Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/929/16-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: 25.02.2016. Зареєстровано: 25.02.2016. Забезпечено надання загального доступу: 29.02.2016.
Дата набрання законної сили: 30.10.2017
Результат оскарження 30.10.2017 Апеляційний суд Київської області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		2 
		Справа №1-в/359/297/2016р.
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И
		25 лютого 2016 року  м. Бориспіль
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю прокурора ОСОБА_2 
		при секретарі ОСОБА_3 
		засуджений ОСОБА_4 
		захисник ОСОБА_5 
		представник БВК №117 ОСОБА_6 
		представник спостережної комісії ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бориспільського міськрайонного суду , в режимі відео конференції клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення,-
		 
		 ВСТАНОВИВ :
		На обґрунтування клопотання, яке надійшло до суду 02.02.2016 року, заявник вказав, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року його підзахисного, ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні злочинів та засуджено за п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі, за ч.2 ст.28 та ч. І ст.263 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
		На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, Дніпровським районним судом м. Києва ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у вигляді 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 р. вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 р., змінено:
		в частині засудження ОСОБА_4 за ч.І ст.263 КК України, виключивши посилання на ч.2 ст.28 КК України;
		з мотивувальної частини виключено рішення суду про визнання обставинами, що обтяжують покарання, - вчинення злочину з особливою жорстокістю, загально небезпечним способом, тяжкі наслідки, завдані злочином, та пом`якшено покарання за п.7 ч.2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі і на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею та ч. І ст.263 КК України, ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді 14 років позбавлення волі;
		в решті цей же вирок залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року та ухвалу колегії судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року змінено:
		Дії ОСОБА_4 перекваліфіковано з п.7 ч.2 ст.115 КК України на ч.І ст.296, ч.І ст.122 в редакції 2001 року), ч.2 ст.121 (в редакції 2001 року) КК України та призначено покарання:
		за ч.І ст.296 КК України - у виді обмеження волі на строк 4 роки, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України від призначеного за цим законом покарання звільнено за закінченням строку давності,
		за ч.І ст.122 КК України (в редакції 2001 року) - у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
		за ч.2 ст.121 КК України ( в редакції 2001 року) - у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року ухвалено вважати ОСОБА_4 , засудженим за к 1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ч.І ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. 
		Відповідно до вимог ч.З ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
		Станом на 02 люте 2016 рік засуджений ОСОБА_4 із призначених йому судом покарання 10 років позбавлення волі відбув більше восьми років.
		Відповідно дві третини у засудженого ОСОБА_4 настали ще в червні 2015 року. Основною вимогою застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, відповідно до вимог ч.2 ст.81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
		На протязі всього свого перебування у Бориспільській ВК № 119 засуджений ОСОБА_4 постійно проявляв ініціативу в питаннях свого працевлаштування.
		Даний факт підтверджується матеріалами його особової справи, а саме: 
		Том 4 а.с.21 - заява ОСОБА_4 з проханням працевлаштування від 22.02.2014 року; Том 4 а.с.283 - заява про надання роботи від 12.05.2014 року 
		Том 4 а.с.285 - заява про надання роботи від 28.02.2014 року 
		Том 4 а.с.286 - заява про надання роботи від 09.07.2014 року
		Том 5 а.с.53 - заява від 03.09.2014 року з проханням надати роботу 
		Том 5 а.с.53-58 - заяви з проханням надати роботу 
		Том 5 а.с.60  заява від 12.09.2014 року з проханням надати роботу 
		Том 5 а.с. 125 - заява з проханням надати роботу від 30.09.2014 року
		Том 6 а.с. 194 - заява від 24.03.2015 року про організацію виробництва. 
		Том 7 а.с.34 - заява про надання роботи від 17.07.2015 року на дільниці соціальної реабілітації
		Постановою Начальника Бориспільської ВК № 119 від 16.05.2014 року за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку, що доводить, що засуджений ОСОБА_4 стає на шлях виправлення, він був переведений до дільниці соціальної реабілітації.
		Дана постанова була скасована виконуючим обов`язки Бориспільського міжрайонного прокурора ОСОБА_8 19.08.2014 року.
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ скасувала постанову Бориспільського міжрайонного прокурора ОСОБА_8 від 19.08.2014 року як таку, що не відповідає ні фактичним обставинам ні вимогам закону.
		В своїй Ухвалі від 09.07.2015 року Апеляційний суд м. Києва дав всебічну оцінку, поведінці засудженого ОСОБА_4 та його відношення до праці за період його знаходження у Бориспільській ВК № 119.
		Суд встановив факт, що наявні в матеріалах особової справи відомості дають підстави для висновку, що ОСОБА_4 став на шлях виправлення та обґрунтовано був переведений постановою начальника Бориспільської ВК № 119 до дільниці соціальної реабілітації з межах виправної установи, а висновки прокурора про протилежне не узгоджуються з вимогами закону та суперечать матеріалам особової справи засудженого, тому є безпідставними
		Дана ухвала Апеляційного суду м. Києва була залишена без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31.07.2015 року.
		За весь період свого знаходження в Бориспільській ВК № 119 засуджений ОСОБА_4 приймав активну участь в організації допомоги громадським організаціям, учбовим та дитячим закладам, воїнам та сім`ям загиблих в зоні проведення антитерористичної операції:, що підтверджується численними подяками на його ім`я, які знаходяться в матеріалах його: особової справи, а саме:
		Том 4 а.с.257 - подяка церковної громади села Мартусівка від 16.04.2014р
		Том 4 а.с.258 - подяка громадянки ОСОБА_9 за оплату операції її дитини
		Том 5 а.с.257 - лист-подяка воїнів АТО від 17.12.2014 року
		Том 5 а.с.329 - подяка батьків і вчителів Ревнівської школи від 30.01.2015 
		Том 5 а.с.339 - подяка батьків загиблого в зоні АТО Безверхнього В.
		Том 5 а.с.340 - лист-вдячність ветеранської організації
		Том 5 а.с.341- лист-подяка матері загиблого в ОСОБА_10 .
		Том 6 а.с.З - лист-подяка воїнів із зони АТО
		Том 6 а.с. З8-45 - подяки різних організації, установ та громадян
		ом 6 а.с.49 - подяка сім`ї загиблого в АТО ОСОБА_11 від 10.03.2015 року
		Том 6 а.с.146 - подяка переселенців із зони АТО від 16.03.2015 року
		Том 6 а.с. 148 - подяка голови районної ради від 18.03.2015 року
		Том 6 а.с. 197 - подяка за допомогу надану будинкам пристарілих від 27.03.2015 року.
		Тобто всі наведені факти в повній мірі підтверджують, що засуджений ОСОБА_4 має
		повне право для застосування до нього умовно-дострокового звільнення як до особи, яка своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
		Тому заявник просить застосувати до засудженого ОСОБА_4 умовне-дострокове звільнення від відбування ним покарання.
		В доповненнях, що надійшли до суду 09.02.2016 року заявник вказав, що крім уже наведених ним в поданому клопотанні доводів, містяться : інші відомості про відношення ОСОБА_4 до праці. Це підтверджується: 
		ТОМ 6:
		а.с.353 - заява ОСОБА_4  від 14.04.2015 року з проханням надати йому роботу;
		а.с.359 - заява ОСОБА_4  від 27.04.2015 року з проханням надати йому роботу;
		а.с.360 - заява ОСОБА_4  від 30.04.2015 року з проханням надати йому роботу. 
		ТОМ 7:
		а.с.34 заява ОСОБА_4  від 27.07.2015 року з проханням надати йому роботу;
		Крім того, вважає за необхідне повідомити про раніше не вказані факти участі ОСОБА_4 в організації та наданні допомоги громадським організаціям, учбовим та дитячим закладам, воїнам та сім`ям загиблих в зоні проведення АТО, що характеризує його тільки з позитивної сторони. Це підтверджується 
		ТОМ 6:
		а.с.280 - подяка селищного голови села Красногірка за турботу про сім`ю загиблого в зоні
		АТО     ОСОБА_12 від 12.05.2015 року;
		а.с.281 - подяка начальника відділу освіти Голованівської райдержадміністрації за
		матеріальну допомогу вчителям пенсіонерам від 12.05.2015 року;
		а.с.282 - подяка голови профспілок працівників освіти за надану допомогу від 13.05.2015
		року:
		а.с.304 - лист-подяка матері загиблого в Афганістані ОСОБА_13 від 29.05.2015
		року:
		а.с.313 - подяка Голованівської районної ради ветеранів за надану допомогу від 08.05.2015
		року:
		а.с.399  подяка головного редактора газети «Вісник Голованівщини» за надану допомогу
		від 05.06.2015 .
		ТОМ 7:
		а.с.68 - подяка    адміністрації Синьківської школи Ульянівського району за
		надання допомоги від 19.07.2015 року;
		а.с.69 - подяка матері солдата добровольця ОСОБА_14 за надану
		допомогу від 17.07.2015 року; 
		а.с.131 - подяка голови профспілкового комітету Голованівського БДЮТ за надану
		допомогу від 04.11.2015 року;
		а.с. 1328 - подяка голови профспілкового комітету Голованівської загальноосвітньої школи
		за надану допомогу від 04.11.2015 року;
		а.с. 180 - подяка громадянина ОСОБА_15 за оплату лікування його важкохворої дитини
		від 29.12.2015 року;
		а.с. 181 - подяка адміністрації Небилівської школи за надану допомогу від 11.01.2016 року:
		а.с. 182 - подяка виконавчого комітету Копенкуватської селищної ради за надану допомог)"
		від 11.01.2016 року;
		а.с.183 - подяка адміністрації Копенкуватської школи за надану допомогу від 11.01.2016
		року;
		а.с.245 подяка головного редактора газети «Вісник Голованівщини» за надану допомогу
		від 15.01.2016 року;
		а.с.247 - подяка трудового колективу та профспілкового комітету Голованівської школи
		за надану допомогу від 08.01.2016 року;
		а.с.248 - лист-подяка військової частини польова пошта НОМЕР_1 за надану допомогу від
		18.01.2016 року;
		Показовим є той факт, що в матеріалах особової справи є клопотання командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 17.01.2016 року на адресу керівництва Бориспільської ВК № 119 з проханням застосувати до ОСОБА_4 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (Том 7 а.с.246).
		При розгляді клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_4 , на думку заявника необхідно враховувати і думку потерпілої по справі ОСОБА_16 , яка викладена в її заяві від 12.09.2014 року, де вона наполягає на звільненні ОСОБА_4 (Том 5 а.с.78).
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_4 підтримали доводи , викладені в клопотаннях.
		Представник Бориспільської виправної колонії №119 та представник спостережної комісії Бориспільської районної державної адміністрації підтримали доводи клопотання, надавши подання з висновком про застосування до ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
		Заслухавши думку прокурора, який заперечує проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали подання та ознайомившись із особовою справою засудженого, суд приходить до наступних висновків.
		У відповідності до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
		Згідно ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. 
		Згідно ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Відповідно до ч. 2 вказаної статті умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
		Для застосування звільнення, згідно п. 2 ч. 3 необхідно щоб засуджений фактично відбув не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
		Пунктом 2 ППВСУ "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" № 2 від 26.02.2002 р., передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. 
		Крім того, відповідно до положень пункту 17 вказаної Постанови, суду слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
		Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. Суд зазначає, що сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
		Відповідно до стаття 6 Конвенції про захист прав та основних свобод громадян , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Як вбачається з протоколу від 24.02.2016 року засідання комісії для вирішення питання застосування УДЗ, засуджений ОСОБА_4 міру кримінального покарання в місцях позбавлення волі відбуває з 01.03.2010 року Утримуючись в Київському слідчому ізоляторі зарекомендував себе посередньо, стягнень та заохочень не мав.
		В Бориспільській виправній колонії (№119) Київської області відбуває покарання з 14.04.2012 року. За час відбування покарання в установі зарекомендував себе спочатку з негативного боку, за допущення порушення установленого порядку відбування покарання, мав 1 (одне) стягнення, яке було погашено у встановленому законом порядку. В подальшому змінив свою поведінку в кращий бік. Має 1 (одне) заохочення.
		Постановою начальника установи від 16.05.2014 року був переведений до дільниці соціальної реабілітації, що при Бориспільській виправній колонії (№119) Київської області. За час відбування покарання характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
		Постановою Бориспільського Міжрайонної прокуратури Київської області від 20.08.2014 року з дільниці соціальної реабілітації був переведений до дільниці ресоціалізації.
		Наказом начальника установ № 153/ОД від 16.05.2015 року, був переведений до дільниці соціальної реабілітації установи. За час відбування покарання характеризується позитивно, Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня на дільниці соціальної реабілітації установи. Має 1 (одне) заохочення.
		На дільниці соціальної реабілітації установи працевлаштований на майстерні по виготовленню дерев`яних досток. Відношення до праці добре. До майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи ставиться дбайливо, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
		Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом.
		У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, за характером спокійний, врівноважений.
		Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд.
		Виконує встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарання.
		Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого Кодексу України бере участь у реалізації програм диференційованого виховного вплив на засуджених в розділі «Фізкультура та спорт».
		Відповідно до ст. 110 Кримінально-виконавчого Кодексу України підтримує зв`язки з рідними шляхом побачень, отримує від них передачі. Згідно вироку мав позов, який достроково погашений.
		Засуджений ОСОБА_4 довів своє виправлення та заслуговує умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
		Спостережна комісія Бориспільської районної державної адміністрації Київської області , в клопотання від 10.02.2016 року вважає, що ОСОБА_4 став на шлях виправлення, і звертається до адміністрації БВК №119 з клопотанням щодо вирішення питання застосування до нього ст.81 КК України.
		У відповідності до характеристики від 24.02.2016 року , затвердженої начальником Бориспільської БВК №119 , ОСОБА_4 довів своє виправлення та заслуговує умовно-дострокового звільнення.
		В сумісному поданні на адресу суду, начальник Бориспільської ВК №119 та голова спостережної комісії , просять застосувати до ОСОБА_4 умовно-дострокове звільнення.
		Досліджуючи виписку з протоколу засідання комісії БВК №119 від 24.02.2016 року по вирішенню питання застосування УДЗ відносно ОСОБА_4 , суд зазначає, що свою згоду на звернення з цим клопотанням надали: перший заступник начальника установи ОСОБА_17 , заступник начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_18 , директор підприємства  заступник начальника установи з виробництва ОСОБА_19 , заступник начальника установи з інтендантського комунально - побутового забезпечення ОСОБА_20 , начальник відділу нагляду і безпеки ОСОБА_21 , начальник оперативного відділу ОСОБА_22 , начальник відділу по контролю за виконанням судових рішень ОСОБА_23 , психолог колонії ОСОБА_24 . Таким чином цей висновок є обґрунтованим, узгоджений та об;активний, підтверджений матеріалами справи.
		При розгляді клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_4 прокурор вважає, що матеріали справи не містять доказів, а містять тільки висновки, що особа стала на шлях виправлення, а також не встановлена дата, коли у особи з;явилась пільга про застосування УДЗ, при цьому не заперечуючи що на день розгляду клопотання ця пільга існує.
		Суд враховує, що питання поведінки засудженого вже було предметом судового розгляду, і в своїй Ухвалі від 09.07.2015 року Апеляційний суд м. Києва дав всебічну оцінку, поведінці засудженого ОСОБА_4 та його відношення до праці за період його знаходження у Бориспільській ВК № 119.
		Суд встановив факт, що наявні в матеріалах особової справи відомості дають підстави для висновку, що ОСОБА_4 став на шлях виправлення та обґрунтовано був переведений постановою начальника Бориспільської ВК № 119 до дільниці соціальної реабілітації з межах виправної установи, а висновки прокурора про протилежне не узгоджуються з вимогами закону та суперечать матеріалам особової справи засудженого, тому є безпідставними. 
		Аналіз особової справи засудженого ОСОБА_4 вказує на стабільну позитивну лінію поведінку засудженого за весь період відбування покарання., про що свідчать матеріали особової справи засудженого.
		По справі встановлено, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року ОСОБА_4 , визнано винним у вчиненні злочинів та засуджено за п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі, за ч.2 ст.28 та ч. І ст.263 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
		На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, Дніпровським районним судом м. Києва ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у вигляді 15 (п`ятнадцять) років позбавлення волі.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 р. вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 р., змінено:
		в частині засудження ОСОБА_4 за ч.І ст.263 КК України, виключивши посилання на ч.2 ст.28 КК України;
		з мотивувальної частини виключено рішення суду про визнання обставинами, що обтяжують покарання, - вчинення злочину з особливою жорстокістю, загально небезпечним способом, тяжкі наслідки, завдані злочином, та пом`якшено покарання за п.7 ч.2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі і на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею та ч. І ст.263 КК України, ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді 14 років позбавлення волі;
		в решті цей же вирок залишено без змін.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року та ухвалу колегії судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року змінено:
		Дії ОСОБА_4 перекваліфіковано з п.7 ч.2 ст.115 КК України на ч. І ст.296, ч.І ст.122 в редакції 2001 року), ч.2 ст.121 (в редакції 2001 року) КК України та призначено покарання:
		за ч. І ст.296 КК України - у виді обмеження волі на строк 4 роки, на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України від призначеного за цим законом покарання звільнено за закінченням строку давності,
		за ч. І ст.122 КК України (в редакції 2001 року) - у виді позбавлення волі на строк 3 роки,
		за ч. 2 ст.121 КК України ( в редакції 2001 року) - у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року ухвалено вважати ОСОБА_4 , засудженим за ч. 1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ч.І ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. 
		Строк покарання рахувати з 01.03.2010 року. 
		Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2016 року в строк відбування покарання зараховано перебування в установах попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі періоди з 01 березня 2010 року по 26.03.2012 року, та 18.12.2012 року та 26.02.2013 року, що становить загалом 2 роки 28 днів. За таких умов , кінець строку покарання ОСОБА_4 буде припадати на 03.02.2018 року ( загальний строк до відбування покарання 7 років 11 місяців 2 дні , 2/3 цього строку 5 років 3 місяці ).
		Відповідно до вимог ч. З ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання призначеного судом за умисний тяжкий злочин. Таким чином, право на УДЗ , виникло з 01.06.2015 року.
		Станом на день розгляду справи, засуджений ОСОБА_4 із призначених йому судом покарання 10 років позбавлення волі відбув більше 2/3 вказаного строку, тому має право на умовно-дострокове звільнення.
		Суд також бере до уваги наявність на день розгляду клопотання заохочень у вигляді 2-х подяк ( 12.05.2014 року та 27.01.2016р), стягнень не має.
		Сумлінна поведінка засудженого за весь час засудження , про що свідчать досліджені судом докази, підтверджена висновками установи про становлення особи на шлях виправлення.
		Ставлення його до праці за наявними в особовій справі доказами також доводить , що протягом всього періоду засуджений систематично звертався до керівництва установи за працевлаштуванням з огляду на свій стан здоров;я, неодноразово пропонував відкрити виробництво, за особистого сприяння організації таких виробництв. Після надання можливості працевлаштування , особа працювала постійно, що підтверджено довідкою про нарахування заробітної плати ( т.7 а.с.313) за періоди з 01 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року ( дільниця Майстерня СТО), за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року ( дільниця Майстерня СТО), за період з 01 листопада 2014 року по 30 червня 2015 року ( дільниця Металообробки), за період з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2016 року ( ДСР Майстерня «Виготовлення кухонних дощок»). За сумлінну працю має подяку.
		Сукупність досліджених судом доказів вказують, що ОСОБА_4  своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, враховуючи стабільну лінію поведінку засудженого за весь період відбування покарання.
		За таких умов клопотання підлягає задоволенню
		При цьому посилання прокурора на відсутність доказів, суд вважає безпідставними, оскільки
		судом в повному обсязі досліджена особова справа засудженого в 7 томах, викликані та опитані всі особи, присутність яких визначена ст.539 ч.4 КПК України. Вимоги закону про повне, об;єктивне, неупереджене ставлення при розгляді клопотання , судом виконано.
		Керуючись ст.81 КК України, ст.ст.537,539 КПК України, суд,
		 
		 УХВАЛИВ :
		 
		Клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування умовно-дострокового звільнення,- задовольнити.
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1  - звільнити умовно-достроково від відбування покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року , зміненого Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 р. та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року на невідбуту частину покарання 1 рік 11 місяців 08 днів.
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайсуд протягом 7 днів з дня оголошення.
		 
		  Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...