Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6740/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2016. Зареєстровано: 17.08.2016. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2016.
Дата набрання законної сили: 03.11.2016
Результат оскарження 03.11.2016 Дніпропетровський апеляційний господарський суд : залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Кіровоградської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 15 серпня 2016 рокуСправа № 910/6740/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні  справу №910/6740/16
		за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Трейдінг", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Диківка
		до Національного авіаційного університету України, від імені якого діє Відокремлений структурний підрозділ Національного авіаційного університету "Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету",  м. Кіровоград 
		про стягнення 560122,00 грн
		 
		за участю представників:
		від позивача - ОСОБА_1, довіреність   від 07.05.2016; 
		від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 06-03/47  від 19.01.2016.
		 
		 
		Приватне сільськогосподарське підприємство "Агро - Трейдінг" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Національного авіаційного університету України збитків в розмірі 560122,00 грн з покладенням судових витрат на відповідача.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про спільне вирощування врожаю №91/14 від 04.06.2014 в частині здійснення розрахунків за виконанні роботи  за рахунок прибутку з вирощеного врожаю у 2015 році, чим спричинено позивачу збитки в розмірі 560122,00 грн. 
		Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2016  позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/6740/16/16.
		Ухвалою вищезазначеного суду від 23.05.2016 справу № 910/6740/16 надіслано за підсудністю до господарського суду Кіровоградської області на підставі частини 2 статті 15 та статті 17 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарським судом м. Києва було встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок діяльності Відокремленого структурного підрозділу Національного авіаційного університету "Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету", який знаходиться за адресою: 25005, м. Кіровоград, вул. Добровольського, 1,  і наділений повноваженнями бути відповідачем у справі. 
		За результатами автоматизованого розподілу матеріалів справи № 910/6740/16,  справу передано на розгляд судді Шевчук О.Б.
		Ухвалою від 22.06.2016 господарський суд прийняв дану справу до свого провадження, справу призначив до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2016  о 15:30 год та зобов'язав сторони надати до суду в повному обсязі докази в обґрунтування своїх доводів. 
		В судових засіданнях 26.07.2016, 02.08.2016 оголошувалась перерва до 02.08.2016 та 09.08.2016 відповідно, в порядку визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.
		За клопотанням представника позивача ухвалою від 09.08.2016 розгляд справи відкладено до 15.08.2016 в порядку, встановленому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України та витребувано від відповідача  нові докази.
		Національний авіаційний університет України подав до суду відзив на позов зі змісту якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає та вважає поданий позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Свої доводи відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що сторонами  в договорі про спільне вирощування врожаю №91/14 від 04.06.2014  не передбачено покриття витрат та збитків сторін.
		У судовому засіданні 15.08.2016  представник позивача  позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача просить в його задоволенні відмовити.
		Крім того, представником позивача заявлено усне клопотання про  повторне витребування від відповідача документів, які підтверджують  використання земельної ділянки, що була предметом  договору про спільне вирощування врожаю, у 2015 році (звіти про використання земельної ділянки, в тому числі ті, які подавались до органів статистики).
		Представник  відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання з огляду на те, що документи, на витребуванні яких наполягає позивач. не стосуються предмету спору.
		З огляду на предмет спору, господарський суд не вбачає підстав для задоволення усного  клопотання позивача про витребування доказів, оскільки  останній не довів господарському суду того, яким чином витребувані докази вплинуть на вирішення спору у даній справі 
		Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
		 
		                                                    ВСТАНОВИВ:
		 
		04.06.2016  між Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Трейдінг" (надалі - ПСП "Агро-Трейдінг") та Кіровоградською льотною академією Національного авіаційного університету укладено договір про спільне вирощування врожаю № 91/14 (надалі  договір, а.с. 12-13), відповідно до пункту 1.1. якого сторони мають на меті спільне вирощування врожаю в сфері вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 516 га, яка належить Державній льотній академії України, правонаступником якої є НАУ в особі ВСП "Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету", на праві постійного користування, розташованих на території  Ульянівської та Червонокамянської сільських рад Олександрійського району Кіровоградської області. 
		Відповідно до пунктів 3.2.7, 3.2.8  даного договору ПСП "Агро - Трейдінг" зобов'язується забезпечити проведення  повного циклу вирощування с/г культур та провести збір врожаю відповідно.
		Пунктом 4.1. договору визначено, що вирощений врожай розподіляється між сторонами пропорційно витратам кожної із сторін на підставі  кошторису видатків. Підбиття підсумків спільної діяльності та розподілу прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого звіту, який складає  ПСП "Агро-Трейдінг" щорічно.
		Договір діє з 04.06.2014 по 31.12.2014 (пункт 7.1. договору).
		Крім того, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1  від 24.12.2014, якою сторони дійшли згоди  доручити ПСП "Агро - Трейдінг" реалізувати насіння соняшнику та кукурудзи яка належить ВСП  НАУ "Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету"  (соняшник у кількості 33,27 тонн та кукурудзи  10,82 тон) за ринковими цінами. Отримані кошти від реалізації насіння соняшнику та кукурудзи перерахувати на р/рахунок ВСП  НАУ "Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету" (а.с. 99).
		Договір та додаткова угода до нього підписана представниками сторін та скріплена печатками.
		За твердженням позивача на виконання умов договору останнім в період з 08.10.2014 по 20.11.2014  було виконано осінньо-польові сільськогосподарські роботи  на  площі 478 га загальну суму 560121,50 грн, яка включає в себе вартість  використаного дизельного пального  та вартість внесених міндобрив. 
		Позивач стверджує, що сторона відповідача, зібравши вирощений врожай  2015 року без участі позивача, самостійно розпорядилась прибутком  з врожаю в своїх інтересах, не розподіливши прибуток в порядку, передбаченому  пунктом 4.1. договору, чим заподіяла   збитки ПСП "Агро-Трейдінг" в загальній сумі 560122,00 грн.
		При вирішенні спору господарський суд виходить з наступних положень чинного законодавства.
		Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України  (надалі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Правилами частини 1 статті 202 ЦК встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України  (надалі - ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Укладений між сторонами договір  за своєю правовою природою   є договором  про спільну діяльність.
		Статтею 1130 ЦК передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
		Відповідно до частини 2  статті 1131 ЦК умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (стаття 1133 ЦК).
		Порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно (стаття 1137 ЦК).
		Відповідно до статті 1139 цього кодексу  прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.
		Зі змісту укладеного між сторонами  договору   вбачається, що його основною метою є об'єднання зусиль та певних внесків для досягнення певних господарських цілей, в результаті чого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що полягає розподілу відповідно до умов договору.
		Як вбачається зі змісту  пунктів 3.1., 3.2. договору відповідач  для досягнення спільної мети зобов'язався надати в користування сільськогосподарську техніку та обладнання а відповідач, зобов'язався, серед іншого, виконати роботи у відповідності до агротехнічних норм, забезпечити добривами, паливно-мастильними матеріалами, забезпечити проведення повного циклу вирощування сільськогосподарських культу, провести збір врожаю сільськогосподарський культур. 
		В ході вирішення спору у даній справі господарським судом встановлено,  що за результатами спільної діяльності  у 2014 році  було вирощено та зібрано урожай  соняшнику в кількості 304,93 тонн та  кукурудзи в кількості 99,17  тонн, який розподілено між учасниками  спільної діяльності, враховуючи витрати кожного  них: 1437462,26 грн або  89,09% - витрати та частка позивача та  176080,66 грн  або 10,91 % - витрати та частка відповідача. Викладене підтверджується матеріалами справи (а.с.140,141, 218,219) та поясненнями сторін.
		Згідно пояснень представника позивача  останнім отримано  вирощений в результаті спільної діяльності урожай  2014.
		Крім того,  частина належного відповідачу урожаю 2014 була реалізована позивачем  згідно Додаткової угоди  № 1  від 24.12.2014 до договору та виручені кошти в сумі 2452639,34  грн перераховані на поточний рахунок відповідача 24.12.2014 (а.с.205).
		Отже сторонами були виконані умови пункту 4.1. договору.
		Позивач стверджує, що  урожай 2014 року є результатом спільної діяльності  за договором 2013 року не знайшов свого підтвердження  в ході вирішення цього спору.
		Позивачем не доведено та не підтверджено  належними доказами того, що укладаючи договір про спільне вирощування врожаю № 91/14 від 04.06.2014 сторони мали на меті  вирощування урожаю 2015 року.
		Відповідно до статей  525, 526, частини 1 статті 530 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Згідно зі статтями 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до вимог статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
		Положеннями статті 614 ЦК передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
		У відповідності до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Положеннями частин 1 - 3 статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		В силу положень статті 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Згідно зі статтею 225 ГК  до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
		З огляду на вищевикладені положення чинного законодавства, вимога про відшкодування збитків, завданих порушенням особою прийнятих на себе договірних зобов'язань, має бути заснована на доведеності факту такого порушення, наявності відповідних збитків, розмір яких є підтвердженим у встановленому законом порядку, а також причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та завданими збитками. Разом із виною порушника, яка законодавчо презюмується  та може бути спростована, наведені обставини складають собою елементи складу цивільного правопорушення. У випадку доведеності наявності у діях особи всіх чотирьох елементів складу цивільного порушення, до порушника застосовується такий захід відповідальності як відшкодування збитків, в той час як відсутність будь-якого з елементів цивільного порушення у діях особи унеможливлює покладення на неї обов'язку здійснити відшкодування збитків. 
		Відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
		Частиною 2 статті 34 цього кодексу  передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Позовні вимоги зводяться до того, що відповідач  не оплатив   виконані  позивачем  в жовтні - листопаді осінньо-польові сільськогосподарські роботи за договором. Тоді, як договором не передбачено такого обов'язку відповідача.
		Сторонами в договорі  про спільне вирощування врожаю № 91/14 від 04.06.2014   та Додатковій угоді №1 до нього не передбачено порядку відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників.   
		Позивачем не доведено належними доказами ні  протиправної поведінки відповідача щодо невиконання зобов'язань за договором , ні  наявності відповідних збитків, ні причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та завданими збитками.
		З огляду на встановлені обставини справи господарський суд дійшов до висновку про те, що позов про стягнення збитків не обґрунтований належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає. 
		На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору  покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		 
		                                                           ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
		  
		 
		Повне рішення складено  16.08.2016. 
		 
		Суддя                        О.Б. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...