Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/6931/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2021.
Дата набрання законної сили: 23.09.2021
Номер судового провадження: 61-13801ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 вересня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 204/6931/20
		 
		провадження № 61-13801св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 рокуу складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2020 року  ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання рухомого майна спільним майном та поділ спільного майна.
		 
		Позов мотивовано тим, що позивач та її чоловік - ОСОБА_5 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квітня 2017 року почали проживати однією сім`єю та вести спільне господарство без реєстрації шлюбу, який було зареєстровано лише 
		21 вересня 2019 року. Під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з квітня 2017 року по 21 вересня 2019 року позивач разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_5 вели спільне господарство, формували спільний бюджет за рахунок кожного з подружжя та набували майно за спільні кошти. 
		 
		Позивачка зазначала, що з моменту початку спільного проживання позивача та її чоловіка, активну допомогу їм надавали батьки позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Між позивачем та її майбутнім чоловіком виникла домовленість про те, що батьки позивача нададуть в якості допомоги майбутньому подружжю грошові кошти у розмірі 3 000,00 доларів США, а ОСОБА_5 зі свого боку також надасть 3 000,00 доларів США на купівлю автомобіля. 03 вересня 2019 року ОСОБА_5 придбав транспортний засіб марки Kia модель Ceed, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , реєстрація права власності якого була проведена за ОСОБА_5 .
		 
		Беручи до уваги те, що транспортний засіб був придбаний ще до реєстрації шлюбу та зареєстрований на померлого чоловіка позивача, то не встановлення факту проживання позивача зі своїм чоловіком однією сім`єю без реєстрації шлюбу та без визнання вказаного майна спільним особисті права позивача можуть бути порушені під час розподілу часток майна між спадкоємцями чоловіка позивача, так як позивач ще до моменту смерті свого чоловіка має право на половину спільного майна.
		 
		ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю 
		ОСОБА_1 із ОСОБА_5 , без реєстрації шлюбу у період з квітня 2017 року до моменту реєстрації шлюбу - 21 вересня 2019 року; визнати об`єктом спільної сумісної власності транспортний засіб марки Kia модель Ceed, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ; поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на Ѕ частину транспортного засобу марки Kia модель Ceed, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , за ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 
		07 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено.
		 
		Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2017 року до моменту реєстрації шлюбу, тобто до 
		21 вересня 2019 року .
		 
		Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 транспортний засіб марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак 
		НОМЕР_2 .
		 
		Поділено спільне сумісне майно та визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину транспортного засобу марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , номерний знак 
		НОМЕР_2 .
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 
		1 261,20 грн.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 
		1 261,20 грн.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.
		 
		Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 783,60 грн.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування між ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_5 у період з квітня 2017 року до 21 вересня 2019 року відносин притаманних сім?ї, а сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін, про що, також зазначено в Постанові Верховного Суду від 
		26 червня 2019 року у справі № 442/2219/11.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		16 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 07 квітня 2021 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вказує про помилковість висновків суду першої інстанції, при цьому не спростовує їх.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 
		27 березня 2019 року в справі № 354/693/17-ц, постанові Верховного Суду від 
		28 листопада 2018 року в справі № 127/11013/17 (провадження № 61-10045св18), постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц (провадження № 61-40222св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
		 
		17 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи 
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 вересня 2019 року між ОСОБА_8 , як продавцем та ОСОБА_5 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 7442/2019/1646573 транспортного засобу марки Kia модель Cee'd, 
		2008 року випуску, чорного кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 153 720,00 грн.
		 
		На підставі заяви ОСОБА_5 № 244279066 від 03 вересня 2019 року транспортний засіб марки Kia модель Cee'd, 2008 року випуску, чорного кольору, VIN - НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 03 вересня 
		2019 року було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_5 , в процесі перереєстрації змінено реєстраційний номер ТЗ з НОМЕР_4 на НОМЕР_2 , та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
		 
		21 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.
		 
		ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно та 
		10 липня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Журжа Ю. Г. було заведено спадкову справу № 3/2020 (номер у спадковому реєстрі - 66093278) щодо спадкового майна ОСОБА_5 
		 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 .
		 
		Стороною відповідача під час розгляду справи позовні вимоги не визнавались повністю, відповідачі наполягали на тому, що у період з 2016 року по квітень 
		2018 року їх син ОСОБА_5 мав сталі відносини з іншою жінкою, а не з позивачем ОСОБА_1 . З позивачем ОСОБА_5 почав зустрічатись лише у квітні 2019 року, при цьому до реєстрації шлюбу з позивачем ОСОБА_5 з позивачем не проживав, спільного бюджету з позивачем не мав та спільне господарство не вів, а спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_5 за власні кошти.
		 
		В матеріалах справи наявні фотознімки з соціальних мереж. Всіма учасниками справи визнавалось, що на вказаних фотознімках зображені разом позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		 
		Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
		 
		Нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними . На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
		 
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
		 
		Так, за змістом наведених судом вище норм законодавства, зокрема сімейного, слідує, що хоча проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу не породжує виникнення в них прав та обов`язків подружжя, однак якщо такі жінка та чоловік не перебувають в будь-якому іншому шлюбі в період такого спільного проживання, то на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім`єю, поширюється режим спільної сумісної власності, який регулюється тими же нормами, що і режим спільної сумісною власності майна подружжя. Відтак, майно, набуте жінкою та чоловіком під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, може бути визначено та поділено між ними за тими ж правилами та на тих же підставах, що й спільне сумісне майно подружжя, зокрема із застосуванням презумпції спільності майна подружжя. Однак, для можливості такого поділу попередньо підлягає встановленню судом внаслідок доведення належним чином позивачем саме факт проживання чоловіка та жінки (сторін по справі) однією сім`єю без реєстрації шлюбу між собою в певний період часу, протягом якого і було придбане спірне майно, поділ якого просить здійснити в судовому порядку позивач.
		 
		Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
		 
		Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі 
		№279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 
		2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 
		2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.
		 
		Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
		 
		В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц).
		 
		Вирішуючи заявлену в межах даної цивільної справи позову вимогу про встановлення факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з квітня 2017 року по 21 вересня 2019 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення цієї вимоги, оскільки самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
		 
		Надані позивачем докази, а саме роздруківка фотознімків з соціальних мереж, свідчать лише про існування між сторонами у певний період часу близьких, романтичних стосунків як між чоловіком та жінкою, які не можна ототожнювати із подружніми/шлюбними відносинами.
		 
		Позивач на підтвердження своїх вимог посилалася на покази свідків, проте, такі свідчення свідків не дають підстав для визнання сторін такими, що проживали однією сім`єю, вели спільне господарство.
		 
		Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін, про що, також зазначено в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі 
		№ 442/2219/11. 
		 
		З урахуванням викладеного, правильним також є висновок апеляційного суду про те, що не підлягає задоволенню і решта заявлених позовних вимог - про визнання майна спільною сумісною власністю, його поділ між сторонами шляхом визнання права власності на цей майно, оскільки такі вимоги є похідними та ґрунтуються на позовній вимозі про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у задоволенні якої, як вказано вище, судом апеляційної інстанції відмовлено правомірно.
		 
		Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 354/693/17-ц, постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 127/11013/17 (провадження № 61-10045св18), постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 761/3325/17-ц (провадження № 61-40222св18) є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в них висновки є аналогічні тим, до яких дійшов апеляційний суд у справі, яка переглядається.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,                       від 10 лютого 2010 року).
		 
		 
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...