Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/3932/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2021. Зареєстровано: 23.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2021.
Дата набрання законної сили: 11.08.2021
Номер судового провадження: 2-а/524/73/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 524/3932/21
		Провадження №2-а/524/73/21
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.06.2021 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Комарова Владислава Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		    Уквітні 2021року досуду звернувся ОСОБА_1 задміністративним позовом доДепартаменту патрульноїполіції НП провизнання протиправноюта скасуванняпостанови усправі проадміністративне правопорушення,в якомупросив визнатипротиправною таскасувати постанову інспектора роти №2батальйону патрульної поліціїв м.Кременчук УППв Полтавській областіДПП НПКомарова ВладиславаАнатолійовича від21квітня 2021року,серії ЕАН №4098309,згідно якоїйого,позивача,було притягнутодо адміністративноївідповідальності завчинення адміністративногоправопорушення передбаченогоч.2ст.122КУпАП тазастосовано стягненняу виглядіштрафу врозмірі 510грн.за те,що він,нібито,цього дня,близько 07 год. 58 хв., керуючи транспортним засобом KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчук, пров. 1-й Парковий, 9 Б, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонний жовтий сигнал світлофора та, зупинившись на вимогу працівника поліції, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 «б» ПДР України. 
		Вважав постанову незаконною, протиправною та просив її скасувати, оскільки вона була ухвалена цим інспектором з порушенням норм права, суперечить вимогам закону, та не відображає дійсних обставин справи у зв`язку з тим, що проступок не вчиняв, а також, що було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки не були встановлені докази на підтвердження факту вчинення ним проступку, враховуючи, що в районі буд. № 9Б по пров. 1-й Парковий у м. Кременчук світлофор взагалі не встановлено. Одночасно просив стягнути з відповідача судові витрати, розміри та види яких у позовних вимогах (у прохальній частині позовної заяви) конкретно не зазначив, але зазначив у викладі обставин у позовній заяві про сплату судового збору у розмірі 454 грн. та орієнтовну вартість правничої допомоги у 2 (дві) тис. грн., з яких вже оплатив 1,5 тис. грн.
		Ухвалою судді від 06 травня 2021 року було відкрито провадження у справі, залучено сторін, зокрема відповідачами інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Комарова Владислава Анатолійовича та Департамент патрульної поліції НП, постановлено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, витребувано документи та запропоновано відповідачам подати відзиви на позов.
		    13травня 2021року досуду надійшлоклопотання представникавідповідача Департаментупатрульної поліціїНП ЩепіловаО.В. провідкладення розглядусправи длянадання часу відповідачам подати відзиви та витребувані документи у повному обсязі. 
		14 травня 2021 року до суду надійшли від відповідачів витребувані судом документи матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Відзиви на позов відповідачі не подали.
		14 травня 2021 року розгляд справи було відкладено для надання часу відповідачам подати відзиви та витребувані документи у повному обсязі.
		17 травня 2021 року від відповідача - інспектора Комарова В.А. до суду надійшли письмові пояснення, в яких вказаний відповідач послався на факт вчинення позивачем проступку, а також клопотання про зменшення розміру правничої допомоги.
		    Цього ждня відпредставника відповідачаДепартаменту патрульноїполіції НПЩепілова О.В. до суду надійшли відзив на позов, в якому відповідач послався на факт вчинення позивачем проступку, а також клопотання про зменшення розміру правничої допомоги.
		24 травня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій вказувалося про відсутність належних доказів на підтвердження факту вчинення ним поставленого йому у вину проступку. Одночасно позивач вказував, що ним фактично понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 454 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 2 тис. грн. з орієнтовно домовлених у розмірі 3 тис. грн.
		28 травня 2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача Департаменту патрульної поліції НП Щепілова О.В. про відкладення розгляду справи для надання часу відповідачам подати додаткові документи.
		    31травня 2021року до суду надійшло клопотання представника відповідача Департаменту патрульної поліції НП Щепілова О.В., в якому відповідач послався на факт непідтвердження реально понесених витрат на правничу допомогу, їх неспівмірність та безпідставне збільшення.
		Будь-які інші відзиви, пояснення та клопотання від сторін у справі до суду не надходили.
		Суд, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи події проступку та розгляду справи про адміністративне правопорушення, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 
		Судом достовірновстановлено,що постановою відповідача - інспектора роти №2батальйону патрульної поліціїв м.Кременчук УППв Полтавській областіДПП НПКомарова ВладиславаАнатолійовича від21квітня 2021року,серії ЕАН №4098309, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що він, як вказано у постанові дослівно, цього дня, близько 07 год. 58 хв., керуючи транспортним засобом KIA OPTIMA, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Кременчук, пров. 1-й Парковий, 9 Б, здійснив проїзд регульованого пішохідного переходу на заборонний жовтий сигнал світлофора та, зупинившись на вимогу працівника поліції, не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9 «б» ПДР України.
		Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, копія якої була вручена позивачеві 22 квітня 2021 року.
		Дана постанова була ухвалена відповідачем з порушенням вимог ст. 245, 247, 251, 268, 276, 279, 280, 283-285 КУпАП.
		Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
		Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		У п. 1 ч. 1 ст. 19 згаданого Кодексу України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
		Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями). 
		Згідно п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
		Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. 
		Згідно до п. 8.7.3 «ґ» ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
		У відповідності до п. 2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
		Згідно з п.п. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1. 
		У статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 
		Згідно ч. 2 ст. 21. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
		Відповідальність завчинення правопорушення,передбаченого ч.2ст.122КУпАП настаєу разіпорушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Законом України від 14 липня 2015 року № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст. 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
		Так, відповідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (ч. 2 ст. 122 КУпАП).
		Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
		Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Аналогічні за змістом приписи містяться в Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.
		При цьому, у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, ухвалюється на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
		Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
		Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
		Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.
		Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.
		Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
		У статтях 277, 277-2, 278 КУпАП визначено строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, порядок повідомлення та порядок підготовки до розгляду такої справи. Зокрема у ст. 278 цього Кодексу при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) вирішує такі питання:
		1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
		2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
		3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
		4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
		5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
		Відповідно ст. 279 КУпАП чітко встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, який розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
		Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
		Поліцейський в своїй діяльності зобов`язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.
		Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
		Відповідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:
		найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
		дату розгляду справи;
		відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
		опис обставин, установлених під час розгляду справи;
		зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
		прийняте у справі рішення. 
		У ч. 3 ст. 283 цього Кодексу постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
		дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
		транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
		технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;
		розмір штрафу та порядок його сплати;
		правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
		відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Як роз`яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 словосполучення «за місцем його вчинення», вжите у названій статті, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
		У даномувипадку,спірна постановаскладена відповідачему межахвідповідної адміністративно-територіальноїодиниці,якою ємісто Кременчук,на територіїякого здійснюютьсяповноваження службовихосіб батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП.
		Аналогічні висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 13 січня 2017 року по справі №552/4635/16-а та в ухвалі від 28 грудня 2016 року по справі №750/8192/16-а.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		У постанові відсутні відомості про здійснення фіксації події проступку за допомогою будь-якого технічного засобу, що постає чітко з постанови, де у графі «до постанови додаються» відсутні будь-які дописи.
		Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Постанова була оформлена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, та містить відомості, встановлені ч. 3 ст. 283 КУпАП, а саме: відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); розмір штрафу, але без зазначення порядку його сплати; без зазначення правових наслідків невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, прав особи яка притягується до адміністративної відповідальності, а також без зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис події, на що вказував відповідач.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №536/583/17 від 14 лютого 2018 року, водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395.
		За приписами п. 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог п.8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, колегія суддів касаційного суду прийшла до висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
		Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена у відповідності до вимог ст.283 КУпАП, а також форми та бланку, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 (Додатки 5, 12).
		Постанови про накладення адміністративного стягнення містить відомості, встановлені ч. 3 ст. 283 КУпАП, а саме: відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, права особи яка притягується до адміністративної відповідальності, крім зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис події та не містить посилання на відповідні докази.
		У постановах відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, оскільки адміністративне правопорушення зафіксовано не в автоматичному режимі, а постанова ухвалена саме про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
		Однак, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем - інспектором без дотримання процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення, яка передувала б ухваленню постанови, тобто не у відповідності до вимог ст. 36, 247, 251, 279, 283 КУпАП та п.п. 9, 10 розділу ІІІ згаданої Інструкції. Зокрема, розгляд справи про адміністративні правопорушення було проведено без вирішення питання про об`єднання в одне провадження подій за двома проступками зі здійсненням розгляду одним із належно уповноважених працівників поліції, без встановлення належних і допустимих доказів про вчинення позивачем поставлених йому у вину проступків. 
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Натомість в основу суті проступків, які були зазначені у постанові, були покладені лише певні висновки самого відповідача-співробітника поліції без зазначення відповідних доказів. Посилання відповідачів на наявність у працівників поліції певних особистих візуальних спостережень та їх внутрішні переконання, певні судження і висновки щодо вчинення позивачем поставленого йому у вину проступків є абсурдними, оскільки спостереження, переконання, судження та висновки, навіть суб`єкта владних повноважень, мають суб`єктивний характер, і у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 77 КАС України не є доказами. 
		Суд також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
		Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Така правова оцінка і правова позиція щодо належності доказів у справі і необхідності зазначення у постанові у справі про адміністративне правопорушення технічного засобу яким було зафіксовано подію проступку неодноразово була дана і висловлена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а, від 15 листопада 2018 року у справах за №524/7184/16-а та № 524/5536/17, від 30 квітня 2020 року у справі за № 524/1113/17.
		Крім того суд звертає увагу учасників справи про те, що у постанові наявний опис обставин вчинення двох проступків, відповідальність за вчинення яких встановлена ст. 122 та 126 КУпАП із необхідністю застосування положень ст. 36 цього Кодексу України. Однак у постанові не було вказано про таке. До того ж відповідач - інспектор в постанові не вказав, яке саме порушення за відповідним пунктом ПДР вчинив позивач, яке слугувало б підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Натомість зазначено суть проступку за п.п. «б» п. 9.9 ПДР України, що є підставою для притягнення до відповідальності саме за ст. 126 КУпАП.
		Відповідачі не надали належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступків, дотримання процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення, правомірності постанови.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		У відповідності зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Відповідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
		1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
		2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
		3) скасовує постанову і закриває справу;
		4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
		Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Суд, враховуючи встановлені та наведені обставини, неподання відповідачем належних і допустимих доказів на спростування позову та зазначених обставин, на підтвердження правомірності своїх дій, у тому числі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, дотримання порядку (процедури) розгляду справи про адміністративне правопорушення поставленого у вину позивачеві, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивача було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності. Необхідно визнати протиправною та скасувати постанову відповідача - інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Комарова Владислава Анатолійовича від 21 квітня 2021 року, серії ЕАН № 4098309, про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення. 
		Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Відповідно ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною 4 ст. 134 КАС України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		У ч. 5 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		З відповідача ДПП НП за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути кошти у розмірі 454 грн. у повернення сплаченого судового збору за подання позову.
		Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
		Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 цього Закону України до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
		З матеріалів справи постає, що позивач, зокрема у позовній заяві вказував про орієнтовну вартість правничої допомоги у 2 тис. грн. Пізніше позивач вказував про орієнтовний розмір правничої допомоги вже у 3 тис. грн. Суд звертає увагу на те, що позивачем було подано до позовної заяви копії договору про надання правничої допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , ордеру адвоката, квитанцій про фактичну сплату коштів обумовленої сторонами вказаного договору вартості правничої допомоги двома платежами на загальну суму 2 тис. грн., актів за № 1 від 30.04.2021 року та № 2 від 21.05.2021 року з описами наданих послуг. Суд зауважує, що в описі видів правничої допомоги вказано про такі види: - підготовка позовної заяви (3 год. х 500 грн.); - супровід клієнта (позивача) до БПП для отримання копії постанови (1 год. х 500 грн.); -підготовка відповіді на відзив (2год. х 500 грн.). Такі види послуг за висновком суду є безумовно видами правничої допомоги, у тому числі і правовий супровід адвокатом позивача для отримання копії постанови, оскільки з невідомих причин відповідач - інспектор не вручив позивачеві копії постанови після розгляду справи про адміністративне правопорушення. 
		При цьому,суд звертаєувагу,що справиз приводурішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьщодо притягненнядо адміністративноївідповідальності неє складними. Так предметом позову в цій справі є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу 510 грн.
		Крім того, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
		Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№ 2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
		У справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
		На підставі встановленого та наведеного, враховуючи, що у поданих позивачем документах не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг у розмірі фактично сплачених коштів у 2 тис. грн. та/або орієнтовний розмір вартості правничої допомоги у 3 (три) тис. грн., та такі розміри витрат на правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ДПП НП за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача кошти у повернення сплачених витрат на правничу допомогу у розмірі 500 грн. 
		Отже позов підлягає частковому задоволенню внаслідок необґрунтованості вимог щодо розмірів коштів, які підлягали б стягненню у повернення сплаченої або сплати у майбутньому вартості правничої допомоги.
		Позивач не пропустив десятиденний строк оскарження постанов, який встановлено ст. 289 КУпАП.
		Керуючись ст. 36, 283, 287  289, 293 КУпАП, ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 132-134, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Комарова Владислава Анатолійовича від 21 квітня 2021 року, серії ЕАН № 4098309, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
		Закрити провадженняу справіпро адміністративнеправопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
		Стягнути зДепартаменту патрульноїполіції Національноїполіції зарахунок бюджетнихасигнувань накористь ОСОБА_1 кошти у розмірі 454 грн. у повернення сплаченого судового збору та у розмірі 500 (п`ятсот) грн. у повернення сплачених витрат на правничу допомогу.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , , проживає: АДРЕСА_1 .
		Відповідачі:-ДПП НП,м.Київ,вул.Федора Ернста,буд.№ 3,код ЄДРПОУ:40108646;- інспектор роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Комаров Владислав Анатолійович, службова адреса: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, буд. № 3.
		Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2021 року.
		Рішення може бути оскаржено до Другого Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...