Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/1135/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2021. Зареєстровано: 01.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2021.
Дата набрання законної сили: 22.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 вересня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа №  906/1135/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Уркевич В. Ю. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
		за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства «Здвиж»
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 (головуючий суддя Петухов М. Г., судді Гудак А. В., Олексюк Г. Є.) у справі
		за позовом керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави
		до 1) Коростишівської міської ради, 2) Фермерського господарства «Здвиж»
		про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,
		 
		за участю представників:
		прокурора - Шекшеєвої В. С.,
		відповідача-1 - не з`явився, 
		відповідача-2 - не з`явився,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Керівник Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівської міської ради (далі - Коростишівська міськрада, відповідач-1) та Фермерського господарства «Здвиж» (далі - ФГ «Здвиж», відповідач-2), в якому просив:
		- визнати незаконним та скасувати рішення 94 сесії 7 скликання Коростишівської міськради від 02.06.2020 № 1002 «Про затвердження документації щодо поділу земельної ділянки»;
		- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 16.06.2020 № 361 та № 362, укладені між Коростишівською міськрадою та ФГ «Здвиж», на підставі яких 16.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про речове право (оренду) ФГ «Здвиж» за № 36932710 та                № 36932371.
		2.          Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Коростишівської місцевої прокуратури вказує на те, що рішення 94 сесії 7 скликання Коростишівської міськради від 02.06.2020 № 1002 «Про затвердження документації щодо поділу земельної ділянки» є незаконним, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 116, статтям 124, 134, 135 Земельного кодексу України, а укладені договори оренди підлягають визнанню недійсними на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України у зв`язку з тим, що у Коростишівської міськради не існувало підстав, визначених Конституцією та законами України для надання (передачі) земельних ділянок у користування ФГ «Здвиж» на умовах оренди поза процедурою проведення земельних торгів (аукціону).
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3.          06.02.2020 Коростишівська міськрада прийняла рішення № 1002 «Про затвердження документації щодо поділу земельної ділянки», згідно з яким зокрема вирішила:
		- затвердити ФГ «Здвиж» технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 6,7958 га, яка поділяється на земельну ділянку № 1 площею 4,7958 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822582000:03:000:0191) та земельну ділянку № 2 площею 2,0000 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822582000:03:000:0190) для ведення товарного сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ - 01.01) на території Коростишівської міськради (за межами населеного пункту с. Здвижка); 
		- надати ФГ «Здвиж» земельну ділянку площею 4,7958 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822582000:03:000:0191) на території Коростишівської міськради (за межами населеного пункту с. Здвижка) для ведення товарного сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ - 01.01) у користування на умовах оренди;
		- зобов`язати ФГ «Здвиж» протягом 60 календарних днів з дня прийняття даного рішення укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 7 років та провести його державну реєстрацію у встановлений законодавством термін;
		- встановити орендну плату за використання земельною ділянкою у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;
		- затвердити ФГ «Здвиж» технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 6,6982 га, яка поділяється на земельну ділянку № 1 площею 6,5482 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822582000:03:000:0193) та земельну ділянку № 2 площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822582000:03:000:0192) для ведення товарного сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ - 01.01) на території Коростишівської міськради (за межами населеного пункту с. Здвижка); 
		- надати ФГ «Здвиж» земельну ділянку площею 6,5482 га (кадастровий номер земельної ділянки 1822582000:03:000:0193) на території Коростишівської міськради (за межами населеного пункту с. Здвижка) для ведення товарного сільськогосподарського призначення (код КВЦПЗ - 01.01) у користування на умовах оренди; 
		- зобов`язати ФГ «Здвиж» протягом 60 календарних днів з дня прийняття даного рішення укласти договір оренди земельної ділянки терміном на 7 років та провести його державну реєстрацію у встановлений законодавством термін;
		- встановити орендну плату за використання земельної ділянки у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		4.          На виконання вищевказаного рішення 16.06.2020 між Коростишівською міськрадою та ФГ «Здвиж» укладено договори оренди земельної ділянки № 362 та № 363, згідно з якими останньому надано в строкове платне користування на умовах оренди земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,5482 га та 4,7958 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номерами № 1822582000:03000:0193 та                        № 822582000:03000:0191, які розташовані на території Коростишівської міськради за межами населеного пункту с. Здвижка Коростишівського району Житомирської області.
		5.          Згідно з пунктами 8 договорів, останні укладено строком на 7 років.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		6.          Господарський суд Житомирської області рішенням від 11.02.2021 (суддя Вельмакіна Т. М.) у задоволенні позову відмовив.
		7.          Суд першої інстанції встановив, що спірні земельні ділянки входять до масиву земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ФГ «Здвиж».
		8.          Місцевий господарський суд взяв до уваги положення статті 37-1 Земельного кодексу України та статті 8-2 Закону України «Про оренду землі» та вказав, що у спірних відносинах відбувалася передача в оренду земельних ділянок, які входять до масиву земель сільськогосподарського призначення, а змінами, внесеними до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» не передбачено, що в такому випадку передача в оренду земельних ділянок мала б відбутися на підставі аукціону чи земельних торгів.
		9.          Суд першої інстанції зазначив, що оспорюваним рішенням від 02.06.2020                     № 1002, крім передачі спірних земельних ділянок в оренду, вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,7958 га, яка поділяється на земельну ділянку № 1 площею 4,7958 га та земельну ділянку № 2 площею                  2,0000 га, а також земельну ділянку площею 6,6982 га, яка поділяється на земельну ділянку № 1 площею 6,5482 га, та земельну ділянку № 2 площею 0,1500 га, однак, заявивши вимогу про скасування цього рішення повністю, прокурор не обґрунтував недійсність рішення в зазначеній частині.
		10.          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 16.06.2021 № 361 та № 362, суд вказав, що зазначені прокурором порушення як при прийнятті оскаржуваного рішення, так і при укладанні цих договорів оренди не були встановлені судом.
		11.          Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.06.2021 рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2021 скасував в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконними та скасування пунктів 1.1.- 1.5., 2.1.- 2.5. рішення 94 сесії 7 скликання Коростишівської міськради від 02.06.2020 № 1002 «Про затвердження документації щодо поділу земельної ділянки» та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 16.06.2020 № 361 та № 362.
		12.          Ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково, визнав незаконними та скасував пункти 1.1.- 1.5., 2.1.- 2.5. рішення 94 сесії 7 скликання Коростишівської міськради від 02.06.2020 № 1002 «Про затвердження документації щодо поділу земельної ділянки», визнав недійсними договори оренди земельних ділянок від 16.06.2020 № 361 та № 362, укладені між Коростишівською міськрадою та ФГ «Здвиж», на підставі яких 16.06.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про речове право (оренду) ФГ «Здвиж» за № 36932710 та № 36932371.
		13.          В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 11.02.2021 залишив без змін. 
		14.          Судове рішення мотивоване тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо визначення масиву земель сільськогосподарського призначення, площі земельних ділянок, які перебувають в користування ФГ «Здвиж», тому дійшов неправильних висновків про наявність у ФГ «Здвиж» в користуванні більше ніж 75% земель у масиві земель сільськогосподарського призначення.
		15.          Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що, приймаючи пункти               1.1.- 1.5., 2.1.- 2.5. оспорюваного рішення, Коростишівська міськрада діяла з порушенням вимог земельного законодавства, а саме без дотримання встановленого законодавством порядку надання земельних ділянок в оренду (проведення торгів/аукціону), тому рішення 94 сесії 7 скликання Коростишівської міськради від 02.06.2020 № 1002 «Про затвердження документації щодо поділу земельної ділянки» в зазначеній частині є незаконним та підлягає скасуванню.
		16.          Разом з тим суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що прокурор не довів того, які саме порушення законодавства допустила Коростишівська міськрада, приймаючи пункти 1, 2 вказаного вище рішення (затвердження документації із землеустрою щодо земельних ділянок).
		17.          Оскільки оспорювані договори оренди було укладено на підставі рішення Коростишівської міськради від 02.06.2020 № 1002, незаконність якого встановлена судом, позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок судом апеляційної інстанції також були задоволені.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		18.          У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ «Здвиж» (далі - скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		19. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи касаційної скарги
		20.          Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		21.          На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми статей 15, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 щодо зміни підстав позову.
		22.          ФГ «Здвиж» також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 37-1 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, а саме стосовно порядку та підстав надання у користування земельних ділянок у позаконкурентний спосіб згідно з цією нормою права.
		23.          На думку скаржника, апеляційним господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки, звертаючись з апеляційною скаргою, прокурор як підставу для своїх вимог зазначив іншу підставу для скасування рішення суду першої інстанції, а саме: відсутність масиву земель сільськогосподарського призначення та відсутність у користуванні скаржника 75% земель сільськогосподарського призначення у такому масиві, а суд апеляційної інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, так як розглянув спір по суті, в якому прокурором було змінено підстави позову.
		24.          ФГ «Здвиж» вважає, що суд апеляційної інстанції на порушення статті 269 Господарського процесуального кодексу України самостійно дослідив Публічну кадастрову карту України, яка не була предметом дослідження в місцевому господарському суді.
		25.          Крім того, зазначає, що судом не враховано, що користування земельними ділянками у масиві земель сільськогосподарського призначення здійснюється ФГ «Здвиж» не лише на підставі договорів оренди землі, укладених з власниками земельних ділянок, а й на підставі договору обміну правами користування земельними ділянками від 20.11.2019, укладеного відповідачем-2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акріс-Груп».
		26. Разом з тим апеляційним господарським судом не наведено перелік земельних ділянок та їх площ, що входять до масиву земель сільськогосподарського призначення.
		Позиція учасників судового процесу
		27.          У письмових поясненнях щодо касаційної скарги Коростишівська міськрада підтримала касаційну скаргу ФГ «Здвиж» та просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та порушенням норм матеріального права. 
		28.          У відзиві на касаційну скаргу прокурор (заступник керівника Житомирської обласної прокуратури) просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		29.          Прокурор зазначає, що імперативною нормою, викладеною у частині другій статті 134 Земельного кодексу України, передбачено вичерпний перелік випадків, коли земельні ділянки та права на них не підлягають передачі на конкурентних засадах.
		30.          Частиною п`ятою статті 37-1 Земельного кодексу України та абзацом 28 частини другої статті 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами.
		31.          На думку прокурора, тлумачення наведених положень законодавства дає підстави зробити висновок, що законодавцем встановлено винятки із загального правила щодо конкурсного порядку передачі земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення лише під польовими дорогами. Проте спірні земельні ділянки не належать до такої категорії. За таких обставин ФГ «Здвиж» мало право на отримання спірних земельних ділянок у визначеному законом порядку на конкурентних засадах.
		32.          Прокурор також вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо зміни підстав позову, оскільки фактично підстави позову не змінювалися, а апеляційна скарга мотивована з урахуванням висновків суду першої інстанції. 
		33.          У судовому засіданні прокурор виклав заперечення проти касаційної скарги.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		34.          Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		35.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		36.          Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		37.          Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		38.          Суд касаційної інстанції зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
		39.          На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми статей 15, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 щодо зміни підстав позову.
		40.          ФГ «Здвиж» зазначає, що, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор підставою позову визначив недотримання Коростишівською міськрадою процедури надання земельних ділянок у користування на конкурсній основі. Проте в апеляційній скарзі прокурор вказав нову підставу для задоволення позовних вимог - неперебування спірних земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення та неперебування у користуванні відповідача 75% земель у такому масиві.
		41.          Скаржник вважає, що у даному випадку суд апеляційної інстанції не повинен був виходити за межі перегляду справи у зв`язку зі зміною підстав позову.
		42.          Разом з тим з постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі                                  № 922/404/19, якою залишено без змін постанову апеляційного господарського суду, вбачається, що судом апеляційної інстанції за змістом позовної заяви в первинній редакції встановлено, що позивач просив суд розірвати договір відступлення права вимоги від 22.04.2014 № 1324/12-67, укладений між ТОВ «Ріелті Сіті» та ТОВ «Терра-Лекс Гарант».
		43.          Після збільшення позовних вимог позивач доповнив позов двома вимогами такого змісту: 
		-          здійснити тлумачення змісту договору дарування акцій від 19.12.2006, укладеного між ТОВ «Ріелті Сіті» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В. В. за р.н. 9930, в частині визначення моменту виникнення права власності ТОВ «Ріелті Сіті» на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон», що є предметом вказаного договору дарування; 
		-          визнати станом на 27.10.2010 право власності ТОВ «Ріелті Сіті» на 1315 акцій ЗАТ «Гвідон», придбаних ТОВ «Ріелті Сіті» за договором дарування акцій від 19.12.2006, укладеним між ТОВ «Ріелті Сіті» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В. В. за р.н. 9930.
		44.          Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги у збільшеній його частині жодним чином не пов`язані ані з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції. При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви як збільшення розміру заявлених позовних вимог.
		45.          Відповідно до частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
		46.          Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом. 
		47.          Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено. 
		48.          При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, не є похідними від вимог позову в первісній редакції, оскільки задоволення позову щодо тлумачення договору дарування 1315 іменних акцій та визнання права власності на дані акції за позивачем жодним чином не залежить від задоволення вимоги про розірвання договору уступки права вимоги.
		49.          З викладеного вбачається, що у справі № 922/404/19 була подана заява про збільшення позовних вимог, яка є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову.
		50.          Разом з тим у справі, що розглядається, прокурором не подавалися заяви про зміну предмета чи підстав позову, збільшення або зменшення позовних вимог.
		51.          Звідси правовідносини у справі № 922/404/19 та у справі № 906/1135/20 не є подібними.
		52. За змістом частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання.
		53. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		54.          Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
		55.          Звідси доводи ФГ «Здвиж» про те, що прокурором в апеляційній скарзі здійснено зміну підстав позову, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки підставами позову прокурором визначено статті 116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України. 
		56.          Разом з тим в апеляційній скарзі на спростування висновків суду першої інстанції прокурор посилався також на порушення судом при винесенні рішення статті 37-1 Земельного кодексу України, статті 8-2 Закону України «Про оренду землі», статті 35 Закону України «Про землеустрій».
		57.          Звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
		58.          Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		59.          Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		60.          Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		61.          У касаційній скарзі ФГ «Здвиж» вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статті 37-1 Земельного кодексу України у подібних правовідносинах, а саме щодо порядку та підстав надання у користування земельних ділянок у позаконкурентний спосіб, з приводу чого суд касаційної інстанції зазначає таке.
		62.          Предметом позову у справі, що розглядається, є визнання незаконними та скасування рішення міської ради, а також визнання недійсними договорів оренди землі з підстав недотримання встановленого законодавством порядку надання земельної ділянки в оренду, а саме без дотримання конкурентних засад (земельних торгів/аукціону).
		63.          Згідно із частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		64.          Частиною першою статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
		65.          Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		66.          Згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		67.          Частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		68.          Згідно із частиною першою статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), в тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		69.          Відповідно до частини першої статті 135 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
		70.          Згідно із частиною першою статті 37-1 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призначені для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть використовуватися їх власником, землекористувачем також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.
		71.          Відповідно до частини четвертої статті 37-1 Земельного кодексу України особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди землі набувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі». Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.
		72.          Земельні ділянки державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім польових доріг, що обмежують масив), передаються в оренду без проведення земельних торгів власникам та/або користувачам земельних ділянок, суміжних із земельними ділянками під такими польовими дорогами. Строк оренди таких земельних ділянок становить 7 років. Передача в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності під польовими дорогами, запроектованими для доступу до земельних ділянок, здійснюється за умови забезпечення безоплатного доступу усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок для використання їх за цільовим призначенням (частина п`ята статті 37-1 Земельного кодексу України).
		73.          Згідно з абзацом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про землеустрій» масив земель сільськогосподарського призначення - це сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об`єктами, об`єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об`єктами тощо).
		74.          Суд апеляційної інстанції з даних Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/) встановив, що земельні ділянки з кадастровим                              № 1822582000:03000:0193 та № 1822582000:03000:0191 розташовані в масиві земель сільськогосподарського призначення, межі якого можуть визначатися земельними ділянками з кадастровими № 1822582000:03:000:0097,                                     № 1822582000:03:000:0071, № 1822582000:03:000:0063,                                                 № 1822582000:03:000:0157. Такий висновок зроблений судом з врахуванням інфраструктури, наявності природних обмежень, меж населеного пункту та відступів між земельними ділянками.
		75.          Проаналізувавши інформацію з Публічної кадастрової карти України, апеляційний господарський суд також встановив, що загальна площа такого масиву земель сільськогосподарського призначення складає 142,1 га (без врахування земельної ділянки з кадастровим номером                                                 № 1822582000:03:000:0190 площею 2 га, яка виділена під кладовище).
		76.          З долученої ФГ «Здвиж» інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а також схематичного плану земельних ділянок суд апеляційної інстанції встановив, що загальна площа земельних ділянок, які розташовані в межах масиву земель сільськогосподарського призначення та котрі перебувають в користуванні ФГ «Здвиж», становить 96,9 га (без врахування земельних ділянок з кадастровими                  № 1822582000:03000:0193 та № 1822582000:03000:0191).
		77.          Співставивши площі земельних ділянок, які перебувають в користуванні ФГ «Здвиж», до загальної площі земельного масиву, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в користуванні ФГ «Здвиж» перебуває 68,19 % масиву земель сільськогосподарського призначення.
		78.          З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з частиною другою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою-третьою статті 134 цього Кодексу. 
		79.          Відповідно до частини другої статті 135 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
		80.          З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд вказав, що у цьому випадку земельні торги не проводились та право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами № 1822582000:03000:0193 та                              № 1822582000:03000:0191 було надано ФГ «Здвиж» всупереч законодавчим вимогам.
		81.          Щодо таких висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 та від 29.04.2021 у справі № 920/1111/19.
		82. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на частину першу статті 116, статті 124, 134, 135 Земельного кодексу України, частину першу статті 203, частину першу статті 215 Цивільного кодексу України.
		83.          Відповідачі у відзивах на позовну заяву, зокрема, зазначили, що спірні земельні ділянки знаходяться у масиві земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ФГ «Здвиж», тому при винесенні оскаржуваного рішення та при укладенні договорів оренди відповідачі керувалися вимогами статті 37-1 Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про землеустрій», які у даних правовідносинах є спеціальними та регулюють особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також полезахисними лісовими смугами, які обмежують такий масив та не передбачають у такому випадку проведення конкурсу чи аукціону.
		84.          До відзиву на позовну заяву Коростишівської міськрадою, зокрема, додані заява фізичної особи-підприємця Шкаврона В. А. (у подальшому заміненого на підставі відповідної заяви на ФГ «Здвиж») про надання згоди на поділ земельної ділянки, рішення Коростишівської міськради від 03.09.2019 № 805 «Про надання згоди на поділ земельної ділянки», в яких відсутні посилання на перебування спірних земельних ділянок у масиві земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ФГ «Здвиж», та особу, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення.
		85.          Не містить таких посилань також і рішення Коростишівської міськради від 06.02.2020 № 1002 «Про затвердження документації щодо поділу земельної ділянки» та договори оренди земельної ділянки від 16.06.2020 № 362 та № 363.
		86.          Звідси суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що спірні земельні ділянки надавалися Коростишівською міськрадою ФГ «Здвиж» як особі, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення.
		87. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції не знаходить підстав для викладення висновку щодо порядку та підстав надання у користування земельних ділянок у позаконкурентний спосіб на підставі статті 37-1 Земельного кодексу України у зв`язку з невстановленням судами попередніх інстанцій обставин справи, за яких могли б виникнути правовідносини, що регламентуються приписами вказаної норми права.
		88.          Разом з тим суд касаційної інстанції не надає оцінки доводам скаржника, що апеляційний господарський суд на порушення статті 269 Господарського процесуального кодексу України самостійно дослідив Публічну кадастрову карту України, яка не була предметом дослідження в місцевому господарському суді, судом не враховано, що користування земельними ділянками у масиві земель сільськогосподарського призначення здійснюється ФГ «Здвиж» не лише на підставі договорів оренди землі, укладених з власниками земельних ділянок, а й на підставі договору обміну правами користування земельними ділянками від 20.11.2019, укладеного відповідачем-2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акріс-Груп», судом не наведено перелік земельних ділянок та їх площ, що входять до масиву земель сільськогосподарського призначення, оскільки ці доводи не впливають на вирішення справи по суті та не можуть бути окремою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, враховуючи правомірність висновків цього суду щодо того, що у цьому випадку земельні торги не проводились та право оренди на земельні ділянки з кадастровими № 1822582000:03000:0193 та № 1822582000:03000:0191 було надано ФГ «Здвиж» всупереч вимогам законодавства.
		89.          Звідси касаційна скарга ФГ «Здвиж» є необґрунтованою, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		90.          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		91.          Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		92.          Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ФГ «Здвиж» слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Щодо судових витрат
		93.          З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ФГ «Здвиж» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1.          Касаційну скаргу Фермерського господарства «Здвиж» на постанову                    Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі                            № 906/1135/20 залишити без задоволення.
		2.          Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі № 906/1135/20 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      В. Ю. Уркевич
		 
		Судді:                                                                                 Г. М. Мачульський
		 
		                                                                                                              С. К. Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...