Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1687/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2021. Зареєстровано: 16.09.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2021.
Дата набрання законної сили: 07.10.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
		E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
		Код ЄДРПОУ 03500004
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16.09.2021 Справа № 917/1687/16 
		Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., 
		при секретарі судового засідання Квіта О.Т.,
		розглянувши справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», ідентифікаційний код 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра», ідентифікаційний код 33066550, вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
		про стягнення заборгованості
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир», ідентифікаційний код 33460268, вул. Гвардійська, 45А, м. Лозова, Харківська область, 64600
		та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра», ідентифікаційний код 33066550, вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300
		до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», ідентифікаційний код 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070
		про визнання поруки припиненою
		за участю представників сторін:
		від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Карпів Олег Яремович, довіреність № 16-2-02/19067 від 17.03.2021;
		від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Сластьон Світлана Валеріївна, довіреність від 16.09.2021;
		від третьої особи  не з`явився.
		Суть справи: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі банк, позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» (далі кредитор, відповідач) про стягнення 119 210 000,49 грн. та 16 578 291,99 доларів США заборгованості за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №13-КБ від 26.12.2005 (далі  Кредитний договір).
		Позовні вимоги мотивовано тим, що позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) порушено зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення кредиту за Кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №13-КБ від 26.12.2005, укладеним між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» та додаткових угод до нього. Також позивач вказує, що оскільки на вимогу банку боржником заборгованість у визначений строк не сплачена, обов`язок повернути заборгованість виник і у поручителя  ТОВ «Альміра», відповідно до Договору поруки №257361 від 18.11.2013, укладеного між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альміра», яким забезпечувалось зобов`язання за Кредитним договором.
		У позові Акціонерне товариство «Укрсиббанк» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» основний борг за кредитом в сумі 119 210 000,49 грн. та 16 578 291,99 доларів США, що виник станом на 01.09.2016.
		Ухвалою від 27.10.2016 суд порушив провадження у справі. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир».
		Ухвалою від 01.12.2016 суд відмовив в задоволенні заяви позивача за первісним позовом про забезпечення позову.
		Ухвалою від 22.12.2016 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду по справі № 917/1565/16, яке було оскаржене Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2021. 
		За результатами здійсненого повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019 (підстава: звільнення судді), матеріали справи № 917/1687/16 передані до розгляду судді Пушку І.І.
		20.05.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшло клопотання від позивача про поновлення провадження у справі в зв`язку з набранням судовим рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1565/16 законної сили.
		Ухвалою від 24.05.2021 суд прийняв справу до провадження в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою було змінено найменування позивача по справі з Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» на Акціонерне товариство «Укрсиббанк» на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань веб-сайту Міністерства юстиції України (а.с. 115, том 3).
		Відповідач за первісним позовом надав суду відзив (вх. №6951 від 25.06.2021, а.с. 154-158, том 3), у якому проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що після укладення Договору поруки банк та боржник без згоди поручителя внесли численні зміни до Кредитного договору, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, зокрема: збільшили суму основного зобов`язання; неодноразово продовжували строк користування кредитом; збільшили процентну ставку за користування кредитом та передбачили нову кредитну ставку; передбачили новий обов`язок боржника сплатити комісію на суму 1,01 млн. грн., тощо. Посилаючись на положення ч.1 ст.559 Цивільного кодексу (далі  ЦК) України (в редакції, чинній на момент укладення договору поруки та внесення змін до кредитного договору), висновки Великої Палати Верховного Суду, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду України, відповідач за первісним позовом вважає, що порука припинилась 25.11.2013  в день, коли банк та боржник вперше змінили (продовжили) термін повернення кредиту без згоди поручителя, чим збільшили обсяг його відповідальності.
		З підстав, наведених у відзиві на позов, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альміра» подало зустрічний позов (вх. №1127/21 від 25.06.2021, а.с. 168-172, том 3) до Акціонерного товариства «Укрсиббанк», в якому просить визнати Договір поруки № 257361 від 18.11.2013 припиненим. У зустрічному позові, посилаючись на ч. 1 ст. 559 ЦК України, позивач, зокрема, зазначив, що банк шляхом укладення додаткових угод з боржником (третьою особою), без узгодження в належній письмовій формі із поручителем, збільшив суму зобов`язань за кредитним договором, в тому числі шляхом видачі нового кредиту в гривні на суму 199 825 000 грн, продовжив термін виконання основного зобов`язання за кредитним договором, збільшив розмір процентної ставки, а також передбачив виникнення у боржника нового зобов`язання щодо сплати комісії. В зв`язку з цим позивач за зустрічним позовом вважає, що наслідком вищевикладеного стало збільшення обсягу відповідальності поручителя, що порушує його права та інтереси. Також у зустрічному позові посилається на те, що сума основної заборгованості боржника за кредитним договором, якщо перевести її в єдину валюту  долари США, складає 31 492 592,06 доларів США, що значно перевищує обсяг відповідальності, передбачений Договором поруки.
		Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.06.2021 зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду із первісним позовом.
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Гадячсир» надало пояснення щодо зустрічного позову (вх. №7615 від 12.07.2021, а.с. 189-191, том 3), в яких погодилась з доводами зустрічного позову про те, що всі зміни в кредитуванні відбулись без згоди поручителя, і всі ці зміни призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
		Відповідач за зустрічним позовом (АТ «УКРСИББАНК») надав суду відзив (вх. №8195 від 26.07.2021, а.с. 203-206, том 3), у якому проти заявлених вимог заперечив, зокрема, зазначив, що при видачі ТОВ «Гадячсир» траншу в іншій валюті, ніж кредит, такий транш видавався по курсу НБУ на дату видачі такого траншу по відношенню до базової валюти кредиту (долар США), і така умова Кредитного договору існувала з дати укладення Кредитного договору між сторонами, при цьому загальний розмір суми кредиту (ліміт кредитування) після укладення договору поруки не збільшувався, а загальний розмір отриманих боржником за Кредитним договором коштів не перевищив 25 000 000,00 дол. США. 
		Також посилається на те, що аргументи ТОВ «Альміра» щодо припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України через збільшення розміру процентів/інших платежів та строку повернення кредиту, спростовуються умовами п. 2.1 Договору поруки, за яким поручитель погодився на здійснення таких змін, при цьому сторони у зазначеному пункті Договору поруки передбачили, що відповідні зміни не потребують додаткового укладення угод щодо їх внесення. 
		Крім того, зазначає, що оскільки відповідно до п.п.1.1, 1.3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за основним договором частково  в межах зобов`язань боржника щодо сплати основного боргу 25 000 000,00 дол. США, наявність додаткових угод не збільшує розмір відповідальності поручителя. Саме цю суму позивач за первісним позовом заявив до стягнення з поручителя, а проценти та комісія, на які посилається позивач у зустрічному позові, не є предметом первісного позову.
		Одночасно у відзиві АТ «УКРСИББАНК» звертає увагу на те, що застосування правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 по справі №910/13109/18 є неможливим, оскільки спірні правовідносини не є подібними, в той час як у подібних правовідносинах була прийнята постанова Верховного Суду від 15.06.2021 по справі №910/16249/19. Крім того, вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція, викладена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 по справі №757/4111/13-ц.
		У відповіді на відзив (вх. № 8517 від 02.08.2021, а.с. 225-228, том 3) позивач за зустрічним позовом зазначив, що до спірних правовідносин у цій справі має застосовуватися саме правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18, виходячи з якого банк був зобов`язаний отримувати письмову згоду поручителя на всі зміни зобов`язань ТОВ «Гадячсир» за кредитним договором, якщо такі зміни мали своїм наслідком збільшення обсягу відповідальності поручителя, неотримання такої згоди, на його думку, автоматично припиняє поруку.
		Також посилається на те, що комплексний аналіз умов Договору поруки, зокрема, його п.п.1.1, 4.1, свідчить про те, що порука стосується не тільки виконання основного зобов`язання за Кредитним договором, але й сплати інших зобов`язань (процентів, комісій, штрафних санкцій).
		Крім того, наголошує на тому, що, на його думку, порука припинилася в момент першої зміни умов Кредитного договору 25.11.2013, коли Банком та боржником було вперше змінено граничний термін повернення кредиту з 30.11.2013 до 28.11.2014.
		Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
		Між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (третьою особою, позичальником) було укладено Договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 13-КБ від 26.12.2005 року (надалі - Кредитний договір).
		Згідно п.1 Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цьому договору, у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 18 856 000 доларів США.
		До зазначеного Кредитного договору сторонами було укладено 188 додаткових угод, якими вносилися зміни та доповнення до договору.
		Додатковою угодою № 167 від 18.11.2013р. до Кредитного договору сторони виклали текст кредитного договору в новій редакції (далі  Додаткова угода № 167).
		Згідно п. 1.1 Додаткової угоди № 167, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у формі кредитної лінії до 25 000 000,00 доларів 00 центів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитору кредит та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі. 
		Відповідно до п. 2.1.1. Додаткової угоди № 167, позичальник має право отримати кредит у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати суму ліміту кредитної лінії. Валютою траншу могли бути: гривня України та/або долар США. Базовою валютою є долар США. Загальна сума заборгованості не може перевищувати ліміт кредитної лінії.
		Відповідно до розділу «Терміни» Додаткової угоди № 167 «транш»  це сума кредиту повністю або частина суми кредиту, що надається позичальнику в межах ліміту кредитної лінії під процентну ставку, на строк та в порядку і на умовах, що визначені Договором та/або Угодами про надання траншу, якщо такі угоди укладаються.
		Пунктом 2.1.3. Додаткової угоди № 167 визначено, що транш може бути наданий за умови, що кредитор отримав належним чином складену та підписану позичальником заяву на видачу траншу.
		Згідно п. 4.1. Додаткової угоди № 167 кредитор зобов`язується надати кредит позичальнику відповідно до умов цього договору.
		Позичальник звертався до позивача з заявами на видачу кредиту від 12.12.2005р. на суму 18 856 000,00дол. США, від 29.06.2011р. на суму 77 185,00 дол. США, від 29.06.2011р. на суму 2 145 699,98 дол. США, від 29.06.2011р. на суму 1 304 610,00дол. США, від 29.06.2011р. на суму 949 115,02дол. США, від 29.06.2011р. на суму 16 558 995,64дол. США, від 29.06.2011р. на суму 949115,02 дол.США, від 29.06.2011. на суму 2145699,98 дол.США., від 29.06.2011р. на суму 77185,00дол. США, від 29.06.2011р. на суму 1304610,00 дол. США., від 29.06.2011р. на суму 16558995,64 дол. США.( т.4 а.с.190-200).; заявами на видачу траншів № 1 від 28.10.2014р., № 3 від 25.12.2014р., № 2 від 29.10.2014р., № 4 від 07.11.2014р., № 5 від 07.11.2014р., № 5/1 від 10.11.2014р., № 6 від 24.11.2014р., № 7 від 24.11.2014р., № 8 від 25.11.2014р., № 10 від 03.12.2014р., № 11 від 30.12.2014р., № 12 від 09.01.2015р., № 13 від 20.01.2015р., № 14 від 13.02.2015р., № 15 від 18.02.2015р., № 16 від 20.02.2015р., № 17 від 27.02.2015р.
		Відповідач також звертався до позивача з заявами на пролонгацію траншів № 1 від 25.11.2013р., № 2 від 28.11.2014р.,№ 3 від 30.10.2014р.
		Банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та протягом періоду 2007р. - 2015р. неодноразово надавав позичальнику кредитні кошти у вигляді траншів у доларах США та в гривні. Зазначене підтверджується меморіальними валютними ордерами, меморіальними ордерами за вказаний період.
		Факт видачі відповідачу кредитних коштів підтверджується також випискою банку з рахунку обліку кредиту за період 26.12.2005р. - 02.02.2017р., за період 05.04.2013р.  19.09.2016р.
		Відповідач отримані кредитні кошти позивачу у повному обсязі не повернув.
		30.12.2015р. позивач та відповідач уклали Додаткову угоду № 188 до Кредитного договору (далі  Додаткова угода № 188, а.с. 20-21, том 1), в якій сторони підтвердили наявність станом на дату укладення цієї Додаткової угоди наступної заборгованості позичальника за Кредитним договором за основним боргом: 
		- в сумі 16 578 291,99 доларів США - заборгованість за кредитом в доларах США,
		- в сумі 119 210 000,49 гривень - заборгованість за кредитом в Українській гривні.
		З моменту укладення цієї Додаткової угоди сторони домовились здійснювати облік заборгованості Позичальника за:
		- траншами наданими в доларах США, а саме №10939204000, №11338850000, № 11339082000, №11471208000 за основним боргом здійснюватиметься Кредитором однією сумою за новим траншем № 11478108000:
		сума траншу: 16 578 291,99 доларів США; процентна ставка: 10 % річних; дата погашення траншу - 29 січня 2016 р. Рахунок для погашення заборгованості: 3739011478108. Облік процентів за траншем №11478108000, нарахованих з моменту укладення цієї Додаткової угоди, буде здійснюватися кредитором за траншем №11478108000.
		- траншами наданими в гривні, а саме № 11469098000, № 11469121000, № 11469141000, №11469302000, №11469308000, №11469345000, №11469595000, №11469596000, №11469620000, №11469819000, №11470593000, №11470689000, №11470918000, №11471433000, №11471498000, №11471554000, №11471720000 за основним боргом здійснюватиметься Кредитором однією сумою за новим Траншем № 11478110000:
		сума траншу: 119 210 000,49 гривень; процентна ставка: 18,5 % річних; дата погашення траншу: 29 січня 2016 р. рахунок для погашення заборгованості: НОМЕР_1 Облік процентів за траншем № 11478110000, нарахованих з моменту укладення цієї; додаткової угоди, буде здійснюватися кредитором за траншем № 11478110000.
		Додатковою угодою № 188 (а.с. 20-21, том1) сторони внесли зміни в п.2.2.1 Кредитного договору та визначили, що надання кредиту здійснюється у період доступності ліміту кредитної лінії, що починається з 20.11.2015р. та закінчується 29.01.2016р. 
		Таким чином, позичальник підтвердив наявність у нього заборгованості в сумі 16578291,99 доларів США та 119 210 000,49 гривень по всім наданим йому траншам, сторони спростили облік заборгованості та звели її до двох траншів у гривні та доларах США відповідно.
		Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язується забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.
		Свої зобов`язання позичальник не виконав, кредит у повному обсязі до 29.01.2016р. не повернув.
		Станом на 01.09.2016 розмір основної заборгованості позичальника за тілом кредиту склав 16 578 291,99 доларів США та 119 210 000,49 гривень.
		Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/1565/16 від 20.09.2017 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/69112991) , яке було залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96404386).
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судовими рішеннями у господарські справі № 917/1565/16 встановлено обставини як щодо укладення Кредитного договору про надання мультивалютної кредитної ліні №13-КБ від 26.12.2005, так і щодо розміру заборгованості за кредитом  16 578 291,99 доларів США та 119 210 000,49 гривень станом на 01.09.2016. Відтак, вказані обставини в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи.
		Предметом розгляду по справі є стягнення з відповідача як поручителя цієї ж суми основного боргу за Кредитним договором станом на ту ж саму дату - 01.09.2016.
		Станом на дату розгляду справи по суті та на момент прийняття рішення суду не подано доказів погашення позичальником ТОВ «Гадячсир» (третьою особою) або відповідачем як поручителем стягнутої за судовим рішенням по справі № 917/1565/16 заборгованості за кредитом в розмірі 16 578 291,99 доларів США та 119 210 000,49 гривень. Відповідач та третя особа не посилаються на наявність відповідних обставин у відзиві на позов та своїх письмових поясненнях.
		Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		З метою належного виконання зобов`язань позичальником за Кредитним договором від 26.12.2005 №13-КБ, 18.11.2013 між АТ «Укрсиббанк» (Кредитор) та ТОВ «Альміра» (Поручитель) був укладений Договір поруки № 257361 (далі - Договір поруки, а.с. 34-35, том 2).
		Умовами Договору поруки сторони передбачили, зокрема, таке. 
		Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, що виникли з Основного договору, а саме щодо сплати суми основного боргу за Основним Договором, а саме 25 000 000 доларів США. Вказана сума Основного зобов`язання дорівнює еквіваленту 199 825 000,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення Основного договору. Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов`язань Боржника за Кредитним договором.
		За п. 1.2. Договору поруки поручитель підтвердив, що йому відомі всі умови Основного договору, зокрема сума основного боргу (наданих кредитних коштів, фінансування), процентна ставка та/або інша плата за Основним договором, терміни та строки виконання зобов`язань за Основним договором, інші умови Основного договору. 
		Згідно з п. 1.3. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за Основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов`язання Боржником в межах суми, що становить 25 000 000 доларів США, вказана сума дорівнює еквіваленту 199 825 000,00 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору. Поручитель відповідає перед кредитором у зазначеному в цьому пункті розмірі протягом строку дії поруки, зазначеного у п. 3.1. цього Договору.
		Пунктом 1.4. Договору поруки визначено, що відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основного зобов`язання є солідарною.
		П.2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку зміни умов Основного договору Поручитель, підписанням цього Договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін, в тому числі щодо зміни розміру Основного зобов`язання та або строків/термінів його виконання, зміни інших умов Основного договору тощо. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін.
		Відповідно до п. 2.2. Договору поруки, у випадку невиконання Боржником своїх зобов`язань за Основним договором або за рішенням суду внаслідок визнання Основного договору недійсним Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які останній зобов`язаний виконати протягом 10 робочих днів з дати відправленні йому такої вимоги (рекомендованим листом) шляхом переказу/перерахування коштів у розмірі та на рахунки, які визначені Кредитором у письмовій вимозі.
		За п. 3.1. Договору поруки строк дії поруки, а саме строк протягом якого Кредитор має пред`явити вимоги до Поручителя, становить чотири роки з дати підписання цього Договору обома сторонами. Цей Договір діє протягом зазначеного строку поруки, але в будь-якому разі дія цього Договору припиняється не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.
		Відповідно до п.4.1 Договору поруки сторони домовились, що при порушенні Боржником строків/термінів виконання будь-якого зі своїх зобов`язань за Основним договором, зокрема, щодо повернення суми основного боргу та/або сплати процентів та/або комісій та/або суми штрафних санкцій (неустойки) та/або виконання інших грошових зобов`язань боржника, нарахованих Кредитором, або при виникненні у Боржника обов`язку повернути суму розміру Основного зобов`язання за рішенням суду внаслідок визнання Основного договору недійсним Поручитель надає Кредитору право, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із зазначених зобов`язань, здійснювати на користь кредитора договірне списання коштів Поручителя.
		Сторонами у наявних матеріалах справи заявах по суті спору визнається, що будь-які зміни або доповнення до Договору поруки не вносились, додаткові угоди не укладались.
		Станом на момент укладення Договору поруки, строк повернення основного боргу за Кредитним договором був визначений п.1 Додаткової угоди №120 від 29.09.2010, якою було викладено п.1.2.2 кредитного договору в наступній редакції (а.с.101, том 1):
		«Позичальник у будь-якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 30 листопада 2013 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5,3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 7.4, 9.2. цього Договору.
		Позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов Договору на рахунки:
		в Доларах США (USD) - на рахунок №3739-2-10939204, №3739-1-10939229, №3739-3- 11338850, № 3739-5-11339082 в Банку, код Банку (МФО) 351005:
		В Українській гривні (UAH) - на рахунок №3739-2-11415118, № 3739-3-11418594 (за реєстраційною угодою 11418594000), № 3739-4-11419099 (за реєстраційною угодою №11419099000), №3739-3-11420957 (за реєстраційною угодою № 11420957000), № 3739-4-11420958 (за реєстраційною 11420958000), №3739-9-11421170 (за реєстраційною угодою № 11421170000) в Банку, код Банку (МФО) 351005.
		Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку. Повернення кредиту повинно бути здійснено в тій самій валюті в якій було отримано відповідний транш».
		Після укладення Договору поруки строк повернення основного боргу за Кредитним договором неодноразово змінювався (продовжувався) шляхом укладання додаткових угод між Банком та позичальником, та остаточно був визначений в додатковій угоді №188 від 30.12.2015  до 29.01.2016.
		Розмір заборгованості позичальника за основним боргом по Кредитному договору - 16 578 291,99 доларів США та 119 210 000,49 гривень, визначений у додатковій угоді №188 від 30.12.2015, станом на 01.09.2016 року не змінився, що встановлено рішенням господарського суду Полтавської області по справі №917/1565/16 від 20.09.2017, яким зазначена сума основного боргу стягнута з ТОВ «Гадячсир» (третьої особи).
		21.09.2016, тобто в межах строку, встановленого п.3.1 Договору поруки, банк направив відповідачу за первісним позовом (Поручителю) цінним листом з описом вкладення вимогу № 33-21/48520 від 21.09.2016 (а.с. 38-39, том 2), якою вимагав від Поручителя протягом 10 робочих днів з дати відправлення цієї вимоги сплатити прострочену суму заборгованості за основним боргом за Кредитним договором, що складає 16 578 291,99 доларів США та 119 210 000,49 гривень.
		Відповідач зазначену вимогу не виконав, борг не сплатив.
		Заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог стали одночасно підставами заявлених ним вимог за зустрічним позовом та зводяться до посилання на припинення Договору поруки з 25.11.2013, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України (в редакції, що діяла станом на відповідну дату), в зв`язку зі зміною забезпеченого порукою зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
		Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.
		За змістом статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
		Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного Договору поруки та на момент подання позову) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Зі змісту зазначеної норми вбачається, що для припинення поруки з передбачених нею підстав необхідна наявність наступних фактів у їх сукупності:
		-зміна основного зобов`язання, забезпеченого порукою;
		-наявність збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок такої зміни;
		- відсутність згоди поручителя на внесення відповідних змін до основного зобов`язання між кредитором та боржником.
		Як було встановлено судом, обсяг відповідальності поручителя (відповідача за первісним позовом) був визначений в п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору поруки, відповідно до змісту яких Поручитель поручається перед Кредитором за виконання зобов`язань Боржника перед Кредитором, що виникли з Основного договору частково, а саме щодо сплати суми основного боргу (тобто, наданих кредитних коштів) за Основним Договором в розмірі 25 000 000 доларів США.
		Таким чином, умовами Договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя стосується виконання боржником зобов`язань щодо оплати лише основного боргу за Кредитним договором в межах суми 25 000 000 доларів США, і не стосується інших зобов`язань, що виникають у боржника за Кредитним договором (зокрема, щодо сплати процентів, пені, комісії).
		Посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) у відповіді на відзив (а.с.227, том 3) на умови п.4.1 Договору, зі змісту якого, на думку відповідача, витікає, що він поручився також за виконання інших зобов`язань боржника за Кредитним договором, визнається судом необґрунтованим.
		Обсяг відповідальності поручителя чітко встановлений в п.п.1.1,1.2,1.3 Договору поруки, які містяться в його розділі І «Предмет договору».
		П.4.1 Договору поруки регулює порядок договірного списання. Саме по собі згадування в тексті цього пункту про можливість здійснення договірного списання коштів при порушенні боржником зобов`язань щодо повернення основного боргу та/або процентів, комісії, штрафних санкцій, не змінює предмет Договору поруки, визначений в його розділі І.
		П.1.3 Договору поруки відповідальність поручителя встановлюється лише за порушення основного зобов`язання та обмежується сумою 25 000 000 доларів США.
		П.1.1 Договору поруки визначає, що під основним зобов`язанням в тексті договору розуміється зобов`язання боржника, які виникли з Кредитного договору, щодо сплати суми саме основного боргу в розмірі 25 000 000 доларів США.
		В п.1.2 Договору поруки зазначено, що сума основного боргу складається з наданих кредитних коштів.
		В свою чергу, п.4.1 Договору поруки передбачає лише підстави для здійснення Банком договірного списання з Поручителя, встановлюючи, що така можливість виникає при невиконанні Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором. Разом з тим, обсяги такого договірного списання мають відповідати обсягам відповідальності Поручителя, визначеним в п.п.1.1,1.3 Договору поруки, оскільки інше в п.4.1 не передбачено.
		Враховуючи встановлені судом обставини щодо обсягу відповідальності відповідача за первісним позовом як поручителя, суд визнає також необґрунтованими його доводи, викладені у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові стосовно того, що укладення між сторонами за Кредитним договором додаткових угод, якими змінювався (продовжувався) строк повернення кредиту, збільшувалася процентна ставка за користуванням кредитом та встановлювалося зобов`язання боржника сплатити комісію (додаткова угода № 178, а.с.29, том 1), збільшувало обсяг його відповідальності.
		Продовження строку користування кредитом може розглядатися як обставина, яка збільшує обсяг відповідальності поручителя лише у випадку, коли поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, які нараховуються боржнику за користування кредитом.
		Оскільки за умовами Договору поруки відповідач за первісним позовом відповідає перед позивачем лише в межах основного боргу за Кредитним договором (тобто, наданих кредитних коштів), його відповідальність за невиконання боржником умов Кредитного договору щодо сплати процентів та комісії Договором поруки не передбачена, суд вважає, що саме по собі укладення додаткових угод, на які посилається відповідач у зустрічному позові, не призвело до збільшення обсягу його відповідальності.
		Стосовно посилань відповідача за первісним позовом на те, що укладення додаткових угод до Кредитного договору потребувало його згоди в письмовій формі, шляхом укладення окремих додаткових угод, з посиланням на відповідні правові позиції Верховного Суду, судом приймається до уваги наступне.
		Як було встановлено судом, в п.2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку зміни умов Основного договору Поручитель, підписанням цього Договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін, в тому числі щодо зміни розміру Основного зобов`язання та або строків/термінів його виконання, зміни інших умов Основного договору тощо. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін.
		Відповідно до правової позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 910/13109/18, на яку посилається відповідач у зустрічному позові, умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі (п.6.22 постанови).
		За правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
		За змістом частини першої статті 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Суд звертає увагу, що предметом розгляду по справі № 910/13109/18, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду, були правовідносини, що виникли з договору поруки, умовами якого передбачено, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін (п.6.24 постанови).
		Аналогічна умова містилася і у договорі поруки, з якого виникли правовідносини, що були предметом розгляду Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду по справі №903/998/19, на яку також посилається відповідач у зустрічному позові (п.7.14 постанови від 09.10.2020 по справі №903/998/19).
		В той же час, як було встановлено судом, умови Договору поруки, укладеного між сторонами по справі, не містять відповідної умови, яка б передбачала обов`язковість письмової форми внесення змін до нього, зокрема, щодо згоди Поручителя на збільшення обсягу його відповідальності за основним зобов`язанням.
		Про зазначене вказує і сам відповідач у зустрічному позові, зазначаючи, що на відміну від досліджуваних Верховним Судом матеріалів справ, Договір поруки прямо не передбачає, в якій формі мають вноситися зміни до нього (а.с.172, том 3).
		Суд звертається до правової позиції, яка послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях, зокрема, в п.60 постанови від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц, п.6.30 постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19.
		При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є як предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, так і встановлені судом фактичні обставини.
		Враховуючи викладене, висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач у зустрічному позові, були здійснені щодо спірних правовідносин, фактичні обставини яких не є подібними зі спірними правовідносинами між сторонами у справі, а тому не підлягають застосуванню судом.
		В той же час, наявність відповідної умови договору поруки, аналогічної за змістом п.2.1 Договору поруки між сторонами по справі, мала місце у договорі, який був предметом розгляду Верховним Судом по справі № 910/16249/19.
		В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.06.2021 по справі № 910/16249/19, спірні правовідносини якої є подібними до даної справи, зроблено висновок про те, що правова позиція Верховного Суду по справі № 910/13109/18 не підлягає застосуванню до вказаних правовідносин (п.п.10.30,10.31 постанови).
		Частина перша ст. 654 ЦК України надає можливість сторонам за договором, за наявності відповідної домовленості між ними, змінювати умови договору в формі, відмінній від форми договору.
		Абзацом третім ч.3 ст.202 ЦК України передбачена можливість виникнення обов`язків для інших осіб внаслідок одностороннього правочину за домовленістю з цими особами.
		Свобода договору віднесена до загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		За таких обставин, суд вважає, що в п.2.1 Договору поруки сторони, прямо передбачивши те, що зміни умов Основного договору не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін до Договору поруки, досягли домовленості щодо форми змін до Договору поруки у разі внесення змін до основного зобов`язання, забезпеченого порукою. 
		Наведене узгоджується зі статтею 654 ЦК України, згідно з якою зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором.
		Одночасно, в п.2.1 Договору поруки відповідач, надавши згоду на зміну умов Основного договору без укладення додаткових угод до Договору поруки в письмовій формі, погодився на виникнення для нього додаткових зобов`язань внаслідок одностороннього правочину з боку позивача, що не суперечить умовам ч.3 ст.202 ЦК України.
		Враховуючи викладене, суд, надавши оцінку відповідним доводам відповідача за первісним позовом, визнає їх необґрунтованими. 
		Одночасно суд звертає увагу, що з огляду на встановлення судом факту відсутності таких змін до Кредитного договору, які б збільшували обсяг відповідальності поручителя, встановлені вище обставини щодо форми погодження з поручителем відповідних змін не мають суттєво значення для вирішення спору по суті.
		Стосовно посилань відповідача у зустрічному позові на те, що в період з 28.102014 по 27.02.2015 Банк надав Боржнику (третій особі) кредитні кошти в валюті України на суму 119 210 000,49 грн., що не погоджувалося, на його думку, при укладенні Договору поруки, а також стосовно посилань на те, що розмір основної заборгованості Боржника, при переведенні отриманих грошових коштів в гривнях в долари США, складає, за його розрахунком (а.с.170, том 3) 31 492 592,06 доларів США, що є більшим за обсяг відповідальності, встановлений Договором поруки, судом приймаються до уваги наступні обставини.
		Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору базовою валютою по договору є долар США (а.с.15, том 1).
		Цим же пунктом Кредитного договору передбачена можливість надання кредитних коштів в інших валютах, зокрема, в гривнях України.
		За змістом п. 2.1.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №167 від 18.11.2013 (а.с.36-42, том 1) позичальник також міг отримати транші в межах ліміту кредитування в іншій узгодженій сторонами кредитного договору валюті  гривні України. При цьому, загальна сума кредиту в базовій валюті становила 25 000 000 000 доларів США (п.1.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди №167 від 18.11.2013). 
		За визначенням термінів, які наведені в п. 1 додаткової угоди №167 від 18.11.2013, базова валюта  це валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання траншів в різних валютах Договору для розрахунку ліміту Кредитної лінії та заборгованості Позичальника. Перерахування в базову валюту здійснюється шляхом ділення суми траншу у гривні на поточний курс гривні до базової валюти.
		Відповідач за первісним позовом був обізнаний із зазначеними умовами Кредитного договору на момент укладення Договору поруки від 18.11.2013, про що зазначено в його п.1.2.
		Таким чином, при видачі ТОВ «Гадячсир» траншу в гривнях, розмір такого траншу визначався в базовій валюті (доларах США) по курсу НБУ на дату його видачі по відношенню до базової валюти кредиту, і така умова Кредитного договору існувала з дати укладення Кредитного договору між сторонами.
		Як свідчить наведений позивачем за первісним позовом у відзиві на зустрічний позов розрахунок (а.с.204, том 3), після укладення Договору поруки позичальнику (третій особі) були видані кредитні кошти в гривнях України на суму 119 210 000, 49 грн., розмір яких, обрахований по курсу НБУ до базової валюти станом на дату видачі кожного із траншів, загалом складає 7 444 116, 20 доларів США.
		Загальний розмір траншів, виданих за Кредитним договором за період з 28.04.2014 по 19.09.2016 в перерахунку на базову валюту становить 24 672 408,19 доларів США, що підтверджується наданим позивачем за первісним позовом розрахунком (а.с.207, том 3), та не спростовано відповідачем.
		Таким чином, загальний розмір кредитних коштів, отриманих позичальником після укладення Договору поруки, не перевищує обсягу відповідальності Поручителя, визначеному в Договорі поруки. При цьому, як встановлено судом, кредитний ліміт в розмірі 25 000 000 доларів США, передбачений п.1 додаткової угоди №167 від 18.11.2013 станом на момент укладення Договору поруки, після цієї дати не збільшувався.
		Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) здійснено розрахунок траншів, виданих після укладення Договору поруки в гривні, по курсу гривні до долару США станом на 18.11.2013 (7,993 гривні за 1 долар США), що не відповідає порядку визначення розміру заборгованості за Кредитним договором, в редакції додаткової угоди №167 від 18.11.2013, умовами якого передбачено застосування поточного курсу на дату отримання траншу.
		Враховуючи викладене, зазначені вище посилання у відзиві на первісний позов та у зустрічному позові визнаються необґрунтованими та відхиляються судом.
		З урахуванням всіх наведених вище обставин у їх сукупності, заявлені у зустрічному позові вимоги про визнання Договору поруки припиненим визнаються судом необґрунтованими та відхиляються в повному обсязі.
		В той же час, розглядаючи по суті позовні вимоги, заявлені в первісному позові, судом приймається до уваги наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно з частинами 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. 
		У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
		Факт невиконання ТОВ «Гадячсир» зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за Кредитним договором та наявність основного боргу станом на 01.09.2016 за тілом кредиту в розмірі 16 578 291,99 доларів США та 119 210 000,49 грн. був встановлений рішенням господарського суду Полтавської області від 20.09.2017 по справі №917/1565/16.
		Саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (п. 49-52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 по справі № 522/1528/15-ц).
		Статтями 526 та 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
		Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
		Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за первісним позовом як з поручителя є обґрунтованими, підтверджені належними доказами у справі, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Первісний позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альміра» (ідентифікаційний код 33066550, вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300) на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (ідентифікаційний код 09807750, вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070)  119 210 000,49 грн основного боргу; 16 578 291,99 доларів США основного боргу; 206700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
		3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
		4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повне судове рішення складено 16.09.2021.
		Суддя І.І. Пушко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...