Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/13816/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2021. Зареєстровано: 30.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 29.04.2021
Номер судового провадження: 1-кп/523/342/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160490003330

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №523/13816/18
		Провадження №1-кп/523/342/21
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		29.04.2021 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси Одеської області ОСОБА_3 , прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської Області ОСОБА_4 , перекладача ОСОБА_5 , захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у присутності обвинувачених, розглянувши у судовому засіданні у залі суду об`єднані обвинувальні акти кримінальних проваджень за №12018160490003330 від 14.07.2018р., №1201816000000553 від 26.07.2018р., 12016160330001656 від 15.09.2016р., №12020160490003102 від 8.12.2020р. за обвинуваченням  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.296 ч.4, 309 ч.1, 263 ч.1 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.286 ч.2, 296 ч.4 КК України та клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу,-
		Встановив:
		 
		В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.296 ч.4, 309 ч.1, 263 ч.1 КК України, ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.286 ч.2, 296 ч.4 КК України.
		Під час судового розгляду захисником обвинуваченого  ОСОБА_8  захисником ОСОБА_6 було надане письмове клопотання про зміну відносно його підзахисного запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, а саме на нічний домашній арешт, мотивуючи тим, що відповідно ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.02.2017 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого рахується з 15.02.2017р., посилаючись при цьому на правові висновки, які містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018р., якою визначено, якщо особавчинила злочиндо 20червня 2017року (включно),то підчас зарахуванняпопереднього ув`язненняу строкпокарання застосуваннюпідлягає ч.5ст.72КК Українив редакціїЗакону №838-VIIIв силуяк прямої,так ізворотної діїкримінального законув часі,тобто післянабрання чинностіЗаконом №2046-VIII,під часзарахування попередньогоув`язнення устрок покараннязастосуванню підлягаєч.5ст.72КК Українив редакціїЗакону №838-VIII з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, звертаючи увагу суду, що ОСОБА_10 по об`єднаному кримінальному провадженню тривалий час перебуває під вартою, що є не допустимим з урахуванням не доведеності на теперішній час вини підзахисного, незабезпеченням стороною обвинувачення явки свідків у судові засідання, що взагалі ставить під сумнів вагомість доказів вини підзахисного в інкримінованих йому злочинах, разом з цим посилаючись на практику Європейського суду щодо мети застосування запобіжного заходу, наявності ризиків, які жодним чином не доведені, є лише припущеннями прокурора, вказуючи, що сама тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання особи під вартою, крім того  ОСОБА_10 має постійне місце мешкання, батька похилого віку, який потребує його допомоги, підзахисний раніше не судимий, позитивно характеризується, у з в`язку з чим за наявності підстав просив змінити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за місцем його проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , про що також свідчить заява батька підзахисного, наданою до суду, яка фактично підтверджує наявність місця реєстрації та згоду на проживання.
		Захисник ОСОБА_7 підтримав думку колеги, в свою чергу вказуючи, що дійсно в рамках об`єднаного кримінального провадження ОСОБА_10 фактично відбув 2 роки позбавлення волі,будучи не засудженим вироком суду, що за Законом ОСОБА_11 складає чотири роки, при цьому мінімальна санкція ст.ст.263 ч.1, 296 ч.4 КК України передбачає 3 роки позбавлення волі, тому доцільність тримання під вартою виключена, ризики стороною обвинувачення на підтверджені, у зв`язку з чим просив задовольнити клопотання захисту про зміну відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу.
		 
		Прокурор Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 в заперечення доводів сторони захисту зазначив, що ризики ніяким чином не змінилися, продовжують існувати, є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися, впливати на свідків, продовжити вчиняти злочини.
		 
		Прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської Області ОСОБА_4 приєднався до думки колеги. 
		Вислухавши думку учасників процесу, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну відносно його підзахисного ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту підлягає частковому задоволенню за наступними підставами. 
		 Дійсно,згідно положеньст.201ч.1КПК України обвинувачений, до якого застосований запобіжний захід, його захисник має право подати до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом чи про зміну способу їх виконання.
		Також відповідно до положень ст.331 ч.1,2 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		За змістом ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до положень ст.178ч.1КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.
		Разом з цим, рішенням Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», та згідно п.п.61, 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», суд визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, але суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою, а у практиці ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути загальними й абстрактними, мають підтверджуватися фактичними даними, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.
		Також відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як серед всього іншого, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що регламентовано пунктом «с» ст. 5 Конвенції.
		Наряду з наведеним, відповідно до вимог п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 63 рішення у справі «Доронін проти України від 19.02.2009р.) про обрання чи продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть у справах про вбивство та при спробі обвинуваченого зникнути, національні суди мають розглядати можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, а посилання при цьому головним чином на тяжкість обвинувачення не уявляє собою « відповідної та достатньої» підстави.
		Слід також зауважити, що згідно рішення Конституційного суду України у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу, тяжкість злочину не визначається законом як підстава для застосування запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
		Крім цього, статтею 17 КПК України про презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин.
		Під час розгляду питання про зміну запобіжного заходу, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання, при цьому слід зазначити, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
		Відповідно ч.1,2 ст.181КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у злочині, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
		Статтею 194ч.5КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
		 
		Таким чином, виходячи з наведених вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, приймаючи до уваги доводи сторони захисту про можливість належного виконання обвинуваченим ОСОБА_12 покладених на нього процесуальних обов`язків в межах більш м`якого запобіжного заходу на час проведення судового провадження, ніж тримання під вартою, суд вважає, що доводи захисника знайшли своє підтвердження у ході розгляду клопотання, тому з урахуванням наявності реальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний момент значно зменшилися, ризику переховування або перешкоджання розгляду кримінального провадження іншим чином не вбачається, приймаючи до уваги обставини інкримінованих ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання особи винною у скоєнні інкримінованих їй злочинів, санкція статті яких передбачає позбавлення волі строком від 3 до 7 років, однак, дослідивши надані до суду матеріали, які містять дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, має постійне місце мешкання, де проживає разом з батьками, що знайшло своє документальне підтвердження у ході судового засідання та свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, позитивно характеризується, враховуючи поведінку обвинуваченого під час розгляду клопотання, а також ту обставину, що на теперішній час докази вини щодо обвинуваченого ще знаходяться на стадії дослідження, судове слідство триває, при цьому загальний термін тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою складає за Законом ОСОБА_11 майже чотири роки, що перевищує мінімальну санкцію статті, якою передбачене призначення покарання, тобто подальше тримання під вартою є фактичним відбуванням покаранням за злочини, за які обвинувачений ще не засуджений, що на думку суду у даному випадку є не припустимим; зважаючи на те, що при розгляді клопотання прокурор не довів п.3 ст.194 КПК України, а саме неможливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання існуючих ризиків, оцінюючи у сукупності викладені доводи, суд дійшов до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_6 підлягає задоволенню, оскільки містить обґрунтовані й сформульовані підстави щодо доцільності зміни запобіжного заходу, у зв`язку з чим вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_8 іншу міру запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.194 ч.5 КПК України, заборонивши обвинуваченому залишати місце свого мешкання цілодобово, що на думку суду буде достатнім для тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та достатнім для запобігання ризиків і забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
		Таким чином, на підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.132, 177-178, 181, 194, 196, 201, 205, 331, 369-372, 392 КПК України, суд,- 
		Постановив:
		 
		Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну відносно обвинуваченого  ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту  задовольнити частково. 
		 
		Застосувати щодо обвинуваченого  ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 місяці, тобто 29.06.2021р. 
		 
		Звільнити  ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у залі суду.
		 
		Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого  ОСОБА_8 такі обов`язки:
		1) Зобов`язати ОСОБА_8 не залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово;
		2) не відлучатися за межі м. Одеси та Одеської області без дозволу суду;
		3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
		4) утримуватися від можливого спілкування зі свідками в рамках об`єднаного кримінального провадження;
		5) прибувати по першому виклику до Суворовського районного суду м. Одеси в призначений час; 
		6) носити електронний засіб контролю.
		 
		 Роз`яснитиобвинуваченому ОСОБА_13 ,що вразі невиконаннявищевказаних зобов`язаньможе бутизастосований більшжорсткий запобіжнийзахід,а такожте,що  працівникиоргану Національноїполіції зметою контролюза поведінкоюособи,який перебуваєпід домашнімарештом,мають правоз`являтися вжитло цієїособи,вимагати надатиусні чиписьмові поясненняз питань,пов`язаних ізвиконанням покладенихна неїзобов`язань,а такожположення ч.6ст.195КПК Українивідповідно яких, відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.
		 
		За змістом положень ст.202 ч.3 п.1 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинувачений, який був затриманий негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
		 
		Направити копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а саме до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, розташованому за адресою: Одеська область, смт. Доброслав, вул. Грубніка, буд. 33.
		 
		Відповідно до положень ч.4 ст.181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
		Разом зцим організаціюта контрольвиконання ухвалисуду покластина прокурораСуворовської окружноїпрокуратури м.Одеси Одеськоїобласті ОСОБА_3   процесуального керівника об`єднаних кримінальних проваджень за №12018160490003330 від 14.07.2018р., №1201816000000553 від 26.07.2018р., 12016160330001656 від 15.09.2016р., №12020160490003102 від 8.12.2020р.
		 
		Строк дії ухвали суду про застосування домашнього арешту складає 2 місяці з дня її проголошення та припиняє свою дію 29.06.2021 року.
		Ухвала суду в дані частині окремому оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя : ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...