Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/857/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2021. Зареєстровано: 25.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.06.2021.
Дата набрання законної сили: 24.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/28169/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 640/857/20
		адміністративне провадження № К/9901/28169/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
		суддів: Білак М.В., Губська О.А.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу                           за позовом Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», Приватне підприємство «Едельвейс-2000», Приватне акціонерне товариство «Фортуна», Приватне акціонерне товариство «ЮБК-Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива-Тур», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІММЕ», Приватне підприємство «Планета», Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Дівелопмент», Приватне акціонерне товариство «Аеробуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайріс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватленд», Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор», ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматись від вчинення дій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2020 року (суддя - Огурцов ОП.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді: Костюк Л.О., Чаку Є.В.) 
		 
		І. СУТЬ СПОРУ 
		1.          У січні 2020 року Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» (далі - позивач, ДКР «ВЕБ.РФ») звернулась до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України  (далі - відповідач, Відділ), в якому просило: 
		- визнати протиправними дії відповідача щодо передачі до Акціонерного товариства "Фондова Біржа ПФТС" на реалізацію (передачі для проведення аукціону з продажу цінних паперів) акцій простих бездокументарних іменних, номінальною вартістю 10 грн., у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості 97,7726%, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ "Промінвестбанк" код ЄДРПОУ 00039002;
		-зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які спрямовані на реалізацію арештованого майна, а саме: акцій простих бездокументарних іменних, номінальною вартістю 10 грн., у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості 97,7726%, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329, цінні папери ПАТ "Промінвестбанк" код ЄДРПОУ 00039002.
		1.1.          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що дії відповідача щодо передачі на реалізацію пакету акцій є протиправними та порушують норми матеріального права як України, так і Російської Федерації. 
		1.2.          Ухвалою Окружного адміністративного м. Києва від 06 лютого 2020 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме:
		- ТОВ «Еверест Істейт»;
		- ПП «Едельвейс-2000» ;
		- ПАТ «Фортуна»;
		- ПАТ «ЮБК-Інвест»;
		- ТОВ «Нива - Тур»;
		- ТОВ «ІММЕ»;
		- ПП «Планета»;
		- ТОВ «Крим Дівелопмент»;
		- ПАТ «Аеробуд»;
		- ТОВ «Приватофис»;
		- ТОВ «Дайріс»;
		- ТОВ «Ділайн ЛТД»;
		- ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса»;
		- ТОВ «Приватленд»;
		- ТОВ з іноземними інвестиціями «Дан-панорама»;
		- ТОВ «Санаторій «Енергетик»;
		- ТОВ "Компанія з управління активами "Фінансовий Капітал";
		- ТОВ "Компанія з управління активами "Фінансовий Вектор";
		- ОСОБА_1
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		2.          У Відділі примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №59036926. До складу зазначеного виконавчого провадження входять виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року у справі № 796/165/2018, якою визнано і видано дозвіл на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерланди) від 02 травня 2018 року у справі ПТС № 2015-36 за позовом ТОВ «Еверест Істейт», ПП «Едельвейс-2000», ПАТ «Фортуна», ПАТ «ЮБК-Інвест», ТОВ «Нива - Тур», ТОВ «ІММЕ», ПП «Планета», ТОВ «Крим Дівелопмент», ПАТ «Аеробуд», ТОВ «Приватофис», ТОВ «Дайріс», ТОВ «Ділайн ЛТД», ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», ТОВ з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», ТОВ «Санаторій «Енергетик», ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Капітал», ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий Вектор» та ОСОБА_1 до Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, про стягнення сум в якості компенсації за відповідне нерухоме майно.
		3.          Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. (далі - державний виконавець) від 29 травня 2019 року у зведеному виконавчому провадженні № 59036926 описано та накладено арешт на майно: акції прості бездокументарні іменні, номінальною вартістю 10 грн, у кількості 5 080 310 373 штук, від загальної кількості акцій - 97,7726 %, міжнародний ідентифікаційний номер UA4000136329 , цінні папери ПАТ «Промінвестбанк» код ЄДРПОУ 00039002.
		4.          У подальшому зазначений пакет акцій було передано на реалізацію до АТ «Фондова біржа ПФТС». Аукціон з продажу цінних паперів, на які звернено стягнення, було призначено на 28 серпня 2019 року. Водночас, аукціон з продажу цінних паперів не відбувся у зв`язку з відсутністю заявок на участь в аукціоні. 
		5.          Не погоджуючись із діями Відділу щодо передачі до АТ «Фондова Біржа ПФТС» на реалізацію (передачі для проведення аукціону з продажу цінних паперів) акцій ПАТ «Промінвестбанк», ДКР «ВЕБ.РФ» звернулася до суду із адміністративним позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6.          Рішенням Окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		7.          Приймаючи рішення, суд першої інстанції вказав, що оскаржувані дії, спрямовані на реалізацію акцій, здійснює саме фондова біржа, а не державний виконавець, а тому державним виконавцем не вчинено протиправних дій в цій частині. Суд першої інстанції виходив також з того, законодавчими нормами не визначено обов`язок виконавця, перед реалізацією акцій банку, пересвідчитися в тому, що хоча б два потенційних покупця акцій отримали погодження Національного банку України на придбання у власність істотної участі у банку. Також суд першої інстанції зазначив, що приймаючи постанову про арешт та опис майна, державний виконавець керувався висновком спеціаліста в галузі міжнародного права, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії правових наук України Буроменського М.В. від 24 травня 2019 року, в якому зазначено, що відповідно до норм та звичаїв міжнародного права ВЕБ.РФ, який виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем держави настільки, що є її alter ego, і майном якого держава розпоряджається як своїм, є органом держави Російська Федерація. В зв`язку із наведеним, майно ДКР «ВЕБ.РФ», яке знаходиться на території України, може використовуватись для стягнення в рахунок боргів держави Російська Федерація.
		8.          Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції змінено, зазначено, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову ДКР «ВЕБ.РФ» є обставини, викладені у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2020 року залишено без змін.
		9.          Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, однак з інших мотивів. Вказав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Зазначив, що належним способом захисту прав ДКР «ВЕБ.РФ» від можливих порушень з боку державного виконавця під час вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому проваджені №59036926 є звернення до суду із позовом про визнання права власності на акції ПАТ «Промінвестбанк» і про зняття з них арешту. Оскарження в порядку адміністративного судочинства дій державного виконавця чи його окремих процесуальних рішень, вчинених вже після опису та арешту майна, не призведе до ефективного захисту та фактичного поновлення прав державної корпорації розвитку «ВЕБРФ», порушення яких вона обумовлює необхідність звернення до суду із цим позовом.
		 
		 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		10.          Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДКР «ВЕБ.РФ» звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		11.          Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
		12.          На думку представника позивача, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №815/2255/16, 05 червня 2019 року у справі №917/2267/14, від 27 березня 2019 року у справі №823/359/18, від 27 лютого 2020 року, 13 лютого 2020 року, від 12 грудня 2019 року, від 05 грудня 2019 року, від 28 лютого 2019 року у справі  №796/165/18.
		13.          У касаційній скарзі вказано, із посиланням на висновок Верховного Суду у постанові від 25 січня 2019 року у справі №796/165/18, що чинне законодавство України не передбачає ніяких правових підстав для настання відповідальності юридичної особи за зобов`язаннями її засновника та навпаки. Зазначено, що неприпустимим є звернення стягнення на майно юридичної особи за боргами її засновника.
		14.          Третіми особами подано відзив на касаційну скаргу, в якому просили рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
		15.          У відзиві вказано, що позивач фактично діє як агент Російської Федерації, а тому може відповідати за зобов`язаннями РФ на території України. Всі дії державного виконавця стосовно передачі до АТ «Фондова Біржа ПФТС» на реалізацію цінних паперів ПАТ «Промінвестбанк» є правомірними та такими, що виконані у суворій відповідності до норм законодавства України та з урахуванням норм міжнародного права.
		16.          Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказало про безпідставність та необґрунтованість доводів вказаної скарги. У відзиві наголошено, що державним виконавцем дотримано вимоги чинного законодавства при прийнятті рішень в рамках зведеного виконавчого провадження, а дії, спрямовані на реалізацію цінних паперів, на які звернено стягнення, здійснює саме фондова біржа, а не державний виконавець. 
		 
		 
		V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА 
		17.          Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18.          Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		 
		Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		 
		Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. 
		19.          Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		20.          Відповідно до частини першої статті 13 Закону N 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		21.          Згідно із частиною першою статті 48 Закону N 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		 
		Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
		22.          Частинами першою-третьою статті 59 Закону N 1404-VIII визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		 
		У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
		 
		Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
		 
		У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
		23.          Частинами першою, другою статті 74 Закону N1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		 
		Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		24.          Процедуру реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення, які можуть бути допущені до торгівлі на фондовій біржі відповідно до законодавства, регулює Порядок реалізації на фондовій біржі цінних паперів, на які звернено стягнення, затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 25 грудня 2012 року N 1853 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2013 року за N 159/22691; далі - Порядок N 1853).
		25.          Підпунктами 2.1., 2.2. Порядку N 1853 передбачено, що для проведення аукціону орган державної виконавчої служби або приватний виконавець укладає договір про проведення аукціону з фондовою біржею.
		 
		Орган державної виконавчої служби або приватний виконавець укладає договір з торговцем цінними паперами (продавцем), якому доручає реалізацію цінних паперів на фондовій біржі за визначену винагороду за надані послуги з реалізації цінних паперів, на які звернено стягнення.
		 
		Винагорода встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота та становить не більше трьох відсотків від продажної ціни лота.
		 
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26.          08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року           N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).
		27.          Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.
		28.          ДКР «ВЕБ.РФ» подала до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у жовтні 2020 року.
		29.          Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.
		30.          Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		31.          Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.
		32.          Предметом спору у даній справі є дії державного виконавця щодо передачі на реалізацію арештованого майна (акцій).
		33.          Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про законність дій державного виконавця та обрання позивачем не належного способу захисту.
		34.          Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
		35.          Статтею 18 Закону N1404-VIII на виконавця покладено обов`язок вживати, визначені законодавством заходи примусового виконання рішень, зокрема, ефективно, своєчасно та в повному обсязі.
		36.          Відповідно до статті 10 Закону N1404-VIII звернення стягнення на цінні папери є одним із заходів примусового виконання рішення. 
		37.          У свою чергу, статтею 59 Закону N1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно включає:
		-арешт
		-вилучення
		-реалізацію.
		38.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що для реального виконання рішення у зведеному виконавчому провадженні №59036926 державним виконавцем постановою від 29 травня 2019 року накладено арешт на спірні акції. 
		39.          Після накладення арешту державним виконавцем вчинено дії, які визначені Законом N1404-VIII, для подальшого вчасного та ефективного виконання рішення у виконавчому провадженні, а саме - передача спірного пакету акцій на реалізацію до фондової біржі. Таким чином, оскаржувані дії державного виконавця з приводу реалізації арештованого майна є законними.
		40.          Також Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з приводу обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права. 
		41.          З аналізу статті 59 Закону N1404-VIII вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
		42.          Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із цим позовом стало здійснення передачі на реалізацію акцій, на які накладено арешт.
		43.          Позивач, зазначаючи про протиправність дій відповідача, фактично вказує на протиправність арешту на майно.
		44.          Оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, не призведе до належного захисту прав позивача, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону N1404-VIII.
		45.          Належним способом захисту в даному випадку прав позивача на спірні акції є оскарження постанови державного виконавця про накладення арешту.
		46.          Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15. 
		47.          При цьому, колегія суддів наголошує, що в даному випадку неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не свідчить про розгляд справи неповноважним судом в порядку адміністративного судочинства, а лише констатує неможливість в порядку саме адміністративного судочинства захистити права позивача, враховуючи предмет позову та фактичні підстави звернення до суду.
		48.          Є безпідставними доводи скаржника щодо незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 05 червня 2019 року у справі №12-32гс19, від 30 травня 2018 року у справі №815/2255/16, від 27 березня 2019 року у справі №823/359/18. У вказаних справах Верховний Суд здійснив формування правового висновку щодо підвідомчості спорів адміністративним судам у випадку оскарження дій, рішень виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження. У справі, що розглядається, позивачем правильно було обрано суд адміністративної юрисдикції для оскарження дій державного виконавця стосовно реалізації майна. Однак, фактично позовні вимоги ДКР «ВЕБ.РФ» направлені на зняття арешту з майна, яке, на думку позивача, належить йому, а не боржнику у виконавчому провадженні. У свою чергу, враховуючи вимоги статті 74 Закону N1404-VIII та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12 лютого 2020 року у справі №813/1341/15) в порядку адміністративного судочинства, оскаржуючи дії державного виконавця, зняття арешту не відбудеться.
		49.          Також є безпідставними доводи скаржника щодо невідповідності висновку суду апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні правовим позиціям, викладеним в постановах від 27 лютого 2020 року, 13 лютого 2020 року, від 12 грудня 2019 року, від 05 грудня 2019 року, від 28 лютого 2019 року у справі №796/165/18, оскільки у цих справах цивільний суд закрив провадження, внаслідок оскарження дій виконавця особою, що не є стороною виконавчого провадження.
		50.          У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №796/165/18, на яку також посилається представник позивача у касаційній скарзі, правовідносини не є подібними до спірних, оскільки у вказаній справі особа, яку помилково зазначили боржником виконавчого провадження, оскаржує постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту.
		51.          Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги.
		52.          Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		53.          Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
		 
		VII СУДОВІ ВИТРАТИ
		54.          З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		55.          Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 640/857/20 - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді                                                                                          О.В. Калашнікова
		          
		                                                                                          М.В. Білак
		 
		                                                                                          О.А. Губська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...