Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15834/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; державного регулювання ринків фінансових послуг, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.07.2021. Зареєстровано: 15.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2021.
Дата набрання законної сили: 13.07.2021
Номер судового провадження: A/855/11013/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
		 
		Головуючий суддя у першій інстанції: Вєкуа Н.Г.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 липня 2021 року                                                                                      Справа № 826/15834/17
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                      Епель О.В., 
		суддів:                                              Губської Л.В., Степанюка А.Г., 
		за участю секретаря                     Сакевич Ж.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у справі 
		 
		за позовом            ОСОБА_1 
		 
		до                     Національного банку України,
		 
		треті особи, які 
		не заявляють самостійні вимоги 
		на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 
		публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»
		 
		про                     зобов`язання вчинити дії, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Історія справи.
		ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - Відповідач), третя особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» про:
		1) зобов`язання НБУ з метою відновлення прав, свобод інтересів Позивача вчинити необхідні дії, спрямовані на відновлення діяльності Банку у зв`язку із скасуванням судом Постанови Правління НБУ від 19.03.2015 № 190 «Про віднесення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» до категорії неплатоспроможних» (надалі - «Постанова НБУ № 190») та Постанови Правління НБУ від 16 серпня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (надалі - «Постанова НБУ № 460»), а саме:
		- відновити функціонування Банку в якості діючої банківської установи;
		- відновити функціонування кореспондентського рахунку Банку в НБУ;
		- відновити Банк в якості учасника системи електронних платежів (СЕП);
		- відновити Банк в якості абонента системи електронної пошти НБУ;
		- відновити Банк у всіх інформаційних задачах НБУ до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України НБУ «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «Кредінфо»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифіктів НБУ «СЕРТЛАИН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення НБУ реєстрації договорів резидентів-постачальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвітність»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників»;
		- відновити інформаційний обмін Банку з державними установами, а саме: Фонд; Державна митна служба; Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку Банку у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Банку у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи Банку у зазначених вище системах;
		2) зобов`язання НБУ в порядку, установленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких буде відноситися вчинення відповідних дій), відновити інформацію про Банк як діючу банківську установу (у т.ч., але не виключно - шляхом, розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет- представництва НБУ, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ України).
		Крім того, у своєму позові ОСОБА_1 також просив суд:
		- встановити НБУ розумний строк для виконання рішення суду;
		- зобов`язати НБУ подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
		- у разі необхідності для повного захисту прав, свобод та інтересів Позивача, вкладників та інших кредиторів Банку, вийти за межі позовних вимог.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року відкрито провадження в цій справі.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 826/22323/15.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2021 поновлено провадження в цій адміністративній справі.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року провадження у справі було закрито.
		Постановляючи таку ухвалу, суд керувався ст. 266-1 КАС України і п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ і виходив з того, що в цій справі Позивачем заявлено позовні вимоги, які спрямовані на відновлення діяльності Банку і єдиною підставою для звернення Позивача з цим позовом є визнання недійсними Постанов НБУ № 490 та № 460. 
		Разом з тим, суд зазначив, що відповідно до змін, внесених до КАС України Законом № 590-ІХ, заявлені ОСОБА_1 в цій справі позовні вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку, а тому провадження у справі підлягає закриттю..
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що цей спір підсудний суду адміністративної юрисдикції.
		При цьому, Позивач зазначає, що остаточне вирішення цієї справи є суспільно значущим, оскільки від цього залежить можливість зупинення заходів з ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь», відновлення повноважень органів управління банку, забезпечення можливості його фінансового оздоровлення для задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
		Разом з тим, на переконання апелянта, положення Закону № 590-ІХ суперечать Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому не підлягають застосуванню. 
		Апелянт вказує, що на теперішній час у Конституційному Суді України вирішується справа щодо конституційності вказаного законодавчого акта. У зв`язку з цим апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був не закривати провадження в цій справі, а зупинити його до вирішення КС України зазначеної справи.
		З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо закриття провадження в цій справі.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи на 13.07.2021.
		Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на правильності висновків суду першої інстанції та зазначаючи, що чинним законодавством прямо передбачено необхідність закриття адміністративним судом провадження у справах цієї категорії.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
		Обставини, установлені судом першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів цієї справи, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 ПАТ «Банк «Київська Русь» було віднесено до категорії неплатоспроможних.
		16 липня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з 17 липня 2015 року.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року у справі № 826/22323/15 вказані постанови НБУ визнано протиправними та скасовано.
		Предметом судового спору у цій справі № 826/15834/17 є позовні вимоги, які спрямовані на відновлення діяльності Банку, і єдиною підставою для звернення Позивача до суду з цим позовом є визнання судом у вказаній вище справі недійсними Постанов НБУ № 490 та № 460.
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		13.05.2020 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-ІХ (набув чинності з 23.05.2020, далі Закон № 590-ІХ).
		Вказаним Законом внесено зміни до КАС України, зокрема, доповнено Кодекс статтею 266-1.
		Відповідно до частини першої статті 266-1 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
		1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
		2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;
		3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
		4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
		5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
		Відповідно до частини сьомої статті 266-1 КАС України, суд за результатами розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про:
		1) визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень;
		2) стягнення з відповідача (відповідачів) коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправним (незаконним) індивідуальним актом/рішенням, якщо така вимога заявлена позивачем одночасно з вимогою про визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення;
		3) відмову в задоволенні позовних вимог (повністю або частково).
		Згідно з частиною 9 зазначеної статті, визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень:
		1) не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи правовий статус цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;
		2) не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку;
		3) не породжує будь-яких прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування заподіяної шкоди.
		Відповідно до частини десятої статті 266-1 КАС України, суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку.
		Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ судові провадження в адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 КАС України, в яких предметом спору є вимоги, що не відповідають нормам частин сьомої - десятої статті 266-1 КАС України, і судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом постановлення рішення (ухвали, постанови), підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.
		У пункті 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано імперативну заборону відновлення діяльності (становища) Банку, яке існувало до запровадження процедури його ліквідації, у разі визнання протиправним та скасування відповідного рішення НБУ про ліквідацію.
		Крім того, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що судові провадження у таких справах, які станом на 23.05.2020 не були завершені, підлягають закриттю.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 826/7833/16, висновки якого, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для колегії суддів при вирішенні цієї справи.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених у цій справі, є відновлення діяльності Банку у зв`язку зі скасуванням постанов НБУ від 13.03.2015 № 190 та від 16.08.2019 № 460 щодо віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та щодо відкликання його банківської ліцензії і ліквідації.
		Таким чином, заявлені Позивачем у цій справі позовні вимоги, відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства, не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 590-ІХ та п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України є підставою для закриття провадження в цій справі.
		Приходячи до такого висновку, колегія суддів також враховую правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в пункту 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», про те, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.
		Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
		Доводи Апелянта про те, що цей спір підсудний саме суду адміністративної юрисдикції, судова колегія відхиляє з огляду на вищезазначене.
		Твердження Позивача про те, що остаточне вирішення цієї справи є суспільно значущим, оскільки від цього залежить можливість зупинення заходів з ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь», відновлення повноважень органів управління банку, забезпечення можливості його фінансового оздоровлення для задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що такі обставини не надають достатніх правових підстав для вирішення цього спору адміністративним судом, з огляду на вищезазначене.
		Твердження Апелянта про те, що положення Закону № 590-ІХ суперечать Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому не підлягають застосуванню, апеляційних суд відхиляє, оскільки на час постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження в цій справі та станом на теперішній час зазначений Закон є чинним, неконституційним не визнаний і підлягає до застосування.
		Доводи Апелянта про те, що на теперішній час у Конституційному Суді України вирішується справа щодо конституційності вказаного законодавчого акта, у зв`язку з цим Апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був не закривати провадження в цій справі, а зупинити його до вирішення КС України зазначеної справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом апеляційного перегляду в цій справі наразі є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а не ухвала щодо його зупинення.
		Разом з тим, аналізуючи наведені доводи Апелянта, судова колегія також відзначає, що законодавча норма, яка визнається Конституційним Судом України неконституційною, втрачає чинність з дати ухвалення відповідного рішення КСУ, якщо таким рішенням не передбачено інше (ст. 152 Конституції України).
		Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «...хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід...».
		Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у цій справі.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  
		Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, 
		ПОСТАНОВИВ: 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Судове рішення виготовлено 13 липня 2021 року.
		 
		Головуючий суддя                                                  О.В. Епель
		 
		Судді:                                                                      Л.В. Губська
		 
		                                                                                А.Г. Степанюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...