Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 733/181/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 15.04.2020. Зареєстровано: 16.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2020.
Дата набрання законної сили: 14.09.2020
Результат оскарження 14.09.2020 Чернігівський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/733/190/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ічнянський районний суд Чернігівської області  
		Справа № 733/181/20
		  № 2/733/190/20
		Рішення
		Іменем України
		          "15" квітня 2020 р. Ічнянський районний суд Чернігівської області
		в складі:
		головуючого судді: Т.В. Карапиш
		при секретарі В.Ю. Донченко
		розглянувши  у  відкритому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу  за  позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державної казначейської служби України та Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області № 733/767/13-а від 04 квітня 2013 року, яка набрала законної сили 24 січня 2014 року, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської РДА нарахувати та виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік, як особі віднесеній до 2-ої категорії постраждалих на ЧАЕС відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, за виключенням вже виплачених сум. На підставі вищевказаної постанови 14 квітня 2014 року Ічнянським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС від 28 квітня 2014 року було відкрито виконавче провадження. Відповідно до інформації Державної казначейської служби України та розрахунку суми виплати постанова суду № 733/767/13-а від 04 квітня 2013 року виконана 21 грудня 2018 року та вона отримала кошти в розмірі 3207 гривень 00 копійок. Строк несвоєчасного виконання судового рішення становить 1798 днів. Казначейством була нарахована компенсація за прострочення виконання постанови суду в розмірі 240 гривень 39 копійок. У зв`язку із невиконанням вищевказаного рішення суду у строки, передбачені статтями 46,124 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і ст. 625 Цивільного Кодексу України  вона була позбавлена можливості отримати належну їй суму боргу, а відтак вважає, що має право на отримання компенсації і інфляційних втрат за порушення встановленого законом строку перерахування коштів, а тому просить стягнути із державного бюджету України на її користь суму у розмірі 5064 (п`ять тисяч шістдесят чотири) гривні 04 копійки, яка складається з 3 % річних - 240 (двісті сорок) гривень 39 копійок, та інфляційного збільшення суми матеріальної шкоди у розмірі 4823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) гривні 65 копійок.
		В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, але в позовній заяві вказала про розгляд справи без її участі.
		Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явилась, але надала суду відзив на позовну заяву в якому заперечувала проти позову та просила відмовити в його задоволені, вказавши, що Управління здійснило всі необхідні дії щодо виконання судових рішень та жодним чином не порушило прав та законних інтересів ОСОБА_1 , так як на користь останньої прийнято рішення про нарахування та виплату компенсації за порушення строків перерахування коштів згідно вищевказаної постанови суду в сумі 240,39 грн. Однак законодавство не встановлює строків виплати компенсації у зв`язку з порушенням термінів перерахування коштів за рішеннями суду, оскільки перерахування відповідних коштів може бути здійснено лише в порядку черговості надходження документів. Крім того, зазначає, що боржником (суб`єктом, який прострочив виконання грошового зобов`язання) по вказаних справах судом визначено Управління соціального захисту населення Ічнянської РДА. В силу закріпленого законодавством принципу обов`язковості судового рішення безумовний обов`язок щодо його виконання покладається в першу чергу на визначеного судом боржника.
		Представник Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в судове засідання не з`явився, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому просив справу розглянути у його відсутність та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з викладених в ньому підстав, вказавши, що позивачкою не зроблено жодного посилання на норму права, яка б покладала на державу Україна відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання боржником, в даному випадку - УСЗН Ічнянської РДА. 
		Суд, вивчивши матеріали справи та всі письмові докази, прийшов до наступного висновку.
		В судовому засіданні встановлено, що постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області № 733/767/13-а від 04 квітня 2013 року, яка набрала законної сили 24 січня 2014 року, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік, як особі віднесеній до 2-ої категорії постраждалих на ЧАЕС відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, за виключенням вже виплачених сум (а.с.7). 
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2014 року вищевказана постанова суду залишена без змін (а.с.11).
		14 квітня 2014 року Ічнянським районним судом Чернігівської області на підставі постанови суду від 04 квітня 2013 року видано виконавчий лист (а.с.8). 
		Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС від 28 квітня 2014 року було відкрито виконавче провадження ВП № 43127458 (а.с.10). 
		Тримісячний строк виконання даного виконавчого листа сплив 04.09.2013 року. 
		Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 березня 2016 року змінено спосіб і порядок виконання судового рішення за виконавчим листом № 733/767/13-а, № 2-а/733/37/13, та стягнуто з Управління соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1  нараховану, але не виплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2012 рік в розмірі 3207 (три тисячі двісті сім) гривень 00 копійок (а.с.29-30).
		Відповідно до інформації Державної казначейської служби України дана постанова суду від 13 листопада 2012 року виконана 26 квітня 2019 року та позивачці виплачено грошові кошти в розмірі 3207 гривень 00 копійок. 
		Постановою від 03 жовтня 2019 року вищевказане виконавче провадження ВП № 43127458 було закінчене, так як встановлено, що рішення суду фактично виконано за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (а.с.9). 
		Строк несвоєчасного виконання судового рішення становить 1798 днів. 
		Державною казначейською службою України була нарахована компенсація за прострочення виконання постанови суду від 04 квітня 2013 року в розмірі 240 гривень 39 копійок (а.с.13).
		Позивачка зверталася до Державної казначейської служби України із заявою провести нарахування і забезпечити виплату компенсації і інфляційних втрат за порушення строку виконання вищевказаного судового рішення (а.с.12).
		Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
		Нормами ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
		За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
		  Відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позивачкою наданий  розрахунок компенсації 3 % річних - 483 гривні 93 копійки та розрахунок  інфляційних витрат - 11729 гривень 90 копійок на загальну суму 12213 (дванадцять тисяч двісті тринадцять) гривень 83 копійок  за несвоєчасне виконання вищевказаних судових рішень (а.с.21-23), який відповідачами не спростований.
		     Ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) містить висновок про те, що невиконання судового рішення на користь заявника впродовж тривалого часу є порушенням його права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Гарантоване особі у статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод  право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).
		У пілотному рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року).
		У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).
		В пункті 19 справи «Бурмич та інші проти України» від 12 жовтня 2017 року, Європейський суд з прав людини вказує, що незважаючи на значний проміжок часу після винесення пілотного рішення у справі ОСОБА_3 Іванов від 15 жовтня 2009 року, Українському Уряду поки не вдалося здійснити необхідні загальні заходи, здатні вирішити корінні причини системної проблеми, визначеної Судом, і забезпечити ефективний засіб захисту усіх потерпілих на національному рівні.
		Відповідно до усталеної практики Суду термін потерпілий означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю. Існування порушення Конвенції можливе навіть за відсутності шкоди. Отже, рішення чи захід на користь заявника не є в принципі достатніми для позбавлення його статусу потерпілого, якщо державні органи не визнали порушення, прямо або по суті, та не надали за це порушення компенсації, справа Ромашов проти України, заява № 67534/01, рішення від 27.07. 2004 року, див. також справу « Коваль та інші проти України», п.125, рішення від 15.11.2012р.
		Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
		Європейський суд неодноразово висловлював позицію, що відсутність бюджетних коштів (їх розподіл) не може бути виправданням (підставою) для невиконання судових рішень (справи: «Войтенко проти України», «Кечко проти України», «Півень проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України» тощо).
		У засіданні 5-7 грудня 2017 року Комітет міністрів ради Європи прийняв рішення у справах групи Юрій Миколайович Іванов , груп Жовнер і Бурмич та інші проти України (заяви No.40450/04, 56848/00, 46852/13) в частині контролю за виконанням судових рішень. У пункті 4 підкреслював, що такий спеціальний механізм повинен передбачати, відповідно до вимог Конвенції, як це передбачено прецедентним правом Суду, адекватне та достатнє відшкодування всім претендентам, які мають дійсні скарги, включаючи виконання рішень національних судів, як і раніше застосовуються, виплати відсотки ставки та відшкодування моральної шкоди та витрат.
		В статті 8 Конституції України вказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
		Відповідно до ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
		Частиною 1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
		В статті 5 даного закону значиться, що у разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
		Відповідно до п. 2 вищевказаного Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
		Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
		У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
		Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8Конституції України принципу верховенства права.
		Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
		З огляду на Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Державна казначейська служба України є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.
		Захист цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
		Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
		Пленум Верховного Суду України у Постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказав, що приписи статті 625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодився з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
		За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Враховуючи вищенаведене, дослідивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 5064 (п`ять тисяч шістдесят чотири) гривні 04 копійки, яка складається з 3 % річних - 240 (двісті сорок) гривень 39 копійок, та інфляційного збільшення суми матеріальної шкоди у розмірі 4823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) гривні 65 копійок шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) з єдиного казначейського рахунку.
		 
		Керуючись ст.ст.11,22, 509,524,533-535-625,1173-1174 ЦК України,ст.ст. 4, 10, 12, 23, 77, 80, 81, 259, 265, 268, 273,  354, 355 ЦПК України, Конституцією України, ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»  суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України та Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних витрат задовольнити.
		 
		 
		 
		 
		 
		Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  суму у розмірі 5064 (п`ять тисяч шістдесят чотири) гривні 04 копійки, яка складається з 3 % річних - 240 (двісті сорок) гривень 39 копійок, та інфляційного збільшення суми матеріальної шкоди у розмірі 4823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) гривні 65 копійок шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) з єдиного казначейського рахунку.
		Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
		Відповідачі: Державна казначейська служба України, місце розташування: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 код ЄДРПОУ 37567646; Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області: місце розташування: 14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 43, код ЄДРПОУ 34924518.
		 
		Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя Т. В. Карапиш

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...