Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/194/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.04.2020. Зареєстровано: 19.04.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Результат оскарження 21.05.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/202/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/194/20 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2020 року м. Одеса
		 
		Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської обласної державної адміністрації (адреса: проспект Шевченко, 4, м. Одеса, 65032, ідентифікаційний код юридичної особи 00022585), Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича (адреса: проспект Шевченко, 4, м. Одеса, 65032) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання видати відповідний розпорядчий документ про призначення на посаду, зобов`язання укласти трудовий договір, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича, в якій позивач просить:
		- визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича, яка виявилась в непризначенні ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду;
		- зобов`язати Одеську обласну державну адміністрацію та Голову Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 видати відповідний розпорядчий акт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, та застосувати наслідки такого призначення до умов проходження державної служби;
		- зобов`язати Одеську обласну державну адміністрацію та Голову Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з 25 жовтня 2019 року;
		- стягнути з Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 заподіяну їхньою бездіяльністю матеріальну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1 ;
		- стягнути з Одеської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що з урахуванням факту успішно пройденої спеціальної перевірки, а також із зазначенням у листі ООДА наступного: «За діловими та особистими якостями, здобутим досвідом ОСОБА_1 здатний забезпечити належний рівень роботи на посаді директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації», позивач вважає, що повністю відповідає вимогам Положення про Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та вказує, що затягування процедури призначення на посаду з боку Одеської обласної державної адміністрації, Голови Одеської обласної державної адміністрації порушує право на державну службу, передбачене ст. 19 Закону України «Про державну службу». На думку позивача, з моменту завершення спеціальної перевірки та отримання ОДА погодження Міністерства охорони здоров`я України щодо призначення минуло більш ніж 2 місяці, тому позивач вважає, що відсутність відповідних розпорядчих актів про призначення на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації є протиправною бездіяльністю з боку посадових осіб суб`єкта призначення, а саме - Голови ООДА ОСОБА_2 .
		Ухвалою суду від 13.01.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2020 року.
		10.02.2020 року через канцелярію суду за вхід. № 5735/20 надійшов відзив (Одеської обласної державної адміністрації), який обґрунтовано тим, що прийняттю рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту мають передувати визначені частиною четвертою статті 31 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на 01.01.2019) заходи, а саме проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади». Приписами чинного законодавства не встановлено відповідних строків (термінів) вчинення дій. Відповідач зазначає, що за результатами конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби має право на повторне визначення переможця конкурсу серед запропонованих Комісією або конкурсною комісією кандидатів та його призначення на таку посаду, якщо вона стане вакантною протягом одного року з дня оприлюднення результатів конкурсу на Єдиному порталі вакансій державної служби, а також у разі, якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки. Однак, право позивача, бути призначеним за результатами конкурсу на посаду ним не реалізовано, в подальшому до цих правовідносин застосовуються положення чинного законодавства з питань державної служби, тобто після 25.09.2019. Відповідач вказує, що реалізація відкладеного права позивача на призначення на посаду директора Департаменту не відбулося з об`єктивних причин, оскільки станом на 25.09.2019 р. для призначення позивача на посаду директора Департаменту не було всіх передбачених законодавством необхідних документів, а саме: результатів спеціальної перевірки та погодження Міністерства охорони здоров`я України.
		17.02.2020 року через канцелярію суду за вхід. № 7086/20 надійшла відповідь на відзив, у яких позивачем підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
		02.03.2020 року через канцелярію суду за вхід. № 9333/20 надійшли письмові пояснення (Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича) згідно яких зазначено, що оскільки чинним законодавством не визначено який день є «днем проведення конкурсу», тому день оприлюднення результатів конкурсу, є 11.09.2018 року. На думку відповідача, позивач мав право на призначення на посаду директора Департаменту охорони здоров`я ООДА протягом одного року з 11.09.2018 до 11.09.2019 року. Отже, оскільки позивач не був призначений до 11.09.2019 року на посаду, він втратив відкладне право на зайняття посади директора Департаменту охорони здоров`я ООДА.
		Ухвалою суду від 10.03.2020 року вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження у справі на 19.03.2020 р.
		В судове засідання призначене на 19 березня 2020 сторони не з`явились. Повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи та відсутності сторін.
		Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні v разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неявку в судове засідання сторін, суд ухвалив продовжити розгляд заяви в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
		Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
		Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 07.08.2018 № 890/А- 2018 оголошено конкурс на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (далі - Департамент).
		Результати конкурсу оприлюднено 11.09.2018 р., переможцем конкурсу визначено ОСОБА_3 , другим за результатами конкурсу - ОСОБА_1 .
		Розпорядженням виконуючого обов`язки голови обласної державної адміністрації від 21.08.2019 р. № 98/к-2019 ОСОБА_3 звільнено з посади директора Департаменту.
		23.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлений про відкриття вакансії на посаду директора Департаменту (а.с. 13).
		ОСОБА_1 подано до Одеської обласної державної адміністрації заяву про призначення та документи передбачені приписами Закону України «Про очищення влади».
		08.10.2019 р. обласною державною адміністрацією направлено до Міністерства охорони здоров`я України документи щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду Директора (а.с. 16-17).
		Листом Міністерства охорони здоров`я України від 25.10.2019 р. № 11.3-14/43446/2-1930.10.2019 року відповідача повідомлено про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я ООДА за умови дотримання вимог законодавства (а.с. 18).
		12.11.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Одеської обласної державної адміністрації із заявою від 06.11.2019 року, до якої додавалась заява від 01.11.2019 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту (а.с. 19).
		Листом від 10.12.2019 р. № Т-25253-1.1-2538 відповідачем надано відповідь за результатами розгляду заяви, згідно якої вказано, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки. (а.с.14) 
		19.12.2019 р. позивач звернувся до обласної державної адміністрації із заявою від 16.12.2019 р., до якої додавалась заява від 06.12.2019 р. та копія листа НАДС від 11.12.2019 р. №9164/13/19 (а.с. 22-23).
		Одеською обласною державною адміністрацією листом від 08.01.2020 р. № Т-25640-1.1-44 надано позивачу відповідь за результатами розгляду цих заяв, відповідно до якої зазначено, що відповідно до розпорядження голови ООДА від 09.12.2019 р. №1462/А-2019 та керуючись ст.5 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» та ст.104 ЦК України головою обласної державної адміністрації прийнято рішення про припинення Департаменту охорони здоров`я Одеської ОДА та утворення Департаменту охорони здоров`я та розвитку спорту Одеської ОДА як самостійного структурного підрозділу облдержадміністрації із статусом юридичної особи публічного права. Розпорядженням в.о. голови облдержадміністрації від 21.12.2019 р. №1563/А-2019 «Про утворення комісій з припинення» утворена комісія з припинення Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно правові акти наведені в редакції, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (далі також - Закон).
		Положеннями статті 5 Закону визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби визначений у Главі 2 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
		Приписами ст. 29 (в редакції станом на 28.08.2018 р.) встановлено, що другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо посада стане вакантною, а також у разі, якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки.
		Інформація про те, що відповідна посада стала вакантною, повідомляється другому за результатами конкурсу кандидату протягом п`яти календарних днів.
		Порядок призначення на посаду державно служби встановлений Главою 3 Закону України «Про державну службу», зокрема визначено умови та порядок призначення на посади державної служби, які мають застосовуватись і щодо призначення відповідно до абзацу першого частини першої статті 29 Закону України «Про державну службу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		Частиною четвертою ст. 31 встановлено, що Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади". Вказана норма є імперативною.
		Загальні засади проведення спеціальної перевірки осіб, що претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, визначено ст. 56 - 58 Закону.
		Процедури проведення спеціальної перевірки деталізовані в Порядку № 171.
		Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону та п. 1 Порядку № 171 спеціальна перевірка проводиться лише щодо осіб, які претендують на зайняття певних посад.
		Зокрема, в місцевих державних адміністраціях та їх структурних підрозділах це посади:
		- голови обласної державної адміністрації, його першого заступника та заступників, голови районної державної адміністрації;
		- державних службовців, які обіймають посади категорії «Б».
		Відповідно до п. 3 Порядку № 171 організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади або його апарату. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник державного органу може визначити відповідальний структурний підрозділ. 
		Зокрема, Типовим положенням про службу управління персоналом державного органу, затвердженим наказом Нацдержслужби від 03.03.2016 р. № 47, на службу управління персоналом (або на особу, яка її представляє) покладена функція проведення спеціальної перевірки.
		Згідно п. 6 Порядку № 171, спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення за формою згідно з додатком 1, яка подається разом із заявою про призначення.
		У разі конкурсного добору згода подається протягом трьох днів з дати одержання кандидатом повідомлення про результати конкурсу.
		У разі ненадання згоди претендента на посаду спеціальна перевірка не проводиться і питання про призначення на відповідну посаду не розглядається.
		Згідно п. 7 Порядку № 171, спеціальна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надання згоди на її проведення.
		Згідно п. 8 Порядку № 171, для проведення спеціальної перевірки претендент на посаду подає до відповідного органу:
		1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;
		2) автобіографію;
		3) копію паспорта громадянина України;
		4) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;
		5) медичну довідку про стан здоров`я за формою, затвердженою МОЗ, щодо перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я;
		6) копію військово-облікового документа: для призовника - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаного - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного; для військовослужбовця - посвідчення особи військовослужбовця;
		7) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);
		8) заяву, передбачену частиною першою статті 6 Закону України Про очищення влади.
		Претендент на посаду в новоутвореному державному органі до моменту утворення у такому органі структурного підрозділу, відповідального за проведення спеціальної перевірки, для проведення перевірки подає документи, зазначені у підпунктах 1-8 цього пункту, до Нацдержслужби.
		Претендент на посаду подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України Про запобігання корупції, до Національного агентства.
		Згідно п. 6 Порядку № 171, перевірка відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки проводиться:
		1) ДСА - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності;
		2) МВС - щодо наявності судимості, її зняття, погашення;
		3) Мін`юстом і НКЦПФР - щодо наявності в особи корпоративних прав;
		4) Мін`юстом - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади, відомостей про претендента на посаду;
		5) Національним агентством - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, відомостей про претендента на посаду, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;
		6) МОЗ, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації - щодо відомостей про стан здоров`я претендента на посаду (в частині перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я);
		7) МОН, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад, керівником навчального закладу - щодо освіти, наявності у претендента на посаду наукового ступеня, вченого звання;
		8) СБУ - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов`язку (в частині персонально-якісного обліку військовозобов`язаних СБУ);
		9) Міноборони - щодо відношення особи до виконання військового обов`язку (стосовно військовослужбовців Збройних Сил), військовими комісаріатами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя - щодо відношення особи до виконання військового обов`язку (крім випадків персонально-якісного обліку військовозобов`язаних СБУ, Служби зовнішньої розвідки);
		10) Служба зовнішньої розвідки - щодо відношення особи до виконання військового обов`язку (у разі перебування військовозобов`язаного на персонально-якісному обліку в Службі зовнішньої розвідки).
		З метою проведення перевірки відомостей про особу або достовірності поданих документів до проведення спеціальної перевірки можуть залучатися інші центральні органи виконавчої влади або спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.
		Згідно з п. 10 Порядку № 171 не пізніше наступного дня після одержання письмової згоди претендента на посаду на проведення спеціальної перевірки державний орган надсилає до відповідних державних органів або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо претендента на посаду за формою, затвердженою додатком 2 до Порядку № 171. 
		Щодо визнання протиправною бездіяльність Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 , яка виявилась в непризначенні ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду.
		Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи Постанова ВС у справі № 342/158/17 від 17.04.2019 року).
		Судом встановлено, що Розпорядженням виконуючого обов`язки голови обласної державної адміністрації від 21.08.2019 р. № 98/к-2019 ОСОБА_3 звільнено з посади директора Департаменту.
		Приписами ст. 29 Закону України «Про державну службу» встановлено, що другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу.
		Управлінням персоналу ООДА 23.08.2019 р. направлено повідомлення ОСОБА_1 про відкриття вакансії на посаду директора Департаменту.
		Позивачем 04.09.2019 р. подано заяву про призначення на посаду, як такого, що пройшов конкурсний відбір та визнаний другим за результатами конкурсу. 
		Приписами ч. 3 ст. 31 Закону № 889 - ?ІІІ встановлено, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
		Суб`єктом визначеним Законом у спірних правовідносинах, проведені заходи спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».
		Також, спеціальні вимоги щодо призначення на посади керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій встановлено Законом України «Про місцеві державні адміністрації».
		Відповідно до частини другої статті 11 зазначеного Закону керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		Міністерство охорони здоров`я України є органом вищого рівня (у сфері охорони здоров`я), який обов`язково надає погодження щодо призначення на посаду директора Департаменту.
		30.10.2019 року Міністерство охорони здоров`я України повідомило про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я ООДА за умови дотримання вимог законодавства.
		З огляду на встановлене суд дійшов висновку, що підставою для прийняття рішення про призначення на посаду державної служби є зокрема, отримання результатів спеціальної перевірки.
		При цьому, встановлений приписами ст. 29 Закону №889 - ?ІІІ строк призначення на посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу сплинув 12.09.2019 року. З огляду, на те, що результати конкурсу оприлюднено 11.09.2018 року.
		Отже, відповідачами фактично виконано визначені процедурою дії, а отже, підстави для визнання протиправною бездіяльності відсутні.
		Питання дотримання процедури при прийняті рішення суб`єктом владних повноважень знаходить свої відображення у судових рішеннях Верховного суду.
		Крім іншого, суд зазначає, що розпорядженням голови ООДА від 09.12.2019 р. №1462/А-2019 прийнято рішення про припинення роботи Департаменту охорони здоров`я Одеської ОДА та утворення Департаменту охорони здоров`я та розвитку спорту Одеської ОДА як самостійного структурного підрозділу облдержадміністрації із статусом юридичної особи публічного права. Вказане розпорядження є чинним та не скасовано. 
		За визначенням одного з відомих професорів Оксфордського університету Д. Галлігана з теми fair procedure, поняття «процедури»  це кроки, які вживаються, або способи, які застосовуються для прийняття рішення та запроваджують дії або вирішують справу певним чином в юридичному або адміністративному контексті. А поняття «процес»  це зручний загальний термін, який включає сукупність процедур стосовно рішення чи дії (D.J.Galligan. Due Process and Fair Procedures. A Study of Administrative Procedures.  Oxford University Press Inc., New York.  Reprinted. 2004. р.8).
		Принципи правової процедури вже стали універсальними через рішення Європейського суду з прав людини і поширюються як на процесуальне судочинство, так і на правові процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень під час прийняття відповідних актів стосовно прав, свобод та законних інтересів людини.
		Втім, вказана доктрина правової процедури по суті була використана в практиці Конституційного Суду України. У рішеннях від 28 лютого 2018 року про визнання неконституційним закону про мову та від 26 квітня 2018 року про визнання неконституційним закону про референдум Конституційний Суд України, вказавши на прямий зв`язок дотримання «належної процедури» та гарантій прав і законних інтересів людини і громадянина, фактично надав процедурним принципам владного обов`язкового значення. Тобто, якщо було порушено належну правову процедуру в парламенті чи в іншому органі публічної влади  немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного акта, оскільки він є нікчемним.
		Саме поняття «право» (англ. law) охоплює не лише конституції, міжнародне право, статутне право та підзаконні акти, а й також  де доречно  суддєстворене право (judge-made law), як-то норми загального права (всі вони  зобов`язальної природи). Як зазначено в пункті 46 коментаря до документа Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія) «Мірило правовладдя» (ухвалений Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні 11-12 березня 2016 року), будь-який припис права має бути приступним і передбачуваними. (2017 року)
		Викладене дозволяє вжити поняття «правова процедура», що цілком охоплюється розумінням rule of law  принципом верховенства права (або мірилом правовладдя). Про це йдеться в зазначеному коментарі до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя».
		Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень і, як наслідок  дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 згаданого коментаря).
		Таким чином, дотримання процесових, у тому числі, процедурних норм, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.
		Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
		У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, щоб особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		Таким чином, повноваження на здійснення дискреції для органу, по суті, дуже часто перетворюється на свавілля, потребує унормованого визначення правової процедури ним самим.
		У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
		Верховний Суд у цій постанові також вказав, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень.
		З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачами «правової процедури», зокрема, щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.
		Відповідно до ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Отже, вимога про зобов`язання Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 видати відповідний розпорядчий акт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, та застосувати наслідки такого призначення до умов проходження державної служби; зобов`язання ООДА та Голови ООДА ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з 25 жовтня 2019 року; стягнення заподіяної бездіяльністю матеріальної шкоди; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від першої вимог, в задоволенні якої відмовлено.
		Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 12, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання видати відповідний розпорядчий документ про призначення на посаду, зобов`язання укласти трудовий договір, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу  відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		 
		Головуючий суддяЛ.М. Токмілова
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...