Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/20927/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом.
Надіслано судом: 01.10.2021. Зареєстровано: 03.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2021.
Дата набрання законної сили: 31.10.2021
Номер судового провадження: 1-кп/522/715/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160500003015

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 522/20927/20
		Провадження № 1-кп/522/715/21
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		01 жовтня 2021 рокум. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в ЄРДР за №12020160500003015 від 30.09.2020 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, який має неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_3 , 
		ВСТАНОВИВ:
		30.09.2020 о 10:20 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на вул. Маразлієвській в м. Одесі, заздалегідь заготувавши мотошолом, підшукував залишений на стоянках мопед з метою таємного заволодіння ним для послідуючої перепродажі на деталі. Помітивши на тротуарі перед Морським коледжем технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія» по вул. м. Одеса, вул. Маразлієвська, 42, припаркований мопед марки Honda модель Joker сірого кольору вартістю 20000 грн., який належить неповнолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 вирішив ним таємно заволодіти. 
		Діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, ОСОБА_3 , переконавшись, що його дії лишаються непоміченими для сторонніх осіб, підійшов до вказаного мопеду, сів на нього, та за допомогою фізичної сили став його котити в напрямку вулиці Троїцької, встановивши тим самим контроль за транспортним засобом та протиправно вилучивши і таємно перемістивши з місця, де його залишив власник всупереч його волі. 
		   В подальшому, ОСОБА_3 закотив вказаний мопед до двору будинку АДРЕСА_2 , де він проживав, сховавши його у напівпідвальному приміщенні вказаного будинку та приступивши до розбірки на запасні частини.
		Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, за кваліфікуючими ознаками  незаконне заволодіння транспортним засобом.
		У судовому засіданні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі фактичні обставини як дата, час, місце, спосіб і наслідки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, а саме, що він 30.09.2020 о 10:20 год., перебуваючи по вул. Маразлієвська в м. Одесі, заздалегідь заготувавши мотошолом, підшукував залишений на стоянках мопед для його таємного заволодіння для послідуючої перепродажі на деталі. Помітивши на тротуарі мопед марки Honda модель Joker сірого кольору, підійшов до вказаного мопеду, сів на нього, та за допомогою фізичної сили став його котити в напрямку вулиці Троїцької, в подальшому, сховав вказаний мопед у дворі будинку АДРЕСА_2 , де він проживав. 
		Потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його законний представник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, у зв`язку з повним відшкодуванням шкоди обвинуваченим та особистою зайнятістю.
		Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинувачених та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинувачених, захисника, суд відповідно до ч. 3 ст.349КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.289КК Українидоведена тайого діїправильно кваліфіковані,оскільки він здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом.
		Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбаченою ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування шкоди.
		При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.
		Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст.61Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
		Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
		Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до п. 1 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
		Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
		Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Питання звільнення від відбування покарання з випробуванням врегульоване статтею 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений скоїв нетяжкий злочин.
		В свою чергу, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 у скоєному злочині щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, відшкодував шкоду потерпілому. 
		Щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК, є самостійними обставинами, які пом`якшують покарання. Як неодноразово зазначав Верховний Суд, врахування кожної з них при призначенні покарання, за умови встановлення їх наявності у кримінальному провадженні, є обов`язковим для суду, незалежно від тяжкості вчиненого злочину та повторності його вчинення. Вказані форми посткримінальної поведінки особи свідчать про те, що в особі винного відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності. Визнання даних обставин такими, що пом`якшують покарання, стимулює осіб, які вчинили злочини, до критичної переоцінки своєї діяльності, а також сприяє своєчасному розкриттю злочинів.
		Згідно з досудовою доповіддю про обвинуваченого служби з питань пробації існує середня ймовірність вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення, виконання покарання без позбавлення волі або без обмеження волі на певний строк є можливим та не становить високої небезпеки для суспільства.
		Згадані пом`якшуючі обставини, а також відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який має постійне місце проживання, у нього на утриманні перебуває малолітня дитина, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують покарання, в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дають суду підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст.289КК України у виді 3 років обмеження волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням 1 рік.
		У той же час, відповідно до вимог ст.76 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженого для встановлення факту виправлення, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Рішення щодо арештованого майна суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.
		Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. 
		Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлялися. 
		Витрати за проведення судових експертиз - відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України, 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.289КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
		Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Скасувати арешт, накладений на нижчевказане майно ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси 02.10.2020 року по справі №522/17196/20, речові докази: сіру жилетку та чорну кофту, які 30.09.2020 видав добровільно слідчому ОСОБА_3 , повернути власнику майна.
		Скасувати арешт, накладений на нижчевказане майно ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси 02.10.2020 року по справі №522/17196/20, речові докази: мопед марки Mustang модель MT150T-3 та шолом чорного кольору  повернути власнику майна, мопед марки Honda модель Joker та пару чорних кросівок Adidas, які належать ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважати такими, що повернуті власнику майна.
		Речові докази: цифровий диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, розташованих на фасаді будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , цифровий диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, розташованих на фасаді будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , цифровий диск з відеозаписом з камер відеоспостереження, розташованих на фасаді будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Речовий доказ  копію талона на мотоскутер марки Хонда Джокер, фото шасі (рами) № НОМЕР_1  повернути власнику.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...