Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5842/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2021.
Дата набрання законної сили: 27.09.2021
Номер судового провадження: 51-2955км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140000000442

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		27 вересня 2021 року
		м. Київ
		справа № 466/5842/20 
		провадження № 51-2955км21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 
		засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6   
		захисника (відеоконференція) ОСОБА_7  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від23 березня 2021року у кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140000000442, заобвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Вощанці Самбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369КК України.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Шевченківський районний суд м. Львова вироком від17 серпня 2020року визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369КК України, та призначив йому покарання у виді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.
		Згідно з вироком суду, речові докази, які визначені двома постановами слідчого від 09.06.2020 року, зокрема, речі, предмети, документи, які були виявленні та вилученні під час обшуку в автомобілі марки « VOLKSWAGEN PASSAT», та сам автомобіль повернуто ОСОБА_6 . Скасовано арешт, який накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.06.2020 року на грошові кошти, речі та документи, які 09.06.2020 року були вилучені під час проведення обшуку автомобіля, що належить ОСОБА_6 , та в службових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Як зазначено у вироку, ОСОБА_6 09 червня 2020 року о 12:10 год. у приміщенні службового кабінету по вул. Замарстинівській, 233 в м. Львові надав голові ДУ ТМО МВС України в Львівській області ОСОБА_8 , який є службовою особою, неправомірну вигоду в розмірі 1700 доларів США за сприяння у проходженні медичної військово-лікарської комісії та постановлення за результатами ВЛК висновку про наявність захворювання, пов`язаного з проходженням служби військовослужбовцями ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . 
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від17 серпня 2020року змінено. Ухвалено вважати засудженим ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. У решті вирок залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо  ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволені його апеляційної скарги в частині конфіскації грошових коштів в сумі 1700 доларів США в дохід держави, мотивуючи своє рішення тим, що прокурор у своїй апеляційній скарзі не ставив питання про конфіскацію грошових коштів в сумі 1700 доларів США як предмету вчинення злочину, а просив конфіскувати грошові кошти в дохід держави на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України як знаряддя вчинення злочину, оскільки прокурор в апеляційній скарзі в прохальній частині просив апеляційний суд на підставі ст. 100 КПК України прийняти рішення щодо конфіскації в дохід держави 17 купюр номіналом 100 доларів США, та не конкретизував вказані гроші як предмет чи знаряддя вчинення злочину.
		У запереченні захисник ОСОБА_7 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 березня 2021року щодо ОСОБА_6  без зміни. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав подану касаційну скаргу. 
		Засуджений та захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора. 
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час тамісце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		За частиною 1 цієї статтісуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України. 
		Зі змісту положень ч.2 ст.418, ст.419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи. 
		У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону апеляційним судом виконано.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції речові докази, які визнані такими постановами слідчого від 09.06.2020 року, а саме речі, предмети, документи, які були виявленні та вилученні під час обшуку в автомобілі марки «VOLKSWAGEN PASSAT», та сам автомобіль повернув ОСОБА_6 .
		Також місцевий суд скасував арешт, який був накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.06.2020 року на грошові кошти, речі та документи, які 09.06.2020 року були вилучені під час проведення обшуку автомобіля, що належить ОСОБА_6 , та в службових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Прокурор, не погоджуючись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення апеляційним судом нового вироку з підстав необхідності конфіскації в дохід держави 1700 доларів США в порядку п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, оскільки такі кошти, на думку прокурора, є знаряддям вчинення злочину. 
		При цьому прокурор в апеляційній скарзі вказував, що ОСОБА_6 визнав, що він власні кошти в сумі 1700 доларів США надав ОСОБА_8 для вчинення ним дій з використанням свого службового становища, а тому ці кошти використовувалися як знаряддя вчинення злочину, і суд при ухваленні вироку повинен був вирішити питання про конфіскацію їх в дохід держави (т. 1 а.п. 85).
		На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, обґрунтовано залишив її в цій частині без задоволення, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга не може бути задоволена, а тому доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 визнано винним у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням службового становища. Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України.
		Враховуючи наявність у санкції вказаної частини статті Особливої частини КК України покарання у виді позбавлення волі, виходячи з положень ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація у цьому випадку може бути застосована, чим виключається альтернативна можливість вирішення питання про вилучення вказаних коштів у власність держави в порядку інших правових процедур, зокрема й тих, що стосуються долі речових доказів. 
		Таким чином, за умови, що суд першої інстанції не ухвалив у резолютивній частині вироку жодного рішення щодо вказаних грошових коштів, лише скасувавши щодо них арешт, вирішення цього питання, як вірно просив прокурор у своїй апеляційній скарзі, могло бути здійснене апеляційним судом виключно шляхом постановлення нового вироку із застосуванням належної правової процедури, передбаченої законом, на підставі і в межах доводів апеляційної скарги прокурора.
		Однак, як зазначалося вище, апеляційна скарга прокурора не містить посилань на положення ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, тобто не містить вказівки на необхідність застосування положень матеріального закону щодо спеціальної конфіскації, а містить натомість загальні посилання на необхідність конфіскації цих коштів в порядку положень ст. 100 КПК України, зокрема на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КК України як знаряддя вчинення злочину. 
		Як вірно вказав апеляційний суд, відповідаючи на доводи поданої прокурором скарги, предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, є неправомірна вигода, під якою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Тому грошові кошти в сумі 1700 доларів США є предметом, а не знаряддям, вчинення цього злочину.
		Також й за змістом касаційної скарги прокурор ставить питання про необхідність визнання незаконним й таким, що підлягає скасуванню, рішення суду апеляційної інстанції саме у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, не вказуючи на те, яке положення закону про кримінальну відповідальність було порушене апеляційним судом, а посилаючись натомість на положення статей 7, 100, 370, 414-414, 424, 425, 426, 427, 436, 437, 438 КПК України, який є процесуальним законом. 
		Таким чином, враховуючи, що прокурором в апеляційній скарзі не була належним чином визначена правова процедура, в межах якої прокурор просив конфіскувати зазначені вище кошти в дохід держави, й крім цього містилося посилання на конкретну норму КПК України, яка не підлягала застосуванню, на що слушно вказав апеляційний суд, й при цьому прокурор з указаних підстав ставив питання про погіршення становища обвинуваченого, висловлюючи прохання до апеляційного суду ухвалити новий вирок, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такої апеляційної скарги. 
		Суд касаційної інстанції не має достатніх підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що істотно суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції, колегія суддів не встановила.
		Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд,
		ухвалив:
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від23 березня 2021року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...