Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/24600/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2021. Зареєстровано: 21.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.

Результат оскарження 29.09.2022 Верховний Суд: скасовано судове рішення апеляційної інстанції повністю і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ
		 
		29 квітня 2021 року                      №640/24600/20
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т.,  розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, зобов`язання вчинити певні дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Державного Підприємства "Завод 410 Цивільної авіації» (далі - позивач, ДП «Завод 410 ЦА») до ДПС України Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, ОВПП ДПС), в якому позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу за формою "Ю" №236-10 від 25.05.2020 (далі - оскаржувана вимога);
		- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 26.05.2020 №19475/10/28-10-10-02-23 (далі - оскаржуване рішення);
		- зобов`язати відповідача виключити дані з інтегрованих карток платника податків ДП "Завод 410 ЦА" про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105905212,29 грн.
		Ухвалою від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/24600/20, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою від 21 жовтня 2020 року було задоволено заяву про забезпечення позову ДП «Завод 410 ЦА» та заборонено Управлінню державної казначейської служби у Печерському районі м. Києва та Офісу великих платників податків ДПС здійснювати будь-які дії щодо стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" частини чистого прибутку у розмірі 105905212,29 грн. (сто п`ять мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч двісті дванадцять гривень двадцять дев`ять копійок) на підставі податкової вимоги від 25.05.2020 р. №236-10, або на підставі будь-яких інших податкових вимог, рішень органів Державної податкової служби України, щодо стягнення з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105905212,29 грн. (сто п`ять мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч двісті дванадцять гривень двадцять дев`ять копійок).
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм, зокрема, Податкового кодексу України (далі - ПК України), обставини відсутності податкового боргу у позивача встановлені трьома рішеннями суду, що набрали законної сили, у зв`язку з чим, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а оскільки податковий борг у позивача відсутній - дані з інтегрованих карток платника податків ДП "Завод 410 ЦА" про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105905212,29 грн.  підлягають виключенню.
		Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Позивачем було подано відповідь на відзив, у якій зазначено про те, що відповідач обґрунтовує свої рішення невірним застосуванням законодавства, а саме, в порушення статті 58 Конституції України, застосовуючи законодавство, що вступило в силу через кілька років після виникнення спірних правовідносин.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
		25.05.2020 року відповідачем було складено податкову вимогу за формою «Ю» № 236-10, згідно з якою, станом на 25.05.2020 р. сума податкового боргу позивача за грошовими зобов`язаннями з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) становила 105    905    212, 29 грн., а також сума боргу з екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення становив 3    190, 70 грн.
		26.05.2020 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу № 19475/10/28-10-10-02-23.
		Вважаючи оскаржувані вимогу та рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України. 
		13.07.2020 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України (далі - ДПС України) від 09.07.2020 № 21535/6/99-00-13-05-06 про результати розгляду скарги (далі - рішення про результати розгляду скарги), яким скаргу позивача про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна було залишено без задоволення, але при цьому було повідомлено в абзаці четвертому на третій сторінці рішення про результати розгляду скарги, що за даними ІТС «Податковий блок», станом на 07.07.2020 у позивача відсутній податковий борг з екологічного податку, у в зв`язку із приведенням ІКП у відповідність до вимог чинного законодавства.
		Не погодившись з рішенням про результати розгляду скарги ДПС України, вважаючи оскаржувані вимогу та рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Першочергово, задля правильного вирішення спору, необхідним є встановлення факту наявності чи відсутності у позивача податкового боргу.
		Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).
		Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
		Узгодженою сумою грошового зобов`язання є сума податкового та/або грошового зобов`язання, самостійно обчислена платником податків, яку він зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом (п. 54.1 ст. 54 ПК України).
		Водночас, як стверджував у ході судового розгляду справи представник позивача, у позивача податковий борг відсутній.
		В свою чергу, у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях відповідач наголошує, що податковий борг виник у зв`язку з несплатою ДП «Завод 410 ЦА» самостійно визначених грошових зобов`язань згідно «Розрахунків з частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями».
		Відповідач в додаткових поясненнях посилається на пункт 46.1 статті 46 ПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» № 466-IX  (надалі - Закон № 466-IX).
		В цій редакції пункту 46.1 статті 46 ПК України, зазначено що розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства що контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.
		При цьому, як вбачається з п. 1 розділу II Прикінцеві положення Закону № 466-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
		Офіційне опублікування Закону № 466-IX відбулось 22.05.2020 у випуску N 84 Голосу України. Таким чином зміни до пункту 46.1 статті 46 ПК України, на які посилається відповідач вступили в силу наступного дня після офіційного опублікування Закону № 466-IX - а саме, 23.05.2020.
		Разом з тим, в додаткових поясненнях відповідач зазначає, що податковий борг виник в період з 27.07.2016 по 27.09.2019 року.
		Цей період формування грошових зобов`язань з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) відображено і в Розрахунку боргу по частині чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, який відповідач залучив до матеріалів справи додавши до відзиву на позовну заяву.
		Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України).
		Для встановлення факту наявності чи відсутності у позивача податкового боргу слід застосовувати законодавство чинне на момент виникнення грошових зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань.
		Статті 9 та 10 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення грошових зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу)) визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів, серед яких відсутній такий вид податку (збору) як "частина чистого прибутку (доходу)".
		Податковий борг відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення грошових зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу)) - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов`язання.
		За визначенням пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення грошових зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу)) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
		Пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення грошових зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу)) визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов`язання,  податкове зобов`язання), частина чистого прибутку не відносилась до податкових платежів, у розумінні норм ПК України в редакції чинній на момент виникнення грошових зобов`язань ДП «Завод 410 ЦА» зі сплати частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань. 
		Цей платіж не був віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, а тому зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку не могло вважатися податковим боргом.
		Щодо посилань відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», згідно яких на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, слід зазначити, що покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу.
		До аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду під час розгляду аналогічної справи  (постанова від 13.10.2020 по справі № 640/19757/19):
		«Ураховуючи нормативні визначення понять грошове зобов`язання, податкове зобов`язання (в редакції ПК України на час спірних відносин), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків
		Покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів не змінює правової природи такого платежу».
		Крім того, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).
		Суд дослідив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справах № 826/17676/17 від 14.05.2018, 826/5814/18 від 18.10.2018, 826/6880/18 від 16.12.2019.
		Рішення у справі № 826/17676/17 за позовом ДП «Завод 410 ЦА» до Офісу великих платників податків  ДФС (правонаступником якого є відповідач) вступило в силу 22.12.2018 після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. 
		Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду залишив ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду без змін своєю постановою від 23.04.2019.
		Рішенням від 14.05.2018 у справі № 826/17676/17 суд, частково задовольнив позовні вимоги та зобов`язав відповідача виключити можливість поширення інформації щодо наявності заборгованості зі сплати частини чистого прибутку державного підприємства в якості податкового боргу.
		Як вбачається з Розрахунку боргу наданого відповідачем, суд на момент прийняття рішення, розглядав питання правомірності віднесення до податкового боргу заборгованості зі сплати частини чистого прибутку державного підприємства що виникла в період з 27.07.2016 по 25.04.2018.
		В мотивувальній частині рішення від 14.05.2018 у справі № 826/17676/17 суд встановив:
		«Як зазначено вище, частина чистого прибутку не є податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 у справі № 826/5814/18 за позовом Офісу великих платників податків  ДФС (правонаступником якого є відповідач) до ДП «Завод 410 ЦА» про стягнення заборгованості на користь Державного бюджету України з ДП "Завод 410 ЦА" частину чистого прибутку (доходу), суму якого він самостійно визначив у розмірі 102795598,29 грн. з рахунків у банках, що обслуговують платника - у задоволені позовних вимог було відмовлено.
		Як вбачається з Розрахунку боргу наданого відповідачем, суд на момент прийняття рішення, відмовив у стягненні частини чистого прибутку (доходу) що виник в період з 27.07.2016 по 01.08.2018.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 у справі № 826/5814/18, вступило в законну силу 02.01.2020 після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали, якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.02.2020 відмовив у відкритті касаційного провадження.
		В мотивувальній частині рішення від 18.10.2018 у справі № 826/5814/18 суд встановив:
		«Частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету державними підприємствами", - хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами, останній не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 Податкового кодексу України, а тому вказаний платіж не є податковим платежем.
		Саме Державний концерн "УКРОБОРОНПРОМ", як орган управління, наділене повноваженням щодо погодження фінансових планів та вирішення питання щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 826/6880/18 за позовом ДП «Завод 410 ЦА» до Головного управління ДФС у м. Києві позов про зобов`язання вчинити дії задоволено. 
		Як вбачається з Розрахунку боргу наданого відповідачем, суд на момент прийняття рішення, відмовив у стягненні частини чистого прибутку (доходу) що виник в період з 27.07.2016 по 27.09.2019 - тобто весь період формування заборгованості наданий відповідачем.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 826/6880/18, що вступило в законну силу 27.02.2020 після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови, якою рішення Окружного адміністративного суду міста було залишено без змін.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.03.2020 відмовив у відкритті касаційного провадження у цій справі.
		В мотивувальній частині рішення від 18.10.2018 у справі № 826/5814/18 суд встановив:
		«Враховуючи нормативні визначення вищевказаних понять (грошове зобов`язання,  податкове зобов`язання), частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України. Цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків, а тому зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку не може вважатися податковим боргом».
		Таким чином, питання віднесення зобов`язань з частини чистого прибутку ДП «Завод 410 ЦА», на підставі яких відповідач прийняв оскаржувану вимогу та оскаржуване рішення неодноразово ставали предметом розгляду у суді. 
		Суди неодноразово встановлювали протиправність віднесення зобов`язань з частини чистого прибутку, що сплачується до державного бюджету державними підприємствами ДП «Завод 410 ЦА», які стали підставою прийняття оскаржуваної вимоги та оскаржуваного рішення, до податкового боргу.
		Більш того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 у справі № 826/5814/18 Офісу великих платників податків  ДФС (правонаступником якого є відповідач) вже було відмовлено у задоволені позовних вимог про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» заборгованості на користь Державного бюджету України зобов`язань з частини чистого прибутку (доходу), суму якого він самостійно визначив, на той момент у розмірі 102795598,29 грн. (як вбачається з наданого відповідачем розрахунку боргу за період з  27.07.2016 по 01.08.2018).
		Відповідач приймаючи оскаржувану вимогу, здійснив дії по стягненню частини чистого прибутку з банківських рахунків позивача, а саме направив рішення від 25.08.2020 № 4 до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, яке в свою чергу на підставі інкасового доручення № 5345/28-10-10-27 від 25.08.2020 (про стягнення заборгованості по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій на суму 105 905 212, 29 грн.) здійснило часткове стягнення коштів з банківських рахунків позивача, що підтверджує наявна в матеріалах справи виписка з банківського рахунку позивача.
		Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
		Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
		Європейський суд з прав людини, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
		Посилання відповідача на положення ПК України, яке вступили у силу 23.05.2020 і застосування цих норм, до зобов`язань що виникли в період з 27.07.2016 по 27.09.2019 року є порушенням приписів ст. 58 Конституції України, оскільки закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Конституційний Суд України у N 1-рп від 9 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів визначив, що принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Відтак, суд приходить до висновку, що з наявних у справі доказів судом не встановлено наявність у позивача саме податкового боргу з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105905212,29 грн.
		Таким чином, зважаючи на все вище викладене та приймаючи до уваги, що доводи, наведені представником позивача у ході судового розгляду справи, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про безпідставність складення оскаржуваної вимоги та, як наслідок і оскаржуваного рішення про опис майна.
		З огляду на це, суд вважає ефективним способом захисту прав позивача задоволення позовної вимоги про виключення даних про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105905212,29 грн. з інтегрованих карток платника податків ДП "Завод 410 ЦА" 
		Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов ДП «Завод 410 ЦА» до ОВПП ДПС про скасування вимоги та рішення та зобов`язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. 
		Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (місцезнаходження: 03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 94; код ЄДРПОУ 01128297) до Офісу великих платників податків ДПС (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г; код ЄДРПОУ 43141471) про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків ДПС за формою "Ю" №236-10 від 25.05.2020 р.
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків ДПС про опис майна у податкову заставу від 26.05.2020 р. №19475/10/28-10-10-02-23.
		4. Зобов`язати Офіс великих платників податків ДПС  виключити дані з інтегрованих карток платника податків Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації"  про податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань у розмірі 105905212,29 грн. (сто п`ять мільйонів дев`ятсот п`ять тисяч двісті дванадцять гривень двадцять дев`ять копійок).
		5. Стягнути на користь Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" сплачений ним судовий збір у розмірі 23122,00 грн. (двадцять три тисячі сто двадцять дві гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя          Ю.Т. Мамедова
		 
		Рішення у повному обсязі складено 28 квітня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...