Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/1329/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Охорона навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2021. Зареєстровано: 04.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2021.
Дата набрання законної сили: 10.11.2021
Номер судового провадження: 11/926/1329/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м.Чернівці
		02 червня 2021 року Справа № 926/1329/21
		Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В. розглянувши справу №926/1329/21
		 
		За позовом Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону (58001, м. Чернівці,вул. Аксенина, буд.2 - А)
		 
		В інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано  Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 23-А)
		 
		До Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька обл., смт. Берегомет, вул. Центральна, 27 - А)
		 
		Про відшкодування шкоди в сумі 369968,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно  заповідного фонду 
		 
		За участю представників:
		Від прокурора: Покора К.В.
		Від позивача:Книговський В.О.  заст. нач. відділу прав. забезпечення (дов. від 04.01.21р.)
		Від відповідача: Кулешір С.О.  адвокат (ордер АТ №1009789 від 19.04.21р.)
		 
		СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 369968,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно  заповідного фонду.
		В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що 25.11.2020 року спеціалістами Державної екологічною інспекцією Карпатського округу було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на території Національного природного парку "Вижницький" на підставі якого складено акт № 139/03, яким встановлено незаконну порубку 63 дерев на території Вижницького природоохоронного науково  дослідного відділеня НПП "Вижницький" у за період 2019  2020 років, внаслідок чого завдано шкоду в розмірі 369968,00 грн.
		05.04.2021 року позовні матеріали зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи господарського суду Чернівецької області за вх.№1329.
		Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/1329/21 передано судді Гушилик С.М.
		Ухвалою суду від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено на 27.04.2021 року.
		Ухвалою суду від 05.04.2021 року виправлено допущену описку в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а саме: вірно вказано заявлену до стягнення суму.
		22.04.2021 року від відповідача на адресу Господарського суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1615), в якому останній проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що прокурор не може представляти інтереси Державної екологічної інспекції Карпатського округу в суді, а також позивачем не доведено наявності всіх складових цивільного правопорушення відповідача у разі наявності якого наступає відповідальність у вигляді стягнення шкоди.
		23.04.2021 року позивачем через відділ документального та інформаційного забезпечення подано відповідь на відзив (вх.№1669), в якому останній вказує на те, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, при цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, надбаних у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
		За клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 27.04.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 11.05.2021 року про, що повідомлено відповідача шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.
		29.04.2021 року прокурором через відділ документального та інформаційного забезпечення подано відповідь на відзив (вх.№1756), в якому останній посилається на те, що відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісу, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинені дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Також, прокурор зазначив, що у зв`язку із порушенням інтересів держави та нездійснення Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, як суб`єктом владних повноважень захисту майнових інтересів держави у вигляді відшкодування збитків у прокурора наявні підстави для звернення з позовом до суду.
		Ухвалою суду від 11.05.2021 року відкладено розгляд справи на 31.05.2021 року у зв`язку із клопотанням сторін.
		За клопотанням представниці відповідача ухвалою суду від 25.05.2021 року судове засідання призначене на 31.05.2021 року ухвалено провести в режимі відеконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom", забезпечення якої доручено Вижницькому районному суду Чернівецької області. 
		Після вступного слова учасників справи в судовому засіданні 31.05.2021 року оголошено перерву до 02.06.2021 року, судове засідання ухвалено провести в режимі відеконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom", забезпечення якої доручено Вижницькому районному суду Чернівецької області. 
		Прокурор та представник позивача в судовому засіданні, 02.06.2021 року підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. 
		Представниця відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у своєму відзиві, крім того, посилалась на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді, а також зазначила, що акт складений за результатами проведення перевірки не є допустимим доказом.
		Відповідно до частини 3 статті 216 ГПК України якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.
		Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
		Заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
		ВСТАНОВИВ:
		19.11.2020 року на підставі наказу Державної екологічної інспекції Карпатського округу №496 спеціалістами Державної екологічної інспекції Карпатського округу, було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання НПП "Вижницький" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. 
		За результатами проведеної перевірки 25.11.2020 року складено акт № 139/03, який підписаний посадовими особами державного нагляду (контролю) ДЕІ Карпатського округу. Начальник відділу державної охорони ПЗФ НПП "Вижницький" Товарницький В.Ф. відмовився підписувати зазначений акт, а в пояснюючій записці зазначено, що для встановлення давності порубки дерев потрібно провести експертизу та повторний огляд. В акті міститься відмітка про ознайомлення та отримання 25.11.2020 року примірника акта в.о. директора НПП "Вижницький" Стратієм В.І.
		Акт перевірки - це документ, який фіксує проведення планових, позапланових перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
		Як вбачається з акту № 139/03 та польових перелікових відомостей №№1-6 під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) виявлено факт незаконної рубки не відведених в рубку 63 шт. дерев на території Вижницького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький", в тому числі: 4 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, ясень, дуб у кварталі 7 виділ 10; 2 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ясень, дуб у кварталі 7 виділ 12; 32 шт. сироростучих, сухостійних та вітровальних дерев породи ялина, бук, дуб у кварталі 7 виділ 13, кварталі 8 виділ 7, 9, 10, 1; 1 шт. вітровального дерева породи бук у кварталі 13 виділ 16; 19 шт. сироростучих, сухостійних та вітровальних дерев породи ясень, бук, дуб у кварталі 14 виділ 3,6,5; 5 шт. сироростучих та вітровальних дерев породи бук у кварталі 13 виділ 16, 23. 
		Зазначена рубка здійснена невстановленими особами в період з 2019 по 2020 роки. Встановлено, що вищевказана незаконна рубка дерев працівниками парку не виявлялась, на вказані рубки працівниками парку не складались протоколи про лісопорушення, відсутня реєстрація даних випадків в книзі реєстрації обліку лісопорушень, відсутні клейм на кореневих лапах на зпилі пеньків.
		Вищевказане є порушенням вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86 Лісового кодексу України, ст.ст. 7, 8, 20, 60 ЗУ "Про природно - заповідний фонд України".
		Державною екологічною інспекцією Карпатського округу на підставі додатку 1 до постанови КМУ від 24.07.2013 №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідний фонд" проведено розрахунок згідно якого розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території Вижницького ПНДВ НПП "Вижницький", становить 369968,00 грн.
		04.12.2020 року Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, з метою досудового врегулювання спору та на підставі ст. 202 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" ст. 222 ГК України надіслано на адресу НПП "Вижницький" письмову претензію № 03.5-07/3382 з пропозицією у місячний строк з дня одержання претензії внести суму шкоди в розмірі 369968,00 грн. на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності". Однак, шкода в розмірі 369968,00 грн відповідачем у визначений у претензії термін не була сплачена.
		У своєму відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень тобто Державну екологічну інспекцію Карпатського округу. Також відповідач вважає, що прокурором не визначено та не доведено, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, ним не були вчинені. З акту перевірки № 153/03 від 25.11.2020 року не вбачається яким чином відповідач не забезпечив охорону і збереження закріплених за ним лісів, проте зазначено, що незаконні рубки лісових насаджень здійснено третіми (невстановленими) особами.
		Прокурор та позивач в свою чергу заперечували проти доводів відповідача, посилаючись на те, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, також зазначили, що акт перевірки є достовірним доказом за виявлене правопорушення відповідальність повинно нести саме НПП "Вижницький".
		Щодо звернення з позовом керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу суд зазначає наступне.
		В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України).
		Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Статтею 53 ГПК України, встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		22.03.2021 року керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону звернувся з листом № 36 до Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, в якому просив надати інформацію чи вживались останнім заходи, щодо відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природньому середовищу, за фактом незаконної рубки дерев на суму 369968,00 грн посадовими особами НПП "Вижницький" на території Вижницького ПНДВ НПП "Вижницький". 
		У відповіді на вищезазначений лист Державна екологічна інспекція Карпатського округу зазначила, що на адресу відповідача була надіслана претензія № 03.5-07/3382 від 04.12.2020 року з вимогою добровільно відшкодувати заподіяну шкоду, проте шкода в сумі 369968,00 грн не була сплачена. Також було повідомлено, що позов до суду не заявлявся у зв`язку із недостатнім фінансуванням коштів для оплати судового збору.
		30.03.2021 року керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону повідомив Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, що з метою захисту порушених інтересів держави Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у військовій оборонній сфері Західного регіону буде подано позов в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 369968,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно  заповідного фонду до Господарського суду Чернівецької області.
		Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженням органу виконавчої влади.
		Також, Чернівецькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42020260220000043 від 28.12.2020 року за ч. 2 ст. 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу за попередньою змовою групою осіб) за фактом незаконної рубки дерев на території природно-заповідного фонду Національного природного парку "Вижницький" посадовими особами парку та сприяння військовослужбовцями Чернівецького прикордонного загону у його транспортуванні.
		Оскільки, Державна екологічна інспекція Карпатського округу не звернулась з позовом до суду про відшкодування збитків заподіяних навколишньому природньому середовищу, не здійснила захист інтересів держави належним чином, прокурор з метою захисту майнових інтересів держави у сфері охорони природнього середовища звернувся з позовом про відшкодування шкоди в сумі 369968,00 грн. 
		Позивач у судовому засіданні підтвердив, що ним не заявлено позов самостійно через недостатність фінансувння.
		Враховуючи висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, щодо питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді, обставини справи, суд дійшов до висновку, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
		Щодо питання підсудності наявного спору, суд зазначає наступне.
		Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 19.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено що за правилами господарського судочинства мають розглядатися справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
		Враховуючи те, що спір виник з приводу відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу та поданий прокурорам в інтересах держави в особі спеціально уповноваженого державного органу управління в галузі охорони навколишнього природного середовища зазначений спір вирішується в порядку господарського судочинства.
		Щодо виявлених порушень , правомірності проведення перевірки, складання акту та міри відповідальності винних осіб , суд зазначає наступне.
		Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 ЛК України).
		Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.
		За змістом ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно- заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.
		Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.
		Згідно із статтями 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. На землях державної власності для ведення лісового господарства ліси без встановлення строку надаються у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, а на землях комунальної власності - спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
		Відповідно до частини 2 статті 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести первинний облік лісів, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
		Статтею 64 ЛК України визначено обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Згідно ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
		Стаття 100 ЛК України регулює особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду, згідно якої порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.
		Згідно статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.
		Частиною першою статті 4 Закону України "При природно-заповідний фонд України" закріплено, що території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам є власністю Українського народу.
		Відповідно до статті 20 Закону України "При природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		Одне з основних завдань, яке покладається на національні природні парки, є збереження цінних природних та історико - культурних комплексів і об`єктів.
		Частиною третьою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико - культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
		Положеннями статті 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
		Статтею 63 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
		Згідно пункту 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Відповідно до частин першої та другої статті 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
		Відповідно до положення "Про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу", затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №134 від 28 квітня 2020 року, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу поширюються на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.
		До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до пункту "а" частини першої ст. 20-2 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" належить зокрема, організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про природно-заповідний фонд; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов. Згідно пункту "й" частини першої ст. 20-2 Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
		Державна екологічна інспекцію Карпатського округу здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу; про охорону, захист, використання та відтворення лісів, про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Пунктами 9,10 розділу II Положення визначено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
		Національний природний парк "Вижницький" створений відповідно до Указу Президента України № 810 від 30 серпня 1995 року є об`єктом природно - заповідного фонду загальнодержавного значення.
		Відповідно до пункту 1.1. Положення про НПП "Вижницький" (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 98. Парк розташований на території Вижницького району Чернівецької області.
		Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п. 1.2. Положення).
		Згідно пункту 2.1. Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.
		Як передбачено пункту 2.2. Положення основними завданнями Парку є збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів Буковинських Карпат, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів.
		Розділом 5 Положення визначено, що охорона території покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Основними завданнями служби держохорони є забезпечення додержання режиму території та об`єктів Парку, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території Парку.
		Таким чином, НПП "Вижницький" є постійним лісокористувачем, який створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. 
		Відповідно до статей 68, 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Як передбачено статтею 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; засміченні лісів побутовими і промисловими відходами; розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства.
		Згідно статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
		Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
		Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку з виявленням факту самовільної рубки 63 шт. дерев, в тому числі: 4 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ялина, ясень, дуб у кварталі 7 виділ 10; 2 шт. сироростучих та сухостійних дерев породи ясень, дуб у кварталі 7 виділ 12; 32 шт. сироростучих, сухостійних та вітровальних дерев породи ялина, бук, дуб у кварталі 7 виділ 13, кварталі 8 виділ 7, 9, 10, 1; 1 шт. вітровального дерева породи бук у кварталі 13 виділ 16; 19 шт. сироростучих, сухостійних та вітровальних дерев породи ясень, бук, дуб у кварталі 14 виділ 3,6,5; 5 шт. сироростучих та вітровальних дерев породи бук у кварталі 13 виділ 16, 23. на території Вижницького природоохоронного науково-дослідного відділення НПП "Вижницький" переданій під охорону, та покладанням на нього відповідальності за незаконну порубку.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок, зокрема, незаконної рубки або пошкодження дерев.
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі протиправного завдання шкоди будь  кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.
		Частиною 2 статті 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
		Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди.
		З встановлених судом обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що:
		- обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача;
		- з акту перевірки додержання НПП "Вижницький" вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів №139/03 вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів;
		- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди, розрахований у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд ", складає 369968,00 грн;
		- жодних доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано.
		В спірному випадку суд виходить з презумпції вини правопорушника (особа вважається винною якщо не доведе відсутності своєї вини). Як вже зазначалось, відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним дій задля збереження і охорони лісів та недопущення самовільної рубки дерев на території лісового фонду, що переданий йому у користування. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
		Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. 
		Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 року у справі № 927/1096/16 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 зазначено, що у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, слід виходити з того, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
		Оскільки, як встановлено судом, відповідач, як постійний лісокористувач в порушення норм чинного законодавства України, не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій йому території, допустив самовільну рубку лісу, чим заподіяв шкоду лісовому фонду України на загальну суму 369968,00 грн, що підтверджується актом № 139/03 від 25.11.2020 року та розрахунком такої шкоди.
		Системний аналіз статей 19, 63, 64 ЛК України свідчить, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев. Отже, цивільно  правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
		Отже, внаслідок порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яким на нього як на постійного лісокористувача покладено обов`язок охороняти ліс та здійснювати заходи, спрямовані на його збереження та недопущення незаконних рубок дерев, було заподіяно шкоду лісовим ресурсам, яка підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв`язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
		Щодо зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та поряд зарахування та розподілення таких стягнень визначений Бюджетним кодексом України, який передбачає, до бюджетів якого рівня та в якому відсотковому співвідношені повинні зараховуватись грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Стяттею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок державного бюджету України та місцевих бюджетів.
		Таким чином, заперечення відповідача викладені у відзиві на позов (вх.№1615) та у вступному слові спростовується вищевикладеним.
		Відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
		Таким чином, відшкодування шкоди завданої навколишньому природному середовищу слід здійснити на користь відповідних бюджетів за місцем заподіяння екологічної шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь  які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З огляду на наведене та на переконання суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином ті обставини, які б могли бути підставою для відмови в задоволенні позову.
		Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		Згідно із статтею 129 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду у судовому порядку.
		Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76  79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 238, 240  241, 247  252 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш ИВ :
		1.Позов Керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону (58001,м.Чернівці,вул. Аксенина, буд.2  А) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано  Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 23-А) до Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27  А) про відшкодування шкоди в сумі 369968,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно  заповідного фонду задовольнити в повному обсязі.
		2.Стягнути з Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27  А, код 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23  А, код 42702233) шкоду в сумі 369968,00 грн на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності": р/рUA218999980333139331000024333, отримувач - Чернівецьке ГУК/Вижницька ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів:
		 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької територіальної громади в сумі 184984,00 грн;
		 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 73993,60 грн;
		 50 відсотків до Державного бюджету України в сумі 110990,40 грн.
		 3.Стягнути з Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27  А, код 21438930) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону (79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Клепарівська, буд. 20, код 38326057) судовий збір в сумі 5549,52 грн.
		 
		Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). 
		 
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб  порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб  адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021 року
		 
		 
		Суддя С.М. Гушилик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...