Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/600/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2018. Зареєстровано: 28.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2018.
Дата набрання законної сили: 02.04.2019
Результат оскарження 02.04.2019 Дніпровський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/201/1065/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№201/600/18
		провадження 2/201/1065/2018
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 листопада 2018 року Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		в складі: головуючого
		судді Антонюка О.А.
		з секретарем  Плевако О.О.
		за участі прокурора Надтока О.О.
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Сервісна компанія Кофорт, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Консоль ЛТД, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради і Соборний відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   ОСОБА_1 19 січня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ПП Сервісна компанія Кофорт, ТОВ фірма Консоль ЛТД і виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання договору недійсним, скасування рішення про оформлення права власності, визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилаються на те, що 22 листопада 2017 року власниками квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку за адресою: вул. Дмитра Донцова, 3 в м. Дніпро (колишня адреса: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ) було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2, 3", 24 грудня 2004 року позивач став власником квартири № 7 у зазначеному будинку де мешкає до цього часу. Восени 2017 року в процесі створення ОСББ "ОСОБА_2, 3" позивачу стало відомо, що допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Дмитра Донцова, 3 в м. Дніпро, а саме, нежитлові підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м. 24 січня 2018 року є не спільним майном співвласників багатоквартирного житловому будинку, а протиправно належать на праві приватної власності приватному підприємству «Сервісна компанія «Комфорт». Так, ТОВ фірмою "Консоль ЛТД" здійснювалося будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ, який було введено в експлуатацію згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2774 від 18 вересня 2013 року «Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з вбудовано-прибудинковим магазином непродовольчих товарів та офісом по вул. Дмитра Донського, 3». 29 липня 2003 року між ПП "Сервісна компанія "Комфорт" та ТОВ фірма "Консоль ЛТД" було укладено договір № 1672/301-33 за умовами якого цей відповідач /ТОВ/ в розрахунок за інвестовані відповідачем /ПП/ в будівництво житлового будинку по вул. Дмитра Донського (Жовтневий район) зобовязувався передати відповідачу /ТОВ/ відповідні приміщення в новозбудованому у житловому будинку. 20 травня 2004 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення № 1411«Про оформлення прав власності на квартири на нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3», за яким: «1. оформити право власності, з видачею свідоцтв, фізичним і юридичним особам на квартири та нежитлові приміщення, на підставі договорів про участь на паях у будівництві житлового будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3, згідно з додатком;..». Відповідно до додатку до зазначеного рішення на імя приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» мало бути здійснено оформлення права приватної власності на підсобні приміщення: № ХІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № 1-1, загальною площею 25.7 кв. м., № 1-12, загальною площею 6.3 кв. м. у відповідності до договору № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року. 24 квітня 2007 року на підставі свідоцтва про право власності САВ № 494270 від 20 квітня 2017 року виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, оформленого згідно наведеного рішення, було зареєстровано право приватної власті ПП «Сервісна компанія «Комфорт» на вказані нежитлові підсобні приміщення в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ. 
		Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку  це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
		Житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс. Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
		За приписами статті 19 Закону спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.
		Відповідно до пункту 2 статті 382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. У відповідності з офіційним тлумаченням, що дане в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп від 2 березня 2004 року у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні) передаються безоплатно у спільну власність співвласників багатоквартирного житлового будинку.
		За приписами статті 369 Цивільного кодексу України розпорядження майном, що перебуває у спільній власності здійснюється виключно за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном підлягає державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
		Керуючись вищенаведеними положеннями закону та статуту позивач вважає, що відповідачами порушено права співвласників багатоквартирного будинку. На їх потім звернення до відповідачів про зясування обставин вказаного та повернення майна спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає вказане протиправним і порушуючим його права, а тому і звернувся в суд з цим позовом. Просив суд визнати вказаний договір недійсним, скасувати рішення виконавчого комітету, визнати недійсним свідоцтво і скасувати державну реєстрацію, задовольнивши позов в повному обсязі.
		Представники відповідачів ПП Сервісна компанія Кофорт і виконавчого комітету Дніпровської міської ради та представник третьої особи КП ДМБТІ ДОР в судове засідання не зявилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили; вказаним, на думку суду, позовні вимоги не визнали, всі істотні умови договору, рішення і реєстрації вони виконали, порушень відносно позивача допущено не було. Ніяких інших зобовязань відносно позивача на себе не брали і не беруть, будь-якої шкоди позивачу не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і не можливим їх задоволення; фактично просили слухати справу за наявними матеріалами справи без їх участі. Суд вважає можливим слухання справи за відсутності представників вказаних відповідачів відповідно до ст. 223 ЦПК України.
		Представник відповідача ТОВ фірма Консоль ЛТД в судовому засідання позовні вимоги визнав, погодився з викладеними в позові обставинам і вважав за можливе задоволення позову в повному обсязі.
		Представник третьої особи Соборного відділу ДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, всі істотні умови договору, рішення і реєстрації були виконали відповідно до вимог закону, порушень відносно позивача допущено не було. Ніяких інших зобовязань відносно позивача на себе не брали і не беруть, будь-якої шкоди позивачу не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і не можливим їх задоволення
		   Вислухавши пояснення представника позивача і прокурора, представників відповідача і третьої особи, зясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.
		Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		   В судовому засіданні встановлено, що дійсно 22 листопада 2017 року власниками квартир та приміщень в багатоквартирному житловому будинку за адресою: вул. Дмитра Донцова, 3 в м. Дніпро (колишня адреса: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ) було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСОБА_2, 3", 24 грудня 2004 року позивач став власником квартири № 7 у зазначеному будинку де мешкає до цього часу. Восени 2017 року в процесі створення ОСББ "ОСОБА_2, 3" позивачу стало відомо, що допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Дмитра Донцова, 3 в м. Дніпро, а саме, нежитлові підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м. 24 січня 2018 року є не спільним майном співвласників багатоквартирного житловому будинку, а протиправно належать на праві приватної власності приватному підприємству «Сервісна компанія «Комфорт». Так, ТОВ фірмою "Консоль ЛТД" здійснювалося будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ, який було введено в експлуатацію згідно рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2774 від 18 вересня 2013 року «Про затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з вбудовано-прибудинковим магазином непродовольчих товарів та офісом по вул. Дмитра Донського, 3». 29 липня 2003 року між ПП "Сервісна компанія "Комфорт" та ТОВ фірма "Консоль ЛТД" було укладено договір № 1672/301-33 за умовами якого цей відповідач /ТОВ/ в розрахунок за інвестовані відповідачем /ПП/ в будівництво житлового будинку по вул. Дмитра Донського (Жовтневий район) зобовязувався передати відповідачу /ТОВ/ відповідні приміщення в новозбудованому у житловому будинку. 20 травня 2004 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення № 1411«Про оформлення прав власності на квартири на нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3», за яким: «1. оформити право власності, з видачею свідоцтв, фізичним і юридичним особам на квартири та нежитлові приміщення, на підставі договорів про участь на паях у будівництві житлового будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3, згідно з додатком;..». Відповідно до додатку до зазначеного рішення на імя приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» мало бути здійснено оформлення права приватної власності на підсобні приміщення: № ХІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № 1-1, загальною площею 25.7 кв. м., № 1-12, загальною площею 6.3 кв. м. у відповідності до договору № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року. 24 квітня 2007 року на підставі свідоцтва про право власності САВ № 494270 від 20 квітня 2017 року виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, оформленого згідно наведеного рішення, було зареєстровано право приватної власті ПП «Сервісна компанія «Комфорт» на вказані нежитлові підсобні приміщення в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ. Керуючись положеннями закону та статуту позивач вважає, що відповідачами порушено права співвласників багатоквартирного будинку. На їх потім звернення до відповідачів про зясування обставин вказаного та повернення майна спірне питання вирішене не було, була відмова. Позивач вважає вказане протиправним і порушуючим його права, в добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду. 
		Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
		Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
		Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності, зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Згідно із ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Отже, у випадку якщо майно вибуло у законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна не зважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
		Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку  це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
		Житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс. Загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо). Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
		За приписами статті 19 Закону спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі. Об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом.
		Відповідно до пункту 2 статті 382 ЦК України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. У відповідності з офіційним тлумаченням, що дане в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп від 2 березня 2004 року у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні) передаються безоплатно у спільну власність співвласників багатоквартирного житлового будинку.
		За приписами статті 369 Цивільного кодексу України розпорядження майном, що перебуває у спільній власності здійснюється виключно за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном підлягає державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
		Судом встановлено, що договір № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року між приватним підприємством "Сервісна компанія "Комфорт" та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" суперечить вимогам закону, оскільки за цим договором відбулося відчуження майна, яке не перебувало і не може перебувати у власності ні ТОВ фірма "Консоль ЛТД", ні ПП "Сервісна компанія "Комфорт". Згідно укладеного 29 липня 2003 року між ПП "Сервісна компанія "Комфорт" та ТОВ фірма "Консоль ЛТД" договір № 1672/301-33, за умовами якого цей відповідач в розрахунок за інвестовані іншим відповідачем в будівництво житлового будинку по вул. Дмитра Донського (Жовтневий район) зобовязувався передати ПП КС Комфорт в новозбудованому у житловому будинку підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв.м.. Проте, зазначені підсобні приміщення є неподільним майном - неподільною частиною житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку. Спірні приміщення становлять собою частину цілісного майнового комплексу багатоквартирного будинку і перебувають у спільній власності власників квартир, відповідно до статті 1, 4 та 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 382, 385 Цивільного кодексу України.
		Згідност. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Статтями317,321 ЦК Українивстановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до приписуст. 20 Господарського кодексу Україниправа та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
		Відповідно до ч. 2ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фондувласники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
		Згідно п. 1.1 рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і таке інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступ до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
		Відповідно дост. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкунеподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо). Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
		Статтею 19 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкувстановлено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.
		Відповідно дост. 382 ЦК України, власникам квартир та нежитлових приміщень на праві спільної сумісної власності належать приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання.
		Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюст. 203 Цивільного кодексу України.
		Згідно з ч. 2, 3ст. 203 ЦК Україниособа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
		Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
		Згідно з положеннями ч. 1ст. 216 ЦК Українинедійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших (п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
		Ні Позивач, ні будь-хто із інших співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Донцова, 3 ніколи не здійснювали і не могли здійснювати будь-яких правочинів, спрямованих на відчуження неподільного майна зазначеного багатоквартирного будинку  підсобних приміщень: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м., а також, не надавали згоди на таке відчуження чи делегували повноваження на таке відчуження третім особам.
		Відповідно дост. 41 Конституції Українитаст. 321 Цивільного кодексу Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
		За змістом п. 4Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Україниданий кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після 01 січня 2004 року - дати набрання чинності даним Кодексом. Щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності даним кодексом, положення цьогокодексузастосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності даним кодексом.
		Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Керуючись вищенаведеним, позивач і вважає, що договір № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року між ПП "Сервісна компанія "Комфорт" та ТОВ фірма "Консоль ЛТД" суперечить вимогам закону, а отже має бути визнаним недійсним. 
		Згідно зіст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду",ст.369ЦК України, згаданимРішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004, якщо особа є співвласником допоміжних приміщень житлового будинку і якщо продане приміщення є допоміжним, то згідно зістаттями 203,215 ЦКУкраїни (а це підстава позову) особа вправі заявляти вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним. 
		Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради та КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради не мали права здійснювати державну реєстрацію права приватної власності на неподільне майно багатоквартирного будинку на імя ПП "Сервісна компанія "Комфорт".
		20 травня 2004 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради «Про оформлення прав власності на квартири на нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3» було прийнято рішення № 1411, за яким: «1. оформити право власності, з видачею свідоцтв, фізичним і юридичним особам на квартири та нежитлові приміщення, на підставі договорів про участь на паях у будівництві житлового будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3, згідно з додатком; 2. Комунальному підприємству "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради оформити і зареєструвати свідоцтва на право власності згідно з п. 1 цього рішення…». Відповідно до додатку до зазначеного рішення на імя приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» мало бути здійснено оформлення права приватної власності на підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м. у відповідності до договору № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року.
		24 квітня 2007 року на підставі свідоцтва про право власності САВ № 494270 від 20 квітня 2017 року виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, оформленого згідно наведеного рішення, було зареєстровано право приватної власті ПП «Сервісна компанія «Комфорт» на нежитлові підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м. в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ. 
		Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державних фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до відповідного Державного реєстру.
		Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28 січня 2003 року, реєстрацію прав власності здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
		Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно  це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
		Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6, що регулює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.
		З аналізу вказаних норм вбачається, що видачу свідоцтва про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права. Свідоцтво ж про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.
		Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Згідно п. 1.1 рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і таке інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступ до нього. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкунеподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо). Неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
		За таких обставин суд дійшов до висновку, що у виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради були відсутні правові підстави для прийняття рішення про оформлення права власності, оформлення свідоцтва про право власності на нежитлові підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6,3 кв. м. в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донцова, 3 в м. Дніпро (колишня адреса: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ) на імя ПП "Сервісна компанія "Комфорт", а також реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно за цим відповідачем. 
		Отже, у проведенні державної реєстрації права власності на імя приватного підприємством "Сервісна компанія "Комфорт" на вкаані нежитлові підсобні приміщення в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донцова, 3 в м. Дніпро (колишня адреса: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ) КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради мало відмовити на підставі ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та п. п. 3.1, 3.5, 3.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
		Керуючись вищенаведеним суд вважає, що державна реєстрація права власності ПП "Сервісна компанія "Комфорт" на вказані нежитлові підсобні приміщення: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м. в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: вул. Дмитра Донцова, 3 в м. Дніпро (колишня адреса: вул. Дмитра Донського, 3 в м. Дніпропетровськ) вчинена виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради має бути скасована.
		Власниками неподільного майна житлового будинку за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Донцова, 3, зокрема, підсобних приміщень: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м. є власники квартир та нежитлових приміщень в цьому будинку. Спірні приміщення становлять собою частину цілісного майнового комплексу багатоквартирного будинку і перебувають у спільній власності власників квартир, відповідно до статті 1, 4 та 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статей 382, 385 Цивільного кодексу України. Відповідно дост. 15 Цивільного кодексу Україниособа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Відповідно дост. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цими нормами також встановлений перелік способів захисту. Цей перелік не євичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено право людини на доступ до правосуддя, а у статті 13 вказаної Конвенції -на ефективний спосіб захисту прав, а саме -особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Обраний спосіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці. Тобто, у кінцевому результаті він повинен забезпечити поновлення порушеного права.
		Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Керуючись вищенаведеним, суд вважає що власниками нежитлових підсобних приміщень: № ХІІ-10, загальною площею 12.2 кв. м., № ХІІ-14, загальною площею 10.4 кв. м., № І-І, загальною площею 25.7 кв. м., № І-12, загальною площею 6.3 кв. м. в житловому будинку літ. А-6-7-8, А-І.А-І.А-3 за адресою: за адресою: м. Дніпро, вул. Дмитра Донського, 3 є всі співвласники квартир та нежитлових приміщень в зазначеному багатоквартирному будинку.
		   Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 Цивільно-процесуального кодексу України. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
		Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
		Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
		Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідачі в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могли б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було. 
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
		Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
		Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
		Не може суд прийняти до уваги позицію відповідачів стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим обєктивно не підтверджується. 
		При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та визнати недійсним договір № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року, укладеного між ПП Сервісна компанія Комфорт та ТОВ фірма Консоль ЛТД, скасувати рішення № 1411 від 20 травня 2004 року виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Про оформлення прав власності на квартири та нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, А1-1, А11-1, А111-3 за адресою вул. Дмитра Донського, 3 в частині оформлення з видачею свідоцтв права власності ПП Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою вул. Дмитра Донцова, 3 в місті Дніпро (колишня назва вул. Дмитра Донського, 3 в місті Дніпропетровську), визнати недійсним свідоцтво САВ № 494270 від 20 квітня 2017 року видане виконавчим комітетом Дніпровської міської ради про право власності ПП Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою вул. Дмитра Донцова, 3 в місті Дніпро (колишня назва вул. Дмитра Донського, 3 в місті Дніпропетровську) та скасувати державну реєстрацію права власності приватного підприємства Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою вул. Дмитра Донцова, 3 в місті Дніпро (колишня назва вул. Дмитра Донського, 3 в місті Дніпропетровську).
		Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
		   На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 3, 5, 15, 16, 60, 22, 151, 203, 215, 236, 316, 317, 319, 321, 326, 330, 387, 388 ЦК України, ст. 1, 4, 19 закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року, Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 травня 2011 року у справі "Серявін та інші проти України", ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву задовольнити.
		Визнати недійсним договір № 1672/301-33 від 29 липня 2003 року, укладеного між приватним підприємством Сервісна компанія Комфорт та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Консоль ЛТД.
		Скасувати рішення № 1411 від 20 травня 2004 року виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради Про оформлення прав власності на квартири та нежитлові приміщення житлового будинку літ. А-6-7-8, А1-1, А11-1, А111-3 за адресою вул. Дмитра Донського, 3 в частині оформлення з видачею свідоцтв права власності приватного підприємства Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою вул. Дмитра Донцова, 3 в місті Дніпро (колишня назва вул. Дмитра Донського, 3 в місті Дніпропетровську).
		Визнати недійсним свідоцтво САВ № 494270 від 20 квітня 2017 року видане виконавчим комітетом Дніпровської міської ради про право власності приватного підприємства Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою вул. Дмитра Донцова, 3 в місті Дніпро (колишня назва вул. Дмитра Донського, 3 в місті Дніпропетровську).
		Скасувати державну реєстрацію права власності приватного підприємства Сервісна компанія Комфорт на нежитлові підсобні приміщення за адресою вул. Дмитра Донцова, 3 в місті Дніпро (колишня назва вул. Дмитра Донського, 3 в місті Дніпропетровську).
		 
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Повний текст рішення складено 23 листопада 2018 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...