Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/12140/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2021. Зареєстровано: 09.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.07.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: 2-о/161/229/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/12140/21 
		Провадження № 2-о/161/229/21 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 липня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі: 
		головуючого  судді                        Кихтюка Р.М.,
		секретаря                                 Демчук Т.В.,
		за участю заявника                          ОСОБА_1 ,
		представника заявника                          ОСОБА_2 ,
		заінтересованої особи -                         ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, - 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
		Свою заяву обґрунтовує тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірваний рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.03.2021 року.
		Вказує, що на даний час вони проживають разом, оскільки іншого житла у неї немає. При цьому, впродовж тривалого часу вона зазначає фізичного та психологічного насильства від колишнього чоловіка, від побоїв до публічних принижень.
		Вказує, що з приводу систематичних погроз ОСОБА_3 вона неодноразово зверталась в правоохоронні органи і відносно нього були складені протоколи за ст. 173-2 КУпАП та його притягували до адміністративної відповідальності та були видані заборонні приписи. Однак, після притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 продовжує чинити на неї психологічний тиск.
		У зв`язку з чим, просить суд ухвалити рішення про видачу обмежувального припису стосовно кривдника ОСОБА_3 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме: заборонити перебування в місці спільного проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця її проживання (перебування), інших місць частого відвідування; заборонити контактувати з нею особисто, вести листування, телефонні переговори та контактувати через інші засоби зв`язку і через третіх осіб. Обмежувальний припис видати строком на 6 місяців.
		Заявник та її представник в судовому засіданні заяву підтримали з підстав, викладених у ній, просили її задовольнити.
		Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив, суду пояснив, що всі сварки провокує колишня дружина.
		Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»під домашнім насильством - розуміються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Судом з`ясовано, що між сторонами протягом тривалого періоду часу та систематично виникають конфлікти і сварки, що стверджується чисельними зверненнями заявника до правоохоронних органів. При цьому, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.03.2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 35).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».
		Статтею 21Закону України«Про запобіганнята протидіюдомашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
		Частинами 2, 3, 4 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
		Згідно ст.350-6ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбаченихЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»на строк від одного до шести місяців.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
		- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
		- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
		- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		Відповідно до частин першої, другої статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеномуЗакону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
		На підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків), суд прийшов до висновку про наявність високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства та можливе настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними, відтак обмеження прав кривдника у вигляді заходів тимчасового обмеження прав щодо заборони ОСОБА_3 перебувати в місці проживання, перебування ОСОБА_1 1 є підставним.
		А тому, посилання ОСОБА_3 про те, що квартира у якій проживає заявниця, належить їм на праві спільної приватної власності, яке не може бути порушеним, суд до уваги не приймає, оскільки тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві власності вживається судом з метою забезпечення безпеки ОСОБА_1 , а відтак є легітимним заходом втручання у права та свободи ОСОБА_3 . 
		Таким чином, заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, а також зважаючи особу ОСОБА_3 , який притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім`ї та вчиняв інші дії, які вказують на систематичне і тривале втручання в особисте життя заявника, то суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню та до останнього слід застосувати певні обмеження, викладені заявником.
		Згідно ч. 4 ст.350-6ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
		Керуючись ст.ст. 350-1  350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -
		в и р і ш и в:
		Заяву задовольнити.
		Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме:
		- заборонити перебування в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		- заборонити наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;
		- заборонити контактувати з ОСОБА_1 особисто, вести листування, телефонні переговори та контактувати через інші засоби зв`язку і через третіх осіб.
		Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяць.
		Копію рішення направити Луцькому РУП ГУНП у Волинській області для взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на профілактичний облік та до виконавчого комітету Луцької міської ради.
		Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
		Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...