Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/15465/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 21.06.2021. Зареєстровано: 21.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 16.09.2021
Номер судового провадження: 2/591/66/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 592/15465/18
		Провадження № 2/591/66/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 червня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
		     головуючого  судді Сидоренко А.П.,
		     з участю секретаря судового засідання  Чмуневич М.О.,    
		           представника позивача  ОСОБА_1 ,
		           представника відповідачки  ОСОБА_2 ,        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в загальному позовному провадженні справу №592/15465/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Лермонтова Наталія Миколаївна про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 та свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом ІІІ групи. Його матір`ю є ОСОБА_5 , яка у зв`язку із реєстрацію шлюбу змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
		ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати ОСОБА_8 , померла. Після її смерті матері відкрилась спадщина на все належне їй при житті майно, зокрема - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідачка є його рідною сестрою. За життя матір`ю був складений заповіт, у відповідності до якого квартира мала перейти до відповідачки, у порядку спадкування за заповітом.
		Таким чином відповідачка є спадкоємцем 1-ї черги за заповітом майна матері ОСОБА_8 .
		Однак згідно зі ст. 1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту право на частку в спадщині мають, зокрема, непрацездатні діти спадкодавця. При цьому такі особи успадковують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
		Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
		Позивач зазначає, що оскільки він є інвалідом III групи, то у розумінні ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.1241 ЦК України є непрацездатною дитиною своєї померлої матері - спадкодавиці ОСОБА_8 і є спадкоємцем першої черги за законом обов`язкової частки у спадщині, яка відкрилась після смерті матері.
		У визначений чинним законодавством 6-місячний строк він направив приватному нотаріусу Сумського МНО Лермонтовій Л.Ф. заяву про прийняття спадщини, чим виконав передбачені чинним законодавством усі необхідні формальності для вступу у спадщину.
		Посилаючись на вказані обставини, просить визнати у порядку спадкування за ним право власності на ј частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як обов`язкову частку у спадщині після померлої матері ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2018 року вказана справа направлена до Зарічного районного суду м. Суми, для розгляду за підсудністю.
		Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 листопада 2018 року відкрите провадження у вказаній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14 лютого 2019 року о 10 год. 00 хв.
		14 лютого 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 08 квітня 2019 року, 11 год. 00 хв. у зв`язку з неявкою відповідачки, відсутністю відомостей про час та місце розгляду справи.
		Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 08 квітня 2019 року витребувано у приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Лермонтової Н.М. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_8 ; закрите підготовче провадження у вказаній справі з призначенням справи до судового розгляду по суті 03 липня 2019 року о 13 год. 40 хв.
		03 липня 2019 року ухвалою Зарічного районного суду м. Суми доручено уповноваженому Центральному органу Канади вручити відповідачці матеріали позовної заяви, допитати з приводу заявленого позову. Призначено розгляд справи на 12 листопада 2019 року, 09 год. 30 хв., визначено резервні дати: 26 грудня 2019 року о 09 год. 30 хв., 15 січня 2020 року о 09 год. 30 хв. Провадження по справі зупинено.
		12 листопада 2019 року у зв`язку з проведенням перевірки правоохоронними органами за фактом замінування будівлі суду, розгляд справи відкладено до 26 грудня 2019 року.
		26 грудня 2019 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 15 січня 2020 року, 09 год. 30 хв. у зв`язку з невиконанням окремого доручення.
		15 січня 2020 року протокольною ухвалою суду через те, що у суду відсутні відомості про належне сповіщення відповідачки про дату та час розгляду справи, розгляд справи відкладено до 12 березня 2020 року, 10 год. 00 хв. направлено запит до центрального органу Канади для з`ясування стану виконання окремого доручення.
		12 березня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 03 червня 2020 року, 10 год. 00 хв. у зв`язку з відсутністю відомостей про сповіщення відповідача про дату та час розгляду справи.
		12 травня 2020 року від представника відповідачки ОСОБА_4  адвоката Приходченко О.О. надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що позивач є отримувачем пенсії, як особа, якій встановлена III група інвалідності, у зв`язку із загальним захворюванням, згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією АВ№0784440, згідно якої йому протипоказані фізичні та психоемоційні перевантаження, при цьому не зазначено, що вказана особа є непрацездатною.
		Крім того, відповідно до останнього абзацу п. 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
		Крім того, позивач працює з 2010 року по теперішній час охоронцем одного із магазинів у м. Івано-Франківськ.
		Свою трудову діяльність позивач почав приблизно у 1991 році вчителем історії одного із училищ республіки Туркменістан. Вказану посаду займав приблизно по 1996 рік, включно. Після цього, він разом із родиною залишив квартиру, яка за договором дарування була передана йому бабусею відповідача та позивача (матір`ю спадкодавця) та переїхав до м. Івано-Франківськ, де з 1996 по 2001 рік працював вчителем історії у Івано-Франківській гімназії №1. З 2001 року перерву у трудовій діяльності пояснював не проблемами зі здоров`ям, а відсутністю часу для роботи у зв`язку із вихованням дитини, після смерті дружини та відсутністю паспорту громадянина України.
		Довідка та індивідуальна програма реабілітації про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачем надана не була. Вказаний документ дає можливість об`єктивно встановити чи належить позивач до категорії непрацездатних повнолітніх осіб. Встановлення III групи інвалідності не є підставою вважати позивача непрацездатним.
		Втрата працездатності у відсотках також зазначається у витязі з акта огляду комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
		Крім того, із документів доданих до позовної заяви, а саме довідки до акту огляду МСЕК, зазначено, що огляд був здійснений 23 листопада 2016 року. Спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, відсутні документи, що підтверджують втрату працездатності та наявності у позивача статусу інваліда на момент смерті спадкодавця.
		Таким чином, відсутні підстави вважати позивача непрацездатним, і також, що на момент смерті спадкодавця позивач мав статус інваліда ІІІ групи.
		Позивач ніколи не надавав матеріальну допомогу своїй матері. Він протягом тривалого часу мешкає у м. Івано-Франківськ, до матері, більш ніж за 20 років, майже не приїздив, лише на поховання. Спадкодавець навпаки постійно пересилала йому кошти, які їй систематично передавала її донька (відповідачка), що підтверджують копії поштових переказів для ОСОБА_10 (дружини позивача).
		З 2008 по 2011 роки відповідачка разом із родиною, мешкала у м. Москва, тому кожні декілька місяців приїздила до матері, іноді разом із чоловіком та донькою. Мати також часто приїздила в гості до доньки. Під час кожної зустрічі відповідачка давала матері значну суму коштів.
		Після того як відповідачка разом із родиною знову переїздила на постійне місце проживання до Канади, спадкодавець кожного року приїздила до матері. Під час кожного приїзду вона надавала матері допомогу у сумі приблизно 1000 доларів США.
		В період з листопада 2003 року по листопад 2004 року, а також з липня 2007 року по січень 2008 року, спадкодавець проживала у родині відповідачки у Канаді, з продовженням гостьової візи. Всі витрати оплачувала відповідачка та її родина.
		Спірна квартира була придбана за кошти відповідачки, які остання передала своїй матері для придбання для неї окремого житла, а отже позивач не може претендувати навіть на частину спадкового майна (спірної квартири).
		Відповідачка протягом тривалого часу є громадянкою Канади, має самостійний дохід, який давав їй змогу суттєво допомагати матері. Чоловік відповідачки є військовослужбовцем, тому матеріальний стан родини давав можливість матеріально підтримувати спадкодавця. 
		У 2013 році відповідачка приїздила до України з метою відвідання матері та надання коштів для здійснення офтальмологічної операції. Сума матеріальної допомоги склала близько 2000 доларів США. Після проведення операції була поряд та доглядала за матір`ю весь період реабілітації, що становив близько десяти днів.
		Коли у спадкодавця стався інсульт, саме відповідачка першим рейсом прилетіла із Канади, оплатила лікування матері та компенсувала кошти своїм знайомим, які доглядали за спадкодавцем до її прибуття.
		Відповідачка залишилася поряд із матір`ю для організації догляду за нею та лікування та продовжила перебування в місті Суми для організації поховання та проведення поминальних днів. Загальний строк перебування відповідачки в м. Суми становив майже п`ять тижнів.
		Передаючи кошти своїй подрузі ОСОБА_11 , відповідачка оплачувала комунальні рахунки матері, придбала та оплатила встановлення пам`ятника на могилі спадкодавця, про що свідчать рахунки на оплату вказаних послуг.
		Позивач дуже погано відносився до матері, постійно ображав її під час телефонних розмов, звинувачуючи її в тому що вона вийшла заміж за іншого чоловіка (батька відповідача), рідко приїздила до нього, щоб допомагати виховувати онука, тощо.
		Спадкодавець відчувала навіяну їй провину та вважала, що передаючи позивачу кошти, які їй давала відповідачка, зможе пом`якшити відношення сина до себе.
		Після продажу будинку, що розташований на АДРЕСА_2 , у 2002 році, спадкодавець передала позивачу суму близько 1000 грн. зазначивши, що це кошти від продажу будинку, які вона вважає його часткою, хоча позивач не володів будинком на праві спільної сумісної чи часткової власності.
		Таким чином, позивач не надавав належного догляду спадкодавцю, навіть під час її хвороби, матеріально її не підтримував та нею не опікувався. Вищевказана поведінка є аморальною по відношенню до спадкодавця.
		Погане поводження із спадкодавцем виразилося у відсутності будь якої участі у житті спадкодавця, а саме:
		- відсутності догляду за матір`ю у період хвороби;
		- не придбанні ліків;
		- не наданні коштів на лікування;
		- не наданні коштів для оплати комунальних рахунків;
		- не наданні коштів для організації посиленого харчування після хвороби.
		Замість цього, позивач постійно звинувачував та обмовляв спадкодавця в нецензурній формі.
		Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати лишити за позивачем (т.ІІ, а.с.68-76).
		03 червня 2020 року від представника позивача ОСОБА_3  адвоката Якубовського О.О. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що із відповіді Головного лікаря Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА вих.№255 від 25 травня 2020 року на адвокатський запит вих.№230 від 25 травня 2020 року вбачається, що позивач був вперше оглянутий спеціалізованою кардіологічною МСЕК 04 жовтня 2010 року, внаслідок чого йому було визначено III групу інвалідності загального захворювання з 28 вересня 2010 року (з часу поступлення документів на комісію). На період з 14 жовтня 2013 року по 01 листопада 2015 року, у т.ч. і станом на дату смерті спадкодавці ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для позивача були чинні наступні види обмеження трудової діяльності: протипоказані фізичні та психо-емоційні перевантаження, обмеження самообслуговування І ст., обмеження до самостійного пересування І ст., обмеження до навчання І ст. та обмеження до здатності до трудової діяльності І ст.
		З часу первинного огляду по теперішній час III група інвалідності у позивача була безперервно, що підтверджується довідками МСЕК ААА №088306 від 01.10.2010 року строк дії з квітня 2010 по листопад 2011 року ), ААА №888627 від 26.09.2011 року строк дії з вересня 2011 по жовтень 2013 р.р.), АВ №0223023 від 14.10.2013 року (строк дії з жовтня 2013 по листопад 2015 р.р.), АВ №0784440 від 23.11.2016 року і строк дії з листопада 2016 року - безстроково).
		Факт наявності у позивача III групи інвалідності станом на дату смерті спадкодавці підтверджується: 
		1) довідкою МСЕК АВ №0223023 від 14.10.2013 року (строк дії з жовтня 2013 по листопад 2015 р.р.); 
		2) пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.10.2013 року вид. ПФУ, строком дії з 23.10.2013 року по 31.10.2015 року.
		Із трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 19 лютого 1988 року вбачається, що свою трудову діяльність він закінчив 01 квітня 2014 року про що свідчить запис №24 про його звільнення за власним бажанням з посади технічного працівника Івано-Франківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням англійської мови. Тобто на час відкриття спадщини позивач у трудових відносинах не перебував.
		Таким чином станом на дату смерті спадкодавці ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) позивач був непрацюючим інвалідом, тобто непрацездатною особою в розумінні ст. 1241 ЦК України, даний юридичний факт у поєднанні із родинним зв`язком між ним та спадкодавицею (яка являлась біологічною матір`ю позивача, що відповідачкою не заперечується) надає йому право на обов`язкову частку у спадщині згідно ст. 1241 ЦК України.
		Проте, будь-яких доказів того, що позивач умисно ухилявся від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавиці, матеріали справи не містять. Крім того, врахуванню підлягає та обставина, що з червня 2010 року позивач постійно хворіє у зв`язку із чим йому була встановлена III група інвалідності (т.ІІ, а.с.207-219, т. ІІІ, а.с.1-7).
		03 червня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 15 вересня 2020 року, 15 год. 00 хв. за клопотанням представника відповідачки для надання заперечень на відповідь на відзив.
		18 червня 2020 року від представника відповідачки ОСОБА_4  адвоката Приходченко О.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказує на те, що посилання позивача на п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року №7 є недоречним, у зв`язку з тим, що у відзиві мова йде про погане поводження із спадкоємцем, аморальну поведінку спадкоємця щодо спадкодавця, не підтримання зв`язку із спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього у цьому та нездійснення належного догляду, а не обов`язку щодо утримання спадкодавця (т.ІІІ, а.с.37-43).
		01 серпня 2020 року від представника позивача ОСОБА_3  адвоката Якубовського О.О. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що оформивши інвалідність у 2010 році, позивач дійсно був непрацездатним. Це проявилося в тому, що він і після оформлення інвалідності постійно потрапляв на стаціонарне лікування до Івано-Франківського кардіодиспансеру або до кардіологічного відділення Івано-Франківської міської лікарні. В більшості випадків позивача доставляла до лікарні «швидка допомога». Через це позивачу довелося припинити свою трудову діяльність. Проведена в 2016 році операція із встановлення кардіостимулятора не забезпечила повернення втраченого здоров`я, а навпаки зумовила надання позивачу довічної інвалідності. Інвалідність позивача підтверджується регулярними оглядами МСЕК протягом 2010-2016 рр. 
		Анатомічний дефект  незворотна морфологічна вада, стійкий необоротний     наслідок травм, оперативних втручань,     вад розвитку (спотворень), що обмежують життєдіяльність в одній із категорій (абз.2 п.1.2. Інструкцї про встановлення груп інвалідності затв. Наказом МОЗ України №561 від 05.09.2011 року).
		Як вбачається із медичної документації позивача (довідки з акта огляду MCE серії АВ №0223023 від 14.10.2013 року Івано-Франківського обласного бюро MCE №255 від 28.05.2020 р. довідки ф.028/о від 05.06.2020 року, листа Івано-Франківського обласного бюро MCE вих.№255 від 28.05.2020 року), яка міститься у матеріалах справи, на час відкриття спадщини позивач мав такий анатомічний дефект (незворотну морфологічну ваду органів кровообігу), внаслідок якого висновком спеціалізованої кардіологічної МСЕК з 04.10.2010 року йому було встановлена 3-тя група інвалідності, яка станом на дату відкриття спадщини, що є документально підтвердженим юридичним фактом.
		Відсоток втрати працездатності особам, захворювання яких не пов`язано із виконанням ними трудових обов`язків чинним законодавством не передбачено. Однак, за аналогією закону (ч.1 ст.8 ЦК України) до спірних правовідносин можливо застосувати норму п.2.13.4. Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затв. Наказом МОЗ України №420 від 05.06.2012 року, відповідно до якої при помірно-виражених порушеннях функцій організму (III група інвалідності) [...] ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах 30 - 60 відсотків.
		Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» чітко визначено, що непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку відносяться до осіб, які втратили працездатність.
		Внаслідок своїх захворювань на час відкриття спадщини позивач трудову діяльність не здійснював, що підтверджується відомостями наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача, і відповідачем не спростовано.
		Нормою 1 ст.1241 ЦК України не уточняються який рівень непрацездатності має бути у непрацездатної дитини спадкодавця для застосування судом правового механізму, передбаченого вказаною нормою права, щодо призначення непрацездатній дитині відповідної обов`язкової частки у спадщині.
		За таких обставин вважає, що син спадкодавці позивач ОСОБА_3 , який на час відкриття спадщини був непрацюючим інвалідом III (із втратою працездатності в межах 30 - 60 відсотків) у розумінні ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч.1 ст.1241 ЦК України є особою, яка втратила працездатність (був непрацездатним), і має право на обов`язкову частку у спадщині(т. ІІІ, а.с. 76-79).
		15 вересня 2020 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 23 вересня 2020 року через відсутність належного технічного забезпечення відеоконференцзв`язку зі стороною позивача.
		23 вересня 2020 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 05 жовтня 2020 року, 15 год. 30 хв. для виклику свідків по справі.
		05 жовтня 2020 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 14 грудня 2020 року для забезпечення явки свідків.
		14 грудня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 25 січня 2021 року 09 год. 45 хв. у зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення.
		25 січня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 30 березня 2021 року, 09 год. 30 хв. у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення.
		30 березня 2021 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 08 червня 2021 року, 09 год. 00 хв. за клопотанням представника відповідача  надати час для підготовки до судових дебатів.
		В дане судове засідання з`явилися представник позивача ОСОБА_3  адвокат Якубовський О.О., який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позовну заяву задовольнити.
		Представник відповідачки ОСОБА_4 , - адвокат Приходченко О.О. в судовому засіданні заперечувала проти позову, просить суд відмовити у задоволенні позову.
		Позивач, відповідачка та третя особа в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи сповіщені судом належним чином.
		Суд, заслухавши пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Нормами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Під час судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками записані: батько - ОСОБА_12 , мати - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. І а.с.8).
		З копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що ОСОБА_5 25 грудня 1975 року уклала шлюб з ОСОБА_13 , та змінила прізвище на ОСОБА_7 (т. І а.с. 9).
		ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (т.І а.с.10).
		Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 .
		За життя ОСОБА_8 склала заповіт, відповідно до якого квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , заповідала доньці ОСОБА_4 (т. І а.с.114).
		14 травня 2015 року відповідачка ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (т.І,а.с.110).
		Відповідачка ОСОБА_4 придбала та оплатила встановлення пам`ятника на могилі матері, що свідчать документи на а.с.13, 6137-138, 139-140 том ІІ.
		Крім того, відповідачка ОСОБА_4 придбавала для матері ліки, що підтверджується копіями чеків (т. ІІ а.с.143-145).
		З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 є інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ №0784440 від 23 листопада 2016 року (т.І а.с.6), копією пенсійного посвідчення від 30 листопада 2016 року серії НОМЕР_3 від 11 липня 2017 року (т.І а.с.7).
		З виписки із акта огляду МСЕК серії 088306 від 04 жовтня 2010 року вбачається, що ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності, дата огляду 04 жовтня 2010 року(т. ІІ, а.с.233).
		З виписки із акта огляду МСЕК серії 888627 від 26 вересня 2011 року вбачається, що ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності, дата огляду 26 вересня 2011 року (т. ІІ а.с.234).
		З виписки із акта огляду МСЕК серії 0223023 від 14 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності, дата огляду 14 жовтня 2013 року (т. ІІ а.с.235).
		З виписки із акта огляду МСЕК серії 0784440 від 23 листопада 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності, дата огляду 23 листопада 2016 року (т. ІІ а.с.236).
		Останній запис у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , що видана на ім`я позивача, мається за 01 квітня 2013 року про звільнення за власним бажанням з посади технічного працівника Івано-Франківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням англійської мови (т. ІІ а.с.239-248).
		З консультативного висновку спеціаліста від 05 червня 2020 року Центру первинної медичної консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради, вбачається, що ОСОБА_3 з 2010 по 2018 рік періодично перебував на стаціонарному лікуванні, останній раз у період з 29 червня 2018 року по 09 липня 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні у Інфарктному відділенні №3 з реабілітацією Івано-Франківського обласного кардіологічного диспансеру, та йому встановлено діагноз ішемічна хвороба серця. Стенокардія напруги ФК ІІІ(дестабілізація з 29 червня 2018 року по 02 липня 2018 року). Кардіосклероз постінфарктний (інфаркт міокарда нижньої стінки без анамнезу). Синдром слабості синусового вузла. Повна АV блокада корегована штучним водієм ритму серця типу DDR (імплантовано 13 жовтня 2016 року) СН ІІ А ІІІ ФК із збереженою систологічною функцією ЛШ, ІІІ ФК. Гіпетронічна хвороба ІІІ стадія, ступінь 2. Ризик 4 (т.ІІІ, а.с.61-68). 
		На а.с.249-249-г т. ІІ містяться копії фотокарток, на яких зображені позивач ОСОБА_3 разом зі своєю матір`ю.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з позивачем у нього дружні відносини, знає його з інституту з 1987 року. Він прийшов на їхній курс з армії. З того часу спілкувались. Він також спілкувався з вітчимом та матір`ю. Відносини до ОСОБА_15 у них були як до сина. Він проводив навчання в інституті, був комсомольським лідером. ОСОБА_15 потрібно було десь жити, і він допоміг з гуртожитком. Влаштував у гуртожиток, бо погані були умови проживання, була мала площа проживання. Він на той час вже був дорослий, і це не пов`язано з конфліктом у родині чи неприязними стосунками. Потім ОСОБА_15 виїхав у Красноводськ, бо бабуся залишила житло. Він оженився та працевлаштувався. Вони спілкувались листами. У них народилися діти. Коли змінилася влада в Туркменістані у 1993-1994 роках, ОСОБА_15 вирішив приїхати на батьківщину жінки ОСОБА_16 в м. Івано-Франківськ. У позивача були дружні відносини з матір`ю. Подробиць фінансових відносин він не знає, але непорозумінь у них не було.
		Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні суду пояснив, що з позивачем з 2004 року знайомий, товаришував до 2007 року. У 2006 році він з Івано-Франківська їздив до м. Суми, і позивач просив передавати подарунки матері, бо не міг допомагати їй матеріально. Тоді він був без дружини, виховував сина. Це була коробка цукерок та лікер «Прикарпаття», і він передав це його матері. Свідок з матір`ю позивача зустрілись в м. Суми біля Макдональдс, багато не спілкувалися. Нічого поганого від позивача про матір він не чув, хоча багато годин проводив у нього вдома. До подарунку ОСОБА_18 поставилася спокійно, хоча і без особливого ентузіазму: подякувала, і пішла.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що він знайомий з позивачем, є хрещеним батьком його молодшого сина, разом навчалися в педуніверситеті, і продовжили спілкування. У 2012-2013 роках він з дружиною їздили в Яремче, і позивач з новою дружиною приїхав, там проводили разом час. В січні 2015 року вони з матір`ю позивача їздили до Івано-Франківська на хрестини до молодшого сина позивача, де пробули 2 дні, відносини з матір`ю були родинні. ОСОБА_15 їй подарував мобільний телефон, і мати була рада. У травні 2015 року ОСОБА_15 приїхав до матері на похорон, зателефонував, щоб переночувати у нього. Вночі позивачу стало погано, викликали швидку.
		Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона знайома з позивачем, навчалися в одній групі в 1987 -1991роках, стосунки дружні. Надала відомості про те, що вона мала відношення до ситуації, коли у квітні 2015 року зателефонував позивач, і сказав, що його мати в реанімації в ЦРБ, і щоб вони дізналися про її стан. Вона з чоловіком поїхали, з`ясували, подзвонили позивачу. Коли швидка забирала матір позивача у лікарню, то у неї не було коштів. 2 доби від імені ОСОБА_15 вони купували ліки, принесли білизну, і до приїзду позивача і ОСОБА_21 були представниками родини. За ліки по чекам віддала кошти ОСОБА_22 . Далі про матір турбувалася сім`я. Потім стало відомо, що в травні ОСОБА_18 померла. Один раз вона була у них в квартирі, між родичами були звичайні відносини, поганого нічого не бачила.
		Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що мешкає в м. Івано-Франківськ, є сусідом позивача. З позивачем давно знайомий, з початку приїзду у будинок, з початку 1990 років. З покійною матір`ю позивача зустрічався, коли вона приїжджала у гості до позивача, вона була на весіллі, а також на хрестинах молодшого сина. Коли старший син ОСОБА_24 був неповнолітній, мати позивача допомагала йому у сімейних справах. Стосунки у позивача з матір`ю були хороші, родинні. Конфліктів він не спостерігав. Мати позивача була щаслива, рада приїзду, як бабуся. 
		Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що вона є сусідкою матері відповідачки. Пояснила, що знає ОСОБА_26 і її дочку ОСОБА_27 , яка часто приїздила до матері з Росії, з Канади. ОСОБА_26 їздила до Канади, та залишала їй ключі від своєї квартири. Її часто не було вдома, вони спілкувалися з нею. Коли ОСОБА_26 померла, то їй від ОСОБА_21 стало відомо, що у неї є син. Люда говорила, що їй квартиру купила ОСОБА_22 . Коли ОСОБА_26 захворіла, то першою прилетіла ОСОБА_22 . Сина вона ніколи не бачила. Знайома з ОСОБА_26 років шість, коли помер її чоловік, то вона залишилися одна. ОСОБА_26 про своє життя не розповідала, про дочку розповідала, що вона як вийшла заміж, то стала їй допомагати. З ОСОБА_28 вони були дружні. Про сина взагалі нічого не знала, побачила його на похованні. Їй було відомо, що є родичі на Західній Україні, але подробиці їй не відомі. Образ на родичів ОСОБА_26 не висловлювала.
		Свідок ОСОБА_29 суду пояснила, що вона була сусідкою матері сторін. Юля приїжджала до матері. Свідок пояснила, що вона іноді спілкувалась з ОСОБА_30 , але вона була небагатослівна. Про ОСОБА_31 з теплотою відзивалась, а про те, що у неї син, вона ніколи не розповідала. Юля допомагала матері. ОСОБА_18 не висловлювала своє відношення до сина.
		Свідок ОСОБА_32 суду пояснила, що з відповідачкою вона познайомилась з 1993-1998 р., разом навчалися. Позивача бачила один раз, ОСОБА_22 сказала, що він її брат, їй стало зрозуміло, що відносини між ними дуже погані. Вона знала, що він приходить до матері, і щось вимагає, були неприємні стосунки. ОСОБА_18 постійно говорила, що йому весь час щось не так, і завжди потрібні були гроші. ОСОБА_33 не дуже в добрих умовах, і ОСОБА_22 надавала кошти на купівлю квартири по АДРЕСА_3 . Після продажу квартири по АДРЕСА_2 , батьки розділили кошти між дітьми. Брат ОСОБА_21 отримав кошти, про це говорила ОСОБА_18 . Спілкувалися вони на свята, і в місті могли зустрітися. Про ОСОБА_34 не дуже любила говорити, свідок запитувала її, чи не налагодилися стосунки, а вона говорила, що син казав, що скоріше б вона померла, що усе йому дісталося, що він чекає, щоб «урвати». Не було турботи з боку сина, і мати його боялася, бо коли говорила про нього, у неї тряслися руки і губи. Майже після кожної розмови по телефону з сином, їй було погано: підвищувався тиск, приймала ліки. Допомагала матері лише ОСОБА_22 , вона вкладала кошти в квартиру.
		Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що з відповідачкою навчалися разом у 1997 році, за роки навчання спілкувалася з ОСОБА_28 . В 2000 році ОСОБА_22 поїхала за кордон, коли приїздила в м. Суми, то вони зустрічалися. Коли ОСОБА_21 не було, свідок піклувалася про її матір, вони зустрічалися, запрошували її на заходи. Про старшого брата ОСОБА_21 ніколи не чула. На новій квартирі ОСОБА_18 випадково після розмови по телефону розповіла, що була неприємна розмова, але подробиць не розповідала. По приїзду після весілля онуки у 2014 році, їздила ОСОБА_22 з матір`ю в Івано-Франківськ, і ОСОБА_18 сказала, що ноги її там більше не буде. Повідомила, що жили не у сина, а в іншому місці. Завершилося усе сваркою, і вони останні години чекали на вокзалі.
		Коли мама хворіла, ОСОБА_35 приїздила, платила за лікування, за комунальні послуги ОСОБА_18 сплачувала за кошти Юлі. Юля купила разом з чоловіком квартиру матері. ОСОБА_18 гостювала в Канаді, здається, більше року. Була розмова про переїзд, але не встигли. Стару квартиру після ремонту в новій  продали. Зі слів ОСОБА_36 , вона частину коштів віддала сину, а частину ОСОБА_21 . Не дивлячись на непрості стосунки з сином, вона намагалась сину допомоги. Їй відомо, що інколи телефонні розмови закінчувалися вимогами з боку сина. Були якісь звинувачення з його боку, що через неї не склалася доля його, що мати вдруге вийшла заміж. ОСОБА_18 надсилала кошти сину, вона ходила на безкоштовні обіди, щоб заощадити, взагалі, була дуже економною людиною. Стосунки її з сином були нелегкі, вона його боялася, бо були до неї звинувачення, вона переживала.
		Свідок ОСОБА_37 суду пояснила, що вона є близькою подругою відповідачки, позивач  брат подруги. З відповідачкою підтримує дружні стосунки з 1991 року, їхні матері також спілкувались. Потім спілкувались під час навчання в педагогічному університеті, родини підтримували дружні стосунки. 
		У 2004 році у них з`явилась можливість спілкуватися через інтернет, і матері відповідачки ОСОБА_38 вони надавали можливість спілкуватися по скапу з дочкою ОСОБА_28 . ОСОБА_18 мешкала в будинку поруч, жили в одному мікрорайоні, вона активно проводила вільний час, бачились майже щодня з нею. ОСОБА_18 не любила розповідати про сімейні стосунки, була дуже тактовною людиною. Бувало, що вона була засмучена, а на запитання Юлі  не хотіла розповідати. Одного разу вона вкрай була засмучена, і свідок зрозуміла, що негаразди із старшим братом ОСОБА_39 . Юля у неї допитувалась, що сталося, ОСОБА_18 була вкрай схвильована, свідок дала їй ліки. Йшла мова про якісь звинувачення ОСОБА_15 матері. Вона зрозуміла, що стосунки між ОСОБА_15 і ОСОБА_30 напружені. Через те, що вона чула з розмови ОСОБА_36 стало зрозуміло, що через це мати ОСОБА_39 має поганий настрій і високий тиск.
		ОСОБА_18 говорила, що ОСОБА_35 купила їй квартиру, батько - ОСОБА_40 зробив ремонт. Запитали, що зі старою квартирою, і ОСОБА_18 пояснила, що будинок продано та гроші розподілені між дітьми порівну.
		Свідок ОСОБА_41 суду пояснив, що відповідачка є подругою її дружини, знайомі з 1996 року. Спілкувалися між собою, часто гуляли, коли діти були маленькими. Відносини у ОСОБА_39 і матері були добрі. Спілкування з ОСОБА_42 було складне, і мама ОСОБА_21 приходила до них, і спілкувалась по скапу з ОСОБА_28 . Юля майже щороку прилітала до матері, вона їй допомагала з квартирою. Позивача він не знав, і навіть на похованні не бачив його, і не знав, що серед людей є син.
		Свідок ОСОБА_43 суду пояснила, що відповідачка ОСОБА_35 є її подругою, знайомі з шкільних років, разом навчалися, вхожі в дім один одного, тісно спілкувалися, поки вона не виїхала за кордон, а потім по Інтернету спілкувалися. Їй відомо, що квартиру матері купила ОСОБА_22 . Щодо стосунків з братом, то вона його не бачила ніколи. Коли вони навчалися, він проживав в гуртожитку. Далі ОСОБА_35 казала, що брат живе далеко. Коли ОСОБА_22 поїхала за кордон, то вона зустрічала матір ОСОБА_39 на вулиці, вона прогулювалась, часто була засмучена, у пригніченому стані. Казала «син, важко, не вистачає коштів». Юля надсилала матері кошти, а мати  пересилала сину. Це відомо зі слів ОСОБА_36 . Вона говорила, що певні образи сина, бо він так ставиться, казав, що вона другий раз вийшла заміж і приділяла йому мало уваги. Вона була виснажена емоційно. Такий стан впливав на її здоров`я, у неї був високий тиск.
		Свідок ОСОБА_44 суду пояснила, що вона є подругою з дитинства ОСОБА_21 . Їй відомо, що ОСОБА_22 купила мамі квартиру. Брата ніколи не бачила, відомо, що він мешкав в Туркменістані, а потім в гуртожитку. ОСОБА_18 не любила про нього говорити, завжди переводила тему. Казала, що у них не дуже добрі стосунки, вона засмучувалась і не хотіла говорити. Свідок з цього зробила висновок що у сина складний характер, він грубо з матір`ю розмовляв, щось вимагав, що саме  їй не відомо. ОСОБА_18 розповідала, що квартиру на Пролетарській продали, і поділили кошти між дітьми порівну. ОСОБА_45 стався інсульт, ОСОБА_22 приїхала, доглядала в лікарні. Брата побачила вже на похоронах, які організовувала ОСОБА_22 . 
		Статтями1216,1218 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Право на обов`язкову частку у спадщині врегульованостаттею 1241ЦК України, частиною першою якої передбачено, що право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
		Згідно із частиною третьоюстатті 75СК України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
		Відповідно до положеньстатті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»в редакції, що діяла на час смерті спадкодавця, непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цьогоЗакону.
		Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсійний вік для чоловіків встановлений 60 років при стажі роботи не менше 25 років.
		Аналогічне положення також міститьстаття 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першійстатті 1241ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішеннівід 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014(справа про право на обов`язкову частку у спадщині неповнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), виходив з положень частини третьоїстатті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частину четвертустатті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»та абз. 17 частини першоїстатті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»та вирішив, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 1241 ЦК Українищодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.
		Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі №303/674/17.
		Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначенестаттею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.
		Тлумачення абзацу другого частини першоїстатті 1241 ЦК Українисвідчить, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення. Позбавлення особи права на обов`язкову частку судомЦК Українине передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно достатті 1224 ЦК України.
		Заперечуючи проти заявленого позову, відповідачка посилається на те, що позивач не надавав належного догляду спадкодавцю, навіть під час її хвороби, матеріально її не підтримував та нею не опікувався, що свідчить про аморальну поведінку по відношенню до спадкодавця. Зазначає, що погане поводження зі спадкодавцем виразилося у відсутності будь-якої участі у житті спадкодавця, а саме: відсутності догляду за матір`ю у період хвороби, не придбання ліків, не надання коштів на лікування, не надання коштів для оплати комунальних рахунків, не надання коштів для організації посиленого харчування після хвороби.
		Проте відповідачкою вказані доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. 
		З показань допитаних під час судового розгляду свідків вбачається, що матір сторін мала засмучений стан, який у неї виник наслідок спілкування з позивачем, що свідчить про певні негаразди у стосунках між позивачем та його матір`ю, проте така обставина не свідчить безумовно про наявність аморальної, або неправомірної поведінки по відношенню до спадкодавця.
		Суд не приймає до уваги і доводи відповідачки щодо ненадання позивачем матеріальної допомоги матері, оскільки під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про потребу спадкодавиці в допомозі, наявність обставин звернення до позивача з боку матері з метою отримання такої допомоги. Натомість з показань допитаних в суді свідків вбачається, що ОСОБА_8 здійснювала зі свого боку пересилання коштів на користь позивача, що свідчить про його незадовільний майновий стан. 
		Не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами і доводи відповідачки з приводу розподілу спадкового майна після продажу квартири по АДРЕСА_2 . Хоча свідки і повідомляли про відомі їм обставини розподілу грошових коштів матір`ю сторін внаслідок продажу квартири, проте відсутні підстави вважати, що таким чином вирішено питання спадкування після смерті ОСОБА_8 , оскільки в даному випадку мало місце розпорядження грошовими коштами за життя спадкодавиці.
		Суд відхиляє доводи відповідачки як необгрунтовані і в частині придбання квартири по АДРЕСА_1 виключно за її кошти, оскільки зазначені обставини не можуть бути підтверджені показаннями свідків, які в судовому засіданні до того ж не могли чітко зазначити, зокрема суму коштів, внесених на придбання спірної квартири. 
		Крім того, відповідачка, звертаючись до нотаріуса, вказувала на те, що спадковим майном після смерті матері ОСОБА_8 згідно заповіту є зазначена квартира (т. І а.с. 110), та будь-яких доказів на підтвердження визнання недійсним або скасування реєстрації права власності на цю квартиру вона не надала.
		Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивач, якому на момент смерті ОСОБА_8 встановлено ІІІ групу інвалідності, має право на обов`язкову частку у спадковому майні, та з урахуванням того, що під час судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі.
		На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в розмірі 1200 грн. 00 коп. судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Лермонтова Наталія Миколаївна про визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування право власності на ј частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 як обов`язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1200 грн. 00 коп. судового збору.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
		Відповідачка: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
		Третя особа: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Лермонтова Наталія Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .
		Повне судове рішення виготовлене 21 червня 2021 року.
		 
		Суддя         А.П.Сидоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...