Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/1205/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2021. Зареєстровано: 01.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2021.
Дата набрання законної сили: 30.09.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 вересня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  906/1205/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,          
		представників учасників справи:
		позивача -  Неволіна А.Ю. (адвокат),
		відповідача -  не з`явився,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав"
		на рішення господарського суду Житомирської області від 12.04.2021 та
		постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021
		за позовом громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав"
		до фізичної особи-підприємця Вдовиченка Миколи Васильовича
		про укладення договору.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1.          Стислий зміст позовних вимог
		1.1.          Громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (далі - Спілка, позивач) звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця Вдовиченка Миколи Васильовича (далі - ФОП Вдовиченко М.В., відповідач) про визнання укладеним з 10.04.2020 договору №01-01/09/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення (далі - договір) у редакції, викладеній у позовній заяві.
		 
		1.2.          Позов обґрунтовано тим, що Спілка є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права та/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Згідно з вимогами частини третьої статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (далі - Закон №2415-VIII) користувачі, у тому числі і відповідач, зобов`язані укласти з організацією колективного управління  договір про використання об`єктів авторського права і (або)  суміжних прав. Спілка 02.09.2020 надіслала на адресу відповідача проект договору, однак останній, фактично здійснюючи діяльність провайдера програмної послуги, ухиляється від його укладення.
		 
		2.          Стислий виклад судових рішень
		2.1.          Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя                      Машевська О.П.) від 12.04.2021, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 (колегія суддів: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Бучинська Г.Б.) позов задоволено частково; визнано укладеним з дня набрання чинності судовим рішенням договір між Спілкою та ФОП Вдовиченко М.В. на умовах викладених у резолютивній частині рішення зі строком дії включно до 10.09.2022; стягнуто з відповідача на користь позивача 2102,00грн судового збору. Суд відмовив Спілці у задоволенні  вимог про викладення умов договору: "в день укладення цього Договору довідково надати Спілці інформацію щодо найменувань програм та організацій мовлення, які ретранслювалися Провайдером станом на 10.04.2020 року та інформації про Кількість абонентів за перший квартал 2020 року",  шляхом виключення з його змісту обов`язку Провайдера програмної послуги надати інформацію, яка була актуальною станом на 10.04.2020 року; "Сторони домовились, що строк дії цього Договору встановлюється до 31.12.2025 року за умови, що Спілка буде мати статус акредитованої організації колективного управління для сфери використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції у встановленому законодавством порядку"; "вважати, що Сторони узгодили щомісячні Тарифи за одного Абонента Провайдера з 10 квітня 2020 року по 31 грудня 2020року в розмірі 0,40грн, з 01 січня 2021року до дати укладення договору та набрання ним чинності у 2021 році у розмірі 0,90грн, з 11 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року у розмірі 1,50 грн, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року у розмірі 2,00 грн, з 01 січня 2024року по 31 грудня 2024 року у розмірі 2,50 грн, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року у розмірі 3,00 грн".
		 
		2.2.          Ухвалюючи судові рішення у справі суди виходили з того, що в силу вимог частини третьої статті 20 Закону №2415-VIII у відповідача існує прямий обов`язок укласти з позивачем договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. При цьому, суди вказували, що договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, отже днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі, а тому безпідставними є умови договору, визначені в пункті 3.1.2 договору щодо надання провайдером інформації Спілці щодо найменувань програм організації мовлення, які ним ретранслюються станом на 10.04.2020 та інформації про кількість абонентів за перший квартал 2020 року. Крім того, за висновком суду, оскільки повноваження організації в сфері обов`язкового колективного управління закінчуються у позивача 10.09.2022 - безпідставною є вимога про укладення договору на строк до 31.12.2025. 
		 
		3.          Стислий виклад вимог касаційної скарги
		3.1.          У касаційній скарзі до Верховного Суду Спілка просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 12.04.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 зі справи №906/1205/20 у частині позовних вимог, щодо яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити названі вимоги в повному обсязі. 
		 
		4.          Аргументи учасників справи
		4.1.          Аргументи касаційної скарги
		4.1.1.          Відповідно до змісту касаційної скарги оскаржувані судові рішення ухвалені внаслідок помилкового застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		4.1.2.          Зокрема, з посиланням на пункт  3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Спілка вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: "частини другої статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо повноважень суду своїм рішенням встановлювати момент укладення господарського договору"; "частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо застосування умов договору, укладеного на підставі рішення суду, до відносин сторін, які виникли до набрання законної сили цим рішенням"; "частини третьої статті 20 Закону №2415-VIII щодо визначення моменту, з якого між акредитованою організацією колективного управління та користувачем виникають відносини з приводу використання об`єктів авторського права та(або) суміжних прав, зокрема щодо укладення договору про таке використання на підставі прямої вказівки закону"; "частин першої, другої статті 212 ЦК України щодо компетенції суду застосовувати скасувальну та відкладальну обставину в умовах договору, який укладається за рішенням суду".
		 
		4.1.3.          У касаційній скарзі зазначені такі аргументи:
		-          зміна судом умов договору про початок застосування його дії до відносин сторін вплинула на обсяг прав позивача, яких повинен був дотримуватися відповідач при використанні у своїй діяльності об`єктів авторського права і суміжних прав;
		-          суди фактично нівелювали необхідність захисту тих прав, які виникли у позивача до моменту набрання законної сили рішенням суду та врегулювали правовідносини між сторонами лише на майбутнє;
		-          зобов`язання між сторонами виникли з 10.04.2020 року і спірний договір повинен був їх конкретизувати та доповнити;
		-          строк дії договору повинен відповідати періоду використання відповідачем об`єктів авторського права і суміжних прав, під час якого застосовувався відповідний тариф, тобто починаючи з 10.04.2020;
		-          можливість застосування зворотної дії умов договору обумовлена положеннями частини третьої статті 631 ЦК України коли сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення та не суперечить положенням частини другої статті 187 ГК України;
		-          суди, вирішуючи питання про закінчення строку дії спірного договору надмірно формалізували питання строку повноважень позивача (до 10.09.2022) та надали перевагу не стільки факту наявності у позивача певних повноважень, скільки чинності певних документів та порушили принцип процесуальної економії і ефективності господарського судочинства;
		-          саме на підставі тарифу формується ціна договору, а тому строком закінчення дії договору має бути 31.12.2025 - дата закінчення строку, на який погоджено тариф для кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і суміжних прав.
		 
		4.2.          Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу  
		4.2.1.          Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
		 
		5.          Касаційне провадження 
		5.1.          Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		 
		5.2.          Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.09.2021 №29.3-02/3373  у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №906/1205/20 відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Бенедисюк І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкова Т.М.
		 
		6.          Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		6.1.          Спілка є акредитованою організацією у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, що підтверджується наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 10.09.2019 №14.
		 
		6.2.          ФОП Вдовиченко М.В. відповідно до ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 15.08.2017  №НР№00604-п здійснює на території міста Андрушівка Житомирської області діяльність провайдера програмної послуги (далі - Провайдер програмної послуги). Строк дії ліцензії з 15.08.2017 до 15.08.2027 включно.
		 
		6.3.          Рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 27.07.2017 №1401 Провайдеру програмної послуги дозволено кабельну ретрансляцію 50 телепрограм, з них 45 - вітчизняних, 5 - іноземних (далі - Рішення №1401).
		 
		6.4.          У Рішенні №1401 зазначено, що у ліцензії провайдера програмної послуги слід було зазначити: територія розташування (прийому) багатоканальної телемережі - м. Андрушівка, с. Гальчин Житомирської області; загальна кількість програм програмної послуги - 50, із них вітчизняних програм - 45; технологія розповсюдження програм - аналогова.
		 
		6.5.          Протоколом перемовин, які відбулись у період з 10.03.2020 по 10.04.2020 щодо остаточних розмірів тарифів за кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, затверджено наступні тарифи: на 2020 рік сума за кожного абонента користувача становить 0,40 грн/місяць; 2021 рік - 0,90 грн/місяць; 2022 рік - 1,50 грн/місяць; 2023 рік - 2,00 грн/місяць; 2024 рік - 2,50 грн/місяць; 2025 рік - 3,00 грн/місяць.
		 
		6.6.          На перемовах вирішено, що зобов`язання з нарахування винагороди на користь Спілки виникають з 10.04.2020, відповідно до укладеного договору.
		 
		6.7.          Оголошення про остаточні тарифи громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" оприлюднено на офіційному вебсайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 05.05.2020.
		 
		6.8.          Суди встановили, що позивачем на виконання частини третьої статті 20 Закону №2415-VIII направлено відповідачу лист із пропозицією укласти договір про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення та два примірники проекту зазначеного договору. ФОП Вдовиченко М.В. відповіді на вказаний лист не надав, договір зі Спілкою не уклав, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		7.          Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
		 
		7.1.          Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.2.          Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.
		 
		7.3.          Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення в редакції позивача.
		 
		7.4.          Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи.  Зазначений в частині другій статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
		 
		7.5.          Згідно з абзацом другим частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		 
		7.6.          У разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов`язком в силу вимог закону, права іншої сторони на укладення такого договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов`язкової дії.
		 
		7.7.          Так, у даній справі Спілка обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх законних прав та інтересів як суб`єкта суміжних прав у зв`язку з відмовою відповідача щодо укладання договору з акредитованою організацією колективного управління (Спілкою) у відповідній сфері - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення.
		 
		7.8.          Верховний Суд зазначає, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
		 
		7.9.          Правовідносини з укладання господарських договорів у примусовому порядку за рішенням суду регулюється статтею 187 ГК України та статтею 648 ЦК України.
		 
		7.10.          Стаття 187 ГК України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		 
		7.11.          Відповідно до частин третьої, четвертої, сьомої статті 179 ГК України укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		 
		7.12.          Приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що Спілка як акредитована організація колективного управління у сфері кабельної ретрансляції об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення здійснює колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), а тому у відповідача в силу вимог частини третьої статті 20 Закону №2415-VIII у відповідача існує прямий обов`язок укласти з позивачем договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. 
		 
		7.13.          Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом №2415-VIII.
		 
		7.14.          Відповідно до частини першої статті 12 Закону №2415-VIII організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції, зокрема: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
		 
		7.15.          Частиною третьою статті 20 Закону №2415-VIII установлено, що користувачі зобов`язані до початку використання в своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права" укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
		 
		7.16.          Верховний Суд за наведеного вище доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства користувачі зобов`язані укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами в відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
		 
		7.17.          Суди встановили, що позивач є акредитованою організацією у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення. Водночас відповідач відповідно до ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 15.08.2017  №НР№00604-п є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність провайдера програмної послуги на території міста Андрушівка Житомирської області діяльність провайдера програмної послуги (Строк дії ліцензії з 15.08.2017 до 15.08.2027 включно).
		 
		7.18.          Відповідно до вимог чинного законодавства провайдери програмної послуги, які  здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм та передач у багатоканальних телемережах відповідно до переліку телерадіопрограм та передач, які передбачено надавати у складі програмної послуги на підставі ліцензії та відповідного дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (творів, виконань, фонограм, відеограм, зокрема таких, що містяться в таких передачах (програмах) організацій мовлення), а використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється на підставі відповідного договору, який укладається між провайдером програмної послуги (користувачем у розумінні Закону №2415-VIII) та організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері. Укладання такого договору є обов`язковим у силу вимог чинного законодавства.
		 
		7.19.          За таких обставин, враховуючи наявність відповідної ліцензії на діяльність провайдера програмної послуги на території міста Андрушівка Житомирської області у відповідача та наявність акредитації у Спілки в сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського права і/або суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що в силу чинного законодавства укладення договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організації мовлення на програми організації мовлення між ФОП Вдовиченко М.В. та Спілкою є обов`язковим.
		 
		7.20.          При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
		 
		7.21.          Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		 
		7.22.          Під час розгляду даної касаційної скарги Верховний Суд також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі №61/341, постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №905/514/19, від 24.10.2019 у справі №46/406, від 08.10.2019 у справі №908/203/19.
		 
		7.23.          Відповідно до частин першої-третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.
		 
		7.24.          Як вже зазначалось, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
		 
		7.25.          При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		 
		7.26.          Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частина друга статті 181 ГК України).
		 
		7.27.          У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
		 
		7.28.          Відповідно до частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
		 
		7.29.          Судова колегія звертає увагу на те, що договір повинен бути розроблений та відповідати договору, який затверджується компетентним органом.
		 
		7.30.          Так, судами встановлено, що примірний чи типовий договору про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення, відповідними органами не розроблений, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій під час вирішення спору у цій справі та дослідження умов спірного правочину обґрунтовано виходили та враховували загальні правила цивільного законодавства. Поряд з тим, як встановили суди, проект договору запропонований позивачем містить всі необхідні (істотні) умови, а ціна договору у запропонованій позивачем редакції, відповідає остаточним тарифам і є обов`язковою для відповідача, як користувача об`єктами авторського та суміжних прав за відповідною категорією.
		 
		7.31.          Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
		 
		7.32.          Звертаючись з позовом позивач просив суд визнати укладеним договір з моменту затвердження в установленому Законом порядку остаточних тарифів, тобто з 10.04.2020 (пункт 5.1 проекту договору). 
		 
		7.33.          Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги зазначили про неможливість укладення спірного договору з 10.04.2020 та про неможливість укладення договору в редакції позивача, оскільки умови договору (пункт 3.1.2 - зобов`язання провайдера надати інформацію найменувань програм організації мовлення, які ним ретранслюються станом на 10.04.2020 та інформації про кількість абонентів за перший квартал 2020 року), тобто визначає для відповідача зобов`язання, які  не існували раніше, а саме, до дати набрання чинності рішенням  суду  про визнання договору укладеним. За висновками суду, умови щодо розповсюдження дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.
		 
		7.34.          Відповідно до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
		 
		7.35.          Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
		 
		7.36.          Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №905/889/16 та від 19.06.2019 у справі №915/802/18.
		 
		7.37.          Як встановили суди, спірні правовідносини щодо укладення договору виникли між сторонами у справі у вересні 2020 року, зокрема проект спірного договору було надіслано позивачем відповідачу 02.09.2020, а з позовом у даній справі до господарського суду позивач звернувся в жовтні 2020 року.
		 
		7.38.          Щодо доводів касаційної скарги в частині незастосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статті 631 ЦК України та викладення умов пункту 3.1.2 договору в редакції позивача, колегія суддів зазначає таке.
		 
		7.39.          Зокрема, за висновком судів попередніх інстанцій, умови щодо розповсюдження дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цим висновком з огляду на таке.
		 
		7.40.          Виходячи з положень частини третьої статті 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
		 
		7.41.          Колегія суддів зазначає, що принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
		 
		7.42.          Як встановив суд апеляційної інстанції, позивачем не доведено існування будь-яких правовідносин з відповідачем з 10.04.2020 тобто з дати затвердження тарифів до 02.09.2020 (звернення позивача з пропозицією укласти спірний договір), судами не встановлено обставин щодо волевиявлення відповідача на укладання договору, зокрема з урахуванням умов пункту 3.1.2 саме у редакції запропонованій позивачем. 
		 
		7.43.          Колегія суддів зазначає про те, що у переддоговірному спорі який виник щодо договору, укладання якого є обов`язковим в силу закону, фактично судовим рішенням утверджуються права та обов`язки для сторін цього договору зміст яких є обов`язковим в силу вимог закону або такі, що погоджені сторонами.
		 
		7.44.          Відтак, оскільки такого погодження сторонами на попередній період судами не встановлено, то відповідно, у суду відсутні підстави застосовувати умови договору до правовідносин, що виникли між сторонами з 01.04.2020.
		 
		7.45.          Враховуючи те, що предметом розгляду даної справи є переддоговірний спір, то відповідно, і договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення, то днем укладення договору вважається день набрання чинності рішенням суду у даній справі.
		 
		7.46.          З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки висновків судів попередніх інстанцій, що датою укладення договору є дата набрання чинності рішенням суду у даній справі.
		 
		7.47.          Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків судів попередніх інстанцій правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 зі справи №908/1349/19, з огляду на те, що  висновки у справах №908/1349/19 та №906/1205/20 та у справі, що розглядається, зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи та з огляду на відмінність правового регулювання. Зокрема, у справі №908/1349/19 висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на обов`язку відповідача укласти договір на постачання теплової енергії.
		 
		7.48.          Щодо доводів касаційної скарги в частині неправильного застосування судами положень частини першої, другої статті 212 ЦК України.
		 
		7.49.          Як встановили суди згідно з проектом договору запропонованого позивачем, зокрема у розділі 5  "Строк дії та зміни умов Договору", Спілкою викладено пункт 5.2 договору у такій редакції: "Сторони домовились, що строк дії цього Договору встановлюється до 31.12.2025 року за умови, що Спілка буде мати статус акредитованої організації колективного управління для сфери використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції у встановленому законодавством порядку".
		 
		7.50.          Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій відмовили позивачу в частині позовної вимоги вважати договір укладеним в запропонованій редакції пункту  5.2 договору та виключили з його змісту умову про те, що строк дії цього встановлюється до 31.12.2025 року, за умови, що Спілка буде мати статус акредитованої організації колективного управління для сфери використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції у встановленому законодавством порядку.
		 
		7.51.          Зокрема, суди встановили, що згідно з даними Реєстру організацій колективного управління акредитація надана Спілці 10.09.2019 строком на 3 роки. Виходячи із того, що 10.09.2022 у позивача закінчуються повноваження організації у сфері обов`язкового колективного управління - кабельна ретрансляція об`єктів авторського і (або) суміжних прав (крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення), суди дійшли висновку, що договір не може бути чинним з дати закінчення у позивача статусу акредитованої організації.
		 
		7.52.          Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.  
		 
		7.53.          Згідно з частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може  бути визначений  актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
		 
		7.54.          Як встановили суди, і ця обставина визнається сторонами спору, строк дії договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Законом №2415-VIII або будь-яким іншим законом не визначений.
		 
		7.55.          Отже, з урахуванням положень частини першої статті 13 ЦК України згідно з якою цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що строк дії договору має бути визначений з урахуванням строку акредитації позивача, тобто в межах повноважень Спілки визначених Законом та має бути встановлений до 10.09.2022, оскільки вчинення будь-яких дій пов`язаних з управлінням у сфері використання об`єктів авторського права і суміжних прав, шляхом кабельної ретрансляції, поза межами строку акредитації  Спілки неможливе.
		 
		7.56.          Колегія суддів зазначає про безпідставність посилання скаржника щодо незастосування судами положень статті 212 ЦК України з огляду на таке.
		 
		7.57.          Відповідно до частин першої, другої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). В силу частини другої статті 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
		 
		7.58.          Аналіз положень частини першої статті 212 ЦК України свідчить, що укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність. Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні. Водночас з аналізу частини другої статті 212 ЦК України слідує, що за таким правочином права та обов`язки настають при його вчиненні і існують до настання скасувальної обставини, яка характеризується такими ознаками: настання обставин повинно бути об`єктивно можливим; воно не повинно бути неминучим; сторони не повинні знати, настане така обставина чи ні; обставина може настати у майбутньому.
		 
		7.59.          Пунктом 5.2 договору в редакції  позивача, визначено умову про  те, що строк дії цього встановлюється до 31.12.2025 року, за умови, що Спілка буде мати статус акредитованої організації колективного управління для сфери використання об`єктів авторського права і суміжних прав шляхом кабельної ретрансляції у встановленому законодавством порядку.
		 
		7.60.          Втім, положення вказаного пункту договору в редакції позивача свідчать про те, що такі умови не є ні відкладальною ні скасувальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України. 
		 
		7.61.          Відхиляються аргументи касаційної скарги щодо необхідності надання висновку Верховного Суду щодо компетенції суду застосовувати скасувальну та відкладальну обставину в умовах договору, який укладається за рішенням суду, з огляду на те, що відповідно до положень вказаної статті її застосування можливо лише у разі вільного волевиявлення сторони правочину та за погодженням сторін, а не за рішенням суду. Доводи ж касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до заперечення обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій, щодо можливості здійснення Спілкою своїх прав у спірних правовідносинах виключно в межах наданих їй повноважень відповідно до Закону №2415-VIII строком на 3 роки.
		 
		7.62.          З огляду на викладене у розділі 7 цієї постанови, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження.
		 
		7.63.          У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 суд зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
		 
		7.64.          Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним, суди не повинні допускати "надмірного формалізму".
		 
		7.65.          Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України ", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України"», від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
		 
		8.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		8.1.          Викладені в касаційній скарзі доводи про порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження.
		 
		8.2.          За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Спілки залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення  - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		 
		9.          Судові витрати
		9.1.          Оскільки справа  суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом не здійснюється згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України. 
		 
		Верховний Суд, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Рішення господарського суду Житомирської області від 12.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 зі справи №906/1205/20 залишити без змін, а касаційну скаргу громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                    І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                                    І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                    Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...