Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/16093/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 05.08.2021. Зареєстровано: 09.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		27 липня 2021 року                               м. Київ                              № 640/16093/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участі секретаря судового засідання Шевченко М.В.  
		за участі представників сторін:
		від позивача - Байдик Максим Петрович, Калініченко Ігор Олександрович, Калініченко Ігор Миколайович, Яковецька Ірина Вікторівна, Пустовойтова Ольга Миколаївна
		від відповідача - Станіславський Денис Миколайович
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" до  Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 
		Прийняв до уваги наступне
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому, з урахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:
		визнати протиправними дії відповідача щодо проведення та відновлення планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Технополіс-1»;
		визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00002560702 від 02.06.2021, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на прибуток на 338 874 479, 90 грн. (308 067 709, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 30 806 770, 90 грн. за штрафними санкціями);
		визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00001160702 від 29.03.2021, яким визначено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 117 983 895, 00 грн.;
		визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00002590702 від 02.06.2021, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 347 322 459, 00 грн. (315 747 690, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 31 574 769, 00 грн. за штрафними санкціями);
		визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00001200702 від 29.03.2021 (отримане позивачем за № 1200702 від 29.03.2021), яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на суму 10 564 411, 00 грн.;
		визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00001180702 від 29.03.2021, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних на суму штрафних санкцій 5 619, 25 грн.
		Позов обґрунтований безпідставністю висновків акту перевірки, не відповідності таких висновків реальним обставинам, не врахуванням контролюючим органом первинної документації позивача з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, а також протиправністю дій відповідача при відновленні та проведенні перевірки позивача.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.06.2021.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав про обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірності винесених на його підставі податкових повідомлень - рішень.
		Під час підготовчого провадження судом застосовані заходи, спрямовані на отримання від сторін всіх необхідних для всебічного та поновного розгляду справи доказів. Задоволено клопотання представника відповідача та надано значний час на підготовку заперечень та отримання й передачу до суду доказів, що стали підставою для винесення оскаржуваних рішень.
		Матеріали (первинні та інші документи) позивача, що були предметом перевірки об`єднані в 66 томів з (3 по 69) та долучені до матеріалів справи. З`ясовано, що саме ці документи були предметом повної перевірки підприємства.
		У той же час суду не виявилося можливим з`ясувати механізм отримання, оформлення та збереження доказів, що утримуються податковим органом. Частина документів, що могли б бути визнані судом доказами для дослідження суду не надані; місце зберігання цих документі відомо лише приблизно. Пояснення з приводу ненадання будь-яких матеріалів податкового органу платнику податку у відзиві не розкрита.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду З цих самих підстав в судовому засіданні відхилене клопотання про надання додаткових доказів від податкового органу. Посилання на неможливість отримання цих доказів через відпустку певних працівників суд не приймає до уваги, як поважну причину невиконання вимог ст. 77 КАС України.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Офісом великих платників податків Державної податкової служби України (з 10.02.2021 в порядку правонаступництва Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1», код ЄДРПОУ 32498133, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 4, з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2019 та з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2019.
		Заявлений термін перевірки - 30 робочих днів, який був продовжений з 03.02.2020 на 15 робочих днів на підставі Наказу Офісу великих платників податків ДПС від 31.01.2020 №133.
		Наказом про призупинення перевірки від 14.02.2020 № 221 проведення документальної перевірки позивача було призупинено з 17 лютого 2020 року на 30 робочих днів.
		У відповідності до вимог Закону України від 17.03.2020 № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу доповнено новим пунктом 522, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по 31.05.2020, документальна виїзна перевірка ТОВ «Технополіс-1» була тимчасово зупинена на період до 31 травня 2020.
		У зв`язку з прийняттям Закону України від 27.05.2020 № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким продовжено дію мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок, планова документальна виїзна перевірка ТОВ «Технополіс-1» була тимчасово зупинена по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на усій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
		Відповідач, керуючись положеннями Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» № 89, поновив планову документальну перевірку позивача з 10.02.2021, яка тривала по 16.02.2021.
		В подальшому, за результатами перевірки складено акт від 26.02.2021 № 123/31-00-07-02-01-32498133.
		В ході перевірки було встановлено та відображено у акті порушення позивачем вимог:
		- п. 44.1 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 пп.140.4.2. п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, абз. 3 ст.4 п.1, 2 ст.9, п.1 ст. 11 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.8 розділу ІІ, п. 3 розділу ІІІ, абз. 7 п.6 Розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п.5 П(С)БО 15 «Дохід», п.6 П(С)БО 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 308 067 709, 00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування у загальній сумі 117 983 895, 00 грн.
		- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 315 747 690, 00 грн, завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 10 564 411, 00 грн.
		- пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних за березень 2018 року у Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на суму ПДВ 56 191, 81 грн.
		Підставою для такого висновку, у відповідності до акту перевірки, слугувало те, що надані ТОВ «Технополіс-1» до перевірки по взаємовідносинам з контрагентами -постачальниками: ТОВ «КЛЄВЄРОН» (Код ЄДРПОУ 40487613), ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40633205), ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41569754), ТОВ «КОРНТВЕЛ» (код ЄДРПОУ 42441036) та ТОВ «ТЕХНОПОЛІС 15», документи не підтверджують придбання ними сільськогосподарської продукції, які в подальшому було реалізовано ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1» та документи ТОВ «ТЕХНОПОЛІС 15» не підтверджують надання ТОВ «Технополіс-1» послуг щодо консультування з питань ринку сільгосппродукції в Україні та за її межами, пошуку постачальників та комісіонерів, у зв`язку із недостовірністю (перекручуванням) даних, відображених у зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних та паперових носіях за формою первинних документів, оформлених зазначеними контрагентами постачальниками по ланцюгу для ТОВ «КЛЄВЄРОН», ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ» та в подальшому ними для позивача, формальний підхід до їх оформлення та їх юридичну дефектність, а також відсутність факту підтвердження реалізації по ланцюгу продажу/придбання між сумнівними постачальниками ТОВ «КЛЄВЄРОН», ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «ТЕХНОПЛІС 15» та ТОВ «ТЕХНОПОЛІС-1».
		На думку відповідача, реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Технополіс-1» з вищенаведеними контрагентами-постачальниками не підтверджено викладеними у розділі 3.1.2.2 акту перевірки обставинами, а тому надані до перевірки документи не можуть вважатись первинними документами для цілей податкового обліку.
		Позивачем проведено процедуру адміністративного оскарження вказаних вище рішень.
		12.03.2021 ТОВ «Технополіс-1» подано заперечення за вих. №12/03/21 на акт перевірки, які листом відповідача «Про розгляд заперечення» №1629/6/31-00-07-02-01 від 24.03.2021 залишено без задоволення.
		В подальшому, на підставі висновків акту перевірки від 26.02.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
		№ 00001190702 від 29.03.2021, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на прибуток на 385 084 636, 25 грн. (308 067 709, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 77 016 927, 25 грн. за штрафними санкціями);
		№ 00001160702 від 29.03.2021, яким визначено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 117 983 895, 00 грн.;
		№ 00001170702 від 29.03.2021, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 394 684 612, 50 (315 747 690, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 78 936 922, 50 грн. за штрафними санкціями);
		№ 00001200702 від 29.03.2021, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на суму 10 564 411, 00 грн.;
		№ 00001180702 від 29.03.2021, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних на суму штрафних санкцій 5 619, 25 грн.
		09.04.2021 ТОВ «Технополіс-1» подано скаргу, а 21.05.2021 та 26.05.2021 подано також доповнення до скарги, до Державної податкової служби України, яка рішенням про результати розгляду скарги від № 12063/6/99-00-06-01-02-06 від 28.05.2021 встановила, що контролюючим органом при винесенні ППР № 00001190702 від 29.03.2021 та № 00001170702 від 29.03.2021 було неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 25%, оскільки матеріалами перевірки не доведено, що діяння вчинені скаржником умисно, скасувала ППР № 00001190702 від 29.03.2021 та № 00001170702 від 29.03.2021 в частині застосованих штрафних санкцій, а ППР № 00001160702 від 29.03.2021, № 00001200702 від 29.03.2021, №00001180702 від 29.03.2021 від залишила без змін, а скаргу частково задовольнила.
		02.06.2021 позивач отримав:
		податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00002560702 від 02.06.2021 року, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на прибуток на 338874479,90 грн. (308 067 709, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 30 806 770, 90 грн. за штрафними санкціями);
		податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00002590702 від 02.06.2021 року, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 347 322 459,00 (315 747 690, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 31 574 769, 00 грн. за штрафними санкціями).
		У відповідності до пп. 60.1.3 п, 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України (далі також - ПКУ) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (п. 60.4 ст. 60 ПКУ).
		У зв`язку зі зменшенням Державною податковою службою України нарахованої суми грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків № 00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021 в частині застосованих штрафних санкцій, а також та у зв`язку із отриманням позивачем 02.06.2021 податкових повідомлень-рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 00002560702 від 02.06.2021 та № 00002590702 від 02.06.2021, які містять зменшену суму грошового зобов`язання (в частині розміру штрафних санкцій, а податкові зобов`язання аналогічні тим, що були визначені відповідачем у ППР №00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021), податкові повідомлення-рішення № 00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021 згідно пп. 60.1.3 п.60.1, п.60.4 ст.60 ПКУ, є відкликаними, а тому не створюють жодних юридичних наслідків для позивача, в т.ч.: не формують обов`язок сплатити суму грошового зобов`язання, зазначеного у відкликаних рішеннях контролюючого органу.
		Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями № 00001160702 від 29.03.2021, № 00001200702 від 29.03.2021, № 00001180702 від 29.03.2021, № 00002560702 від 02.06.2021, № 00002590702 від 02.06.2021 та вважаючи їх протиправними, ТОВ «Технополіс-1» звернулось до суду з адміністративним позовом.
		Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення та відновлення планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Технополіс-1», суд зазначає наступне.
		Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до пп.20.1.2 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.
		Як встановлено судом, що не заперечується представником відповідача, при прибутті на проведення планового заходу позивача, пред`явлені посадовими особами контролюючого органу (Офісу великих платників податків ДПС) тимчасові посвідчення не відповідали зразкам, що визначені чинними нормативними актами, що встановлюють спеціальні вимоги до форми та змісту службових посвідчень посадових (службових) осіб контролюючого органу, про що позивач неодноразово (усно, письмово) повідомляв як посадових осіб контролюючого органу, так і письмово-листом вих. №18/12-1 від 18.12.2019, який було вручено посадовим особам контролюючого органу 18.12.2019 та копію зазначеного листа подано  через канцелярію контролюючого органу.
		Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Згідно із п. 81.1 ст. 81 ПКУ, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Наказом Державної податкової служби України «Про службові посвідчення працівників органів Державної податкової служби України» від 14.08.2019 № 33 затверджена Інструкція щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників ДПС та її територіальних органів, а також зразки службових посвідчень працівників Державної податкової служби України.
		Пункт 81.1 ст. 81 ПКУ установлює вичерпний перелік документів, що мають бути пред`явлені посадовими особами податкового органу в повному обсязі платнику податків, що є обов`язковою умовою, яка дає право приступити до проведення перевірки. Ця норма не передбачає альтернативних видів документів, які можуть замінити службове посвідчення посадової особи органу податкової служби.
		Відповідач у листі № 1629/6/31-00-07-02-01 від 24.03.2021, підтвердив використання посадовими особами контролюючого органу саме тимчасових посвідчень та зазначив, що такі документи дозволяють посадовим особам контролюючого органу приступити до проведення документальної виїзної перевірки, обґрунтовуючи це тим, що Податковий кодекс України не містить вимог до оформлення таких посвідчень.
		Відповідно до Положень про Державну податкову службу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДПС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. Накази ДПС можуть бути скасовані Кабінетом Міністрів України повністю чи в окремій частині.»
		Наказ Державної податкової служби України «Про службові посвідчення працівників органів Державної податкової служби України» від 14.08.2019 № 33 не був скасований, та був чинним та обов`язковим до виконання для працівників ДПС та територіальних органів ДПС на період проведення документальної виїзної перевірки позивача.
		Відповідності до Інструкції щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників ДПС та її територіальних органів встановлено вимоги до форми та змісту службового посвідчення працівника ДПС та її територіальних органів, як є офіційного документу, який засвідчує особу працівника податкової служби, підтверджує повноваження цієї особи, передбачені законодавством України
		Пункт 1.8 вказаної Інструкції встановлює заборону використання посвідчень, не передбачених цією Інструкцією, крім випадків, передбачених наказами ДПС, а також виготовлених та виданих у порядку, не встановленому цією Інструкцією.
		З огляду на це, посадові особи контролюючого органу прибули на проведення документальної планової виїзної перевірки з тимчасовими посвідченнями посадових осіб контролюючого органу, що оформлені з порушенням вимог Інструкції, що встановлює спеціальні вимоги до форми та змісту службових посвідчень посадових (службових) осіб Державної податкової служби України.
		Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що посадові особи контролюючого органу діяли протиправно, всупереч податковому законодавству України, в той же час дотримання посадовими особами контролюючого органу положень нормативних та/або організаційно-розпорядчих актів є беззаперечною передумовою підготовки, організації та проведення перевірки платника податку.
		Аналізуючи порушення відповідачем меж періоду діяльності платника податків, який підлягав перевірці, суд зазначає наступне.
		Пункт 81.3 ст. 81 ПКУ встановлює, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
		Пункт 102.1 ст. 102 ПКУ визначає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
		Державна фіскальна служба України з метою забезпечення належної реалізації положень ст. 102 ПКУ в частині застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок, самостійному визначенні сум грошових зобов`язань платників податків, повідомила у листі від 05.05.2017 №11356/7/99-99-14-03-03-17, що «З 1 січня набули чинності зміни, внесені до статті 102 ПКУ. Так, відповідно, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 1 січня 2017 року строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою. При плануванні, організації та проведенні документальних перевірок контролюючі органи враховують строки давності, визначені п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), які поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою.
		Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ПКУ).
		Таким чином, із урахуванням значного проміжку часу впродовж якого провадилась планова перевірка позивача (фактично плановий захід проводився, із урахуванням зупиненого строку та продовження терміну перевірки, контролюючим органом в період із 17 грудня 2019 року по 16 лютого 2021 року включно), посадові особи контролюючого органу формуючи вимоги надати для перевірки інформацію та документальні підтвердження за весь 2016 рік вийшли за межі повноважень, визначених податковим законодавством, оскільки здійснили перевірку періоду, який вже не підлягав перевірці. Відносно зазначених обставин позивач неодноразово звертав увагу контролюючого органу у листах, поясненнях та відповідях на запити, що надавались посадовим особам контролюючого органу при перевірці (долучені позивачем до матеріалів справи та досліджені судом).
		Штучно збільшивши час проведення перевірки на 1 рік, представники контролюючого органу під час проведення планового заходу вийшли за межі повноважень, передбачених чинним законодавством, фактично здійснивши перевірку періоду, що не міг бути охоплений плановим заходом.
		Аналізуючи доводи щодо протиправності дій відповідача із відновлення планової перевірки позивача в період дії мораторію на її проведення, суд зазначає.
		Про відновлення планової документальної виїзної перевірки, як зазначає позивач, він дізнався з листа Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №401/6/31-00-07-02-01 від 10.02.2021, обґрунтованого положеннями Постанови КМУ «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» № 89 від 03.02.2021.
		Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України, як це визначено у п. 1 статті 1 ПКУ.
		ПКУ також визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Пункт 81.3 ст. 81 ПКУ встановлює, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.
		Пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
		Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
		Таким чином, чинним податковим законодавством чітко регламентовано підстави, межі та порядок проведення перевірок Державною податковою службою України, а також межі повноважень та спосіб виконання посадовими особами контролюючого органу прав та обов`язків щодо проведення заходу контролю.
		У відповідності до ст. 2 ПКУ, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
		Будь-які зміни до Податкового кодексу України, що, серед іншого, регулюють порядок проведення перевірок контролюючим органом, мають впроваджуватись лише шляхом внесення змін до цього Кодексу.
		Постанова КМУ № 89, на яку послався відповідач в обґрунтування достатності підстав для відновлення планового податкового заходу, не відноситься до податкового законодавства України, як це визначено ст. 3 ПКУ. Так, на підставі зазначеної статті податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
		У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
		Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що у відповідача були відсутні визначені податковим законодавством підстави для відновлення в період дії карантину планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Технополіс-1».
		У рішенні від 13.12.2001 у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» Європейський суд з прав людини зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
		На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).
		Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо не скасування в судовому порядку Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» № 89 від 03.02.2021, оскільки межі та спосіб проведення перевірок у відповідності до податкового законодавства України встановлюються лише Конституцією та законами України, та скасування постанови Кабінету Міністрів України жодним чином не впливає на вимогу закону дотримуватись контролюючим органом вимог саме податкового законодавства при проведенні перевірок платників податків.
		Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені податковим законодавством, відтак такі дії є протиправними, а позовні вимоги в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
		Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
		Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
		Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
		Визначення нового розміру податку на прибуток для підприємства може бути здійснено й податковим органом. Але, у цьому разі, податковий орган має дотримуватися порядку, встановленого Податковим кодексом України. За таких підстав обчисленню грошового зобов`язання за податком на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток має передувати складання фінансової звітності підприємства з зазначенням правильних показників, які отримані під час податкової перевірки. При цьому податковий орган на підставі доказів, що відповідають ст. 83 цього Кодексу має встановити та описати в акті перевірки відповідно до яких норм національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (міжнародних стандартів фінансової звітності) слід було складати підприємству фінансову звітність; яких порушень цих керівних документів припустився платник податку.
		За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми);дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
		Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.
		До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону. Зазвичай обліковий працівник не має права відмовити у реєстрації первинного документу, що надійшов на підприємство. За такою презумпцією податковий орган встановивши, що певний первинний документ не мав бути облікований, має навести підстави для такої відмови та підтвердити ці обставини зібраними під час перевірки доказами.
		Зокрема нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, які базуються лише на податковій інформації без належного дослідження усіх первинних документів позивача.
		Відповідно до  статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
		ПДВ по угоді з ТОВ «Технополіс-15».
		Судом встановлено, що між ТОВ «Технополіс-1» (замовник) та ТОВ «Технополіс 15» (виконавець) укладено Договір № 12/12/17 від 12.12.2017, предметом якого згідно п.1 зазначеного договору визначено зобов`язання: виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (далі за текстом даного Договору - постачальника), готового постачати замовнику сільськогосподарську продукцію (товар); виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (далі за текстом даного договору - комісіонера), готового придбати продукцію (товар) замовника у відповідності до умов останнього або за дорученням замовника, та який за плату зобов`язується надати допомогу замовникові в укладенні договорів на поставку, купівлі-продажу / або комісії між ним та постачальником/комісіонером; провести комерційні переговори щодо укладення відповідних договорів з постачальником/комісіонером; надати консультації з питань ринку сільськогосподарської продукції в Україні та за межами.
		Також між ТОВ «Технополіс-1» (виконавець) та ТОВ «Технополіс 15» (замовник) було укладено Договір про надання послуг № 01/11/17 від 01.11.2017, предметом якого визначено надання виконавцем послуг з питань комерційної діяльності щодо пошуку нових контрагентів - комісіонерів, що забезпечують підбір для замовника покупців (нерезидентів) сільськогосподарської продукції.
		Судом проаналізовано надані позивачем договори та первинні документи до Договорів № 12/12/17 від 12.12.2017 та № 01/11/17 від 01.11.2017 між ТОВ «Технополіс-1» та ТОВ «Технополіс 15», які позивач вважає сформованими у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та дослідивши їх, суд прийшов до висновку, що предмети таких договорів не суперечать статутній діяльності позивача. Предмет, обсяг та період послуг за Договором № 12/12/17 від 12.12.2017 істотно відрізняється від обсягу та періоду за Договором № 01/11/17 від 01.11.2017, відповідні договори укладені його сторонами щодо різного роду/виду та обсягу послуг, з різним періодом їх надання, а отже у відповідача відсутні підстави стверджувати, що ці правочини можуть носити взаємовиключний характер, а укладений між ТОВ «Технополіс-1» та ТОВ «Технополіс 15» Договір № 12/12/17 від 12.12.2017 не є реальним виконанням операції, яка становить його предмет.
		Аргументи відповідача щодо відсутності об`єктивних обставин, які б свідчили про реальну потребу в залученні будь-яких представників/посередників до процесу пошуку постачальників суд не бере до уваги, оскільки чинне законодавство України жодним чином не обмежує суб`єктів господарювання у вільному волевиявленні під час вибору контрагентів чи при виборі виду правочинів, окрім тих, що прямо заборонені чинним законодавством України, та не ставить в необхідність/залежність укладання одних договорів від інших. В повноваження податкового органу не входить оцінка ефективності ведення позивачем господарських операцій, в т.ч. ефективність використання платником податків грошових коштів (капіталу), чи внутрішніх організаційних процесів, що впроваджені для забезпечення ефективного господарювання платника податків.
		Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних щодо господарських операцій за вказаними договорами, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.
		На час укладення та виконання договору вказаний контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів, а також не знаходився в стадії припинення, мав свідоцтво платника ПДВ, видане у встановленому порядку, що не було скасовано, договори від імені зазначеного контрагента підписувала особа, що володіла достатньою для цього правосуб`єктністю.
		На підтвердження виконання сторонами умов зазначених договорів, укладених із ТОВ «Технополіс 15», позивачем надано та судом досліджено: договори, акти наданих послуг, звіт про надані послуги.
		З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Технополіс 15» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
		Суд відхиляє також посилання представника відповідача, висловлені у відзиві та в судовому засіданні в частині ненадання до перевірки всіх необхідних документів на підтвердження виконання договору, оскільки податковий орган самостійно, без звернення до відповідних нормативних актів, що регулюють підприємницьку діяльність у цій сфері встановив порядок підтвердження надання послуг. У той же час документи складені сторонами договору, з невідомих причин, до уваги прийняті не були.
		ПДВ по угодам з постачальниками сільгосппродукції.
		Нереальність надання ТОВ «Технополіс 15» позивачу послуг за Договором № 12/12/17 від 12.12.2017 відповідач пов`язав, з фактом нереальності вчинення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками сільгосппродукції, а саме: ТОВ «КЛЄВЄРОН» (Код ЄДРПОУ 40487613), ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40633205), ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41569754), про що заначив в акті перевірки.
		Разом з тим судом встановлено, що:
		- між позивачем (Покупець) та ТОВ «КЛЄВЄРОН» (Постачальник) було укладено наступні договори на поставку сільськогосподарської продукції (у періоді, що перевірявся):  №ШР-09-02/18 від 09.02.2018; №ЯЧ-07-06/18 від 07.06.2018, №СО-14-02/18 від 14.02.2018;  № СО-19-02/18 від 19.02.2018; №ПШ-14-02/18 від 14.02.2018; №ПШ-22-02/2/18 від 22.02.2018; №ПШ-22-02/3/18 від 22.02.2018; №ПШ-22-02/4/18 від 22.02.2018; №МС-02-03/18 від 02.03.2018; №МС-08-02/18 від 08.02.2018; №МС-05-02/18 від 05.02.2018; №ПШ-15-06/18 від 15.06.2018.
		- між позивачем (Покупець) та ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ» (Постачальник) було укладено наступні договори на поставку сільськогосподарської продукції (у періоді, що перевірявся): №КУ-23-10/18 від 23.10.2018; №МС-01-10/18 від 01.10.2018; №ПШ-15-10/18 від 15.10.2018; №ШР-23-10/18 від 23.10.2018;  №ЯЧ-19-10/18 від 19.10.2018.
		- між позивачем (Покупець) та ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП» (Постачальник) було укладено наступні договори на поставку сільськогосподарської продукції (у періоді, що перевірявся): №ПШ-18-02/19 від 18.02.2019; №КУ-18-02/19 від 18.02.2019; №ПШ-20-06/19 від 20.06.2019; №ЯЧ-20-06/19 від 20.06.2019.
		- між позивачем (Покупець) та ТОВ «КОРНТВЕЛ» (Постачальник) було укладено наступні договори на поставку сільськогосподарської продукції (у періоді, що перевірявся): №КУК-13-09/19 від 13.09.2019; №ПШК-13-09/19 від 13.09.2019; №ЯЧК-13-09/19 від 13.09.2019.
		Умовами п. 1.1 зазначених договорів поставки передбачено, що Постачальник зобов`язується здійснити поставку товару, а Покупець, прийняти та оплатити поставлений товар.
		У відповідності до п.п. 1.2, 1.3 договорів поставки, кількість та якість Товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. Специфікація є дійсною за умови підписання її Сторонами. Якщо умови поставки Товару зазначені в Специфікації відрізняються від умов, які передбачені цим Договором, повинні застосовуватися умови поставки вказані у Специфікації для поставки визначеної в Специфікації кількості Товару.
		Судом досліджено складені між позивачем (Покупець) та постачальниками ТОВ «КЛЄВЄРОН», ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ» документи, які долучені до матеріалів справи (за період, що перевірявся): договори поставки, додаткові угоди до зазначених договорів, специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, реєстри ТТН, товаро-транспортні накладні, довідки про походження товару, документи, що посвідчують якість товару.
		Придбана позивачем у зазначених вище постачальників на підставі договорів поставки сільськогосподарська продукція (пшениця 2-6-го класів, ячмінь 3-го класу, кукурудза 3-го класу, шрот гранульований/негранульований, олія рафінована/нерафінована) є товаром українського походження, що була вирощена та зібрана виробниками (сільськогосподарськими підприємствами) у 2017-2019 роках, була придбана постачальниками та, згідно із укладеними з позивачем договорами поставки, поставлена позивачу.
		В подальшому, придбана позивачем у ТОВ «КЛЄВЄРОН», ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ» сільськогосподарська продукція (пшениця 2-6-го класів, ячмінь 3-го класу, кукурудза 3-го класу, шрот гранульований/негранульований, олія рафінована/нерафінована) була реалізована за участю комісіонерів - ТОВ «СВІТ РОДОС» (Код ЄДРПОУ 41530114), ТОВ «АГРОАП» (Код ЄДРПОУ 38352946), ТОВ «МІРА ТРЕЙД СЕРВІС» (Код ЄДРПОУ 41568959) на підставі укладених договорів комісії:
		- з ТОВ «АГРОАП» №Е09-02/18 від 09.02.2018; №Е07-06/18 від 07.06.2018; №Е14-02/18 від 14.02.2018; №Е19-02/18 від 19.02.2018; №Е14-02/18-2 від 14.02.2018; №Е22-02/2/18 від 22.02.2018; №Е22-02/3/18 від 22.02.2018; №Е22-02/4/18 від 22.02.2018; № Е02-03/18 від 02.03.2018; №Е08-02/18 від 08.02.2018; №Е05-02/18 від 05.02.2018; №Е15-06/18 від 16.06.2018; №ЕП15-10/18 від 15.10.2018;
		- з ТОВ «СВІТ РОДОС» №ЕК23-10/18 від 23.10.2018; №ЕМ01-10/18 від 01.10.2018; №ЕПС18-10/18 від 18.10.2018; №ЕШ23-10/18 від 23.10.2018; №Е19-10/18 від 19.10.2018; №ЕП18-02/19 від 18.02.2019; №ЕК 18-02/19 від 18.02.2019;
		- з ТОВ «МІРА ТРЕЙД СЕРВІС» №ЕП20-06/19 від 20.06.2019; № ЕЯ20-06/19 від 20.06.2019; з №ЕКМ13-09/19 від 13.09.2019; №ЕПМ13-09/19 від 13.09.2019; № ЕЯМ13-09/19 від 13.09.2019.
		Згідно відповідних договорів комісії, укладених позивачем (комітентом) та зазначеними вище комісіонерами, які були досліджені судом, Комісіонер зобов`язується на умовах визначених цим Договором, за дорученням Комітента, за комісійну плату: знайти покупця (нерезидента) продукції Комітента; вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу товару на експорт нерезидентам України, в асортименті та за ціною, не нижче узгодженої Сторонами; а також вчинити інші дії пов`язані відправкою Товарів на експорт, прийманням грошових коштів в оплату проданого Товару.
		В межах виконання договорів комісії Комісіонером від свого імені та за рахунок Комітента вчинено правочини щодо продажу товару сільськогосподарська продукція (пшениця 2-6-го класів, ячмінь 3-го класу, кукурудза 3-го класу, шрот гранульований/негранульований, олія рафінована/нерафінована) на експорт нерезидентам України. Відповідний товар перетнув кордон, пройшов необхідні митні процедури та контроль та вибув з митної території України, що підтверджується митними деклараціями на відповідний товар, які долучено до матеріалів справи та судом проаналізовано
		На підтвердження виконання сторонами умов зазначених договорів комісії та подальший перетин сільськогосподарської продукції через митний кордон України, позивачем надано та судом досліджено наступні документи: договори комісії з додатками (додаткові угоди, специфікації, акти передачі на комісію, рахунки-фактури, зовнішньоекономічні контракти, акти передачі товару нерезиденту, митні декларації, звіти комісіонера, довідки про втрати), що свідчать про фактичну наявність, рух та перетин митного кордону, тобто про фактичну наявність та реальність зазначених операцій.
		Судом встановлено, що вище перелічені документи надавались позивачем відповідачу під час проведення перевірки, що підтверджується реєстрами документів, сформованими позивачем щодо наданих під час заходу контролю документів відповідачу для відповідної перевірки, та наявністю підписів посадових осіб відповідача, та не заперечується представниками відповідача, а також не заперечувалося органом контролю під час розгляду заперечень на Акт перевірки (стор.6 листа Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП №1629/6/31-00-07-02-01 від 24.03.2021 «Про розгляд заперечень»).
		Зазначені документи в копіях долучені і до матеріалів справи.
		Суд визнає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками ТОВ «КЛЄВЄРОН» (Код ЄДРПОУ 40487613), ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 40633205), ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ 41569754), ТОВ «КОРНТВЕЛ» (код ЄДРПОУ 42441036) у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.
		Посилання представника відповідача на необхідність перевірки реєстру податкових накладних на предмет зупинення певних операцій судом відхилене, оскільки така перевірка мала бути проведена до прийняття оскаржуваних рішень та відображена в акті (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Окреслені у акті перевірки господарські операції позивача із контрагентами-постачальниками ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КЛЄВЄРОН», а також контрагентом ТОВ «Технополіс 15» пройшли необхідну перевірку (моніторинг) в органах ДПС на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку, а податкові накладні/розрахунки коригування були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Керуючись імперативними положеннями пункту 201.10 статті 201 ПКУ України, не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження для нарахування позивачем сум податку, що відносяться до податкового кредиту, належно складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування за господарськими операціями позивача із вказаними контрагентами.
		З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ «КЛЄВЄРОН»,  ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП»,  ТОВ «КОРНТВЕЛ» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
		На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.
		Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.
		данні інформаційно-аналітичних баз
		Як слідує з акту перевірки, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача сформовані на підставі аналізу даних інформаційно-аналітичних баз Державної податкової служби та аналізу відповідачем інформації слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів щодо діяльності контрагентів позивача та третіх осіб.
		Суд критично ставиться до викладених акті перевірки висновків, які зазначені вище, з огляду на таке.
		Чинне законодавство України не обмежує суб`єктів господарювання у вільному волевиявленні під час вибору контрагентів чи  виборі виду правочинів, окрім тих, що прямо заборонені чинним законодавством України та не ставить в необхідність/залежність укладання одних договорів від інших. В повноваження податкового органу не входить оцінка ефективності ведення суб`єктом господарювання свого бізнесу, в т.ч. ефективність використання платником податків грошових коштів (капіталу), чи внутрішніх організаційних процесів, що впроваджені для забезпечення ефективного господарювання платника податку.
		Як вже зазначалось, в періоді, який перевірявся, контрагенти-постачальники ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КЛЄВЄРОН» володіли необхідною податковою правосуб`єктністю, в т.ч. були належним чином зареєстровані як юридичні особи, не знаходились в стадії припинення, мали свідоцтва платника ПДВ, видані у встановленому порядку, що не були скасовані, договори поставки від імені зазначених постачальників підписували особи, що володіли достатньою для цього правосуб`єктністю.
		Податкове законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
		Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
		Доводи податкового органу про порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності суд відхиляє.
		По-перше, зазначене посилання на певну інформацію з інформаційно-аналітичних баз, реєстрів розрахунків податкового органу не приведено відповідачем у форму, що відповідає ст. 83 Податкового кодексу, ст. ст. 72 КАС України.
		По-друге, сама по собі негативна інформація про контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про порушення ним, як покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, якщо не доведено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Про зазначену обставину представник відповідача навіть не зазначав у відзиві.
		Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, у разі надання їх доказової сили буде носити лише інформативний характер.
		Чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів. Відповідні, правові висновки підтверджуються висновками Верховного Суду викладеними у Постановах від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 805/5017/15-а.
		Натомість представники позивача надали суду інформацію, що під час отримання доступних відомостей про контрагентів ними не було знайдено будь-якої компрометуючої інформації. Ці доводи відповідачем не спростовані, а вся негативна інформація сформована лише після виконання умом угод, що досліджувались судом.
		Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 року (справи №813/7081/14, № 814/120/15), від 03.10.2019 (справа № 813/4079/15), від 10.09.2019 (справа №814/2412/17), від 02.04.2020 у справі № 160/93/19), від 13.08.2020 (справа № 520/4829/19), Верховний Суд зауважив, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
		Верховним Судом у своїй постанові від 13.03.2018 у справі № 809/1062/17 зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.
		В акті перевірки, та під час судового засідання  контролюючий орган обґрунтовуючи порушення контрагентами позивача положень податкового законодавства, посилається на відсутність контрагентів-постачальників позивача за їх місцезнаходженням та/або низку відкритих кримінальних проваджень, фігурантами яких є, зокрема: ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ». Разом з тим, інформація внесена до акту перевірки, стала відома з листів правоохоронних органів. Будь-яких письмових (електронних) доказів про порушення кримінальних справ суду не надано. Об`єктивна інформація про незнаходження керівних органів підприємств, та спростування даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських об`єднань суду не надавалася до акту перевірки не внесена. Питання про проведення зустрічних звірок з контрагентами: ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ» податковий орган навіть не ставив. Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що направлення на проведення таких перевірок не оформлювалося.
		Відомості та документальні підтвердження завершення зазначених відповідачем кримінальних проваджень, де фігурують постачальники позивача, та щодо встановлення/доведення органом розслідування події та складу злочину та/чи притягнення будь-яких посадових осіб останніх до відповідальності за скоєні кримінально-каранні діяння у акті перевірки відсутні. Відсутній на час розгляду справи та до справи не наданий обвинувальний вирок/вироки, що набрав/ли законної сили, та містили би в собі встановлені судом об`єктивні дані щодо ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб`єктів господарської діяльності за наслідками виконання операцій, в тому числі з ТОВ  «Технополіс-1».
		Оцінюючи посилання, зроблені податковим органом, суд приймає до уваги наступне.
		Згідно з ч. 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголосив на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення. У рішенні наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків податку на додану вартість на податковий кредит, бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно бути відомо/ про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку не дотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави. В п. 71 вказаного рішення зазначено, що «... компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності»
		Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14 сформовано наступні правові висновки з окреслених питань: «сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача».
		Також у постанові від 10.03.2020 у справі №280/373/19 КАС Верховний Суд дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують підприємства контрагентів позивача суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки, по-перше, в зазначених кримінальних провадженнях відсутні вироки, а по-друге, відомості отримані під час досудового розслідування кримінального правопорушення, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.
		Окрім цього, у постанові від 19.02.2019 по справі № 811/217/17 Верховний Суд приходить до висновків, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника .
		Контролюючим органом в акті перевірки не описано та не підтверджено будь-якими доказами, що обставини зазначених кримінальних проваджень стосуються позивача та відповідно, можуть бути підставою для формування для ТОВ «Технополіс-1» негативних податкових наслідків.
		Акт перевірки не містить також і встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з ТОВ «Технополіс-1» або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій з вказаними суб`єктами господарської діяльності.
		Отже, враховуючи викладене, слід прийти до висновку, що в акті перевірки, відповідач зробив висновки про нереальність господарських операцій позивача, посилаючись лише на оцінку фінансово-господарської діяльності третіх осіб - контрагентів постачальників позивача у господарських операціях.
		Водночас, ознаками реальності господарської операції є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо. Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.
		Крім того, суд зазначає що операції позивача з контрагентами, що були об`єктом перевірки здійснені в межах його статутної господарської діяльності та відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті.
		Суд звертає увагу на те, що статутною діяльністю позивача за зареєстрованими основними видами діяльності за КВЕД-2010 є: 46.11 (діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами); 46.18 (діяльність посередників що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами); 46.21 (оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин); 46.33 (оптова торгівля молочними продуктами, яйцями харчовими оліями та жирами); 46.90 (неспеціалізована оптова торгівля); 47.11 (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами), 47.19 (інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах).
		Отже, достатньо обґрунтованим, з огляду на статутну діяльність позивача, є придбання ним сільськогосподарської продукції у ТОВ «КЛЄВЄРОН», ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ», а також надання доручення ТОВ «Технополіс 15» виконати зобов`язання з метою знаходження оптимальних контрагентів, готових постачати сільськогосподарську продукцію, та/чи готових придбати таку продукцію, провести/сприяти комерційним переговорам щодо укладення відповідних договорів з постачальником/комісіонером, надавати консультації з питань ринку сільськогосподарської продукції в Україні та за межами.
		Крім того, матеріали справи містять по кожному контрагенту копії карток рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», а також оборотно-сальдові відомості по цьому рахунку, що підтверджують дійсний облік розрахунків позивача з цими контрагентами.
		Також суд дослідив договори та первинні документи із вказаними контрагентами позивача, які відповідають положенням законодавства і містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Ці ознаки, в сукупності є свідченням добросовісності позивача при здійсненні операцій з контрагентами та не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ТОВ «КЛЄВЄРОН», ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «Технополіс 15».
		Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.
		Відповідачем не зазначено будь-яких доказів які спростовували б достовірність та дійсність відомостей, що містяться у документах податкового обліку ТОВ «Технополіс-1», свідчили б про їх невідповідність вимогам, встановлених законом, чи підтверджували б нереальність операцій з контрагентами, а тому рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
		За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит.
		Крім того, досліджуючи доводи позивача щодо внесення до баз ДПС некоректного номеру ППР №1200702 від 29.03.2021, а саме: № 00001200702 від 29.03.2021, суд встановив, що 05.04.2021  позивачем отримано від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, серед іншого, податкове повідомлення-рішення № 1200702 від 29.03.2021, яке, як виявилось під час розгляду в ДПС скарги позивача, не відповідає номеру цього ж податкового повідомлення-рішення, яке включено у інформаційно-телекомунікаційній системі ДПС, а саме під № 00001200702 від 29.03.2021.
		Позивач не вправі самостійно визначати чи уточнювати дані реквізитів податкових повідомлень-рішень, що отримані ним від контролюючого органу, оскільки складання податкових-повідомлень рішень є дискреційними повноваженнями податкового органу, тому позивач правомірно вимагав у ДПС своїм листом № 20/05/21 від 20.05.2021 реквізити податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, що міститься у інформаційно-телекомунікаційних системах та інших базах даних/джерелах ДПС номер під № 00001200702 від 29.03.2021 привести у відповідність до реквізитів отриманого позивачем податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1200702 від 29.03.2021 .
		В той же час, позивач 26.05.2021 отримав лист Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 3458/6/31-00 від 17.05.2021, яким контролюючий орган повідомив позивача про технічну помилку у номері податкового повідомлення-рішення № 1200702 та що фактично вірним номером є №00001200702.
		У зв`язку виявленою випадково технічною опискою відповідача щодо внесення некоректних даних до інформаційних баз даних ДПС та/або формування рішень органу контролю із спотвореними реквізитами (такими, що не відповідають інформаційним системам ДПС), позивач при оскарженні отриманого позивачем податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №1200702 від 29.03.2021 робить відсилку на Рішення ДПС про результати розгляду скарги №12063/6/99-00-06-01-02-06 від 28.05.2021 пов`язуючи зазначене рішення із податковим повідомленням рішенням №00001200702 від 29.03.2021.
		Допущені розбіжності у реквізитах рішень контролюючого органу, невідповідності у реквізитах ППР № 1200702 від 29.03.2021 утруднили ідентифікацію в судовому засіданні рішення податкового органу, що оскаржувалося у зв`язку з проведення контрольного заходу. Таким чином, суд приходить до висновку щодо протиправності таких дій відповідача.
		З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29.03.2021 № 1200702 (отримане Позивачем під № 1200702 від 29.03.2021) та від 02.06.2021 № № 00002590702 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Податок на прибуток підприємств.
		Також на підставі дослідження акту перевірки судом з`ясовано, що контролюючим органом встановлено порушення п. 44.1 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 пп.140.4.2. п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, абз. 3 ст.4 п.1, 2 ст.9, п.1 ст. 11 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 8 розділу ІІ, п.3 розділу ІІІ, абз. 7 п.6 Розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п.5 П(С)БО 15 «Дохід», п. 2.1, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, внаслідок не включення до складу доходу вартість безоплатно отриманої сільськогосподарської продукції, в результаті чого занижено суму доходів за період 01.06.2016 по 30.09.2019 в розмірі 1 757 667 282, 00 грн.
		Як вже зазначалося вище, висновки про необхідність корегування деескалації про прибуток за певний період може бути зроблено після складання нової (правильної) фінансової звітності підприємства. Права порушувати порядок обліку податку на прибуток податковому органу не надано.
		Натомість до висновків про необхідність збільшення податку на прибуток відповідач прийшов без складання фінансової звітності, що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні. Як зазначено в акті перевірки, встановлено оприбуткування товару, ідентичного задекларованому, який було використано в господарській діяльності без наявності будь яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Тобто коригування податкової звітності було здійснено без будь-яких документів: первинних, договорів, листування тощо. При цьому факт «оприбуткування» товару встановлено без проведення інвентаризації, як припущення.
		У листі відповідача «Про розгляд заперечення» №1629/6/31-00-07-02-01 від 24.03.2021, відповідач уточнює відповідні положення акту перевірки, а саме: «враховуючи той факт що перелічені в розділі 3 акту перевірки паперові документи за формою первинних документів не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України не можуть вважтись первинними документами для підтвердження даних податкового обліку. Водночас, проведеною перевіркою встановлено оприбуткування товару, ідентичного задекларованому, який було використано в господарській діяльності без наявності будь яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Тобто фактично товар було отримано від невстановлених осіб, а не від ТОВ «КЛЄВЄРОН», ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КОРНТВЕЛ».
		В той же час, суд встановив, що згідно умов договорів поставки, укладених із контрагентами-постачальниками ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КЛЄВЄРОН» «Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару, а покупець прийняти та оплатити поставлений товар.», та «право власності на товар переходить до Покупця з дати підписання видаткової накладної на товар Покупцем».
		Виходячи з умов укладених договорів, сільгосппродукція не є безоплатно отриманою. Про наявність заборгованості між Сторонами свідчить первинна документація, сформована за господарськими операціями, акти звірок з контрагентами, які аналізувались посадовими особами під час проведення перевірки та досліджені судом.
		У відзиві на позов в судовому засіданні не надано жодного доказу на підтвердження існування угод про безоплатне передавання сільхозпродукції, вартості такої продукції, її кількості та якості, щоб зазначені відомості надали б можливість сформувати дохід за правилами П(С)БО 15 «Дохід».
		Таким чином, під час перевірки, посадові особи контролюючого органу фактично спотворили фінансову звітність підприємства, відкинувши опрацьовані договори та первинні документи та додавши до задекларованих позивачем відомостей з податку на прибуток  непідтверджені відомості про безоплатно отриману сільгосппродукцію. При цьому не визнаючи документи про оприбуткування реально поставлено шроту податковий орган будь-яких змін у платіжних (розрахункових) регістрах фінансової звітності позивача не відобразив, заборгованість контрагентів перед позивачем не описав.
		Відповідно до п.14.1.13 п.14.1 статті 14 ПКУ, «безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею».
		Відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Як вже зазначалося вище фінансово-господарські операції між ТОВ «Технополіс-1» та контрагентами-постачальниками ТОВ «АЛЄФ КОМПАНІ», ТОВ «КОРНТВЕЛ», ТОВ «СТАРК ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «КЛЄВЄРОН» за укладеними договорами поставки є реальними, такими що належним чином та в повному обсязі підтверджені первинними документами, які складені в порядку, по формі та за змістом, що відповідають законодавству України, та наслідком надання/отримання яких стало придбання сільськогосподарської продукції ТОВ «Технополіс-1», подальша передача її комісіонерам, подальший продаж (реалізація) такої продукції нерезидентам з фактичним переміщенням її через митний кордон України, що підтверджено належними доказами у справі.
		Таким чином, твердження відповідача про отримання безоплатно у власність сільськогосподарської продукції позивачем не підтверджено відповідачем належними доказами та спростовується матеріалами справи.
		Суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи, документи, що підтверджують рух товару до терміналів порту, передачу товару на комісію та реалізацію товару нерезидентам також надавались позивачем під час планової  перевірки, однак зазначене не було належним чином відображено та описано посадовими особами, що проводили планову перевірку позивача, у відповідному акті перевірки.
		Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентом та третіми особами, а також дійшов безпідставного висновку у акті перевірки про заниження позивачем доходу.
		Податкове законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від додержання податкової дисципліни і стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.
		Зважаючи, що в процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, в зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 29.03.2021 № 000011660702 та від 02.06.2021 № 00002560702 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.
		Додатково щодо податкових повідомлень-рішень № 00002560702 від 02.06.2021 року, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на прибуток на 338874479,90 грн. (308 067 709, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 30 806 770, 90 грн. за штрафними санкціями) та № 00002590702 від 02.06.2021 року, яким збільшено ТОВ «Технополіс-1» суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість на 347 322 459,00 (315 747 690, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 31 574 769, 00 грн. за штрафними санкціями), суд зазначає наступне.
		Як вже зазначалося вище, у відповідності до пп. 60.1.3 п, 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (п. 60.4 ст. 60 ПКУ).
		У зв`язку зі зменшенням Державною податковою службою України нарахованої суми грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків № 00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021 в частині застосованих штрафних санкцій, а також та у зв`язку із отриманням позивачем 02.06.2021 податкових повідомлень-рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 00002560702 від 02.06.2021 та № 00002590702 від 02.06.2021, які містять зменшену суму грошового зобов`язання (в частині розміру штрафних санкцій, а податкові зобов`язання аналогічні тим, що були визначені відповідачем у ППР №00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021), податкові повідомлення-рішення № 00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021 згідно пп. 60.1.3 п.60.1, п.60.4 ст.60 ПКУ, є відкликаними, а тому не створюють жодних юридичних наслідків для позивача, в т.ч.: не формують обов`язок сплатити суму грошового зобов`язання, зазначеного у відкликаних рішеннях контролюючого органу.
		Позивач зазначає, що застосування відповідальності Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з ВПП без встановлення вини та умислу, в тому числі: згідно ППР № 00001190702 від 29.03.2021 року та № 00001170702 від 29.03.2021 посилаючись на п.123.2 ст.123 ПКУ, де кваліфікуючою ознакою зазначено умисел, є протиправним.
		До аналогічного висновку про неправомірність застосування відповідачем штрафної санкції в розмірі 25% з посиланням на п.123.2 ст.123 ПКУ прийшла і Державна податкова служба України у рішенні про результати розгляду скарги № 12063/6/99-00-06-01-02-06 від 28.05.2021, оскільки контролюючим органом не доведено, що діяння вчинено умисно.
		Державною податковою службою України скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021 в частині застосованих штрафних санкцій, та за вказаними ППР № 00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021 контролюючим органом зменшено нараховану суму грошових зобов`язань за такими, раніше прийнятими, податковими повідомленнями-рішеннями Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 00001170702 від 29.03.2021, № 00001190702 від 29.03.2021.
		Більше того, застосовуючи відповідальність за п. 123.2 ст.123 ПКУ та приймаючи податкові повідомлення-рішення, відповідач не встановив та не довів обставини, які свідчать про вину позивача та що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом.
		Суд погоджується з доводами позивача, що застосування до позивача штрафних санкцій без встановлення вини та умислу, як того вимагає податкове законодавство України, є протиправними, але з огляду на те, що основні зобов`язання визначені податковим повідомленнями-рішеннями скасовані, відповідно штрафні (фінансові) санкції також підлягають скасуванню.
		Порушення граничних строків реєстрації.
		Також, як встановлено судом, контролюючим органом під час перевірки позивача встановлено недотримання граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних за березень 2018 року в ЄРПН до 15 календарних днів на суму ПДВ 56  191, 18 грн.
		Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
		Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
		Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
		Згідно з пунктом 2, 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин
		Всі розрахунки коригування, зазначені у акті перевірки згідно переліку складені на неплатника з типом причини « 02» (що не формує права на податковий кредит) було відправлено, за поясненнями позивача, на реєстрацію в операційний день 31.03.2018 без порушення визначених законодавством термінів реєстрації.
		Підтвердженням прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування позивача до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
		Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна/розрахунок коригування на підставі абз. 10 п. 201.10 ст. 201 ПКУ вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Платник податку не має технічної можливості впливати на процес реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, обов`язок платника податків є своєчасно та в порядку визначеному законодавцем, передати документ (відправити) в ЄРПН для реєстрації. Причини, з яких розрахунки коригування не були доставлені та не були зареєстровані у ЄРПН саме 31.03.2018 знаходяться поза волею та можливістю впливу позивача, оскільки належне ведення та функціонування автоматизованої системи належить до повноважень саме ДПС.
		Позивач вважає, що виконав свій обов`язок щодо своєчасного направлення в ЄРПН розрахунків коригування, однак до завершення операційного дня йому не було надіслано квитанції про прийняття податкових накладних або відмову в їх прийнятті, чи зупинення їх реєстрації. Натомість, відправлені позивачем за допомогою Комп`ютерної програми «МЕDOC» 31.03.2018 розрахунки коригування були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних  лише 02.04.2018.
		В підтвердження своєчасності направлення РК на реєстрацію позивачем додано копії належно засвідчених квитанцій, що підтверджують направлення РК на реєстрацію в ЄРПН сформовані бухгалтерською програмою «МЕDOC». У той же час будь яких доказів належного функціонування апаратно програмного комплексу, що використовувався для подання податкової звітності суду не надано.
		З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позивач не довів протиправність висновків акту про порушення строку реєстрації розрахунків коригування, оскільки такі відомості базуються на наданих ним самих витягах. Незаконність формування даних податкового органу позивачем не доведено належними та допустимими доказами. Таким чином немає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001180702 від 29.03.2021 року, яким застосовано штраф в розмірі 5619,25 грн.
		Відтак, судом встановлено неправомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень - рішень № 00002560702 від 02.06.2021, №00001160702 від 29.03.2021, № 00002590702 від 02.06.2021, № 00001200702 від 29.03.2021 (отримане Позивачем під № 1200702 від 29.03.2021).
		З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
		Згідно з ч.1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.
		Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт / наданих послуг та інші документи, що підтверджують надання правової допомоги, та які оформлені у встановленому законом порядку.
		Судом встановлено, що заявлені позивачем фактичні витрати на професійні правничі послуги стосуються наданих Адвокатським об`єднанням «Гільдія Права» (код ЄДРПОУ 41526108) послуг при підготовці до розгляду та розгляді в Окружному адміністративному суді міста Києва адміністративної справи за його позовом до відповідача та становлять 1  231  202,  56 грн.
		В підтвердження наданих послуг до суду надано договір про надання правової допомоги № від № 01/03 від 01.03.2021 з Адвокатським об`єднанням «Гільдія Права»; додаткова угода №1 від 01.03.2021 до договору про надання правової допомоги № від № 01/03 від 01.03.2021; додаткова угода № 2 від 06.04.2021 до договору про надання правової допомоги № від № 01/03 від 01.03.2021; додаткова угода № 3 від 06.04.2021 до договору про надання правової допомоги № 01/03 від 02.06.2021; додаткова угода № 4 від 14.04.2021 до договору про надання правової допомоги № від № 01/03 від 01.03.2021; додаткова угода № 5 від 25.04.2021 до договору про надання правової допомоги № від № 01/03 від 01.03.2021; платіжні доручення; акти наданих послуг.
		Таким чином, надані позивачем докази підтверджують понесення ним витрат на правничу допомогу у даній справі.  
		Суд враховує вимоги ч. 5 статті 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, та приходить до висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
		Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
		При цьому, оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог представника позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1  231  194,07 грн.
		Згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно із ч. 1 статті 77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України,  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"  - задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії відповідача щодо проведення та відновлення планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Технополіс-1".
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків:
		     - № 00002560702 від 02.06.2021 на суму грошових зобов`язань 338874479,90 грн, з яких: податкових зобов`язань на суму 308067709,00 грн та штрафних санкцій на суму 30806770,90 грн;
		- № 00001160702 від 29.03.2021, яким визначено заниження від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 117983895,00 грн;
		- № 00002590702 від 02.06.2021 на суму грошових зобов`язань 347322459,00 грн, з яких: податкових зобов`язань на суму 315747690,00 грн та штрафних санкцій на суму 31574769,00 грн;
		- № 00001200702 від 29.03.2021 (отримане позивачем №1200702 від 29.03.2021), яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на 10564411,00 грн.
		          У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		 
		Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 47 669,67 грн. 
		Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 231 194,07 грн.
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (вул. Велика Кільцева 4, Петропавлівська Борщагівка, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 32498133)
		Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вуд. Дегтярівська, 11Г, Київ, 04119, код ЄДРПОУ 44082145)
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в  редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повний текст рішення суду виготовлено 04.08.2021.
		 
		          Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...