Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2352/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства; про захист економічної конкуренції; щодо антиконкурентних узгоджених дій.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2021. Зареєстровано: 13.08.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2021.
Дата набрання законної сили: 02.02.2022
Результат оскарження 02.02.2022 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		04.08.2021Справа №  910/2352/21
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд"доАнтимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішення Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:
		від позивача:      Гутнік І.В. - представник за довіреністю;
		                             Дякулич О.О. - представник за довіреністю;
		від відповідача:  Пашинська О.С. - представник за довіреністю;
		                              Кондрашова А.О. - представник за довіреністю;
		                              Данилов К.О. - представник за довіреністю;
		                              Буроменська Н.Л. - представник за довіреністю
		вільний слухач Панчак А.О.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2352/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" (далі також - позивач, Товариство, ТОВ "Зеонбуд") до Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Комітет, АМК) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 779-р від 14.12.2020 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі також - Рішення).
		Ухвалою суду від 23.04.2021 відкладено підготовче засідання на 02.06.2021 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
		12.05.2021 позивачем надано письмову відповідь на відзив у якій, зокрема, ТОВ "Зеонбуд" просить зобов`язати Антимонопольний комітет України надати відповіді на запитання разом з підтверджуючими доказами на підставі ч. 4 та ч. 6 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.
		26.05.2021 до суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову.
		Крім того, 02.06.2021 позивачем подано клопотання про поновлення строку на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи.
		Безпосередньо в підготовчому засіданні 02.06.2021 представник відповідача долучив до справи додаткові докази та просив про поновлення строку.
		У підготовчому засіданні 02.06.2021 оголошено перерву до 16.06.2021.
		Комітет 15.06.2021 долучив до справи відповіді на письмове опитування позивача та надав пояснення щодо заяви про доповнення підстав позову.
		Представники сторін у підготовчому засіданні 16.06.2021 надали усні пояснення стосовно заявлених у справі клопотань.
		У першу чергу, судом було надано оцінку заяві позивача про зміну підстав позову.
		Суд дійшов висновку про прийняття до розгляду заяви позивача та про вирішення справи по суті з урахуванням зміни (доповнення) підстав позову.
		Крім того, зважаючи на те, що заява позивача про письмове опитування учасника справи як свідка від 15.02.2021 не містить підпису уповноваженого представника, суд дійшов висновку про залишення такої заяви без розгляду.
		Також, з огляду на доводи представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення клопотань позивача та відповідача та про поновлення строків для долучення доказів до матеріалів справи.
		З огляду на те, що в підготовчому засіданні 16.06.2021 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.07.2021.
		У судовому засіданні 16.07.2021 оголошено перерву до 28.07.2021.
		Судом 28.07.2021 продовжено з`ясування обставин та перевірку їх доказами. Представники сторін ставили один одному запитання по суті заявленого позову, а позивач, крім того, долучив до справи запитання до відповідача в письмовому вигляді.
		У судовому засіданні 28.07.2021 було закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами, оголошено перерву в судовому засіданні до 04.08.2021.
		04.08.2021 позивачем подано до суду письмові тези виступу в судових дебатах, а відповідачем додано письмові пояснення щодо застосування статті 61 Конституції України.
		Судом продовжено розгляд справи по суті та проведено судові дебати.
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України), рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 779-р від 14.12.2020 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
		Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі також ГК України), і відтак є господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
		Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. 
		Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
		В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
		Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
		Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. 
		Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
		14.12.2020 Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи № 143-26.13/27-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною 1 статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм шляхом встановлення таких цін чи інших умов реалізації або продажу товару, що призвело до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання та споживачів, яке було б неможливим за умов існування законної конкуренції на ринку, прийняв рішення № 779-р про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким, зокрема:
		- визнано, що ТОВ "Зеонбуд" займало в період із вересня 2011 по грудень 2019 монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій;
		- визнано дії ТОВ "Зеонбуд" у період з вересня 2011 по грудень 2019 на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій щодо встановлення та застосування економічно необґрунтованих тарифів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
		- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ "Зеонбуд" штраф у розмірі 25 725 533, 00 грн;
		- зобов`язано ТОВ "Зеонбуд" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
		Вказаним рішенням встановлено, що доказами зібраними у справі доводиться, а запереченнями й зауваженнями ТОВ "Зеонбуд" не спростовується висновок Комітету про те, що дії ТОВ "Зеонбуд" у період з вересня 2011 по грудень 2019 на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіокомпаній щодо встановлення та застосування економічно необґрунтованих тарифів, які не можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Розпорядженням АМК України № 11-рп від 20.05.2021 виправлено арифметичні помилки в пункті 262 на сторінці 40 рішення від 14.12.2020 № 779-р; у стовпчику "Тарифи", у стовпчику "Розмір оплати за місяць роботи одного передавача" та у стовпчику "Перевищення, разів" таблиці 2 "Порівняльний аналіз розмірів оплати за роботу одного передавача ТОВ "Зеонбуд" і Концерну РРТ у 2012 році" додатка 1 до рішення від 14.12.2020 № 779-р.
		Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що Комітетом:
		- неповно встановлено перелік основних споживачів послуг ТОВ "Зеонбуд", зокрема, не досліджено використання телеглядачами як споживачами телекомунікаційних послуг Товариства з розповсюдження телевізійних програм;
		- неправильно встановлені товарні, територіальні (географічні), часові межі ринку;
		- не встановлено нових фактів та підстав, які могли б спростувати остаточні висновки господарських судів у справі № 910/4771/16 щодо визначення товарних меж ринку, в межах якої розглядалися аналогічні обставини щодо встановлення монопольного (домінуючого) становища ТОВ "Зеонбуд";
		- не доведено, що ТОВ "Зеонбуд" не має жодного конкурента та не зазнає значної конкуренції на ринку;
		- не доведено, що ТОВ "Зеонбуд" займає монопольне (домінуюче) становище на товарному ринку;
		- не досліджено, що ТОВ "Зеонбуд" встановлюючи у вересні 2011 розмір тарифів, який застосував і Концерн радіомовлення, радіозв`язку і телебачення (далі також Концерн РРТ), а саме в залежності від потужності передавача за годину роботи;
		- не досліджено, що розміри тарифів на телекомунікаційні послуги ТОВ "Зеонбуд" та тарифи Концерну РРТ не були повністю тотожними як у період вересень 2011- липень 2015, так і в період серпень 2015 - грудень 2019, тобто протягом усього періоду вересень 2011 - 2019;
		- не досліджено, що фактична ціна, за якою Товариство надавало телерадіоорганізаціям загальнонаціонального, регіонального та місцевого мовлення телекомунікаційні послуги була меншою за розмір тарифів, затверджених наказами ТОВ "Зеонбуд" на розмір встановлених ТОВ "Зеонбуд" знижок до тарифів;
		- не досліджено, що розмір тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі Концерну РРТ та фактичні ціни, за якими ТОВ "Зеонбуд" здійснювало надання телекомунікаційних послуг телерадіоорганізаціями, включаючи загальнонаціональні, не були тотожними у період вересень 2011- грудень 2019;
		- не досліджено, що встановлення та зміна тарифів у 2011, 2015 та 2018 роках відбувалася під впливом об`єктивних економічних та ринкових обставин, які не були з`ясовані АМК України;
		- не належним чином досліджено застосування знижок до тарифів на послуги позивача та не з`ясовано підстав прощення боргу ТОВ "Новий канал", ПрАТ "Міжнародний медіа центр - СТБ", ТОВ "Телеодин", ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія "ІСТV";
		- не доведено наявності у діях позивача ознак складу правопорушення, передбаченого п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону;
		- порушено вимоги ст. 49 Закону, ст. 61 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, адже Комітетом  було повторно притягнено ТОВ "Зеонбуд" до юридичної відповідальності одного виду за одне й теж правопорушення з тих же підстав;
		- порушено вимоги ст.ст. 35, 40, 41 Закону, а також п. 16, 26, 27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які затверджено розпорядженням АМК України від 19.04.1994 № 5 (надалі також Правила), оскільки безпідставно відхилено подані позивачем клопотання;
		- порушено п. 27 Правил, оскільки повідомлено позивача про слухання, яке призначене на 14.12.2020, менше ніж за п`ять днів до такого слухання (11.12.2020);
		- порушено п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ч. 1 ст.ст. 41, 43 Закону, п. 1.2. та 1.3. Порядку забезпечення проведення експертизи під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого Розпорядженням АМК України від 16.01.2013 № 21-р, оскільки пропри наявність обставин справи, що потребували спеціальних знань, не залучено експертів.
		Крім того, на обґрунтування своїх вимог позивач долучив до матеріалів справи Висновок експерта Педь Ірини Валеріївни за результатом судово-економічної експертизи № 1031/49401 та Дослідження стану загальнодержавного ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій у період 2011-2019 років.
		За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно з положеннями ст. 71 Господарського процесуального кодексу України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України), висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
		Разом із тим, в силу ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		Відповідач проти заявлених позивачем вимог заперечував у повному обсязі та посилався на те, що:
		- об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ТОВ "Зеонбуд" та телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телеорганізацій;
		- товарними межами ринку є телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, ринок є загальнодержавним;
		- у спірний період Товариство позивача було єдиним суб`єктом господарювання, який отримав ліцензії провайдера програмної послуги багатоканальних мереж у стандарті DVB-Т2 (MPEG-4), що дозволяє йому одноосібно та за визначеними ним умовами надавати телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі у стандарті DVB-Т2 (MPEG-4) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій;
		- споживачами телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі DVB-Т2 (MPEG-4) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є загальнонаціональні телерадіоорганізації;
		- жоден із перелічених у позовній заяві суб`єктів господарювання не здійснював надання телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на загальнодержавному ринку;
		- саме монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Зеонбуд" на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій із вересня 2011 по грудень 2019 дозволило ТОВ "Зеонбуд" встановлювати тарифи на економічно необґрунтованому рівні;
		- впродовж 2011-2019 років рівень рентабельності від операційної діяльності становив "-18,28" - 220,86 залежно від періоду. При цьому, такі різкі коливання з року в рік обумовлені саме нестабільністю та різкими коливаннями інших операційних витрат та інших витрат Товариства, а не витратами, про зростання яких зазначало Товариство у своїх відповідях на вимоги Комітету, що спростовує доводи позовної заяви;
		- підстави для прийняття рішення Комітету в справі № 413-26.13/27-17 зазнали змін порівняно з підставами, зазначеними в рішенні Комітету від 03.12.2015 № 606-р у справі № 142-26.13/11-154;
		- посилання позивача на вчинення Комітетом процесуальних порушень, які можуть бути підставою для скасування рішення № 779-р є необґрунтованими;
		- наданий позивачем Висновок експерта № 1031/49401 є безпосереднім втручанням у дискреційні повноваження Комітету, а поставлені перед експертом питання є правовими, що також унеможливлює їх вирішення в рамках судової експертизи.
		Положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
		Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
		Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.
		Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Під час розгляду справи № 910/2352/21 судом було встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 у справі № 910/4771/16, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та Вищого господарського суду від 25.10.2016, визнано недійсним рішення АМК України від 03.12.2015 № 606-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
		Рішенням у справі № 910/4771/16, зокрема, встановлено, що рішенням АМК № 606-р від 03.12.2015 визнано, що ТОВ "Зеонбуд" вчинило порушення, передбачене п. 1 ч. 2 ст. 13 та п 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі також Закон № 2210-ІІІ), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм шляхом встановлення таких тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм з вересня 2011 року по жовтень 2014 року, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За вчинення зазначеного порушення на ТОВ "Зеонбуд" накладено штраф у розмірі 44 504 917 грн.
		Рішення АМК № 606-р мотивовано, зокрема, тим, що за результатами проведеного АМК дослідження, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону № 2210 та Методики, розпорядженням Комітету від 23.12.2014 № 641-р визнано Товариство таким, що займало в період з вересня 2011 року по жовтень 2014 року монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм з часткою 100 відсотків.
		У справі № 910/4771/16 також встановлено, що під час проведення дослідження ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм та прийняття Рішення, АМК не визначив товарних меж досліджуваного ринку, не здійснив аналізу та формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) відносно послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм, як і не зазначив про їх відсутність.
		Тому, встановивши відсутність у Рішенні АМК № 606-р необхідного мотивування висновку щодо зайняття ТОВ "Зеонбуд" у період з вересня 2011 року по жовтень 2014 року монопольного (домінуючого) становища на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм з часткою 100 відсотків (Рішення АМК не містить інформації стосовно товарних меж досліджуваного ринку, аналізу та формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) тощо), суд у справі № 910/4771/16 дійшов висновку щодо підстав для визнання Рішення АМК № 606-р недійсним.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод, (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).
		Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
		- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
		- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
		- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
		- заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";
		- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		Пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМКУ має повноваження проводити дослідження, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
		За змістом положень статей 1, 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі також Закон №2210-III) монополізація - це досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
		Частиною другою статті 12 Закону № 2210-III визначено, що монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.
		Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому, застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
		Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
		Під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону №2210-ІІІ, та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.
		На АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону №2210-ІІІ.
		При визначенні монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку АМК повинен керуватись положеннями Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК № 49-р від 05.03.2002 (далі також - Методика).
		Згідно з спірним рішенням АМК було встановлено монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Зеонбуд" на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій за результатами діяльності в період із вересня 2011 року по грудень 2019 року.
		DVB (DigitalvideoBroadcasting, цифрове радіомовлення) - набір стандартів цифрового телемовлення, розроблених міжнародним консорціумом DVB Project.
		Стандарт DVB-Т2 використовують для передавання мультиплексів (потік цифрових даних, що несе кілька (6-8) телевізійних програм у межах одного радіоканалу.
		Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2210-ІІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Відповідно до частини третьої статті 13 вказаного Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
		У розгляді справ зі спорів, пов`язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у статті 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним. Згідно з приписом частини першої статті 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв`язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з Господарського кодексу України, Закону України "Про Антимонопольний комітет України", інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон №2210-ІІІ, який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 50 Закону №2210-ІІІ зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
		Будь-яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставинах, що стали підставою для ухвалення певного рішення.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 також наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМК має враховувати при ухваленні рішень.
		Рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.
		Таким чином, не доведення АМК або його територіальним відділенням, яке є стороною у справі, факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, навіть у разі доведення зайняття цим суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища є підставою для визнання частково недійсним рішення АМК у частині визнання дій такого суб`єкта господарювання зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та накладення штрафу.
		Пункт 2.1. вказаної Методики містить перелік дій, які вчиняються Комітетом при визначенні монопольного (домінуючого) становища.
		Відповідно до Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється з переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності.
		Територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої, з точки зору споживача, придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.
		Крім того, відповідно до положень Методики, часовими межами ринку визначається проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
		Так, у п. 422 спірного Рішення АМК зазначено, що споживачами телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є загальнонаціональні телерадіоорганізації.
		Відповідач стверджував, що в спірний період лише один суб`єкт господарювання відповідно до ліцензій провайдера програмної послуги надавав телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм одночасно в чотирьох багатоканальних телемережах (мудьтиплексах) в одному діапазоні частот в одному діапазоні хвиль із територією не менш нід 95% населення України.
		У той же час, відповідно до пункту 1.3 Методики, споживач - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках).
		Згідно з пунктом 2.1.3 Методики, під час визначення монопольного (домінуючого) становища необхідно здійснити складання переліку, зокрема, основних покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
		Позивач на обґрунтування позовних вимог наголошує, що відповідачем не було досліджено та прийнято до уваги, що споживачами послуг позивача також є кінцеві телеглядачі та домогосподарства, які використовують послуги TOB "Зеонбуд" та інших провайдерів з розповсюдження телевізійних програм різними видами телевізійних технологій.
		Такі доводи, зокрема, підтверджені Експертним дослідженням стану ринку, який долучено до позовної заяви та яким, зокрема, встановлено:
		1) товарними межами рикну телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм є наступні технології: аналогове ефірне телебачення; цифрове ефірне телебачення; супутникове цифрове телебачення; кабельне аналогове телебачення; кабельне цифрове телебачення; IPTV (інтернет-телебачення), в тому числі ОТТ-сервіси та мобільне телебачення; MITPIC і MMDS;
		2) територіальними (географічними) межами ринку телекомунікаційний послуг з розповсюдження телевізійних програм є вся територія України. Але у 2014-2015 роках через окупацію АР Криму та зони ОРДЛО було втрачено понад 12% території та 18% населення;
		3) населення України (як міське так і сільське) рівномірно протягом року в досліджувані періоди користується телекомунікаційними послугами з розповсюдження телевізійних програм - на ринку відсутній фактор сезонності;
		4) обсяг ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій станови з 2011 по 2014 приблизно 17 млн. споживачів, а в період з 2015 по 2018 приблизно - 15 млн;
		5) ринок телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм є конкурентним. Кількість провайдерів програмної послуги за підсумками 2019 року становила 668 од.;
		6) ТОВ "Зеонбуд" здійснює діяльність на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм в сегменті цифрового ефірного телебачення на національному рівні в усіх регіонах. За період з 2011 по 2019 частка Товариства на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм зросла з 0,5% до 28% та не перевищувала 30%;
		7) сегмент цифрового ефірного телебачення представлений 39 компаніями, з яких 4 компанії у період з 2011-2019 мали ліцензію на національному рівні: ТОВ "Зеонбуд", ТОВ "Українська цифрова мережа", ТОВ "ТРК Етер", Концерн РРТ.
		У пунктах 166 та 167 Рішення відповідач прийшов до висновку, що телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм TOB "Зеонбуд" не є взаємозамінними з телекомунікаційними послугами з розповсюдження телевізійних програм за іншими технологіями та є унікальними, а товарними межами ринку є телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій.
		Відповідно до пункту 5.1 Методики, формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими, зокрема, є подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.
		Як вбачається з пунктів 155-164 Рішення, при визначенні товарних меж ринку, Комітетом, зокрема, були використані дані опитування загальнонаціональних телерадіоорганізацій (телеканалів) щодо взаємозамінності телекомунікаційних послуг TOB "Зеонбуд" з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм із іншими видами технологій.
		Однак, як вбачається з доводів позивача та не спростовано відповідачем, зазначене опитування телерадіоорганізацій (телеканалів) було здійснено Комітетом ще у 2014 році в рамках "попередньої" антимонопольної справи № 142-26.13/11-15 за результатами якої Комітетом було прийнято Рішення № 606-р.
		Незважаючи на те, що матеріали "попередньої" антимонопольної справи були долучені до матеріалів "нової" антимонопольної справи. Комітет повинен був провести повторне опитування загальнонаціональних телерадіоорганізацій в межах "нової" справи.
		З долучених до матеріалів справи фактичних даних можна встановити, що товарні межі досліджуваного ринку у період з 2011 по 2019 роки не обмежувалися виключно телекомунікаційними послугами з розповсюдження у цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм, а були значно ширшими, та включали взаємозамінні телекомунікаційні послуги з розповсюдження телевізійних програм різними видами технологій.
		Враховуючи вищенаведені обставини, висновок Комітету, викладений у пункті 167 Рішення, що товарними межами ринку є телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є помилковим та необґрунтованим, базується на неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, та порушенні вимог Методики.
		Крім того, відповідно до п. 229 оскаржуваного Рішення, ринок телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій розповсюджується на територію України, тобто ринок є загальнодержавним.
		Судом встановлено, що всупереч пункту 6.1 Методики Рішення АМКУ не містить жодного посилання на врахування Комітетом під час визначення територіальних (географічних) меж ринку фізичних і технічних характеристик товару (товарної групи); технологічних зв`язків між виробниками і споживачами; можливостей щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівня співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах ринку, прийнятного для виробників чи споживачів; рівня транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявності торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявності знаків для товарів і послуг; наявності на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), місця розташування специфічних груп споживачів; рівня цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.
		З огляду на не врахування таких вказівок Методики, висновок Комітету щодо територіальних (географічних) меж ринку був здійснений за неповного дослідження обставин справи.
		Відповідно до пункту 233 оскаржуваного Рішення, часовими межами загальнодержавного ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є один рік (за винятком періоду з вересня по грудень 2011 року, коли відбулося становлення цього ринку).
		У той же час, згідно з Експертним дослідженням, наданим позивачем протягом 2011-2019 років кон`юнктура ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження телевізійних програм в Україні зазнавала істотних змін, що додатково свідчить про необхідність розглядати часові межі ринку в рамках різних періодів.
		Стосовно доводів сторін про конкуренцію на ринку суд вважає за необхідне звернути увагу на таке. 
		В оскаржуваному рішенні Комітет неодноразово зазначає, що у TOB "Зеонбуд" немає жодного конкурента на ринку.
		Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення у своєму листі № 16/1043 від 04.07.2014 року надавала Комітету інформацію, що стандарти DVB-T, DVB-T2, DVB-H, HDTV передачі цифрового телебачення не вносять змін у побудову та порядок функціонування передавальних мереж ефірного телевізійного цифрового мовлення, визначених стандартом EN 300744, застосування стандартів можливе при тій же інфраструктурі мереж і частотних ресурсах, більшість сучасних цифрових телеприймачів здатні приймати телевізійний сигнал в усіх зазначених стандартах; прийом цифрового сигналу у стандарті DVB-H можливий лише на спеціальний мобільний термінал, та наявність аналогового телевізійного приймача в споживача вимагає придбання перетворювача цифрового сигналу в аналоговий (телетюнера).
		Втім, з мотивів оскаржуваного рішення Комітету не вбачається дослідження факту наявності (або відсутності) та загалом діяльності інших суб`єктів господарювання, які мали у період 2011-2019 чинну ліцензію провайдера програмної послуги на цифрових загальнонаціональних каналах мовлення. 
		Зокрема, відповідно до рішень Національної ради:
		- TOB "Українська цифрова телемережа" видано ліцензію провайдера програмної послуги (територія розташування (прийому) багатоканальної телемережі - усі зони покриття цифровим сигналом території України);
		- TOB "Телерадіокомпанія "Етер" видано ліцензію провайдера програмної послуги на цифровому загальнонаціональному каналі мовлення МХ-6 у стандарті DVB-H (MPEG-4);
		- Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення визначено оператором загальнонаціональної цифрової багатоканальної телемережі МХ-7 у стандарті DVB-T2.
		Більше того, Концерн РРТ у своїй відповіді № 620/9-02 від 13.03.2020 на вимогу АМКУ зазначив, що конкурентом Концерну РРТ на ринку телекомунікаційних послуг з розповсюдження в цифровому форматі телевізійних програм є TOB "Зеонбуд".
		Доказів опитування ТОВ "Українська цифрова телемережа" та TOB "ТРК "Етер" матеріали справи № 143-26.13/27-17 не містять, а відповідачем не доведено відсутності підстав для проведення такого опитування з метою встановлення наявності чи відсутності конкурентів у позивача на ринку.
		Крім того, наявність зазначених конкурентів TOB "Зеонбуд" в сегменті цифрового ефірного телебачення на загальнонаціональному рівні підтверджується також висновками Експертного дослідження стану ринку.
		Отже, з огляду на наведені вище обставини суд дійшов висновку про неповне дослідження Комітетом обставин щодо встановлення дійсної конкуренції на відповідному ринку, а доводи про те, що ТОВ "Зеонбуд" не має жодного конкурента на ринку не знайшли свого підтвердження та є передчасними.
		Щодо висновків відповідача про встановлення та застосування позивачем тарифів на телекомунікаційні послуги на основі Концерну РРТ суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		Комітет наголошує, що протягом періоду з вересня 2011 по грудень 2019 тарифна повідінка позивача свідчить про те, що встановлення та застосування тарифів на телекомунікаційні послуги відбувалося без жодних економічних обґрунтувань та довільно залежно від телерадіоорганізації. За умов існування значної конкуренції на ринку такі дії ТОВ "Зеонбуд" щодо встановлення та застосування тарифів призвели б до того, що телерадіоорганізації перейшли б до споживання таких послуг, які надають інші суб`єкти господарювання, оскільки в разі встановлення надавачем послуг тарифів на рівні, вищому від ринкового, споживачі могли б його змінити, а встановлення надавачем послуг низьких тарифів неминуче призвело б до його економічних втрат і виходу з ринка. Саме монопольне (домінуюче) становище позивача на ринку дозволило ТОВ "Зеонбуд" встановлювати тарифи на економічно необґрунтованому рівні, а тому такі дії є порушенням, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		З пінктів 377, 379 оскаржуваного Рішення вбачається, що: 
		- у період вересень 2011 - липень 2015 ТОВ "Зеонбуд" встановлювало та застосовувало тарифи на телекомунікаційні послуги з розповсюдження у цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на основі тарифів Концерну РРТ (скопіював розміри таких тарифів) та без будь-яких економічних обґрунтувань таких підходів до встановлення та застосування тарифів;
		- тарифи TOB "Зеонбуд" на телекомунікаційні послуги у період 2011 - 2014 років були завищеними в порівнянні з тарифами Концерну РРТ на тій підставі, що технічні можливості цифрових передавачів в порівнянні з аналоговими є різними, а саме цифровий передавач може транслювати 8 каналів, а аналоговий - 1 канал; собівартість послуг TOB "Зеонбуд" та Концерну РРТ є різною.
		Позивач, у свою чергу, стверджує, що Товариство не копіювало тарифи Концерну РРТ, а брало за основу принцип формування тарифу в залежності від потужності передавача.
		На підтвердження своїх доводів ТОВ "Зеонбуд" долучає Висновок експерта № 1031/49401 від 15.02.2021 у якому встановлено, що:
		- у жодному з років періоду з 2011 по 2019 рік щорічна сукупність тарифів Концерну РРТ та тарифів TOB "Зеонбуд" не була тотожною";
		- висновки АМКУ у п. 379 Рішення АМКУ про необґрунтованість встановлення та застосування TOB "Зеонбуд" тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження у цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій на основі тарифів Концерну РРТ впродовж вересня 2011 року - липня 2015 року не підтверджуються результатами проведеного дослідження;
		- документально не підтверджується повна тотожність тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі Концерну РРТ на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) TOB «Зеонбуд» протягом 2011-2019 років;
		- розмір тарифів TOB "Зеонбуд" на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі протягом вересня 2011 - грудня 2015 залишався незмінним, тоді як Концерн РРТ щорічно вносив зміни до значень тарифів на телекомунікаційні послуги в аналоговому форматі.
		Крім того, фактична вартість (ціна), яку сплачували усі телерадіоорганізації за телекомунікаційній послуги TOB "Зеонбуд" (згідно з актами надання послуг) значно відрізнялася та була меншою від розміру тарифу, встановленого в наказах TOB "Зеонбуд". Адже, позивачем при виставленні рахунків на оплату телекомунікаційних послуг телерадіоорганізаціям до розміру тарифів застосовувалися знижки згідно з прийнятими Товариством наказами.
		Доводи позивача стосовно того, що фактична ціна, яку сплачували телерадіоорганізації за телекомунікаційні послуги згідно з актами прийому-передачі послуг була меншою від розміру тарифів, встановлених наказами TOB "Зеонбуд" підтверджується також висновками судового експерта Педь І.В.:
		- фактична ціна, за якою TOB "Зеонбуд" надавало телерадіоорганізаціям загальнонаціонального, регіонального чи місцевого мовлення телекомунікаційні послуги у цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)), була меншою за розмір тарифів, затверджених наказами TOB "Зеонбуд" та відображених у п.1 Додатку № 3 до Типових договорів для мовлення, на розмір встановлених TOB "Зеонбуд" знижок до тарифів на телекомунікаційні послуги в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)).
		Таким чином, висновки АМК про встановлення та застосування тарифів TOB "Зеонбуд" на основі тарифів Концерну РРТ у період вересень 2011 - липень 2015 років є необґрунтованими, адже зроблені Комітетом не на підставі первинних документів, а на підставі наказів TOB "Зеонбуд" про встановлення тарифів на телекомунікаційні послуги, які не відображають фактичної ціни, за якими надавалися телекомунікаційні послуги Tтовариством з урахуванням знижок до тарифів.
		Також, у Рішенні № 779-р відповідач вказує, що тарифи TOB "Зеонбуд" порівняно з тарифами Концерну РРТ залежно від потужності передавача у 2011 - 2014 роках були в рази вищими (п. 262 Рішення АМК); послуги TOB "Зеонбуд" та Концерну РРТ відрізняються різною собівартістю надання таких послуг станом на 2011 - серпень 2015 року, а саме на підставі різної кількості каналів, які транслюють TOB "Зеонбуд" та Концерн РРТ, різної кількості обладнання, що застосовують TOB "Зеонбуд" та Концерн РРТ; різні витрати на технічне обслуговування обладнання та надання послуг, а також різні прямі витрати на оплату праці TOB "Зеонбуд" та Концерн РРТ (п. 263 Рішення АМК). Встановлюючи та застосувуючи тарифи на телекомунікаційні послуги на основі тарифів Концерну РРТ Товариство позивача не враховувало відмінності у технічних можливостях аналогових і цифрових передавачів, а саме те, що один цифровий передавач може транслювати 8 каналів, в той час як один аналоговий передавач - один канал, тобто технічна спроможність цифрових передавачів здійснювати трансляцію каналів у 8 разів більша, ніж у цифрових (п. 378 Рішення АМК).
		Як вже було встановлено судом вище, відповідач не дослідив фактичну ціну на телекомунікаційні послуги TOB "Зеонбуд" на підставі актів прийому-передачі наданих послуг між позивачем та телерадіоорганізаціями, яка є меншою від розміру тарифів позивача; а натомість помилково дійшов такого висновку виключно на підставі наказів.
		Висновки АМК щодо завищення тарифів TOB "Зеонбуд" в порівнянні з тарифами Концерну РРТ ґрунтуються виключно на міркуваннях і розрахунках Телерадіокомпанії "1+1", наданих у відповіді на вимогу АМКУ від 14.11.2014 №20333.
		При цьому, у Рішенні АМКУ № 606-р Комітет обґрунтовував свої доводи щодо завищення тарифів на телекомунікаційні послуги позивача в порівнянні з тарифами Концерну РРТ саме з посиланням та цитуючи вказану відповідь Телерадіокомпанії "1+1".
		Зважаючи на скасування судами такого Рішення АМКУ № 606-р (справа № 910/4771/16), зокрема, й з підстав недоведеності Комітетом обставин щодо завищення тарифів позивача базуючись лише на листі Телерадіокомпанії "1+1", то таке твердження не може братись до уваги під час розгляду даної справи по суті.
		В матеріалах антимонопольної справи відсутні розрахунки (калькуляції тощо) щодо встановлення та застосування Концерном РРТ тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження у аналоговому форматі телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій протягом 2011 - 2019 років. Вказане підтвердив Комітет у відповіді на адвокатський запит від 04.02.2021 №300- 29/01-1790, зазначивши, що "інформація Концерну РРТ щодо розрахунків (калькуляції тощо) тарифів щодо встановлення та застосування Концерном РРТ тарифів на телекомунікаційні послуги Концерну РРТ із розповсюдження в аналоговому форматі телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій протягом 2011 - 2019 p.p. не запитувалася."
		Судом заслухано доводи сторін та досліджено фактичні обставини справи стосовно висновків відповідача про встановлення та застосування позивачем тарифів на телекомунікаційні послуги та знижок до них у період вересень 2011-грудень 2019 без економічного обґрунтування.
		Протягом періоду вересень 2011 - грудень 2019 років розмір тарифів TOB "Зеонбуд" на телекомунікаційні послуги було затверджено наступними наказами:
		- для періоду з 01.09.2011 по 31.07.2015 - наказом TOB "Зеонбуд" від 04.04.2011 № 1/01/04;
		- для періоду з 01.08.2015 по 31.12.2018 - наказом TOB "Зеонбуд" від 10.07.2015 № 0/ОД;
		- для періоду з 01.01.2019 по 31.12.2019 - наказом TOB "Зеонбуд" від 27.12.2018 № 42-ОД.
		Як вбачається з доводів позивача, Товариством було встановлено нові тарифи на телекомунікаційні послуги, що були однаковими для усіх телерадіоорганізацій та були чинними до 31.12.2018.
		Підставою для встановлення нових тарифів ТОВ "Зеонбуд" називає неможливість телерадіоорганізацій оплачувати свої рахунки, та, як наслідок, наявність значної суми заборгованості перед TOB "Зеонбуд", яка накопичилася у телерадіоорганізацій станом на липень 2015 року. Вказане ставило під загрозу не лише існування TOB "Зеонбуд" як оператора цифрового телебачення, а й цифрового телебачення в Україні в цілому.
		Зменшення розміру тарифів на телекомунікаційні послуги для телеорганізацій також було здійснено з інших економічно обумовлених підстав, а саме:
		- складна соціально-економічна ситуація в Україні починаючи з 2013 року;
		- різке і непередбачуване зменшення в Україні попиту на телевізійну рекламу протягом 2014 - 2015 років, а та, як наслідок, зменшення доходності у телерадіоорганізацій;
		- необхідність позивача будь-яким чином забезпечувати сталість роботи телемереж, не допускати відключення передавального обладнання Концерном РРТ та SES Astra, оскільки в умовах агресії Російської Федерації Товариство відповідало за забезпечення інформаційної безпеки України та доступ до інформації мільйонів громадян України.
		Крім того, позивач наголошує, що наявність об`єктивних економічних причин та їх вплив на встановлення тарифів на телекомунікаційні послуги позивача та знижок до них також встановив експерт у Висновку № 1031/49401 від 15.02.2021.
		Відповідач обґрунтовуючи свої доводи, викладені в оскаржуваному Рішенні зазначає, що тарифи на телекомунікаційні послуги в досліджуваний період були вільними та не підпадали під державне регулювання. Як свідчить порівняльний аналіз тарифів ТОВ "Зеонбуд", які були чинними з вересня 2011 по липень 2015 та із серпня 2015 по грудень 2018, Товариство майже вдвічі зменшило розмір тарифів на телекомунікаційні послуги. Наказом від 27.12.2018 № 42-ОД ТОВ "Зеонбуд" затвердило нові тарифи, які були збільшені.
		У той же час, відповідачем не було досліджено вплив економічних та ринкових обставин на встановлення тарифів на послуги, а також не доведено, що відповідна зміна тарифів позивачем призвела до порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» знижка (знижувальний коефіцієнт) - зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації).
		Як встановлено експертом при проведенні дослідження протягом вересня 2011 - грудня 2019 TOB "Зеонбуд" використовувало наступні види знижок до вартості телекомунікаційних послуг в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4), умови застосування яких були однаковими для всіх телерадіоорганізацій - загальнонаціональних, регіональних, місцевих (окремо або як комбінацію знижок):
		- знижки, що надавалися протягом першого та другого років отримання телекомунікаційних послуг у цифровому форматі (Наказ від 04.04.2011 №1/01/04);
		- знижки, що надавалися за умови своєчасних розрахунків телерадіоорганізаціями за надані послуги (Наказ від 21.05.2013 №09- 01/04, Наказ від 10.07.2015 №4/01-ОД) (Додатки №№ 39-40);
		- знижки для всіх телерадіоорганізацій без будь-яких додаткових вимог або за умови трансляції інформаційних роликів (Наказ від 01.07.2014 №5-ОД, Наказ від 31.07.2015 №04/01/02-ОД, Наказ від 01.09.2015 №06/01- ОД, Наказ від 31.05.2019 №16-02-ОД, Наказ 31.10.2019 №25/01-ОД, Наказ від 01.06.2020 №11/1-ОД) (Додатки №№ 41-46);
		- знижки залежно від кількості каналів, які були задіяні ТОВ "Зеонбуд" для розповсюдження телерадіопрограм (Наказ від 10.07.2015 №4/01-ОД, Наказ від 28.10.2016 №08-01-0д, Наказ від 22.12.2017 №07-ОД).
		Крім того, у висновку експерта визначено, що встановлення TOB "Зеонбуд" знижок до тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій протягом вересня 2011 - грудня 2019 років є економічно обґрунтованим, оскільки спрямовані на стимулювання такої економічної поведінки телерадіоорганізацій, яка підвищує економічну ефективність діяльності підприємства, в умовах негативного впливу зовнішніх економічних факторів: невизначеності тривалості Перехідного періоду запровадження цифрового телевізійного мовлення в Україні; низька платоспроможність телерадіоорганізацій, яким надавалися телекомунікаційні послуги, що призвело до накопичення заборгованості за надані послуги.
		У п. 303 Рішення АМК відповідач зазначає, що додатковим доказом встановлення та застосування TOB "Зеонбуд" необґрунтованих тарифів на телекомунікаційні послуги із розповсюдження у цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій є дії Товариства із встановлення й застосування знижок до тарифів. Як свідчить подальший аналіз, розмір знижок, які Товариство надавало телерадіоорганізаціям, іноді перевищував 100 відсотків. Тарифна політика Товариства супроводжувалася постійним застосуванням знижок до тарифів телерадіоорганізаціям у різних розмірах.
		Натомість, у висновку експерта Педь І.В. з`ясовано, що можливість отримати знижку у розмірі 100% існувала виключно лише для телерадіоорганізацій, перший рік отримання якими телекомунікаційних послуг в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) y TOB "Зеонбуд" повністю або частково збігався з періодом з 01.06.2013 по 31.12.2014 p.p. 
		За результатами дослідження наказів TOB "Зеонбуд" експертом встановлено, що право на отримання знижок, сукупний дохід яких протягом першого року отримання послуг склав 100% надавалося телерадіоорганізаціям лише в період з 01.06.2013 по 31.12.2014.
		Позивач наголошує, що знижка для Державної установи "Національна телекомпанія України" в розмірі 77,4 % мала єдиний та одноразовий характер, та була зумовлена відсутністю бюджетного фінансування.
		В оскаржуваному рішенні не спростовано впливу зовнішніх негативних економічних та ринкових обставин на встановлення тарифів та знижок. Право на надання знижок своїм клієнтам як і право на самостійне встановлення провайдером тарифів на свої послуги є свободою підприємницької діяльності та не може бути обмежено в інший спосіб ніж на законодавчому рівні. 
		Доводами та доказами позивача підтверджується, що знижки на послуги надавалися на загальних підставах всім клієнтам та не мали вибіркового характеру або надання переваг.
		Щодо прощення боргу шляхом підписання відповідних угод судом встановлено наступне.
		Згідно з наказом TOB "Зеонбуд" від 21.05.2013 № 09-01/ОД для отримання права на додаткову знижку у розмірі 50% будь-яка телерадіоорганізація могла у строк до 01 серпня 2013 року оплатити всі неоплачені рахунки, що сформовані та надіслані телерадіоорганізації позивачем за надані послуги на підставі договору або вчасно виконувати графік погашення заборгованості, який телеканал та позивач могли погодити за наслідками відповідних переговорів та шляхом викладення досягнутих домовленостей у відповідному додатку до договору, у разі, якщо такий телеканал не мав можливості оплатити заборгованість до 01 серпня 2013 р.
		Відтак, усі телерадіоорганізації, у яких був наявний борг перед позивачем, та які виявили намір укласти договір про розстрочку боргу, зверталися до позивача, та в подальшому відповідні договори було укладено між сторонами.
		Окрім того, як вбачається з доводів позивача, які у тому числі були надані разом із запереченнями під час розгляду справи Комітетом, зобов`язання за угодами про припинення зобов`язання прощенням боргу, укладених між позивачем та телерадіоорганізаціями ТОВ "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія "ICTV", ПрАТ "Міжнародний Медіа Центр - СТБ", ТОВ "Новий канал", ТОВ "Телеодин", фактично так і не були реалізовані сторонами.
		Зміст оскаржуваного Рішення АМК свідчить про те, що вказані обставини відповідачем не досліджені. Наведене свідчить про істотну неповноту дослідження обставин справи, які призвели до невірного застосування АМК вимог статі 13 Закону №2210-ІІІ.
		Отже, за висновком суду неповнота дослідження АМК обставин справи у відповідності до частини першої статті 59 Закону №2210-ІІІ є підставою для визнання недійсним рішення АМК №779-р від 14.12.2020.
		Крім наведених вище обставин, як на підставу для визнання недійсним Рішення Комітету позивач наголошував на неправильному застосуванні норм процесуального права та вчиненні відповідачем порушень, а саме, щодо надання доказів, пояснень (заперечень) та надання достатнього часу для підготовки до слухань; щодо не з`ясування обставин, які мають значення для справи та встановлення яких потребувало спеціальних знань; щодо необ`єктивності та неупередженості при розгляді антимонопольної справи.
		Позивач також вказує, що відповідач порушив вимоги ст. 49 Закону № 2210-ІІІ, ст. 61 Конституції України та ст. 6 Конвенції, адже замість закриття справи Комітет повторно розглянув справу за наявності вже розглянутої з тих самих підстав щодо того ж відповідача.
		Втім, визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення Комітету чи його органів з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 59 Закону № 2210-ІІІ не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку, тощо, з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним. За результатами такої перевірки можливе прийняття іншого рішення, яке, у свою чергу, в разі незгоди з ним заінтересованих осіб може бути оскаржено ними в установленому порядку.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2010 у справі № 16/86-10/16-09 та від 04.11.2015 у справі № 913/654/14.
		Суд також звертає увагу сторін на те, що чинне законодавство не містить норм, які б надавали преюдиційний характер рішенням та рекомендаціям Антимонопольного комітету України з інших справ і звільняли б органи Комітету від обов`язку доказування обставин порушення та власних висновків у кожній справі.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 910/17891/19.
		За приписами пунктів 23 та 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 (в редакції розпорядження АМК від 29.06.1998 № 169-р), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за №90/299, службовцями Комітету, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.
		АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов`язку всебічного, повного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи на підставі належних доказів.
		Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено в п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
		Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
		Виходячи із того, що обов`язок доказування обставин, що мають значення для встановлення наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції покладений саме на відповідача враховуючи наведені вище обставини, які встановлено судом, дає підстави дійти висновку про недоведеність АМК обставин, що покладені в основу висновків про зловживання Товариством монопольним (домінуючим) становищем на ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-Т2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
		Таким чином, з`ясувавши під час розгляду справи істотну неповноту дослідження АМК обставин справи, що у відповідності до частини першої статті 59 Закону №2210-ІІІ є підставою для визнання недійсним рішення АМК №779-р суд дійшов обґрунтованого висновку й про наявність правових підстав для задоволення позову.
		Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати  обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною  в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97,  п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення № 779-р від 14.12.2020 прийняте Антимонопольним комітетом України з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи; з не доведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" підлягають задоволенню.
		Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 71, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 91, 129, 214, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕОНБУД" задовольнити повністю.
		2. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 779-р від 14.12.2020 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".
		3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеонбуд" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 35917061) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн. Видати наказ.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст рішення буде складено та підписано 12.08.2021 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                Ю.О.Підченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...