Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/18551/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2021.
Дата набрання законної сили: 04.08.2021
Номер судового провадження: 61-8471ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                              
		 
		04 серпня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 760/18551/18
		провадження № 61-8471св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		          суддів:                Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року у складі судді Кашперської Т. Ц., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог позову, клопотання та рішень судів
		 
		У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. 
		 
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на спірну квартиру.
		Ухвалою від 04 вересня 2019 року судом прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру.
		 
		Ухвалою від 26 серпня 2020 року замінено позивача за первісним                       позовом (відповідача за зустрічним позовом) на його правонаступника ОСОБА_1 
		 
		25 листопада 2020 року на підставі заяви ОСОБА_3 судом застосовано заходи зустрічного забезпечення тазобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва суму в розмірі 200 000,00 грн в якості зустрічного забезпечення відшкодування можливих збитків відповідачів внаслідок обтяження майна.
		 
		Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року у задоволенні клопотання позивача про продовження процесуального строку на виконання ухвали від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення відмовлено. Клопотання відповідача про скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано ухвалу від 20 липня 2018 року про забезпечення позову, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано ухвалу від 25 листопада 2020 року про зустрічне забезпечення у справі, якою зобов`язано ОСОБА_1 внести на                 депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва суму в розмірі 200 000,00 грн.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення повернуто особі, яка її подала.
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що статтею 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. В силу вимог вказаної статті ухвала суду про скасування ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не підлягає апеляційному оскарженню.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та постановити нове судове рішення, яким продовжити заявнику строк на внесення на депозитний рахунок Солом`янського районного суду м. Києва суму 200 000,00 грн та залишити в силі ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року. 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
		 
		Згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
		 
		Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (частина десята статті 154 ЦПК України).
		 
		Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, п`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
		 
		Порядок та підстави скасування зустрічного забезпечення встановлено статтею 155 ЦПК України, частинами четвертою, п`ятою якої передбачено, що зустрічне забезпечення може бути скасовано судом в будь-який час за вмотивованим клопотанням відповідача або іншої особи, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову. За наслідками розгляду клопотання суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про скасування зустрічного забезпечення або про відмову у його скасуванні може бути оскаржена.
		 
		Пунктами 4, 5 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в силу вимог статі 353 ЦПК України, якою встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, ухвала суду про скасування ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення не підлягає апеляційному оскарженню.
		 
		Роблячи такий висновок, суд апеляційної інстанції керувався тим, що скасування заходів забезпечення позову передбачено статтею 158 ЦПК України, скасування зустрічного забезпечення - статтею 155 ЦПК України. У разі невиконання заявником вимог зустрічного забезпечення в установлений строк суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення (частина десята статті 154 ЦПК України). Формулювання зазначених норми вказує на те, що при настанні вказаних обставин скасуванню підлягають не самі заходи, а саме ухвала як процесуальний документ.
		 
		Верховний Суд не може погодитися із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке. 
		 
		Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із сторони відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
		 
		Зустрічне забезпечення за своєю суттю є гарантією відшкодування можливих для відповідача збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
		 
		Про вжиття заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення суд постановляє ухвалу. 
		 
		У випадках та на умовах, передбачених статтями 155, 158 ЦПК України, суд скасовує вжитті заходи забезпечення позову, зустрічне забезпечення, про що постановляє відповідну ухвалу, яка підлягає оскарженню. 
		 
		Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали. 
		 
		Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову, зустрічного забезпечення - повернення грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, особі, яка здійснила зустріне забезпечення.
		 
		Суд одночасно скасовує як ухвалу про забезпечення позову, так і ухвалу про зустрічне забезпечення, якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк (частина десята статті 154 ЦПК України).
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції буквально розтлумачив положення наведених норм процесуального права та помилково розмежував поняття «скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення» та «скасування ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення», оскільки наслідок постановлення судом ухвали про скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення є один - приведення сторін у первісний стан - такий, який існував до постановлення відповідних ухвал про забезпечення позову, зустрічного забезпечення, а саме: зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову, повернення грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, особі, яка здійснила зустріне забезпечення.
		 
		Верховний Суд зазначає, що забезпеченням позову є вжиття судом певних заходів із метою реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача; зустрічним забезпеченням - вжиття судом заходів для забезпечення відшкодування можливих для відповідача збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. 
		 
		Водночас, ухвала суду про забезпечення позову, зустрічне забезпечення як судове рішення є способом зовнішнього відображення судом прийнятого рішення щодо вжиття відповідних заходів. 
		 
		Тобто, ухвала про забезпечення позову, зустрічне забезпечення та забезпечення позову, зустрічне забезпечення співвідносяться як форма та зміст, а тому очевидно, що існування одного без іншого є неможливим. Аналогічним чином неможливим є скасування заходів забезпечення позову, зустрічного забезпечення із залишенням в силі ухвали суду про забезпечення позову, зустрічного забезпечення та навпаки. 
		 
		Враховуючи те, що пунктами 4, 5 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, скасування зустрічного забезпечення, тому висновок суду апеляційної інстанції про повернення заявнику апеляційної скарги на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року про скасування ухвал про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України є помилковим. 
		 
		Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Оскільки наведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до постановлення ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 квітня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		ГоловуючийО. В. Ступак    СуддіІ. Ю. Гулейков      С. О. Погрібний      Г. І. Усик     В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...