Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18171/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 03.09.2021. Зареєстровано: 05.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2021.
Дата набрання законної сили: 14.12.2021
Результат оскарження 14.12.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 серпня 2021 року м. Київ № 640/18171/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування директиву, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
		за участю:
		позивач  ОСОБА_1 ;
		представник позивача  адвокат Харцизова Т.В.; 
		представник відповідача  Калюжний А.П.
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про: 
		 визнання протиправною та скасування Директиви Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році", як таку, що не відповідає Указу Президента України від 06.06.2016 №240/2016 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України"; 
		 скасування наказу Міністерства оборони України від 30.04.2020 №17 про припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 , директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, як звільненого без законної підстави з негайним виконанням рішення суду;
		 стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу починаючи з 01.05.2020.
		Ухвалами суду: від 13.08.2020  відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті, призначено підготовче судове засідання; від 17.02.2021  закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Підставами позову визначено: відсутність будь-яких змін штатної чисельності серед військовослужбовців та працівників; директива Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 суперечить Оборонній реформі та Стратегічному оборонному бюлетеню України, Указу Президента України від 06.06.2016 №240/2016; Міністром оборони України винесено та підписано Директиву яка суперечить Указу Президента та низці нормативних актів України та виходить за межі його повноважень; не відбулось змін (упорядкування) апарату Міністерства оборони України, а мало місце зміна вимог до особи, яка обіймає посаду директора Департаменту, наявність чи відсутність військового звання "полковник", тобто мало місце зміна істотних умов праці, а не скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу. 
		Представником відповідача подано відзив про невизнання позову, оскільки організаційні заходи, які проводились у Міністерстві оборони України у 2020 році пов`язані з докорінним переформуванням апарату Міністерства оборони України, а також переходу Генерального штабу, Збройних Сил України на нову J-структуру, прийняту в арміях країн-членів НАТО. За твердженням представника, звільнення відбулось з дотриманням Закону України "Про державну службу", зокрема, позивача 27.03.2020 попереджено про наступне звільнення відповідно до статті 87 цього 
		Під час судового розгляду адміністративної справи позивача та його представник позов підтримали, відповідач позов не визнав. 
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд установив.
		Указом Президента України від 06.06.2016 №240/2016 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20.05.2016 "Про Стратегічний оборонний бюлетень України".
		Наказом Міністра оборони України від 31.10.2018 №184 ДС/КП директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом від 29.10.2018 №683 у запас, 31.10.2018 виключено зі списків особового складу Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та всіх видів забезпечення.
		Наказом Міністра оборони України від 01.11.2018 №43 ОСОБА_1 відповідно до статей 21, 31, 35 Закону України "Про державну службу" призначено за результатами конкурсу на посаду директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України з 02.11.2018.
		Згідно з доповідною запискою заступника Міністра оборони України від 11.02.2020 №226/586 з метою упорядкування структури апарату Міністерства оборони України, посилення ефективності діяльності Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України щодо організації проведення централізованих публічних закупівель в Міністерстві оборони України, забезпечення постачання матеріальних ресурсів для задоволення потреб Збройних Сил України та укладення у встановленому порядку договорів на виконання мобілізаційних завдань підготовлено проект директиви Міністерства оборони України, проектом директиви сплановано зміну цивільної посади директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України на військову посаду з військовим званням "полковник". Проект директиви погоджено без зауважень першим заступником Міністра оборони України та державним секретарем Міністерства оборони України.
		11.02.2020 Міністром оборони України прийнято Директиву №Д-226/4 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році".
		Відповідно до переліку змін до штату Міністерства оборони України №01/080 у Департаменті державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відбулись наступні штатні зміни: 
		введено в штат Міністерства оборони України одну одиницю директора Департаменту з окладом (ВОС 2301002 військове звання  Полковник) та виведено одну одиницю директора Департаменту (ОС 28288) цивільний без військового звання; 
		виведено із штату Міністерства оборони України одну одиницю Заступника директора департаменту  начальника управління (ВОС 2301002 військове звання  Полковник) та введено одну одиницю Заступника директора департаменту  начальника управління (ОС 282818) цивільний без військового звання.
		Згідно з попередженням про наступне звільнення від 27.03.2020 директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату відповідно до директиви Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 та переліку змін до штату №01/080  Міністерство оборони України від 13.02.2020 №226/635, попереджено про наступне скорочення займаної посади і майбутнє звільнення 30.04.2020.
		Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України в складі комісії директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцино О.В., заступника директора департаменту-начальника відділу організації представництва в юрисдикційних органах та забезпечення господарської діяльності Юридичного департаменту Міністерства оборони України Гомона О.О., головного спеціаліста відділу кадрової роботи з державними службовцями та керівниками державних підприємств Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Кисельовою Л.М. складено акт пропонування державному службовцю посади від 21.04.2020 №1, відповідно до якого 21.04.2020 директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яциною О.В. за дорученням Міністра оборони України запропоновано ОСОБА_1 посаду заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України. Від призначення на запропоновану посаду ОСОБА_1 відмовився.
		Директор Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України звернувся з поданням від 27.04.2020 до Міністра оборони України про звільнення з роботи 30.04.2020 директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату згідно з директивою Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 та переліку змін до штату №01/080  Міністерство оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 13.02.2020 №226/635 з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.
		Наказом Міністра оборони України від 30.04.2020 №17 відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" припинено державну службу та звільнено з роботи ОСОБА_1 , директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України 30.04.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок змін до штату апарату Міністерства оборони України на підставі подання директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 27.04.2020 №3988/ДКП, попередження про наступне вивільнення від 27.03.2020; директиви Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4, переліку змін до штату №01/080  Міністерство оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 13.02.2020 №226/635.
		Вважаючи протиправними директиву Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та наказ від 30.04.2020 №17, позивач звернувся до суду.
		Вирішуючи спір, суд ураховує таке. 
		Спірні відносини стосуються звільнення позивача з публічної служби та врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (у редакції, чинній на час попередження та звільнення позивача).
		Як уже вказувалось, позивача звільнено з державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", за якою підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. 
		За твердженням представника відповідача, підставою скорочення посади директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, яку обіймав позивач, слугували Директива Міністром оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" та перелік змін до штату Міністерства оборони України №01/080, унаслідок чого в Департаменті державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України введено в штат одну одиницю директора Департаменту з окладом (ВОС 2301002 військове звання  Полковник) та виведено одну одиницю директора Департаменту (ОС 28288) цивільний без військового звання.
		Представник позивача зазначила про протиправність звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", оскільки не відбулось скорочення посади державної служби, а мала місце зміна істотних умов праці. 
		Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про державну службу" зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов`язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту) (пункти 1-5).
		У розглядуваному випадку посада державної служби директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України замінена посадою військової служби, що виключає можливість продовження проходження державної служби.
		У Законі України "Про державну службу" відсутнє визначення поняття скорочення посади державної служби. Відповідно до статті 24 цього Закону вакантні посади державної служби, на які протягом одного року не оголошено конкурс, підлягають скороченню.
		На думку суду, скорочення посади державної служби, вжите у статті 24 та пункті 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", має наслідком відсутність відповідної посади державної служби внаслідок організаційних заходів. 
		З огляду на те, що внаслідок організаційних заходів посада державної директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України відсутня, оскільки замість неї введено військову посаду, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача про скорочення відповідної посади. 
		На думку суду, відповідач міг застосувати до спірних відносин пункт пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
		Зі змісту позову вбачається, що звільнення позивача було незаконним, оскільки Директива Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році" не відповідає Указу Президента України №240/2016 від 06.06.2016 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України", тому не могла слугувати правовою підставою для проведення змін у штатному розписі Міністерства оборони України.
		Згідно з частиною першою статті 3 Закон України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 №1934-XII (зі змінами) Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
		Згідно з пунктом 8 частини другої статті 8 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17.03.2011 №3166-VI (зі змінами) міністр як керівник міністерства затверджує структуру апарату міністерства і його територіальних органів. 
		Пунктом 8 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730) передбачено, що з питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міністерства оборони України Міністр видає директиви, а з питань реформування та розвитку Збройних Сил, їх бойової і мобілізаційної готовності, оперативної та бойової підготовки, здійснення організаційних заходів та інспектування - спільні з начальником Генерального штабу  Головнокомандувачем Збройних Сил накази і директиви.
		З огляду на наведене правове регулювання, суд погоджується з доводами представника відповідача про наявність у Міністра оборони України повноважень видавати директиви про затвердження структури апарату Міністерства оборони України, в тому числі, вносити зміни до такої структури.
		Згідно з пунктом 2.7. Розділу II "Система управління силами оборони" Стратегічного оборонного бюлетня України, введеного в дію Указу Президента України від 06.06.2016 №240/2016 Міністр оборони України підпорядковуватиметься Президенту України  Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України, буде підзвітним Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України. Міністр оборони України є членом Ради національної безпеки і оборони України та очолює Міністерство оборони України  центральний орган виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Міністр оборони України забезпечуватиме ефективний демократичний цивільний контроль над Збройними Силами України. Він обійматиме найвищу цивільну посаду в Міністерстві оборони України та відповідатиме за формування політики держави у сфері оборони, оборонне планування, програмний та ресурсний менеджмент, у тому числі контроль за ефективним та належним використанням оборонних ресурсів, всебічним забезпеченням життєдіяльності, функціонуванням, розвитком та застосуванням Збройних Сил України. Для узгодження з євроатлантичними нормами та стандартами до кінця 2018 року Україна посилить цивільний контроль над Збройними Силами України через Міністра оборони України та Міністерство оборони України, в тому числі шляхом призначення цивільних Міністра оборони України, його заступників та Державного секретаря Міністерства оборони України.
		Відповідно до Завдань 1.1.1.-1.1.2. Матриці досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи до Стратегії оборонного бюлетеня України, затвердженої Указом Президента України №240/2016 від 06.06.2016 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України", Міністерство оборони України: до кінця 2018 року повинен призначити цивільних Міністра оборони України, заступників Міністра, Державного секретаря та керівників структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України; до кінця 2016 року для формування професійного цивільного кадрового складу Міністерства оборони України, оптимізації апарату Міноборони з одночасним зменшенням кількості військовослужбовців у його складі, повинен провести організаційно-штатні заходи в апараті Міністерства оборони України.
		За твердженням представника позивача, Міністр оборони України, ухвалюючи Директиву від 11.02.2020 №Д-226/4 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році", якою посаду державної служби директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів замінено на посаду військової служби, не враховував завдань, визначених у "Стратегічному оборонному бюлетені України", введеного в дію Указом Президента України від 06.06.2016 №240/2016, щодо необхідності забезпечення призначення цивільних керівників структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України.
		У даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача, що Матриця досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи, передбачені в "Стратегічному оборонному бюлетені України", введеного в дію Указом Президента України від 06.06.2016 №240/2016, не звужує повноважень Міністра оборони України, а встановлює дії, які необхідно вчинити для досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи. 
		За змістом пункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 №179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" (зі змінами) формування структури Міністерства оборони визначається Міністром оборони з урахуванням дії особливого періоду та визначених законами спеціальних вимог.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 10 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 визначено, що Міністр: очолює Міноборони, здійснює керівництво його діяльністю, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами безпосередньо та через першого заступника Міністра та заступників Міністра (підпункт 1). 
		У пояснювальній записці заступника Міністра оборони України "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України" від 11.02.2020 №226/586, адресованій Міністру оборони України, вказано про необхідність упорядкування структури апарату Міністерства, посилення ефективності діяльності Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України щодо організації проведення централізованих публічних закупівель, забезпечення постачання матеріальних ресурсів для задоволення потреб Збройних Сил України та укладення у встановленому порядку договорів на виконання мобілізаційних завдань. Для цього підготовлено проект директиви про заміну цивільної посади директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів на військову посаду з військовим званням полковник. Проект директиви погоджено першим заступником Міністра оборони України та Державним секретарем Міністерства. 
		На думку суду, для забезпечення виконання покладених на Міністерство оборони України завдань Міністр оборони України міг приймати рішення щодо змін в апараті Міністерства, зокрема, ухвалювати оскаржувану Директиву від 11.02.2020 №Д-226/4.
		Суд відхиляє доводи позивача та його представника щодо неефективності таких змін, оскільки це не є предметом спору, відповідні обставини судом не встановлювались, докази не досліджувались. Крім того, за такі рішення Міністр оборони України може нести як юридичну так і політичну відповідальність. 
		З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів представника позивача щодо протиправності директиви, яка не могла слугувати підставою для змін в апараті Міністерства оборони України. 
		З наведених підстав не підлягає задоволенню вимога про визнання протиправною та скасування Директиви Міністерства оборони України від 11.02.2020 №Д-226/4 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році". Крім того, за висновком суду, належним способом захисту в спорі щодо поновлення особи на публічній службі є визнання протиправним та скасування наказу, яким особу звільнено зі служби та поновлення на посаді. При цьому суд має надати оцінку підставам звільнення, які слугували для прийняття такого наказу, з урахуванням підстав позову. 
		Під час судового розгляду справи представник позивача зазначила, що відповідачем порушено процедуру звільнення, оскільки позивачу не запропоновано вакантної посади. Такої підстави позову в позовній заяві не визначено. Водночас, оскільки представник відповідача, заперечуючи такі доводи, надав акт пропонування державному службовцю посади від 21.04.2020 №1, відповідно до якого 21.04.2020 ОСОБА_1 відмовився від посади заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, суд ухвалив дослідити наведену обставину та надати правову оцінку доводам сторін та доказам. 
		Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
		Надаючи тлумачення наведеній нормі, Верховний Суд від 28.07.2021 у справі №640/11024/20 висловив правову позицію, за якою вжите у частині третій статті 87 Закону "Про державну службу" слово "може" означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення. 
		Аналогічної позиції дотримувався представник відповідача під час судового розгляду справи. 
		Як убачається зі змісту акта, пропонування державному службовцю посади від 21.04.2020 №1, комісія в складі директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцини О.В., заступника директора департаменту-начальника відділу організації представництва в юрисдикційних органах та забезпечення господарської діяльності Юридичного департаменту Міністерства оборони України Гомона О.О., головного спеціаліста відділу кадрової роботи з державними службовцями та керівниками державних підприємств Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України ОСОБА_2 зафіксувала обставину пропонування 21.04.2020 директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яциною О.В. за дорученням Міністра оборони України ОСОБА_1 посади заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, від призначення на яку той відмовився.
		Позивач заперечив обставину зустрічі з вказаними в акті особами 21.04.2020 та пропонування йому відповідної посади. 
		Судом допитано в якості свідків директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України ОСОБА_3 , заступника директора департаменту-начальника відділу організації представництва в юрисдикційних органах та забезпечення господарської діяльності Юридичного департаменту Міністерства оборони України Гомона О.О., головного спеціаліста відділу кадрової роботи з державними службовцями та керівниками державних підприємств Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Кисельову Л.М.
		Свідки показали, що 21.04.2020, приблизно до обіднього часу, позивач перебував у кабінеті директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський у місті Києві), до якого було запрошено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та в їх присутності ОСОБА_3 усно запропонував ОСОБА_1 посаду заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, від якої позивач відмовився. Вказана подія була зафіксована в акті 21.04.2020 №1, проект якого підготовлено ОСОБА_2 та підписано цього ж дня після обіду, оскільки ОСОБА_3 був зайнятий. 
		Судом задоволено клопотання представника позивача про допит свідків ОСОБА_5 , який у 2020 році обіймав посаду начальника управління контролінгу Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, ОСОБА_6 , який у 2020 році обіймав посаду заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України. 
		Свідки пояснили, що ОСОБА_1 21.04.2020 до обіду не міг знаходитися в приміщенні директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський у місті Києві), оскільки до обіду брав участь у нарадах як директор Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України в приміщенні, яке знаходиться на проспекті Перемоги в місті Києві. Свідок ОСОБА_6 уточнив, що зазвичай, коли ОСОБА_1 залишав Департамент повідомляв його про це. Крім того, кабінети свідка і позивача розташовувались таким чином, що в разі якби ОСОБА_1 кудись виходив, свідок обов`язково би це помітив. 
		На підтвердження перебування позивача 21.04.2020 в приміщенні Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України представником відповідача надано Інформацію з системи контролю та управління доступом до військових містечок № НОМЕР_1 (проспект Повітрофлотський, 6) та АДРЕСА_1 ) про пересування посадових (службових) осіб Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, згідно з якою ОСОБА_1 21.04.2020 з 11:09 год до 12:20 год. перебував на території військового містечка № НОМЕР_1 , з 14:02  на території військового містечка № НОМЕР_2 . Згідно з цією інформацію вхід/вихід свідка ОСОБА_6 на територію/з території військового містечка № НОМЕР_2 не зафіксовано.
		Представником відповідача додано Книгу обліку актів попередження про наступне звільнення, пропонування посад та доведення наказів щодо припинення державної служби та звільнення з роботи. Книга розпочата 21.04.2020, прошита 19.06.2020. У книзі міститься чотири записи, зокрема, запис №1  акт пропонування державному службовцю посади від 21.04.2020 №1 щодо пропонування ОСОБА_1 посади заступника директора Департаменту. 
		Позивач заперечив своє перебування в приміщенні Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України 21.04.2020 до обіду, зазначивши, що Інформація з системи контролю та управління доступом військових містечок №64 (проспект Повітрофлотський, 6) не свідчить його перебування саме в приміщенні Департаменту кадрової політики, також наголосив, що на територію військових містечок можна потрапити і без фіксації в разі, коли проїзд здійснюється автомобілем, так само як і виїзд. 
		На підтвердження перебування позивача на території військового містечка № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) представником позивача надано витяг з журналу вихідних документів за період з 21.04.2020 по 21.04.2020, зі змісту якого убачається підписання резолюцій ОСОБА_1 , починаючи з 09:50 год по 19:13 год. Представник пояснила, що накладення резолюцій здійснювалося за допомогою електронно-цифрового підпису, що не заперечувалось представником відповідача. Судом установлено, що найбільший проміжок часу становить період часу між резолюціями вчиненими о 12:35 год. та 12:51 год. 
		Оцінюючи наведені докази, суд доходить висновку, що вони є суперечливими та не дозволяють дійти однозначного висновку про те, що ОСОБА_1 перебував 21.04.2020 в Департаменті кадрової політики Міністерства оборони України з 10:00 до 13:00 год. Зокрема, покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зводились до припущень, що позивач не міг залишити військову частину № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ). Такі покази не виключають того, що в перервах між нарадами позивач міг залишити приміщення військової частини № НОМЕР_2 та автомобілем дістатись військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), оскільки за даними карти Google тривалість маршруту автомобілем становить приблизно 10-20 хв. Не спростовує такого висновку й інформація щодо проставлення резолюцій за допомогою електронно-цифрового підпису ОСОБА_1 , оскільки за наявності носія та попередньої реєстрації в системі, такі резолюції могли бути проставлені іншою особою. Наведений доказ не може бути достатнім на підтвердження перебування позивача з 10:00 до 13:00 год. у військовій частині № НОМЕР_2 з огляду на те, що згідно з Інформацією з системи контролю та управління доступом ОСОБА_1 перебував на території військової частини № НОМЕР_1 , де знаходиться Департамент кадрової політики Міністерства оборони України.
		Представником відповідача надано до суду Книгу обліку актів попередження про наступне звільнення, пропонування посад та доведення наказів щодо припинення державної служби та звільнення з роботи, яка розпочата 21.04.2020, тобто в день складення акту про пропонування посади позивачеві, однак прошита Книга 19.06.2020. В акті від 21.04.2020 №1 про пропонування посади зазначено, що така пропозиція здійснювалась за дорученням Міністра оборони України, проте таке доручення не було оформлено письмово. Також суду не зрозуміло чому пропозиція обійняти посаду здійснювалась усно, а не в письмовій формі із зазначенням посади, яка пропонується, за підписом особи уповноваженої призначати на такі посади.
		З урахуванням наведених висновків, зважаючи на те, що обставину пропонування посади підтверджено актом, який складено службовими особами суб`єкта владних повноважень та їх показами як свідків, водночас інші докази викликають обґрунтовані сумніви, що така подія відбулась, враховуючи принцип, закладений у частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), за яким тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем пропонування позивачеві посади заступника директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України.
		Разом з тим вказаний висновок не є підставою для визнання протиправним оскаржуваного наказу від 30.04.2020 №17 про припинення державної служби та звільнення з роботи ОСОБА_1 з огляду на згадану правову позицію Верховного Суду щодо відсутності обов`язку з працевлаштування працівників, що вивільняються на підставі пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу". Також, на думку суду, необхідно врахувати, що представником позивача не визначалось у позові такої підстави для визнання протиправним оскаржуваного наказу як пропонування відповідачем вакантної посади, що дає підстави для висновку, що на момент звернення до суду, позивач не виявив бажання обіймати іншу посаду в апараті Міністерства оборони України. 
		Враховуючи зроблені судом висновки, з урахуванням проаналізованого правового регулювання та судової практики Верховного Суду, встановлених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд погоджується з доводами представника позивача щодо непропущення позивачем такого строку.
		Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		Пунктом 3 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, набрав чинності 02.04.2021) встановлювалось, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 122 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.
		За змістом пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX (набрав чинності 17.07.2020) процесуальні строки, які були продовжені до Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
		Позовна заява зареєстрована в суді 06.08.2020, тобто до спливу продовженого Законом України від 30.03.2020 №540-IX місячного строку на звернення до суду з позовом та 20-денного строку, встановленого Законом України від 18.06.2020 №731-IX.
		Позивачем сплачено судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 06.08.2020 №1044749418). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу та присудженню не підлягають. 
		Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову відмовити повністю. 
		 
		Позивач  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).
		Відповідач  Міністерство оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6).
		 
		Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		Повний текст рішення складено 03 вересня 2021 року.
		 
		Суддя В.А. Донець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...