Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/5862/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2021. Зареєстровано: 07.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2021.
Дата набрання законної сили: 05.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/2511/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 280/5862/20
		провадження № К/9901/2511/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
		за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (суддя Сацький Р. В.) і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (судді Олефіренко Н. А., Білак С. В., Шальєва В. А.)
		І. Суть спору
		1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕТУС Україна» (далі - ТОВ «АВЕТУС Україна»), в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62476652 від 06.07.2020.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що постійно проживає у місті Запоріжжі, де має постійне місце робити. Ніколи не проживала та не була зареєстрована у АДРЕСА_1 . 
		3. З посиланням на частину другу статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) зазначила, що відповідач, виконавчим округом якого є місто Київ, не мала підстав для відкриття виконавчого провадження.
		ІІ. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
		4. ОСОБА_1 уклала з ТОВ «АВЕНТУС Україна» (код ЄДРПОУ 41078230) договір від 24.12.2019 №  1688600 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.
		5. 20.06.2019 приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ), яка є боржником за кредитним договором № 1688600 від 24.12.2019, укладеним з ТОВ «АВЕНТУС Україна». Загальна сума заборгованості складає 10190,00 грн.
		6. На адресу Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради 18.08.2020 (вх № 2729/в) надійшла постанова від 05.08.2020 (ВП 6246652) приватного виконавця виконавчого округу м.  Києва Дорошкевич В.Л. про стягнення з ОСОБА_1 (за місцем її роботи) суми боргу за виконавчим написом від 20.06.2020 № 958, виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. 
		7. Із даних бази АСВП (автоматичної системи виконавчих проваджень) позивачу стало відомо, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич  В.Л. винесла постанову від 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 6246652 про стягнення (з ОСОБА_1 ) грошових коштів. Адресою проживання позивача (боржника у виконавчому провадженні) зазначено: АДРЕСА_1 .
		8. Суди попередніх інстанцій зазначили, що ніяких документів по ВП №6246652 позивач не отримувала. Позивач зареєстрована та проживає на території Запорізької області, майна на території Київської області чи міста Києва не має.
		9. Не погодившись із правомірністю постанови 06.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 6246652 з наведених вище мотивів, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду. 
		ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення. 
		10. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 24 вересня 2020 року позов задовольнив повністю.
		Визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №  62476652 від 06.07.2020.
		11. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 03 грудня 2020 року залишив рішення суду першої інстанції без змін. 
		12. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з посиланням на статті 6, 9 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) констатував, що саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.
		13. Відтак зазначив, що позаяк зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника (м. Київ) та місце реєстрації боржника (м. Запоріжжя) відрізняються і територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги також, що відомості про місце проживання позивача достовірно не підтверджені тими документами, які надав стягувач разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець був зобов`язаний на підставі частини п`ятої статті 24 Закону № 1404-VIII перевірити відомості щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
		14. За текстом рішення суду першої інстанції, вказана у виконавчому написі та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на дату відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.
		15. Суди попередніх інстанцій зазначили також, що Закон №1404-VIII не передбачає можливості передачі приватним виконавцем виконавчого документа після відкриття виконавчого провадження у разі отримання інформації про відсутність у його виконавчому окрузі місця проживання чи майна боржника, а тому перевірка відповідних даних має проводитись саме на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, позаяк здійснення заходів примусового виконання вимог виконавчого документа у м. Києві значно обмежує права боржника на участь у виконавчому провадженні з огляду на територіальну віддаленість через фактичне проживання та працевлаштування позивача у м. Запоріжжі.
		IV. Касаційне оскарження
		16. У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		17. Підставами для касаційного оскарження скаржник зазначила пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). 
		18. У цьому зв`язку пояснила, що на дату звернення до касаційного суду немає висновку Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону Закон №  1404-VIII у вимірі подібних правовідносин.
		19. Стосовно іншої правової підстави відповідач зазначила, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. З-поміж іншого зауважила, що за правилами статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі документи приймаються до примусового виконання за місцем, зокрема, проживання, перебування боржника, що дає стягувачу можливість вибору місця пред`явлення виконавчого документа до виконання: за місцем реєстрації боржника чи за місцем його проживання. 
		20. Вважає, що трактування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 24 Закону № 1404-VIII звужує зміст цієї статті, норми якої пов`язують місце провадження виконавчих дій саме з місцем проживання/перебування боржника (яке не завжди збігається із зареєстрованим місцем проживання). 
		21. У контексті цієї справи відповідач додала також, що зареєстроване місце проживання позивача не є достатнім підтвердженням того, що на дату відкриття виконавчого провадження боржник проживав за цією адресою, оскільки маючи право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання він не обмежений у можливості проживати чи перебувати за іншою, аніж зареєстрована, адресою.
		22. Заявник наголосила на тому, що не зобов`язана перевіряти достовірність відомостей, зазначених у виконавчому документі. Пояснила, що виконавчий документ, на підставі якого винесено спірну постанову, відповідав усім вимогам до його форми і змісту, які передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII, зокрема містив відомості про місце проживання боржника, за яким його пред`явлено до примусового виконання. 
		23. З посиланням на положення статей 24, 26 Закону № 1404-VIII відповідач зазначила, що позаяк місце проживання боржника розташоване в окрузі, в якому вона як приватний виконавець здійснює свою діяльність, то вона мала право прийняти до виконання згаданий виконавчий документ і відкрити виконавче провадження з його примусового виконання. 
		24. Ухвалою від 23 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС. 
		25. У визначений строк позивач не надіслала суду відзиву на касаційну скаргу; клопотань процесуального характеру від неї не надходило. Третя особа теж не надала письмових пояснень чи клопотань стосовно розгляду цієї справи. 
		26. Потрібно зауважити, що на дату відкриття касаційного провадження у цій справі нормативні підстави для постановлення згаданої ухвали від 23 лютого 2021 року були, адже висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах на той час ще не існувало.
		27. Проте, 31 березня 2021 року Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом в цій справі. 
		28. За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від 31  березня 2021 року, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище (мовиться про справу № 380/7750/20) ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
		29. Фактичні обставини справи № 380/7750/20 і справи № 280/5862/20 (судові рішення у якій є предметом касаційного оскарження) є подібними, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір у цих справах виник з аналогічних підстав. 
		30. Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховуватиме правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у справі № 380/7750/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів даватиме у межах, визначених статтею 341 КАС, правову оцінку тому, як суди попередніх інстанцій вирішили спір. 
		V. Релевантні джерела права і висновки Верховного Суду. 
		31. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		32. За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: <…>  3) виконавчих написів нотаріусів; <…>.
		33. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». 
		34. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №  1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №  1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
		35. За текстом частини першої статті 4 Закону №  1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
		36. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №  1403-VIII). 
		37. Відповідно до частини першої статті 27 Закону №  1403-VIII фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
		38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №  1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. 
		39. За текстом частини першої статті 4 Закону №  1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
		1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
		2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
		3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
		4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
		реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
		5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
		6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
		7) строк пред`явлення рішення до виконання.
		40. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
		41. Відповідно до частини першої статті 24 Закону №  1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
		42. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. 
		43. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №  1404-VIII).
		44. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №  1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
		45. Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №  1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
		46. Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону №  1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
		47. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
		48. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
		49. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №  1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		50. Згідно з частиною першою статті 28 Закону №  1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		51. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
		52. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
		53. Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
		54. За текстом статті 3 Закону Закон №  1382-IV:
		вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;
		місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
		місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
		документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
		реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
		55. Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
		56. У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина одинадцята статті 6 Закону № 1382-IV). 
		57. Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону України від 20 листопада 2012  року №  5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №  5492-VI) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
		58. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
		59. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону № 5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).
		60. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.
		61. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
		62. Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи і через призму згаданого правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31  березня 2021 року у справі № 380/7750/20, колегія суддів констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяла неправомірно. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що визначальним при визначенні місця виконання рішення і, відповідно, виконавчого округу, у межах якого приватний виконавець може вчиняти виконавчі дії, має бути зареєстроване місце проживання боржника (у виконавчому провадженні). 
		63. У цій справі встановлено, що: приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва; у паспорті громадянина України ( ОСОБА_1 ) серії НОМЕР_1 зазначено, що місцем реєстрації позивача з 25.05.2020 є АДРЕСА_4 , водночас інформація про зміну позивачем місця проживання у паспорті громадянина України відсутня. З`ясовано також, що ОСОБА_1 працює в місті Запоріжжя, що, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, виключає можливість її фактичного проживання у м. Києві. Зауважено також, що доказів наявності у позивача майна у місті Києві у справі немає. 
		64. За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів, погоджуючись з тим, що при відкритті виконавчого провадження приватний виконавець Дорошкевич В.Л. володіла достовірною інформацією про місце проживання боржника, вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи (позивача), яка проживає та отримує доходи у місті Запоріжжі.
		65. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		66. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		67. За частиною четвертою статті 341 КАС у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		68. Згідно з частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		п о с т а н о в и в :
		1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення. 
		2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року в цій справі залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич
		                                                                                                                        С. А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...