Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/2512/21 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2021. Зареєстровано: 05.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2021.
Дата набрання законної сили: 29.09.2021
Номер судового провадження: 854/9359/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/2512/21Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		судді  доповідача Кравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді   за участю секретаряКоваля М.П. Юрчак М.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року по справі №420/2512/21 прийнятого у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у складі судді Токмілової Л.М. за адміністративним позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "РИБАЦЬКА ГАВАНЬ", Національний природний парк "Тузлівські лимани" про визнання протиправним та скасування рішення,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:
		 
		22.02.2021 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) звернувся до суду з позовом до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природній парк "Тузловські лимани", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Рибацька Гавань", в якому просив:
		визнати протиправним та скасувати рішення Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 797-VII від 09.10.2020 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ РИБАЦЬКА ГАВАНЬ для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 20201 року адміністративний позов залишено без задоволення.
		 
		II.КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:
		 
		Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року, Одеська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 43-45, 93 Земельного кодексу України, ст. 7, 9, 14, 20, 21, 38 Закону України: «Про природно-заповідний фонд України», ст. 242 КАС України та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, просила його скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
		Вимоги апеляційної скарги Одеська обласна прокуратура обґрунтовує тим, що суд приймаючи рішення дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка, на яку спірним рішенням Приморської сільської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою не входить до меж території Національного природного парку «Тузловські лимани» та не є землею природно-заповідного фонду.
		Також, апелянт зазначає, що Причорноморська піщана коса с прибережною захисною смугою Чорного моря та групи лиманів, у тому числі озера ОСОБА_1 , які входять до складу території Національного природного парку «Тузловські лимани».
		Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду її натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Системний аналіз ст. 4 та 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на думку апелянта свідчить, що наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду пов`язана з перебуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду - національного природного парку загальнодержавного значення, зайняттям певної ділянки суші, а не з наявністю у національного природного парку як юридичної особи правовстановлюючих документів в розумінні розділу III Земельного кодексу України.
		Отже, відсутність встановлених меж в натурі Національного природного парку «Тузловські лимани» в розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», не нівелює наявність природно-заповідного статусу вказаної ділянки суші.
		Згідно відомостей Публічної кадастрової карти, на території Одеської області визначено територію Національного-гіриродного парку «Тузловські лимани» шляхом нанесення шару «Природно-заповідний фонд» площею 27865 га (аналогічно площа парку визначена Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 складає 27865 га).
		На даний час рішення щодо зміни меж, категорії та статусу території об`єкту природно-заповідного фонду - національного природного парку, уповноваженим органом не приймалися.
		При цьому, за результатами опрацювання відомостей публічної кадастрової карти про території об`єкта природно-заповідного фонду Національний природний парк «Тузловські лимани» беззаперечно вбачається, що Причорноморська піщана коса, у тому числі біля озер ОСОБА_1 та Джаншейське, входить до складу території парку.
		Вказане додатково підтверджує, що статус та площа території Національного природного парку «Тузловські лимани» з часу його створення указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 по теперішній час не змінювалася, а земельні ділянки не вилучалися.
		Водночас, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки зазначеним аргументам прокурора, хоча вони є суттєвими та підтверджуються відповідні доказами, які містяться в матеріалах справи.
		 
		III.ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: 
		 
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження по справі.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні .
		Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, представники апелянта, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) та Національного природного парку "Тузлівські лимани" до судового засідання з`явилися та підтримали вимоги апеляційної скарги, представники Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "РИБАЦЬКА ГАВАНЬ" до судового засідання не з`явились про причини неявки суд не сповістили, у справі наявні відомості про вручення ним судових повісток, клопотання чи заяви щодо відкладення розгляду справи до суду не надходили, тому апеляційний суд продовжує розгляд справи за їх відсутності в порядку ч. 2 ст.313 КАС України, так як неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 
		Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		IV.ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
		 
		Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибацька Гавань" перебуває на обліку в Головному управління ДПС в Одеській області з 10.09.2020 року. Основними видами діяльності є допоміжне обслуговування водного транспорту (основний); морське рибальство; пасажирський морський транспорт; пасажирський річковий транспорт (Т.1 а/с 41).
		11 вересня 2020 року директор ТОВ РИБАЦЬКА ГАВАНЬ звернувся до Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (Т.1 а/с 40).
		За результатами розгляду поданої заяви 09.10.2020 року Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області № 797-VII прийнято рішення Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ РИБАЦЬКА ГАВАНЬ для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту (Т.1 а/с 39).
		Згідно графічних матеріалів, які додані до заяви ТОВ «РИБАЦЬКА ГАВАНЬ» та на яких зазначено бажане місце розташування, розмір земельної ділянки встановлено, що остання розташована на території Чорноморської піщаної коси біля озера ОСОБА_2 1 а/с 43).
		Судом апеляційної інстанції було також встановлено, що Указом Президента України «Про створення національного природного парку «Тузловські лимани» № 1/2010 від 01.01.2010 створено на території Татарбунарського району Одеської області національний природний парк «Тузловські лимани» (далі - НПП «Тузловські лимани»).
		Пунктом 1 вищевказаного Указу до території НПП «Тузловські лимани» погоджено в установленому порядку включення 27865 гектарів земель державної власності, а саме: 2022 га земель запасу (у тому числі 316,831 та земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 га земель водного фонду (частина озер ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Бурнас), що надаються національному природному парку в постійне користування, і 25843 га земель (у тому числі 3233,18 га земель запасу, 541 га земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 га земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, ОСОБА_5 , Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 га прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу національного природного парку без вилучення.
		На виконання Указу Президента України № 1/2010 від 01.01.2010, наказами Міністерства екології та природних ресурсів № 320 від 07.09.2011, № 109 від 31.08,2020 затверджено Положення про національний природний парк «Тузловські лимани» (далі - Положення).
		Відповідно до п. 1.1 Положення, парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Територія Парку є Рамсарським водно-болотним угіддям міжнародного значення та об`єктом Смарагдової мережі Європи. Парк розташований на території Татарбунарського району Одеської області (п. 1.1. Положення).
		Згідно п. 1.6 Положення, загальна площа Парку становить 27 865 га земель державної власності, а саме: 2022 га земель запасу (у тому числі 316,831 га земель Піщаної коси Чорного моря та 1705,169 га земель водного фонду (частина озер ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Бурнас), що надаються Парку в постійне користування; 25 843 га земель (у тому числі 3233,18 га земель запасу, 541 га земель, що перебувають у постійному користуванні державного підприємства «Саратське лісове господарство», 21186,03 іга земель водного фонду (частина озер Шагани, Алібей, Бурнас, а також озера Солоне, Хаджидер, Карачаус, ОСОБА_5 , Мартаза, Магалевське, Малий Сасик, Джаншейське) та 882,79 га прилеглої акваторії Чорного моря шириною 200 метрів), що включаються до складу Парку без вилучення.
		Відповідно до п. 1.9 Положення, межі Парку встановлюються в натурі (на місцевості) та закріплюються межовими знаками в порядку, визначеному законодавством. Відомості про межі, цільове призначення, оцінку, угіддя земельних ділянок Парку та про обмеження в їх використанні вносяться до Державного земельного кадастру у встановленому порядку та обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.
		Згідно пояснювальної записки до Проекту створення Національного природного парку «Тузловські лимани» на території Татарбунарського району Одеської області, розробленого ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору № 2629 від 30.09.2006, НПП «Тузловські лимани» розташований на півдні Татарбунарського району, в який входять озера Солоне, Бурнас, Алібей, Хаджидер, Карачаус, Будури, Шагани, Джантшейське та їх прибережна захисна смуга, Причорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське (Т.1 а/с 88-89).
		Відповідно до висновку звіту з науково-дослідної роботи «Розробка наукових обґрунтувань щодо створення нових, зміни статусу існуючих територій та об`єктів природно-заповідного фонду Одеської області» «СТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ «ТУЗЛОВСЬКІ ЛИМАНИ» Південного наукового центру Національної академії наук України та Міністерства освіти та науки України 2009 року досліджена територія водно-болотних угідь міжнародного значення «Шагани-Алібей-Бурнас» з прилягаючими навколо ділянками малих лиманів, включаючи Джаншейський і ОСОБА_1 , а також гирловими ділянками впадаючих у них річок Алалія і Хаджидер, є унікальним природним комплексом з високими показниками біологічного й ландшафтного різноманіття. Але намічаються негативні тенденції її деградації внаслідок нераціонального і не бережливого здійснення господарської діяльності і використання не за цільовим призначенням (Т.1 а/с 111).
		З картосхеми території НПП «Тузловські лимани», яка міститься на 9 аркуші вказаного вище звіту, вбачаються, що Чорноморська піщана коса біля озер Джаншейський і ОСОБА_1 входить в межі створення НПП «Тузловські лимани» (Т.1 а/с 120).
		За географічним розташуванням Причорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморського, що має ширину менше 2 км, відділяє групу Тузловських лиманів від Чорного моря.
		Сертифікованим інженером геодезистом ФОП ОСОБА_6 на виконання листа обласної прокуратури № 15/1/1-129вих-21 від 04.02.2021 (Т.1 а/с 238-241), в процесі камеральної обробки наданих документів, в тому числі доданих до заяви ТОВ «РИБАЦЬКА ГАВАНЬ» графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, для наглядності відтворено картосхему із зазначенням орієнтовного місця знаходження земельної ділянки, дозвіл на відведення якої надано ТОВ «РИБАЦЬКА ГАВАНЬ» спірним рішенням, що розташована на Чорноморській піщаній косі та в межах земель території НПП «Тузловські лимани», які включені до складу Парку без вилучення (Т.1 а/с 242-243).
		Розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №1053/А-2017 від 07.11.2017 року «Про погодження включення земельних ділянок, що ввійшли до складу національного природного парку «Тузловські лимани» (Т.1 а/с 205-206) погоджено включення земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є Одеська обласна державна адміністрація, що ввійшли до складу НПП «Тузловські лимани», до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації відповідно до схеми функціонального зонування НПП «Тузловські лимани».
		 
		 
		V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА СУДУ 
		(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
		 
		Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Cт. 14 Конституції України передбачає, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Частиною 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано нормами ст. 123 ЗК України.
		Так. ч. 1 вказаної статті передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
		У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Стаття 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 № 2456-XII ( надалі Закон № 2456-XII )визначає, що національні природні парки є природною територією та об`єктом природно-заповідного фонду. А також в силу своєї екологічної і наукової, історико-культурної цінності мають лише загальнодержавне значення.
		Згідно ст. 20 Закону № 2456-XII , національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		Згідно ст. 43-45 Земельного кодексу України, ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду, віднесено до земель природно- заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти, зокрема національні природні парки.
		Згідно ст. 4 Закону № 2456-XII території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.
		Згідно ст.6 Закону № 2456-XII території та об`єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об`єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам`яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури.
		Відповідно до ст. 7 Закону № 2456-XII , землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		У відповідності до ч. 1 статті 150 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель, вилучення яких для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною 2 цієї статті.
		Згідно ч. 3 ст. 7 , ч. 1 ст. 38 Закону № 2456-XII, на землях природоохоронного та культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів і об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням або загрожує їх збереженню.
		Відповідно до п. «в» ст. 2 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV( надалі- Закон № 858-IV) землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
		Згідно з п. «г», «ґ» ч. 1 ст. 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться для встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою.
		Статтею 1 Закону № 858-IV визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Згідно ст. 46-1 Земельного кодексу України, землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням: обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно- заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти.
		Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.
		На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням (ч. З ст. 7 Закону України «Про природно- заповідний фонд України»).
		Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2456-XII, збереження території та об`єктів природно-заповідного забезпечується шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно- планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2456-XII, території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково- дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
		Частиною ч. 2 ст. 9 Закону № 2456-XII передбачено, що встановлені ч. 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно- заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.
		Розроблення Проекту організації території об`єкта природно-заповідного фонду здійснюється на виконання Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 245 від 06.07.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 833/11111 від 29.07.2005 (далі  Положення № 245).
		Згідно п. 2.2. Положення № 245, розроблення Проекту організації території містить шість основних стадій: збір даних; визначення пріоритетів та проблем; визначення стратегії розвитку парку на десять років; розроблення п`ятирічного плану заходів; узагальнення засобів та ресурсів, необхідних для виконання Проекту організації території; підготовка вступної частини та додатків, відповідно до яких виконується комплекс робіт, визначений підпунктами 1-6 цього пункту.
		Зокрема, після виконання стадій збору даних, в тому числі про парк, його місце розташування, з розробленням відповідних картосхем поширення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України; стадії визначення на підставі аналізу зібраних даних найважливіших цінностей парку: природних, соціально-економічних, культурних, рекреаційних, естетичних, еколого- освітніх тощо, пріоритетів щодо їх збереження, охорони та відтворення; відбувається стадія визначення стратеги розвитку парку на десять років. Під час вказаної стадії здійснюється визначення стратегічних завдань з розвитку парку на десять років, направлених на досягнення мети створення парку та його основних завдань, визначених Законом України «Про природно- заповідний фонд України» та положенням про парк, з урахуванням визначених пріоритетів та ранжування проблем за такими розділами: збереження та відтворення природних комплексів та об`єктів; охорона та захист природних комплексів та об`єктів; проведення наукових досліджень і спостережень за станом! природного середовища; екологічна освітньо-виховна робота; рекреаційна діяльність; адміністративно-організаційна діяльність. До кожного стратегічного завдання надається короткий опис, який містить інформацію про те, яким чином і яких результатів буде досягнуто в процесі його виконання, а також проведення функціонального зонування території парку  виділення заповідної зони, зони регульованої рекреації, зони стаціонарної рекреації та господарської зони, встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів; розроблення картосхеми функціонального зонування території парку.
		Згідно ст.15 Закону України, від 29.06.2004, № 1906-IV "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов`язання за цими договорами. 
		Згідно ст.14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) від 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України, від 16.09.2014, № 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони", в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.
		Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
		Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatismutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
		Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та рішення у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року п.52;57).
		Принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи розглядається справа з точки зору прямого втручання чи позитивного обов`язку регулювати приватну діяльність (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom) [ВП], заява №36022/97, пункт 98, ECHR 2003VIII, та рішення у справі «Фадеева проти Росії» (Fadeyeva v. Russia), згадане вище, пункти 89 та 94). 
		У справах, що стосуються екологічних питань, державі мають надаватися широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань. Основне питання Суду полягає в тому, чи вдалось державі дотримати справедливого балансу між конкуруючими інтересами осіб, що зазнали впливу, та суспільства в цілому (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom), nn. 100, 119 та 123). [...]
		Досконально вивчаючи процедури, що розглядаються, Суд розглядає, чи здійснили органи влади достатні дослідження, щоб оцінити ризик потенційно небезпечної діяльності (див. рішення у справі «Хеттон та інші проти Сполученого Королівства» (Hatton and Others v. the United Kingdom), пункт 128, та рішення у справі «Джакомеллі проти Італії» (Giacomelli v. Italy), заява № 59909/00, пункт 86, ECHR 2006X11), чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, та чи було вжито всіх необхідних заходів для своєчасної реалізації цієї політики (див. рішення у справі «Ледяєва та інші проти Росії» (Ledyayeva and Others v. Russia), n. 104,...).
		Політика облаштування території та охорони навколишнього середовища, де переважна місце займає загальний інтерес, надає державі ширшу свободу розсуду, ніж це має місце при регулюванні виключно цивільних прав (див., mutatis mutandis, ухвалу Європейського Суду у справі «Горраіс Лісаррага і інші заявники проти Іспанії »[Gorraiz Lizarraga et autres c. Espagne] (скарга № 62543/00), Збірник постанов і рішень Європейського Суду з прав людини [CEDH] 2004 III, § 70, постанова Європейського Суду від 28 липня 2005 у справі« Алатулккіла і інші заявники проти Фінляндії »[Alatulkkila et autres c. Finlande] (скарга № 33538/96), § 67; рішення Європейського Суду щодо прийнятності для розгляду по суті скарги № 70074/01, поданої компанією« Валіко С.Р .л. »[Valico Srl] проти Італії, Збірник постанов і рішень Європейського Суду з прав людини [CEDH] 2006 III, рішення Європейського Суду від 26 лютого 2008 р питання про прие млемості для розгляду по суті скарги № 37664/04, поданої Ларсом і Астрід Фагешкьyoльд [Lars et Astrid Fдgerskiцld] проти Швеції (додатково див. п.84 рішення ЄСПЛ у справі «Депаль проти Франції» (CASE OF DEPALLE v. FRANCE) від 29.03.2010 року заява № 34044/02)
		 
		(1)Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України , в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Апеляційний суд зазначає, що згідно зі статтею Конституції України 131-1 в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України «Про прокуратуру».
		Питання, пов`язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані й статтями 53, 54 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Зокрема, згідно з частинами третьою - п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		В свою чергу, відповідно до частини третьої статті 23 Закон України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор, як посадова особа державного правоохоронного органу, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього наявні виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
		Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в Рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини названого вище рішення Конституційного Суду України).
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №826/3492/18, від 16.09.2021 року у справі №806/1515/18.
		Отже, апеляційний суд вважає, що звертаючись з даним позовом прокурором обґрунтовано наявність порушення інтересів держави у сфері забезпечення належного функціонування природних екосистем, а тому звернення прокурора до суду з даним адміністративним позовом є обґрунтованим.
		Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка, на яку спірним рішенням Приморської сільської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою не входить до меж території НПП «Тузловські лимани» та не є землею природно-заповідного фонду, з урахуванням наступного:
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та. дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021, внесено зміни до деяких законодавчих актів, що регулюють правовідносини у сфері охорони та збереження території та об`єктів природно-заповідного фонду України.
		Зокрема п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Також, доповнено ч. 5 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», а саме: відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на. підставі проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		Керуючись вищевказаними змінами, з метою збереження та охорони об`єктів природно-заповідного фонду, відкриття для широкого загалу даних про статус територій та місце їх розташування, унеможливлення зловживань при прийнятті рішень про реєстрацію прав на земельні ділянки, 09.06.2021 на Публічній кадастровій карті з`явився шар «Природно-заповідний фонд», в якому міститься інформація про понад 7 тис. територій та об`єктів природно- заповідного фонду.
		Згідно відомостей Публічної кадастрової карти, на території Одеської області визначено територію Національного-природного парку «Тузловські лимани» шляхом нанесення шару «Природно-заповідний фонд» площею 27865 га (аналогічно площа парку визначена Указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 складає 27865 га).
		На даний час рішення щодо зміни меж, категорії та статусу території об`єкту природно-заповідного фонду - національного природного парку, уповноваженим органом не приймалися.
		При цьому, за результатами опрацювання відомостей публічної кадастрової карти про території об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Тузловські лимани» беззаперечно вбачається, що Причорноморська піщана коса, у тому числі біля озер ОСОБА_1 та Джаншейське, входить до складу території Парку.
		Зазначені обставини додатково підтверджують, що статус та площа території НПП «Тузловські лимани» з часу його створення указом Президента України № 1/2010 від 01.01.2010 по теперішній час не змінювалася, а земельні ділянки не вилучалися.
		З картосхеми території НПП «Тузловські лимани», яка міститься на 9 аркуші вказаного вище звіту, вбачаються, що Причорноморська піщана коса біля озер Джаншейський і ОСОБА_1 входить в межі створення НПП «Тузловські лимани» (Т.1 а/с 120).
		За географічним розташуванням Причорноморська піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморського, що має ширину менше 2 км, відділяє групу Тузловських лиманів від Чорного моря.
		Місце розташування земельної ділянки, дозвіл на розробку документації якої надано ТОВ- «РИБАЦЬКА ГАВАНЬ», саме на Причорноморській піщаній косі та в межах земель території НПП «Тузловські лимани», які включені до складу Парку без вилучення (Т.1 а/с 242-243).підтверджено графічними матеріалами, які додані до заяви самим товариством.
		Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є, відповідно до ст. 6 Закону № 2456-XII , об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
		Системний аналіз ст. 4 та 7 Закону № 2456-XII свідчить, що наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду пов`язана з перебуванням на ній об`єкта природно-заповідного фонду - національного природного парку загальнодержавного значення, зайняттям певної ділянки суші, а не з наявністю у національного природного парку як юридичної особи правовстановлюючих документів в розумінні розділу III Земельного кодексу України.
		Отже, апеляційний суд вважає, що відсутність встановлених меж в натурі ПП «Тузловські лимани» в розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій», не нівелює наявність природно-заповідного статусу вказаної ділянки суші, а відповідно до п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України та п. 1.9 Положення, до встановлення меж Парку в натурі його межі визначаються відповідно до Проекту створення національного природного парку «Тузловські лимани».
		Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону № 2456-XII викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №820/5402/16 (абз. 23).
		Згідно пояснюючої записки та графічних матеріалів Проекту створення об`єкта природно-заповідного фонду НПП «Тузловські лимани» вся Причорноморська піщана коса увійшла до території парку.
		Більш того, у постанові від 18.02.2021 року по справі № 815/5658/17 Верховний Суд встановив , що відповідно до Проекту створення НПП «Тузловські лимани» до території природно-заповідного фонду відноситься вся Піщана коса від с. Лебедівка до с. Приморське без виключення.
		При цьому, апеляційний суд зауважує, що в силу ч.4 ст.78 КАС України вказані обставини є встановленими та додатковому доказуванню не підлягають.
		Крім того, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції невірно визначив правову природу розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації №1053/А-2017 від 07.11.2017 року «Про погодження включення земельних ділянок, що ввійшли до складу національного природного парку «Тузловські лимани» (Т.1 а/с 205-206), з урахуванням наступного:
		Вказаним розпорядженням погоджено включення земельних ділянок державної власності, розпорядником яких є Одеська обласна державна адміністрація, що ввійшли до складу НПП «Тузловські лимани», до заповідної зони, зон регульованої та стаціонарної рекреації відповідно до схеми функціонального зонування НПП «Тузловські лимани».
		Розроблення Проекту організації території об`єкта природно-заповідного фонду здійснювалось на виконання вищенаведених приписів Положення №245.
		Одеська обласна державна адміністрація, як власник земель державної власності, які увійшли до складу НПП «Тузловські лимани», погодила функціональне зонування території Парку. На теперішній час розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 1053/А-2017 від 07.11.2017 є чинним.
		Згідно даних схеми функціонального зонування НПП «Тузловські лимани» встановлено, що Причорноморська піщана коса в районі озера Малий Сасик входить до складу території Парку та відноситься до зони регульованої рекреації.
		Відповідно до ст. 21 Закону № 2456-XII, в межах зони регульованої рекреації проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється: влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони.
		Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів водно-болотних угідь міжнародного значення, як середовища існування водоплавних птахів, а також об`єктів Північного Причорномор`я, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення (п. 2.1. Положення).
		Основними завданнями Парку є: збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів Причорномор`я, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних середовищ, занесених до Червоної книги У країни та міжнародних Червоних списків, у тому числі цінностей міжнародних природоохоронних територій; створення умов для організації туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів; організація та здійснення науково- дослідних робіт, у тому числі, з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовищ,а, відтворення окремих видів флори та фауни, відтворення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття; відновлення місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості тощо; проведення екологічної освітньо-виховної роботи (п. 2.2. Положення).
		Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає , що Причорноморська піщана коса є прибережною захисною смугою Чорного моря та групи лиманів, у тому числі озера ОСОБА_1 , які входять до складу території НПП «Тузловський лимани», на якій відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 , ч. 1 ст. 38 Закону № 2456-XII, забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів і об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням або загрожує їх збереженню.
		Апеляційний суд також зауважує, що зміна меж об`єкта природно-заповідного фонду здійснюється у встановленому законом порядку.
		Проте, суд 1-ї інстанції не застосував вищенаведені правові норми, що регулюють порядок встановлення та зміни меж об`єкта природно-заповідного фонду, а тому помилково взяв до уваги лише інформацію відділу у Татарбунарському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області №16/121-21 від 09.02.2021 про земельну ділянку що перебуває у постійному користуванні НПП «Тузлоївські лимани», оскільки спір стосується території, яка увійшла до складу Парку без вилучення.
		Отже, рішення Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №797-VII від 09.10.2020 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ РИБАЦЬКА ГАВАНЬ для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту прийнято в супереч вимог ст. 9, 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки цілі використання територій природно-заповідного фонду не передбачають розміщення інженерно-транспортної інфраструктури, баз маломірних (малих) суден.
		Тобто, використання земельної ділянки природно-заповідного фонду для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури, баз маломірних (малих) суден суперечить цільовому призначенню територій та об`єкту природно-заповідного фонду НПП «Тузловські лимани», встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання її природних комплексів та окремих об`єктів.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 371/453/17.
		Крім того, суд 1-ї інстанції зазначив, що рішення Приморської сільської ради № 797-VII від 09.10.2020 про надання дозволу ТОВ «РИБАЦЬКА ГАВАНЬ» на розробку проекту землеустрою є однією з стадій процесу отримання товариством права користування земельною ділянкою.
		При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою дійсно не є тотожним передачі земельної ділянки у власність або користування, проте отримання дозволу на розроблення відповідної землевпорядної документації свідчить про намір отримання у користування земельної ділянки із цільовим призначенням, яке суперечить чинному законодавству про природно-заповідний фонд.
		Територія НПП «Тузловські лимани» має подвійний природоохоронний статус та перебуває під захистом двох міжнародних конвенцій, зокрема Конвенцією про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів 1971 року (Рамсарська конвенція), яка ратифікована Законом України 1996 року, а також постанова Кабінету Міністрів України № 935 від 23.11.1995 «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення».
		Крім того, НПП «Тузловські лимани» є об`єктом Смарагдової мережі, код об`єкта UA0000140, http://emerald.net.ua) та підпадає під охорону на підставі Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) 1979 року, яка ратифікована Україною у 1996 році та є частиною національного законодавства .
		Апеляційний суд зауважує, що згідно принципу «pacta sunt servanda» та в порядку ст.15 Закону України № 1906-IV кожен чинний міжнародний договір є обов`язковим для його учасників і має сумлінно виконуватися. Крім того, учасник договору не може посилатися на приписи свого внутрішнього права для виправдання невиконання ним положень міжнародного договору. Тобто даним принципом визнається пріоритет міжнародного договору, а отже, й примат міжнародного права перед національним.
		Окрім того, апеляційний суд вирішуючи питання справедливого балансу зазначає, що в силу принципів ст. 8 Конвенції, у справах, що стосуються екологічних питань та права на безпечне довкілля публічний інтерес щодо забезпечення вказаного права для необмеженого кола осіб , які мешкають на відповідній території , є вищим інтересу окремого суб`єкта щодо забезпечення права мирного володіння майном та надає державі широкі межі розсуду та можливість вибору між різними способами та засобами дотримання своїх зобов`язань.
		Апеляційний суд зазначає, що створення національних природних парків є питанням загальносуспільного та загальнодержавного значення, а також одним зі способів вирішення основних глобальних та цивілізаційних викликів, які стоять сьогодні перед усім людством. Приватний інтерес (право на полювання, право на зайняття підприємницькою діяльністю, право на отримання у користування або власність чи розпорядження земельну ділянку), за загальним правилом, повинен поступатися суспільному інтересу та відповідному обов`язку кожного захищати і відтворювати об`єкти природи та живого світу.
		Захист навколишнього природного середовища є не лише обов`язком кожного, як це передбачено ст. 66 Конституції України, а й обов`язком публічної влади, яка має вживати передбачених законом заходів для охорони, захисту, збереження і відтворення природних видів рослинного і тваринного світу, об`єктів і земель природно-заповідного фонду. Тобто на державу покладається позитивний обов`язок щодо забезпечення належного функціонування природних екосистем. 
		Отже, фактично предметом спору у цій справі є не захист порушених прав НПП «Тузловські лимани», як юридичної особи, а необхідність невідкладного захисту особливо цінних земель природно-заповідного фонду України як в національному, так і міжнародно-правовому контексті, зокрема забезпечення виконання Україною ряду міжнародно-правових зобов`язань з охорони цієї території.
		Таким чином апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги щодо протиправності рішення Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 797-VII від 09.10.2020 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ РИБАЦЬКА ГАВАНЬ для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту та вважає помилковим зворотній висновок суду 1-ої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
		 
		(2) Висновки апеляційного суду: 
		 
		Апеляційний суд, вважає, що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що знайшло своє відображення у неправильному тлумаченні закону, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи - є підставами для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
		Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 139, 242, 292, 308, 310, ст.315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури - задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року - скасувати.
		Ухвалити по справі нове судове рішення:
		Адміністративний позов позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 797-VII від 09.10.2020 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ТОВ РИБАЦЬКА ГАВАНЬ для розміщення інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів. 
		Повне судове рішення складене та підписане 04 жовтня 2021 року.
		 
		 
		Головуючий суддя  Кравець О.О.Судді    Коваль М.П.   Зуєва Л.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...