Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/4293/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2021. Зареєстровано: 01.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2021.
Дата набрання законної сили: 27.09.2021
Номер судового провадження: 22-ц/4805/1773/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		Справа №295/4293/21 Головуючий у 1-й інст. Лєдньова Д.М. 
		Категорія 91 Доповідач Коломієць О. С.  
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
		головуючого судді:     Коломієць О.С.
		суддів:     Талько О.Б, Шевчук А.М.
		з участю секретаря 
		судового засідання:     Дяченко Ю.Ю. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/4293/21 за заявою  ОСОБА_1 про оголошенняфізичної особипомерлою 
		за апеляційноюскаргою  ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від14 травня 2021 року, яке ухвалено суддею Лєдньовим Д.М. в м. Житомирі
		в с т а н о в и в:
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, на обґрунтування якої зазначила, що з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14.04.2014 року. Від шлюбу мають сина  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Заявник вказує, що 04 листопада 2016 року до неї зателефонував машиніст електрички і повідомив, що знайшов у вагоні чоловічу сумку, в якій виявив паспорт, трудову книжку на ім`я ОСОБА_3 , записну книжку та ключі.
		У зв`язку з чим, ОСОБА_3 перебуває у розшуку з 11 листопада 2016 року на підставі оперативно-розшукової справи № 12016060020007023. В результаті проведених розшукових заходів місцезнаходження ОСОБА_3 не встановлено.
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.12.2017 року ОСОБА_3 визнано безвісно відсутнім.
		Заявник, посилаючись на необхідність реалізації спадкових прав сином ОСОБА_4 , просить оголосити померлим свого колишнього чоловіка ОСОБА_3 .
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від14 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Вирішено оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження м. Житомир. Днем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати день набрання рішенням законної сили.
		У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який є рідним братом ОСОБА_3 , просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви  ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вважає, що заявник не довела належними та допустимими доказами факту перебування колишнього чоловіка у розшуку та відсутність позитивного результату за наслідками такого розшуку на час звернення до суду із відповідною заявою. Також не надала доказів відсутності брата за місцем його проживання чи за місцем знаходження майна за останні три роки до часу звернення до суду. Крім того, вважає, що ОСОБА_1 не є заінтересовую особою, яка має право на подання вказаної заяви, оскільки шлюб між заявником та його братом розірвано, а зміст заяви не свідчить про подання заяви в інтересах неповнолітнього сина  ОСОБА_5 .
		В судовому засіданні апелянт доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. 
		Заявник ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
		Судом під час розгляду справи встановлено, що  ОСОБА_1 таОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14.04.2014 року. Від шлюбу мають сина  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		З 11 листопада 2016 року ОСОБА_3 перебуває у розшуку на підставі оперативно-розшукової справи № 12016060020007023. Згідно довідок від 28.11.2016, 18.01.2017, 09.10.2017, які надані Житомирським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, ОСОБА_3 04.11.2016 пішов з місця свого проживання та не повернувся. В результаті проведених розшукових заходів місцезнаходження ОСОБА_3 не встановлено.
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.12.2017 року ОСОБА_3 визнано безвісно відсутнім.
		Однак матеріали справи не містять інформації про наслідки розшуку ОСОБА_3 на час звернення ОСОБА_1 із заявою до суду.
		З показів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які були допитані у суді першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_3 з 2016 року відсутній за місцем проживання, можливо виїхав на заробітки.
		При цьому допитані під час апеляційного розгляду справи свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомили, що ОСОБА_3 у березні 2019 року працював охоронником в приміщенні колишнього «Універмагу» в м. Коростишів Житомирської області. 
		Ухвалюючи рішення про оголошення ОСОБА_3 померлим, суд першої інстанції, з урахуванням доказів наданих позивачем та терміну, протягом якого відсутні відомості про місцеперебування ОСОБА_3 , дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .
		Такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 46 ЦК Українифізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
		Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
		Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
		Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,  протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
		Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
		У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
		1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
		Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлоюповинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
		Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
		Тобто особливістю цієї категорії справ є те, щовисновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
		При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
		Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду
		від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18. 
		Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах
		на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
		Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду
		від 27 листопада 2019 року у справі № 461/424/15-ц та від 07 липня 2021 року №390/1443/19-ц.
		Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимихдоказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 у 2016 році. При цьому згідно з інформацією Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області та показів свідків, ОСОБА_3 з 04.11.2016 пішов з місця свого проживання та не повернувся, можливо виїхав на заробітки. 
		Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення її колишнього чоловіка та батька неповнолітнього сина  ОСОБА_3  померлим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, щозаявником не наданоналежних та допустимихдоказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 , так як у заяві до суду і у поясненнях заявник лише констатувала факт відсутності з колишнім чоловіком будь-якого зв`язку, відсутність відомостей про місце його перебування, але жодним чином не довела можливі припущення про його смерть, при тому, що іншими доказами доводиться, що у 2016 році колишній чоловік виїхав на заробітки. Відсутність відомостей про місце перебування фізичної особипротягом трьох років у місці її постійного проживання, реєстрації, саме по собі не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. 
		Таким чином висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_3 є помилковим. 
		Отже, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви з вищевказаних підстав. 
		Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_2  задовольнити.
		Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 травня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 01 жовтня 2021 року.
		 
		Головуючий Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...