Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 447/2402/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.03.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.03.2024.
Дата набрання законної сили: 13.03.2024
Номер судового провадження: 61-16641ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 березня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 447/2402/23
		провадження № 61-16641св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,  
		 
		учасники справи:   
		заявник - ОСОБА_1 , 
		заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від   10 серпня 2023 року у складі судді Головатого А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст заяви
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив винести обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців, яким заборонити перебувати в місці його (заявника) проживання в будинку АДРЕСА_1 ; вести з ним листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб; наближатися на відстань менше 100 м до місця його проживання.
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що проживає з дружиною в будинку АДРЕСА_1 . Будинок є також місцем проживання його сестри ОСОБА_3 із дитиною, до яких навідується батько дитини ОСОБА_2 , який, у свою чергу, проживає у смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області. 
		Зазначав, що в результаті конфлікту між ним і ОСОБА_2 останній завдав йому тяжких тілесних ушкоджень, у зв`язку з чим він переніс хірургічну операцію, тривалий час відновлювався та приховував своє обличчя. Внаслідок указаних дій ОСОБА_2 він змушений був звернутися із заявою до поліції. 
		Проте й після побиття продовжуються погрози з боку ОСОБА_2 .
		Посилаючись на те, що він є жертвою домашнього насильства, просив заяву задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. 
		Видано обмежувальний припис, яким вжито заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 строком на 3 місяці та заборонено: перебувати в місці проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 ; вести листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв`язку особисто та через третіх осіб з постраждалою особою                        ОСОБА_1 ; наближатися на відстань менше 100 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 .
		Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю обґрунтованих                               і доведених підстав для застосування щодо ОСОБА_2 обмежувального припису.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування. Суд зазначив, що наявні обґрунтовані ризики вчинення                 ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявника.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		18 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від                                  16 листопада 2022 року в справі № 214/4179/21, від 25 вересня 2023 року в справі № 760/34690/21, від 13 липня 2022 року в справі № 522/22472/21, від 07 листопада 2023 року в справі № 676/265/23, від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19, від 29 серпня 2019 року в справі № 640/23804/18,                      від 02 вересня 2020 року в справі № 635/4854/19-ц, від 30 травня 2019 року в справі № 159/5880/18, постанові Великої Палати Верховного Суду                                від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.
		Зазначав, що заявник при зверненні із вказаною заявою не надав жодного доказу, який би свідчив про факт вчинення ним ( ОСОБА_2 ) відносно нього домашнього насильства, а також наявності будь - яких ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. 
		Сам факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення та факт внесення відомостей про кримінальне провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності інших доказів вчинення домашнього насильства свідчить лише про наявність конфлікту між ними, але не є безумовною підставою для застосування судом до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Окрім того, він ( ОСОБА_2 ), його колишня дружина ОСОБА_3 та їх дитина ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , а також у зв`язку з тим, що дитина відвідує дошкільний заклад у м. Миколаєві Львівської області, то вони періодично бувають в будинку, що розташований на АДРЕСА_1 .
		Доводи інших учасників справи
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
		Витребувано з з Миколаївського районного суду Львівської області цивільну справу № 447/2402/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису.
		Ухвалою Верховного Суду від 29 лютого 2024 року справу                                      № 447/2402/23 призначено до судового розгляду.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Суди встановили, що ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_3 , яка, у свою чергу, є сестрою ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані у будинку АДРЕСА_1 .
		20 липня 2023 року ОСОБА_1 поступив у травматологічне відділення КНП «Стрийська центральна районна лікарня» з діагнозом: поєднана травма. 
		Згідно протоколу СКТ-обстеження від 20 липня 2023 року КТ-картина ОСОБА_1 відповідає перелому кісток спинки носа зі зміщенням, вдавленому перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи з переходом на нижню стінку лівої орбіти. 22 липня 2023 року він виписаний із травматологічного відділення для оперативного лікування в отоларинголога, продовжує хворіти. Тимчасово непрацездатний.
		Також установлено, що 20 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12023142250000117 за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.
		Звертаючись до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заявник посилалася на наявність між ним та заінтересованою особою конфлікту, який стався у липні 2023 року,  в результаті якого він отримав тілесні ушкодження, та на наявність погроз зі сторони ОСОБА_2 на його адресу.
		Межі та підстави касаційного перегляду 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Підставами касаційного оскарження у цій справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі                                 № 214/4179/21, від 25 вересня 2023 року в справі № 760/34690/21, від                        13 липня 2022 року в справі № 522/22472/21, від 07 листопада 2023 року в справі № 676/265/23, від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19, від                 29 серпня 2019 року в справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року в справі № 635/4854/19-ц, від 30 травня 2019 року в справі № 159/5880/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Позиція Верховного Суду 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Закон України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон № 2229-VIII) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
		Згідно з пунктами 3, 4, 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи                   у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа,                 а також погрози вчинення таких діянь.
		Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;
		Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. 
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		Згідно частини третьої статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 
		частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).
		Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України визначено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		У постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), від 11 лютого 2021 року у справі № 335/5477/20 (провадження № 61-14846св20) зроблено висновок, що, враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		Відповідно до частини другої та третьої статті 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:                      1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;                        6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
		Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , оскільки наведені заявником обставини містять ознаки застосування відносно нього заінтересованою особою домашнього насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		При цьому, суди не звернули увагу на те, що на відносини, які виникли у заявника та заінтересованої особи ОСОБА_2 , не поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, оскільки останній не входить у перелік осіб, визначених у частині 2  статті 3 Закону № 2229-VIII.
		Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ОСОБА_2 , як чоловік сестри заявника, не проживає спільно з ОСОБА_1 , не пов`язаний із ним спільним побутом та не має взаємних прав і обов`язків, тому конфлікт, який стався у липні 2023 року між учасниками справи, не може розглядатися як домашнє насильство в розумінні Закону № 2229-VIII та, відповідно, в даному випадку щодо ОСОБА_2 не може бути видано обмежувальний припис, передбачений статтею 26 Закону № 2229-VIII.
		Окрім того, у заяві про видачу обмежувального припису, заявник вказував, що ОСОБА_2 фактично проживає у смт. Івано-Франкове Яворівського району, іноді  ночує у спільному з їх сестрою будинку.
		За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису є такими, що не підлягають розгляду в обраному ним порядку та не регулюються положеннями глави 13 ЦПК України й Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за його зверненням відкрито кримінальне провадження, в межах якого і буде перевірена наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 кримінально-караного діяння.
		Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, якщо вважає, що діями ОСОБА_2 йому завдано майнової та/або моральної шкоди.
		Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 серпня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня                       2023 року скасувати.
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована                      особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 ГоловуючийМ. Є. Червинська   Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...