Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 943/1605/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:; про поновлення цивільної дієздатності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2021
Номер судового провадження: 61-3892ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України                           
		 
		09 червня 2021 року                                           
		м. Київ
		 
		справа № 943/1605/20
		провадження № 61-3892св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		заявник - Орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якого є Орган опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області,
		заінтересована особа -ОСОБА_1 , 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиранка Михайло Богданович, на ухвалу Буського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2020 року у складі судді Шендрікової Г. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2020 року Орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області, правонаступником якого є Орган опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, звернувся до суду із заявою про звільнення опікуна від виконання опікунських обов`язків над недієздатним.
		Заява мотивовано тим, що на адресу Буської районної адміністрації надійшло ряд звернень від Управління Служби безпеки України у Львівській області, Управління стратегічних розслідувань Національної поліції у Львівській області, громадських організацій про те, що опікун ОСОБА_2 - ОСОБА_1 не виконує своїх опікунських обов`язків, постійно перебуває за межами Львівської області, саме опікунство носить формальний характер.
		Відповідно до наданої Управлінням Служби безпеки України у Львівській області інформації, згідно з обліками Генерального секретаріати Інтерполу ОСОБА_1 значиться в базі даних для застереження, як потенційно небезпечна особа.
		07 серпня 2020 року комісією управління соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради проведено обстеження виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна над підопічним ОСОБА_2 і виявлено відсутність як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 за місцем реєстрації. 
		20 серпня 2020 року проведено засідання Опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при Буській районній державній адміністрації, на якій рекомендовано керівнику Буської районної державної адміністрації звернутися до суду із заявою про звільнення ОСОБА_1 від виконання його обов`язків у зв`язку з неналежним виконанням останнім обов`язку, щодо опіки над ОСОБА_2 , на підставі пунктів 4.3, 5.2 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
		Ураховуючи викладене, Орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області просив звільнити опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2020 року заяву Органу опіки і піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2  задоволено.
		Звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від виконання опікунських обов`язків над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який визнаний недієздатним згідно з рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2016 року.
		До встановлення опіки і призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 здійснення опіки над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладено на Орган опіки і піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що опікунство ОСОБА_1 над підопічним ОСОБА_2 є формальним, має місце очевидне порушення пунктів 4.3, 5.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року за № 34/166/131/88, оскільки ОСОБА_1 постійно не проживає з підопічним та належним чином не виконує своїх обов`язків опікуна.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Стиранки М. Б. залишено без задоволення.
		Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2020 року  залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подана заява про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 є такою, що підлягає задоволенню, оскільки опіка над недієздатним ОСОБА_2 , яким опікується ОСОБА_1 , полягає виключно у перерахуванні коштів на картковий рахунок підопічного ОСОБА_2 . 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиранка М. Б., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження.
		У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ні ухвала Буського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2020 року, ні постанова Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року не містить конкретних доказів, які б вказували на ту обставину, що опіка над недієздатним ОСОБА_2    здійснюється неналежно.
		У матеріалах справи відсутній жодний належний та допустимий доказ, який підтверджував би, що опікун ОСОБА_1 неналежно дбає про підопічного, що йому не створено необхідних побутових умов чи його не забезпечено належним доглядом та лікуванням.
		Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 29 липня 2020 року № 56 недієздатний ОСОБА_2 отримує належний догляд від опікуна ОСОБА_1 та задоволений його опікою.
		Таким чином, підстави для звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 відсутні.
		ОСОБА_1 не судимий, не знятої чи не погашеної судимості не має, відомості про притягнення останнього до кримінальної відповідальності відсутні.
		 
		Відзив на касаційну скаргу заявник до суду не подавав.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Згідно з рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2016 року у справі № 440/1297/16-ц за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки і піклування Буської районної державної адміністрації, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя м. Буська Львівської області недієздатним (а.с. 20).
		Призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили у встановленому законом порядку.
		У липні 2020 року до голови Буської районної державної адміністрації Львівської області надійшли звернення від Управління Служби безпеки України у Львівській області, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх опікунських обов`язків стосовно недієздатного ОСОБА_2 .
		Відповідно до листів  у правоохоронних органів виник обґрунтований сумнів у тому, що ОСОБА_1 був призначений опікуном не у спосіб, визначений законом, при цьому в листах наводяться аргументи що характеризують опікуна ОСОБА_1 , і наводяться факти, які вказують на протиправну поведінку ОСОБА_1 .
		Зокрема, що ОСОБА_1 у травні 2018 року затримувався органами поліції у Київській області, тоді як згідно з рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2016 року він мав би опікуватися недієздатним ОСОБА_2 .
		Згідно з актом № 57 обстеження матеріально-побутових умов від 07 серпня 2020 року комісією Управління соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області проведено обстеження виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна над підопічним ОСОБА_2 і виявлено відсутність як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 за місцем реєстрації (а.с. 13).
		Також комісією складений акт обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2 від 16 жовтня 2020 року, де було зафіксовано відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 (а.с. 65).
		Згідно з протоколом № 4 від 20 серпня 2020 року питання щодо належного виконання опікуном ОСОБА_1 обов`язків опікуна над підопічним ОСОБА_2 розглядалось на засіданні ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при Буській районної державної адміністрації (а.с. 6-9).
		Відповідно до протоколу присутні на засіданні ради сім членів ради одностайно вирішили рекомендувати голові Буської районної держадміністрації, керівнику органу опіки і піклування звернутися до Буського районного суду Львівської області із заявою про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 .
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиранка М. Б., задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
		Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
		Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.
		Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).
		Згідно з частинами першою-третьою статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. 
		Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		Згідно зі статтями 67, 69 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, також опікун малолітньої та неповнолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.
		Відповідно до статті 75 ЦК України за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту.
		Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року за № 34/166/131/88, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.
		Відповідно до пункту 5.2 зазначених Правил органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов`язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов`язків.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з рішенням Буського районного суду Львівської області від 04 листопада 2016 року у справі № 440/1297/16-ц за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки і піклування Буської районної державної адміністрації, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , недієздатним. Призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 . 
		Разом з тим опіка над недієздатним ОСОБА_2 , яким опікується ОСОБА_1 , полягає виключно у перерахуванні коштів на картковий рахунок підопічного ОСОБА_2 (а. с. 10-12).
		Відповідно до довідки опікун ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у ТОВ «Гріненерго», яке знаходиться за адресою: вул. Незалежності, будинок 3В смт Шацьк, Шацький район, Волинської області з посадовим окладом в 6 000 грн (а.с. 63).
		Відповідно до акта обстеження  від 07 серпня 2020 року № 57 комісією Управління соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області не виявлено ні ОСОБА_2 ні його опікуна за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 .
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов (а.с. 13, 18, 65) не вбачається, що опікун ОСОБА_1 постійно перебував біля підопічного. А за повідомленням ОСОБА_4 , опікун до підопічного навідувався один раз на місяць. 
		Згідно з протоколом  від 20 серпня 2020 року № 4 питання щодо належного виконання опікуном ОСОБА_1 обов`язків опікуна над підопічним ОСОБА_2 розглядалось на засіданні ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при Буській районної державної адміністрації (а.с. 6-9).
		Відповідно до протоколу присутні на засіданні ради сім членів ради  одностайно вирішили рекомендувати голові Буської районної держадміністрації, керівнику органу опіки і піклування звернутися до Буського районного суду Львівської області із заявою про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 .
		Крім того, судами встановлено, що ніхто з близьких родичів не виявив бажання бути опікуном недієздатного ОСОБА_2 , відповідно до положень статті 65 ЦК України, що до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Вирішуючи справу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подана заява про звільнення опікуна ОСОБА_1 від виконання опікунських обов`язків над недієздатним ОСОБА_2 підлягає  задоволенню.
		Доводи касаційної скарги про те, що опікун ОСОБА_1 здійснює належний догляд за підопічним ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.
		Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 29 липня 2020 року № 56 недієздатний ОСОБА_2 отримує належний догляд від опікуна ОСОБА_1 та задоволений його опікою, є безпідставними, оскільки відповідно до акта обстеження від 07 серпня 2020 року № 57 комісією не було виявлено ні ОСОБА_2 ні його опікуна за місцем реєстрації  ОСОБА_2 :   АДРЕСА_1 .
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Наведені у касаційній скаргзі доводи зводяться до незгоди з висновком  судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиранка Михайло Богданович, залишити без задоволення.
		Ухвалу Буського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                 Д. Д. Луспеник 
		 
		Судді:                                                                           І. А. Воробйова 
		 
		                                                                                       Г. В. Коломієць 
		 
		                                                                                        Р. А. Лідовець  
		 
		                                                                                        Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...