Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/5205/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2021. Зареєстровано: 09.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2021.
Дата набрання законної сили: 19.07.2021
Результат оскарження 19.07.2021 Східний апеляційний господарський суд: залишено іншу ухвалу місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
		_____________________________________________________________________________
		У Х В А Л А 
		 
		31.05.2021р. Справа №908/5205/14 
		за скаргою: №02/04/21-1 від 02.04.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скаргою б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі:
		 
		за позовом: Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м.Київ (якого замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста», м.Київ (що змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста») на підставі ухвали суду від 30.05.2019р.)
		 
		до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк (якого замінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ на підставі ухвали суду від 15.07.2020р.)
		 
		про стягнення 12510947 доларів США заборгованості за кредитом, 1009116,41 доларів США заборгованості по процентам, 91746,94 доларів США поточної суми заборгованості по процентам, 75021,17 доларів США пені за простроченими процентами
		 
		Суддя: Паляниця Ю.О.
		Секретар судового засідання Клименко Ю.О.
		 
		за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ
		 
		У засіданні брали участь:
		від стягувача: Турутя З.О.  адв.
		від відповідача (боржника): Кулініч А.П.  адв.
		від органу примусового виконання рішень: Богуцька В.В.  на підставі витягу з ЄДР
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2015р. позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 12510947 доларів США заборгованості по кредитним коштам, 1100863,35 доларів США заборгованості по процентам, 1156257,56 грн пені за простроченими процентами, а також стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» в доход державного бюджету України 73080 грн судового збору. 
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2015р. у справі №908/5205/14 залишено без змін.
		На виконання рішення від 12.02.2015р. господарським судом Запорізької області 11.06.2015р. видано відповідні накази.
		Постановою суду касаційної інстанції від 28.07.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015р. та рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2015р. у справі №908/5205/14 скасовано в частині стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» 1156257,56 грн пені за простроченими процентами; в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2015р. вказану справу направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області. 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 15.12.2015р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення пені за простроченими процентами в розмірі 75021,17 доларів США.
		 
		На підставі ухвали суду від 30.05.2020р. замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на його правонаступника  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста».
		 
		Ухвалою суду від 15.07.2020р. замінено боржника з Державного підприємства «Донецька залізниця» на його правонаступника  Акціонерне товариство «Українська залізниця».
		Постановами Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020р. та Верховного суду від 28.12.2020р. ухвалу господарського суду Донецької області від 15.07.2020р. залишено без змін.
		 
		07.04.2021р. до суду надійшла скарга №02/04/21-1 від 02.04.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про:
		- визнання неправомірною бездіяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невжиття заходів примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області за наказом господарського суду Запорізької області по справі №908/5205/14, в тому числі не накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815), що знаходяться на банківських рахунках боржника, в межах розміру боргу та не стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) грошових коштів в розмірі 13611810 доларів США 35 центів;
		- зобов`язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити порушене право заявника шляхом невідкладного вжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області за наказом господарського суду Запорізької області по справі №908/5205/14, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
		Ухвалою суду від 07.04.2021р. розгляд скарги призначено на 19.04.2021р.
		 
		12.02.2021р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» про:
		- визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у не зупиненні вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП №59956198, відкритому на підставі наказу по справі №908/5205/14;
		- усунення порушеного права Акціонерного товариства «Українська залізниця» шляхом зобов`язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зупинити вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП №59956198, відкритого на підставі наказу по справі №908/5204/14.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2021р. вказану скаргу з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.
		На підставі ухвали господарського суду Донецької області від 12.04.2021р. скаргу залізниці призначено до розгляду на 19.04.2021р.
		 
		Розгляд вказаних скарг відкладався, у судовому засіданні 26.05.2021р. судом було оголошено перерву до 31.05.2021р.
		Представники учасників розгляду скарги у судове засідання 31.05.2021р. з`явились.
		Представник стягугувача підтримав скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», заперечив проти задоволення скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Представник боржника підтримав скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», заперечив проти задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста». 
		Представник виконавчої служби проти задоволення скарг стягувача і боржника заперечив.
		 
		19.04.2021р. представником боржника було заявлено клопотання б/н від 19.04.2021р. про зупинення провадження за скаргами Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного суду скарги Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду у справі №910/22748/16, так як спірні відносини є подібними.
		Окрім того, 28.04.2021р. представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» було подано клопотання без номеру та дати про зупинення провадження у справі №908/5205/14 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до набрання законної сили рішенням у справі №910/17674/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстеблешмент компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», за участю третіх осіб  Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України та Акціонерного товариства «Українська залізниця», про визнання договору №0002/19/8 про відступлення прав вимоги від 27.03.2019р. недійсним.
		У судовому засіданні 31.05.2021р. представник боржника зазначив, що вказані клопотання є неактуальними та просив залишити їх без розгляду.
		З огляду на наведене, вказані клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зупинення провадження у справі залишаються судом без розгляду.
		 
		У судових засіданнях та клопотанні, яке надійшло на електронну адресу суду від представника боржника 26.05.2021р. (скріплено ЕЦП), останній, серед іншого, зауважував на тому, що представництво інтересів Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зважаючи на особливості ст.56 Господарського процесуального кодексу України та ст.7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» здійснюється виключно державними виконавцями, які є керівниками органів державної виконавчої служби, їхніми заступниками, головними державними виконавцями, старшими державними виконавцями, державними виконавцями органів державної виконавчої служби.
		Водночас, за твердженням відповідача, позиція представників відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) про те, що на підставі п.3.1 п.3 розділу V Положення про відділ судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) головні та провідні спеціалісти відділу мають право брати участь у справах, діяти в судах України від імені Міністерства юстиції України та їх посадових осіб, є помилковою, оскільки заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т. не є посадовою особою Міністерства юстиції України, оскільки у відповідності до ст.7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є державним виконавцем. Крім того, представник залізниці наголосив на тому, що державний виконавць не має статуту юридичної особи у відповідності до приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а відтак, положення ст.56 Господарського процесуального кодексу України (самопредставництво) на працівника органу примусового виконання рішень не розповсюджується.
		З цього приводу господарський суд зазначає про таке.
		Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
		Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
		Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м.Харків) діє на підставі та в порядку, передбаченому Положенням про регіональні управління Міністерства юстиції України від 23.06.2011р. №1707/5 (зі змінами та доповненнями).
		Відповідно до підп.4.51 п.4 вказаного Положення міжрегіональне управління, серед іншого, за дорученням Міністерства юстиції України представляє інтереси Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України під час розгляду справ у судах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, готує матеріали до розгляду цих справ.
		Підпунктом 10.7 п.10 Положення передбачено, що начальник управління, зокрема, затверджує положення про структурні підрозділу і посадові інструкції працівників міжрегіонального управління.
		Наказом №148/В від 27.12.2019р. Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) затверджено Положення про відділ судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) серед основних завдань і функцій якого, поміж інших, є забезпечення самопредставництва інтересів Міністерства юстиції України та їх посадових осіб, структурних підрозділів в судах України  підп.1.1, 1.5, 1.7 п. 1 р.III цього положення.
		Підпунктами 3.1, 3.5, 3.7 п.3 розділу V вказаного вище положення передбачено, що головні та провідні спеціалісти відділу мають право брати участь у справах, діяти в судах України від імені Міністерства юстиції України та їх посадових осіб, структурних підрозділів з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні третій особі, в тому числі, з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат, окрім права подання позовної заяви, визнання позову, відмови від позову, його відкликання та зміни, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди.
		Наказом №340/к від 27.12.2019р. Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) «Про призначення Богуцької Вікторії» (особа, яка приймала участь у судових засіданнях з розгляду скарг) вказану особу призначено на посаду головного спеціаліста відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків).
		Крім того, відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
		Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в ст.4 Закону України №755-IV від 15.05.2003р., до яких, в тому числі, належить обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи. 
		Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч.1 ст.7 Закону України №755-IV від 15.05.2003р.).
		За змістом п.8 ч.3 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у реєстрі містяться відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
		Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений ст.10 вказаного Закону України. Якщо відомості, що підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
		Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду №908/592/19 від 23.11.2020р.
		Так, згідно з відомостями, які містяться в реєстрі, Богуцька Вікторія Володимирівна є підписантом Міністерства юстиції України та діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права подання, відмови, зміни, відкликання позову, відкликання, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладання мирової угоди.
		Отже, наявність відповідного запису у єдиному державному реєстрі є належним і достовірним підтвердженням того, що Богуцька Вікторія уповноважена на вчинення процесуальних дій (з урахуванням обмежень) від імені Міністерства юстиції України, його структурних підрозділів та посадових осіб в судах України у розумінні ст.56 Господарського процесуального кодексу України.
		З огляду на наведене, суд враховує пояснення представника виконавчої служби, які були надані при розгляді цієї скарги, та вважає твердження відповідача (боржника) у цій частині безпідставними і необґрунтованими.
		 
		Звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця стягувач зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №59956198 за наказом від 11.06.2015р. у справі №908/5205/14, яке приєднано до зведеного виконавчого провадження №59378449.
		Наполягаючи на необхідності примусового виконання рішення по справі №908/5205/14, стягувач посилався на висновок Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. у справі №910/12809/19 щодо порядку застосування норм Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі також  Закон №145-ІХ) та можливості звернення стягнення на грошові кошти Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Окрім того, на думку стягувача, у розглядуваному випадку відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження згідно з вимогами п.11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», п.5-1 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі також  Закон №4442-VI), оскільки не є доведеною інформація про те, що все майно боржника, на яке може бути здійснено примусове стягнення знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		 
		В обґрунтування вимог своєї скарги залізниця посилається на те, що 17.02.2017р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції», за змістом якого до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції та затвердження передавального акту цього майна Акціонерному товариству «Українська залізниця» як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств, встановлено мораторій на звернення стягнення на активи Акціонерного товариства «Українська залізниця» за зобов`язаннями таких підприємств, в тому числі і за зобов`язаннями Державного підприємства «Донецька залізниця», у зв`язку з чим бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка полягає у тому, що державним виконавцем не зупинено виконавче провадження №59956198, суперечать вимогам п.11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Стосовно наявності підстав для застосування спеціальних норм щодо мораторію залізниця посилається на п.63 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020р. у справі №910/5953/17 та стверджує, що цей мораторій не пов`язаний з неможливістю звернути стягнення на майно таких підприємств, оскільки воно знаходиться на непідконтрольній органам державної влади території, а спрямований на захист майнових інтересів Акціонерного товариства «Українська залізниця» як стратегічно важливого підприємства державного сектору економіки, що обумовлюється можливістю приведення Акціонерного товариства «Українська залізниця» до банкрутства через виконання значного обсягу зобов`язань Державного підприємства «Донецька залізниця» без фактичного отримання його активів.
		З аналогічних підстав Акціонерне товариство «Українська залізниця» заперечувало проти задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».
		 
		Від стягувача відзиву на скаргу боржника не надходило.
		 
		У відзиві №09-18/21 від 15.04.2021р. на скаргу стягувача Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення скарги заперечував з посиланням на те, що виконавчі дії тривають і на цей час, з метою забезпечення реального виконання рішення, державним виконавцем відділу здійснюються заходи щодо виявлення майна (коштів) боржника для подальшого накладення арешту шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		У письмових поясненнях №09-18/21 від 16.04.2021р. на скаргу боржника Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення скарги заперечував з посиланням на наступне:
		-за боржником зареєстрована значна кількість нерухомого майна, яке знаходиться на підконтрольній українській владі території, внаслідок чого обставини, визначені ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» для зупинення вчинення виконавчих дій на теперішній час відсутні. Наразі, на території Донецької області працюють залізничні вокзали та здійснюється господарська діяльність Акціонерного товариства «Українська залізниця» і скаржник фактично отримав та використовує частину активів Державного підприємства «Донецька залізниця»;
		-з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачена можливість звернення стягнення на конкретні види майна підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами;
		-обмеження щодо здійснення виконавчих дій стосуються лише майна боржника, яке розташовано на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та жодним чином не впливають на питання звернення стягнення на кошти боржника, що містяться на рахунках в банківських установах та не обмежені у вільному доступі.
		 
		26.05.2021р. до господарського суду надійшло клопотання без номеру та дати представника Акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно з яким він просив долучити до матеріалів справи копію постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.05.2021р. по справі №905/1987/19 та стверджував, що у цій постанові викладено висновок про правомірність застосування мораторію на звернення стягнення на активи залізниці за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції.
		Стягувач на ці твердження надав пояснення №28/05/21-1 від 28.05.2021р., згідно з якими зазначив, що висновки у справі №905/1987/19 не можуть братись до уваги, оскільки касаційний суд передав справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що свідчить про відсутність остаточного рішення по скарзі, що розглядалась в межах справи №905/1987/19 та, відповідно, й остаточного формулювання правового висновку Верховним судом. Акціонерне товариство «Українська залізниця» стало правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця» 21.10.2015р. При цьому, мораторій, введений 20.12.2016р. Стягувач вважає, що на момент введення мораторію Акціонерне товариство «Українська залізниця» вже було правонаступником зобов`язань Державного підприємства «Донецька залізниця», відтак мораторій застосовується до активів залізниці, що були наявні до його введення.
		Представник виконавчої служби у цій частині зазначив про відсутність підстав для застосування висновків, які наведені у вказаній постанові Верховного суду.
		 
		В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p. 
		З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
		За приписами ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014р. зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
		З огляду на наведене, скарги №02/04/21-1 від 02.04.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуті судом протягом розумного строку.
		 
		В силу норм ч.ч.1, 2 ст.341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
		З огляду на те, що предметом оскарження у цьому випадку є бездіяльність державного виконавця, за висновками суду, стягувачем і боржником дотримано вимоги ч.1 ст.341 Господарського процесуального кодексу України щодо строку подання відповідних скарг.
		При цьому, судом враховано, що хоча залізницею і сформульовано першу вимогу скарги як «визнання неправомірними дій», мова фактично йде про пасивну поведінку державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження за заявою боржника, тобто про бездіяльність посадової особи органу виконання судового рішення.
		 
		Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає про наступне.
		Як зазначалось, справа №908/5205/14 розглядалась у 2015 році.
		11.06.2015р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2015р. по справі №908/5205/14 було видано, зокрема, наказ про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 12510947 доларів США заборгованості по кредитним коштам, 1100863,35 доларів США заборгованості по процентам.
		На підставі ухвали суду від 30.05.2020р. замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на його правонаступника  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста».
		Ухвалою суду від 15.07.2020р. замінено боржника з Державного підприємства «Донецька залізниця» на його правонаступника  Акціонерне товариство «Українська залізниця».
		Виконавче провадження №59956198, відкрите за наказом від 11.06.2015р., перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		Зі змісту наявних у справі матеріалів виконавчого провадження №59956198 слідує наступне:
		-21.06.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою №58/02-2-3 від 20.06.2019р., згідно з якою просило відновити виконавче провадження ВП №49067893 з примусового виконання наказу №908/5205/14, виданого 11.06.2015р. господарським судом Запорізької області про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» 12510947 доларів США заборгованості по кредитним коштам, 1100863,35 доларів США заборгованості по процентам; винести постанову, якою замінити стягувача з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на його правонаступника  Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста»; направити відповідні (повторні) запити для з`ясування майнового стану боржника, у тому числі, встановити інформацію про дебіторську заборгованість боржника  юридичної особи (у порядку ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»);
		-04.09.2019р. державним виконавцем Сидоренком Р.В., у зв`язку з надходженням вказаної заяви, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №59956198, стягувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», боржником  Державне підприємство «Донецька залізниця», копії постанови направлено сторонам для виконання та до відома; 
		-04.09.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою №1008/1 від 10.08.2020р. про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) з Державного підприємства «Донецька залізниця» на його правонаступника  Акціонерне товариство «Українська залізниця» та накладення арешту на майно та кошти боржника, що будуть виявлені державним виконавцем, з метою повного, фактичного та своєчасного виконання судового рішення; 
		-24.09.2020р. державним виконавцем Заєць Т.І. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з Державного підприємства «Донецька залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця», копії постанови направлено сторонам для виконання та до відома;
		-05.02.2021р. Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про зупинення вчинення виконавчих дій з посиланням на введений Законом України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» мораторій та п.11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»;
		-на цей лист боржника, заступником директора Департаменту  начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовським Р. було надано лист-відповідь про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження.
		Автоматизована система виконавчого провадження також містить інформацію про винесення постанов від 04.09.2019р. про стягнення виконавчого збору, від 09.09.2019р. про приєднання виконавчого провадження №59956198 до зведеного виконавчого провадження №59378449, від 15.02.2021р. про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження. В межах ВП №59956198 виконавчою службою також було отримано відповіді на запити №89750699 від 05.11.2020р., №100716892 від 12.04.2021р. до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки боржників  юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником  юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.
		Матеріалів зведеного виконавчого провадження або ідентифікатору доступу до нього, як виконавчою службою, так і сторонами, які мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, в обґрунтування своїх правових позицій до справи не надано.
		Станом на дату подання скарг стягувача і боржника, а також прийняття цієї ухвали, рішення суду не є виконаним, арешт майна (коштів) Акціонерного товариства «Українська залізниця» не застосований. Разом з тим, виконавче провадження не є зупиненим.
		Вважаючи протиправною бездіяльність органу, що здійснює примусове виконання судового рішення, стягувач та боржник звернулись до суду зі скаргами на бездіяльність органу, що здійснює виконання судового рішення за наказом господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. у справі №908/5205/14.
		При цьому, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», бездіяльність полягає у тому, що виконавцем не застосований арешт майна (коштів) боржника, а також у тому, що рішення не є виконаним шляхом стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків боржника. 
		Одночасно, за твердженням Акціонерного товариства «Українська залізниця», бездіяльність полягає у тому, що виконавче провадження не є зупиненим згідно із п.11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		В силу норм ст.129-1 Конституції України, положень ч.1 ст.18, ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		Виконання судового рішення, згідно з рішенням №5-рп/2013 від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013 Конституційного Суду України, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
		Відповідно до свого рішення №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019р. у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1, 2 ст.129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
		Також, у цьому рішенні Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
		Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
		За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», №22774/93, п.74, ECHR 1999-V).
		Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції», Reports 1997-II, п.40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003р. у справі «Ясюнієне проти Литви», заява №41510/98, п.27).
		Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005р. у справі «Фуклев проти України», заява №71186/01, п.84).
		Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст.6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі «Comingersoll S. A.» проти Португалії», заява №35382/97, п.23, ECHR 2000-IV).
		Отже, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Забезпечення виконання остаточного судового рішення у визначеному законом порядку є позитивним обов`язком держави. 
		Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)  це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		За приписами ст.3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
		Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Згідно з п.1 ч.1 ст.26 зазначеного Закону України виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		За змістом ч.ч.1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець, за потреби, може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
		Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (п.11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Разом з тим, як встановлено, державний виконавець в межах виконавчого провадження №59956198 будь-яких фактичних дій не вчинив. Зокрема, арешт майна (коштів) боржника для забезпечення реального виконання рішення не застосував, примусове стягнення коштів не здійснив. При цьому, заступник директора департаменту заперечив необхідність зупинення виконавчого провадження за заявою боржника.
		 
		20.10.2019р. набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». 
		Відповідно до п.3 розділу ІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №145-ІХ, заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
		Згідно з правовою позицією Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/12809/19, системний аналіз змісту цієї норми разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
		Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
		Тобто, вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.
		Аналогічні висновки щодо застосування п.3 Розділу ІІІ Прикінцевих і Перехідних положень Закону №145-ІХ викладені в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 29.04.2020р. у справі №910/13346/18 та від 29.04.2020р. у справі №910/6948/19, у яких суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій стосовно Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо стягнення грошових коштів.
		Пунктом 11 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підставу для зупинення виконавчого провадження у разі встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Згідно з п.5-1 розділу 3 Перехідні та Прикінцеві положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», до проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству як правонаступнику прав і обов`язків зазначених підприємств встановлено мораторій на звернення стягнення на активи товариства за зобов`язаннями таких підприємств.
		Відповідно до п.5-2 розділу 3 Перехідні та Прикінцеві положення Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», мораторій на звернення стягнення на активи товариства, встановлений згідно з пунктом 5-1 цього розділу, втрачає чинність після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
		Розділ 3 Перехідних та Прикінцевих положень цього закону доповнений пунктами 5-1 та 5-2 згідно із Законом №1787-VIII від 20.12.2016р. та викладений в редакції із змінами, внесеними відповідно до Закону №2604-VIII від 18.10.2018р.
		Закон №2604-VIII від 18.10.2018р. набрав чинності 12.01.2019р., а, як зазначено вище, Закон №145-ІХ набрав чинності 20.10.2019р., тобто, хронологічно пізніше.
		Акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації Акціонерного товариства «Українська залізниця» - 21.10.2015р., саме такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020р. у справі №910/5953/17.
		Таким чином, за правовою позицією Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/12809/19, при закріпленні законодавцем можливості звернення стягнення на грошові кошти державних підприємств, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», враховані й інші заборони та мораторії на звернення стягнення на майно боржників, в т.ч. який встановлений по відношенню до Акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Разом з тим, майно первісного боржника (Державного підприємства «Донецька залізниця»), на яке може бути здійснено примусове стягнення, знаходиться як на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, так і на території, що підконтрольна українській владі.
		Також, слід зазначити, що саме поняття дії «проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту» чи відсилки до відповідного нормативно-правового акту, де б містилось роз`яснення цього поняття у Законі України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» відсутнє, як відсутній і строк проведення такої дії.
		Мораторій по своїй суті є відстроченням виконання зобов`язання. Разом з тим, доповнюючи Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» положеннями про встановлення мораторію, законодавець пов`язав втрату ним чинності з подією, яка може і не настати  після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки майна підприємств залізничного транспорту, що розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та затвердження передавального акта щодо цього майна товариству, але не пізніше ніж через шість місяців з дня припинення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
		Отже, враховуючи, зокрема, зміст рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», на переконання суду, застосування мораторію є затримкою з виконання судового рішення, яка спотворить сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.
		Окремо слід зазначити, що з наданих до матеріалів справи свідоцтв і витягів щодо майна залізниці слідує, що таке майно перебуває у Державного підприємства «Донецька залізниця» на праві господарського відання, а належить Міністерству транспорту та зв`язку України. Тож, виконання зобов`язань Державного підприємства «Донецька залізниця», за якими на теперішній час відповідально Акціонерне товариство «Українська залізниця», не може бути здійснено за рахунок цього майна.
		Одночасно, не все майно Державного підприємства «Донецька залізниця» перебуває на території, яка непідконтрольна українській владі. На території Донецької області працюють залізничні вокзали та здійснюється господарська діяльність Акціонерного товариства «Українська залізниця» і боржник фактично отримав та використовує частину активів Держаного підприємства «Донецька залізниця» та використовує їх з метою отримання прибутку.
		Наразі, рішення у справі №908/5205/14 було прийнято 12.02.2015р., наказ щодо його виконання виданий 11.06.2015р. Тобто, судове рішення не виконується підприємствами державного сектору економіки майже шість років, тоді як порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист, є обов`язком держави щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень, призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
		Посилання залізниці на п.63 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020р. у справі № 910/5953/17 як на підставу неможливості звернення стягнення на грошові кошти Акціонерного товариства «Українська залізниця» та, як наслідок, виконання рішення суду у даній справі, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке:
		- по-перше, цей висновок стосується питання правонаступництва Акціонерним товариством «Українська залізниця» прав та обов`язків Державного підприємства «Донецька залізниця»;
		- по-друге, сама по собі констатація наявності мораторію не спростовує висновку суду в контексті висновків Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/12809/19, про можливість примусового стягнення грошових коштів з боржників  державних підприємств за наявності інших заборон та мораторіїв, які були чинними на момент прийняття та набрання чинності Законом №145-ІХ.
		Крім того, суд погоджується із твердженнями стягувача і державного виконавця про відсутність підстав для застосування висновків Верховного суду, викладених у постанові від від 20.05.2021р. по справі №905/1987/19, оскільки касаційний суд передав справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що свідчить про відсутність остаточного рішення по скарзі, яка розглядалась в межах справи №905/1987/19 та, відповідно, й остаточного формулювання правового висновку Верховним судом. У п.8.3 вказаної постанови колегією суддів Касаційного господарського суду зазначено наступне: «Щодо надання остаточного висновку Верховним судом про правомірність/неправомірність бездіяльності органу ДВС щодо застосування мораторію передбаченого Законом №4442-VI, то суд касаційної інстанції вважає передчасним його надання, з огляду на необхідність встановлення всіх фактичних обставин справи».
		 
		В силу норм ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд не вбачає підстав для визнання неправомірними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які полягають у не зупиненні вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №59956198, що відкрито на підставі наказу суду у справі №908/5205/14. Оскільки порушення прав Акціонерного товариства «Українська залізниця» в межах розгляду цієї скарги судом не встановлено, то і підстави для зобов`язання державного виконавця усунути порушення у будь-який спосіб відсутні.
		Одночасно, враховуючи можливість вчинення виконавчих дій щодо Акціонерного товариства «Українська залізниця» стосовно стягнення грошових коштів, приймаючи до уваги, що державним виконавцем не вчинено всіх необхідних та достатніх дій спрямованих на виконання наказу від 11.06.2015р., в тому числі, не накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках, суд вважає, що бездіяльність державного виконавця у цій частині була неправомірною. З огляду на таке, наявні підстави для зобов`язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити всі необхідні заходи з примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області за наказом по справі №908/5205/14, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
		 
		Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, скарга б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягає залишенню без задоволення з одночасним задоволенням скарги №02/04/21-1 від 02.04.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».
		 
		У зв`язку з перебуванням судді у відпустці на визначену згідно з процесуальним законом кінцеву дату складання повного тексту ухвали, її повний текст складений та підписаний у перший робочий день після закінчення відпустки судді.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Скаргу №02/04/21-1 від 02.04.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»  задовольнити.
		 
		Визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невжиття заходів примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області за наказом господарського суду Запорізької області по справі №908/5205/14, в тому числі не накладення арешту на грошові кошти Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815), що знаходяться на банківських рахунках боржника, в межах розміру боргу та не стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) грошових коштів в розмірі 13611810 доларів США 35 центів.
		 
		Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити порушене право заявника шляхом невідкладного вжиття всіх необхідних заходів з примусового виконання рішення господарського суду Запорізької області за наказом господарського суду Запорізької області по справі №908/5205/14, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
		 
		Скаргу б/н від 09.02.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  залишити без задоволення.
		 
		Вступну та резолютивну частини ухвали складено 31.05.2021р.
		 
		Повний текст ухвали складено 08.06.2021р.
		 
		Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
		Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
		Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
		 
		 
		 
		Суддя Ю.О.Паляниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...