Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4218/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2021. Зареєстровано: 20.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 15.06.2021
Номер судового провадження: 1333 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"15" червня 2021 р. Справа № 922/4218/20 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. 
		секретар судового засідання Полупан Ю.В.
		за участю представників:
		позивача  не з`явився
		відповідача  Дерев`янко Д.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1778 від 29.08.2012, ордер серія ХВ№3000045 від 14.06.2021
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №1333 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 (суддя Новікова Н.А., повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021) у справі №922/4218/20 
		за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
		до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків
		про стягнення 31.272.327,79 грн,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Харківські теплові мережі, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором №1011/1819-ЕЕ у розмірі 31.272.327,79 грн, з яких 24.938.333,52 грн  боргу, 4.635.879,58 грн  пені, 563.408,68 грн  інфляційних, 1.121.386,13 грн  3% річних та 13 319,88 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 в частині своєчасної оплати переданого газу за даним договором.
		Відповідачем КП «Харківські теплові мережі» 04.02.2021 заявлено клопотання про зменшення пені, в якому, враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства, просить суд зменшити розмір пені на 85,6% (пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням). Пізніше, 09.03.2021 відповідач заявив уточнення до клопотання про зменшення розміру пені, та просив зменшити розмір пені на 76,69%. 
		Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач зазначив, що причиною неналежного виконання зобов`язання щодо прострочення оплати за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018 є те, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та різноманітним суб`єктам господарювання, проте станом на момент розгляду даної справи заборгованість за теплову енергію сягає значного розміру та становить близько 4 млрд грн. При цьому, в силу положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач обмежений в можливості нараховувати та стягувати пеню з населення. Починаючи з листопада 2014 року розрахунки відповідача, в тому числі з позивачем, здійснюються в порядку Постанови КМУ №217 від 18.06.2014, якою затверджено Порядок розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, яким передбачено, нормативи та порядок розподілу коштів для проведення розрахунків, в тому числі з позивачем. Також відповідач вказує, що ступінь виконання зобов`язання за вказаним договором становить 77%, а тому з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача вважає за можливе зменшити розмір пені на 76,69%.
		Щодо позовних вимог, то відповідач визнає їх в повному обсязі, з урахуванням всіх обставин, на які посилається позивач, погоджуючись із розміром, строками і порядками відповідних нарахувань. 
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 у справі №922/4218/20 позовні вимоги задоволено частково (з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області про виправлення описки від 27.0.2021). Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за договором №1011/1819-ЕЕ у розмірі 27.717.071,74 грн, з яких: 24.938.333,52 грн  боргу, 1.080.623,53 грн  пені, 563.408,68 грн  інфляційних, 1.121.386,13 грн  3%річних та 13.319,88 грн  збитків, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 234.442,56 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повного розрахунку із АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018. При цьому, господарський суд врахував що відповідач визнав позовні вимоги повністю і ним не надано доказів, які б свідчили про здійснення оплати за переданий газ у розмірі та строки визначені договором. Факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання грошового зобов`язання за основною вимогою, а також в частині нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних та збитків за договором - є доведеним і підтверджується наявними у справі доказами, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про їх задоволення, попередньо здійснивши власний розрахунок. В той же час, господарським судом було визнано обґрунтованим клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені на 76,69 %, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, а також з урахуванням того, що відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня. При цьому, позивачем не було надано доказів завдання йому збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором та не було підтверджено завдання йому збитків зменшенням розміру пені. 
		Позивач, АТ «НАК «Нафтогаз України», з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в стягненні пені у сумі 3.555.256,05 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги просить покласти на відповідача. 
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині стягнення пені, заявник апеляційної скарги посилається на наступні обставини:
		- відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами та тим самим вплинути на стан розрахунку; 
		- інфляційні нарахування та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ними грошовими коштами, належними до сплати кредиторів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника;
		- підписуючи договір, відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках; 
		- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020;
		- в даному випадку має місце низький ступінь виконання зобов`язань відповідачем та значне прострочення у виконанні зобов`язань;
		- нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні із зобов`язанням за договором зі сплати поставленого природного газу;
		- скрутне фінансове становище або заборгованість кінцевих споживачів відповідача не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. 
		- згідно правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання. 
		Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.В., Попков Д.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021, після усунення апелянтом недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" та призначено її до розгляду 15.06.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмових пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).
		12.02.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача КП «Харківські теплові мережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №6141), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 залишити без змін, як законне та обґрунтоване. В обґрунтування доводів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що підприємство ХТМ не мало можливості в повному обсязі погасити заборгованість перед позивачем за спірним договором не через власні дії, в зв`язку з чим в даному випадку відсутня така обов`язкова складова для притягнення до відповідальності за порушення грошового зобов`язання, як вина, що передбачена ст. 614 Цивільного кодексу України. Тож, за твердженням відповідача суд першої інстанції цілком обґрунтовано зменшив розмір пені, заявленої позивачем до відшкодування, на 76,99% з урахуванням існування рахунків зі спеціальним режимом використання, існуючого алгоритму перерахування грошових коштів та те, що за наслідками 2019 - 2019 років відповідач отримав оплату тільки на 76% собівартості виробленої продукції.
		Представник відповідача під час судового засідання підтримав доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, наполягав на залишенні без змін рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021, як законного та обґрунтованого, та залишенні без задоволення апеляційної скарги.
		Позивач не скористався наданим процесуальним правом та не направив свого представника для участі у справі, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить відповідне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.
		Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 було своєчасно направлено всім сторонам по справі за юридичними адресами, при цьому, в ухвалі апеляційний господарський суд зазначав, що інформацію у справі можна отримати за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/. Явка представників не визнавалась обов`язковою. Зазначена ухвала отримана всіма сторонами по справі, про що свідчить інформація з офіційного сайту Укрпошти.
		Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
		Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
		Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.
		В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.
		Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника відповідача, який підтримав свою правову позицію по справі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, зважаючи на таке. 
		Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини 2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Оскільки заявник апеляційної скарги не оскаржує судове рішення в частині, у якій суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу суму основної заборгованості в розмірі 24.938.333,52 грн, інфляційних у розмірі 563.408,68 грн, 1.121.386,13 грн  3% річних та 13.319,88 грн - збитків через неналежне виконанням зобов`язань щодо повного розрахунку за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018, колегія суддів не здійснює перегляд судового рішення в цій частині. 
		Спірним у даному випадку є наявність/відсутність виключних підстав для задоволення клопотання, заявленого підприємством відповідача, щодо зменшення розміру пені на 76,69%. 
		За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
		Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання. 
		Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
		Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Зазначена норма ставить право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
		Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
		При застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
		Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 по справі №924/243/19).
		За правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у постанові від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
		Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто в сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
		В свою чергу, позивач як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, і вважає клопотання про зменшення пені таким, що не може бути задоволеним. 
		В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду щодо наявності підстав для задоволення клопотання стосовно зменшення розміру пені з огляду на наступні обставини. 
		По-перше, слід врахувати, що відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України №670-р від 20.05.2015 «Про порядок розрахункові за спожитий природний газ виробникам електричної енергії, які використовують природний газ для її виробництва» встановлено, що енергогенеруючі компанії, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, відкривають в п`ятиденний строк з дня набрання чинності цим розпорядженням в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за електричну енергію від її оптового постачальника, для проведення розрахунків з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за природний газ, використаний для виробництва електричної енергії.
		Оптовий постачальник електричної енергії перераховує кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії на окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергогенеруючих компаній, які використовують природний газ для виробництва електричної енергії, згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. 
		Як вже було досліджено судом першої інстанції, з метою проведення розрахунків за отриманий природний газ від позивача оптовий постачальник електричної енергії перераховував грошові кошти за закуплену електричну енергію у відповідача на рахунок зі спеціальним режимом використання, з якого могли проводитись розрахунки виключно з позивачем.
		При цьому, відсоток грошових коштів, які зараховувались відповідачу на рахунок зі спеціальним режимом використання встановлювався щомісячно відповідно до Постанов НКРЕКП. Відповідач по справі отримував у вільне користування грошові кошти протягом дії договору з позивачем в середньому 53,59% від вартості виробленої електричної енергії і відповідно 46,41% грошових коштів йшло безпосередньо позивачу по справі. Відповідач міг вільно розпоряджатись тільки коштами, які надходили на його поточні рахунки у відповідних відсотках до проведеної оплати та відповідно до вищенаведеного алгоритму, встановленого НКРЕКП. Наведене свідчить, що отримані грошові кошти, в т.ч. на поточні рахунки відповідача покривали тільки 76% собівартості виробленої продукції відповідачем.
		Отже, відповідач отримував в якості оплати грошові кошти менше 94,74% собівартості виробленої продукції, через що не мав можливості за рахунок вільних грошових коштів повністю погасити заборгованість за спожитий природний газ. В той же час, відповідач за наслідками 2018-2019 років отримав оплату тільки на 76% собівартості виробленої продукції.
		На підтвердження фінансового стану підприємства, відповідачем до матеріалів справи надано: довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01.01.2021, за змістом якої вона складає 4,0 млрд. та баланс підприємства станом на 30.09.2020 зі збитками 7,9 млрд. грн.
		Таким чином з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію.
		По-друге, щодо твердження позивача про невисокий відсоток виконання зобов`язання та тривалий характер виконання зобов`язання, слід зазначити, що ступінь виконання відповідачем зобов`язання за спірним договором склав - 76,69%. При цьому, частину заборгованості за природний газ відповідач погашав не через рахунки зі спеціальним режимом використання, а з власних поточних рахунків в розмірі 30,28%, не зважаючи на велику заборгованість споживачів. В той же час, наявність на момент розгляду справи заборгованості за спірним договором, обумовлена тією обставиною, що грошові кошти, які надходили відповідачу після закінчення строку дії договору № 1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018, спрямовувались за відповідним алгоритмом на погашення заборгованості за іншими договорами щодо постачання природного газу у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем.
		По-третє, щодо наявності збитків позивача зменшенням розміру пені, то вони залишаються недоведеними і під час розгляду апеляційної скарги. 
		Як було зазначено вище, отримані грошові кошти, в т.ч. на поточні рахунки відповідача покривали тільки 76% собівартості виробленої продукції відповідачем. В той же час, відповідно до консолідованої фінансової звітності позивача, яка розміщена на його офіційному сайті, чистий прибуток позивача за 2019 рік склав 63,3 млрд. грн, кількість грошових коштів на рахунках збільшились на 63 млрд. грн. 
		Відповідно до п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999, встановлено, що дебіторська заборгованість визнається активом. 
		Тож, з урахуванням не повного розрахунку відповідача з позивачем за отриманий природний газ за договором №1011/1819-ЕЕ від 08.10.2018, сума такої заборгованості відноситься до активу балансу позивача і не може бути визнана в якості його збитків.
		Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України заявлялись вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які були визнані відповідачем і стягнуті судом в повному обсязі. 
		Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №908/3074/16, в правовій доктрині України визначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. 
		Статтями 549, 550 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання. Право на неустойку виникає в незалежності від наявності у кредитора збитків. Тобто, неустойка не носить компенсаційний характер і не покликана відшкодувати завдані позивачу збитки, в разі їх наявності.
		Щодо посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, наведені в постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, відповідно до яких Верховний Суд зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, то при розгляді цієї справи вказані правові позиції не можуть бути враховані з огляду на відмінність обставин.
		Так, на відміну від даної справи, у справі №918/116/19 в клопотанні про зменшення розміру пені на 99% не був обґрунтованим розмір зменшення пені. Судами не досліджувалась фактична спроможність відповідача по справі погасити заборгованість перед позивачем за умови існування рахунків зі спеціальним режимом використання. Крім того, досліджувались обставини, щодо зменшення розміру пені на 99%, тобто зменшення практично на 100%, в той час підчас розгляду цієї справи розмір пені був зменшений на 76,79%, що не дає підстави казати про нівелювання значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання. 
		Зважаючи на викладене вище є абсолютно правильними висновки суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 76,69%, з огляду на особливості здійснення розрахунків та те, що відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, збитковість даного підприємства, а також на значну дебіторську заборгованість населення перед відповідачем. Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, не спростовують правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
		Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підстави для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині, в якій це рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, у суду апеляційної інстанції відсутні.
		Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 у справі № 922/4218/20 - без змін.
		За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Оскільки апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021 у справі №922/4218/20 залишити без змін.
		Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 18.06.2021 
		 
		 
		Головуючий суддя О.А. Істоміна
		 
		Суддя О.В. Стойка 
		 
		Суддя Д.О. Попков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...