Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/289/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 14.06.2021. Зареєстровано: 14.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/464/181/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013150270000284

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 450/289/18
		пр.№ 1-кп/464/181/21 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10.06.2021 року
		   Сихівський районний суд м. Львова
		в складі колегії: головуючої-судді             ОСОБА_1 
		        суддів                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		секретар судових засідань         ОСОБА_4 
		з участю: прокурора             ОСОБА_5 
		потерпілих                 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 
		представника потерпілих             ОСОБА_8 
		    обвинуваченої                 ОСОБА_9 
		захисника                     ОСОБА_10 
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові кримінальне провадження (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150270000284 від 14.03.2013 р.) про обвинувачення
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Кротошин, Пустомитівського району, Львівської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, одруженої, не працюючої, судимості немає, - 
		 
		-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.192, ч.4 ст.190 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		 
		обвинувачена ОСОБА_9 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, шляхом обману, що полягав в умисному прихованні від працівників відділення поштового зв`язку Зубра Поштамт-Центру поштового зв`язку №1 м. Львів Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відомостей про перебування її батьків ОСОБА_13 та ОСОБА_6 на території Сполучених Штатів Америки, а також неповідомленні відомостей щодо факту відсутності у ОСОБА_9 будь-яких довіреностей та інших домовленостей укладених з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на отримання та розпоряджання їхніми пенсійними коштами, в період часу з вересня 2004 року по липень 2010 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно отримала від вказаних працівників відділення поштового зв`язку пенсійні кошти, призначенні для ОСОБА_7 в розмірі - 37137 грн. 92 коп. та ОСОБА_6 в розмірі - 40515 грн. 16 коп., достовірно знаючи, що вказані пенсійні кошти їй не належать, та які мала передати останнім, однак цього не зробила, чим спричинила потерпілим матеріальну шкоду на загальну суму 77653 грн. 08 коп., що згідно з приміткою до ст.192 КК України у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та становить матеріальну шкоду у великих розмірах.
		Окрім цього, ОСОБА_14 , маючи злочинний намір на заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , яка виникла в силу родинних зв`язків між потерпілою та ОСОБА_9 , оскільки остання є донькою ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що потерпіла продала будинок в Сполучених Штатах Америки за адресою: АДРЕСА_3 , за що виручила грошові кошти в сумі 389 736,15 доларів США, діючи з корисливих мотивів, а саме шляхом повідомлення, в ході телефонних розмов на початку липня 2010 року з ОСОБА_7 , завідомо неправдивих відомостей про вигідність та необхідність якнайшвидшої передачі ОСОБА_7 валютних цінностей (доларів США) з метою запобігання їх втраті, під приводом їх зберігання до повернення ОСОБА_7 на територію України, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 119 500 доларів США.
		Так, 13 та 26 липня 2010 року ОСОБА_7 , довіряючи та усвідомлюючи правдивість та вигідність пропозиції своєї доньки ОСОБА_14 про переказ їй готівкових коштів для зберігання, перебуваючи в м.Чикаго Сполучених Штатів Америки, без укладення будь-яких цивільно-правових угод з ОСОБА_14 щодо передачі та розпорядження даними грошовими коштами, переказала грошові кошти через міжнародну платіжну систему «Meest Money transfer» двома траншами на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_15 по 50 000 доларів США, кожному.
		В подальшому вказаним вище особам за допомогою кур`єра вручено за адресою: АДРЕСА_2 , дані грошові кошти, а саме: 23 липня 2010 року 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило - 394 500 грн. вручено обвинуваченій ОСОБА_9 , та 04 серпня 2010 року - 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило  394 500,00 грн. вручено ОСОБА_15 , які останній в подальшому передав за невстановлених слідством обставин обвинуваченій ОСОБА_9 .
		Окрім цього, 02 серпня 2010 року у невстановлений слідством час ОСОБА_9 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_7 , яка виникла в силу родинних зв`язків між потерпілою та ОСОБА_16 , оскільки вона є донькою ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, достовірно знаючи про те, що потерпіла продала будинок в Сполучених Штатах Америки за адресою: АДРЕСА_3 , за що виручила грошові кошти в сумі 389 736 доларів США, та має при собі, частину виручки за продаж вказаного вище будинку, готівкою в сумі 19 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило - 153 855 гри., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , з метою викликати у ОСОБА_7 впевненість про вигідність та необхідність передачі частини отриманої ОСОБА_7 спадщини у вигляді валютних цінностей переконала останню передати їй 19 500 доларів США, що згідно курсу НБУ становило - 153 855 грн., під приводом зберігання всіх грошових коштів разом, на що ОСОБА_7 довіряючи ОСОБА_9 , погодилася та, без укладення будь-яких цивільно-правових угод передала їй вказані грошові кошти.
		Після цього, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, 04 серпня 2010 року, перебуваючи в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відмовилась повернути на прохання ОСОБА_7 переказані та передані нею грошові кошти, таким чином заволодівши ними.
		В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_9 заволоділа грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 119 500 доларів США, що згідно курсу НБУ на час вчинення становило  942855 грн. та згідно з п. 4 примітки до ст.185 КК України в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є матеріальною шкодою в особливо великих розмірах.
		Обвинувачена ОСОБА_9 в судовому засіданні винуватою себе у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнала та суду ствердила, що в 2004 році потерпілі, які є її батьками, поїхали за кордон для здійснення догляду за батьком її матері. За їх проханням вона звільнилася з роботи, оскільки вони попросили доглядати за їх будинком у с. Кротошин, куди вона і переїхала жити. Коли вони почали передавали кошти, то сказали їй за них робити ремонт у будинку, що вона і зробила. Їхні пенсії, які приносила листоноша, вона витрачала на комунальні послуги і утримання їх будинку. Після смерті діда у Сполучених Штатах Америки, матір продала будинок, який отримали у спадщину після діда, і дали їм розпорядження відкрити рахунок в банку. Нею було відкрито рахунок в «Приват банку» на своє ім`я, номер якого вона їм передала, однак він з невідомих причин виявився недійсним і кошти переслані на цей рахунок повернули їм назад. В подальшому вони самостійно прийняли рішення передавати гроші через фінансові компанії. Всі кошти, які вони передавали, вона витрачала за їх розпорядженням, а саме купили машину, квартиру для сестри, зробили ремонт в будинку і в своїй квартирі. Без їхнього погодження нічого не купляли і не робили. Кошти, які привіз кур`єр на ім`я її сина ОСОБА_15 в сумі 50 000 доларів США, син передав їй. Від ОСОБА_17 коштів не отримувала. Після приїзду батьків 19500 доларів вони віддали їй добровільно, вона їх про це не просила. Останній грошовий переказ отримала коли батьки вже були на Україні, однак, зазначені грошові кошти їм не віддала, бо такі були передані на її ім`я і на той час вже були зіпсовані стосунки з батьками. В подальшому батьки почали безпідставно звинувачувати їх у заволодінні коштами, хоча такі давались ними добровільно, були фактично їм подаровані як допомога, та батьками надавався дозвіл на їх використання. Пенсію за них отримувала та використовувала за їх же вказівкою. Вважає, що не вчиняла жодних злочинів тому просить її виправдати.
		Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини її винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень повністю та об`єктивно стверджується сукупністю досліджених в ході судового розгляду наступними доказами.
		По епізоду вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.192 КК України:
		показаннями свідка ОСОБА_18 , яка суду ствердила, що з 2004 по 2008 роки працювала листоношею, до її обов`язків входила видача пенсії, в тому числі і потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . В 2004 році останні поїхали за кордон, і за їх усною вказівкою з того часу вона віддавала пенсію їхній доньці ОСОБА_19 , про отримання коштів остання розписувалася у відомостях. Наявності довіреності на отримання за них пенсії вона не перевіряла. В роботі інколи змінювала її донька, яка після 2008 року (після її звільнення) почала працювати листоношею. Віддавала кошти ОСОБА_9 оскільки їй повністю довіряла, однак потім була покарана за це. Зазначила, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перед від`їздом повідомляли їй, що їдуть за кордон приблизно на два-три місяці, а вдома буде Леся і її віддавати пенсії. Однак їх не було в Україні кілька років і весь цей час вона продовжувала віддавати кошти ОСОБА_20 . В подальшому вона була засуджена за розтрату вказаних коштів вироком Пустомитівського районного суду Львівської області.
		показаннями свідка ОСОБА_12 , яка суду ствердила, що вона з 2008 року працює листоношею у с. Кротошин, за наявною інформацією про усну домовленість з потерпілими, віддавала пенсію останніх, їх доньці ОСОБА_20 , оскільки останні були за межами України, наявність довіреності на таку передачу коштів не перевіряла. Зазначена домовленість потерпілих була з її мамою, оскільки до 2008 року саме вона працювала листоношею у селі. В подальшому вона продовжила віддавати пенсію ОСОБА_20 , за що, вона та її мати були притягнуті до відповідальності.
		показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_21 , та ОСОБА_17 , які є близькими родичами обвинуваченої та в судовому засіданні ствердили, що за час перебування потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 належні їм пенсійні виплати від листоноші отримувала ОСОБА_9 та здійснювала розпорядження ними.
		даними довідок УПФ у Пустомитівському районі Львівської області №2296 від 28.08.2014р., 2297 від 28.08.2014р., №2304 від 28.08.2014р, та №2303 від 28.08.2014р. з яких вбачається, що за період з вересня 2004 р. по липень 2010р включно, потерпілим було нараховано пенсії в сумі: ОСОБА_7 - 37137 грн. 92 коп., та ОСОБА_6  40515 грн. 16 коп. 
		вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.07.2018р., який набрав законної сили та яким ОСОБА_18 , визнано винуватою у розтраті на користь третьої особи - ОСОБА_9 , чужого майна, яке було їй ввірене, а саме пенсійних виплат ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за період з з вересня 2004 по грудень 2007 на загальну суму 32180 грн.98 коп. 
		Факт отримання вказаних сум пенсії належних потерпілим не заперечується і самою обвинуваченою.
		Аналізуючи наведені докази, суд вважає, що такими доведено факт заподіяння обвинуваченою ОСОБА_9 майнової шкоди потерпілим на загальну суму 77653 грн. 08 коп., шляхом обману, а саме отримання без відповідної довіреності належних їм коштів - пенсії за період з вересня 2004 по липень 2010 включно, за відсутності достовірних даних про надання потерпілими дозволу на їх отримання та розпорядження ними.
		Суд не приймає до уваги покликання обвинуваченої на те, що здійснювала розпорядження вказаними коштами за усною вказівкою потерпілих, оскільки останні будучи допитаними під час судового розгляду категорично заперечили зазначену обставину. Крім того, згідно показань свідка ОСОБА_18 потерпілі повідомляли їй про можливість виплати пенсії ОСОБА_20 лише на час їх виїзду на кілька місяців за кордон, а натомість ОСОБА_9 отримувала такі виплати близько шести років та здійснювала розпорядження отриманими коштами на власний розсуд, без належних на це підстав. 
		Дії ОСОБА_9 за цим епізодом вірно кваліфіковано за ч.2 ст.192 КК України, оскільки вона вчинила заподіяння майнової шкоди шляхом обману без ознак шахрайства, що заподіяло майнову шкоду у великих розмірах.
		Відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Згідно ст.49 КК України та ст.ст.285-286 КПК України правовими підставами для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення цих строків, відсутність обставин, що порушують їх перебіг, а також згода обвинуваченого на таке звільнення.
		Відповідно до ст.12 КК України, діяння передбачене ч.2 ст.192 КК України відноситься до кримінального проступку за який перебачено найсуворіше покарання у виді обмеження волі.
		З дня події проступку минуло більш ніж десять років, перебіг строку давності не переривався та не зупинявся, що дає підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, однак, її згода на таке відсутня, що перешкоджає звільненню її від відповідальності. Відтак, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що обвинувачену слід звільнити від призначеного покарання за даний проступок, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		По епізоду вчинення злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України винуватість підтверджується наступними доказами :
		показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка суду ствердила, що є матір`ю обвинуваченої, у 2004 році поїхали з чоловіком до США, для догляду за її батьком, який там проживав. Будучи за кордоном добровільно протягом шести років допомагали дітям ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , пересилали їм кошти кожного місяця не менше як по 500 доларів США. Після смерті батька вона отримала у спадщину будинок у США, який продала та 04.07.2010 року отримала за нього кошти в сумі 389000 доларів США. Спочатку думали залишатись проживати у США, однак, їх переконали повернутись. Тому звернулись до ОСОБА_9 з проханням відкрити рахунки в Україні для переведення коштів. На номер рахунку, який надала ОСОБА_9 було перераховано 20000 доларів США, однак ці кошти були повернуті через неправильний рахунок. Обвинувачена ОСОБА_9 у телефонних розмовах переконувала, що банки в Україні банкрутують тому перераховувати кошти в банк ризиковано. Після чого, перераховували кошти через фінансові установи по 2 500 доларів США одноразовими переказами. Коли придбали квитки на повернення до України то потрібно було терміново перерахувати залишок коштів і тоді було переслано через фінансові установи на ім`я ОСОБА_9 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 по 50000 доларів США кожному. Жодного дозволу на розпорядження цими коштами вона не надавала, оскільки планувала після повернення до України самостійно розподілити ці кошти між всіма. 02 серпня 2010 року вона та її чоловік ОСОБА_22 повернулись на Україну, із собою привезли кошти в сумі 19 500 доларів США, оскільки таку суму було дозволено провезти через кордон. Вдома ці кошти вона віддала обвинуваченій ОСОБА_9 , яка переконала її, що покладе їх до всіх решти коштів в сейф. Однак, через кілька днів поведінка обвинуваченої та решти родичів різко змінилась, кошти повертати їм відмовились категорично, почали застосовувати фізичну силу та ображати їх, через що вони були змушені звернутись в правоохоронні органи. Крім того, за час відсутності в Україні, належні їм пенсійні кошти отримувала обвинувачена ОСОБА_9 від листоноші. Оформлених довіреностей на отримання коштів не було і жодних вказівок щодо такої передачі ними не надавалось. Для утримання будинку було достатньо тих коштів, які вони передавали щомісяця, поки були у США. До даного часу обвинуваченою не повернуто ані отриманих коштів в сумі 369100 доларів США, ані отриманих пенсійних виплат. Повністю підтримує заявлений цивільний позов та просить його задоволити.
		показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який суду ствердив, що є батьком обвинуваченої. У 2004 році вони поїхали з дружиною до США для здійснення догляду за її батьком. Будучи за кордоном добровільно протягом шести років фінансово допомагали дітям - ОСОБА_9 та ОСОБА_17 , пересилали кошти кожного місяця. Після смерті батька дружини, ОСОБА_7 отримала у спадщину його будинок, який згодом нею був проданий за 389000 доларів США. Вказані кошти за будинок вона отримала 04.07.2010, після цього він зателефонував до доньки ОСОБА_9 та попросив відкрити рахунок для переказу цих коштів до України, оскільки вони вирішили повертатись на Україну. На рахунок, який надала ОСОБА_9 було переслано 20 000 доларів США, однак вони повернулись через неправильний рахунок. Після цього, ще кілька разів телефонував до ОСОБА_9 , яка його переконувала, що в Україні банки банкротують та грошей не видають, а тому краще передавати грошові перекази. Тому, в подальшому перераховували по 2500 доларів США одноразовими переказами через фінансові компанії. За два дні до їх виїзду із США на Україну ними було переслано через фінансові установи на рахунки ОСОБА_9 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 по 50000 доларів США кожному. Жодного дозволу на розпорядження цими коштами ані він, ані дружина ОСОБА_7 нікому не давали, оскільки планували після повернення до України розподілити їх самостійно. Повернувшись додому, деякий час проживали у своєму будинку з ОСОБА_9 та її сім`єю. Коли звернулись до ОСОБА_9 , щоб отримати переслані гроші то остання грубо відмовилась віддати ці кошти, почала їх ображати, її родичі застосовували до них фізичну силу. За час їхньої відсутності в Україні, належні їм пенсійні кошти отримувала обвинувачена ОСОБА_9 від листоноші, без жодного на це дозволу. З 2010 року обвинуваченою їм не було повернуто жодних коштів. Підтримує заявлений цивільний позов. 
		показаннями свідка ОСОБА_15 , який суду ствердив, що є сином обвинуваченої, а потерпілі є його дідом та бабою. Дід і баба у 2004 р. виїхали за кордон, телефонували до них, вони нормально спілкувалися. Після отримання бабусею спадку йому було відомо, що останні будуть пересилати їм кошти. Від обвинуваченої йому стало відомо, що на його рахунок будуть поступати грошові перекази від потерпілих, які перебували в той час за кордоном. Усі отримані кошти він віддавав ОСОБА_9 . Зі слів матері знає, що від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були вказівки, щоб за отримані кошти, вони купили автомобіль та квартиру для тітки. В 2010 році він придбав квартиру та в подальшому подарував її тітці. Ще кошти витрачалися на утримання господарства. Після повернення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в Україну, їх зустріли належно, жодних конфліктів не було. Однак в подальшому потерпілі почали вимагати повернення коштів. 
		показаннями свідка ОСОБА_21 , який суду ствердив, що обвинувачена є його дружиною, а потерпілі - батьки дружини, які протягом 6 років перебували за кордоном. За цей час вони пересилали кошти на його ім`я, на ім`я дружини, сина та сестри дружини, точні суми пригадати не може. Кошти вони висилали добровільно, про вказівки розпорядження пересланими коштами йому достовірно не відомо. Усі витрачали отримані кошти на власні потреби, утримання господарства належного потерпілим, зробили ремонти в будинку та квартирі. Зі слів дружини, йому відомо про розпорядження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 купити за вказані кошти автомобіль і квартиру для ОСОБА_23 - сестри ОСОБА_20 , що і було зроблено. Про передачу коштів в сумі 19500 доларів ними після приїзду до України, 04.09.2010 року, йому не відомо, про такі обставини він не чув.
		показаннями свідка ОСОБА_17 , яка суду ствердила, що є рідною сестрою обвинуваченої і у них приязні відносини, потерпілі - їх батьки, відносини з якими неприязні протягом цілого життя, що зумовлені особистими стосунками. Батьки будучи за кордоном добровільно пересилали кошти їй та обвинуваченій, а також надавали дозвіл на розпорядження цими коштами. Точних сум, які були передані не пригадує, оскільки пройшло багато часу, однак, кожен розпоряджався отриманими коштами на свій розсуд. Їй особисто було переслано батьками 50000 доларів США на придбання квартири. Придбати квартиру розпорядження дав їй батько. Після повернення батьків до України, останніми у її присутності було передано ОСОБА_20 близько 20000 доларів США. Передача цих коштів потерпілими була добровільна, без жодних зобов`язань. 
		копіями платіжних документів «Міст корпорейшн» від 13.07.2010 та 26.07.2010 та розписок від 23.07.2010 та 04.08.2010, якими підтверджується факт здійснення грошових переказів потерпілою ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_15 на суму по 50000 кожному, а також факт отримання зазначених коштів обвинуваченою та її сином.
		Аналізуючи вищезазначені докази суд приходить до висновку, що такі є належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність є достатньою для висновку поза розумним сумнівом про вчинення ОСОБА_9 злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме заволодіння коштами потерпілої шляхом зловживання довірою у особливо великому розмірі.
		Про умисел на заволодіння вказаними коштами на думку суду свідчать наступні обставини. Так, кошти в сумі 50000 доларів були отримані обвинуваченою від потерпілої ОСОБА_7 за кілька днів до приїзду потерпілих, а решту 50 000 доларів США та 19 500 доларів США були отримані нею вже після приїзду потерпілих на Україну, відтак, такі не могли бути використані ані на ремонт житла, ані на придбання житла та автомобіля, які були придбані раніше. Як ствердили суду потерпілі та обвинувачена відносини між ними зіпсувались 04.08.2010, тобто через два дні після приїзду, відтак, маючи в наявності зазначені кошти, які беззаперечно належали потерпілій ОСОБА_7 , знаючи про вимоги потерпілої їх віддати, обвинувачена мала реальну можливість їх повернути потерпілій, однак такі не повернула. 
		Суд не приймає до уваги покликанння обвинуваченої на те, що частина вказаних коштів фактично були подаровані їм потерпілими, а решту використовувались за їх розпорядженням, з огляду на наступне.
		   Відповідно до ч.5 ст.717 Цивільного кодексу України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесяти кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Як встановлено судом такий сторонами не укладався, відтак, твердження про дарування потерпілими коштів не знайшло свого підтвердження. 
		Щодо здійснення розпорядження вказаними коштами за вказівкою потерпілих то суд вважає таке безпідставним, з огляду на те, що вказані кошти належали лише потерпілій ОСОБА_7 , про будь-які вказівки останньої щодо розпорядження не зазначив жоден із свідків. Про такі вказівки свідкам було в основному відомо зі слід саме обвинуваченої, разом з тим остання ствердила, що розмови були з ОСОБА_6 , який не є власником вказаних коштів. 
		Враховуючи наведене, суд оцінює показання обвинуваченої як обрану нею форму захисту спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. 
		Органом досудового розслідування в обвинувачення ОСОБА_9 вмінено заволодіння грошовими коштами потерпілих, які були передані шляхом грошового переказу, а саме 50000 доларів на ім`я ОСОБА_9 , 50000 доларів США на ім`я ОСОБА_17 , та 50000 доларів США на ім`я ОСОБА_15 та 19500 доларів США отримані безпосередньо від потерпілої ОСОБА_7 .
		Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Виходячи із зазначених положень законодавства суд не вправі виходити за межі обставин зазначених у обвинувальному акті, якщо це погіршує становище обвинуваченого.
		Враховуючи наведене судом не приймаються до уваги покликання потерпілих на заволодіння обвинуваченою та свідками 369100 доларів США, оскільки такі твердження виходять за межі обвинувачення, відтак, надані ними у якості доказів документи про інші грошові перекази (окрім тих, які наведені у обвинувальному акті) оцінюються судом як неналежні, оскільки не мають відношення до предмету доказування.
		Також аналізуючи надані суду докази, суд вважає, що із обвинувачення підлягає виключенню обставина заволодіння обвинуваченою 50 000 доларів, які були переказані 22.07.2010 на ім`я ОСОБА_17 , оскільки остання будучи допитаною у якості свідка ствердила, що вказані кошти були витрачені на придбання їй квартири і обвинуваченій нею не передавались, інші докази, які б свідчили, що ОСОБА_9 заволоділа зазначеною сумою коштів суду не надані.
		Відтак, зазначені обставини підлягають виключенню із обвинувачення, що разом із тим не впливає на кваліфікацію діяння вчиненого ОСОБА_9 , оскільки сума коштів, якими заволоділа остання становить 119500 доларів США, що згідно п.4 примітки до ст.185 КК України в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є матеріальною шкодою в особливо великих розмірах, відтак, кваліфікація дій обвинуваченої за ч.4 ст.190 КК України є вірною . 
		При призначенні обвинуваченій покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею проступку та злочину, який є особливо тяжким, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання  вчинення злочину щодо особи похилого віку, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не працює, неповнолітніх осіб на утриманні немає, формально характеризується за місцем проживання та приходить до висновку, що їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного їй майна, оскільки досягнення мети покарання визначене ст.50 КК України - виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нових злочинів можливе лише в умовах реального відбуття покарання. Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України судом не встановлено, оскільки обставини, які б пом`якшували покарання відсутні. 
		Вирішуючи цивільний позов потерпілих, суд приходить до висновку, що такий підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1ст. 1177Цивільного кодексу Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 1ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Судом встановлено, що внаслідок вчинення обвинуваченою злочину передбаченого ч.2 ст.192 КК України потерпілим було завдано матеріальної шкоди, яка полягала у неповерненні належних їм пенсійних виплат, які були отримані обвинуваченою за період з вересня 2004 по липень 2010, а саме потерпілій ОСОБА_7 37137 грн. 92 коп, та потерпілому ОСОБА_6  40515 грн., 16 коп. 
		Разом із тим із вироку Пустомитівського районного суду Львівської області, яким за розтрату коштів було засуджено ОСОБА_18 вбачається, що таким вироком було задоволено цивільний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та стягнуто в їх користь із Львівської дирекції ПАТ «Украпошта» належні їм суми пенсій за період з вересня 2004 по липень 2008, а саме в користь ОСОБА_7  15855 грн. 17 коп. та в користь ОСОБА_6  16325 грн. 81 коп. 
		Враховуючи зазначену обставину, а саме наявність судового рішення про стягнення частини коштів, суд вважає, що відшкодуванню потерпілим підлягає різниця між сумою спричиненої шкоди та вже стягнутими коштами, що становить: в користь ОСОБА_7  21282 грн. 75 коп. та в користь ОСОБА_6  24189 грн. 35 коп. З огляду, що вказана шкода завдана внаслідок вчинення злочину обвинуваченою зазначені суми підлягають стягненню із неї в користь потерпілих.
		Щодо вимог цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок шахрайства в сумі 369100 доларів та 395205 грн. 41 коп. інфляційних втрат, то такі підлягають задоволенню частково.
		Судом встановлено, що кошти отримані потерпілою ОСОБА_7 від продажу будинку на території Сполучених Штатів Америки належали їй особисто, оскільки отримані від відчуження майна отриманого у спадщину після смерті її батька, відтак, лише вона є потерпілою від злочину передбаченого ч.4 ст.190 КК України. З огляду на наведене підстави для відшкодування майнової та моральної шкоди завданої саме цим злочином ОСОБА_6 відсутні, оскільки він не є потерпілим від цього злочину.
		Крім того, як встановлено судом, доведеним є факт заволодіння ОСОБА_9 шляхом шахрайства коштами в сумі 119500 доларів США, які потерпілій не були повернуті, відтак, саме вказана сума завданої шкоди, яка встановлена судом, підлягає стягненню з обвинуваченої. Заволодіння коштами в розмірі 369100 доларів їй не було вмінено в обвинувачення, за межі якого суд не вправі виходити в силу ст.377 КПК України, відтак, обставин заволодіння обвинуваченою саме такою сумою судом не встановлено, а тому в решті вимог про стягнення матеріальної шкоди слід відмовити. 
		Вимога про стягнення інфляційних втрат до задоволення не підлягає з огляду на те, що за змістом статті 1Закону "Про індексацію грошових доходів населення"індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже,індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України- гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
		Разом із тим судом встановлено, що внаслідок вчинення злочину потерпілій завдано і моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях, у зв`язку із протиправним заволодінням її коштами. Внаслідок позбавлення її значних коштів, необхідності вживати заходів до відновлення порушеного права, відшукання коштів для проживання, було істотно порушено її звичний життєвий уклад. Враховуючи зазначені обставини, тривалість та значність затрат для відновлення звичного життєвого становища, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду становить 20000 грн. 
		Долю речовихдоказів вирішитиу відповідностідо ст.100КПК України 
		Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд, -
		 
		                   у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_9 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.192 та ч.4 ст.190 КК України. 
		Призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.192 КК України  штраф в розмірі 1700 гривень та звільнити її від вказаного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 4 ст.190 КК України  6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна.
		Початок відбуття строку покарання рахувати з часу звернення вироку до фактичного виконання.
		Цивільний позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_9 в користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в сумі 24189 грн. 35 коп. Стягнути з ОСОБА_9 в користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду задану кримінальними правопорушеннями в сумі 21282 грн. 75 коп. та 119500 доларів США, що на день ухвалення рішення згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 3237326 грн. 70 коп. та моральну шкоду в сумі 20000 грн.
		В решті позову  відмовити.
		Речові докази: оптичний дискаСD-Rзалишити приматеріалах кримінальногопровадження. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Головуюча             
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...