Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/146/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2021. Зареєстровано: 14.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/991/175/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52016000000000312

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 707/146/17
		Номер провадження 1-кп/991/175/19
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 липня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді                     ОСОБА_1 ,
		суддів                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		прокурора                         ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого                     ОСОБА_7 ,
		його захисника                    адвоката ОСОБА_8 ,
		представника потерпілого - Будищенської
		сільської ради Черкаського району             ОСОБА_9 ,
		спеціаліста                         ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000312 від 01 вересня 2016 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Макіївка Донецької області, громадянина України, адвоката, одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»,
		В С Т А Н О В И В :
		І. Історія провадження
		1.1. Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року були встановлені підстави для передачі кримінального провадження № 52016000000000312, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 вересня 2016 року, з Соснівського районного суду міста Черкаси до Вищого антикорупційного суду (т. 6, а.с. 60-61).
		19 листопада 2019 року на виконання ухвали Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду із Соснівського районного суду міста Черкаси надійшли матеріали зазначеного кримінального провадження.
		Ухвалою суду від 21 листопада 2019 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 18 березня 2020 року  судовий розгляд (т. 6, а.с.101-102; т. 7, а.с. 20-24).
		ІІ. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_7 і визнано судом недоведеним
		2.1. Першим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України 25 травня 2016 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000001311 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (у подальшому - КК України).
		Постановою заступника начальника управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України від 26 липня 2016 року ОСОБА_7 включено до групи слідчих у кримінальному провадженні №42016000000001311, а отже, він був наділений повноваженнями слідчого, передбаченими статтею 40 Кримінального процесуального кодексу України (у подальшому - КПК України).
		29 липня 2016 року ОСОБА_7 разом зі старшим оперуповноваженим ВБКОЗ Служби безпеки України ОСОБА_12 та з понятими ОСОБА_13 і ОСОБА_14 прибув у Черкаську область з метою проведення обшуку у межах кримінального провадження №42016000000001311.
		Того ж дня, в період часу з 13 по 16 годину, проводячи обшук на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у домоволодінні ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 , та беручи участь у затриманні підозрюваної ОСОБА_15 у межах зазначеного кримінального провадження №42016000000001311, ОСОБА_7 , використовуючи своє службове становище та надані чинним законодавством повноваження слідчого, передбачені статтями 40, 234 КПК України, маючи можливість безперешкодно відкривати закриті приміщення, сховища з метою відшукання знаряддя вчиненого кримінального правопорушення або інших об`єктів під час обшуку, віднайшов скретч-картки в кількості 22 штуки на бензин марки А-92 «Авіас» номіналом по 15 літрів кожна (усього на 330 літрів). При цьому в ОСОБА_7 виник злочинний умисел на протиправне заволодіння вказаними вище скретч-картками.
		Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, діючи умисно, ОСОБА_7 29 липня 2016 року у період часу з 13 до 16 години, перебуваючи у домоволодінні ОСОБА_15 за вказаною вище адресою, у зв`язку з виконанням згідно з пунктом 2 частини другої статті 40 КПК повноважень слідчого, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, свідомо порушуючи вимоги частини четвертої статті 236 КПК України, з метою незаконного збагачення, користуючись відсутністю очевидців, заволодів зазначеними вище скретч-картками в кількості 22 штуки на бензин марки А-92 «Авіас» номіналом по 15 літрів кожна (усього на 330 літрів), із яких 19 скретч-карток  на бензин марки А-92 «Авіас» номіналом по 15 літрів кожна (усього на 285 літрів) загальною вартістю 4 039,21грн, які відповідно до договору поставки від 12 лютого 2016 року №893, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Авіас» та Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області, належали сільській раді на праві власності, та 3 скретч-картки  на бензин марки А-92 «Авіас» номіналом по 15 літрів кожна (усього на 45 літрів) загальною вартістю 765грн, які належали ОСОБА_15 .
		Указані скретч-картки мали такі індивідуальні номери: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 .
		Таким чином, ОСОБА_7 , заволодівши шляхом зловживання своїм службовим становищем зазначеними 22 скретч-картками на бензин марки А-92 «Авіас», завдав Свидівоцькій сільській раді Черкаського району Черкаської області шкоду в розмірі 4039,21грн та ОСОБА_15  у розмірі 765грн, відповідно.
		У подальшому, після заволодіння вказаними скретч-картками на бензин у кількості 22 штуки шляхом зловживання своїм службовим становищем, ОСОБА_7 розпорядився ними, у тому числі використовуючи 7 скретч-карток по 15 літрів кожна 13, 17, 19 та 22 серпня 2016 року на автозаправній станції ANP по вулиціВ. Чорновола, будинок 1 у місті Києві для заправлення автомобіля HYUNDAI GENESIS COUPE, державний номерний знак НОМЕР_23 , який перебував у його фактичному користуванні.
		Крім того, однією скретч-карткою на 15 літрів ОСОБА_7 розпорядився, передавши її своїй дружині ОСОБА_16 , яка 29 серпня 2016 року, перебуваючи на тій же автозаправній станції ANP по вулиціВ. Чорновола, будинок 1 у місті Києві, використала вказану скретч-картку для заправлення автомобіля JAGUAR-X TYPE, державний номерний знак НОМЕР_24 , який належить їй на праві власності.
		2.2. Таким чином, за версією сторони обвинувачення, своїми умисними діями, які полягали у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 191 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		ІІІ. Позиція сторони захисту
		3.1. Обвинувачений ОСОБА_7 не визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Під час допиту повідомив, що з березня 2016 року працював на посаді слідчого у Департаменті розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України і був включений у групу слідчих з розслідування кримінального провадження у відношенні ОСОБА_15 , у межах якого йому було доручено проведення обшуку за місцем її проживання. 29 липня 2016 року, коли група приїхала до місця проведення слідчих дій  Черкаської області, для надання допомоги за кожним слідчим було закріплено оперуповноваженого Служби безпеки України, зокрема, ОСОБА_7 було призначено ОСОБА_12 . 
		Зі слів обвинуваченого, коли вони приїхали до домоволодіння ОСОБА_15 , то спочатку помилилися і зайшли на подвір`я її сина ОСОБА_17 , а потім він провів їх до подвір`я своєї матері - ОСОБА_15 . ОСОБА_7 оголосив ОСОБА_15 ухвалу слідчого судді про дозвіл на обшук, а інші працівники почали оформлювати затримання ОСОБА_15 . ОСОБА_7 вписали у протокол затримання, оскільки він був присутнім при цьому. 
		Як повідомив ОСОБА_7 , у ході затримання ОСОБА_15 було надано можливість зібрати речі, і вона з цією метою пішла у спальну кімнату будинку, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_12 зайшли з нею. ОСОБА_12 почав обшук, під час проведення якого, крім іншого, у шухляді під телевізором було виявлено картки на бензин, скільки їх там було ніхто не рахував. ОСОБА_15 повідомила, що ці картки призначені для заправки службового автомобілю сільської ради, і ОСОБА_12 поклав картки назад до шухляди, оскільки вони не були зазначені у переліку речей, які відповідно до ухвали слідчого судді підлягали відшуканню. Обшук домоволодіння продовжувався за годинниковою стрілкою, після обшуку у будинку було оглянуто подвір`я, перевірено горище, за наслідком чого учасники слідчої дії повернулися до зальної кімнати будинку складати протокол обшуку. Сам обшук тривав близько 20 хвилин, складання протоколу  близько 40 хвилин. Обвинувачений стверджував, що під час обшуку поняті постійно знаходилися поруч із ним. та ОСОБА_12 , що виключало можливість таємного заволодіння талонами на пальне. Крім того, під час складання протоколу була присутньою дружина ОСОБА_17 , яка разом з останнім пересувалася по будинку без будь-яких перешкод з огляду на те, що обшук вже закінчився.
		Після завершення обшуку, всі вийшли з будинку, а ОСОБА_17 закрив двері на ключ. ОСОБА_7 вказав, що він виходив першим, інші йшли за ним. Протягом допиту обвинувачений наполягав, що навіть не тримав талони на пальне у руках.
		Як зазначив обвинувачений, на початку серпня 2016 року він поблизу кафе «Батоно», яке знаходиться неподалік від його місця роботи, купив талони на бензин у незнайомого чоловіка. Обвинувачений припускає, що цим чоловіком міг бути або представник сільської ради, або працівник Національного антикорупційного бюро України (у подальшому - НАБУ). 
		ОСОБА_7 зазначив, що протягом слідства неодноразово намагався пояснити свою позицію, однак його відмовлялися допитувати, а пізніше він вирішив відстоювати свою правоту у суді. Також ОСОБА_7 просив слідчих вилучити та дослідити всі записи з камер відеоспостереження на АЗС та, враховуючи похибку часу на відеозаписах, показати йому, що відбувалося на АЗС через 40 хвилин від моменту зйомки, оскільки, на його думку, будь-яка особа, маючи вказані талони на пальне та знаючи, що на вказаній АЗС він постійно заправляє свій автомобіль, могла інсценувати видимість того, що ці талони використав саме обвинувачений. Також ОСОБА_7 просив детектива вилучити відеозаписи із камер спостереження поблизу кафе «Батоно», однак детектив цього не зробив.
		Обвинувачений повідомив, що постійно заправляв автомобіль пальним за допомогою талонів різних постачальників, і не пам`ятає їх зовнішніх ознак, де та коли саме він міг використати талони. 
		Також обвинувачений зазначив, що пов`язує порушення стосовно нього кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, з конфліктом, який виник між двома органами  Генеральною прокуратурою України та НАБУ у серпні 2016 року.
		Наполягав на тому, що стенограма його розмови у кабінеті ОСОБА_18 підтверджує його необізнаність про те, що вказані талони «проблемні», однак він неодноразово розмовляв із ОСОБА_18 , у тому числі щодо вказаного питання, тому не може сказати, чи відповідає стенограма розмові, що фактично відбулась між ними. 
		3.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 у своїх промові під час судових дебатів зазначив, що обвинувачення ОСОБА_7 ґрунтується на припущеннях і не підтверджується належними і допустимими доказами. Свою позицію захисник ОСОБА_8 обґрунтовує наступним:
		3.2.1. викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення не відповідають правовій кваліфікації кримінального правопорушення, і як наслідок, формулювання обвинувачення є неправильним. В обвинувальному акті зазначено об`єктивну сторону іншого злочину, а саме злочину, передбаченого статтею 185 КК України;
		3.2.2. виходячи з пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, у ньому відсутня об`єктивна сторона злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, а саме не встановлено, як саме ОСОБА_7 зловживав своїм службовим становищем та чи був наділений правом оперативного управління скретч-картками особисто або через інших осіб;
		3.2.3. кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 носить очевидно замовний характер з боку керівництва НАБУ, а підставою для його порушення була помилкова заява ОСОБА_15 від 01 вересня 2016 року, яку детективи НАБУ змусили її подати. 20 грудня 2016 року ОСОБА_15 подала до НАБУ заяву про відсутність матеріальної шкоди та відмову від статусу потерпілої, а 31 січня 2017 року  склала у нотаріуса заяву, у якій підтвердила факти, викладені стороною захисту;
		3.2.4. сторона обвинувачення проігнорувала положення Конституції України і КПК України та навмисно допустила порушення вимог статті 216 КПК України. Так, на думку захисника ОСОБА_8 , це кримінальне провадження непідслідне детективам НАБУ, а тому всі докази, отримані в його межах, є недопустимими з огляду на положення пункту 2 частини третьої статті 87 КПК України. Аналогічні доводи були викладені у клопотанні про визнання доказів недопустимими (т. 7, а.с. 51-57);
		3.2.5. протокол огляду від 01 березня 2017 року, яким здійснено огляд відеозаписів (відеофайлів) від 26 вересня 2016 року, записаних на компакт-диск «Verbatim» DVD-R, серійний номер ZE4929-DVD-T47D, що отримані під час тимчасового доступу до відеореєстратора Hikvision DS-7204HGHI-SH, який у свою чергу вилучено в ході обшуку в Департаменті Генеральної прокуратури України по вулиці С. Петлюри, 7/9 у місті Києві, та оглянуті відеофайли є недопустимими доказами з огляду на таке.
		На відеозаписах зафіксоване приватне спілкування двох осіб, втім стороною обвинувачення не надано доказів того, що таке втручання у приватне спілкування здійснено з відповідного дозволу суду у порядку частини першої статті 258 КПК України.
		Аналогічні доводи були викладені у клопотаннях про визнання доказів недопустимими (т. 7, а.с. 170-172, 196-198);
		3.2.6. показання свідків не підтверджують версію сторони обвинувачення про винуватість ОСОБА_7 та його причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, а навпаки, свідчать про обставини, що виправдовують обвинуваченого;
		3.2.7. зазначений в обвинувальному акті розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не відповідає дійсності та взагалі відсутній, отже відсутні потерпілі у цьому кримінальному провадженні. Вказане, на думку захисника ОСОБА_8 , підтверджується, зокрема, висновками експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 6720/18-45 від 30 березня 2017 року, № 21902/16-45 від 20 червня 2017 року та актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Свидівоцької сільської ради з 01 січня 2015 року по 21 грудня 2016 року № 15-31/03 від 16 лютого 2017 року.
		IV. Докази, які надані стороною обвинувачення і стороною захисту
		4.1. В ході судового розгляду на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину прокурор посилався на наступні документи та показання свідків, допитаних безпосередньо у судовому засіданні:
		щодо наявності у ОСОБА_7 статусу службової особи у розумінні частини третьої статті 18 КК України, а також статусу слідчого у кримінальному проваджені №42016000000001311
		 
		4.1.1. копія присяги працівника прокуратури, відповідно до якої 03 лютого 2011 року ОСОБА_7 склав присягу працівника прокуратури, а отже, з огляду на положення частини першої статті 36 Закону України «Про прокуратуру», набув повноважень прокурора (т. 4, а.с.4);
		4.1.2. наказ Генерального прокурора України №666-ц від 07 червня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_7 був призначений старшим слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Генеральної прокуратури України (т. 4, а.с. 7);
		4.1.3. копії витягів з кримінального провадження № 42016000000001311 від 25 травня 2016 року та від 26 липня 2016 року з попередньою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 27, частиною четвертою статті 368 КК України (т. 3, а.с. 60, 61, 70);
		4.1.4. копія постанови про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі від 26 липня 2016 року, відповідно до якої проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000001311 було доручено слідчій групі у складі, зокрема, слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 (т. 3, а.с. 62-64);
		щодо обставин проведення обшуку у домоволодінні ОСОБА_15 .
		 
		4.1.5. копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, відповідно до якої, зокрема, слідчим слідчої групи, прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42016000000001311 від 25 травня 2016 року та оперативним працівникам за дорученням слідчого було надано дозвіл на проведення обшуку житла та складових частин цього приміщення за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_4 , з метою відшукання та вилучення речей і документів, а саме: документів щодо передачі у власність або оренду земельних ділянок в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, пластикових банківських карток та ключів від банківських скриньок, мобільних телефонів, SIM-карток, інших пристроїв зв`язку, комп`ютерів та електронних носіїв інформації (планшети, флеш-карти, флеш-накопичувачі, системні комп`ютерні блоки, диски), чорнових записів, блокнотів, рукописних нотаток, та на друкованих носіях (т. 3, а.с. 84);
		 
		4.1.6.копія протоколуобшуку від29липня 2016року,відповідно доякого уперіод часуз 13години 45хвилин до15години 30хвилин старшийслідчий вособливо важливихсправах Генеральноїпрокуратури України ОСОБА_7 за участістаршого оперуповноваженогоВБКОЗ УправлінняСБУ вЧеркаській області ОСОБА_12 у присутностіпонятих ОСОБА_13 та ОСОБА_19 ,провів обшукза місцеммешкання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_4 ,в ходіякого буловиявлено тавилучено ноутбукмарки «ASUS»,три банківськікартки,мобільний телефонмарки «Samsung»,службове посвідченняна ім`я ОСОБА_15 .У протоколіобшуку окремозазначено,що,крім переліченихречей тадокументів,цінності тагрошові коштине вилучались.Допротоколу доданодокладний описвилученого майна (т. 3, а.с. 71-76);
		4.1.7. протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 29 липня 2016 року, складений прокурором ОСОБА_20 , відповідно до якого о 12 годині 39 хвилин було затримано ОСОБА_15 . Як зазначено у протоколі, затримання відбулося за адресою: АДРЕСА_3 , та при ньому був присутній слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 (т. 3, а.с.91-96);
		4.1.8. протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, а також довідка про результати проведення впізнання від 16 вересня 2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 заявив, що він впізнає особу, яка зображена на фото № 2, як працівника прокуратури, який проводив обшук 29 липня 2016 року в домоволодінні ОСОБА_15 та складав протокол обшуку. У довідці детектива НАБУ ОСОБА_21 зазначено, на фото № 2 зображений старший слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 221-224);
		4.1.9. свідок ОСОБА_15 під час допиту повідомила обставини проведення обшуку в її домоволодінні. Зазначила, що станом на липень 2016 року обіймала посаду Свидівоцького сільського голови. У той же період у зв`язку із кримінальним провадженням, яке розслідувалося Генеральною прокуратурою України за підозрою в отримані нею хабаря, було проведено обшук у належному їй домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 . На початку обшуку її було затримано та згодом доставлено до слідчого ізолятора у місті Києві. 
		Також свідок зазначила, що сільська рада на регулярній основі придбавала талони на пальне у ТОВ «Торговий дім «Авіас». Зазвичай, у зв`язку з відсутністю сейфу, ці талони зберігалися у приміщенні сільської ради у тумбочці, а коли ОСОБА_15 надовго залишала місце роботи, зокрема, під час відпустки, вона вказані талони забирала та зберігала їх вдома.
		Зі слів ОСОБА_15 , під час обшуку були присутні співробітники правоохоронних органів, обставин його проведення вона не пам`ятає. Наскільки їй відомо, під час обшуку жодні речі, у тому числі скретч-картки на пальне, не виявлялися та не вилучалися.
		Зникнення цих карток свідок виявила вже згодом, коли повернулася з Києва. В той час вона подумала, що загубила їх внаслідок власної недбалості та компенсувала їх нестачу, сплативши вартість пального на рахунок сільської ради, з огляду на що сільська рада відмовилась від статусу потерпілого.
		З приводу заяви про вчинення кримінального правопорушення за фактом крадіжки під час обшуку талонів на пальне свідок повідомила, що написала її за порадою адвоката у зв`язку з тим, що хотіла помститися працівникам правоохоронних органів. 
		Пізніше в ході допиту свідок ОСОБА_15 повідомила, що написала заяву з метою зміни підслідності кримінального провадження, що розслідувалося відносно неї, оскільки, на думку її адвоката, НАБУ у цьому випадку могло витребувати кримінальне провадження у Генеральної прокуратури. Протягом декількох місяців цього не відбулось, і вона подумала, що даремно обмовила людину [обвинуваченого]. 
		Належність їй підпису у заяві про вчинення кримінального правопорушення (т. 1, а.с.200-212), яку було пред`явлено свідку під час допиту, підтвердила, однак повідомила, що вказана заява має інший зміст, ніж та, яку вона писала. Крім того, додатки до вказаної заяви вона не долучала, оскільки ці додатки є відомостями сільської ради, і вона не мала до них доступу, оскільки була відсторонена від посади. Оформленням заяви займався адвокат. 
		Про факт використання вказаних карток у місті Києві їй відомо, але вона не пам`ятає, з яких джерел. 
		Також слід зазначити, що свідок ОСОБА_15 під час її допиту неодноразово давала різні відповіді на одні й ті ж самі питання. Крім того, на значну кількість питань свідок не відповіла, пославшись те, що не пам`ятає обставин;
		4.1.10. свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що він працював на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю управління СБУ у Черкаській області та влітку 2016 чи 2017 року був залучений для оперативного супроводу проведення слідчої дії, а саме обшуку, разом зі службовими особами ГПУ. Зазначив, що він мав зайти на адресу, забезпечити проведення слідчої дії, шукати заборонені предмети та предмети, вказані в ухвалі суду, про деталі кримінального провадження, в межах якого проводився обшук, він дізнався в день проведення цієї слідчої дії, а саме, що воно стосувалось вимагання за виділення земельної ділянки у якоїсь особи неправомірної вигоди головою села Свидівок, прізвище якої ОСОБА_22 .
		Під час обшуку були присутні він, прокурор ГПУ, двоє понятих та син голови Свидівоцької сільської ради, але коли вони зайшли до домоволодіння, то там були ще співробітники ГПУ та Вовк, яка збирала речі, оскільки після затримання на місці злочину її повинні були конвоювати до СІЗО в місті Києві. Коли Вовк з іншими працівниками ГПУ поїхала, вони розпочали обшук. 
		Свідок ОСОБА_12 повідомив, що під час обшуку у одній з кімнат було знайдено кілька банківських карток, сім-карток, одна чи дві флешки, ноутбук та прикраси. Вказав, що у цій кімнаті у стінці на полиці з широкими шухлядами він також знайшов скретч-картки «Авіас» на бензин у кількості 15-20 штук, які були запаковані у індивідуальні пакетики, показав їх понятим. Зазначив, що скретч-картки були на 92 чи 95 бензин, по 10-15 л кожна картка, загальний об`єм або 300 л, або 600 л. Син голови Свидівоцької сільської ради повідомив їм, що ці картки належать сільській раді, але чому вони знаходилися в них вдома, син повідомити не зміг. Після цього, свідок вказав, що чи він, чи співробітник ГПУ поклав картки чи перед телевізором, чи на антресолі. 
		Свідок не пам`ятав, куди вони під час обшуку клали речі, які виявляли та планували вилучати, а також, чи виходив хтось з кімнати під час обшуку. Свідок ОСОБА_12 показав, що коли вони закінчили обшук, то чи він чи співробітник ОСОБА_23 принесли з кімнати, де були виявлені скретч-картки, в іншу кімнату речі, які планували вилучати, і там же склали протокол обшуку та запакували вилучені речі у пакети, на яких поняті поставили свої підписи. Також повідомив, що під час обшуку була присутня невістка затриманої ОСОБА_15 .
		Свідок повідомив, що після завершення слідчої дії вони взулися та покинули будинок. Свідок звернув увагу, що коли він взувався, то підняв голову і в кімнаті на полиці щось лежало, йому здалося, що то лежали скретч-картки, і до слідчого експерименту думав, що то те місце, де скретч-картки були залишені, але після слідчого експерименту зрозумів, що з місця, де він взувався, не видно те місце на полиці, де картки були залишені. 
		Свідок зазначив, що в процесі документального оформлення результату обшуку він та співробітник ГПУ виходили з будинку палити, але вони це робили поодинці. 
		Після завершення слідчої дії всі покинули будинок: спочатку вийшов він з понятим, а за ними співробітник ГПУ з сином Вовк. 
		Свідок зазначив, що скарг щодо проведення обшуку не надходило. Наголосив, що співробітник ГПУ не пропонував йому заволодіти скретч-картками, та він не бачив, щоб співробітник ГПУ заволодів скретч-картками особисто;
		4.1.12. протокол проведення слідчого експерименту від 07 жовтня 2016 року з додатком, у якому зазначено про спростування показань свідка ОСОБА_12 щодо фактичної можливості побачити скретч-картки на бензин А-92 «Авіас», які знаходились на шухляді зліва від телевізора під час залишення домоволодіння ОСОБА_15 29 липня 2016 року, а також встановлено, що свідок ОСОБА_12 бачив ікону, яка знаходилась на шухляді справа від телевізора (т. 1, а.с. 225-230);
		4.1.13. свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що у 2016 році чи то навесні, чи то восени (точно не пам`ятає) правоохоронними органами його було залучено до проведення слідчих дій в якості понятого під час обшуку приміщення будинку голови Свидівоцької сільської ради, яку звали ОСОБА_24 , прізвище чи ОСОБА_22 чи ОСОБА_25 .
		Свідок повідомив, що під час обшуку в будинку були присутні він, його одногрупник ОСОБА_26 , який також був залучений в якості понятого, службова особа СБУ та службова особа ГПУ, а також син голови Свидівоцької сільської ради. Зазначив, що на початку обшуку близько 30 хвилин в приміщенні будинку також були голова Свидівоцької сільської ради та ще якійсь 2-3 особи. Голова зібрала речі та разом з вказаними особами покинула приміщення будинку. 
		Обшук проводили один співробітник СБУ та один співробітник ГПУ. В ході обшуку було вилучено флешкартки, флеш-носії для комп`ютера, банківські картки, телефон. Також в ході обшуку, він не пам`ятає ким, були виявлені в шафі за дверкою в пакеті скретч-картки на пальне. Зазначив, що він не пам`ятає, щоб картки хтось рахував, але вони були складені одна на одну товщиною близько 2-3 см. Він не розгледів на скретч-картках вид пального та АЗС, на якій ними можна було скористатися. Всі виявлені та важливі для досудового розслідування речі клали на ліжко, куди й спочатку поклали скретч-картки, а коли голова Свидівоцької сільської ради повідомила, що вказані скретч-картки належать Свидівоцькій сільській раді та призначені для заправки службових автомобілів, то їх поклали назад на місце, де вони були виявлені. 
		Коли закінчили обшук у кімнаті, де були виявлені скретч-картки, то всі практично одночасно з цієї кімнати вийшли до вітальні, потім службові особи, які проводили обшук, повернулися до кімнати, щоб забрати з ліжка речі, які планували вилучати, після чого у вітальні почали складали документи за результатами проведеного обшуку, опечатували вилучені речі, а він та інший понятий ставили свої підписи. 
		Свідок вказав, що втрачав службових осіб, які проводили обшук, з поля зору тоді, коли вони поверталися до кімнати забирати з ліжка речі, які планували вилучати, та коли виходили на вулицю палити. Звернув увагу, що коли службові особи повернулися до кімнати, то він не міг бачити повністю їх дії, оскільки ліва частина кімнати, в тому числі телевізор, знаходилася поза зоною його видимості. 
		Свідок ОСОБА_14 зазначив, що він не пам`ятає, в якій послідовності учасники обшуку покидали будинок, а також наголосив, що він не бачив, щоб слідчий заволодів скретч-картками та будь-якої розмови про їх привласнення він не чув. Водночас вказав, що в ході обшуку не було такого, щоб голова Свидівоцької сільської ради та особи, які знаходилися з нею, перебували самі у кімнаті, в якій були виявлені скретч-картки;
		4.1.14. свідок ОСОБА_13 під час допиту повідомив суду, що у серпні 2016 року він залучався в якості понятого до проведення обшуку у будинку голови села Свидівок. Наскільки пам`ятає свідок, обшук проводився у зв`язку з корупційним діянням, пов`язаним із незаконним продажем земельних ділянок. Будинок був на два господаря: одна половина будинку, у якій безпосередньо проводилася слідча дія, належала сільському голові, інша  її синові. Обшук проводився у такому порядку: спочатку у спальні, потім у кухні, вітальні, ванній, коридорі, а після цього у вітальні складався та підписувався протокол обшуку. 
		Під час обшуку, як повідомив свідок, у будинку були присутні працівники Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України, інший понятий ОСОБА_27 , а також син сільського голови. На початку обшуку, зокрема, під час обшуку у спальні, була присутня сільський голова, однак пізніше свідок її не бачив. В ході обшуку виявили та вилучили інформаційні носії, у тому числі флешки, а також мобільні телефони. 
		Свідок зазначив, що під час обшуку у спальні у шухляді комоду були виявлені картки (талони) на пальне, які були загорнуті у пакет. Сільський голова, яка була присутня в цей час в кімнаті, повідомила, що ці картки належать сільській раді та не мають відношення до кримінального провадження. З огляду на це, вони не оглядалися, до протоколу обшуку не вносилися та не вилучалися. Картки тимчасово, на час обшуку у шухляді, поклали на край комоду, а потім їх повернули назад.
		Під час обшуку присутні особи не залишали приміщення, окрім сина сільського голови, який виходив покурити. Працівники служби безпеки та прокуратури весь час знаходилися у кімнаті поряд зі свідком, а коли відлучалися у інші кімнати, брали із собою одного з понятих.
		Під час складання протоколу всі учасники знаходились у вітальні, з якої було видно вхід до спальні, де були залишені картки на пальне, до спальні ніхто не заходив та з неї не виходив. Після закінчення слідчої дії учасники обшуку залишили будинок через коридор у такому порядку: спочатку вийшов ОСОБА_13 із працівником Служби безпеки, потім інший понятий, а після них син сільського голови із працівником прокуратури. З коридору вхід до спальні не було видно, оскільки коридор був у формі літери «Г», однак учасники виходили один за одним, протягом декількох секунд. 
		Свідок не бачив, щоб хтось із учасників слідчої дії заволодів картками на пальне, про цей факт йому стало відомо вже рік потому під час допиту його в якості свідка з цього приводу;
		4.1.15. свідок ОСОБА_20 повідомила суду, що в липні 2016 року вона працювала на посаді прокурора відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ, а ОСОБА_7 працював на посаді слідчого у цьому ж департаменті. Свідок поінформувала суд, що вона входила до групи прокурорів у кримінальному провадженні за фактом отримання неправомірної вигоди головою Свидівоцької сільської ради Вовк. Свідок зазначила, що її було залучено до затримання вказаної особи, яке відбувалося вдома в останньої. Також повідомила, що разом з нею в будинку були ОСОБА_7 , який проводив обшук, її керівник  начальник відділу ОСОБА_28 , поняті та оперативні працівники, а пізніше під`їхав син ОСОБА_22 .
		Коли вони приїхали до будинку ОСОБА_22 , остання вийшла з будинку, вони їй пояснили в чому вона підозрюється, затримали її, зайшли до будинку та в холі за журнальним столиком свідок почала писати протокол затримання, а ОСОБА_28 телефонував у безоплатну вторинну правову допомогу. Зазначила, що коли вона склала протокол затримання, то дозволила Вовк піти у свою кімнату збирати речі та перевдягнутися, а за якийсь час зайшла до ОСОБА_22 у кімнату, та побачила, що речі всі були зібрані, після чого вони сіли в автомобіль та поїхали. Звернула увагу, що затримання тривало близько години.
		На запитання прокурора свідок повідомила, що обшук був розпочатий, ще коли відбувалося затримання, але вона точно не пам`ятає. На запитання захисника свідок показала, що якщо в процесуальних діях одні і ті ж дійові особи, то вони не проводяться одночасно, а затримання, зазвичай, відбувається першим.
		Суд вважає за необхідне зауважити, що свідок ОСОБА_20 була викликана для допиту за клопотанням сторони захисту, втім, з огляду на те, що її показання частково стосуються обставин проведення обшуку, вони наводяться саме у цій частині вироку;
		4.1.16. свідок ОСОБА_28 повідомив суду, що в провадженні слідчих ГПУ перебувало кримінальне провадження за фактом можливого отримання неправомірної вигоди головою сільської ради (прізвища не пам`ятає), в ході розслідування якого було отримано достатньо доказів для затримання особи. Свідок зазначив, що у зв`язку з викладеним, було здійснено затримання голови сільської ради та за адресою її мешкання проведено обшук. Затримання та складання відповідного протоколу проводила ОСОБА_20 , після чого затриманій особі було надано можливість зібрати речі, а він в цей момент вийшов на вулицю. 
		ОСОБА_7 перебував у складі слідчої групи у вказаному кримінальному провадженні та проводив обшук за адресою проживання голови сільської ради. 
		Спочатку було оголошено ухвалу про проведення обшуку, щоб отримати можливість законно потрапити на територію домоволодіння голови сільської ради, після чого вказану слідчу дію було призупинено та у порядку статті 208 КПК України здійснено затримання голови сільської ради, а потім продовжено обшук. Свідок наголосив, що талонів на пальне в будинку він не бачив.
		Також свідок показав, що приблизно у серпні чи вересні 2016 року у його робочому кабінеті працівниками НАБУ було проведено обшук на підставі того, що він нібито мав відношення до викрадення талонів на пальне. Звернув увагу, що на його запитання співробітник НАБУ йому повідомив, що про викрадення вказаних талонів було повідомлено затриманою ним особою, а його переплутали з якоюсь іншою особою, але все одно провели обшук. Зазначив, що в нього склалося враження, що обшук в його кабінеті проводився з метою виправдати затриману ним особу  голову сільської ради. Крім того, свідок вказав, що у неформальній обстановці голова сільської ради повідомила, що або її змусили написати заяву про викрадення талонів, або це була помилка (точно він не пам`ятає).
		Суд вважає за необхідне зауважити, що свідок ОСОБА_28 був викликаний для допиту за клопотанням сторони захисту, втім, з огляду на те, що його показання частково стосуються обставин проведення обшуку, вони наводяться саме у цій частині вироку;
		докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження факту використання скретч-карток обвинуваченим та ОСОБА_16 .
		 
		4.1.17. оригінали термінальних чеків (паливних ваучерів) за результатами використання скретч-карток №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , 302104755774, 302104755775, 302104755776, 302104755777, 302104755778, 302104755779, 302104755780, 302104755781, 302104755782, 302104755783, 302104755784, 302104755785, 302104755786, 3020104755787, 302104755788, 302104755789 (т. 2, а.с. 68, 69);
		4.1.18. інформація щодо часу та місця використання скретч-карток 
		№№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_25 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 (т. 2, а.с. 82, 83);
		Відповідно до термінальних чеків ТОВ «Агротрейд ЛТД» (т. 2, а.с.68, 69), а також інформації ТОВ «Агротрейд ЛТД» (т. 2, а.с.73-83), скретч-картки були використані на АЗС № НОМЕР_26 , розташованій за адресою: АДРЕСА_5 , у наступні періоди часу:
		скретч-картка № НОМЕР_2 використана 29.07.2016 о 20:03;
		скретч-картка № НОМЕР_4 використана 01.08.2016 о 12:48;
		скретч-картка № НОМЕР_3 використана 01.08.2016 о 12:49;
		скретч-картка № НОМЕР_1 використана 01.08.2016 о 18:42;
		скретч-картка № НОМЕР_21 використана 04.08.2016 о 15:04;
		скретч-картка № НОМЕР_20 використана 04.08.2016 о 15:05;
		скретч-картка № НОМЕР_18 використана 04.08.2016 о 20:56;
		скретч-картка № НОМЕР_19 використана 04.08.2016 о 20:57;
		скретч-картка № НОМЕР_6 використана 07.08.2016 о 19:38;
		скретч-картка № НОМЕР_5 використана 07.08.2016 о 19:38;
		скретч-картка № НОМЕР_7 використана 07.08.2016 о 19:39;
		скретч-картка № НОМЕР_9 використана 10.08.2016 о 21:49;
		скретч-картка № НОМЕР_8 використана 10.08.2016 о 21:49;
		скретч-картка № НОМЕР_22 використана 10.08.2016 о 21:51;
		скретч-картка № НОМЕР_10 використана 13.08.2016 о 14:53;
		скретч-картка № НОМЕР_11 використана 13.08.2016 о 14:54;
		скретч-картка № НОМЕР_13 використана 17.08.2016 о 15:29;
		скретч-картка № НОМЕР_12 використана 17.08.2016 о 15:29;
		скретч-картка № НОМЕР_17 використана 19.08.2016 о 21:58;
		скретч-картка № НОМЕР_16 використана 19.08.2016 о 22:00;
		скретч-картка № НОМЕР_15 використана 22.08.2016 о 06:42;
		скретч-картка № НОМЕР_14 використана 29.08.2016 о 19:24;
		4.1.19. протокол огляду речей від 06 жовтня 2016 року, відповідно до якого оглядався відеореєстратор Oltec HDVR-883ANV (маркувальне позначення НОМЕР_27 ) і було виявлено файли відеозаписів камер відеоспостереження на автозаправній станції (т. 3, а.с. 113-114);
		4.1.20. пояснення спеціаліста у порядку пункту 2 частини другої статті 105 КПК України від 06 жовтня 2016 року (т. 3, а.с. 115), відповідно до яких системний час відеореєстратора складав мінус 50 хвилин відносно літнього київського часу, на відеореєстраторі виявлено інформацію за період часу з 16 серпня по 07 вересня 2016 року;
		4.1.21. свідок ОСОБА_29 під час допиту зазначила, що у період з 2007 по 2017 рік вона працювала на АЗС, розташованому за адресою: місто Київ, вулиця Чорновола, 1, вивіска «ANP», та до її обов`язків входило обслуговування клієнтів, відпуск пального, відпуск товарів, прийом бензовоза. Скретч-картки на пальне друкувала компанія «Авіас» і вони відпускали пальне, яке вказано на скретч-картці. 
		Біля каси розташований монітор, на якому відображається відео з камер відеоспостереження для того, щоб касири могли контролювати відповідність колонки автомобілю. 
		Свідок вказала, що не пам`ятає, чи була розбіжність у часі, зазначеному на терміналі та на камері відеоспостереження, оскільки вона це не контролювала, але могла бути різниця у часі 2-3 хвилини між касовим апаратом та банківським терміналом. Наголосила, що якщо у протоколі допиту на досудовому розслідуванні вона вказала, що різниця в часі між касовим апаратом та відеофіксатором була 48 хвилин, значить так і було, але вона деталей вже не пам`ятає. Повідомила, що не пам`ятає, в який момент вона дізналася про різницю в часі, та не пам`ятає того, чи вона про це повідомила працівника правоохоронного органу, який її допитував, чи він їй про це повідомив самостійно;
		4.1.22. свідок ОСОБА_30 під час допиту зазначив, що в період з 2011 по 2020 рік він працював оператором на АЗС «ANP», розташованій по вулиці Чорновола, 1 в місті Києві, та до його обов`язків входили, зокрема: відпуск пального, контроль за збереженням майна АЗС. Повідомив, що відпуск пального здійснювався, також за скретч-картками, які, на скільки він пам`ятає, видавала фірма «Авіас».
		На АЗС було 3 чи 4 камери відеоспостереження, які відображалися на екран. Також зазначив, що відеозаписи зберігалися до 10 днів, після чого автоматично видалялися. 
		На запитання прокурора свідок зазначив, що у вересні 2016 року між часом на камерах відеоспостереження та у касовому апараті була різниця в часі близько 40 хвилин, а саме на камерах час був на 40 хвилин більший. На запитання обвинуваченого свідок показав, що не пам`ятає різницю в часі станом саме на серпень 2016 року;
		4.1.23. постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 06 жовтня 2016 року, відповідно до якої відеореєстратор Oltec HDVR-883ANV з зарядним пристроєм та дата-кабелем (маркувальне позначення 6904420110711) та оптичний диск «Videx excellenti» DVD-R 4.7 GB помаранчевого кольору «MFP335TK16225335 1» були визнані та приєднані в якості речового доказу до кримінального провадження (т. 3, а.с. 116-118).
		У судовому засіданні відповідно до вимог статті 357 КПК України за участі спеціаліста було досліджено речові докази - відеореєстратор Oltec HDVR-883ANV, маркувальне позначення НОМЕР_27 та оптичний диск Videx excellenti DVD-R 4.7 GB, MFP335TK16225335.
		Зміст оптичного диску було відтворено у судовому засіданні. Втім, відеореєстратор був досліджений виключно, як об`єкт матеріального світу, зміст його диску не вдалось відтворити;
		4.1.24. протокол огляду від 13 вересня 2016 року, в ході якого проведено огляд відеофайлів із записами камер відеоспостереження за 13 серпня 2016 року на АЗС «ANP», розташованій за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 1 (т. 3, а.с. 119-133).
		Під час огляду було встановлено, що о 14 годині 04 хвилини до АЗС під`їхав автомобіль Хюндай, тип кузову купе, яскраво-жовтого кольору, з нього вийшов чоловік у футболці на зразок «поло» синього кольору із горизонтальними смугами білого кольору, схожий на ОСОБА_7 . Після цього чоловік зайшов до приміщення АЗС та віддав касиру два невеликі аркуші, схожі на талони на пальне. Касир стерла захисне покриття з аркушів, внесла відомості з них у термінал та роздрукувала чеки у період часу з 14 години 06 хвилин до 14 годин 07 хвилин;
		4.1.25. протокол огляду від 13 вересня 2016 року, в ході якого проведено огляд відеофайлів із записами камер відеоспостереження за 17 серпня 2016 року на АЗС «ANP», розташованій за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 1 (т. 3, а.с. 134-145).
		Під час огляду встановлено, що о 14 годині 41 хвилині до АЗС під`їхав автомобіль Хюндай, тип кузову купе, яскраво-жовтого кольору, з нього вийшов чоловік, одягнутий у кофту світлого кольору з довгим рукавом та комірцем, схожий на ОСОБА_7 , та зайшов у приміщення АЗС, де віддав касиру два невеликі аркуші, схожі на талони на пальне. Касир внесла відомості у комп`ютер, після чого стерла з них захисне покриття та внесла відомості у банківський термінал, роздрукувала чеки та підкріпила їх до інших. Прийняття та обробка вказаних талонів тривала у період часу з 14 годин 41 хвилини до 14 години 43 хвилин;
		4.1.26. протокол огляду від 13 вересня 2016 року, в ході якого проведено огляд файлів із записами камер відеоспостереження за 19 серпня 2016 року тієї ж АЗС (т. 3, а.с.146-155).
		Під час огляду встановлено, що о 21 годині 09 хвилин до АЗС під`їхав автомобіль Хюндай купе яскраво-жовтого кольору, з нього вийшов чоловік, одягнутий у футболку на зразок «поло» синього кольору із горизонтальними смугами білого кольору, схожий на ОСОБА_7 , та зайшов у приміщення АЗС, де віддав касиру невеликі аркуші, схожі на талони на пальне. Касир внесла відомості у комп`ютер, після чого стерла з них захисне покриття та внесла відомості у банківський термінал, роздрукувала чеки та підкріпила їх до інших. Прийняття та обробка вказаних талонів відбувалася о 21 годині 11 хвилин;
		4.1.27. протокол огляду від 13 вересня 2016 року, в ході якого проведено огляд відеофайлів із записами камер відеоспостереження за 22 серпня 2016 року на АЗС «ANP», розташованій за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 1 (т. 3, а.с. 156-165).
		Під час огляду встановлено, що о 05 годині 53 хвилині до АЗС під`їхав автомобіль Хюндай купе яскраво-жовтого кольору, з нього вийшов чоловік, одягнутий у синю футболку на зразок «поло» з білим комірцем, схожий на ОСОБА_7 , та зайшов у приміщення АЗС, де віддав касиру невеликі аркуші, схожі на талони на пальне. Касир внесла відомості у комп`ютер, після чого стерла з них захисне покриття та внесла відомості у банківський термінал, роздрукувала чеки та підкріпила їх до інших. Прийняття та обробка вказаних талонів відбувалася о 05 годині 54 хвилин;
		4.1.28. протокол огляду від 13 вересня 2016 року, в ході якого проведено огляд відеофайлів із записами камер відеоспостереження за 29 серпня 2016 року на АЗС «ANP», розташованій за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 1 (т. 3, а.с. 166-175).
		Під час огляду встановлено, що о 18 годині 34 хвилини до АЗС під`їхав автомобіль синьо-сірого кольору, ймовірно марки Ягуар, номерний знак автомобілю НОМЕР_24 . З автомобілю вийшла жінка із темним волоссям, та зайшла у приміщення АЗС, де о 18 годині 35 хвилин віддала касиру декілька невеликих аркушів, схожих на талони на пальне, вийшла з приміщення та сіла у автомобіль;
		4.1.29. протокол огляду речей і документів від 23 вересня 2016 року, відповідно до якого детективом НАБУ ОСОБА_31 оглядались речі та документи, вилучені 22 вересня 2016 року в ході особистого обшуку ОСОБА_7 під час його затримання (т. 2, а.с. 5-10).
		Відповідно до зазначеного протоколу огляду серед речей наявна сумка чорного кольору (барсетка) з коротким ремінцем, декорованим елементом у вигляді черепа срібного кольору та шестикутним знаком із написом «PHILIPP PLEIN est 1978 limited edition switzerland»;
		4.1.30. протокол обшуку від 20 вересня 2016 року (т. 3, а.с. 44-48), проведений на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2016 року, у квартирі АДРЕСА_6 , де мешкав ОСОБА_7 , згідно з яким у зазначеній квартирі було вилучено:
		жіночу трикотажну кофту без рукавів світлого золотистого відтінку з ярликом за написами на білому фоні чорним кольором «Odemai, 2»;
		чоловічу трикотажну кофту на короткий рукав синього відтінку з комірцем із горизонтальними смугами блакитного кольору та візерунками синьо-блакитних відтінків;
		чоловічі шкіряні туфлі 41-го розміру, темно-синього кольору на шнурівках з устілками синього кольору з написом синього кольору на них «Miguel Miratez»;
		чоловічі кеди світло-синього кольору з білими шнурівками, з червоним елементом прямокутної форми збоку біля шнурівок з написом білого кольору «НН»;
		4.1.31. протокол огляду речей та документів від 29 вересня 2016 року, предметом якого були речі, вилученні 20 вересня 2016 року в ході обшуку у квартирі АДРЕСА_6 (т. 3, а.с. 49-52);
		4.1.32. У судовому засіданні відповідно до вимог статті 357 КПК України було досліджено речові докази - чоловічу трикотажну кофту на короткий рукав синього відтінку з комірцем (на зразок «поло») із горизонтальними смугами блакитного кольору та візерунками синьо-блакитних відтінків з ярликом з написом білого кольору: Freedom by Arber, жіночу трикотажну кофту без рукавів світлого відтінку з ярликом з написом на білому фоні чорним кольором: АДРЕСА_7 .
		За заявою прокурора суд не оглядав і не досліджував такі речові докази - чоловічі шкіряні туфлі 41-го розміру темно-синього кольору з устілками синього кольору з написом на них синього кольору «Miguel Miratez», чоловічі кеди світло-синього кольору з білими шнурівками, червоним елементом прямокутної форми збоку біля шнурівок з написом білого кольору «НН» та написом «НН Helly Hansen» з 4 смугами чорного та синього кольорів, вилучені під час обшуку 20 вересня 2016 року;
		щодо належності на праві власності або користування ОСОБА_7 та ОСОБА_16 транспортних засобів.
		4.1.33. повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (адміністративний) (т. 2, а.с. 47-65), відповідно до якого ОСОБА_32 04 лютого 2016 року було видано довіреність на легковий автомобіль «Hyundai Genesis Coupe», державний номер НОМЕР_28 . 31 травня 2016 року ОСОБА_7 в порядку передоручення надав довіреність на ОСОБА_16 ;
		4.1.34. інформація з Головного сервісного центру (т. 2, а.с. 85-104), з якої вбачається, що власником автомобілю Jaguar Х-type, державний номер НОМЕР_24 , 2005 року випуску, синього кольору, є ОСОБА_16 , датою операції зазначено 20 червня 2007 року;
		4.1.35. копія договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09 листопада 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_32 в особі ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_33 придбав транспортний засіб Hyundai Genesis Coupe, 2011 року випуску, жовтого кольору (т.2, а.с. 123-124).
		Наведене також підтверджується відомостями Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України (т. 2, а.с.119-122);
		4.1.36. інформація з бази даних Єдиного державного реєстру МВС та АІС «Національний банк даних «Автомобіль», відповідно до якої державний номерний знак НОМЕР_29 в період з 07 березня 2014 року по 15 жовтня 2016 року було зареєстровано за легковим автомобілем «Honda Accord», власником якого є ОСОБА_7 (т. 2, а.с.109-113);
		4.1.37. протокол огляду від 08 листопада 2016 року, відповідно до якого предметом огляду був автомобіль марки «Hуundai» моделі «Genesis Coupe» жовтого кольору, на який встановлено державний номерний знак НОМЕР_30 (т. 3, а.с. 176-181);
		4.1.38. копії декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_7 за 2014, 2015 роки, з яких вбачається, що транспортний засіб Jaguar X-Typе, 2005 року випуску, перебуває у власності, оренді чи іншому праві користування членів сім`ї декларанта. В свою чергу, зі змісту копій декларацій вбачається, що членом сім`ї декларанта зазначено ОСОБА_16 , 1980 р.н. (дружина) (т. 3, а.с. 195-199, 213-217);
		4.1.39. свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що вона перебуває у шлюбі з обвинуваченим та з вересня 2015 чи 2016 року вони проживають у АДРЕСА_8 . Зазначила, що в цей час її чоловік працював на посаді слідчого Генеральної прокуратури України та звільнився у 2019 році. 
		У 2016році уних зчоловіком булиавтомобілі марок«VolkswagenPassat»та «JaguarX-Type».Чи буву ниху володінніавтомобіль марки«HyundaiGenesis»,вона непам`ятає,а такожне пам`ятає,чи булиу користуванніавтомобілі жовтогокольору.Зазначила,що по АДРЕСА_5 ,що неподалікадреси їхньогопроживання,розташована АЗС«ANP»,на якійвони зчоловіком інодізаправляють своїавтомобілі. 
		Свідок зазначила, що вона керує автомобілем та у 2016 році користувалася автомобілем марки «Jaguar X-Type» та можливо «Volkswagen Passat». Заправляла автомобілі вона бензином 95 та розраховувалася і готівкою, і карткою, і талонами на пальне. Повідомила, що талони на пальне завжди купляв її чоловік і давав їй для використання, а вона особисто талони не купляла. Наголосила, що вона не звертала увагу на те, назва якої компанії була написана на талонах. 
		Про використання її чоловіком талонів на пальне інших організацій їй нічого не відомо, а про нібито заволодіння її чоловіком картками на пальне, які належать Свидівоцькій сільській раді, їй стало відомо зі ЗМІ. 
		Суд звертає увагу, що відповідно до вимог частини четвертої статті 96 КПК України прокурором було здійснено допит свідка ОСОБА_16 щодо попередніх показань, які не узгоджуються із її показаннями. Однак після завершення допиту суду стало відомо, що на досудовому розслідуванні свідок ОСОБА_16 відмовилася давати показання в силу статті 63 Конституції України, тобто попередні показання вказаного свідка відсутні.
		Згідно зі статтею 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		З викладеного слідує, що прокурором здійснено допит свідка ОСОБА_16 відповідно до частини четвертої статті 96 КПК України за відсутності на те встановлених КПК України підстав, а тому вказані покази судом визнано недопустимим доказом та не беруться судом до уваги;
		докази, надані прокурором на підтвердження перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_16 на автозаправній станції по АДРЕСА_5 
		4.1.40. протокол огляду від 29 листопада 2016 року, згідно з яким було оглянуто CD-R диск з інформацією за період з 01 січня 2016 року по 07 вересня 2016 року за абонентськими номерами НОМЕР_31 , НОМЕР_32 , НОМЕР_33 , вилучений у оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» (т. 4, а.с.30-35).
		Прокурор в ході судового розгляду пояснив, що використання обвинуваченим карток у період з 13 по 29 серпня 2016 року підтверджено відеозаписами з АЗС та іншими доказами (огляд речових доказів (одягу), автомобілю Hyundai Genesis Coupe, відомості мобільних операторів), а з приводу періоду з 29 липня 2016 по 10 серпня 2016 року доказом використання скретч-карток на АЗС, розташованій по АДРЕСА_5 , є протокол огляду від 29 листопада 2016 року, який, на думку прокурора, підтверджує факт знаходження ОСОБА_7 в районі АЗС у час, наближений до моменту використання карток.
		докази, які за твердженням сторони обвинувачення містять узагальнюючі відомості щодо використання ОСОБА_7 скретч-карток 13, 17, 19 та 29 серпня 2016 року
		 
		4.1.41. протокол огляду від 13 грудня 2016 року (т. 4, а.с.36-51), відповідно до якого було оглянуто файли із записами камер відеоспостереження за 19 серпня 2016 року на АЗС «ANP», розташованій за адресою: місто Київ, вулиця В`ячеслава Чорновола, 1, а також файли з відомостями про мобільні з`єднання за абонентським номером НОМЕР_32 за період з 01 вересня 2016 року по 20 вересня 2016 року, вилучені у оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна». Також було оглянуто речі, вилучені в ході обшуку у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , у якій фактично проживає ОСОБА_7 . За твердженням прокурора, відомості, відображені у цьому протоколі огляду, носять узагальнюючий характер і стосуються подій, що відбувались у наступні дати:
		19 серпня 2016 року
		Під час огляду було встановлено, що вилучена під час обшуку чоловіча трикотажна кофта на зразок «поло» із горизонтальними смугами блакитного кольору та візернуками синьо-блакитних відтінків ідентична футболці, у яку був вдягнутий чоловік, схожий на ОСОБА_7 , зафіксований камерою відеоспостереження на АЗС 19 серпня 2016 року о 21 годині 58 хвилин з урахуванням розбіжності між фактичним часом та часом, встановленим на відеореєстраторі та зафіксованим на відео (21 година 10 хвилин + 48 хвилин).
		29 серпня 2016 року
		Під час огляду файлів з відеореєстратора встановлено, що 29 серпня 2016 року 18 годині 34 хвилин до АЗС під`їхав автомобіль синьо-сірого кольору, ймовірно марки Ягуар. З автомобілю вийшла жінка із темним волоссям, одягнена у кофту світлого кольору без рукавів, та зайшла у приміщення АЗС, де о 18 годині 35 хвилин віддала касиру декілька невеликих аркушів, схожих на талони на пальне, вийшла з приміщення та сіла у автомобіль. Номерний знак автомобілю, ймовірно, НОМЕР_24 . З урахуванням розбіжності між фактичним часом та часом, встановленим на відеореєстраторі та зафіксованим на відео, ці події відбувалися о 19 годині 23 хвилини (18 годин 35 хвилин + 48 хвилин).
		Під час огляду було встановлено, що під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 було вилучено жіночу кофту без рукавів світлого золотистого відтинку, яка схожа на ту, у якій була одягнута жінка, зафіксована на відеозапису з камер спостереження на АЗС.
		Крім того, оглядом інформації про мобільні з`єднання за абонентським номером НОМЕР_33 , який, як зазначено у протоколі, належить ОСОБА_16 , встановлено, що за вказаним номером зафіксоване з`єднання о 19 годині 27 хвилин 29 серпня 2016 року із базовою станцією оператора мобільного зв`язку, розташованій за адресою: АДРЕСА_9 . З`єднання зафіксовано за азимутом 160°. Також, відповідно до скріншоту мапи, який міститься у протоколі, за вказаним азимутом знаходиться АЗС, розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;
		4.1.42. протокол огляду від 13 грудня 2016 року (т. 4, а.с.53-73) детективом НАБУ було здійснено одночасний огляд наступних доказів:
		файлів із записами камер відеоспостереження за 13 та 17 серпня 2016 року на АЗС «ANP», розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ;
		накопичувачів на жорстких магнітних дисках Western Digital WD60EZRZ із записами камер відеоспостереження з приміщень магазину ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_10 ;
		оптичних дисків з інформацією про надання телекомунікаційних послуг, отриманих в ході тимчасового доступу від оператора ПрАТ «МТС Україна»;
		речей, вилучених 20 вересня 2016 року у квартирі АДРЕСА_6 ;
		речей та документів, вилучених 22 вересня 2016 року в ході особистого обшуку ОСОБА_7 .
		За твердженням прокурора, відомості, відображені у цьому протоколі огляду, носять узагальнюючий характер і стосуються подій, що відбувались у наступні дати:
		13 серпня 2016 року
		Оглядом накопичувачів на жорстких дисках встановлено, що вони містять файли відеозаписів з камер спостереження з приміщень магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з яких вбачається, що 11 серпня 2016 року о 14 годині 46 хвилин до будівель за адресою: АДРЕСА_10 , під`їхав автомобль Хюндай, тип кузову купе, яскраво-жовтого кольору, на якому чітко розрізняється державний номерний знак НОМЕР_29 . З автомобілю вийшов чоловік, схожий на ОСОБА_7 , тримаючи в руках чорну барсетку.
		Оглядом інформації про мобільні з`єднання за абонентським номером НОМЕР_32 , який, як зазначено у протоколі, належить ОСОБА_7 , встановлено, що за вказаним номером зафіксоване з`єднання о 13 серпня 2016 року об 11 годині 25 хвилин із базовою станцією оператора мобільного зв`язку, розташованій за адресою: АДРЕСА_11 . З`єднання зафіксовано за азимутом 355°. Також, відповідно до скріншоту мапи, який міститься у протоколі, за вказаним азимутом знаходиться будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_10 ,  місце роботи ОСОБА_7 .
		Оглядом файлів, які знаходяться на накопичувачах на жорстких дисках Western Digital WD60EZRZ, встановлено, що 13 серпня 2016 року об 11 годині 19 хвилин до будівель за адресою: АДРЕСА_10 , під`їхав автомобіль Хюндай, тип кузову купе, яскраво-жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_29 . З автомобілю вийшов чоловік, схожий на ОСОБА_7 та одягнений у футболку синього кольору з комірцем на зразок «поло» із горизонтальними смугами білого кольору, темні штани та туфлі спортивного типу синього кольору (кеди) із білими шнурками, тримаючи в руках чорну барсетку.
		Оглядом записів камер відеоспостереження від 13 серпня 2016 року на АЗС «ANP» встановлено, що о 14 годині 04 хвилин до АЗС під`їхав автомобіль Хюндай купе яскраво-жовтого кольору, з нього вийшов чоловік у футболці на зразок «поло» синього кольору із горизонтальними смугами білого кольору, схожий на ОСОБА_7 . Після цього чоловік зайшов до приміщення АЗС та віддав касиру два невеликі аркуші, схожі на талони на пальне. Касир стерла захисне покриття з аркушів, внесла відомості з них у термінал та роздрукувала чеки. З урахуванням розбіжності між фактичним часом та часом, встановленим на відеореєстраторі та зафіксованим на відео, ці події відбувалися о 14 годині 54 хвилини (14 годин 06 хвилин + 48 хвилин).
		Оглядом інформації про мобільні з`єднання за абонентським номером НОМЕР_32 , який, як зазначено у протоколі, належить ОСОБА_7 , встановлено, що за вказаним номером зафіксоване з`єднання 13 серпня 2016 року о 14 годині 55 хвилин та о 14 годині 59 хвилин із базовою станцією оператора мобільного зв`язку, розташованій за адресою: АДРЕСА_9 . З`єднання зафіксовано за азимутом 160°. Також, відповідно до скріншоту мапи, який міститься у протоколі, за вказаним азимутом знаходиться АЗС, розташована за адресою: АДРЕСА_5 .
		Оглядом речей, вилучених за місцем проживання ОСОБА_7 встановлено, що серед них наявна чоловіча трикотажна кофта з коротким рукавом синього відтінку з комірцем на зразок «поло» із горизонтальними смугами блакитного кольору та візерунками синьо-блакитних відтінків. Ця кофта аналогічна тій, у яку був вдягнутий чоловік на записах камер спостереження від 13 серпня 2016 року на АЗС «ANP». 
		Також серед цих речей наявні чоловічі кеди світло-синього кольору з білими шнурівками за написом «НН». Як зазначено у протоколі, у вказані кеди ОСОБА_7 був взутий 13 серпня 2016 року на відеозаписах поблизу будівель за адресою: АДРЕСА_10 .
		17 серпня 2016 року
		Оглядом файлів, які знаходяться на накопичувачах на жорстких дисках Western Digital WD60EZRZ, встановлено, що 17 серпня 2016 року о 07 годині 43 хвилини до будівель за адресою: АДРЕСА_10 , під`їхав автомобіль Хюндай, тип кузову купе, яскраво-жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_29 . З автомобілю вийшов чоловік, схожий на ОСОБА_7 та одягнений у кофту світлого кольору з довгим рукавом, темні штани та темні чоловічі туфлі, тримаючи в руках чорну барсетку.
		Оглядом записів камер відеоспостереження від 17 серпня 2016 року на АЗС «ANP» встановлено, що о 14 годині 41 хвилин до АЗС під`їхав автомобіль Хюндай купе яскраво-жовтого кольору, з нього вийшов чоловік, схожий на ОСОБА_7 та одягнений у кофту світлого кольору з довгим рукавом, а також темні штани, тримаючи у руках чорну барсетку. Після цього чоловік зайшов до приміщення АЗС та віддав касиру два невеликі аркуші, схожі на талони на пальне. Касир внесла дані у комп`ютер, стерла захисне покриття з аркушів, внесла відомості з них у термінал та роздрукувала чеки. З урахуванням розбіжності між фактичним часом та часом, встановленим на відеореєстраторі та зафіксованим на відео, ці події відбувалися о 15 годині 29 хвилин (14 годин 41 хвилина + 48 хвилин).
		Також під час огляду вилучених в ході особистого обшуку ОСОБА_7 речей встановлено, що серед них наявна сумка чорного кольору (барсетка) з коротким ремінцем, декорованим елементом у вигляді черепа срібного кольору та шестикутним знаком із написом «PHILIPP PLEIN est 1978 limited edition switzerland». Як зазначено у протоколі вказану сумку ОСОБА_7 використовував 13 та 14 серпня 2016 року, що зафіксовано на відповідних відеозаписах з АЗС «ANP» та поблизу будівель за адресою: місто Київ, вулиця Семена Петлюри, 7/9;
		4.1.43. протокол огляду речей та документів від 27 грудня 2016 року (т. 4, а.с.75-118), яким встановлено, що на накопичувачах на жорстких дисках Western Digital WD60EZRZ знаходяться файли відеозаписів з камер спостереження з приміщень магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з яких вбачається, що до внутрішнього двору будівлі за адресою: АДРЕСА_10 , 8, 9, АДРЕСА_12 , 11 серпня 2016 року заходив та виходив чоловік, схожий на ОСОБА_7 у періоди часу, вказані у протоколі.
		Також зазначеним протоколом було встановлено, що 09 серпня 2016 року до внутрішнього двору зазначеної будівлі о 09 годині 14 хвилин заїхав автомобіль Хюндай, тип кузову купе, яскраво-жовтого кольору, державний номерний знак НОМЕР_29 та виїхав з нього о 13 годині 16 хвилин.
		Крім того, відповідно до вказаного протоколу у зазначені у ньому періоди часу до внутрішнього двору цієї ж будівлі заходив та виходив чоловік, схожий на ОСОБА_34 (8, 9, 10, 11 серпня 2016 року) та чоловік, схожий на ОСОБА_35 (9, 10, 11 серпня 2016 року).
		докази, які прокурор надав на підтвердження обставин належності скретч-карток Свидівоцькій сільській раді та завдання майнової шкоди діями обвинуваченого
		 
		4.1.44. заява ОСОБА_15 , голови Свидівоцької сільської ради, про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186, частиною першою статті 365 КК України, працівниками Генеральної прокуратури України від 01 вересня 2016 року (т. 1, а.с. 200-206) з додатками (т. 1, а.с. 207-209).
		Відповідно до зазначеної заяви, поданої НАБУ та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі Офісу Генерального прокурора, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , 29 липня 2016 року працівниками правоохоронних органів були привласнені талони на бензин у кількості 23 штуки номіналом по 15 літрів (всього 345 літрів на суму 5865грн), що були придбані за кошти сільської ради. Зі змісту заяви також вбачається, що зазначені талони було використано в період часу з 01 серпня по 29 серпня 2016 року на АЗС №11 та 45, що знаходяться у Київській області;
		4.1.45. листи Свидівоцької сільської ради від 16 листопада 2016 року № 321/02-17, від 27 вересня 2016 року № 256/02-17 про визнання сільської ради потерпілим у кримінальному провадженні.
		У листах повідомлялось, що згідно договору поставки № 893 від 12 лютого 2016 року Свидівоцька сільська рада придбала у ТОВ «Торговий Дім «Авіас» скретч-картки на бензин А-92 номіналом 15 л в кількості 2055 літрів, станом на 01 серпня 2016 року за даними бухгалтерського обліку на залишку залишалось 285 літрів, у зв`язкуіз зникненнямскретч-картокна бензинА-92сільській радібули нанесенізбитки насуму 4039,21грн (т. 1, а.с. 232, т. 2, а.с. 158);
		4.1.46. засвідчена копія договору поставки №893 від 12 лютого 2016 року, відповідно до якого ТОВ «Торговий Дім «Авіас» (постачальник) прийняв на себе зобов`язання передати Свидівоцькій сільській раді (Покупець) у власність товари, а покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар згідно накладних (т. 2, а.с. 159);
		4.1.47. видаткова накладна № 0170/0000461 від 22 лютого 2016 року, специфікація №0170/0000431-С до видаткової накладної (т. 2, а.с. 157), відповідно до яких ТОВ«Торговий Дім «Авіас» відпустив, бухгалтер Свидівоцької сільської ради ОСОБА_36 прийняла скретч-картки на бензин А-92 номіналом 15 літрів кожна загальною кількістю 137 карток на 2055 літрів на загальну суму 34935грн.
		У переліку номерів скретч-карт серед інших зазначені наступні: 
		302104755762, 302104755763, 302104755770, 302104755771, 302104755772, 302104755773, 302104755774, 302104755775, 302104755776, 302104755777, 302104755778, 302104755779, 302104755780, 302104755781, 302104755782, 302104755783, 302104755784, 302104755785, 302104755786, 302104755787, 302104755788, 302104755789;
		4.1.48. акт передачі № 1 від 22 лютого 2016 року, відповідно до якого головний бухгалтер ОСОБА_36 передає, а сільський голова ОСОБА_15 приймає на зберігання скретч-картки на бензин А-92 в кількості 2055 літрів (т. 1, а.с. 234), втім номери скретч-карток, які б дозволили їх ідентифікувати, в акті не зазначені;
		4.1.49. подорожні листи та реєстри (т. 2, а.с. 163-254; т. 3, а.с. 1);
		4.1.50. витяг з книги оборотних відомостей з товарно-матеріальних рахунків за 2016 рік (т. 3, а.с. 4-19), інвентаризаційні описи (т. 3, а.с. 20-32);
		4.1.51. свідок ОСОБА_37 повідомила суду, що у 2016 році обіймала посаду головного бухгалтера Свидівоцької сільської ради. Кожного року, у тому числі у 2016 році, у ТОВ «Торговий дім «Авіас» придбавалося пальне у вигляді скретч-карток. Договори на придбання пального підписувала голова сільської ради ОСОБА_15 , фактично скретч-картки отримувала або ОСОБА_15 , або сама ОСОБА_38 . Як зазначила свідок, у 2016 році вона отримала скретч-картки та за актом приймання-передачі передала їх сільському голові, яка була матеріально відповідальною особою стосовного пального сільської ради. Картки зберігалися у ОСОБА_15 , де саме - свідок не знає. 
		ОСОБА_36 вела книги з використання бензину на підставі подорожніх листів, які їй надавав водій сільської ради  син сільського голови ОСОБА_17 .
		У 2016 році виникла необхідність заправляти автомобіль сільської ради і коли ОСОБА_36 з цього приводу звернулася до ОСОБА_15 , остання повідомила, що талони на пальне зникли. 
		У зв`язку з викладеним ОСОБА_36 склала інвентаризаційні описи або акти, точно не пам`ятає, де було вказано суму та кількість нестачі. Причину відсутності карток було зазначено як «втрата». Інвентаризація проводилася на підставі бухгалтерських документів: головної книги, оборотних відомостей, меморіальних ордерів. 
		Як зазначила ОСОБА_36 , у січні 2017 року ОСОБА_15 після аудиту, проведеного Державною аудиторською службою України, відшкодувала вартість нестачі. Станом на теперішній час збитки щодо пального за бухгалтерським обліком сільської ради відсутні;
		4.1.52. представник потерпілого Будищенської сільської ради  ОСОБА_9 під час допиту повідомив суду, що Будищенська сільська рада є органом місцевого самоврядування. Вказав, що 01 січня 2021 року Свидівоцька сільська рада була приєднана до Будищенської сільської ради. Зазначив, що при передачі обліку бухгалтерії Свидівоцької сільської ради до територіальної громади Будищенської сільської ради по всім актам прийому-передачі недостачі чи заборгованості ніякої не виявлено, тому про які картки на паливо йде мова  йому не відомо. Повідомив, що йому лише відомо від колишнього бухгалтера Свидівоцької сільської ради (наразі начальника фінансового відділу), що ОСОБА_15 погасила суму збитків, які стосуються цього кримінального провадження. 
		Представник потерпілого також показав, що Будищенській сільській раді в межах цього кримінального провадження будь-якої шкоди не завдано, у зв`язку з чим цивільний позов до суду поданий не був;
		4.1.53. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 23 листопада 2016 року № 18111/16-45 встановлена актом інвентаризації від 01 серпня 2016 року нестача 285 літрів бензину вартістю 14,17266 грн за 1 літр на суму 4039,21 грн у Свидівоцькій сільській раді Черкаського району Черкаської області за липень 2016 року документально підтверджується у наявній нестачі бензинуА-92 у обсязі 285 літрів на загальну суму 4039,21 грн (т. 3, а.с. 38-42).
		Вказана експертиза була проведена на підставі постанови про призначення судово-економічної експертизи від 09 листопада 2016 року (т. 3, а.с. 34-35);
		докази, які стосуються розмови між ОСОБА_18 та особою, схожою на ОСОБА_39 .
		4.1.54. копія протоколу обшуку від 02 листопада 2016 року, відповідно до якого у приміщенні Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України було вилучено відеореєстратор Hikvision DS-7204HGHI-SH (т. 4, а.с.134-146);
		4.1.55. протокол огляду від 01 березня 2017 року (т. 4, а.с.129-133), відповідно до якого прокурором було здійснено перегляд 4 відеофайлів та встановлено, що на них зафіксовано розмова заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 та особи, яка за зовнішніми ознаками схожа на слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки вказаного Департаменту ОСОБА_7 . В ході розмови ОСОБА_7 висловлює намір вплинути на свідка-заявника, а також висловлюється, що зі слів особи на прізвище « ОСОБА_40 » талони на заправлення та талони, які видавалися раді мають різні дати, хоча однакові номери. ОСОБА_18 відповів, що ОСОБА_7 витратив талони 2015 року, а заявниця написала, що в неї вкрали талони 2016 року. Також ОСОБА_18 запитав, навіщо ОСОБА_7 були ці талони, тим більше на бензин 92-ї марки. На думку ОСОБА_18 ОСОБА_7 мав віддати або продати їх. ОСОБА_7 відповів, що не подумав про можливість виникнення проблем через них. 
		Під час судового розгляду у порядку, передбаченому статтею 359 КПК України були відтворені наступні відеофайли. Відеофайл №2 за змістом та часом є продовженням відеофайлу №1. Відеофайл №3 відповідає відеофайлу №1, однак запис здійснено з іншого ракурсу. Відеозапис, що міститься у відеофайлі №4 за змістом та часом відповідає відеофайлу №2, проте запис здійснено з іншого ракурсу. 
		Вказаний компакт-диск «Verbatim» DVD-R було досліджено у судовому засіданні та встановлено, що у відеофайлі №3 не відтворюється аудіодоріжка, а відеофайл №4 не надалося можливим відтворити у судовому засіданні з технічних причин;
		4.1.56. свідок Сус ОСОБА_41 повідомив суду, що 14 жовтня 2016 року його звільнили з Департаменту Генеральної прокуратури України, з 16 жовтня 2016 року його вже не було на робочому місці, а 02 листопада 2016 року у його кабінеті був проведений обшук. 
		Повідомив, що у його кабінеті під час обшуку було виявлено два реєстратори  один, придбаний ОСОБА_42 , а інший ставили спеціальні спецслужби. Вказав, що один реєстратор був замурований в стіну, інший захований в стелі. Зазначив, що в нього в кабінеті було три камери: дві стаціонарні і одна ОСОБА_43 над дверима. Наголосив, що йому не було відомо, що стаціонарна камера здійснювала фіксацію постійно, оскільки він думав, що її вмикали лише на певні процесуальні дії, які проводилися у його кабінеті. Звідки взялися реєстратори на його столі, йому не відомо. Втім, як повідомив свідок під час допиту в його кабінеті він був відсутній, тому про вилучені в його кабінеті під час обшуку речі та документи він дізнався лише від співробітників Департаменту телефоном.
		Суд вважає за необхідне зауважити, що свідок ОСОБА_18 був викликаний для допиту за клопотанням сторони захисту, втім, з огляду на те, що його показання частково стосуються обставин проведення обшуку в його кабінеті та вилучення відеореєстратора, а також змісту розмов з обвинувачем, вони наводяться саме у цій частині вироку.
		4.2. В ході судового розгляду на підтвердження невинуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відсутності у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, сторона захисту посилалась на наступні документи та показання свідків, допитаних безпосередньо у судовому засіданні:
		4.2.1. протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06 червня 2018 року (т. 5, а.с. 217-224), згідно з яким захисник на підставі ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 30 травня 2018 року ознайомився з матеріалами кримінального провадження №42016000000001311 від 25 травня 2016 року та вилучив копії документів згідно опису;
		4.2.2. матеріали тимчасового доступу до кримінального провадження №42016000000001311 від 25 травня 2016 року, а саме:
		4.2.2.1. копія постанови старшого слідчого в особливо важливих справах управління розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ ОСОБА_44 про призначення повторної судово-економічної експертизи від 28 лютого 2018 року у межах кримінального провадження №42016000000001311 від 25 травня 2016 року (т. 5-А, а.с. 1-4);
		4.2.2.2. копія висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30 березня 2018 року №6720/18-45 (т. 5-А, а.с. 7-25), з якого вбачається, що експертами надано наступні відповіді, зокрема:
		- придбання працівниками Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області впродовж 2016 року нафтопродуктів (бензину А-92) за власні кошти документально не підтверджується;
		- Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області були придбані скретч-картки на бензин А-92 згідно договору від 12 грудня 2016 року №893, укладеного з ТОВ «Торговий Дім «Авіас», за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року загальною кількістю 2055 л на суму 29112,50 грн, крім того, ПДВ 20 % - 5822,50 грн, загалом на суму 34935,00 грн за ідентифікаційними номерами, які зазначені в специфікації №0170/0000431-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної від 12 лютого 2016 року №0170/0000431;
		- первинні документи та дані бухгалтерського обліку Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області щодо використання списання та залишку палива (бензину А-92), який було отримано згідно договору від 12 лютого 2016 року №893, укладеного з ТОВ «Торговий Дім «Авіас» за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року не відповідають дійсності. Первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують факт списання використаного у вказаний період часу бензину А-92, який було отримано за видатковою накладною від 12 лютого 2016 року №0170/0000431;
		- за даними бухгалтерського обліку списання використаного сільською радою бензину А-92 з використання скретч-карток купюрами (номіналом) 15 літрів, який отримано за видатковою накладною від 12 лютого 2016 року №0170/000043, в період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року здійснювалось необґрунтовано;
		- первинні документи бухгалтерського обліку Свидівоцької сільської ради (подорожні листи службового легкового автомобіля ВАЗ 2170 (державний номер НОМЕР_34 ) за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року) та дані бухгалтерського обліку Свидівоцької сільської ради щодо використання, списання та залишку бензину А-92 за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року не відповідають дійсності та вплинули на результати проведених інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей сільської ради (надлишків або нестачі бензину А-92) згідно даних інвентаризаційних описів від 30 червня 2016 року, 01 серпня 2016 року, 31 серпня 2016 року та 30 вересня 2016 року; 
		- первинні документи бухгалтерського обліку Свидівоцької сільської ради (подорожні листи службового легкового автомобіля Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області ВАЗ 2170 (державний номер НОМЕР_34 ) за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року) та дані бухгалтерського обліку стосовно використання, списання та залишку бензину А-92 не можуть бути використані як первинні документи бухгалтерського обліку відповідно до вимог законодавства, оскільки складені з недотриманням вимог законодавства, а відтак встановлена у інвентаризаційних описах станом на 01 серпня 2016 року, 01 вересня 2016 року, 01 жовтня 2016 року та 01 січня 2017 року та позаплановою виїзною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Свидівоцької сільської ради пов`язаних з використанням бюджетних коштів та інвентаризації товарно-матеріальних цінностей за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, нестача 285 л бензину вартістю 14,17266 грн за 1 л на суму 4039.21 грн у Свидівоцькій сільській раді документально не підтверджено;
		4.2.2.3. додаток № 1 до висновку №6720/18-45 від 30 березня 2018 року  результати дослідження подорожніх листів службового легкового автомобіля Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області ВАЗ 2170 (державний номер НОМЕР_34 ) за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року (т. 5-А, а.с. 26-29);
		4.2.3. копія акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Свидівоцької сільської ради за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року, яка здійснена на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі №757/1493/17-к у кримінальному провадженні №42016000000001311 (т. 5-А, а.с. 195-213);
		4.2.4. копія висновку експерта від 20 червня 2017 року №21902/16-45 за результатами проведення судово-економічної експертизи, призначеної на підставі постанови від 21 листопада 2016 року про проведення судової економічної експертизи (т. 5-А, а.с. 214-223), з якого вбачається, що експертом надано наступні відповіді, зокрема:
		- наданими на дослідження документами «встановлена нестача паливно-мастильних матеріалів, а саме бензину А-92 в кількості 285 л на загальну суму 4039,21 грн» документально не підтверджена. 
		Висновки експерта, зазначені у пунктах 4.2.2.2, 4.2.4 вироку, у контексті виду джерела доказів суд оцінює як документи, а не висновки експерта, оскільки вони були отримані в межах іншого кримінального провадження, а кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості використання таких документів у якості висновків експерта в іншому кримінальному провадженні;
		4.2.5. нотаріально посвідчена заява ОСОБА_15 у кримінальному провадженні №52016000000000312 від 31 січня 2017 року, відповідно до якої з кінця вересня по грудень 2016 року вона неодноразово зверталась в усному порядку до детектива НАБУ ОСОБА_45 з відмовою від своєї заяви від 01 вересня 2016 року та усіх своїх показань, оскільки вони є такими, що не відповідають дійсності. Також у заяві стверджується, що заяву до правоохоронних органів від 01 вересня 2016 року ОСОБА_15 подала за порадою свого адвоката з метою зміни підслідності кримінального провадження, у якому вона обвинувачувалась (з Генеральної прокуратури України до НАБУ) (т. 9, а.с. 113  114);
		4.2.6. свідок ОСОБА_46 повідомив, що проводив економічне дослідження у складі комісії з іншим експертом та склав висновок експерта від 30 березня 2018 року, який було надано йому для огляду на початку допиту (т. 5-А, а.с.7-29). Зі слів експерта, для проведення дослідження прокурором було надано всі необхідні документи, клопотань про витребування інших документів він не заявляв. Зокрема, йому було надано інвентаризаційні описи, подорожні листи Свидівоцької сільської ради. Акти інвентаризації на експертне дослідження не надавались. В ході експертизи було досліджено отримання скретч-карток на пальне від постачальника та зіставлено їх із подорожніми листами, в результаті чого було встановлено невідповідність у номіналах отриманого палива, оскільки скретч-картки мали номінал 15 л, а подорожні листи містили записи про отримання пального у кількості, яка не кратна 15 літрам, тобто за допомогою скретч-карток було математично неможливо отримати зазначену кількість літрів. 
		З огляду на цей факт експерт у висновку зазначив, що у зв`язку з вказаною невідповідністю первинні документи бухгалтерського обліку Свидівоцької сільської ради щодо використання, списання та залишку палива не відповідають дійсності та не підтверджують списання використаного бензину, списання використаного бензину здійснювалося необґрунтовано.
		Також це спотворення бухгалтерського обліку стало підставою для висновку про те, що наявність 585 л бензину документально не підтверджується, як не підтверджується і нестача 285 л бензину на суму 4 039,21грн.
		Суд розцінює показання ОСОБА_47 саме як показання свідка, бо ним був складений висновок у межах іншого кримінального провадження. Втім, системне тлумачення норм КПК України дозволяє дійти висновку, що не кожний висновок експерта є джерелом доказів у розумінні КПК України, а лише той, що був отриманий в межах кримінального провадження, яке розглядається судом;
		4.2.7. висновок експертного економічного дослідження №7142/17-45 від 29 травня 2017 року (т. 5, а.с.233-243), виконаний експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, згідно з яким експерт дійшов наступних висновків:
		Свидівоцькою сільською радою були придбані скретч-картки на бензин А-92 згідно з договором від 12 грудня 2016 року №893, укладеного з ТОВ «Торговий дім «Авіас», за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року загальною кількістю 2055 літрів на суму 29 112,50грн, крім того ПДВ 20%  5 822,50грн, загалом на суму  34 935,00грн за ідентифікаційними номерами, які зазначені в специфікації №0170/0000431-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної від 12 лютого 2016 року № 0170/0000431;
		за даними бухгалтерського обліку Свидівоцької сільської ради за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року Свидівоцькою сільською радою було використано 1800 л бензину А-92, у тому числі 1770 л, який було отримано за видатковою накладною від 12 лютого 2016 року №0170/0000431;
		за даними ТОВ «Торговий Дім «Авіас» за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року Свидівоцькою сільською радою було використано 1665 л бензину А-92, який було отримано за видатковою накладною від 12 лютого 2016 року №0170/0000431;
		первинні документи бухгалтерського обліку Свидівоцької сільської ради (подорожні листи службового легкового автомобіля Свидівоцької сільської ради ВАЗ 2170, державний номер НОМЕР_35 , за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року) та дані бухгалтерського обліку стосовно використання, списання та залишку бензину А-92 не мають юридичної сили і доказовості, та не можуть бути використані як первинні документи бухгалтерського обліку, складені з недотриманням вимог чинного законодавства, а відтак не підтверджують факт використання (списання використаного) за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року бензину А-92, який було отримано за видатковою накладною від 12 лютого 2016 року №0170/0000431;
		з урахуванням даних бухгалтерського обліку Свидівоцькою сільською радою за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року списання використаних сільською радою скретч-карток на бензин А-92 номіналом по 15 л кожна здійснено необґрунтовано;
		відомості у бухгалтерському обліку Свидівоцької сільської ради щодо використання, списання та залишку бензину А-92 за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року не відповідають дійсності, та вплинули на результати проведених інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей сільської ради (надлишків або нестачі бензину А-92) згідно даних інвентаризаційних описів від 30 червня 2016 року, 01 серпня 2016 року, 31 серпня 2016 року та 30 вересня 2016 року.
		Вказана експертиза була проведена на підставі заяви адвоката ОСОБА_48 на ім`я директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_49 про доручення експертам провести експертне економічне дослідження (т. 5, а.с. 225-227).
		У Додатку № 1 до висновку від 29 травня 2017 року №7142/17-45 містяться результати дослідження подорожніх листів службового легкового автомобіля Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області ВАЗ 2170 (державний номер НОМЕР_36 ) за період з 01 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року (т. 5, а.с. 240-243);
		4.2.8. У порядку, передбаченому статтею 356 КПК України, судом з метою роз`яснення висновку експерта, який надала сторона обчинувачення, за клопотанням сторони захисту був допитаний експерт.
		Експерт ОСОБА_50 повідомив суду, що 11 листопада 2016 року до КНДІСЕ надійшла постанова прокурора 6-го відділу управління процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ від 09 листопада 2016 року про проведення судово-економічної експертизи, в якій перед експертом ставилося питання - чи підтверджується документально встановлена актом інвентаризації від 01 серпня 2016 року нестача 285 л бензину на загальну суму 4039,21 грн у Свидівоцькій сільській раді Черкаського району Черкаської області за липень 2016 року? Експерт зазначив, що разом з вказаною постановою надійшли матеріали кримінального провадження №52016000000000312 у оригіналі та належним чином завірені копії у 1-му томі на 103 арк.
		Експерт вказав, що, зокрема, на експертизу були надані договір поставки від 16 лютого 2016 року №893, укладений між ТОВ «Авіас» та Свидівоцькою сільською радою Черкаського району Черкаської області, видаткова накладна ТОВ «Авіас» від 22 лютого 2016 року №0170/0000431 та акт інвентаризації від 01 серпня 2016 року, який був основним документом, на підставі якого ним зроблено відповідний експертний висновок.
		Також експерт звернув увагу, що інвентаризаційний опис і акт інвентаризації  це два різні документи, які складаються одночасно при проведенні інвентаризації на будь-якому підприємстві чи об`єкті, що підлягає інвентаризації, а саме інвентаризація оформлюється актом, який містить в собі інвентаризаційний опис.
		Також наголосив на тому, що для проведення експертизи йому надався інвентаризаційний опис, а акт інвентаризації наданий не був, і повідомив, що нестачу бензину підтверджували інвентаризаційний опис, рух матеріальних цінностей згідно з бухгалтерським обліком Свидівоцької сільської ради, оборотно-сальдові відомості по 335 рахунку та подорожні листи по автомобілю, який заправлявся за рахунок скретч-карток Свидівоцької сільської ради;
		НОМЕР_37 . Також з метою спростування версії сторони обвинувачення про час перебування ОСОБА_7 на робочому місці 13, 17, 19 та 29 серпня 2016 року, а також з метою доведення версії про придбання ОСОБА_7 талонів на пальне сторона захисту посилалась на такі показання свідків:
		4.2.9.1. свідок ОСОБА_20 показала, що один вхід до Департаменту, в якому працювали вона та ОСОБА_7 , був по вулиці Симона Петлюри через одну арку з воротами та хвірткою, через яку прохід можливий був за допомогою магнітного кружечка, а також через іншу більшу арку, яка відкривалася лише на вимогу та заїзду великогабаритного транспорту. Свідок звернула увагу, що нібито ще через якийсь під`їзд житлового будинку до двору їх Департаменту був прохід, але вона його не знайшла. Наголосила, що при вході у приміщення були камери відеоспостереження;
		4.2.9.2. свідок ОСОБА_28 повідомив суду, що потрапити на територію двору приміщення Департаменту можна було з декількох сторін: перший центральний вхід з АДРЕСА_4 , другий  якщо йти з вулиці, що розташована праворуч від вулиці Симона Петлюри;
		4.2.9.3. свідок ОСОБА_51 повідомив, що у серпні-вересні 2016 року працював на посаді прокурора Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України. Разом з ним працював ОСОБА_7 .
		У перших числа серпня, можливо 06 чи 07 числа, 2016 року він вийшов з роботи зі своїм колегою ОСОБА_52 та вони пішли у кафе «Батоно», яке знаходилося поблизу роботи та замовили каву. Також до них підійшов ОСОБА_7 . Коли вони знаходилися у кафе, до них підійшов незнайомий чоловік, характерних рис якого свідок не запам`ятав, однак його зріст був близько 180 см. Цей чоловік запропонував придбати картки на бензин. ОСОБА_51 зі ОСОБА_53 відмовилися, а ОСОБА_7 відійшов з чоловіком у сторону, розмовляв з ним, щось дістав з барсетки, а потім щось поклав у неї. Коли повернувся, то сказав, що за низькою ціною придбав пальне у вигляді талонів. Після цього вони разом пішли з кафе, куди саме, свідок не пам`ятає. 
		Також ОСОБА_51 додав, що його місце роботи було розташоване за адресою: АДРЕСА_10 . До внутрішнього двору вказаної будівлі можна було потрапити трьома різними входами, у тому числі на автомобілі, чим іноді користувався сам свідок, приїжджаючи на роботу на транспортному засобі;
		4.2.9.4. свідок ОСОБА_18 повідомив суду, що на територію Департаменту можна було потрапити трьома способами: через ворота знизу вулиці, з верхньої перпендикулярної вулиці та через будинок.
		Також свідок повідомив, що він займається майнінгом, надає консультації щодо криптовалюти та у березні в нього з`явився клієнт який представився як Вовк і розповів йому, що він був адвокатом голови сільської ради Вовк, вони їздили до НАБУ та написали заяву про вчинення ОСОБА_7 злочину, а саме викрадення талонів на пальне, за що їм співробітники НАБУ обіцяли вилучити справу по голові сільської ради та не притягувати її до кримінальної відповідальності. Повідомив, що в нього з особою, що назвалась ОСОБА_54 , була лише переписка та телефонні розмови, а особистої зустрічі не було.
		Решта документів та інших доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту у матеріали кримінального провадження, жодним чином не підтверджують існування або відсутність обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження, а відтак визнаються судом неналежними (зокрема, т. 1, а.с. 210-212; т. 2, а.с. 39, 109, 110, 112, 113, 127-143, 163-254; т. 3, а.с 1, 4-32, 97-107, 185-194, 200-250; т. 4, а.с. 1-3, 5-6, 8-13, 189-198; т. 5, а.с. 202-205, 246-248; том 5-Б загалом).
		4.3. Досліджуючи надані докази, суд вважає за необхідне надати оцінку допустимості копії акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Свидівоцької Сільської ради за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2016 року (т. 5-А, а.с. 195-213).
		Зі змісту вказаного акта вбачається, що ревізія була проведена на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11 січня 2017 року у справі №757/1493/17-к у кримінальному провадженні №42016000000001311.
		Так, частина друга статті 93 КПК України регламентує, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Разом із тим, вищевикладена норма не передбачає такого способу збирання доказів, як призначення ревізії. Чинний кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості отримання доказів шляхом призначення ревізій ані слідчими суддями, ані прокурорами чи слідчими. 
		Таким чином, оскільки акт ревізії отриманий у непередбаченому КПК України порядку, відповідно до частини першої статті 86 КПК України він є недопустимим доказом. 
		4.4. Відповідно до пункту 10 статті 101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
		З огляду на наведену норму, суд вважає за необхідне пояснити мотиви неврахування при ухваленні вироку висновків експертизи, наданих стороною обвинувачення та захисту.
		Встановлена висновком експерта нестача 285 літрів бензину станом на 01 серпня 2016 року спростовується показаннями свідків ОСОБА_55 , ОСОБА_15 , представника потерпілого ОСОБА_9 , численними заявами Свидівоцької сільської ради про відсутність завданої шкоди та відмову від статусу потерпілого (т. 3, а.с. 38-42). Так, з показань зазначених свідків та документів вбачається, що у січні 2017 року ОСОБА_15 відшкодувала завдану Свидівоцькій сільській раді шкоду, оскільки вважала себе матеріально відповідальною за збереження скретч-карток особою. Водночас, вона не могла достеменно повідомити, скільки карток перебувало у неї вдома на час проведення обшуку, чим саме власне поставила під сумнів подію таємного заволодіння скретч-картками.
		Крім того, зазначений висновок експертизи не свідчить на користь підтвердження факту виникнення нестачі пального саме внаслідок умисних дій ОСОБА_7 , що полягали у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.
		Стосовно висновків експертизи, здійсненої за заявою сторони захисту (т. 5, а.с. 171), суд також відхиляє її з тих підстав, що її висновки стосуються правильності здійснення бухгалтерського обліку у Свидівоцькій сільській раді і не стосуються предмета доказування у цьому кримінальному провадженні. 
		Як вже було зазначено, решта висновків, наданих стороною захисту, не є висновками експертизи у розумінні статті 101 КПК України, оскільки зазначені експертизи проведені в межах іншого кримінального провадження.
		4.5. У судових дебатах, а також в окремих клопотаннях про визнання доказів недопустимими сторона захисту ставила питання про недопустимість протоколу огляду від 01 березня 2017 року, яким здійснено огляд відеозаписів відеофайлів, на яких відбувається розмова ОСОБА_18 з особою, схожою на ОСОБА_7 а також безпосередньо відеофайлів, що були предметом протоколу огляду, а також відтворювались у судовому засіданні (т. 7, а.с. 170-172, 196-198).
		При цьому сторона захисту посилалась на здійснення втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді, що прямо суперечить частині першій статті 258 КПК України.
		Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року було надано дозвіл на здійснення тимчасового доступу до речей та документів, а саме відеореєстратора Hikvision DS-7204HGHI-SH, який знаходиться у Національному антикорупційному бюро України у матеріалах кримінального провадження №52016000000000394 та який було вилучено у межах цього провадження у Департаменті з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України в межах кримінального провадження (т. 1, а.с. 96-99).
		З протоколу обшуку від 02 листопада 2016 року, проведеного у межах кримінального провадження № 52016000000000394 у приміщенні Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, вбачається, що під час цієї слідчої дії було виявлено та вилучено відеореєстратор Hikvision DS-7204HGHI-SH (т. 4, а.с.134-146).
		Відповідно до протоколу доступу до речей та документів від 01 березня 2017 року прокурором було вилучено вказаний в ухвалі суду відеореєстратор та в ході тимчасового доступу відеофайли з вказаного реєстратора було записано на DVD-R диск Verbatim (т. 4, а.с.124-127).
		Відповідно до протоколу огляду від 01 березня 2017 року (т. 4, а.с.129-133) прокурором було здійснено перегляд зазначених відеофайлів та встановлено, що на них зафіксована розмова заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 та особи, яка за зовнішніми ознаками схожа на слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки вказаного Департаменту ОСОБА_7 . На іншому відеозаписі зафіксовано ті ж самі події з іншого ракурсу.
		Вказані відеофайли було досліджено у судовому засіданні та встановлено, що вони містять відеозапис розмови особи, схожої на ОСОБА_7 , з іншою особою. Зміст розмови відповідає змісту, зазначеному у протоколі огляді від 01 березня 2017 року. 
		Оцінюючи вказані докази з точки зору їх допустимості, суд виходить з того, що на вказаних відеозаписах зафіксовано спілкування приватного характеру, оскільки, як зазначено у частині третій статті 258 КПК України, спілкування є приватним, якщо учасники спілкування розраховують на захист переданої інформації від втручання інших осіб, зокрема, мають обґрунтовані підстави вважати, що спілкування відбувається таємно. 
		Колегія суддів зазначає, що таємниця спілкування є однією із загальних засад кримінального провадження, яка, як передбачено статтею 14 КПК України, гарантує кожній особі таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. При цьому втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення і лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Частина четверта статті 258 КПК України визначає, що втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.
		Отже, колегія суддів має достатні підстави вважати, що відеозаписи, на яких зафіксовано розмову вказаних осіб, за своєю суттю є втручанням у приватне спілкування, тому при оцінці їх допустимості, як доказів, суд має оцінити правомірність такого втручання. Водночас, суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 92 КПК України тягар доведення належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, тобто у цьому випадку на прокурора. 
		Як зазначала сторона захисту, у кабінеті заступника начальника Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_18 проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, зокрема, відбувалася аудіо- та відеофіксація осіб, які перебували у кабінеті, та їх розмови. Вказаний факт також підтвердив допитаний в якості свідка заступник начальника Департаменту ОСОБА_18 , зазначивши, що у його кабінеті було встановлено декілька відеокамер, частина з яких була встановлена в межах здійснення негласних слідчих (розшукових) дій.
		За таких обставин, суд, з метою з`ясування допустимості вказаних доказів, має визначити процесуальне походження вказаних відеозаписів, зокрема, встановити, ким саме здійснювалась аудіо- та відеофіксація у кабінеті ОСОБА_18 , наявність дозволу слідчого судді на здійснення таких слідчих (розшукових) дій, втім, прокурор не надав суду жодних доказів на спростування доводів сторони захисту щодо неправомірності втручання у приватне спілкування та підтвердження процесуального походження вказаних відеозаписів.
		За таких умов суд позбавлений можливості визнати вказані докази такими, які отримані у порядку, встановленому КПК України, у зв`язку з чим визнає їх недопустимим. 
		4.6. Щодо тверджень сторони захисту про необхідність визнання недопустимими всіх доказів у цьому кримінальному провадженні на підставі пункту 2 частини 3 статті 87 КПК України з огляду на порушення правил підслідності у цьому кримінальному провадженні суд дійшов наступних висновків.
		Визначений КПК України порядок початку досудового розслідування є єдиним для всіх органів досудового розслідування, незалежно від їх статусу та визначення підслідності і не підлягає довільному трактуванню.
		За приписами частини другої статті 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
		Разом із тим зазначена норма не містить посилання на час, в межах якого прокурором має бути визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування, тоді як несвоєчасне проведення слідчим відповідних процесуальних дій призводитиме до беззворотньої втрати важливих доказів, а відтак - неможливості забезпечення основних завдань кримінального судочинства.
		Надаючи оцінку твердженням сторони захисту про недопустимість доказів з огляду на положення пункту 2 частини 3 статті 87 КПК України, суд виходить з наступного.
		Відповідно до зазначеної норми недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Системний аналіз наведеної норми, а також частини 2 статті 36 (повноваження прокурора), частини 2 статті 39 (повноваження керівника органу досудового розслідування), частини 2 статті 40 (повноваження слідчого) КПК України дозволяє дійти висновку, що йдеться про недопустимість доказів, отриманих внаслідок вчинення прокурором або слідчим дій всупереч повноваженням, наданим кримінальним процесуальним законом. Тобто у контексті реалізації повноважень слідчого йдеться про випадки отримання доказів внаслідок реалізації повноважень інших, ніж надані йому частиною 2 статті 40 КПК України.
		На думку суду, сама по собі реалізація визначеним у законний спосіб слідчим своїх повноважень, передбачених частиною 2 статті 40 КПК України, не може нівелювати доказову цінність доказів, отриманих органом досудового розслідування всупереч положенням статті 214 КПК України.
		Крім того, суд вважає, що складовою частиною тлумачення чинного кримінального процесуального законодавства є історичний аналіз нормотворення. Так, суд звертає увагу, що стаття 87 КПК України була доповнена частиною 3 відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1694-VII. Статті аналогічного чи тотожного змісту КПК України до набрання чинності зазначеним законом не містив.
		У пояснювальній записці до проекту закону «Про прокуратуру» зазначено, що для недопущення використання прокурором повноважень, якими він наділений для забезпечення представництва інтересів громадянина або держави в суді, в інших цілях, зокрема, з метою збирання у спрощеному порядку доказів під час кримінального провадження, законопроектом забороняється використання таких доказів у кримінальному провадженні як недопустимих.
		З наведеного суд приходить до висновку, що метою доповнення чинного кримінального процесуального законодавства України зазначеною нормою є недопущення використання прокурором (який раніше також здійснював функцію нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство) у контексті реформи органів прокуратури, яка почалась у 2014 році.
		У будь-якому випадку колегія суддів переконана, що вищевказані обставини не вплинули на загальну законність досудового розслідування, стороною захисту не наведені аргументи, які б свідчили про порушення права на захист або будь-яких інших фундаментальних прав обвинуваченого ОСОБА_7 під час здійснення досудового розслідування. Суд зауважує, що гарантії справедливого розгляду справи презюмують, що процесуальні можливості, необхідні для захисту від обвинувачення, мають бути забезпечені будь-якими особами, які проводять досудове розслідування.
		Крім того, системний аналіз положень частини першої та пункту 2 частини третьої статті 87 КПК України дозволяє дійти до висновку, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті (такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 січня 2020 року по справі № 359/7742/17 ).
		Листування прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з питань наслідків порушення підслідності у кримінальному провадженні, надане стороною захисту, не містить висновків, обов`язкових для суду і не може бути покладене в основу вироку (т. 10, а.с.1-8).
		Тому такі заперечення сторони захисту, висловлені під час дебатів, є непереконливими, а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 (т. 7, а.с. 51-57)  має бути відмовлено.
		4.7. Щодо решти доказів у кримінальному провадженні, не зазначених у пунктах 4.3 - 4.5 цього вироку, суд дійшов наступних висновків:
		- обставин, регламентованих статтями 87, 96 КПК України, щодо допитаних свідків у ході судового розгляду встановлено не було. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено відомостей, які б давали підстави вважати, що свідки, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному злочині;
		- решта доказів, наданих сторонами кримінального провадження, отримана з дотриманням встановленого чинним процесуальним законом порядку і є належними і допустимими.
		V. Мотиви неврахування окремих доводів сторони обвинувачення і сторони захисту 
		5.1. Стосовно тверджень прокурора, що у межах кримінального провадження №42016000000001311 від 25 травня 2016 року незаконно та штучно розслідувався епізод щодо зникнення карток Свидівоцької сільської ради, призначалась і проводилась експертиза (лише з метою перешкоджання НАБУ у цьому кримінальному провадженні) колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями статті 337 КПК України кримінальне провадження розглядається лише щодо ОСОБА_7 та у межах пред`явленого йому обвинувачення. Предметом оцінки суду не є правомірність дій інших органів досудового розслідування у межах іншого кримінального провадження.
		5.2. Щодо позиції сторони захисту про відсутність потерпілого у кримінальному провадженні колегія суддів дійшла наступного переконання.
		Відповідно до частини першої статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України«Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. З наведеного, а також зі змісту частини другої статті 55 КПК України вбачається, що з огляду на подання заяви про визнання потерпілим від 16 листопада 2016 року Свидівоцька сільська рада набула статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 232).
		Внаслідок реорганізації Свидівоцької сільської ради правонаступником майна, всіх прав та обов`язків цього органу місцевого самоврядування стала Будищенська сільська рада (т. 7, а.с. 219-223). Дійсно, у численних заявах Свидівоцька сільська рада, а згодом і Будищенська сільська рада повідомляли про відмову від свого статусу потерпілого та відсутність завданої майнової шкоди (т. 5 а.с. 63, 187; т. 6, а.с. 117, 191; т. 8, а.с. 171).
		Втім, чинний кримінальний процесуальний закон, зокрема, стаття 56 КПК України, не передбачає процесуального механізму, який би дозволив потерпілому позбутись свого правового статусу потерпілого. 
		Таким чином, твердження сторони захисту про відсутність потерпілого у цьому кримінальному провадженні є непереконливими і такими, що суперечать чинному кримінальному процесуальному законодавству.
		5.3. Щодо тверджень сторони захисту про необхідність закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 284 КПК України, суд виходить з наступного.
		У судових дебатах обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що оскільки стаття 191 КК України, яка йому інкримінується, на час порушення цього кримінального провадження була включена до категорії кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, то у зв`язку з відмовою ОСОБА_15 від обвинувачення, за заявою якої і було розпочате це кримінальне провадження, воно мало бути закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 284 КПК України.
		По-перше, суд констатує наявність такого учасника як потерпілий у цьому кримінальному провадженні з підстав, зазначених вище у пункті 5.2 цього вироку.
		По-друге, відповідно до пункту 3 частини першої статті 477 КПК України в редакції, чинній на момент внесення у цьому кримінальному провадженні відомостей до ЄРДР (01 вересня 2016 року), кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам) - якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
		З вищевикладеної норми слідує, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 191 КК України, станом на 01 вересня 2016 року могло бути віднесено до кримінального провадження у формі приватного обвинувачення за наявності обов`язкової умови - вказаний злочин вчинено чоловіком (дружиною) потерпілого або іншим близьким родичем або членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
		Оскільки ОСОБА_7 не відноситься до осіб, зазначених у пункті 3 частини першої статті 477 КПК України у відповідній редакції, підстави для закриття кримінального провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 284 КПК України у органу досудового розслідування були відсутні, так само, які і підстави для закриття кримінального провадження судом за наслідками підготовчого судового засідання. 
		Тому доводи сторони захисту у цій частині є непереконливими.
		5.4. Надаючи оцінку твердженням прокурора щодо можливості підтримання цивільного позову, суд виходить з наступного.
		Свидівоцька сільська рада в особі секретаря ради ОСОБА_56 21 грудня 2016 року заявила до ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування завданої шкоди ним у сумі 4039,21грн  вартості 19 належних раді скретч-карток на бензин марки А-92 «Авіас» (т.1, а.с. 19).
		Згідно із заявою представника Свидівоцької сільської ради ОСОБА_55 від 24 березня 2017 року, яка діє на підставі довіреності №320/05-06 від 16 листопада 2016 року (т.1, а.с.233), грошові кошти у сумі 4039,21грн за втрачені скретч-картки на бензин внесені на рахунок ради ОСОБА_15 , у зв`язку з чим Свидівоцька сільська рада відмовилася від заявленого 21 грудня 2016 року цивільного позову (т. 1, а.с.199).
		Втім, у судових дебатах прокурор заявив, що підтримує цивільний позов, поданий Свидівоцькою сільською радою, та наполягав на його задоволенні.
		Оцінюючи вказану заяву прокурора, колегія суддів зазначає, що Свидівоцька сільська рада у порядку, передбаченому частиною першою статті 61 КПК України, набула статусу цивільного позивача. Частиною третьою зазначеної статті передбачено право цивільного позивача як підтримувати цивільний позов, так і відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. 
		З іншого боку, серед визначених частиною другою статті 36 КПК України повноважень прокурора наявне право прокурора представляти цивільно-правові інтереси держави та громадян у визначених законом випадках (пункт 12), однак таке представництво здійснюється лише у формі пред`явлення позову та лише, як визначено у абзаці 2 частини третьої статті 128 КПК України, за умови обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».
		До того ж, частина четверта статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, хоча і передбачає право прокурора підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті у випадку відмови від нього органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однак таке право поширюється виключно на позови прокурора, подані в інтересах вказаного органу. 
		Отже, враховуючи, що цивільний позов у цьому кримінальному провадженні поданий не прокурором, а підстави для представництва ним не обґрунтовані, у прокурора відсутні процесуальні повноваження вимагати розгляду цивільного позову та його задоволення. Тому, враховуючи, що Свидівоцька сільська рада реалізувала своє процесуальне право на відмову від поданого позову, суд не вбачає підстав для його задоволення та робить висновок про необхідність закриття провадження за цивільним позовом. 
		5.5. Щодо відкриття матеріалів стороні захисту суд перш за все звертає увагу на те, що як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалою слідчого судді від 12 січня 2017 року ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_8 було встановлено строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що з огляду на положення частини 10 статті 290 КПК України свідчить про те, що сторона захисту вважається такою, що реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (т. 1, а.с. 17).
		Відносно додаткових матеріалів сторони обвинувачення, отриманих під час судового провадження, суд враховує наступне. Сторона захисту заперечує отримання додаткових матеріалів тимчасового доступу, отриманих стороною обвинувачення на підставі ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року, якою було надано дозвіл на здійснення тимчасового доступу до відеореєстратора Hikvision DS-7204HGHI-SH, який знаходиться у Національному антикорупційному бюро України у матеріалах кримінального провадження №52016000000000394 та який було вилучено у межах цього провадження у Департаменті з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України в межах кримінального провадження (т. 1, а.с. 96-99).
		Втім, журнал судового засідання від 24 березня 2017 року свідчить про відкриття стороною обвинувачення о 12 годині 18 хвилин стороні захисту протоколу тимчасового доступу до речей і документів з додатками, а також протоколу огляду з додатками (т. 4, а.с.243-248).
		Принагідно суд вважає за необхідне надати оцінку позиції прокурора, яка полягає у невідкритті йому у порядку статті 290 КПК України доказів сторони захисту, а саме висновку експертизи від 29 травня 2017 року (т. 5, а.с. 233-243). 
		Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що з метою доведення факту відкриття відповідних матеріалів стороні обвинувачення адвокат ОСОБА_8 звернувся з адвокатським запитом до Соснівського районного суду міста Черкаси з проханням надати копію звукозапису та протоколу судового засідання від 11 липня 2018 року (т. 9, а.с. 245-246). З копії журналу судових засідань від 16 листопада 2017 року, засвідченого секретарем судового засідання (т. 9, а.с. 65) вбачається, що 11 липня 2018 року у межах кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 відбулось судове засідання. Також під час судового розгляду був відтворений диск з технічним записом судового засідання від 11 липня 2018 року, що відбувалось у Соснівському районному суді міста Черкаси (т. 9, а.с. 68). З вказаного звукозапису вбачається, що захисник ОСОБА_8 о 10 годині 16 хвилин повідомив суд про намір відкрити стороні обвинувачення додаткові матеріали у порядку частини 10 статті 290 КПК України та власне надав їх примірник для прокурора.
		У суду немає підстав для обґрунтованих сумнівів у походженні копії журналу судових засідань від 16 листопада 2017 року (т. 9, а.с. 59-67), що підтверджує відкриття додаткових матеріалів прокурору, а також журналу судових засідань від 24 березня 2017 року, який підтверджує відкриття додаткових матеріалів прокурором стороні захисту. У будь-якому випадку, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на принцип змагальності та диспозитивності кожна зі сторін кримінального провадження самостійно обстоює свою позицію, на власний розсуд реалізує або відмовляється від реалізації своїх процесуальних прав, визначає процесуальну поведінку та стратегію у кримінальному процесі. Водночас, поза увагою суду не може залишитись той факт, що додаткові матеріали як сторони обвинувачення, так і сторони захисту з листопада 2019 року перебували у розпорядженні Вищого антикорупційного суду, відповідно, як прокурор, так і сторона захисту мали право ознайомитись з вказаними матеріалами і неодноразово реалізували своє право (т. 6, а.с. 174; т. 7, а.с. 67, 138, 163, 227; т. 8, а.с. 93; т. 9, а.с. 15).
		Тому суд вважає заперечення сторін кримінального провадження щодо невідкриття матеріалів складовою правової позиції у справі і робить висновок про непереконливість тверджень як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.
		У цьому контексті суд вимушений зробити висновок про неналежну поведінку як сторони обвинувачення, так і сторони захисту у цьому кримінальному провадженні. Безпідставне заперечення очевидного факту відкриття матеріалів однієї сторони іншій не сприяє досягненню завдань кримінального провадження, тягне за собою невиправдане витрачання процесуального часу і порушення розумних строків у кримінальному провадженні.
		Суд зауважує, що, виходячи з системного тлумачення статті 290 КПК України, а також враховуючи засади змагальності та диспозитивності, процедура надання доступу до матеріалів досудового розслідування та матеріалів, отриманих під час судового розгляду, полягає в повідомленні прокурором або слідчим підозрюваного та захисника (і навпаки) про можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження. В свою чергу, повідомлена сторона використовує це право на власний розсуд і самостійно визначає обсяг і формат такого ознайомлення, оскільки жоден учасник кримінального провадження не вправі змусити іншу сторону тим чи іншим чином ознайомитись зі всіма матеріалами досудового розслідування.
		VІ. Підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення
		6.1. За змістомстатті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Обов`язок же доказування, як слідує зі змісту статті 92 КПК України, покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до вимогстатті 91 КПК Україниу кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		6.2. Виходячи з усталеної практики Верховного Суду, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
		З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).
		З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, що у діянні обвинуваченого ОСОБА_7 є склад кримінального правопорушення.
		6.3. У частині другій статті 191 КК України законодавець криміналізував привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		Кваліфікуючи дії обвинуваченого за цією нормою, сторона обвинувачення виходила із того, що ОСОБА_7 , будучи службовою особою, уповноваженою на проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_15 , користуючись відсутністю очевидців, заволодів чужим майном (скретч-картками на пальне) шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою незаконного збагачення, свідомо порушуючи вимоги частини четвертої статті 236 КПК України щодо необхідності забезпечення схоронності майна.
		При цьому сторона обвинувачення посилалась на положення чинного кримінального процесуального закону, які унормовують повноваження слідчого (стаття 40 КПК України) та порядок проведення такої слідчої дії, як обшук (статті 234, 236 КПК України). 
		Разом із тим, суд, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, на підставі закону, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення виправдувального вироку, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		6.4. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у злочинах проти власності» зазначено, що у статті 191 КК України передбачена відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби. 
		6.5. Суб`єктом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи службовим становищем (частина друга статті 191 КК України) може бути лише така службова особа.
		Відповідно до частини третьої статті 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Отже, обіймаючи посаду старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, а також будучи наділеним повноваженнями слідчого у межах кримінального провадження № 42016000000001311, з урахуванням положень частини третьої статті 18 КК України, ОСОБА_7 мав статус службової особи і був спеціальним суб`єктом складу злочину, передбаченого частиною другою статті 191 Кримінального кодексу України, але не по відношенню до майна, яке, за версією сторони обвинувачення, було предметом заволодіння.
		Особливістю заволодіння є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні (ухвала Верховного Суду від 23 серпня 2018 року по справі № 0912/1638/12).
		Однією з засад кримінального провадження є передбачена статтею 16 КПК України недоторканість права власності, яка доволі чітко деталізована в контексті проведення такої слідчої дії як обшук.
		По-перше, відповідно до частини другої статті 234 КПК України обшук може бути проведений виключно на підставі ухвали слідчого судді. Запроваджений для цієї слідчої дії судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів людини, який полягає, зокрема, у визначенні слідчим суддею конкретного переліку речей і документів, які підлягають відшуканню та вилученню під час обшуку, має на меті встановити мінімально необхідний рівень втручання у вільне володіння майном, яке перебуває в обшукуваному приміщенні. По-друге, в силу частини п`ятої статті 171, частини сьомої статті 236 КПК України слідчий, який під час обшуку виявив інші речі, які не зазначені в ухвалі слідчого судді, але мають значення для кримінального провадження, уповноважений на їхнє тимчасове вилучення з обов`язковим подальшим зверненням до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна протягом 48 годин з моменту його вилучення. По-третє, у випадку виявлення в ході обшуку предметів, вилучених законом з обігу, слідчий зобов`язаний вилучити їх незалежно від відношення до кримінального провадження.
		Таким чином, під час проведення обшуку слідчий має певні правомочності в силу свого службового становища виключно щодо трьох категорій майна:
		- речі та документи, на які надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді;
		- речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді, але які мають значення для кримінального провадження;
		- предмети, які вилучені законом з обігу.
		Зазначене свідчить, що особи, які проводять обшук, не мають необмеженого обсягу процесуальних (службових) повноважень щодо всіх предметів, документів, речей, які перебувають у місці проведення обшуку.
		Наступною ланкою цього ланцюга послідовного тлумачення правових норм є констатація того факту, що стосовно будь-якого іншого майна, яке перебуває в приміщенні, де відбувається обшук, слідчий не має жодних правомочностей, адже його службове становище не дозволяє йому вийти за межі, встановлені законом та слідчим суддею.
		Для яскравішого розмежування статусу вилучених (тимчасово вилучених) під час обшуку речей і документів та іншого майна, а відтак відмінностей правової кваліфікації протиправного заволодіння слідчим цими видами майна та складів злочинів, передбачених відповідно статтями 191 та 185 КК України, в контексті фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, суд вважає за необхідне продовжити ланцюг тлумачення релевантних норм кримінального процесуального закону.
		Відповідно дочастин третьої,четвертої статті168КПК Українислідчий підчас затриманняабо обшукуі тимчасовоговилучення майнаабо негайнопісля їхздійснення зобов`язанийскласти відповіднийпротокол,копія якогонадається особі,у якоївилучено майно,або їїпредставнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Якщо вилучені (тимчасово вилучені) під час обшуку речі і документи визнані речовими доказами, то згідно з частиною другою статті 100 КПК України ці речі та документи оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду, після чого ухвалою слідчого судді на них може бути накладено арешт. У подальшому рух та зберігання речових доказів відбувається відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19 листопада 2012 року.
		Отже дії слідчого як спеціального суб`єкта  службової особи, можуть бути кваліфіковані за частиною другою статті 191 КК України лише в тому випадку коли в ході обшуку має місце протиправне заволодіння вилученим (тимчасово вилученим) майном та предметами, які вилучені законом з обігу, щодо яких слідчий має повноваження на вилучення, зазначення їх в протоколі та описі, визнання речовими доказами, звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення на них арешту та подальше зберігання тощо. Протиправне таємне заволодіння слідчим іншим майном підлягає кваліфікації за статтю 185 КК України.
		Якщо вважати допустимим тлумачення кримінального процесуального закону, як його сформулював прокурор в обвинувальному акті, то засада недоторканості права власності у кримінальному провадженні буде повністю знівельована, адже фактично, на думку прокурора, слідчий вважається таким, що володіє необмеженим колом повноважень в силу свого службового становища щодо будь-яких речей і документів, до яких він має доступ в ході обшуку.
		Таким чином, виходячи з диспозиції частини другої статті 191 КК України, кваліфікація дій слідчого як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем під час проведення ним обшуку може мати місце лише щодо тих категорій речей, які обумовлюють проведення такого обшуку, або вилучені законом з обігу, та в межах тих процесуальних дій, які створюють правові наслідки для учасників обшуку та володільця вилученого (тимчасово вилученого) майна.
		Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року, яка стала підставою для проведення обшуку у домоволодінні ОСОБА_15 , талони на пальне (скретч-картки) не були визначені як предмет відшукання та вилучення. Виходячи з формулювання фактичних обставин, наведених в цій ухвалі, талони на пальне (скретч-картки) не вилучались, тобто не набули статусу тимчасово вилученого майна. Також вони не є предметами, вилученими законом з обігу.
		Оскільки таке майно вочевидь перебуває поза межами службових повноважень слідчого, то слідчий, хоча і перебував в обшукуваному приміщенні завдяки своєму службовому становищу та мав вільний доступ до всього майна на законних підставах, але у випадку таємного або відкритого заволодіння таким майном діяв не як службова особа, а тому не може бути визнаний спеціальним суб`єктом для подальшої кваліфікації його дій за частиною другою статті 191 КК України.
		6.6. Крім того, на переконання колегії суддів, у діянні ОСОБА_7 також відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
		Така ознака об`єктивної сторони як зловживання службовим становищем характеризує спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, і полягає у будь-якому умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використанні службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов`язаних з її посадою.
		З обвинувального акта вбачається, що при обґрунтуванні вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення прокурор посилався на зловживання обвинуваченим службовим становищем, а саме повноваженнями, наданими статтею 40 КПК України, а також порушення обов`язку, покладеного на слідчого частиною четвертою статті 236 КПК України.
		Суд звертає увагу, що виходячи з системного тлумачення частини четвертої статті 236 КПК України, обов`язок забезпечити схоронність майна, що перебуває в житлі чи іншому володінні особи, покладається на слідчого лише у разі відсутності осіб в житлі чи в іншому володінні. Тому у частині порушення ОСОБА_7 обов`язків, передбачених цією нормою, обвинувачення є непереконливим.
		На переконання колегії суддів, обставини, які сприяють вчиненню кримінального правопорушення, створюють умови для його вчинення (перебування в певному місці в певний час, відсутність свідків тощо), не можна ототожнювати з умисним використанням службового становища як способом вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу, є обов`язковою складовою диспозиції за частиною другою статті 191 КК України.
		Безумовно, в обвинуваченого, як і в будь-якої особи (понятих, невістки тощо) за подібних умов існувала гіпотетична можливість заволодіти чужим майном (таємно чи відкрито викрасти чуже майно). Втім, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано доказів того, що ОСОБА_7 будь-яким чином користувався своїми правами і можливостями слідчого у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_15 (зокрема, передбаченими статтею 40 КПК України) з метою заволодіння скретч-картками на пальне, які не були ані предметом відшукання згідно з ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, ані предметами, вилученими з обігу, що б надало обвинуваченому певних повноважень щодо такого майна (вилучення незалежно від їх відношення до кримінального провадження у порядку частини 7 статті 236 КПК України).
		Звернення на свою користь чужого майна, вчинене особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо цього майна, а за родом своєї діяльності мала лише доступ до цього майна повинно кваліфікуватися як крадіжка за статтею 185 КК України або статтею 186 КК України в залежності від того, чи було таке викрадення таємним або відкритим.
		Отже, за таких обставин, з підстав, зазначених у пунктах 6.5, 6.6. вироку, колегія суддів констатує, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, а саме суб`єкт та об`єктивна сторона.
		6.7. З огляду на порушення стороною захисту у дебатах питання неправильної кваліфікації дій ОСОБА_7 суд вважає за необхідне надати оцінку можливості вийти за межі висунутого обвинувачення за ініціативою суду.
		Частиною 3 статті 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Водночас, системне тлумачення КПК України свідчить, що межі повноважень суду при перекваліфікації злочину, передбачені зазначеною нормою, можуть бути використані лише у випадку, коли суд дійде висновку про наявність у діянні особи складу кримінального правопорушення.
		Як було зазначено вище, надані стороною обвинувачення докази, зокрема показання свідків, викликають сумніви у наявності самого факту таємного заволодіння ОСОБА_7 скретч-картками з тим, щоб вирішити питання про наявність чи відсутність складу іншого кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого статтями 185, 186 КК України.
		Факт неправомірного зникнення скретч-карток з певними, конкретно визначеними номерами є невстановленим, суперечливим та таким, що не підтверджується показаннями свідка ОСОБА_15 , матеріалами кримінального провадження, зокрема, актом передачі. Суд констатує, що встановлення істини не є завданням кримінального провадження, у зв`язку з чим з огляду на засади змагальності та диспозитивності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини суд позбавлений можливості здійснити перекваліфікацію у цьому кримінальному провадженні за власною ініціативою.
		6.8. Також у суду є обґрунтовані сумніви щодо того, що неправомірне заволодіння скретч-картками взагалі відбулось, і суд вважає за необхідне навести міркування з цього приводу.
		Так, матеріали кримінального провадження містять належні та допустимі докази щодо таких обставин, які мають значення у цьому кримінальному провадженні:
		належність талонів на пальне Свидівоцькій сільраді, що підтверджується договором поставки, видатковою накладною, специфікацією (т. 2, а.с. 157, 159);
		факт зберігання певних талонів без їх ідентифікації у будинку ОСОБА_15 на момент обшуку, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_55 , актом приймання (т. 1, а.с. 234);
		статус ОСОБА_7 як службової особи, що підтверджується відповідним наказом та постановою про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі (т. 4, а.с. 7; т. 3, а.с. 62-64);
		проведення ОСОБА_7 обшуку, його перебування у будинку, що підтверджується складеним ним протоколом обшуку, показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 (т. 3, а.с. 71-76).
		Прокурором надано у матеріали кримінального провадження комплекс непрямих доказів протиправного заволодіння ОСОБА_7 майном, зокрема, докази, які, за версією сторони обвинувачення, підтверджують факт використання ОСОБА_7 карток на пальне, якими він заволодів.
		Водночас, суд приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні викликає певні сумніви факт протиправного заволодіння скретч-картками, з огляду на наступне:
		(1) прокурором не надано жодного прямого доказу заволодіння ОСОБА_7 картками на пальне під час проведення обшуку 29 липня 2016 року або після його завершення та складання опису вилученого майна;
		(2) у матеріалах справи відсутні докази того, що у будинку ОСОБА_15 перебували саме ті талони, які зазначені прокурором в обвинувальному акті, адже в акті приймання-передачі вони не ідентифіковані за унікальними номерами. Водночас, показання свідків, присутніх під час обшуку у домоволодінні ОСОБА_15 , є вельми суперечливими. Проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність можливості достеменно стверджувати про те, що (а) на момент закінчення обшуку картки на пальне зникли, (б) саме ОСОБА_7 заволодів картками на пальне.
		Твердження ОСОБА_15 про те, що карток на пальне могло і не бути в її домоволодінні під час обшуку суд сприймає критично, оскільки інші свідки та ОСОБА_7 беззаперечно стверджували про виявлення скретч-карток на бензин під час обшуку, і пояснює такі сумніви спливом значного проміжку часу. Водночас, твердження свідків щодо подальшої долі виявлених карток різняться: свідок ОСОБА_14 зазначив, що картки поклали на ліжко, потім повернули на місце, свідок ОСОБА_12 вказав, що картки поклали біля телевізору, а не ховали в шухляду і за наслідками слідчого експерименту він впевнений, що на момент виходу з будинку їх там не було, а були інші речі, свідок ОСОБА_13 поінформував суд, що картки на пальне були оглянуті, потім покладені на комод, а потім сховані назад до шухляди.
		Зрештою, суд враховує, що з часу проведення слідчої дії у вигляді обшуку минуло майже 5 років, і всі свідки стверджували, що деталі проведення обшуку їм вже складно пригадати. Також поза увагою суду не залишається повідомлена свідком ОСОБА_12 обставина перебування у домоволодінні ОСОБА_15 дружини ОСОБА_17 , яка приводила будинок до ладу після обшуку. У будь-якому випадку, колегія суддів констатує, що з огляду на кількість осіб, присутніх у домоволодінні під час обшуку, певні неточності у їх показаннях та сплив значного проміжку часу, є неможливим встановити точний хронометраж відвідання кожним з учасників обшуку кімнати, у якій були виявлені скретч-картки;
		(3) суд критично оцінює зміст файлів відеозаписів камер відеоспостереження на заправній станції, а саме, на думку колегії суддів, без спеціальних знань зробити висновок про те, що особи на відеофайлах є ОСОБА_7 та ОСОБА_16 , про тотожність одягу та аксесуарів (барсетки) цих осіб тому одягу, який був вилучений під час обшуку у квартирі, де проживала родина ОСОБА_7 , та під час його особистого затримання, а також розібрати номерний знак автомобілю, схожого на Jaguar X-type, не є можливим. Поза увагою суду не залишається також той факт, що постановою органу досудового розслідування була призначена портретна експертиза, від проведення якої орган досудового розслідування відмовився з власної ініціативи (т. 9, а.с. 209);
		(4) також на думку колегії суддів, не є належним і допустимим доказом того, що була різниця у 40 хвилин між часом, зазначеним на терміналі та на відеореєстраторі з автозаправної станції, пояснення спеціаліста (т. 3, а.с. 115). Єдиний свідок, який ствердно послався на різницю в часі  ОСОБА_57 , на поставлені під час допиту уточнюючі запитання зазначив, що на час допиту у вересні 2016 року така різниця була (інакше він не дав би відповідних показань детективу), а чи була така різниця у серпні 2016 року  він відповісти не зміг;
		(5) суд не вважає, що інформація, отримана в межах тимчасового доступу до речей і документів від операторів мобільного зв`язку і оглянута у подальшому детективом НАБУ, має доказове значення при встановленні факту перебування ОСОБА_7 чи його дружини ОСОБА_16 на конкретній автозаправній станції по АДРЕСА_5 , та використання скретч-карток Свидівоцької сільської ради з огляду на неможливість з використанням зазначених у протоколі огляду азимутів встановити точне місцезнаходження особи у певний час;
		(6) суд звертає увагу на показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_35 , ОСОБА_28 , які підтверджують можливість потрапити до будівлі Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури, що розташований по вул. С. Петлюри у місті Києві, кількома шляхами, з огляду на що суд вважає непереконливими доводи прокурора, що ґрунтуються на протоколах огляду від 13 грудня 2016 року, зі змісту яких сторона обвинувачення робить висновок про перебування ОСОБА_7 поза межами робочого місця в той час, як були використані скретч-картки на пальне;
		(7) поза увагою суду не може залишитись позиція заявника у цьому кримінальному провадженні  ОСОБА_15 , кардинальна зміна та навіть відмова від наданих раніше показань протягом кількох місяців з дня звернення до НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, факт внесення нею до каси сільської ради грошових коштів у межах вартості талонів на пальне, які зникли, направлення нею заяви до органу досудового розслідування про відмову від статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Водночас, під час безпосереднього допиту в суді свідка ОСОБА_15 попри суперечливість її показань та фактичну відмову від надання відповідей на питання з посиланням на сплив значного періоду часу, не було виявлено ознак вчинення на неї тиску або ознак надання показань поза її волею;
		(8) суд не виключає можливості доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення на підставі непрямих доказів, однак за наведених обставин суд змушений констатувати, що органом досудового розслідування та стороною обвинувачення суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували поза розумним сумнівом час, місце та спосіб вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, який йому інкримінується, і в цілому причетності його до протиправного заволодіння скретч-картками.
		Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Наведені вище неузгодженості та суперечності, обставини, які залишаються недоведеними, а також існування іншої версії, яка може раціонально пояснити події, що відбулись, дозволяє зробити висновок про те, що висунуте обвинувачення має характер припущення, але не доводить винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 та в цілому факт неправомірного заволодіння скретч-картками поза розумним сумнівом.
		6.9. Узагальнюючи, суд звертає увагу, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
		VII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд
		7.1. Процесуальні витрати
		Відповідно до листа директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №18111/16-45 від 23 листопада 2016 року вартість судово-економічного експертного дослідження становить 1981,80грн (т. 3, а.с.36).
		Зазначені витрати з огляду на положення статей 122, 124 КПК України слід віднести на рахунок держави.
		7.2. Цивільний позов
		 
		Згідно з заявою представника Свидівоцької сільської ради ОСОБА_55 від 24 березня 2017 року, яка діє на підставі довіреності №320/05-06 від 16 листопада 2016 року (т.1, а.с.233), грошові кошти у сумі 4039,21грн за втрачені скретч-картки на бензин внесені на рахунок ради ОСОБА_15 , у зв`язку з чим Свидівоцька сільська рада відмовилась від заявленого 21 грудня 2016 року цивільного позову (т. 1, а.с.199).
		 
		Частиною п`ятою статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		Згідно з частиною 3 статті 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
		 
		З огляду на те, що КПК України не врегульовує питання вирішення цивільного позову у випадку відмови від цивільного позову, провадження за цивільним позовом має бути закрите.
		 
		7.3. Скасування арешту
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року було накладено арешт на вилучені у ОСОБА_7 речі (т. 2, а.с.17):
		чорна шкіряна барсетка;
		ключі від автомобіля з емблемою «Porshe» та ключі від автомобіля з емблемою «Hyundai»;
		службове посвідчення № НОМЕР_38 працівника прокуратури на ім`я ОСОБА_7 ;
		довідка про надання допуску до державної таємниці за формою 2;
		свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Porshe Cayenne», держаний номер НОМЕР_39 .
		Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого.
		З огляду на вказане, підлягає скасуванню арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року.
		7.4. Речові докази
		Постановою детектива від 29 вересня 2016 року були визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження наступні речі (т. 3, а.с.53-55):
		жіноча трикотажна кофта без рукавів світлого золотистого відтінку з ярликом за написами на білому фоні чорним кольором «Odemai, 2»;
		чоловіча трикотажна кофта на короткий рукав синього відтінку з комірцем із горизонтальними смугами блакитного кольору та візерунками синьо-блакитних відтінків;
		чоловічі шкіряні туфлі 41-го розміру, темно-синього кольору на шнурівках з устілками синього кольору з написом сірого кольору на них «Miguel Miratez»;
		чоловічі кеди світло-синього кольору з білими шнурівками, з червоним елементом прямокутної форми збоку біля шнурівок з написом білого кольору «НН».
		Постановою детектива НАБУ від 06 жовтня 2016 року були також визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження відеореєстратор Oltec HDVR-883ANV, а також оптичний диск «Videx-excellenti» із виявленою та збереженою інформацією під час огляду від 06 жовтня 2016 року (т. 3, а.с.116-118).
		Також у судовому засіданні був оглянутий речовий доказ  чорна барсетка, вилучена у ОСОБА_7 під час особистого обшуку (т. 8, а.с. 15).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 56 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої Наказом №51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, наведені вище речі повертаються законним власникам, а при невстановленні останніх переходять у власність держави; у разі суперечки про належність цих речей питання вирішуються у порядку цивільного судочинства.
		З огляду на вказане, речові докази мають бути повернуті їх законним власникам:
		- відеореєстратор Oltec HDVR-883ANV, маркувальне позначення 6904420110711 та оптичний диск Videx excellenti DVD-R 4.7 GB, MFP335TK16225335 ТОВ «Агротрейд ЛТД»;
		- жіноча трикотажна кофта без рукавів світлого відтінку з ярликом з написом на білому фоні чорним кольором: АДРЕСА_7 , - ОСОБА_16 ;
		- чоловіча трикотажна кофта на короткий рукав синього відтінку з комірцем (на зразок «поло») із горизонтальними смугами блакитного кольору та візерунками синьо-блакитних відтінків з ярликом з написом білого кольору: Freedom by Arber, чоловічі шкіряні туфлі 41-го розміру темно-синього кольору з устілками синього кольору з написом на них сірого кольору «Miguel Miratez», чоловічі кеди світло-синього кольору з білими шнурівками, червоним елементом прямокутної форми збоку біля шнурівок з написом білого кольору «НН» та написом «НН Helly Hansen» з 4 смугами чорного та синього кольорів, барсетка чорного кольору - ОСОБА_7 .
		7.5. Запобіжні заходи
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02 грудня 2016 року до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України. Строк дії обов`язків встановлено до 22 грудня 2016 року (т. 2, а.с.105-106).
		Відповідно до статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після, зокрема, ухвалення виправдувального вироку.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370-371, 373-376 КПК України, ? 
		У Х В А Л И В :
		1. ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 191 КК України, та виправдати на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу цього кримінального правопорушення.
		2.Провадження зацивільним позовомСвидівоцької сільської ради до ОСОБА_7 про стягнення шкоди у сумі 4039,21грн  закрити.
		3. Витрати, пов`язані із проведенням судово-економічної експертизи від 23 листопада 2016 року № 18111/16-45, у розмірі 1981,80 грн віднести на рахунок держави.
		4. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року, на майно, що перебуває у власності ОСОБА_7 , а саме на:
		чорна шкіряна барсетка;
		ключі від автомобіля з емблемою «Porshe» та ключі від автомобіля з емблемою «Hyundai»;
		службове посвідчення № НОМЕР_38 працівника прокуратури на ім`я ОСОБА_7 ;
		довідка про надання допуску до державної таємниці за формою 2;
		свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Porshe Cayenne», держаний номер НОМЕР_39 , 
		та повернути його ОСОБА_7 .
		5. Речовий доказ  відеореєстратор Oltec HDVR-883ANV, маркувальне позначення 6904420110711 та оптичний диск Videx excellenti DVD-R 4.7 GB, MFP335TK16225335  повернути ТОВ «Агротрйд ЛТД».
		6. Речовий доказ  жіночу трикотажну кофту без рукавів світлого відтінку з ярликом з написом на білому фоні чорним кольором: АДРЕСА_7 , вилучену під час обшуку 20 вересня 2016 року, повернути ОСОБА_16 .
		7. Речові докази  чоловічу трикотажну кофту на короткий рукав синього відтінку з комірцем (на зразок «поло») із горизонтальними смугами блакитного кольору та візерунками синьо-блакитних відтінків з ярликом з написом білого кольору: Freedom by Arber, чоловічі шкіряні туфлі 41-го розміру темно-синього кольору з устілками синього кольору з написом на них сірого кольору «Miguel Miratez», чоловічі кеди світло-синього кольору з білими шнурівками, червоним елементом прямокутної форми збоку біля шнурівок з написом білого кольору «НН» та написом «НН Helly Hansen» з 4 смугами чорного та синього кольорів, вилучені під час обшуку 20 вересня 2016 року, барсетку чорного кольору повернути ОСОБА_7 .
		Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
		 
		Головуючий суддя                         ОСОБА_1 
		 
		Судді                                 ОСОБА_2 
		 
		    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...