Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/5690/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2021. Зареєстровано: 01.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2021.
Дата набрання законної сили: 25.05.2021
Номер судового провадження: 1346/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2021 р.Справа № 440/5690/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Григорова А.М.,
		Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
		за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2020, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 30.12.20 року по справі № 440/5690/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" 
		до Офісу великих платників податків ДПС 
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		07 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000045415 від 08.09.2020 про застосування штрафних санкцій в розмірі 59000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність наказу про проведення перевірки, а також на те, що спірні нафтопродукти: олива базова ізопарафінова Татнєфть марки HVI2 та олива базова ізопарафінова Татнєфть марки HVI4 не є підакцизним товаром, у зв`язку із чим необладнання та/або відсутність реєстрації витратомірів - лічильників та рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі та незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального у даному випадку не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.
		Рішенням полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2020р. відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повністю.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції від 30.12.2020 року прийняте судом з порушенням вимог матеріального, процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставини справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, без належного дослідження доказів, що сукупно призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам та ухвалення судом не правосудного рішення, яким для позивача створюються негативні наслідки. Вказує, що «олива базова» ні раніше, ні на момент проведення фактичної перевірки ( з 23.07.2020 року - по 31.07.2020 року ) не була віднесена законодавцем до «пального», а відповідно, у позивача був відсутній обов`язок облаштовувати резервуари для зберігання вказаних нафтопродуктів рівнемірами-лічильниками та подавати податковому органу щоденні звіти про залишки «оливи базової» у резервуарах, як це визначено у ст. 230 ПКУ виключно для «пального», що зберігається у резервуарах акцизного складу. Також зазначає, що рішення суду про визнання товару "олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2» підакцизним вирішене судом без залучення до участі по справі Слобожанської митниці. Посилається на те, що лабораторним дослідженням не встановлено ознак (властивостей), які вказують на належність нафтопродукту до «пального» або «палива рідкого на основі газойлів». Вказує, що у період з 23.05.2020 року по 08.08.2020 року для визначення віднесення товару до рідкого палива на основі газойлів вимагалося проведення лабораторного дослідження, однак під час проведення фактичної перевірки, нове лабораторне (дослідження не проводилося, адже контролюючий орган таке проведення не ініціював, хоча мав ї відповідні повноваження згідно п. 84.1. ст. 84 Податкового Кодексу України (для визначення віднесення нафтопродукту до «пального»). Також посилається на порушення Офісом великих платників податків ДПС порядку призначення та проведення фактичної перевірки на об`єкті ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Магнітогорська, буд. 1 у період з 23.07.2020 року по 1.07.2020 року. Зі змісту Акту фактичної перевірки від 03.08.2020 року, податковому органу під час перевірки надано: 1) оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 від 23.07.2020 року; 2) відомість про передання на зберігання паливно-матеріальних матеріалів; 3) накази по підприємству про режим роботи нафтобази «Харківська»; 3) наказ про переведення на посаду. З перелічених документів податковий орган не міг встановити код УКТ ЗЕД «базової оливи», і тому, інформація що викладена відповідачем у Акті фактичної перевірки від 03.08.2020 року не підтверджується тими документами, що вказані як додатком до цього Акту та на момент перевірки були в наявності у відповідача. Зазначає, що запити до митного органу про надання інформації щодо віднесення чи не віднесення оливи базової до підакцизних товарів відповідач зробив 10.08.2020 року тобто, після укладання Акту фактичної перевірки від 03.08.2020 року. Посилається на рішення Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №826/17123/18. Підсумовуючи вище викладене, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 року по справі № 440/5690/20 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС №0000045415 від 08.09.2020 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі - 59000,00 грн.
		Також від позивача по справі, до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та заява про приєднання письмових доказів та пояснення щодо необґрунтованості відзиву на апеляційну скаргу. 
		Від Офісу великих платників податків ДПС, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
		Також від ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», до суду надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи Слобожанської митниці Держмитслужби. 
		Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021р. в задоволенні клопотання про залучення до участі у розгляді справи Слобожанської митниці Держмитслужби відмовлено. 
		Згідно ч. 2, 5 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
		Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
		Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано на які права, свободи, інтереси або обов`язки Слобожанської митниці Держмитслужби може вплинути рішення у цій справі.
		Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи. 
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна» штрафні санкції на підставі статті 128-1 Податкового кодексу України оскарженим податковим повідомленням рішенням № 0000045415 від 08.09.2020.
		Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.3 статті 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України згідно наказу Офісу великих платників податків ДПС від 21.07.2020 № 747 фахівцями Офісу великих платників податків проведено фактичну перевірку господарського об`єкту за адресою м. Харків, вул. Магнітогорська, 1, за результатами якої складено акт перевірки № 0008/28/10/РРО/38194448, зареєстрований 03.08.2020.
		Перевіркою встановлено зберігання пального на акцизному складі в двох резервуарах, які не обладнані рівнемірами - лічильниками та неподання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального у кількості 19 штук.
		За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків прийнято податкове повідомлення рішення № 0000045415 від 08.09.2020, яким до ТОВ «Татнєфть-АЗС- Україна» застосовано фінансові санкції у розмірі 59 000 грн.
		Позивач не погодився з податковим повідомленням рішенням та оскаржив його до суду.
		Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		З урахуванням вимог п. 20.1.19 ст.20, ст. 75, 80 Податкового кодексу України спірні санкції застосовуються податковими органами. 
		Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України передбачено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
		Згідно підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
		Відповідальність за порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах передбачена статтею 128-1 Податкового кодексу України.
		Згідно пункту 128-1.1 цієї статті необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
		Пунктом 128-1.3 статті 128 Податкового кодексу України визначено, що незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.
		Згідно пункту 14.1.141-1 Податкового кодексу України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари визначені у п.п. 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України.
		Перелік підакцизних товарів та ставки податку визначено статтею 215 Податкового кодексу України.
		Підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України товари з кодом УКТЗЕД 2710199900 віднесено до підакцизних товарів.
		Протягом 2020 року зазначена норма неодноразово зазнавала змін.
		Законом України № 466 ІХ, що набув чинності 23.05.2020, підпункт 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України визначав, що до підакцизних товарів належать товари з кодом:
		…2710199900 Палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86), крім палива пічного.
		Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців" № 786-ІХ від 14.07.2020 (далі Закон №786-ІХ ), що набув чинності 08.08.2020 до підакцизних товарів віднесено товари з кодом:
		…2710199900- Палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об.% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86), крім палива пічного побутового, базових олив та інших мастильних матеріалів, та інших дистилянтів, які під час фракційної розгонки за методом ISO 3405 (або аналогічним методом АSTM D 86) при температурі 350 градусів С та атмосферному тиску переганяються не більше 35 об.%.
		Отже, починаючи з 08.08.2020 базові оливи не відносяться до підакцизних товарів за умови, що вони під час фракційної розгонки за методом ISO 3405 (або аналогічним методом АSTM D 86) при температурі 350 градусів С та атмосферному тиску переганяються не більше 35 об.%.
		Як встановлено фактичною перевіркою позивача, в двох резервуарах акцизного складу № 1006238 містилися нафтопродукти (комерційна назва «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид ІІ» та «олива базова ізопарафінова Татнєфть VHVI-4») за кодом товару згідно УКТЗЕД 2710199900.
		Згідно висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України № 1420003500-0365 від 27.07.2020 проба товару, заявленого у графі 31 МД як «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид ІІ», переганяється при температурі 350 градусів С 74об.% (т. 1 а.с. 39-41).
		У висновку № 1420003500-0021 від 22.01.2020 така інформація відсутня, але у паспортах якості АО «Танеко», РФ, Республіка Татарстан № 2867Н від 23.06.2020 (т.1 а.с. 66) та № 2012 Н від 05.05.2020 (т.1 а.с. 65), на які посилається вищевказаний експертний висновок від 27.07.2020, визначено такі властивості нафтопродуктів, що експортувалися позивачем:
		«олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид ІІ» перегон при температурі 350 градусів С становить 77об.% (фракційний склад за методом АSTM D 86);
		«олива базова ізопарафінова Татнєфть VHVI-4» перегон при температурі 350 градусів С становить 5,8 об.% (фракційний склад за методом АSTM D 86).
		Таким чином, виявлені під час перевірки базові оливи ізопарафінови Татнєфть HVI-2 вид ІІ та Татнєфть VHVI-4, що придбавалися позивачем у АО «Танеко», РФ, Республіка Татарстан протягом 2020 року, відповідають ознакам підакцизних товарів з кодом УКТЗЕД 2710199900, визначеним у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України в редакції статті, що діяла з 23.05.2020 по 08.08.20, в тому числі і на момент виявлення порушення, а саме: палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об.% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86).
		Посилання позивача на те, що спірні нафтопродукти розмитнювалися як не підакцизні товари не спростовують факту віднесення цих товарів до підакцизних на момент проведення перевірки.
		Висновки та дії митного органу не є обов`язковими, як для суду так і для податкового органу. 
		Норми законодавства, в тому числі Митного кодексу України, не наділяють митний орган правом контролювати виконання платником податків законодавство за яке було застосовано спірні свнкції. 
		Колегія суддів зазначає, що той факт, що з 08.08.2020 базові оливи з певними ознаками були виключені з підакцизних товарів не впливає на висновки суду у спірних правовідносинах, оскільки, по перше, ознакам, за якими базова олія не відноситься до підакцизних товарів згідно підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України в редакції Закону України № 786-ІХ, відповідає лише олива базова ізопарафінова Татнєфть VHVI-4, оскільки при температурі 350 градусів С переганяється не більше 35 об.%, по-друге, зміни переліку підакцизних товарів, що відбулися 08.08.2020 жодним чином не спростовують факту порушення, встановленого перевіркою.
		Щодо посилання позивача на лист ДПС України №8944/7/99-00-17-03-01-07 від 04.06.2020 року, як на підставу позову, слід звернути увагу суду, що зазначеним листом ДПС викладено позицію, що свідчить про правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем, а саме: «Основною підставою для оподаткування акцизним податком за ставкою 213,50 евро за 1000 літрів є відповідність нафтопродуктів з кодами УКТЗЕД 2710199900 опису: «палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об. % яких, включаючи витрати, пере ганяється при температурі 350 С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу ASTM D 86), крім палива пічного побутового»».
		Щодо посилання позивача на лист Державної митної служби України «про оподаткування акцизним податком № за № 16-4/1602-02/7/1302 від 03.06.2020, слід зазначити, що контролюючим органом спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведеної перевірки, якою встановлено порушення виключного норм податкового законодавства, а саме п.п. 230.1.2, п.п. 230.1.3, п.230.1 статті 230 ПКУ.
		Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на Висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби, колегія суддів зазначає наступне.
		Висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби № 1420003500-0365 від 27.07.2020 та № 1420003500-0021 від 22.01.2020 не містять висновку, що надана на дослідження олива базова не належить до палива рідкого на основі газойлів, що суперечить викладеним обґрунтуванням позивача в апеляційній скарзі.
		Також, за висновками Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби № 1420003500-0365 від 27.07.2020 та № 1420003500-0021 від 22.01.2020, за результатами досліджень (зовнішній вигляд, хімічний склад), встановлено, що проба товару являє собою прозору оливо подібну прозору безбарвну рідину, без запаху, до складу якої входить аліфатичні та/або нафтенові вуглеводні, фракційний склад проби наведений в таблиці №1.
		В висновку № 1420003500-0365 в табличному вигляді визначений фракційний склад, згідно якого перегон нафтопродукту «олива базова ізопарафінова Татнефть HVI-2 вид II» при температурі 350 С становить 74 об%.
		В той час, згідно висновків Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи "та досліджень Державної митної служби № 1420003500-0365 від 27.07.2020 та № 1420003500-0021 від 22.01.2020 на дослідження до лабораторії наданий об`єкт дослідження «олива базова ізопарафінова Татнефть HVI-2 вид II» та «Олива базова ізопарафінова Татнєфть марки VHVI-4» з вмістом нафтопродуктів понад 70 % в якості основного компоненту, являє собою важкі дистилятори.
		Тобто, в лабораторних дослідженнях № 1420003500-0365 від 27.07.2020 та № 1420003500-0021 від 22.01.2020, відсутній висновок, що «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид II» та «Олива базова ізопарафінова Татнєфть марки VHVI-4» не належить до палива рідкого на основі газойлів.
		Натомість в висновку № 1420003500-0365 визначений фракційний склад об`єкту дослідження з кодом УКТ ЗЕД 2710199900, згідно якого перегон нафтопродукту «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид II» при температурі 350 С становить 74 об%, що відповідає визначеним критеріям пального відповідно до статті 215.3.4 п.215.3 ст. 215 Податкового кодексу України.
		Також, згідно паспортів якості АО «Танеко», РФ, Республіка Татарстан, виробника «оливи базової ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид II та оливи базової ізопарафінова Татнєфть марки VHVI-4» №2867Н від 23.06.2020 та №2012 Н від 05.05.2020, визначено: для нафтопродукту ТАТНЕФТЬ HVI-2 вид II перегон при температурі 350 С, становить 77 об % (фракційний склад за методом ASTM D 86); для нафтопродукту Татнєфть марки VHVI-4 перегон при температурі 350 С, становить 5,8 об % (фракційний склад за методом ASTM D 86), тобто, менше 85 об.%.
		Таким чином нафтопродукти під комерційною назвою «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид II та Олива базова ізопарафінова Татнєфть марки УНУІ-4» відповідне, підпадають під опис товару «палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об. % яких, включаючи витрати, пере ганяється при температурі 350 С (за методом ISO еквівалентним методу ASTM D 86), крім палива пічного побутового», відповідно статті 215.3.4 п.215.3 ст. 215 Податкового кодексу України.
		Посилання позивача на те, що спірні нафтопродукти відрізняються від підакцизних товарів температурою спалаху колегія суддів відхиляє з огляду на те, що норма підпункту 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України не передбачає такої ознаки для віднесення товарів до підакцизних, як температура спалаху.
		При цьому наведене спростовується паспортом якості товару та висновками Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України.
		Щодо посилань позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на те, що згідно положень Закону України "Про Митний тариф України" та норм Податкового кодексу України характеристика та опис товару за кодом УКТЗЕД 2710199900 відрізняється від опису товару, який зберігався у позивача, «олива базова ізопарафінова Татнєфть HVI-2 вид II та Олива базова ізопарафінова Татнєфть марки УНУІ-4». 
		З урахуванням вищенаведених висновків суду, дані посилання представника позивача є помилковими. На переконання колегії суддів, з урахуванням зазначених вище доказів, спірний товар підпадав під визначення норм Податкового кодексу України, як підакцизний.
		Відносно посилань апелянта на зміни в законодавстві, внесені Законом України від 14.07.2020 №786-ІХ (дата набрання чинності з 08.08.2020 року) та Законом України від 17.12.2020 року № 1117-ІХ (дата набрання чинності з 01.01.2021 року), колегія суддів зазначає наступне. 
		Як вже було зазначено вище, актом перевірки було встановлено порушення вимог податкового законодавства, що діяло на момент вчинення правопорушення, а саме з 23.07.2020 по 31.07.2020 року.
		Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Крім того, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
		У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи- порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
		Щодо посилань позивача на те, що зі змісту Акту фактичної перевірки від 03.08.2020 року, податковому органу під час перевірки надано: оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 від 23.07.2020 року; відомість про передання на зберігання паливно-матеріальних матеріалів; накази по підприємству про режим роботи нафтобази «Харківська» та з перелічених документів податковий орган не міг встановити код УКТ ЗЕД «базової оливи», і тому, інформація що викладена відповідачем у Акті фактичної перевірки від 03.08.2020 року не підтверджується тими документами, що вказані як додатком до цього Акту та на момент перевірки були в наявності у відповідача, а запити до митного органу про надання інформації щодо віднесення чи не віднесення оливи базової до підакцизних товарів відповідач зробив 10.08.2020 року тобто, після складання Акту фактичної перевірки від 03.08.2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
		Дані посилання позивача жодним чином не спростовують висновки податки органу про те, що виявлені під час перевірки базові оливи ізопарафінови Татнєфть HVI-2 вид ІІ та Татнєфть VHVI-4, що придбавалися позивачем у АО «Танеко», РФ, Республіка Татарстан протягом 2020 року, відповідають ознакам підакцизних товарів з кодом УКТЗЕД 2710199900, визначеним у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України в редакції статті, що діяла з 23.05.2020 по 08.08.20, в тому числі і на момент виявлення порушення, а саме: палива рідкі, на основі газойлів (дизпаливо), менш як 85 об% яких, включаючи витрати, переганяється при температурі 350 градусів С (за методом ISO 3405, еквівалентним методу АSTM D 86).
		При цьому колегія суддів зазначає, що Акт перевірки є доказом по справі. Позивач не заперечує, що коди товарів, визначені як підакцизні, в вищезазначених документах, співпадають. Ті докази на які посилається відповідач та суд першої інстанції є додатковими та не суперечать положенням ст. 77 КАС України. 
		Враховуючи вищенаведене, до «оливи базової ізопарафінової Татнєфть HVI-2 вид ІІ» та «оливи базової ізопарафінової Татнєфть VHVI-4» застосовуються вимоги п.п. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу.
		Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна» штрафні санкції на підставі статті 128-1 Податкового кодексу України оскарженим податковим повідомленням рішенням № 0000045415 від 08.09.2020.
		Стосовно тверджень позивача про безпідставність наказу про проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.
		Порядок проведення фактичних перевірок встановлений нормами статей 75 та 80 ПК.
		Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ПК визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		За змістом наказу від 21.07.2020 № 747 підставою проведення перевірки є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК. Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
		Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі № 140/391/19.
		Відтак, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності підстав проведення перевірки.
		Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
		Пунктом 81.1 статті 81 ПК передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абзац другий цього пункту).
		Отже, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж посадові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, у подальшому предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Позивач не скористалося правом, передбаченим п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, на недопущення до проведення перевірки, тому предметом розгляду наразі має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
		Такі висновки висловлені Верховним судом у справах №804/1113/16, №807/2062/17, № 140/391/19.
		Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
		Проте, процедурні порушення порядку проведення перевірки не можуть бути підставою для скасування застосованих за наслідками перевірки штрафних санкцій за умови порушення підприємцем вимог податкового законодавства та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
		Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.02.20 по справі № 826/17123/18, 28.05.2020 колегія суддів відхиляє. У зазначеній справі судом сформовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		В даному випадку, відповідачем доведено наявність підстав для проведення перевірки, що свідчить про законність фактичної перевірки, проведеної контролюючим органом.
		Враховуючи вищенаведене доводи позивача щодо неправомірності податкового повідомлення - рішенням № 0000045415 від 08.09.2020 є помилковими.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
		Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін
		З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. 
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 по справі № 440/5690/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. 
		 
		Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис)  (підпис) З.Г. Подобайло   Н.С. Бартош   Повний текст постанови складено 31.05.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...