Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1149/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2021. Зареєстровано: 21.07.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2021.

Результат оскарження 02.09.2021 Східний апеляційний господарський суд: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
		 
		УХВАЛА
		про повернення позовної заяви
		 
		21.07.2021 Справа № 917/1149/21 
		Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100-ряччя Полтави, 7, м. Полтава, 36020
		в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
		Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150
		до співвідповідачів: 1) Служба автомобільних доріг у Полтавській області, вул. В`ячеслава Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ростдорстрой», вул.. Генуезька, 1а, м. Одеса, 65009
		про визнання недійсними результатів публічної закупівлі та договорів про закупівлю послуг на загальну суму 187 551 358,97 грн
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до ч. ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу (далі  ГПК) України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
		Частиною 3 вказаної вище статті ГПК України, передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 ст.53 ГПК України).
		Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.
		Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). 
		Відповідно до ч.3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. 
		Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. 
		Мотивуючи порушення інтересів держави в особі визначеного прокурором в позовній заяві органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах  Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор), заступником керівника Полтавської обласної прокуратури зазначено про те, що укладений між співвідповідачами за результатами переговорної процедури закупівлі договір суперечить вимогам законодавства у сфері державних закупівель.
		Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
		Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Прокурором додано до позовної заяви копію листа від 04.06.2021 №15/2-228 вих-21, адресованого Державному агентству автомобільних доріг України, з повідомленням про наявність порушень інтересів держави та необхідність вжиття відповідних заходів шляхом самостійного звернення до суду з позовом.
		Відомостей про дату отримання вказаного листа або відомостей про відповідь, яка була надана Державним агентством автомобільних доріг України, в позовній заяві не зазначено. Суд вважає, що місячний строк (з урахуванням строку поштового обігу), який пройшов від дати направлення зазначеного листа не є розумним строком, який свідчить про бездіяльність відповідного органу.
		Характер спірних правовідносин, зокрема, те, що прокурором оспорюються правочини, які були вчинені у вересні 2020 року, тобто строк позовної давності для відповідного звернення є більш ніж достатнім та становить більше ніж два роки, а також те, що за умовами відповідних договорів вони підлягали виконанню до 31.12.2020 року (тобто є такими, що вже мають бути виконані сторонами на момент подання позову), не свідчать про необхідність негайного реагування шляхом подання позову в інтересах держави.
		Крім того, судом приймається до уваги наступне.
		Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.05.2020 у справі № 912/2385/18, суд повинен вирішити питання чи є позивач (особа, в інтересах якої поданий прокурором позов) тією заінтересованою особою, про яку йдеться в частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України. При цьому при вирішенні такого питання суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин та оцінки конкретних фактичних обставин справи.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. 
		Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у ст.1 визначив, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
		Відповідно до ст. 5 вищезгаданого Закону, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
		П.10 ст.10 цього Закону передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
		Ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено перелік уповноважених органів, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
		Отже, законом встановлено виключний перелік органів, які мають право здійснювати державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель та які, відповідно, наділені процесуальною дієздатністю захищати інтереси держави в суді у вказаній сфері.
		Положенням про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 439 (з наступними змінами та доповненнями), до переліку прав Укравтодору не віднесено здійснення контролю у сфері державних закупівель та подання позовів про визнання недійсними угод, укладених внаслідок проведення процедури публічної закупівлі (п.п.4-5 Положення).
		В позовній заяві прокурор посилається на те, що допущені порушення у спірних правовідносинах щодо публічних закупівель були встановлені Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області, яким була направлена вимога Службі автомобільних доріг України щодо усунення допущених порушень, яка виконана не була.
		Таким чином, прокурором невірно визначений орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і, водночас, не надано доказів, які б свідчили, що відповідний компетентний орган, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Враховуючи всі викладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що прокурором не обґрунтовано належним чином наявність підстав для його звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.
		Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
		Наведені обставини є підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами без розгляду.
		Згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 174 (п. 4 ч. 5), 234 ГПК України, суддя, -
		УХВАЛИВ:
		Позовну заяву повернути заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури.
		 
		Додаток: позовна заява від 16.07.2021 вих. №15/2-306 вих-21 (вх. № 1265/21 від 19.07.2021) та додані до неї документи.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи  з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Суддя І.І. Пушко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...