Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/1054/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2021. Зареєстровано: 03.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2021.
Дата набрання законної сили: 28.09.2021
Номер судового провадження: 22-ц/807/2458/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 28.09.2021 Справа № 331/1054/21
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 
		 
		28 вересня 2021 року
		м. Запоріжжя
		 
		Єдиний унікальний № 331/1054/21
		Провадження №22-ц/807/2458/21
		 
		Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),
		суддів Дашковської А.В., Маловічко С.В.,
		за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Енергодарського міського голови Орлова Дмитра Олеговича в особі представника  адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни, Комунального підприємства«Тепловодоканал» Енергодарськоїміської радив особіпредставника -адвоката ГончаровоїЖанни В`ячеславівни,ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року, повний текст якого складено 17 травня 2021 року, в складі судді Жукової О.Є. у справі за позовом ОСОБА_1 до Енергодарського міського голови Орлова Дмитра Олеговича, Комунального підприємства «Тепловодоконал» Енергодарської міської ради, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У березні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Енергодарського міського голови Орлова Д.О., КП «ТВК» ЕМР, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міськоїрадипро поновлення на посаді, стягнення заробітної плати.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.10.2019 розпорядженням Енергодарського міського голови № 75-кп «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду директора комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
		Позивач належним чином здійснював свої трудові обов`язки та жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності. 
		З 01.10.2020 по 09.10.2020 ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
		02.10.2020 розпорядженням Енергодарського міського голови № 74-кп «Про Звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади директора КП «ТВК» ЕМР, у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2. ст. 36 КЗпП України.
		10.10.2020 та 12.10.2020 ОСОБА_1 виходив на роботу та здійснював свої трудові обов`язки. 13.10.2020 позивача не допущено на його робоче місце. 
		01.03.2021 позивачу видано його трудову книжку, яка заповнена неналежним чином.
		Зазначає, що його звільнено з порушенням вимог законодавства, а саме: позивача звільнено в період його тимчасової непрацездатності; при звільненні його не було ознайомлено з наказом про звільнення, не проведено остаточний рахунок, не видано належним чином оформлену трудову книжку; позивачу не надсилалась вимога про припинення контракту; позивача було допущено до робочого місця після закінчення строку дії контракту, що свідчить про продовження трудових відносин; в.о. директора КП «ТВК» ЕМР - Кир`яненко А.Н. не мав повноважень на звільнення ОСОБА_1 ..
		Посилаючись на те, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства України, просить: визнати незаконним та скасувати розпорядження Енергодарського міського голови № 74-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » від 02.10.2020; визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) КП «ТВК» ЕМР № 490-к від 05.10.2020 про припинення трудового договору (контракту); поновити ОСОБА_1 на посаді директора КП «ТВК» ЕМР; стягнути з КП «ТВК» ЕМР на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за 12.10.2020 в розмірі 3806, 56 грн.; зобов`язати Департамент реєстраційнихпослуг Запорізькоїміської радивнести відомостіпро ОСОБА_1 як директора(керівника)КП «ТВК» ЕМР до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року позов задоволено частково.
		Визнано незаконним та скасовано розпорядження Енергодарського міського голови № 74-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » від 02.10.2020.
		Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради № 490-к від 05.10.2020 про припинення трудового договору (контракту).
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
		Стягнуто з Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за 12.10.2020 в розмірі 3 806 гривень 56 копійок. 
		Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради.
		В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. 
		Стягнуто з Енергодарського міського голови Орлова Дмитра Олеговича судовий збір на користь держави в розмірі 454,00 гривень. 
		Стягнуто з Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради судовий збір на користь держави в розмірі 1362,00 гривень.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду, Енергодарський міський голова Орлов Д.О. в особі представника  адвоката Вишнякової І.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскільки позивач 12.10.2020 був допущений до виконання своїх посадових обов`язків після закінчення строку дії контракту, то дію останнього продовжено на невизначений строк. В цей день позивач прибув на територію підприємства із власної ініціативи з метою передачі залишків талонів на бензин та основних засобів, тому перебування на території підприємства не може вважатись фактичним допуском до робочого місця. Висновки суду про те, що позивача не було ознайомлено з розпорядженням міського голови про його звільнення та з відповідним наказом підприємства, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Посилання суду на порушення норм Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» при звільненні позивача, є безпідставним, оскільки письмове попередження відповідної міської ради про звільнення з роботи працівника вимагається лише у разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, проте, трудові відносини з позивачем були припинені у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
		Окрім того, апелянт посилається на порушення судом норм процесуального закону, а саме: на недотримання правил підсудності. Договір оренди житлового приміщення від 01 березня 2021 року не є належним доказом зареєстрованого місця проживання позивача. Відповідно до паспортних даних, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .
		 
		Не погоджуючисьіз вказанимрішенням судуКП «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради в особі адвоката  Гончарової Ж.В. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
		 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що позивача було допущено до робочого місця після закінчення строку дії контракту та продовження дії контракту на невизначений строк, є помилковими, оскільки допуском працівника до робочого місця є не його фактичне перебування на підприємстві, а виконання ним своїх посадових обов`язків, які встановлені контрактом. Висновки суду про те, що позивача не було ознайомлено з розпорядженням міського голови про його звільнення, а також з відповідним наказом підприємства, спростовуються матеріалами справи. Висновки суду про недотримання Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» при звільненні не відповідають нормам матеріального права, оскільки підставою звільнення позивача було закінчення контракту відповідно до п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Звертає увагу, що правові позиції Верховного Суду, викладені в оскаржуваному рішенні, зводяться до висновку, що порушення прав позивача, а саме його звільнення у день перебування на лікарняному може бути усунено шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності за наявності підстав для звільнення.
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Департаменту реєстраційних послуг ЗМР провести реєстраційну дію, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, про те, що обов`язок проведення реєстраційної дії виникне у державного реєстратора після винесення судового рішення та зважаючи на те, що Департаментом реєстраційних послуг ЗМР та державними реєстраторами, станом на день винесення рішення, не було допущено протиправної бездіяльності, вимога про зобов`язання Департаменту реєстраційних послуг ЗМР внести відомості про керівника КП «ТВК» ЕМР до реєстру є передчасною. Посилаючись на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зазначає, що особа має право здійснювати повноваження керівника підприємства після внесення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру. Звертає увагу, що вказана позовна вимога є похідною від основної  поновлення на посаді, тому у разі задоволення основної вимоги, похідна також підлягала задоволенню.
		 
		Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційні скарги Енергодарського міського голови Орлова Д.О. та КП «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради, в якому просить залишити без задоволення їх апеляційні скарги та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1  залишити без змін.
		 
		У відзиві зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 був допущений до виконання своїх трудових обов`язків 10.10.2020 та 12.10 2020 року, тому строковий договір набув характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк, у зв`язку з чим судом правильно ухвалено рішення про поновлення на роботі.
		Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач при звільненні не був ознайомлений ані з наказом Ка «ТВК`ЕМР від 05.10.2020 № 490-к, ані з розпорядженням Енергодарського міського голови № 75-кп від 03.10.2019.
		До того ж, звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства: позивача звільнено в період його тимчасової непрацездатності; не дотримано вимоги ч.3 ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»; звільнення не погоджено з профспілкової організацією; позивачу не надсилалась вимога про припинення контракту.
		Звертає увагу, що судом першої інстанції розглянуто справу у відповідності до положень ЦПК України щодо встановлення правил підсудності, оскільки місце проживання позивача зареєстровано за адресою : АДРЕСА_2 , про що надано довідку про реєстрацію місця проживання особи від 23.03.2021, а також місцезнаходження одного із відповідачів - Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, є Олександрівський район м. Запоріжжя.
		 
		Представник Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1 та його представник  адвокат Гребнєв І.І. до суду апеляційної інстанції не з`явились .
		 
		Від представника позивача ОСОБА_1  адвоката Гребнєва І.І. вдруге надійшла заява про відкладення розгляду даної справи з причини зайнятості в іншому судовому процесі.
		 
		Апеляційний суд, дослідивши мотиви заяви адвоката ГребнєваІ.Іпро відкладення розгляду справи, заслухавши думку інших учасників процесу, які заперечували проти задоволення заяви, не вбачає підстав для задоволення названої заяви.
		 
		Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		 
		Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		   Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційні скарги, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ухвалила визнати неповажною причину неявки представника позивача в судове засідання.
		 
		Безпосередньо від позивача клопотань про відкладення слухання справи з причин неможливості прибути до судового засідання представника не надходило.
		 
		Позивач, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ч.5 ст. 130 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не з`явився, причини неявки не повідомив.
		 
		Ураховуючи вищеназвані обставини та положення ст.. 44, ч.2 ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.
		 
		Заслухавши взасіданні апеляційногосуду суддю-доповідача,пояснення учасниківсправи,дослідивши матеріалисправи,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїта обставинисправи вмежах доводівта вимогапеляційних скарг,колегія суддіввважає,що апеляційніскарги Енергодарськогоміського головиОрлова Д,О.в особіпредставника адвоката ВишняковоїІ.Ота КП «ТВК»ЕМР в особі представника - адвоката Гончарової Ж.В. підлягають частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
		 
		Відповідно до ч.1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а саме: позивача було звільнено в період його тимчасової непрацездатності; позивача допущено до роботи після закінчення строку дії контракту, що свідчить про продовження строку дії трудового контракту на невизначений строк; при звільненні позивача не ознайомлено ані з наказом КП «ТВК»ЕМР від 05.10.2020 № 490-к, ані з розпорядженням Енергодарського міського голови № 75-кп від 03.10.2019; в.о. директора КП «ТВК»ЕМР не мав повноважень на звільнення ОСОБА_1 . Також не було дотримано процедури звільнення позивача як депутата місцевої ради, передбаченої ст.. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
		Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внести відомості про ОСОБА_1 як керівника КП «ТВК» ЕМР, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП «ТВК»ЕМР підлягає автоматичному виконанню органами державної реєстрації та державними реєстраторами. Внесення змін до відомостей про керівника КП «ТВК» ЕМР, що містяться в Єдиному державному реєстрі на підставі рішення суду є обов`язком державного реєстратора. До того ж, Департаментомреєстраційних послугЗМР тадержавними реєстраторами,станом надень ухваленнярішення,не булодопущено протиправноїбездіяльності.
		Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
		 
		Судом встановлено, що 03.10.2019 розпорядженням Енергодарського міського голови № 75-кп «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду директора комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради на термін та на умовах, визначених контрактом від 03.10.2019 № 91 (т.1 а.с.8).
		 
		03.10.2019 між Енергодарською міською радою та ОСОБА_1 укладено контракт № 91, відповідно до якого ОСОБА_1 призначається на посаду директора КП «ТВК» ЕМР та після підписання контракту являється керівником підприємства, зі строком дії до 05 жовтня 2020 року (т.1 а.с. 11-14).
		 
		З 01.10.2020 по 09.10.2020 ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності, серії АДУ № 787982 (т.1 а.с.18-19).    
		 
		02.10.2020 розпорядженням Енергодарського міського голови № 74-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено контракт від 03.10.2019 № 91 у зв`язку із закінченням терміну його дії та звільнено ОСОБА_1 з посади директора КП «ТВК» ЕМР, у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2. ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с. 90).
		 
		Відповідно до наказу (розпорядження) КП «ТВК» ЕМР від 05.10.2020 № 490-к, виданого на підставі розпорядження Енергодарського міського голови № 74-кп «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з посади директора у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2. ст. 36 КЗпП України; також передбачалась виплата компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки (т.1 а.с. 9).
		 
		З наказом від 05.10.2020 № 490-к позивач ознайомлений під підпис 05 жовтня 2020 року (т.1 а.с.9).
		 
		01.03.2021 позивачу видано його трудову книжку, що підтверджується актом приймання-передачі трудової книжки. 
		 
		Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений також статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		 
		Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		 
		Згідно з пунктом 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності»(далі  Положення) контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.
		 
		Підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові правовідносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).
		 
		У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.
		 
		Статтею 391КЗпП України передбачено, що якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23 КЗпП України) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2019 розпорядженням Енергодарського міського голови № 75-кп «Про призначення ОСОБА_1 » позивача призначено на посаду директора КП «ТВК» ЕМР на підставі контракту від 03.10.2019 № 91.
		 
		Відповідно до п. 7.1 Контракту № 91 термін його дії з 04 жовтня 2019 року по 05 жовтня 2020 року. По закінченні цього терміну Контракт продовжується після підписання сторонами «Показників ефективності використання комунального майна і прибутку, а також майнового стану Підприємства на строк, визначений Додатком 1.
		 
		Згідно з п. 6.2.1 Контракту, він припиняється після закінчення терміну його дії.
		 
		02.10.2020 розпорядженням Енергодарського міського голови № 74-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено контракт від 03.10.2019 № 91 у зв`язку із закінченням терміну його дії та звільнено ОСОБА_1 з посади директора КП «ТВК» ЕМР 05 жовтня 2020 року, у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2. ст. 36 КЗпП України.
		 
		Вказане розпорядження ОСОБА_1 отримав 05 жовтня 2021 року, що підтверджується його підписом (т.1 а.с. 90)
		 
		На підставі вищевказаного розпорядження, КП «ТВК» ЕМР видано наказ від 05.10.2020 № 490-к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «ТВК» ЕМР, у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п.2. ст. 36 КЗпП України з 05 жовтня 2020 року, з яким позивач ознайомився під підпис 05 жовтня 2020 року (т.1 а.с. 9).
		 
		Вказане свідчить про волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачем.
		 
		Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.
		 
		Закінчення строку дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини.
		 
		Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю наприпинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.
		Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові правовідносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору  працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових правовідносин.
		 
		Таким чином, ураховуючи, що роботодавець висловив своє волевиявлення не продовжувати контракт з ОСОБА_1 , якому було відомо, що контракт діє до 05 жовтня 2020 року, а наявність підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту) доведена відповідачем під час розгляду справи та не спростована позивачем, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстави для визнання незаконними та скасування розпорядження Енергодарського міського голови № 74-кп «Про звільнення ОСОБА_1 » від 02.10.2020, наказу (розпорядження) КП «ТВК» ЕМР від 05.10.2020 № 490-к.
		 
		Посилання позивача на те, що в.о. директора КП «ТВК» ЕМР Кир`яненко А.Н. не мав повноважень на його звільнення, не спростовують вищевказаних висновків суду, оскільки позивач був звільнений розпорядженням Енергодарського міського голови № 74-кп від 02.10.2020, а наказ КП «ТВК» ЕМР від 05.10.2020 № 490-к виданий на його виконання.
		 
		Щодо звільнення ОСОБА_1 в період його тимчасової непрацездатності.
		 
		Яз зазначалось, з 01.10.2020 по 09.10.2020 ОСОБА_1 перебував на лікарняному,
		 
		Суд першої інстанції встановив, що таке звільнення справді було під час означеної непрацездатності. 
		 
		Так, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України, тобто через нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці.
		 
		Розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством (пункт 17 Положення).
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, слідуючи підходу Конституційного Суду України, застосованому у рішенні № 6-р(ІІ)/2019 від 4 вересня 2019 року, виснував, щоположення частини третьоїстатті 40 КЗпП України, яка встановлює гарантію захисту працівника від незаконного звільнення,поширюється на усі трудові правовідносини (постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 320/7991/16, від 11 червня 2020 року у справі № 481/1043/17,від 08 липня 2020 року у справі № 752/11686/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 127/33517/18).
		 
		З огляду на те, що судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з посади директора КП «ТВК» ЕМР з 05 жовтня 2020 року, тобто, в період його тимчасової непрацездатності, таке розірвання трудового договору є незаконним та порушує його конституційні права.
		 
		Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.
		У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає
		 
		Водночас, колегія суддів зауважує, що наявність підстав для звільнення позивача за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України доведена відповідачем під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже відсутні підстави для поновлення позивача на посаді.
		 
		Разом із тим, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року в справі №6-р(ІІ)/2019, колегія суддів вважає, що порушення прав позивача щодо його звільнення в період тимчасової непрацездатності за наявності підстав для його звільнення, може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності.
		 
		Саме так зобов`язаний був вчинити роботодавець, змінивши відповідно дату звільнення, а також оплативши дні, коли звільнюваний працівник був тимчасово непрацездатним, згідно з вимогами чинного законодавства про оплату праці.
		 
		Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19).
		 
		Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виправлення допущеного відповідачем порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України шляхом зміни дати звільнення позивача на 12 жовтня 2020 року (перший день після закінчення періоду непрацездатності).
		 
		Висновки суду першої інстанції щодо допущення позивача до робочого місця після закінчення строку дії контракту та виконання ним своїх трудових обов`язків є помилковими.
		 
		Так, в матеріалах справи містяться наступні документи від 12 жовтня 2020 року, які підписані ОСОБА_1 : заява про вирахування із заробітної плати за використане паливо; акт приймання-передачі лікарняного листа; обхідний лист працівника, який звільняється з підприємства; акти внутрішнього переміщення основних засобів (т.1 а.с. 21-27).
		Із вказаних документів вбачається, що позивач 12 жовтня 2020 року перебував на підприємстві у зв`язку не у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.
		 
		Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 після закінчення строку дії контракту продовжував виконувати трудові обов`язки матеріали справи не містять.
		 
		До того ж, сторони при укладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила частини другої статті 39-1 КЗпП України.
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що роботодавець висловив своє волевиявлення не продовжувати контракт з ОСОБА_1 .
		 
		Таким чином, висновок суду першої інстанції про продовження трудового контракту з позивачем на невизначений строк не відповідає фактичним обставинам справи та нормам трудового законодавства.
		 
		Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не був ознайомлений ані з розпорядженням, ані з наказом про звільнення, у зв`язку з чим відповідачем порушено порядок звільнення, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. 
		 
		Позивач не ставив питання про те, що напис про отримання ним вказаного розпорядження та ознайомлення з наказом зроблено іншої особою.
		 
		Отримання позивачем трудової книжки 01 березня 2021 року не є підставою для поновлення його на посаді.
		 
		Посилання позивача на те, що відповідач порушив норми законодавства, оскільки розірвання трудового договору не погоджено з профспілковою організацією, членом якої він є, не ґрунтується на вимогах законодавства.
		 
		Так, відповідно до ч.11 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбаченихпунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40іпунктами 2і3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		 
		Проте, як зазначалось, позивача звільнено відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту), що не вимагає згоди профспілкової організації.
		 
		Також посилання позивача на порушення відповідачем ч.3 ст.. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» є неприйнятними.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є депутатом Енергодарської міської ради, що підтверджується посвідченням (т.1 а.с. 178).
		 
		Відповідно до ч.3 ст.33Закону України"Простатус депутатівмісцевих рад" депутат місцевоїради можебути звільненийз роботиз ініціатививласника абоуповноваженого ниморгану відзайманої посади,виключений знавчального закладуза умовийого попередженняв порядку,встановленому законом.Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.
		 
		Разом з тим, ч. 3 ст. 33Закону України"Простатус депутатівмісцевих рад" не встановлює неможливості звільнення депутата місцевої ради без згоди відповідної ради, а лише зобов`язує роботодавця повідомити місцеву раду про таке рішення, а порушення роботодавцем вимог вказаного Закону у цій частині само по собі не може бути підставою для поновлення працівника.
		 
		Крім того, письмове попередження відповідної міської ради про звільнення з роботи працівника, вимагається у разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, проте закінчення строку дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт.
		 
		Оскільки власник не висловив своє бажання продовжувати трудові відносини із працівником після закінчення строку дії трудового контракту, то звільнення позивача було проведено з додержанням вимог чинного законодавства у зв`язку з закінченням строку дії контракту.
		 
		Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що роботодавець, звільнивши позивача у зв`язку із закінченням строку дії контракту, діяв у межах та у відповідності до норм чинного трудового законодавства та умов укладеного між сторонами строкового трудового договору,
		 
		Апеляційним судом також встановлено відсутність підстав, які виключають можливість звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, право позивача на працю не було порушено відповідачем, у зв`язку з чим правові підстави для поновлення  ОСОБА_1 на посаді директора КП «ТВК» ЕМР, відсутні.
		 
		   Отже, доводи апеляційних скарг Енергодарського міськогоголови ОрловаД.О.в особіпредставника адвоката ВишняковоїІ.О,КП «ТВК»ЕМР в особі представника - адвоката Гончарової Ж.В., знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
		 
		Водночас, доводи апеляційної скарги Енергодарського міського голови Орлова Д.О. про порушення судом територіальної юрисдикції не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій справі з направленням справ на розгляд до іншого суду, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до частини першої статті 378ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
		 
		За змістом положень статей 27, 28ЦПК України позови пред`являються до фізичної особи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а у спорах з трудових відносин особа має право обрати один із судів: за місцем свого проживання чи перебування, яке має бути зареєстроване у встановленому законом порядку.
		 
		Місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до статті 29ЦК України і статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
		 
		Згідно з частиною сьомою - дев`ятою статті 187ЦПК України (в редакції на час відкриття провадження у справі) інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
		 
		Суд першої інстанції на день відкриття провадження (11 березня 2021 року) у справі не встановив зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача, та не взяв до уваги, що згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, доданого до позовної заяви, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 7).
		 
		Водночас, згідно з ч.2 ст. 378ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, Енергодарський міський голова Орлов Д.О. не заявляв у суді першої інстанції про непідсудність справи.
		 
		Також, згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання за відомостями департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (т.2 а.с. 159), ОСОБА_1 з 23 березня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції під час відкриття провадження допустив порушення норм процесуального права та не перевірив зареєстроване місце проживання позивача, проте, ураховуючи, що про вказане порушення не заявлялось відповідачем в суді першої інстанції, та ураховуючи місце реєстрації позивача з 23 березня 2021 року, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, яким вирішено позов по суті, із вказаних підстав.
		 
		Щодо доводів апеляційноїскарги ОСОБА_1 слід зазначити,що віноскаржує рішеннясуду першоїінстанції вчастині незадоволенихйого позовнихвимог,а самев частиннівідмови узобов`язанні Департаментуреєстраційних послугЗапорізької міськоїради внестивідомості про ОСОБА_1 як директора(керівника)КП «ТВК» ЕМР до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		 
		Оскільки апеляційний суд встановив відсутність підстав для поновлення позивача на посаді директора КП «ТВК» ЕМР, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши повно та всебічно наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову та зміни дати звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «ТВК» ЕМР відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 36 КЗпП України, з 05 жовтня 2020 року на 12 жовтня 2020 року; в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		 
		Щодо розподілу судових витрат.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до частин першої, сьомої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про скасування розпорядження, наказу та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати.
		 
		Таким чином, судові витрати голови Енергодарської міської ради Орлова Д.О. на сплату судового збору у розмірі 1362, 00 грн. за подання апеляційної скарги, а також судові витрати КП «ТВК» ЕМР на сплату судового збору у розмірі 4086, 00 грн., підлягають компенсації за рахунок держави.
		 
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційні скарги Енергодарського міського голови Орлова Дмитра Олеговича в особі представника  адвоката Вишнякової Ірини Олександрівни, Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради в особі представника - адвоката Гончарової Жанни В`ячеславівни  задовольнити частково.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2021 року в цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту:
		Позов ОСОБА_1 до Енергодарського міського голови Орлова Дмитра Олеговича, Комунального підприємства «Тепловодоконал» Енергодарської міської ради, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про поновлення на посаді, стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
		Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 36 КЗпП України, з 05 жовтня 2020 року на 12 жовтня 2020 року.
		В іншій частині позову відмовити.
		Компенсувати голові Енергодарської міської ради Орлову ДмитруОлеговичу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 1362, 00 грн. 
		Компенсувати Комунальному підприємству «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 4086, 00 грн. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 01 жовтня 2021 року.
		 
		 
		 
		Головуючий О.М. Кримська
		 
		Судді:                             А.В. Дашковська
		 
		                                   С.В. Маловічко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...