Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21685/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2021. Зареєстровано: 30.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 28.04.2021
Номер судового провадження: A/855/2525/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21685/20                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  28 квітня 2021 року                                                                                            м. Київ
		 
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		          Головуючий суддя                    Грибан І.О.,
		          судді:                                        Ключкович В.Ю., 
		                                                  Парінов А.Б.
		          за участі:
		          секретар с/з                              Піскунова О.Ю.
		          пр-к апелянта                              Юхименко М.П.,
		          пр-к позивача                              Харитончук О.Г.
		 
		          розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Жиса» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа: Акціонерне товариство «Сбербанк»  про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, -
		У С Т А Н О В И В :
		 
		          Публічне акціонерне товариство «Сбербанк Росії» звернулося в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України третя особа: Акціонерне товариство «Сбербанк`з вимогами:
		          - визнати протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні №59036926, які спрямовані на звернення стягнення на прості іменні акції, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA1004171005, номінальною вартістю 1,00 грн. за кожну, емітентом яких є Акціонерне товариство «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії».
		          - зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від вчинення дій у зведеному виконавчому провадженні №59036926 щодо звернення стягнення на прості іменні акції, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперівUA1004171005, номінальною вартістю 1,00 грн. за кожну, емітентом яких є Акціонерне товариство «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії».
		          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем у зведеному виконавчому провадженні №59036926 вчинено дії, які спрямовані на звернення стягнення на акції емітента Акціонерного товариства «Сбербанк», що належать на праві власності позивачу Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії», який не є боржником у зведеному виконавчому провадженні №59036926, чим порушується право приватної власності позивача та право на мирне володіння майном.
		          Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» задоволено повністю. 
		          Визнано протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні №59036926, які спрямовані на звернення стягнення на прості іменні акції, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA1004171005, номінальною вартістю 1,00 грн. за кожну, емітентом яких є Акціонерне товариство «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії».
		          Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від вчинення дій у зведеному виконавчому провадженні №59036926 щодо звернення стягнення на прості іменні акції, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA1004171005, номінальною вартістю 1,00 грн. за кожну, емітентом яких є Акціонерне товариство «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії».
		          Товариством з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Жиса», що не брало  участі у справі, подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року. В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що вказаним рішенням вирішено питання про його права та інтереси і просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
		          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення, не враховано доводи відповідача, а також фактичні обставини у справі, що є порушенням ст. 242 КАС України. 
		          З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.
		          Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 березня 2021 року.
		          Публічним акціонерним товариством «Сбербанк Росії» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
		          Позивач вказує на те, що цінні папери АТ «Сбербанк» є власністю ПАТ «Сбербанк Росії». Також позивач зазначає, що він не відповідає своїм майном за зобов`язаннями Російської Федерації. 
		          Міністерством юстиції України (далі - відповідач) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що державний виконавець при прийнятті рішень в рамках зведеного виконавчого провадження діяв з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». 
		          У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
		          Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
		          Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.
		Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, звертає увагу на  наступне.
		          Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Сбербанк Росії» є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, реєстраційний номер 1027700132195, Російська Федерація, 117997, місто Москва, вулиця Вавілова, будинок 19.
		          А також є власником 24 065 460 500 штук простих іменних акцій, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA1004171005, номінальною вартістю 1,00 грн. за кожну, емітентом яких є Акціонерне товариство «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що становить 100% статутного капіталу Акціонерного товариства «Сбербанк».
		          Усі зазначені акції належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії», що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах. Тобто, єдиним акціонером Акціонерного товариства «Сбербанк», який є емітентом 24 065 460 500 штук простих іменних акцій, що становить 100% статутного капіталу (фонду) емітента, є Публічне акціонерне товариство «Сбербанк Росії».
		           13 серпня 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. за вих. №59036926/20.1/24 у зведеному виконавчому провадженні №59036926 надіслано на адресу Акціонерного товариства «Сбербанк» та Національного банку України вимогу.
		          У даній вимозі державний виконавець вимагає надати деталізовану інформацію щодо структури власності Акціонерного товариства «Сбербанк» та стосовно правочину щодо придбання акцій Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» Російською Федерацією. 
		          Відповідно до змісту зазначеної вимоги у зведеному виконавчому провадженні №59036926 надійшла заява одного зі стягувачів з вимогою накласти арешт та звернути стягнення на 50% акцій Акціонерного товариства «Сбербанк» в рахунок погашення боргу боржника у зведеному виконавчому провадженні - Російської Федерації.
		          Вважаючи надіслання такої вимоги протиправними діями, спрямованими на арешт та вилучення майна позивача чи третьої особи у процедурі звернення стягнення на майно у зведеному виконавчому провадженні, позивач оскаржив дії державного виконавця в судовому порядку.
		          Позовні вимоги вмотивовано тим, що оскільки вимога державного виконавця обґрунтована необхідністю визначення складу майна, на яке може бути звернено стягнення у виконавчому провадженні, то направлення зазначеної вимоги є діями державного виконавця, які спрямовані на звернення стягнення на акції емітента Акціонерного товариства «Сбербанк», що належать позивачу. 
		          Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що направленням вимоги про надання інформації щодо структури власності Акціонерного товариства «Сбербанк» та стосовно правочину щодо придбання акцій Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» Російською Федерацією державним виконавець  вчинено дії спрямовані на звернення стягнення на майно, яке не належить боржнику  у зведеному виконавчому провадженні №59036926 про стягнення боргу з Російської Федерації.
		Відповідно до положень  статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, звертає увагу на наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Статтею 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
		Згідно пп.3) ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
		Абзацом другим частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
		Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців врегульовані ст.18 цього Закону, відповідно до якої:
		« 1. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		2. Виконавець зобов`язаний:
		1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
		2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
		3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
		4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
		5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
		3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:
		1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;
		2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
		3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;
		4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;
		5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;
		6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
		7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
		8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням;
		9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;
		10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;
		11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
		12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
		13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;
		14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
		У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;
		15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання;
		16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;
		17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;
		18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
		19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;
		20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;
		21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
		22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
		4. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
		5. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.»
		          Наразі, Закону України «Про виконавче провадження» не містить тлумачення терміну «вимога» та не визначає підстави та порядок її пред`явлення виконавцем.
		Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012  №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016  № 2832/5).
		Відповідно до п.6 Інструкції передбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених  Законом  та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до п.9 зазначається, що Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених  Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.
		Разом з тим, відповідно до пунктів 10,11 Інструкції  встановлено, що:
		- Доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами;
		- Запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.
		          Відповідно до  п.12 Інструкції у вимозі, дорученні, запиті виконавця обов`язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім`я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
		          Наразі, колегія суддів звертає увагу, що невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до  Закону України  «Про виконавче провадження», чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця  тягне за собою відповідальність за статтею  188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		          З системного аналізу наведених вище законодавчих норм убачається, що державний виконавець  реалізовує свої повноваження, спрямовані на примусове виконання рішень , шляхом пред`явлення вимоги, надання запитів та доручень.
		          Вимога державного/приватного виконавця має бути спрямована на усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
		          Що стосується виявлення майна(коштів) боржника на рахунках в  банківських та інших фінансових установ, в тому числі на рахунках в цінних паперах, то законом визначається саме отримання такої  інформації на запит. 
		          Як вбачається з матеріалів справи, підставою для  звернення позивача з даним позовом в суд є факт направлення  Головним державним виконавцем  відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адресу Національного банку України та АТ «Сбербанк» Вимоги від 13.08.2020 №59036926/20.1/24 в п`ятиденний термін надіслати на адресу відділу примусового виконання  деталізовану інформацію про структуру власності АТ «Сбербанк» та щодо придбання акцій ПАТ «Сбербанк Росії» Російської Федерації.
		          Вимогу направлено з підстав подання заяви одного із стягувачів у зведеному виконавчому провадженні №59036926 про звернення стягнення  на 50% акцій АТ «Сбербанк» та з метою  визначення складу майна, на яке  може бути  звернене стягнення  у виконавчому провадженні, отримання інформації про структуру власності АТ «Сбербанк» та підтвердження придбання  акцій ПАТ «Сбербанк Росії» Російською Федерацією.
		          Тобто, відповідачем  на адресу банківських  установ, в супереч  положень ст.18 Закону №1404 направлено не запит, а вимогу.
		          Крім того, з наданих копій матеріалів зведеного виконавчого провадження  № 59036926 убачається, що в межах даного виконавчого провадження здійснюється виконання виконавчих листів, які, зокрема, видані Апеляційним судом м. Києва у справі № 796/165/18 про стягнення коштів з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації. Боржником у виконавчому провадженні №59036926 є іноземна держава - Російська Федерація. Одним із стягувачів є апелянт в даній справі - скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Жиса», -за заявою якого і  видано вказану вище вимогу.
		          У згаданому виконавчому провадженні  Позивач - ПАТ «Сбербанк Росії» не є боржником зазначеному виконавчому провадженні. Крім того, не є боржником і АТ «Сбербанк». АТ «Сбербанк» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, отримало банківську ліцензію Національного банку України та здійснює діяльність з надання банківських послуг відповідно до чинного законодавства України.
		          Питання наявності у вказаних юридичних осіб майна боржника за зведеним виконавчим провадженням, а саме Російської Федерації  вже було предметом судового розгляду в цивільній справі №796/165/18 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів) від 02 травня 2018 року у справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2018 накладався арешт на належні публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії» акції та встановлювались заборони щодо здійснення операцій на рахунку в цінних паперах позивача публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії».
		          Відповідно до вимог ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду  у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до висновків Верховного суду, викладених  у постанові від 25.01.2019 року у справі №796/165/18, яким в мотивувальній частині згаданої постанови зазначено наступне (п.119-120 , п. 123 постанови):
		« 119. У цій справі боржником є Російська Федерація, а не інші іноземні чи українські юридичні особи.
		Відповідно, арешт як засіб забезпечення виконання арбітражного рішення щодо Російської Федерації є обґрунтованим тільки щодо майна, яке належить Російській Федерації. Акції та інше майно, яке належать не Російській Федерації, а іншим юридичним або фізичним особам, арешту не підлягають. Те саме стосується заборони вчиняти дії, направлені на відчуження певного майна.
		120. Вживаючи заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на акції (…) АТ «Сбербанк», суд тим самим обмежив права фізичних та юридичних осіб - акціонерів цих банків, що може призвести  до порушення статті 1 Першого  Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи мирно володіти своїм майном.
		123. Майно, на яке накладається арешт та стягнення, має бути визначено виконавцем в кожному конкретному випадку на підставі встановлення його власника згідно з нормами законодавства України, в тому числі, абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України», частини п`ятої статті 12, статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.».
		          Отже, з огляду на зазначені вище  висновки Верховного Суду, майно Акціонерного товариства «Сбербанк» та Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» належить цим юридичним особам на праві власності, та не належить боржнику - Російській Федерації. Акції, емітовані Акціонерним товариством «Сбербанк», належать на праві власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії», тобто також - не належать Російській Федерації.
		Зазначені висновки Верховного Суду є преюдиційними та обов`язковими для врахування в силу вимог ст.78 КАС України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		          Відповідно до вимог ч.2 ст.13 КАС України Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. 
		          Таким чином, направлення відповідачем, в межах того самого зведеного виконавчого провадження, Вимоги від 13.08.2020 свідчить про ігнорування з боку державного виконавця зазначених висновків Верховного Суду та невиконання вимог законодавчих норм.
		          Також, колегія суддів звертає увагу, що порядок звернення стягнення на майно боржника визначається розділом 7 Закону №1404.
		          Відповідно до вимог ч.1 та ч.4 ст.48 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		          Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		          На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.
		Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України», підтвердженням наявності прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою. Право власності на нерухоме майно, як слідує зі змісту частини п`ятої статті 12, статті 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем в межах зведеного виконавчого провадження виносилася постанова про звернення стягнення на майно позивача.
		Отже, підсумовуючи викладене , колегія суддів приходить до висновку, що направлена відповідачем на адресу Національного банку України та АТ «Сбербанк» Вимога №59036926/20.1/24 від 13.08.2020 у межах здійснення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № 59036926 про надання деталізованої інформації про структуру власності  АТ «Сбербанк» та щодо придбання акцій ПАТ «Сбербанк Росії» Російською Федерацією є протиправною, суперечить законодавчим приписам та винесена з перевищенням наданих повноважень.
		Наразі, колегія суддів звертає увагу, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права щодо спірних правовідносин.
		Позивач, а разом з ним і суд першої інстанції, виходили з того, шо направлення Вимоги є першим етапом дій , спрямованих на звернення стягнення на майно позивача та його арешт.
		Натомість, з правового аналізу наведених вище законодавчих норм, що регламентують діяльність державних/приватних виконавців, убачається що вимога, запит, доручення є письмовими документами виконавця , що можуть виноситися на будь-якій стадії здійснення дій з примусового виконання рішення та не є обов`язково пов`язаним з зверненням стягнення на майно боржника.
		          Крім того, приймаючи рішення про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України утриматися від вчинення дій у зведеному виконавчому провадженні №59036926 щодо звернення стягнення на прості іменні акції, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA1004171005, номінальною вартістю 1,00 грн. за кожну, емітентом яких є Акціонерне товариство «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії», суд першої інстанції вирішив спір наперед без наявних для  того підстав, оскільки направлення Вимоги в даному випадку не створювало перешкод у здійсненні позивачем  права користування та розпоряджання своїм майном.
		Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2000 (заява №38722/02)). «Ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Щодо доводів апеляційної скарги в частині безпідставності заявленого позову, то колегія судді вважає за необхідне звернути увагу на наступне. 
		Відповідно до вимог ст. 293 КАС України , особи, що не брали участі у справі , якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи та інтереси, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Разом з тим, така особа повинна довести, що оскаржуване рішення порушує її  права, свободи та інтереси, таке порушення має бути очевидним а не ймовірним.
		Апелянт зазначав, що суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача утриматися від вчинення дій у зведеному виконавчому провадженні №59036926 щодо звернення стягнення на прості іменні акції, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA1004171005, номінальною вартістю 1,00 грн. за кожну, емітентом яких є Акціонерне товариство «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784, місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46), що належать на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству «Сбербанк Росії» порушив його права та інтереси  як стягувача у зазначеному вище зведеному виконавчому провадженні та робить неможливим в подальшому виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерланди) від 02 травня 2018 року .
		Наразі, в судовому засіданні апелянтом не доведено, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів та не доведено, що   Публічне акціонерне товариство «Сбербанк Росії» та АТ «Сбербанк» мають відповідати за  зобов`язаннями боржника у зведеному виконавчому провадженні - держави Російська Федерація.
		Виписка АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 17.08.2020 про стан рахунку в цінних паперах: депонент - ПАТ «Сбербанк Росії», емітент - АТ «Сбербанк»,-  надана позивачем, спростовує твердження апелянта, що вказані цінні папери у вигляді простих бездокументарних іменних акцій належать державі Російська Федерація.  
		Також, апелянтом не надано належних доказів того, що невжиття державним виконавцем у зведеному виконавчому провадженні виконавчих дій у спосіб надіслання письмової Вимоги на адресу Національного Банку України та  Акціонерного товариства «Сбербанк» Вимоги від 13.08.2020 за  вихідним №59036926/20.1/24 призвело до невиконання рішення Арбітражного суду від 02 травня 2018 року, винесеного на користь апелянта .  
		За викладених обставин, враховуючи помилковість висновків суду першої інстанції,  колегія суддів приходить до висновку  про  наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, шляхом скасування ухваленого рішення.
		Щодо заявлених позовних вимог, колегія суддів звертає увагу, що згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Наразі, відповідачем не доведено в суді апеляційної інстанції правомірність вчинення виконавчих дій у спосіб направлення вимоги банківським установам для з`ясування інформації про майновий стан юридичних осіб приватного права, що не є боржниками у виконавчому провадженні.
		          Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про часткове підтвердження заявлених позивачем доводів та про порушення його прав, свобод та інтересів з боку відповідача, а тому позов підлягає частковому   задоволенню.
		З метою ефективного захисту прав позивача, наявності підстав для  виходу за межі заявлених позовних вимог, колегія суддів  приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню ,а права та інтереси позивача судовому захисту шляхом визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні №59036926 щодо направлення на адресу Національного банку України та Акціонерного товариства «Сбербанк» Вимоги №59036926/20.1/24 від 13.08.2020 про надіслання на  адресу Відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України деталізовану інформацію про структуру власності АТ «Сбербанк» та щодо придбання акцій Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» Російською Федерацією.
		          Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено протиправність дій відповідача та обрано інший спосіб захисту, ніж заявлено в позові, судові витрати у розмірі судового збору, сплаченого позивачем при подання позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
		          Керуючись ст.ст. 5, 9, 139, 157, 308-310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія «Жиса» задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року скасувати.
		Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зведеному виконавчому провадженні №59036926 щодо направлення на адресу Національного Банку України та  Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» Вимоги від 13.08.2020 за  вихідним №59036926/20.1/24 про надіслання на  адресу Відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України деталізовану інформацію про структуру власності АТ «Сбербанк» та щодо придбання акцій Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» Російською Федерацією.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк Росії» (Російська Федерація, 117997, місто Москва, вулиця Вавілова, будинок 19) судові витрати у розмірі 2102 грн.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
		          
		          Головуючий суддя                                                                      І.О. Грибан
		 
		          Судді:                                                                                          В.Ю. Ключкович
		 
		                                                                                                    А.Б. Парінов
		 
		 
		          (повний текст постанови складено 29.04.2021р.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...