Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 482/297/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2021. Зареєстровано: 15.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2021.
Дата набрання законної сили: 09.09.2021
Номер судового провадження: 11-кп/812/648/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020150280000400

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		9 вересня 2021 року                        м. Миколаїв
		 
		Миколаївський апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого             ОСОБА_1 ,
		суддів              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		               
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020150280000400 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 травня 2021 року, стосовно
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич Львівської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, працює ПП «Будмаркет» продавець-консультант, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утримання неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ст.128, ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
		 
		Учасники судового провадження:
		 
		прокурор ОСОБА_7 
		обвинувачений                  ОСОБА_6 
		захисник                      ОСОБА_8 
		 
		встановив:
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що не згоден з кваліфікацією його дій за ч. 2ст.15 ,ч.1 ст.115 КК України та просить перекваліфікувати його дії на більш м`який злочин. 
		Короткий зміст вироку.
		 
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.115, ч.1 ст.122, ст.128 КК України і призначено йому покарання:
		за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України - 8 (вісім ) років позбавлення волі;
		за ч.1 ст.122 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі;
		за ст. 128 КК України  2 (два) роки позбавлення волі.
		На підставіч.1ст.70КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з призначених покарань, ОСОБА_6 остаточнопризначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі. 
		Постановлено строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахувати з 21 травня 2021 року. Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_6 строк тримання його під вартою з 01 листопада 2020 року до 20 травня 2021 року включно.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №3» витрати на лікування потерпілої ОСОБА_9 в сумі 50542 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сорок дві) грн. 82 коп.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня №3» витрати на лікування потерпілого ОСОБА_10 всумі 20559 (двадцятьтисяч п`ятсотп`ятдесят дев`ять) грн.60 коп.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь комунального некомерційного підприємства «Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні» Миколаївської обласної ради витрати на лікування потерпілої ОСОБА_11 в сумі 19585 (дев`ятнадцятьтисяч п`ятсотвісімдесят п`ять) грн. 18 коп.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги.
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що не згоден з вироком суду в частині кваліфікації його дій за ч. 2 ст.15 ,ч.1 ст.115 КК України. 
		 
		Стверджує, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 . Крім того, під час досудового розслідування потерпіла не зазначала, що він погрожував їй вбивством. Проте, під час судового розгляду через неприязні відносини змінила свої покази, з метою позбавити його волі. 
		 
		Вказує, що відповідно до висновку № 1580 від 11.01.2021 року завдані потерпілій ОСОБА_9 тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що підтверджує той факт, що замах був не на життя потерпілої, а спричинення будь яких тілесних ушкоджень. 
		 
		Звертає увагу, що ні свідок ОСОБА_12 , ні потерпілий ОСОБА_10 під час досудового розслідування не зазначали, що він висловлював погрози про позбавлення життя на адресу потерпілої ОСОБА_9 . 
		 
		   Зауважує, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині та визнав свою вину частково, просить врахувати, те що він має на утриманні неповнолітню дитину, яка проживає в смт. Березнегувате. 
		 
		Обставини встановлені судом першої інстанції.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що з 2018 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6 почали проживати у цивільному шлюбі за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ними проживали неповнолітні ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		31.10.2020 року приблизно о 21.30 год, ОСОБА_9 разом зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_10 та малолітньою донькою ОСОБА_11 прийшла за місцем свого проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де в той час вже перебував ОСОБА_6 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому, ОСОБА_9 , пройшовши до приміщення квартири АДРЕСА_3 , зайшла до приміщення кухні, де перебував ОСОБА_6 , останній почав звинувачувати ОСОБА_9 в тому, що остання йому зраджує з іншими чоловіками та вказане принижує його честь та гідність, як чоловіка. В ході вказаних вище звинувачень між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт. Після чого у ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклої неприязні до своєї цивільної дружини через ревнощі, виник злочинний умисел, направлений на її умисне вбивство.
		 
		В послідуючому, ОСОБА_6 , маючи умисел на скоєння умисного вбивства ОСОБА_9 , а також маючи на меті спричинити останній сильний фізичний біль та страждання, згадав, що на балконі вищевказаної квартири у нього є пляшка із 81 % сульфатною (сірчаною) кислотою, яку порахував зручним знаряддям вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 , а також таким, що володіє достатніми властивостями для доведення злочинного умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_9 , до кінця. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлення на умисне вбивство ОСОБА_9 , ОСОБА_6 31.10.2020 року приблизно о 22.00 год, перебуваючи у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_3 , вийшов з приміщення кухні до балкону, де віднайшов пластикову пляшку ємністю 1 л, заповнену 81% сульфатною (сірчаною) кислотою. Скрутивши із вказаної пляшки кришку та утримуючи її в правій руці повернувся до приміщення кухні, де в цей час перебувала ОСОБА_9 разом з малолітньою донькою ОСОБА_11 та неповнолітній сином ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_9 , утримуючи в правій руці пластикову пляшку ємністю 1л, заповнену 81 % сульфатною (сірчаною) кислотою, розуміючи, що вона має достатні властивості для скоєння умисного вбивства ОСОБА_9 , ОСОБА_6 цілеспрямовано вилив сульфатну (сірчану) кислоту із пляшки на ОСОБА_9 , при цьому розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання. Водночас, ОСОБА_6 , вважаючи, що вчиненні ним дії призведуть до тяжких наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 , виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочинного умислу до кінця, а саме умисного вбивства вказаної вище особи, місце злочину залишив. Однак в подальшому був затриманий працівниками Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївської області. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 була доставлена до лікувального закладу м. Миколаєва. Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_9 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку 16% 2 ступеню голови, обличчя, передньої та задньої поверхні грудної клітини, правої верхньої та нижньої кінцівок, повік, кон`юнктиви рогівки правого ока, зниження зору правого ока до 0,3. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		 
		Крім того, 31.10.2020 року приблизно о 21.30, під час замаху на умисне вбивство ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, розуміючи, що він не може реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_9 , не завдавши тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_11 , яку ОСОБА_9 тримала на руках, умисно вилив 81 % сульфатну (сірчану) кислоту із пластикової пляшки ємністю 1 л на ОСОБА_11 . Після спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_11 була доставлена до лікувального закладу м. Миколаєва. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_11 були спричиненні тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку 8% 1-2-3- ступеню голови, лівої верхньої, обох нижніх кінцівок. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		 
		Крім того, 31.10.2020 року приблизно о 21.30 год, під час замаху на умисне вбивство ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , керуючись раптово виниклим умислом, направленим на позбавлення життя ОСОБА_9 , умисно, протиправно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, проте не передбачаючи можливості настання шкоди для здоров`я ОСОБА_10 , хоча повинен був та міг їх передбачити утримуючи у правій руці пластикову пляшку ємністю 1л, заповнені 81 % сульфатною (сірчаною) кислотою, цілеспрямовано вилив сульфатну (сірчану) кислоти із пляшки на ОСОБА_9 , частина якої попала на ОСОБА_10 . Після спричинених тілесних ушкоджень, ОСОБА_10 був доставлений до лікувального закладу м. Миколаєва. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку 8% 2.3 ступеню обличчя, шиї, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню за ознакою тривалого розладу здоров`я.
		 
		Дії ОСОБА_6 , які виразились в закінченому замаху на умисне вбивство ОСОБА_9 , а саме умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, судом кваліфіковано за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
		 
		Дії ОСОБА_6 , які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, спричиненому ОСОБА_11 , тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст..121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, судом кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України.
		 
		Дії ОСОБА_6 , які виразились в необережному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, спричиненому ОСОБА_10 , судом кваліфіковано за ст.128 КК України.
		 
		Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
		 
		Заслухавши доповідьсудді,пояснення учасниківпроцесу,вивчившиматеріали кримінальногопровадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
		 
		Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого в заподіянні умисного закінченого замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, що встановлені судом і детально викладені у вироку, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні показаннях обвинуваченого, потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_12 , а також письмових доказах, які містяться в матеріалах справи.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив під час свого допиту в суді першої інстанції, що він визнав факт нанесення потерпілій тілесних ушкоджень та сам факт вчинення ним кримінального діяння, але не згоден з кваліфікацією за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Ці докази, надані обвинуваченим, суд належним чином проаналізував, що відобразив у вироку.
		 
		Що стосується доводів апелянта про те, що він не мав умислу на вбивство потерпілої, то суд першої інстанції дав їм належну оцінку, і колегія суддів погоджується з нею, з огляду на наступне.
		 
		Так, виходячи з положень кримінального закону при відмежуванні замаху на умисне вбивство (ст.15, ст.115 КК України) від умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (ч.1 ст.121 КК України), необхідно враховувати спрямованість умислу і ставлення винної особи до наслідків свого діяння. Крім того, необхідно брати до уваги, що замах на умисне вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, але такі наслідки не настали з незалежних від неї причин.
		 
		При цьому питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним у цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		 
		Як вбачаєтьсяз пояснень  потерпілої ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_12 , в той момент, коли обвинувачений виливав кислоту на ОСОБА_9 , він висловлював бажання смерті потерпілої. Пояснення потерпілих та свідка судом вірно взято за основу, так як вони були логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі. Також, згідно висновку експерта №1580 від 11.01.2021 року у ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку 16% 2 ст. голови, обличчя, передньої та задньої поверхні грудної клітини, правої верхньої та нижньої кінцівок, повік, кон`юктиви та рогівки правого ока, зниження зору правого ока до 0,3, що свідчить про те, що обвинувачений вилив дану кислоту не на спину потерпілої, бажаючи просто спричинити їй тілесні ушкодження, як він зазначав, а саме на голову та обличчя, що є життєво важливими органами. Крім того, згідно висновку експерта №16 «Ж» від 16.11.2020 року в дослідницькій частині зазначено, що пляшка надана на експертизу є поліетиленовою ємністю білого кольору об`ємом 1 літр, в ємності на момент дослідження знаходилась 250 мл. прозорої речовини, яка є сірчаною кислотою. Отже, згідно даного висновку, обвинувачений вилив на потерпілу ОСОБА_9 більшу частину кислоти, яка знаходилась в пляшці. Факт виплескування на потерпілу значної кількості сульфатної (сірчаної) кислоти в область життєво важливих органів свідчать про те, що дії обвинуваченого були направлені на саме умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 . Крім того, обвинувачений втік з приміщення квартиру, так як вважав, що він виконав всі дії для доведення свого злочинного умислу до кінця.
		 
		При цьому, обвинувачений усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом, тоді як такі наслідки не настали за незалежних від його волі обставин.
		 
		Додатково про умисел на вбивство потерпілої ОСОБА_9 , свідчить й те, що ОСОБА_6 , після виплескування на потерпілу значної кількості сульфатної (сірчаної) кислоти в область життєво важливих органів, залишив останню на місці події, та не надавши будь-якої допомоги, втік з квартири.
		 
		Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_6 у закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, мають суто суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні поданої апеляційної скарги.
		 
		Достовірність та об`єктивність загальної сукупності наведених у вироку суду першої інстанції доказів не викликають сумнівів, оскільки, вони отримані з дотриманням кримінального процесуального закону, узгоджуються один з одним, їх належність та допустимість визнана судом.
		 
		Посилання обвинуваченого, щодо недоведеності його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду у суді першої інстанції та перевірені у судовому засіданні апеляційного суду, який визнає їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказами. 
		 
		Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено відповідно до положень ст. 65-67 КК України. Так, судом враховано тяжкість вчинених обвинуваченим злочинів, один з яких відноситься до категорії тяжких злочинів, дані що характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		 
		Судом першої інстанції обґрунтовано визнано обтяжуючими покарання обставинами вчинення обвинуваченим злочинів в стані алкогольного сп`яніння, стосовно малолітньої дитини та щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
		 
		Врахувавши фактичні обставини вчинених ОСОБА_6 злочинів, його поведінку після їх вчинення, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Таке покарання ґрунтується на положеннях ст. 50, 65 КК України, відповідає принципам співрозмірності, справедливості, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		 
		Зважаючи на викладене, рішення суду є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження обвинуваченого, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв`язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення. 
		 
		Керуючись ст. 376, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
		 
		Вирок Вознесенськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 21травня 2021року,стосовно  ОСОБА_6 - залишити без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бутиоскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...