Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/3585/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2021. Зареєстровано: 03.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2021.
Дата набрання законної сили: 30.09.2021
Номер судового провадження: 11-кп/801/1232/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020020000000131

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 128/3585/20
		Провадження №11-кп/801/1232/2021
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 вересня 2021 року   м. Вінниця
		   Вінницький апеляційний суд у складі:
		 
		головуючого-судді ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участі учасників кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		та його захисника ОСОБА_8 , 
		перекладача ОСОБА_9 ,
		розглянув у закритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22.09.2021 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2020 за №12020020000000131, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, задоволено клопотання прокурора ОСОБА_10 , продовжено відносно:
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Австрійської Республіки, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 19.11.2021, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.301 КК України, 
		 
		Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
		 
		З 23.12.2020 в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
		22.09.2021 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_10 підтримала подані нею 20.09.2021 через канцелярію суду письмові клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_11 у виді тримання під вартою та ОСОБА_12 у виді цілодобового домашнього арешту; просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає, а ризики, які стали підставою його застосування не змінилися та не відпали, а саме: Ґугімаєр Маріо обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має постійного місця роботи чи навчання, джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, може переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітнього потерпілого, свідків, сприяти переховуванню інших співучасників злочину, ОСОБА_14 згідно інформації Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України раніше судимий на території Республіки Австрія, також 30.06.2021 ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 301 КК України.
		Крім цього, прокурор просила продовжити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_12 у виді цілодобового домашнього арешту, строк дії якого спливає, оскільки ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, немає джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому наразі обвинувачується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на малолітнього потерпілого та свідків, також 30.06.2021 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 301, ч.3 ст. 149 КК України.
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 заперечував з приводу клопотання прокурора щодо продовження Ґугімаєру Маріо запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважав його необґрунтованим, оскільки вважав, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою наразі відпали. Заявив суду усне клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_14 має постійне місце проживання, окремо від обвинуваченої, має соціальні зв`язки, окрім того, перебуваючи під вартою не може продовжити дію паспорта, строк дії по якому сплив, тому він не має об`єктивної можливості переховуватися від суду, а також вчиняти вплив на свідків.
		Обвинувачений ОСОБА_14 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, підтримав клопотання свого захисника, з підстав зазначених останнім.
		Захисник ОСОБА_15 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_12 , просила суд змінити запобіжний захід обвинуваченій на домашній арешт у нічний час доби, оскільки її підзахисна не може працевлаштуватися, вже довгий час перебуває під цілодобовим домашній арештом та жодного разу не порушувала його умов.
		Обвинувачена ОСОБА_12 підтримала думку свого захисника, просила змінити обраний відносно неї запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби, для того, щоб вона могла працювати та заробляти кошти на проживання; повідомила, що вона сприяє слідству, жодного разу не порушувала покладені на неї обов`язки.
		Прокурор ОСОБА_10 заперечувала щодо задоволення усних клопотань захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , з підстав зазначених нею у її письмових клопотаннях.
		Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.09.2021 року клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_16  задоволено.
		Продовжено застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме  по 19.11.2021 року, включно.
		У задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт  відмовлено.
		Клопотання прокурора ОСОБА_10 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_12  задоволено.
		Продовжено обвинуваченій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 днів, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме  по 19.11.2021 року, включно.
		Відповідно до ст.194 КПК України покладено на обвинувачену ОСОБА_12 такі обов`язки: з`являтися за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим , свідками; не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право для виїзду з України.
		Роз`яснено обвинуваченій ОСОБА_12 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом у якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.
		У задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_15 щодо зміни обвинуваченій ОСОБА_12 застосованого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби - відмовлено.
		 
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
		 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22.09.2021 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. 
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою, оскільки судом не було враховано як практику Європейського суду з прав людини, так і положення Європейської конвенції з прав людини.
		Вказав, що його підзахисний раніше не судимий, жодним чином не перешкоджає встановленню істини у кримінальному провадженні, а навпаки сприяє її встановленню. Також відсутні докази щодо намірів останнього переховуватися від слідства, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, вказане є лише припущенням сторони обвинувачення та нічим не підтверджено. Разом з цим, перетнути кордон у нього також не буде можливості, у зв`язку з минуванням терміну дії паспорта 14.12.2020, має стійкі соціальні зв`язки, одружений з громадянкою України та для його проживання було вийнято житло в селі Черепашинці. Звернув увагу суду щодо відсутності ризику впливу на свідків і потерпілого, оскільки обвинувачений не володіє ні українською, ні російською мовою, ризик знищення та переховування речових доказів, оскільки досудове слідство завершено і всі докази зібрані. Також захисник звернув увагу суду на те, що обвинувачений перебуває під вартою тривалий час, з 06.07.2020, а після спливу певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра не може бути єдиним виправданням тримання його під вартою. Обвинувачений потребує належної медичної допомоги в установі, має постійне місце проживання.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 подану ним в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи. 
		Обвинувачений ОСОБА_17 апеляційну скаргу свого захисника підтримав в повному обсязі і також просив її задовольнити, посилаючись на викладенні в ній доводи. 
		Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, вважає її законною та обґрунтованою. Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_17 згідно з інформацією Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції України раніше судимий на території Австрії у 2006, 2009 та 2013 роках за вчинення шахрайства та у 2010 році за вчинення злочину пов`язаного з незаконним розповсюдженням наркотичних засобів. А також звернув увагу на те, що 30.06.2021 останньому було повідомлено про підозру у вчиненні нових епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.301 КК України. 
		 
		Мотиви суду
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченого, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
		За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
		Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
		При вирішенні питання про відмову у задоволенні клопотання захисника щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та задовольняючи клопотання прокурора щодо продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції враховуючи практику Європейського суду з прав людини вважав, що наразі існують та не відпали ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, не допитано малолітнього потерпілого, свідків, обвинувачених, не досліджено письмові та речові докази, а тому існують ризики того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на малолітнього потерпілого та свідків.
		Також, судом було прийнято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_14 є громадянином іншої держави - Австрії; на час затримання не був працевлаштований на території України; не мав постійного законного джерела доходу; є особою тричі судимою на території Австрії за вчинення умисних злочинів: один з яких за підроблення документів та двічі за вчинення злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, відбув покарання реально (зі слів самого обвинуваченого, так як даних про те, що покарання за вказані злочини він відбув у суду не було). При цьому, судом було враховано те, що 30.06.2021 останньому повідомлено про підозру у вчиненні нових епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 301 КК України, а тому вважав, що існує ризик того, що будучи на волі обвинувачений ОСОБА_14 може вчинити інший злочин.
		Також судом першої інстанції було прийнято до уваги, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину, який відносить згідно КК України до класифікації особливо тяжких злочинів та категорії кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, тому суд вважав, що існує ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та вчинити інший злочин. Жодних належних та допустимих доказів у спростування наведених прокурором ризиків стороною захисту суду подано не було.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження застосованого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.301 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України віднесене до особливо тяжкого злочину.
		Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
		Наряду з вказаним, у п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте, при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_17 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
		Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника щодо скасування останньому продовженого судом першої інстанції вказаного запобіжного заходу та обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати також і тяжкість звинувачення.
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Колегія суддів вважає, що фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_17 злочину, який є умисним особливо тяжким злочином, а саме виготовлення, зберігання з метою збуту зображень та інших предметів порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію, та їх збут, вчинене за попередньою змовою групою осіб, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		При цьому, відповідно до ст. ст.3, 28 Конституції Україникожен має право на повагу до його гідності, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Положеннями ст.ст.2, 3, 6, 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» визначено, що виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються.
		Правові засади України щодо захисту моральності у суспільстві складає Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти щодо захисту суспільної моралі, загальновизнані норми і принципи міжнародного права й міжнародних договорів України.
		Законом забороняється:
		- виробництво і ввезення в Україну творів, зображень, інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення, реклама, збут чи розповсюдження.
		- обіг, демонстрація та прокат друкованих видань, кіно-, аудіо-, відео-, радіо-, телепродукції, матеріалів на електронних носіях, інших видів продукції, що пропагують порнографію.
		- розміщення оголошень про інтимні зустрічі за винагороду та девіантні форми інтимних стосунків не в спеціалізованих засобах масової інформації заборонено.
		З метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх, Законом забороняється:
		- втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.
		-розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх.
		- використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.
		- виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції.
		- пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію.
		Крім того, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б також свідчили про неможливість тримання ОСОБА_17 під вартою, або ж про інші обставини, які б переважили встановлені ризики.
		Апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.
		Окрім цього відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України 10 лютого 2012 року № 239/5/104, керівництво СІЗО (ІТТ) забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
		Колегія суддів вважає, що продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_17 вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
		Судом щодо висловленої в судовому засіданні позиції захисника та обвинуваченого, наведені достатні мотиви для відмови в обранні останньому більш м`якого запобіжного заходу, який зміг би запобігти встановленим в ході розгляду справи та доведеним в судовому засіданні прокурором ризикам. Зокрема, це тяжкість обвинувачення, відсутність істотних змін ризиків, обставин провадження та даних про особу обвинуваченого. Також згода як сторони захисту, так і самого обвинуваченого на залишення йому певної форми арешту, все ж таки підтверджує існування процесуальних ризиків у вказаному провадженні.
		Зі змісту ст.181КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
		Проте, на даний час в матеріалах судового провадження відсутні відомості щодо власника житла зазначеного захисником в апеляційній скарзі, а саме будинку АДРЕСА_2 , і чи він не буде заперечувати щодо того, щоб ОСОБА_17 у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, перебував у цьому житлі та на умовах визначених КПК України. 
		Разом з тим, слушними є доводи апеляційної скарги захисника щодо тривалого судового розгляду вказаного кримінального провадження,на щотакож апеляційнийсуд звертаєувагу судупершої інстанції,якому необхідно вжити всіх заходів щодо недопущення затягування розгляду кримінального провадження та розглянути справу у розумні строки і постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
		На думку колегії суддів в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків як досудового, так і судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.
		В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
		Таким чином колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, даними про особу обвинуваченого, який у відповідності до інформацією Департаменту міжнародного співробітництва Національної поліції України раніше судимий на території Австрії у 2006, 2009 та 2013 роках за вчинення шахрайства та у 2010 році за вчинення злочину пов`язаного з незаконним розповсюдженням наркотичних засобів, те, що 30.06.2021 останньому було повідомлено про підозру у вчиненні нових епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.301, ч.3 ст.149 КК України вказують на обґрунтованість продовження застосованого до ОСОБА_17 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А також дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. 
		Порушень правових позицій Європейського суду з прав людини чи істотних процесуальних порушень у цьому провадженні апеляційним судом не виявлено.
		З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а доводи апеляційних скарг викладених в ній висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу захисника  ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
		Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, продовжено застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 19.11.2021 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , громадянина Австрійської Республіки, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.301 КК України - залишити без змін.
		Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2              ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...