Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/8276/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2024.
Дата набрання законної сили: 06.03.2024
Номер судового провадження: 61-207ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 березня 2024 року  
		м. Київ
		 
		справа № 201/8276/23
		провадження № 61-207св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		заявниця - ОСОБА_1 , 
		заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 липня 2023 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст вимог заяви 
		 
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2 .
		 
		Заява мотивована тим, що з 2010 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_2 , а з 03 серпня 2020 року - вона та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі. 
		 
		Протягом останніх трьох місяців відносини у сім`ї погіршилися, ОСОБА_2 почав застосовувати до заявниці психологічне насильство, яке виражалося у систематичних образах і приниженнях. 
		 
		Крім того, 16 липня 2023 року ОСОБА_2 вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного характеру, у зв`язку з чим вона звернулася до органів поліції та отримала висновок судово-медичного експерта про тілесні ушкодження. 
		 
		18 липня 2023 року заявниця виявила, що її чоловік змінив замок у вхідних дверях в належній їй на праві власності квартирі, у зв`язку з чим вона викликала слідчу оперативну групу для документування факту незаконного проникнення до житла та заміну замків у вхідних дверях квартири. 
		 
		У зв`язку з агресивною поведінкою чоловіка заявниця побоюється за своє життя.
		 
		ОСОБА_1 просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити строк дії обмежувального припису шість місяців.  
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 (кривдника) на строк 6 (шість) місяців, яким визначено тимчасові обмеження його прав, а саме:
		 
		заборонено ОСОБА_2 протягом 6 (шести) місяців з дня ухвалення рішення суду перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою:  АДРЕСА_1 . 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що до вирішення між сторонами спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя наявні високі ризики виникнення конфліктів у родині, домашнього та економічного насильства щодо заявниці, а тому вимоги заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису є обґрунтованими.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 липня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		 
		перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши на основі дослідження всіх наявних у справі доказів у їх сукупності та співставленні, їх належної оцінки, правильного визначення характеру спірних правовідносин і норм права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, дійшов правильного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, вказавши, що існують високі ризики виникнення конфліктів у родині, домашнього та економічного насильства щодо заявниці, а тому вимоги заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису є обґрунтованими;
		 
		доводи апеляційної скарги про те, що виданий терміновий заборонний припис стосовно кривдника, який судом першої інстанції прийнятий як належний, допустимий та достатній доказ, оскаржується ОСОБА_2 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді як незаконний і безпідставний (справа № 160/18007/23), апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_2 до старшого сержанта поліції сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Перепелкіна С. М., Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису за заявою ОСОБА_2 залишено без розгляду. 
		 
		Аргументи учасників 
		 
		У січні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що, задовольнивши заяву, суди попередніх інстанцій не врахували, що заявниця надала суперечливі пояснення у заяві про видачу обмежувального припису та при проведенні дослідження (обстеження) у судово-медичного експерта щодо вчинення ОСОБА_2 фізичного і психологічного насильства. Висновок судово-медичного експерта від 20 липня 2023 року, на який суди послалися при задоволенні заяви, складений виключно зі слів заявниці. Такий висновок не містить даних про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і те, що висновок підготовлено для подання до суду, що суперечить правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 307/2175/15-ц. Відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, отримані адвокатом Мороза О. М. з матеріалів справи про видачу термінового заборонного припису стосовно кривдника, також містять суперечливу інформацію щодо подій 16 липня 2023 року, і свідчать про те, що заявниця умисно безпідставно звинувачує ОСОБА_2 у насильстві. Крім того, звернення заявника до органів поліції не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21). Заявниця не довела належними і допустимими доказами факту вчинення ОСОБА_2 фізичного, психологічного насильства, створення конфліктних ситуацій з його сторони, оскільки саме вона провокувала конфлікти, на які він не відреагував. Фактично заявниця вирішила виселити його з їхньої спільної квартири та викрала 15 000,00 доларів із сейфу, які є їхньою спільною сумісною власністю. На переконання ОСОБА_2 , при розгляді цієї справи необхідно врахувати висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, про те, що «під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Між сторонами існує спір щодо розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, що регулюється, зокрема, нормами СК України та ЦК України. Зазначений спір не може бути вирішений шляхом застосування вказаних заявником заходів обмежувального припису», а також висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від: 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21, про те, що, «вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві». Квартира  АДРЕСА_2 є єдиним місцем проживання ОСОБА_2 . Апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , який мав намір бути особисто присутнім у судовому засіданні. На судове засідання, призначене на 29 листопада 2023 року, в мобільному застосунку «Дія» з незрозумілих підстав відбулася зміна часу з 11:40 год на 13:40 год, тому ОСОБА_2 запізнився в судове засідання. Адвокат Мороза О. М. просила апеляційний суд надати 15 хв., щоб дочекатися ОСОБА_2 , однак суд розглянув справу за його відсутності.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року залишено без руху, визначено строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, касаційну скаргу ОСОБА_2 в частині посилання на постанову Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 172/313/21 повернуто скаржнику.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (п. 65-68), від 25 жовтня 2022 року у справі № 307/2175/15-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 363/3496/18, від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 509/2131/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 753/17743/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 570/2528/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21, від 09 червня 2022 року у справі № 216/4309/21, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, від 04 липня 2019 року у справі № 638/17813/18, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		Фактичні обставини 
		Суди встановили, що з 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а. с. 14).
		ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10 травня 2023 року (а. с. 15-16).
		ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , земельні ділянки та житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 18-21).
		16 липня 2023 року відносно ОСОБА_2 складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника, в якому зазначено, що 16 липня 2023 року близько 19:00 год ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у АДРЕСА_1 (а. с. 17).
		Терміновим заборонним приписом стосовно кривдника зобов`язано ОСОБА_2 залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Припис винесено строком на 1 добу з 23 год 40 хв 16 липня 2023 року до 23 год 40 хв 17 липня 2023 року.
		18 липня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про вчинення кримінального правопорушення або такого, що готується, в якій зазначила, що просить прийняти відповідні заходи до свого чоловіка ОСОБА_2 , який 10 липня 2023 року близько 15:00 год здійснив викрадення правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 , а також реєстраційні та правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_5 , закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_1 та інші документи (а. с. 36).
		На підтвердження прийняття заяви 19 липня 2023 року видано талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію (а. с. 37).
		Висновком спеціаліста судово-медичного експерта КП «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР Зубова О. Л. від 20 липня 2023 року № 2196 щодо обстеження ОСОБА_1 встановлено, що у неї виявлені тілесні ушкодження: синці обох нижніх кінцівок, садна правого плеча, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), у термін, на який вказує обстежена, тобто 16 липня 2023 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
		У висновку також зазначено в розділі «Обставини справи» зі слів ОСОБА_1 , що 16 липня 2023 року приблизно о 23:00 год чоловік бив її руками по голові, обличчю, тілу, верхнім та нижнім кінцівкам, своєю ногою з силою наступив на ліву ногу, штовхав та тягав по кімнаті. Скарги: на біль в місцях забоїв, головний біль, погіршення психічного стану (а. с. 50-51).
		До матеріалів справи долучені копія адміністративного позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника (а. с. 60-67).
		З заяви до Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області слідує, що 16 липня 2023 року ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив вжити заходів до своєї дружини ОСОБА_1 , яка, вживаючи алкогольні напої, перебуваючи в неадекватному стані, погрожує йому вбивством (а. с. 70).
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16 липня 
		2023 року, складеного відносно ОСОБА_2 , того ж дня, 16 липня 2023 року близько 19:00 год за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 , а саме виражався в її бік нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, а також вдарив її два рази, чим вчинив правопорушення, відповідальність, за яке передбачена частиною першою статті 173-2 КУпАП (а. с. 71).
		ОСОБА_2 надав характеристики з місця роботи та проживання, його послужний список, почесну грамоту (а. с. 95-100).
		Позиція Верховного Суду
		 
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		 
		Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		 
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		 
		Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		 
		Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 
		1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		 
		Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		 
		Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
		 
		Відповідно до частини десятої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
		 
		У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		 
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
		 
		Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		 
		Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що «обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22) вказано, що «обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: - втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; - втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи».
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		У справі, що переглядається:
		 
		підставою звернення до суду з заявою про видачу обмежувального припису заявниця вказала те, що її чоловік ОСОБА_2 систематично чинить відносно неї психологічне та фізичне насильство;
		 
		суди встановили, що 16 липня 2023 року відносно ОСОБА_2 складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника, в якому зазначено, що 16 липня 2023 року близько 19:00 год ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо своєї дружини ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Цим терміновим заборонним приписом стосовно кривдника, виданим на 1 добу з 23:40 год 16 липня 2023 року до 23:40 год 17 липня 2023 року, зобов`язано ОСОБА_2 залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено входити та перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою;
		 
		висновком спеціаліста судово-медичного експерта КП «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР Зубова О. Л. від 20 липня 2023 року № 2196 щодо обстеження ОСОБА_1 встановлено, що у неї виявлені тілесні ушкодження: синці обох нижніх кінцівок, садна правого плеча, що спричинені від дії тупого (тупих) твердого предмету (предметів), в термін, на який вказує обстежена, тобто 16 липня 2023 року. У висновку зазначено, що виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки;
		 
		задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки наведені заявницею обставини містять ознаки застосування щодо неї заінтересованою особою психологічного та фізичного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		 
		Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису у вигляді тимчасового обмеження його права перебувати у місці проживання з постраждалою ОСОБА_1 за місцем її проживання. 
		 
		Колегія суддів вважає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що у порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій прийняли висновок судово-медичного експерта КП «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР Зубова О. Л. від 20 липня 2023 року (а. с. 5-51), у якому відсутня вказівка про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і те, що висновок підготовлено для подання до суду, оскільки цей висновок є висновком спеціаліста, на якого не покладається обов`язок вказувати про його обізнаність щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок.
		 
		Аргументи в касаційній скарзі про те, що суди неналежно оцінили наявні у справі докази, які, на переконання ОСОБА_2 , містять суперечливу інформацію щодо події, яка мала місце 16 липня 2023 року, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
		 
		Щодо тверджень у касаційній скарзі про те, що внаслідок ухвалення рішення судами про видачу обмежувального припису шляхом заборони  ОСОБА_2 протягом 6 (шести) місяців з дня ухвалення рішення суду перебувати у місці проживання ОСОБА_1 за адресою:  АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не матиме доступу до квартири, яку вважає об`єктом права спільної сумісної власності, то колегія суддів зауважує, що у цьому конкретному випадку тимчасове обмеження права доступу ОСОБА_2 до житла, яке він вважає своїм, встановлене судами з метою забезпечення безпеки постраждалої особи, що є легітимним і пропорційним заходом втручання у права та свободи особи.
		 
		Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 , який вважав, що судове засідання відбудеться о 13:40 год 29 листопада 2023 року, а не об 11:40 год 29 листопада 2023 року. 22 листопада 2023 року апеляційний суд відклав розгляд справи на 29 листопада 2023 року об 11:40 год, про що представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 була повідомлена того ж дня, 22 листопада 2023 року, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 226). Розгляд справи апеляційним судом розпочався об 11:43 год 29 листопада 2023 року, у судовому засіданні була присутня представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (а. с. 235). Таким чином, право ОСОБА_2 на участь у судовому засіданні була забезпечена.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                   М. М. Русинчук
		 
		Д. А. Гудима
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...