Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/918/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2016. Зареєстровано: 09.11.2016. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2016.
Дата набрання законної сили: 05.01.2017
Результат оскарження 05.01.2017 Апеляційний суд Івано-Франківської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		   Р І Ш Е Н Н Я
		    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И 
		  
		Справа №338/918/16-ц   
		     25 жовтня 2016 року  Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
		                 в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.
		 секретаря                Дякун М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та повернення коштів, -
		                    в с т а н о в и в :
		Позивач 26.08.2016 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним договору фінансового лізингу та повернення коштів.
		Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 22.06.2015 р. між ним та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 004571, згідно п.1.1 якого відповідач лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування позивача предмет лізингу, визначений у п.3.1 договору, а позивач лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору. Предметом договору згідно п.3.1 є міні трактор JINMA 3244. Відповідно до додатку № 1 до договору вартість предмета лізингу становить 150000 грн., авансовий платіж75000 грн., щомісячний платіж6250 грн., комісія за організацію (10%)15000 грн., комісія за передачу (3%) 4500 грн. 22.06.2016 р. він здійснив платіж на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 15000 грн., що підтверджується квитанцією № 5368 від 22.06.2016 року. 
		Вважає оспорюваний договір недійсним, оскільки його умови є несправедливими і не добросовісними та ставлять у дисбаланс договірні права і обовязки на шкоду йому як споживачеві, обмежуючи його права як споживача. Просив визнати оспорюваний договір фінансового лізингу з додатками недійсним та стягнути з відповідача на свою користь сплачену комісію за організацію договору в сумі 15000 грн. Також ставить вимогу про стягнення з відповідача 2000 гривень спричиненої моральної шкоди.
		В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. 
		Представник відповідача у судове засідання не зявився, у надісланому на адресу суду запереченні відповідач просив справу розглянути у відсутності свого представника. Позов не визнав. Зазначив, що твердження позивача про те, що умови договору є несправедливими і завдають йому шкоди, не відповідають дійсності та є необґрунтованими. Оспорюваний договір фінансового лізингу вчинений з дотриманням нормЦК України,Закону України «Про фінансовий лізинг», містить встановлені законом основні істотні умови, вчинений у передбаченій законом письмовій формі, тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Позивач погодився з усіма його умовами під час підписання договору і здійснив оплату комісії з організації та оформлення договору. Просив у позові відмовити.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
		Встановлено, що 22.06.2016 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 004571 з додатками, згідно п.1.1 якого відповідач лізингодавець зобовязується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування предмет лізингу, визначений у п.3.1 договору, а позивач лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
		У відповідності з вимогамист.806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов"язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
		Предметом договору згідно п.3.1 є міні трактор JINMA 3244. Відповідно до додатку № 1 до договору вартість предмета лізингу становить 150000 грн., авансовий платіж75000 грн., щомісячний платіж6250 грн., комісія за організацію (10%)15000 грн., комісія за передачу (3%)4500 грн.
		Згідно п.5.1 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, що становить не більше 50 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.
		Пунктом 8.2.1 договору визначено, що перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням цього договору (надалікомісія за організацію), яка визначена у додатку № 1 і становить 10% вартості предмета лізингу), б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як авансовий платіж, визначений у додатку № 1; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, розмір якої визначений у додатку № 1.
		Згідно п.8.2.3 договору лізингоодержувач зобовязаний сплачувати другий лізинговий платіж, що складається з періодичних лізингових платежів, періодичний лізинговий платіж складається з: відшкодування частини вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.
		22.06.2016 р. позивач здійснив платіж на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 15000 грн., що підтверджується наданим позивачем та долученим до матеріалів справи оригіналом квитанції.
		Відповідно до п.3.6 оспорюваного договору на лізингоодержувача покладено всю відповідальність за будь-яку шкоду фізичним, юридичним особам, будь-яким іншим установам внаслідок використання, зберігання, володіння або інших дій ТЗ. 
		Згідно вимог ч.1ст.808 ЦК Україниякщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) вказаного предмета.
		З огляду на те, що вибір продавця предмета лізингу за оспорюваним договором здійснює відповідач, так як у договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звернутися позивач у випадку порушення якості, комплектності, справності та інших умов з продажу товару, то п.3.6 договору суперечить положеннямст.808 ЦК України. 
		Розділом 12 оспорюваного договору встановлена відповідальність лізингоодержувача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, жоден з пунктів не передбачає такої відповідальності лізингодавця перед лізингоодержувачем. Вказані пункти розділу 12 встановлюють жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобовязання, а й за розірвання договору за його ініціативою.
		Суд вважає, що наведені положення оспорюваного договору є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності і добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогамист.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		При вирішенні даного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду України, що міститься у постанові від 16.12.2015 р. у справі № 6-2766цс15 (а.с.17-20), яка згідно з вимогою ч.1ст.360-7 ЦПК Українимає враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		Відповідно до ч.ч.1,2ст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостоюст.203 цього Кодексу.
		Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом частини пятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
		Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону).
		Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено у ч.2ст.18 цього Закону, згідно якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.
		Аналізуючи вказану нормуст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини третьоїстатті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
		За змістомстатті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
		Окрім того, згідно п.4 ч.1ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
		Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п.11-1 ч.1ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
		Відповідно до ч.1ст.227 ЦК Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ч.2ст.806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно дост.628 ЦК України.
		Згідно вимогст.799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
		Відповідно до ч.1ст.220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		З урахуванням викладеної правової позиції Верховного Суду України; враховуючи встановлену судом обставину, що передбачений оспорюваним договором обовязок позивача сплатити авансовий платіж в розмірі 75000 грн., комісію за організацію і оформлення договору в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісію за передачу трактора в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу містить ознаки фінансової послуги, повязаної із залученням фінансових активів від фізичних осіб, яка потребує відповідної ліцензії, та обставину щодо відсутності у відповідача такої ліцензії; виходячи з аналізу змісту оспорюваного договору, що дає підстави для висновку про те, що у договорі виключені або обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором і законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу належної якості, одночасно всупереч вимогам чинного законодавства значно розширені права лізингодавця,суд приходить до висновку про необґрунтованість викладених у запереченні тверджень відповідача, які не спростовують встановлених обставин.
		З огляду на викладене суд вважає, що є підстави для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнаня недійсним договору фінансового лізингу № 004571 від 22 червня 2016 року з додатками, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 та з відповідача слід стягнути на користь позивача 15000 грн. сплачених за договором коштів.
		Суд також вважає, що у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити. Аналіз норм закону "Про захист прав споживачів"дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Таких обставин судом не встановлено.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст.88,213-215 ЦПК України, суд,
		в и р і ш и в :
		Позов задовольнити частково. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004571 від 22 червня 2016 року з додатками, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1.
		Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», код ЄДРПОУ 38865527, на користь ОСОБА_1 15000 (п»ятнадцять тисяч) грн. сплачених за договором коштів.
		Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», код ЄДРПОУ 38865527, судовий збір у дохід державного бюджету у розмірі 551,20 грн.
		В задоволенні решти позову відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Богородчанський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.          
		 
		Головуючий                                                                        Битківський Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...