Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/29/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2021. Зареєстровано: 25.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2021.
Дата набрання законної сили: 22.06.2021
Номер судового провадження: 1390 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"22" червня 2021 р. справа №922/29/21 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О. судді Пушай В.І., Стойка О.В. секретар судового  засідання  Лутаєва К.В. за участю представників:  від позивача не з`явився; від відповідача Рибак Я.В. (адвокат, довіреність №01-40/2953/100 від 08.06.2021р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу  Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення  господарського суду  Харківської області ухвалене 24.03.2021р. (повний текст підписано 05.04.2021р.) у м. Харкові у справі №922/29/21 (суддя Прохоров С.А.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м.Харків про стягнення коштів 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		І.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:
		1. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ (далі  Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків (далі  Відповідач) з вимогами про стягнення 169224891,40грн., з яких:
		- 133325562,84грн. заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу протягом червня - вересня 2020р. за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р.;
		- 27138534,22грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань грудня 2019р. - вересня 2020р. з оплати вартості поставленого природного газу;
		- 5693398,61грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань грудня 2019р. - вересня 2020р. з оплати вартості поставленого природного газу; 
		- 3067395,73грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями січня 2020р.  вересень 2020р. з оплати вартості поставленого природного газу.
		2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2021р. відкрито провадження у справі №922/29/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
		3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст підписано 05.04.2021р.) у справі №922/29/21 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» були задоволені частково - стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь Позивача 142344477,72грн., у тому числі:
		- 133325562,84грн. заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу протягом червня - вересня 2020р. за договором постачання природного газу №1186/1718-ТЕ-32 від 23.09.2019р.
		- 258120,54грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу;
		- 5693398,61грн. - 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого природного газу; 
		- 3067395,73грн. інфляційної індексації на заборгованість за зобов`язаннями з оплати вартості поставленого природного газу.
		У задоволені решти позовних вимог було відмовлено.
		4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту неповного та несвоєчасного розрахунку Відповідачем за поставлений Позивачем природний газ протягом червня - вересня 2020р. за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р в сумі 133325562,84грн., отримання якого підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, що зумовлює правомірність нарахування на суму простроченої заборгованості 3% річних та інфляційної індексації.
		4.1. Щодо заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції зазначив, що нарахування Позивачем з 12.03.2020р. до моменту закінчення карантину, встановленого на території України Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020, пені є неправомірним, з огляду на положення п.15 розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-ІХ від 13.04.2020р., якими тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), звільнено виробників теплової енергії від нарахування постачальниками природного газу пені та штрафних санкцій. Відтак, суд вважає законною та обґрунтованою пеню в сумі 1955458,67грн, нараховану Позивачем до 11.03.2020р., що зумовило частковість задоволення позовних вимог в цій частині.
		4.2. Окрім того, враховуючи фінансовий стан Відповідача, причини неналежного виконання умов укладеного сторонами договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ, ступінь загального виконання зобов`язання та особливості бюджетного фінансування, беручи до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань, того факту, що сплата штрафних санкцій в повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси Відповідача, а й інтереси територіальної громади, зокрема щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню міста Харкова та з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, місцевим судом було задоволено клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій на 86,8% до 258120,54грн.
		 
		ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
		5. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погодившись з прийнятим рішенням суду в частині в частині відмови у стягненні пені в сумі 26880413,68грн., звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. у справі №922/29/21 в цій частині скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 26880413,68грн. задовольнити. Судові витрати за подання апеляційної скарги просить покласти на Відповідача.
		6. Підставою для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає:
		6.1. залишення місцевим судом поза увагою, що розмір пені як і порядок її нарахування та стягнення, встановлений сторонами у договорі та передбачений нормами Господарського та Цивільного кодексів України, а отже до нього не можуть бути внесені зміни, шляхом прийняття Бюджетного кодексу України та законів про Державний бюджет України на кожний рік, з огляду на спеціальний предмет їх регулювання, що обумовлено п.1 ч.2 с.92 Конституції України, та цілком відповідає рішенню Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020р. Окрім того зауважив, що відповідно до п.1 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020р., останній набрав чинності 18.04.2020р., таким чином місцевий суд мав встановити розмір пені, нарахований Позивачем з 18.04.2020р. до 01.12.2020р. за зобов`язаннями жовтня 2020р.  вересня 2020р., а не з 12.03.2020р. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999р. Скаржник також зазначив, що зворотної дії в часі щодо юридичних осіб означений Закон №553-IX від 13.04.2020р. не має, а отже висновки суду з цього питання є безпідставними;
		6.2. не з`ясування місцевим судом при задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру заявленої суми пені на підставі ст.233 Господарського кодексу України всіх обставин справи, зокрема суд об`єктивно не оцінив чи є означений випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, причин неналежного виконання/невиконання зобов`язання, ступінь виконання зобов`язань Відповідачем та значне прострочення у виконання у виконанні цього зобов`язання та те, що в момент підписання спірного договору Відповідач погодився, що за неналежне виконання договірних умов на нього буде покладено визначена відповідальність, і він жодним чином не звільняється від неї за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань з боку третіх осіб чи планування власної господарської діяльності. Окрім того, місцевим судом не з`ясовано, чи були заподіяні Позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язань, а також не було оцінено розмір таких збитків, враховуючи, що нараховані штрафні санкції Відповідачу не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р.;
		6.3. не застосування місцевим судом в оскаржуваному рішенні правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №918/116/19 від 04.02.2020р., відповідно до якої зменшення штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушення його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги.
		 
		ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
		7. Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі», в межах встановленого апеляційним судом строку, надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, зазначає:
		7.1. як вірно зазначено місцевим господарським судом, нарахування пені починаючи з 12.03.2020р. відповідно до п.15 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020р. припиняється, своєю чергою, прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», які не вносять зміни до Державного бюджету України, не можуть розглядатися в якості частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», та як наслідок, не можуть оцінюватися на предмет їх відповідності Конституції України в контексті наведеного Скаржником рішення Конституційного Суду України. Окрім того, Відповідач зазначив, що п.15 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020р. не було визнано неконституційним, а відтак він є діючим  суд під час розгляду означеної справи позбавлений можливості встановити суперечність таких Прикінцевих положень Закону України №553-IX від 13.04.2020р. в частині обмеження нарахування штрафних санкцій, а відтак відсутні підстави для його незастосування;
		7.2. зазначений у рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999р. принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті  у розглядуваному випадку п.15 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020р.;
		7.3. станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції були наявні всі обставини для зменшення розміру нарахованої пені, оскільки:
		- ступінь виконання зобов`язання: ступінь виконання зобов`язання Відповідачем за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р. склав 95%, останній також продовжував оплачувати отриманий природний газ у жовтні 2020р. до моменту початку дії нового договору між сторонами щодо постачання природного газу для потреб населення. Зауважує, що Відповідач у взаємовідносинах з Позивачем не може за власним бажанням спрямовувати грошові кошти на погашення заборгованості, які спрямовуються за встановленим алгоритмом;
		- майновий стан: обсяг заборгованості перед Відповідачем за спожиту теплову енергію станом на 01.01.2021 складає 4,0млрд.грн., з яких 3,6млрд.грн. заборгованість населення, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 12.01.2021р. Окрім того, з балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2020р. вбачається, що сума збитків Відповідача за дев`ять місяців 2020р. становить 7,9млрд.грн., а протягом 2019р.  2,2млрд.грн.;
		- інші істотні обставини: Відповідач позбавлений можливості припинити надання послуг з централізованого опалення та/або постачання гарячої води окремим споживачам послуг, а відтак позбавлений можливості мінімізувати свої витрати від несплати за надані послуги шляхом відключення недобросовісних абонентів. Зазначає, що процедура стягнення заборгованості з боржників значно ускладнена, оскільки у своїй більшості останні відносяться до незаможних верст населення, які не мають офіційного або стабільного заробітку. Окрім того, Відповідач за умови існування рахунків зі спеціальним режим використання, існуючого алгоритму перерахування грошових коштів, а також недостатності надходження грошових коштів навіть на покриття собівартості виробленої продукції (покриває лише 76%), позбавлений можливості здійснити погашення заборгованості за договором №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р. грошовими коштами, які надходять на поточні рахунки.
		 
		IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
		8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 06.05.2021р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Істоміна О.А.
		9. Ухвалою від 25.05.2021р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/29/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021р.
		10. Розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021р. «Щодо повторного автоматичного розподілу справ» у зв`язку із знаходженням у відпустці члена судової колегії, судді Стойки О.В., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду її було замінено на суддю Пушая В.І., що також вбачається з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021р. у справі №922/29/21.
		11. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2021р., після проведення підготовчих дій, призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. у судовому засіданні на 22.06.2021р. об 10:00 з повідомленням учасників справи.
		12. Враховуючи викладене в п.п.8-11 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Пушай В.І. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
		13. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та засобами аудиофіксації у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
		14. У судовому засіданні 22.06.2021р. уповноважений представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, надав додаткові пояснення на запитання суду.
		Уповноважений представник Скаржника у судове засідання 22.06.2021р., попри належне повідомлення не з`явився, про причини неявки не повідомив, що, за висновком судової колегії, враховуючи повідомлення його належним чином та достатність матеріалів справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
		15. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
		16. Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 23.03.2019р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 (договір а.с.а.с.7-16 т.1), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
		Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
		17. Згідно з п.2.1 договору, Постачальник передає Споживачу у жовтні 2019р.  квітні 2020р.замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 509000тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м): жовтень 2019р.  32000, листопад 2019р.  76000, грудень 2019р.  100000, січень 2020р.  110000, лютий 2020р.  86000, березень 2020р.  75000, квітень 2020р.  30000.
		Згодом 30.04.2020р. сторонами було підписано додаткову угоду №8 (а.с.24 т.1), якою було доповнено п.2.1 договору новим абзацом, відповідно до якого: Постачальник передає Споживачу у травні  вересні 2020р. замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 60000тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м): травень 2020р.  16000, червень 2020р.  12000, липень 2020р.  11000, серпень 2020р.  10000, вересень 2020р.  11000.
		18. Згідно з п.3.8 договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період, коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі природного газу.
		Як зазначено у п.3.10 договору, Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, повертає Споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання Постачальником акта приймання-передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого не підписання акта.
		19. Відповідно до п.4.2 договору, ціна за 1000куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця після підписання угоди на підставі Прейскуранту.
		Так, сторонами шляхом підписання додаткової угоди №1 від 31.10.2019р. (а.с.17 т.1), додаткової угоди №2 від 12.11.2019р. (а.с.18 т.1), додаткової угоди №3 від 09.12.2019р. (а.с.19 т.1), додаткової угоди №4 від 26.12.2019р. (а.с.20 т.1), додаткової угоди №5 від 28.01.2020р. (а.с.21 т.1), додаткової угоди №6 від 24.02.2020р. (а.с.22 т.1), додаткової угоди №7 від 23.03.2020р. (а.с.23 т.1), додаткової угоди №8 (а.с.а.с.24, 25 т.1), додаткової угоди №9 від 22.05.2020р. (а.с.26 т.1), додаткової угоди №10 від 22.06.2020р. (а.с.27 т.1), додаткової угоди №11 від 22.07.2020р. (а.с.28 т.1), додаткової угоди №12 від 31.07.2020р. (а.с.29 т.1), додаткової угоди №13 від 25.08.2020р. (а.с.30 т.1) було визначено ціну за 1000куб.м. природного газу.
		20. Сторонами у п.5.1 договору також було погоджено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
		У п.6.2 договору сторони обумовили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.
		21. Відповідно до п.5.4 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:
		1) у першу чергу відшкодовуються витрати Постачальника, пов`язані з одержанням виконання;
		2) у другу  сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
		3) у третю  чергу погашається основна сума заборгованості.
		22. Як було встановлено у п.7.2 договору, у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п.5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
		Додатковою угодою №5 від 28.01.2020р. (а.с.21 т.1), зокрема, було викладено перший абзац п.7.2 договору, відповідно до якого: у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п.5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14.2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
		23. Згідно п.11.1 договору (в редакції додаткової угоди №8 від 30.04.2018р.) сторони дійшли згоди, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020р. (включно), а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення.
		24. Місцевим судом встановлено, що на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу протягом періоду жовтень 2019р.- вересень 2020р. природний газ в наступних обсягах:
		- у жовтні 2019р.  24998,10617тис.куб.м. на суму 132888444,52грн.;
		- у листопаді 2019р.  67184,03142тис.куб.м. на суму 407634273,40грн.;
		- у грудні 2019р.  83525,40660тис.куб.м. на суму 444410537,11грн.;
		- у січні 2020р.  86498,69578тис.куб.м. на суму 495550336,14грн.;
		- у лютому 2020р.  79947,5321тис.куб.м. на суму 390670971,02грн.;
		- у березні 2020р.  66169,18122тис.куб.м. на суму 279511325,95грн.;
		- у квітні 2020р.  31160,98080тис.куб.м. на суму 112970770,51грн.;
		- у травні 2020р.  18817,55001тис.куб.м. на суму 54191834,30грн.;
		- у червні 2020р.  19982,75188тис.куб.м. на суму 29870097,80грн;
		- у липні 2020р.  9991,02665тис.куб.м. на суму 29034203,20грн.;
		- у серпні 2020р.  8648,02150тис.куб.м. на суму 32205093,70грн.;
		- у вересні 2020р.  8129,72114тис.куб.м. на суму 43345884,59грн.
		Означений факт підтверджується складеними та підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу (а.с.а.с.42-53 т.1) на загальну суму 2452283772,24грн.
		25. Своєю чергою, в порушення умов п.5.1 договору Відповідач розрахувався за отриманий природний газ частково в загальній сумі 2318958209,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи сальдо по підприємству (а.с.а.с.56-62 т.1) та випискою по операціям (а.с.а.с.71-242 т.1, 1-250 т.2, 1-250 т.3, 1-181 т.4) за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.03.2019р.
		26. Вказані в п.п.16-25 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
		27. Між тим, враховуючи здійснення Відповідачем оплати за отриманий природний газ у жовтні 2019р.  вересні 2020р. за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.03.2019р. несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Відповідача такої заборгованості за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.03.2019р., а також нарахованих на неї сум пені, 3% річних та інфляційної індексації.
		28. Відповідач, своєю чергою, звернувся до місцевого суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 86,8%, тобто пропорційно обсягу споживання теплової енергії населенням (а.с.а.с.199-202 т.4).
		В обґрунтування означеного клопотання Відповідач зазначив, що:
		- фінансування Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідність тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво, враховуючи, що у 2020р. населенням споживається 86,8% теплової енергії від загального обсягу виробленої теплової енергії, що підтверджується наданою довідкою від 12.01.2021р. (а.с.204 т.4). При цьому, загальна сума заборгованості за теплову енергію станом на 01.01.2021р. складає 4,0млрд.грн., у тому числі заборгованість населення 3,6млрд.грн. (довідка про заборгованість від 12.01.2021р. а.с.203 т.4);
		- Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком на 5 років, отже станом на 01.12.2020р. сума реструктуризованої заборгованості склала 208,9млн.грн. (інформація щодо моніторингу виконання Закону від 12.01.2021р. а.с.205 т.4);
		- важкий фінансовий стан підприємства підтверджується його балансом (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2020р. (а.с.а.с.206, 207 т.4), відповідно до якого збитки підприємства складають 7,9млрд.грн.;
		- з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, Відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлений Позивачем природний газ;
		- зобов`язання за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.03.2019р. були виконані Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» фактично на 95%.
		29. Відносно означених обставин правовідносини, які охоплюються межами апеляційного перегляду, були розглянуті місцевим судом в контексті приписів ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо зменшення нарахованої пені.
		 
		VІ. Оцінка апеляційного суду:
		30. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб`єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
		31. Сутність розглянутого місцевим судом спору полягала у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (несплачених та прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати поставленого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природного газу в червні - вересні 2020р. за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р., та застосованих наслідків невиконання (несвоєчасного виконання) відповідних грошових зобов`язань у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційної індексації та пені, нарахованих за період з січня по грудень 2020 (згідно розрахунку позовних вимог  а.с.а.с.31-41 т.1)
		32. Беручи до уваги правову природу укладеного договору постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, які, зокрема, регламентують правовідносини з розрахунків в межах поставки та які, згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж, враховуючи також особливості законодавства у сфері газопостачання.
		33. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.
		34. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		35. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
		Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
		36. Своєю чергою, як встановлено місцевим судом та сторонами в межах апеляційного провадження не оскаржується, Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ за договором постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р., що свідчить про неналежне (із допущеним простроченням) виконання ним такого грошового зобов`язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
		37. За змістом ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційної індексації та пені, нарахування якої в розглядуваному випадку передбачено п.7.2 договору постачання природного газу №3026/1920-ТЕ-32 від 23.09.2019р.
		38. З урахуванням викладеного в п.п.30-37 цієї постанови, колегія суддів дійшла висновку про відповідність висновків місцевого суду відносно наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості у визначеній частині, а також відповідно нарахованих 3% річних та інфляційної індексації, внаслідок чого не вбачає підстав для виходу за межі апеляційного перегляду, визначеного вимогами і доводами апеляційної скарги, в порядку ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України.
		39. Своєю чергою, доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до посилання на безпідставний висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні нарахованої з 12.03.2020р. до моменту закінчення карантину пені на підставі п.15 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020р. (п.6.1 постанови), а також необґрунтованого висновку суду щодо наявності підстав для її зменшення на 86,8% (п.п.6.2, 6.3 постанови).
		40. Колегія суддів апеляційного суду з приводу доводів апеляційної скарги щодо застосування місцевим господарським судом п.15 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020р. зазначає наступне:
		40.1. 18.04.2020р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №553-IX від 13.04.2020р., відповідно до п.15 розділу II Прикінцевих положень якого, тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
		Установлення на усій території України карантину Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020р. з 12.03.2020р., а також те, що Комунальне підприємства «Харківські теплові мережі» є виробником теплової енергії, зумовлює можливість застосування п.15 розділу II Прикінцевих положень Закон України №553-IX від 13.04.2020р. до спірних правовідносин. Застосування цієї норми, як вірно зазначено місцевим судом, виключає можливість стягнення на користь Позивача заявленої суми пені, нарахованої з 12.03.2020р. в сумі 25183075,55грн.
		40.2. Посилання Скаржника на те, що означений Закон України №553-IX від 13.04.2020р. набрав чинності 18.04.2020р. та не може бути застосований до спірних правовідносин починаючи з 12.03.2020р., оскільки не має зворотної дії в часі відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999р., є юридично неспроможними, оскільки звільнення від нарахування пені та штрафних санкцій виробників теплової енергії саме з 12.03.2020р. (введення на території України карантину) прямо передбачено в самому Законі №553-IX від 13.04.2020р., що узгоджується із приписами ст.58 Конституції України в контексті слушних аргументів Відповідача, привдених в п. 7.2. цієї постанови.
		40.3. Враховуючи, що норма п.15 розділу II Прикінцевих положень Закон України №553-IX від 13.04.2020р. наразі є чинною та неконституційною не визнавалась, та за своєю сутністю не тільки не являється нормою Закону про Державний бюджет, але й є спеціальною до згадуваних Скаржником загальних положень Господарського і Цивільного кодексів України щодо нарахування пені в розглядуваних правовідносинах, посилання Позивача на рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020р. також є безпідставним.
		40.4. Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з Відповідача пені, нарахованих на несвоєчасне виконання зобов`язань червні - вересні 2020р. з оплати поставленого Позивачем природного газу, нарахованої з 12.03.2020р. в сумі 25183075,55грн.
		41. Своєю чергою, з приводу зменшення судом першої інстанції пені на 86,8% суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
		41.1. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, реалізується судом в контексті дотримання ним норм ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, на які посилався місцевий суд, застосовуючи оскаржуване зменшення стягуваної неустойки.
		41.2. Означені норми визначають можливість зменшення у судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:
		- (1) коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст.233 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України);
		- (2) якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України).
		При цьому, кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в (1) суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в (2) законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.
		41.3. Між тим, ані предмет, ані підстави позову, які за змістом ч.1 ст.14, ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначають межі судового дослідження, не містять жодних обґрунтування наявності та розміру збитків у Позивача, завданих допущених з боку Відповідача розглянутим в цій справі простроченням виконання грошових зобов`язань. На виконання приписів ст.74 цього Кодексу відповідних доказів щодо наявності та розміру збитків Позивачем до суду надано не було, що зумовлює відхилення доводів Скаржника відносно повноти встановлення обставин справи.
		41.4. Зумовлена саме процесуальною позицією Позивача невизначеність довкола наявності збитків та їх розміру не може усуватися презюмуванням їх наявності та належної співмірності із заявленим розміром неустойки або іншим чином обмежувати дискреційні повноваження суду зі зменшення розміру штрафних санкцій, про застосування яких Відповідачем було подане вмотивоване клопотання. Відтак, за відсутності належних доказів наявності збитків у Позивача через прострочення виконання спірного грошового зобов`язання Відповідачем, твердження Скаржника про відсутність у місцевого суду права на застосування ст.233 Господарського кодексу України є необґрунтованими, адже застереження щодо неналежного врахування інтересів Позивача, як і решти аспектів, що стосуються (1) випадку (п.41.2. цієї постанови), впливають на визначення судом розміру відсотка зменшення стягуваної неустойки, а не зменшення взагалі як такого.
		42. Оцінюючи застосований місцевим судом процент зменшення стягуваної неустойки, колегія апеляційного суду відмічає наступне:
		42.1. Встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування в принципі, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, в ст.2 Господарського процесуального кодексу України.
		42.2. Запропонований Відповідачем розмір зменшення стягуваної неустойки кореспондується як із ступенем виконання спірного грошового зобов`язання, так і з рівнем обсягу теплової енергії, що споживається населенням, для генерації якої використовувався поставлених природний газ (п.28 цієї постанови), а отже відповідає принципу пропорційності у розумінні ст.15 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на слушні аргументи Відповідача, приведені в п. 7.3. цієї постанови.
		42.3. Зауваження Скаржника відносно недостатності обґрунтування за змістом переглядуваного рішення висновку суду щодо зменшення розміру нарахований санкцій носять оціночний характер та само по собі не може бути достатньою підставою для ревізування визначеного розміру відсотку зменшення, адже повнота розгляду забезпечується у даному випадку апеляційним переглядом, що цілком відповідає гарантіям ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. та дозволяє забезпечити оцінку всім істотним доводам сторін з приводу розглядуваного питання.
		42.4. Скаржником не спростовано достовірності доказів, наданих Відповідачем в обґрунтування запропонованого розміру відсотку зменшення стягуваної неустойки. Своєю чергою, правомірність врахування визначених Відповідачем обставин у якості належних підстав для розгляду питання про зменшення суми штрафних санкцій узгоджується із релевантними для даного випадку позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17 та від 13.08.2019р. у справі №922/3602/18, на які обґрунтовано посилається Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.
		42.5. Зважаючи на специфіку нормативного регулювання державою (яка є 100% акціонером Позивача) господарської діяльності теплопостачальної організації, про що слушно наведено в заяві про зменшення пені та у відзиві на апеляційну скаргу, компенсаційний характер стягнутих в межах цієї справи разом із сумою заборгованості 3% річних та інфляційної індексації, та прибутковість діяльності Позивача на відміну від збиткової діяльності Відповідача, який до того ж обмежений у фактичній можливості відмовити з мотивів нездійснення оплати у наданні послуг конкретним споживачам з категорії населення через централізований характер теплопостачання і законодавчу невизначеність процедури обмеження/припинення теплопостачання (спільність і взаємозв`язок мереж) та в світлі приписів ст.ст.1, 3 Конституції України, розмір застосованого місцевим судом зменшення розміру стягуваної неустойки колегія апеляційного суду вважає адекватним. Посилання на тенденцію про накопичення дебіторської заборгованості Позивача не може бути ототожнена із ступенем несприятливих умов господарювання Відповідача.
		43. Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями визначених ст.277 Господарського процесуального кодексу України підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
		44. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст підписано 05.04.2021р.) у справі №922/29/21 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2021р. (повний текст підписано 05.04.2021р.) у справі №922/29/21 залишити без змін.
		 
		3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ.
		 
		4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
		 
		У судовому засіданні 22.06.2021р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2021р.
		 
		 
		Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков
		 
		 
		Суддя В.І. Пушай 
		 
		 
		Суддя О.В. Стойка 
		 
		 
		 
		Надіслано судом до ЄДРСР  24.06.2021р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...