 10.03.2016 з ОСОБА_11 , в день передачі коштів та його затримання, він обговорював з ОСОБА_11 необхідність перерахування коштів на користь такої проектної організації або ним особисто, або надання довіреності ОСОБА_8 для здійснення таких дій, на що ОСОБА_11 відповів, що він мобільний, може сам під`їхати в будь-який момент, коли потрібна його особиста участь.
		188.Аналіз змісту розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , зокрема тих, що мали місце 01.03.2016, 03.03.2016 не підтверджує досліджувану версію сторони захисту (протокол за результатами НСРД АВК від 14.03.2016 та додатки до нього  том5 а.с.19-33). Так, 01.03.2016 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_11 , що ОСОБА_8  «на четверту годину повторно іде до губернатора… І окончатєльно оговарює суму. І там на протязі тижня, десяти днів як ми оговорим суму і подамо завдаток, на протязі тижня, десяти днів». Пряма мова ( ОСОБА_7 до ОСОБА_11 ): «Все напишеш тоді разом з завдатком. Він скаже який пакет документів надо дать і все. Первоначальне рішення потім до мене, і як буде у мене первоначальне рішення потім до мене за погодженням… Шеф (Цибулько), я думаю прийме, да… там, положа руку на сердце, два года назад була полнєйша обдіраловка… Він буде без фанатізма, без нічого. Ну це фактично копійки, на Дніпрі… Він ( ОСОБА_8 ) не буде ніяких заяв. Він не буде нічого. Поки сьогодні в чотири години, окончательно не оговорить суму… Вот це він окончатєльно говорив суму. Суму завдатка, суму всього. Вот це він все говорить то все він скаже. А пока він попередньо все не рішить. Він не копійки не візьме. Він бумажки лишньої не возьме. Він нічого робити не буде. Пока у нього не буде нарісованої картінки. Нарісована картінка. Він іде дальше в бой... На сьогодні воно окончатєльно рішиться. І по сумі. За сотку скільки. І по всьому на світі».
		189.Тобто, загальна сума, що мала бути сплачена ОСОБА_11 залежала, за твердженнями ОСОБА_7 від «домовленостей» із губернатором та шефом ОСОБА_45  ОСОБА_12 (начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Жодних висловлювань про необхідність оплати послуг проектній організації за розробку проекту землеустрою в розмірі еквівалентному 10000 доларів США не йшлося.
		190.03.03.2016 у розмові ОСОБА_7 з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 : ОСОБА_7 : « ОСОБА_28 попередив, щоб я з шефом зізвонився, коли до нього можна. Я до шефа попаду в середу. Це не кабінетна розмова… Нормально ви напечатаєте, нормально на мене і на ОСОБА_46 . Зразу два. Я ці пісьма. Десь зустрінімось, пересічемся, я їх забираю. Зустрічаюсь послє виходних із шефом. Оговарюю скільки там чого. Щоб він розумів що там чого і як. Каже стільки то, стільки-то. Ми знов втрьох збираємось. Юра озвучує рішення обласної ради, розпорядження губернатора, земельних, все на світі… бач він [нецензурна слово, яке означає «нічого»] не виторгував. Він же сказав 70 і [нецензурне слово, яке означає «нічого»]. Говорим дальше. Мені там в цьом коперативі кусочок землі. Буде правління все. Рішення буде про виділення там... Якихось 15, АДРЕСА_12 , 50. Все. Ну соответственно мені там кусочок землі. Це буде за мою роботу. Це що ОСОБА_29 треба буде віддати на область. Це що я мушу шефу, само собою. Сама основне действіє це мені переговорить з шефом. Якщо шеф дає добро, більше [нецензурне слово, яке означає: «нічого»] не нада… Ти [ ОСОБА_11 ] їх забираєш [письма у ОСОБА_47 ], підписуєш і везеш мені. На мене і на управління. Я пишу погодження. Тобі його пока не віддаю. З цим погодженням. З цим пісьмом. Я їду до шефа. Кажу ОСОБА_48 , вот така-то [нецензурне слово, яке означає «погана ситуація»], це, це, це, вот так, вот так. Він каже, малює (цифру). ОСОБА_28 я розказував ОСОБА_49 , що треба дати задаток ОСОБА_50 , бо він просто так погодження не дасть». ОСОБА_8 : «Да, ми його давно знаємо, він просто так погодження не дасть! Ми повинні отримати погодження в ОСОБА_46 , це ОСОБА_51 , а дальше я все зроблю сам. 50 бере область. Менше вони не обсуждають. У них … такса! Десять земельщики, десять область. Схема дивіться! Зараз ми рішаєм, що нада дать ОСОБА_52 , щоб він дав погодження, що він не заперечує оформлення цього договору. Це основна бумажка, яка треба земельному в області. Якщо лісники не заперечують, то земельники віддають. Тобто, в нас них уже є, це О.С., директор, він не заперечує, але він повинен погодити з ОСОБА_53 ». 
		191.Для Суду очевидним є той факт, що у зазначеній розмові мова йде про неправомірну вигоду, оскільки щодо офіційних платежів, встановлених нормативно, неможливо торгуватися, чи встановлювати їх розмір самостійно на розсуд певних службових осіб. Позиція захисту полягає, зокрема, у тому, що як раз фраза «десять земельщики» і означає необхідність сплати десяти тисяч доларів за послуги проектної організації за розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, користування якою хотів набути ОСОБА_11 . Суд не погоджується з таким трактуванням. Так, у розмові від 10.03.2016 між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . ОСОБА_7 зазначав наступне: «Обласное. Земельщики без оцих 10 доларів за сотку не підпишуть. Рішення обласної. Обласну там ОСОБА_28 домовився, шо там уже в кінці. Там земельникам… 10 доларів за сотку… Без задатка [нецензурне слово, яке означає: «нічого»] не рішим. Оце якшо їм не дадуть, воно буде тянуться, кадастрового номера не присвоять, ну [нецензурне слово, яке означає: «нічого»] не дадуть… Ти ж бачиш, що воно уже до тисячних зроблено. Єдине осталося  дать перший транш, він же тобі сказав  10 земельщикам і 10 ДЗК. Ми даєм перші 10 доларів за сотку, присвоюєм кадастровий номер згідно рішення. І повністю договір довгострокової оренди і тоді повний расчет».
		192.З вказаного випливає, що під словом «земельщики» ОСОБА_7 мав на увазі не проектну організацію, яка займається розробкою проектів землеустрою, оскільки такі організації не уповноважені на «присвоєння кадастрового номеру», тобто не здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок. Такого роду повноваження відповідно до статті16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, належать державним кадастровим реєстраторам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого виконує Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Вираз «не підпишуть» не відповідає за значенням нерозробленню проекту землеустрою, а загальна сума, що мала бути надана «земельщикам», не складає 10000 доларів США з огляду на площу земельної ділянки, про яку йшлося (74,5 га), та «тарифу»  10 доларів США за сотку.
		193.Повторно допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11 на запитання захисника відповів, що ніякої розписки за отриману суму коштів ОСОБА_8 не пропонував йому написати, тим більше мова не йшла про якісь квитанції, жодних питань щодо оплати послуг з розробки технічної документації ні з ОСОБА_8 , ні з ОСОБА_7 не обговорювалось.
		194.Будь-яких документів, які б свідчили про існування якихось договірних відносин ОСОБА_8 (як представника ОСОБА_11 ) з проектною організацією щодо замовлення проекту землеустрою земельної ділянки учасниками події не складались, не обговорювались, не були вилучені під час оглядів місця події.
		195.Розмова, зазначена в пункті 190 цього вироку, в сукупності із іншими доказами, та мотивами, наведеними в пунктах 142-148 цього вироку виключає версію захисту про необхідність надання ОСОБА_11 «завдатку» (коштів в еквіваленті 10000 доларів США) в якості плати за послуги проектної організації за розробку проекту землеустрою.
		196.Оцінюючи кошторис №1 від 05.06.2017 на виконання робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що перебуває у державній власності в межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області площею 74,5 га, складений ДП «Київський інститут землеустрою», в якому вказується найменування організації-замовника гр. ОСОБА_8 , вказана сума з ПДВ 240000 грн., та наданий на адвокатський запит захисника ОСОБА_54 , суд першої інстанції зазначив, що відповідний кошторис підтверджує вартість відповідних робіт на дату складання кошторису 05.06.2017, що є значною, і є порівняною із загальною сумою неправомірної вигоди в цій справі (10000 доларів США). Водночас, відповідний кошторис складено після вчинення кримінальних правопорушень. Судом у пунктах 5.2, 5.7.8, 5.8.5 оскаржуваного вироку було встановлено, що згадана сума неправомірної вигоди була першою частиною (завдатком), яку обвинувачені просили отримати як неправомірну вигоду за складання та видачу листа погодження ОСОБА_7 та за яку надали обіцянку здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави; значна вартість робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки не спростовує цих фактів.
		197.Суд розцінює цей документ як намагання сторони захисту обґрунтувати версію про правомірний характер запитуваної в ОСОБА_11 суми завдатку, яка по суті Судом вже спростована вище.
		198.З урахуванням викладеного та беручи до уваги мотиви, зазначені в оскаржуваному вироку, Суд дійшов висновку про правильність відхилення судом першої інстанції й цієї версії сторони захисту.
		199.Версія про «добровільний» благодійний внесок була розглянута та обґрунтовано відхилена у вироку суду першої інстанції. Існування подібного роду фондів спростував при допиті свідок ОСОБА_21 (колишній голова Київської обласної державної адміністрації). Мотиви відхилення судом цієї версії обвинувачених наведені у пунктах 5.1, 5.5 вироку. На її додатковій перевірці в суді апеляційної інстанції захист не наполягав.
		200.Суд додатково зазначає, що самі обвинувачені, висунувши версію про призначення отриманих коштів на внесення благодійних внесків, на оплату послуг землевпорядної організації, фактично спростовують версію про провокацію, оскільки неможливо спровокувати особу на вчинення правомірних дій.
		201.Висловлена під час дослідження доказів версія сторони захисту про консультування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . ОСОБА_11 з питань порядку набуття земельної ділянки в довгострокове користування також спростовується матеріалами кримінальної справи таким же чином, як і версія про передання коштів ОСОБА_8 для замовлення робіт з виготовлення технічної документації для відведення земельної ділянки.
		202.Під час допиту та в дебатах обвинувачені та захисники повторно звертали увагу Суду на їх доводи з приводу відсутності повноважень ОСОБА_7 як керівника ДП«Ржищівський військовий лісгосп» приймати рішення про виділення земельної ділянки, оскільки вказане господарство не є землекористувачем, а є лише лісокористувачем. Крім того, сама земельна ділянка ще не була відведена, тому виданий лист погодження не мав жодного юридичного значення, мав лише інформаційний характер, і в ньому, зокрема, зазначалось за яких умов таке незаперечення висловлене.
		203.З цьогоприводу Судвважає,що мотивисуду першоїінстанції (пункт9вироку),за якими:(1) ОСОБА_7 обвинувачується впроханні таодержанні неправомірноївигоди неза розпорядженняземельною ділянкою,а заскладання тавидачу листапогодження пронезаперечення щододовгострокового тимчасовогокористування земельноюділянкою;(2)виділеннялісових ділянокдля культурно-оздоровчих,рекреаційних,спортивних,туристичних іосвітньо-виховнихцілей здійснюєтьсяз урахуванням,в томучислі, матеріалів лісовпорядкування (пункт 34 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761); (3)до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України); (4)складання та видача відповідного листа, що стосувався виділення лісової ділянки для спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілей (в тому числі й щодо погодження або незаперечення щодо її виділення), входило до кола службових повноважень ОСОБА_7 як директора державного лісогосподарського підприємства, що здійснювало лісогосподарську діяльність на земельній ділянці відповідно до матеріалів лісовпорядкування,  залишились неспростованими стороною захисту та є правильними.
		204.Сама лише наявність багатьох різних версій, викладених стороною захисту, не покладає на суд обов`язку спростовувати кожну із них. Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді,  є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Така правова позиція щодо стандарту доказування при висуванні різних версій стороною захисту висловлена у постанові ККС ВС від 10.09.2020 у справі№555/2067/18.
		205.Крім того, висунення стороною захисту декількох взаємовиключних версій на противагу версії сторони обвинувачення тлумачиться Судом як відсутність у сторони захисту розумного пояснення відповідних подій.
		206.ЄСПЛ, беручи до уваги важливість доказів проти заявника, висновок з його відмови під час арешту, під час допиту в поліції та на суді дати пояснення його присутності в будинку питання здорового глузду і не може розглядатися як несправедливе або нерозумне за даних обставин. На цьому тлі також не можна стверджувати, що виведення розумних висновків з поведінки заявника мало наслідком перекладання тягаря доказування з боку обвинувачення на захист, а отже і порушення принципу презумпції невинуватості (John Murray v. the United Kingdom від 08.02.1996, заява №18731/91, §54).
		207.Із врахуванням цього Суд дійшов висновку про відсутність у сторони захисту розумного пояснення подій, що ставляться обвинуваченим у вину у цьому кримінальному провадженні.
		(3.4) Формулювання обвинувачення, визнаного судом апеляційної інстанції доведеним
		208.Із урахуванням вищевикладеного, та висновків суду першої інстанції та обсягу висунутого обвинувачення Судом у кінцевому рахунку установлено, що:
		209.(1) ОСОБА_7 , згідно наказу Голови Державного агентства лісових ресурсів України №364-к від 30.07.2015, призначений тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, код ЄДРПОУ 22990204, (далі  Лісгосп), що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Сошників, вул. Іванова, буд. 144, будучи відповідно до п.7.4. Статуту ДП «Ржищівський військовий лісгосп», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №14 від 23.01.2014 та до примітки 1 до ст. 364 КК, службовою особою та наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, висловив ОСОБА_11 прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення дії з використанням службового становища  складання та видачу листа погодження про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 74,5 га, за посередництва ОСОБА_8 одержав таку неправомірну вигоду;
		210.(2) ОСОБА_8 , учинив пособництво ОСОБА_7 у висловленні ОСОБА_11 прохання надати неправомірну вигоду для себе ( ОСОБА_7 ) та в одержанні такої неправомірної вигоди за вчинення ОСОБА_7 як службовою особою дії з використанням службового становища  складання та видачу листа погодження про незаперечення щодо довгострокового тимчасового користування в спортивно-оздоровчих та рекреаційних цілях терміном 49 років земельною ділянкою орієнтовною площею 74,5 га.
		211.Загальна сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_7 висловив ОСОБА_11 прохання надати за складання та видачу листа погодження, становила 14900 доларів США, що за курсом Національного банку України складало 403712,52грн (станом на 01.03.2016  дата висловлення прохання надання неправомірної вигоди) та 390122,23грн (станом на 10.03.2016  дата одержання її частини) і є великим розміром неправомірної вигоди згідно до її визначення у пункті1 примітки до статті368 КК. Частину вказаної суми, а саме грошові кошти, які входили до складу суми у розмірі 4000 доларів США та 150000грн., ОСОБА_8 було від ОСОБА_11 одержано, після чого він був затриманий працівниками правоохоронних органів.
		Застосування закону про кримінальну відповідальність з урахуванням нових встановлених обставин
		(4.1) Щодо кваліфікації дій обвинувачених
		212.Оскільки Суд констатував невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, передбаченого статтею368 КК, в частині розміру неправомірної вигоди, то слід вирішити яким чином це вплинуло на кримінально-правову кваліфікацію у цій кримінальній справі.
		213.Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища … (абзац1 частини1 статті368 КК у редакції станом на 26.11.2015 зі змінами, внесеними Законом України №770-VIII від 10.11.2015). Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі … (абзац1 частини3 статті368 КК у редакції станом на 26.11.2015 зі змінами, внесеними Законом України №770-VIII від 10.11.2015).
		214.Злочини,передбачені статтями368та 369КК,вважаються закінченимиз моменту,коли службоваособа прийнялахоча бчастину хабара(пункт10постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», далі  постанова Пленуму ВСУ). Якщо при умислі службової особи на одержання хабара у великому або особливо великому розмірі нею було одержано з причин, що не залежали від її волі, лише частину обумовленого хабара, вчинене належить кваліфікувати як замах на одержання хабара у розмірі, який охоплювався її умислом (пункт14 постанови Пленуму ВСУ).
		215.Постанова Пленуму ВСУ відображала підхід найвищого судового органу до інтерпретації приписів статті 368 КК у редакції, яка не передбачала інших форм об`єктивної сторони цього злочину, окрім одержання хабара. Стаття368 КК, у редакції станом на 26.11.2015 зі змінами, внесеними Законом України №770-VIII від 10.11.2015, окрім отримання неправомірної вигоди також передбачала та передбачає таку форму об`єктивної сторони, як, зокрема, прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. У зв`язку із цим, злочин, передбачений частиною3 статті368 КК, у формі зазначеного вище прохання вважається закінченим у момент такого прохання, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі.
		216.Крім того, враховуючи, що: (1)моментом, з якого отримання неправомірної вигоди вважається закінченим злочином, є момент одержання хоча б її частини; (2)у складі активного підкупу (стаття369 КК) неправомірна вигода є засобом вчинення злочину, а у складі пасивного підкупу (стаття368 КК)  становить собою продукт злочинної діяльності службової особи, а не предмет злочину; (3)завданням ознаки розміру предмета неправомірної вигоди є відображення значимості (цінності) оплаченої поведінки службової особи і вже у момент отримання хоча б частини неправомірної вигоди при встановленні її загального розміру як великого очевидним є вищий рівень суспільної небезпеки діяння та відповідна глибина порушення об`єкту злочину, які мають відображатися на кримінально-правовій кваліфікації,  Суд приходить до висновку, що у випадку одержання частини із задуманого розміру неправомірної вигоди при встановленні умислу службової особи отримати його у великому розмірі її дії необхідно кваліфікувати як закінчене одержання неправомірної вигоди у великому розмірі. Саме така кваліфікація відображатиме правове значення неправомірної вигоди в системі ознак цього злочину.
		217.Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи як це відображено у пункті 2 оскаржуваного вироку («Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним»), окрім лише тієї обставини, що предметом неправомірної вигоди, яку прохав ОСОБА_7 надати для себе через (за пособництва) ОСОБА_8 та частину якої одержав 10.03.2016 від ОСОБА_11 через (за пособництва) ОСОБА_8 , була неправомірна вигода у розмірі 14900доларівСША.
		218.Предмет неправомірної вигоди в розмірі 14900доларівСША у перерахунку в національну валюту за офіційним курсом НБУ становить 403712,52грн (станом на 01.03.2016  дата висловлення прохання надання неправомірної вигоди) та 390122,23грн (станом на 10.03.2016  дата одержання її частини) і є великим розміром неправомірної вигоди згідно до її визначення у пункті1 примітки до статті368 КК (перевищує в двісті і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (200х689 грн = 137800 грн) станом на дні вчинення інкримінованих дій).
		219.З урахуванням наведених вище мотивів Суд вважає, що дії ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані як закінчений злочин за частиною3 статті368 КК, а ОСОБА_8  як закінчений злочин за частиною5 статті27  частиною3 статті368 КК.
		220.Помилка суду першої інстанції у встановленні такої фактичної обставини як розмір неправомірної вигоди щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтею368 КК, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , призвела до неправильної кримінально-правової кваліфікації у цій кримінальній справі.
		221.Отже, Суд зазначені вище дії (1) ОСОБА_7 кваліфікує за частиною3 статті368КК (у редакції станом на 26.11.2015, зі змінами, внесеними Законом України №770-VIII від 10.11.2015) як висловлення службовою особою прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення дії з використанням службового становища у великому розмірі та одержання такої неправомірної вигоди, а (2) ОСОБА_8  за частиною5 статті27  частиною3 статті368 КК (у редакції станом на 26.11.2015, зі змінами, внесеними Законом України №770-VIII від 10.11.2015) як пособництво ОСОБА_7 у висловленні прохання надати неправомірну вигоду у великому розмірі для себе та в одержанні такої неправомірної вигоди за вчинення ОСОБА_7 як службовою особою дії з використанням службового становища.
		(4.2) Призначення покарання з урахуванням нової кримінально-правової кваліфікації
		98.Судом призначається покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в межах санкції частини3 статті368КК.
		222.Санкція частини3 статті 368КК (у редакції станом на 26.11.2015, зі змінами, внесеними Законом України №770-VIII від 10.11.2015) передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також обов`язкові додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацію майна.
		223.Застосування до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 положень статей 69 (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК заборонено законом у зв`язку тим, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною3 статті368КК, згідно з приміткою до статті45 КК належить до корупційних.
		Призначення покарання ОСОБА_7 .
		224.При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами статті 65 КК, правильно врахував (1)особу винного (вік, позитивні характеристики (том7 а.с.237-240), сімейний стан  неодружений, має на утриманні дитину 2006 року народження (том3 а.с.142), непогашені судимості відсутні (том7 а.с.229), вищу освіту (том3 а.с.160), є потерпілим від Чорнобильської катастрофи категорії3 (том3 а.с.165), на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває (том7 а.с.233, 235-236), а також (2)відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання відповідно до статей 66, 67 КК.
		225.Суд першої інстанції також правильно врахував, що (1)злочин належить до умисних корисливих корупційних злочинів; (2) ОСОБА_7 його вчинив, перебуваючи на посаді керівника державного підприємства  т.в.о. директора Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп», що здійснював свою лісогосподарську діяльність на землях оборони; (3)злочин вчинено під час проведення в Україні антитерористичної операції. Відповідні обставини впливають на ступінь тяжкості вчинених злочинів у бік її підвищення. Окрім того, суспільну небезпеку вчиненого злочину підвищує значний розмір земельної ділянки (74,5га), за складання та видачу листа погодження щодо надання в користування якої терміном на 49років, обвинувачений, відповідно, просив, погодився та одержав неправомірну вигоду.
		226.Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку тяжкого корисливого корупційного злочину, загальний розмір неправомірної вигоди, об`єкт посягання та вчинення злочину в співучасті, Суд вважає, що для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів недостатнім буде покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією частини3 статті368 КК. У той же час, ураховуючи особу обвинуваченого та інші обставини кримінального провадження, Суд приходить до висновку, що покарання в максимальному розмірі також буде несправедливим через надмірну суворість.
		227.Враховуючи викладене, Суд вважає, що для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових злочинів необхідним і достатнім буде основне покарання за частиною3 статті368 КК у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.
		228.Щодо додаткового покарання, то з метою запобігання вчинення ОСОБА_7 нових корупційних злочинів після відбуття основного покарання, Суд вважає за необхідне застосувати у якості додаткових покарань: (1)позбавлення права обіймати посади, зазначені у пункті1, підпунктах «а», «в» пункту2 частини1 статті3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на три роки. Обрання саме такого переліку посад обумовлюється корупційними ризиками, що є характерними для цих категорій посад; (2)конфіскацію майна, оскільки скоєний злочин є корисливим, і це додаткове покарання зазначене як обов`язкове в санкції відповідної кримінально-правової норми.
		Призначення покарання ОСОБА_8 .
		229.При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами статті65 КК, правильно врахував (1)особу винного (вік, позитивні характеристики (том7 а.с.271), міцні соціальні зв`язки, сімейний стан  одружений (том7 а.с.268), має на утриманні двох дітей 2004 і 2012 року народження (том7 а.с.269-270), непогашених судимостей не має (том7 а.с.264), на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває (том7 а.с.265-267)); (2)відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання відповідно до статей66, 67 КК.
		230.Суд першої інстанції також правильно врахував, що (1) вчинений злочин належать до умисних корисливих корупційних злочинів; (2) ОСОБА_8 умисно вчинив пособництво у вчиненні злочину, передбаченого частиною3 статті368 КК, особі, що перебувала на посаді т.в.о. директора Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп», що здійснював свою лісогосподарську діяльність на землях оборони; (3)злочин учинено під час проведення в Україні антитерористичної операції. Відповідні обставини суттєво впливають на ступінь тяжкості вчинених злочинів у бік її підвищення. Окрім того, суспільну небезпеку вчиненого злочину підвищує значний розмір земельної ділянки (74,5га), за складання та видачу листа погодження щодо надання в користування якої терміном на 49років, обвинувачений, відповідно, вчинив пособництво у проханні та одержані неправомірної вигоди.
		231.Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку тяжкого корисливого корупційного злочину та об`єкт посягання, Суд вважає, що для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією частини3 статті368 КК.
		232.Враховуючи викладене, Суд вважає, що для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню ним нових злочинів необхідним і достатнім буде покарання за частиною5 статті27  частиною3 статті368 КК у виді позбавлення волі строком на 5(п`ять)років.
		233.Щодо призначеного вироком додаткового покарання ОСОБА_8 захисник в апеляційній скарзі наголошував, що суд першої інстанції незаконно призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади, оскільки на час розгляду кримінального провадження він був безробітним.
		234.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років (частина1 статті55 КК). Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (частина2 статті55 КК).
		235.Відповідно до статті55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю69 КК не потрібно (абзаци1, 4 пункту17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
		236.Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років є обов`язковим додатковим покаранням згідно санкції частини3 статті368 КК.
		237.Засудження обвинувачених за вчинення злочину, передбаченого частиною3 статті368КК, пов`язане із тим, що ОСОБА_7 тимчасово виконував обов`язки директора Державного підприємства «Ржищівський військовий лісгосп» Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства. У той же час ОСОБА_8 , будучи співучасником цього злочину (пособником), не обіймав жодних посад та не займався певною професійною діяльністю. Вчинення злочину, передбаченого статтею368 КК, ОСОБА_8 не пов`язано із обійманням ним тієї чи іншої посади чи зайняттям певним видом діяльності. Крім того, будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_8 показав, що є безробітним з 2016 року. Зміст обвинувачення та надані сторонами документи, що характеризують особу ОСОБА_8 , також не підтверджують обіймання ОСОБА_8 в період вчинення злочину певних посад чи зайняття ним певними видами діяльності та відповідно, обумовленість вчинення злочину обійманням ним таких посад чи здійсненням певної діяльності.
		238.Отже, призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не має відповідних підстав, тож Суд таке додаткове покарання йому не призначає.
		239.Щодо додаткового покарання, з метою запобігання вчинення ОСОБА_8 нових корупційних злочинів після відбуття основного покарання, Суд вважає за необхідне застосувати у якості додаткового покарання конфіскацію майна, оскільки скоєний злочин є корисливим, і вказане додаткове покарання зазначене як обов`язкове в санкції відповідної частини статті.
		Вирішення інших питань
		(5.1) Щодо вимог, заявлених у письмових поясненнях ДП «Ржищівський військовий лісгосп»
		240.Вимоги, заявлені ДП «Ржищівський військовий лісгосп» у письмових поясненнях, не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		241.Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення (частина2 статті404 КПК).
		242.Враховуючи, що: (1)ДП «Ржищівський військовий лісгосп» не зверталось як власник речових доказів, долю яких вирішено вироком, з апеляційною скаргою на вирок, (2) КПК не передбачає права приєднатися до апеляційної скарги іншого учасника провадження, (3) жоден з апелянтів не просив змінити (скасувати) вирок в частині визначення долі речових доказів, (4) доводи ДП «Ржищівський військовий лісгосп» стосуються неоскарженої частини судового рішення,  вказані доводи є новими, виходять за межі тієї частини вироку суду першої інстанції, яка оскаржена, а тому не є предметом апеляційного розгляду у цьому провадженні, у зв`язку із чим їх розгляд та вирішення по суті не може розглядатись як вихід за межі апеляційних вимог.
		243.Крім того, вирішення долі речового доказу (ноутбуку) шляхом його повернення ДП«Ржищівський військовий лісгосп», а не одному з обвинувачених ( ОСОБА_7 ), як про це зазначено у вироку, фактично погіршує становище такого обвинуваченого.
		244.Суд роз`яснює, що ДП «Ржищівський військовий лісгосп» як юридична особа на підставі пункту9-2 частини1 статті393 КПК має право звернутися із апеляційною скаргою на вирок у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів та документів, які були надані суду.
		(5.2) Щодо відповідності доповнень прокурора до апеляційної скарги від 06.11.2020 вимогам статті404 КПК
		245.До початкуапеляційного розглядуособа,яка подалаапеляційну скаргу,має правозмінити та/абодоповнити її. Внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається (частини 3 та 4 статті 404 КПК).
		246.Початок судового розгляду в суді апеляційної інстанції КПК пов`язує з оголошенням суддею-доповідачем змісту оскарженого судового рішення та доводів учасників судового провадження, викладених ними у поданих апеляційних скаргах (постанова ККС ВС від 17.06.2020 у справі №209/1985/18).
		247.Прокурор подав доповнення до апеляційної скарги 06.11.2020, апеляційний розгляд розпочався  11.11.2020 (том 12 а.с.183).
		248.Доповнена апеляційна скарга не містить нових вимог, які б погіршували становище обвинувачених, а лише містить більш деталізовані доводи щодо обґрунтування вже заявлених раніше вимог.
		249.У зв`язку із цим Суд відхиляє заперечення захисника ОСОБА_9 , наведені у пункті 38 цього вироку.
		(5.3) Щодо інших аргументів сторін
		250.В апеляційних скаргах захисту та прокурора містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт1 статті6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, №19997/02, §30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal(№2) [GC] від 11.07.2017, №19867/12, §84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, №24935/04, §40). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, №303-A, §29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява №4909/04, §58).
		251.У цьому провадженні Суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
		(5.4) Щодо запобіжних заходів та визначення порядку виконання судового рішення 
		252.Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення (частина4 статті532 КПК). Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (стаття533 КПК). У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню (частини1, 2 статті534 КПК).
		253.Згідно пункту1 підрозділу1 «Підстави для приймання до СІЗО ув`язнених і засуджених» розділуІІ «Підстави та порядок приймання до СІЗО ув`язнених і засуджених» Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №1769/5 від 14.06.2019, підставами для приймання до СІЗО та тримання ув`язнених і засуджених є, зокрема, вирок суду, що набрав законної сили, про засудження до покарання у виді позбавлення волі стосовно засудженого, який не перебував під вартою.
		254.Враховуючи: (1)набрання вироком суду апеляційної інстанції законної сили з моменту його проголошення; (2)призначення обвинуваченим покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання рішення суду Суд вважає за необхідне визначити наступний порядок його виконання: 1) обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою та обраний ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання  скасувати; 2) ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взяти під варту негайно на виконання вироку.
		Висновки Суду за результатами розгляду апеляційних скарг
		255.Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутній факт провокації обвинувачених на вчинення злочину, обґрунтовано відкинув версію сторони захисту про отримання ОСОБА_8 коштів з метою здійснення правомірного платежу на користь землевпорядної організації за розробку проекту земельної ділянки, а також доводи про неналежність до службових повноважень ОСОБА_7 як керівника ДП«Ржищівський військовий лісгосп» вирішення питання щодо погодження питання можливості виділення земельної ділянки для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей.
		256.Докази, на підставі яких суд першої інстанції встановив винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , є належними та допустимими. Захисник, порушуючи в апеляційній скарзі питання щодо недопустимості доказів з підстав порушення вимог КПК, не спростував відповідних висновків суду першої інстанції.
		257.Суд першої інстанції в цілому вірно та повно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення.
		258.У той же час на підставі доводів апеляційної скарги прокурора Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було невірно визначено суму неправомірної вигоди щодо кримінального правопорушення, кваліфікованого за статтею368 КК. Так, сума неправомірної вигоди, зазначена в обвинувальному акті (хоч і помилково, як правильно встановлено у вироку) за дії ОСОБА_7 як службової особи в розмірі 14900 доларів США, підтверджена дослідженими Судом доказами.
		259.Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції факти відповідають формулюванню обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, за виключенням того, що ОСОБА_7 висловив прохання надати для себе через (за пособництва) ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 14900 доларів США за вчинення ОСОБА_7 як службовою особою в інтересах ОСОБА_11 дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, а також отримав 10.03.2016 частину цієї неправомірної вигоди від ОСОБА_11 через (за пособництва) ОСОБА_8 .
		260.Така зміна за результатами судового розгляду обставин, викладених в обвинувальному акті не могла спричинити та не спричинила у цій справі порушення права сторони захисту на ефективне представлення своєї позиції та цілком узгоджується з правовою позицією ККС ВС, яка викладена у постанові від 08.12.2020 у справі №278/1306/17.
		261.Зазначене помилка призвела до невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та потягнула за собою неправильну кваліфікацію дій обвинувачених за частиною1 статті368 КК, оскільки еквівалент цієї суми за курсом національної валюти на момент вчинення злочину відповідає великому розміру неправомірної вигоди, тож скоєне має бути кваліфіковано: щодо ОСОБА_7  за частиною3 статті368 КК, а щодо ОСОБА_8  за частиною5 статті27  частиною3 статті368КК.
		262.Вказане є підставою для скасування вироку в частині кримінально-правової кваліфікації вчиненого з призначенням обвинуваченим іншого покарання в межах санкції відповідної норми права.
		263.Суд також не погоджується з одним із мотивів визнання протоколу огляду місця події від 10.03.2016 із відеозаписом до нього (том3 а.с.212-218) (що проводився в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») недопустимим, а саме визнання його недопустимим через проведення обшуку під видом огляду без дозволу слідчого судді. Так, за результатами апеляційного розгляду встановлено, що огляд місця події відбувався в публічному місці (загальній залі закладу громадського харчування), доступ до якого був відкритим, та який не можна визнавати «житлом або іншим володінням особи», тож дозволу слідчого судді чи власника відповідного приміщення на проникнення до нього не вимагалось. У той же час, враховуючи, що інші підстави визнання цього доказу та похідних від нього доказів, прокурором не оскаржено та не спростовано, Суд апеляційну скаргу прокурора в цій частині залишає без задоволення.
		264.Також Суд погодився з доводами апеляційної скарги адвоката ОСОБА_55 про безпідставність призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у вигляді позбавлення його права обіймати певні посади.
		265.За наслідкамиапеляційного розглядуза скаргоюна вироксуду першоїінстанції судапеляційної інстанціїмає право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок (пункт3 частини1 статті 407 КПК). Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження (пункт2 частини1 статті409 КПК). Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки судуне підтверджуютьсядоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду (пункт1частини1статті 411КПК).Вирок підлягаєскасуванню іззазначеної підставилише тоді,коли невідповідністьвисновків судуфактичним обставинамкримінального провадженнявплинула направильність застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність тана визначенняміри покарання(частина2статті 411КПК).Суд апеляційноїінстанції скасовуєвирок судупершої інстанціїі ухвалюєсвій вироку разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення та необхідності застосування більш суворого покарання (пункти1 та 2 частини1 статті420 КПК).
		266.З мотивів, наведених вище, (1)у задоволенні апеляційної скарги захисника слід відмовити (2)апеляційну скаргу прокурора  частково задовольнити; (3)вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання обвинувачених винуватими за частиною1 статті368 КК, у цій частині слід постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною3 статті368 КК, а ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною5 статті27  частиною3 статті368КК; (4)призначити ОСОБА_7 покарання в виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням його права обіймати посади, зазначені у пункті1, підпунктах«а», «в» пункту2 частини1 статті3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на 3 (три) роки та конфіскацією майна; (5)призначити ОСОБА_8 покарання в виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна; (6)в іншій частині вирок слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення.
		267.Керуючись статтями370, 374, 404, 405, 407, 420, 532КПК, колегія суддів ухвалила:
		1.Апеляційну скаргу захисника  залишити без задоволення.
		2.Апеляційну скаргу прокурора  задовольнити частково.
		3.Вирок Вищого антикорупційного суду від 28.08.2020 скасувати в частині: (1)визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною1 статті368 КК, та призначення йому покарання за цей злочин; (2)визнання ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною5 статті27, частиною1 статті368 КК та призначення йому покарання за цей злочин.
		4.У цій частині постановити новий вирок, яким:
		(1) ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною3 статті368 КК, та призначити йому покарання в виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням ОСОБА_7 права обіймати посади, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад, строком на 3 (три) роки та конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання з метою виконання вироку після набрання вироком законної сили та зарахувати у цей строк строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 10.03.2016 по 11.03.2016 та з 06.03.2021 по 29.04.2021 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
		(2) ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною5 статті27  частиною3 статті368КК, та призначити йому покарання в виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту затримання з метою виконання вироку після набрання вироком законної сили та зарахувати у цей строк строк попереднього ув`язнення ОСОБА_8 з 10.03.2016 по 11.03.2016 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		5.В іншій частині вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора  без задоволення.
		6.Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою та запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов`язання  скасувати.
		7. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 взяти під варту негайно на виконання вироку.
		8.Копії вироку негайно вручити обвинуваченим і прокурору.
		Вирок набираєзаконної силиз моментуйого проголошеннята можебути оскарженийв касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його постановлення.
		Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачені та їх захисники  подати клопотання про помилування.
		 
		Головуючий                                         ОСОБА_1 
		Судді                                             ОСОБА_3 
		ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...