Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 151/260/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2021. Зареєстровано: 05.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2021.
Дата набрання законної сили: 28.12.2021
Результат оскарження 28.12.2021 Апеляційний суд Вінницької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/151/129/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 151/260/21
		Провадження №2/151/129/21 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		24 вересня 2021 року смт. Чечельник
		 
		Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:
		 
		                       головуючої судді                                Токарчук Л.Г.
		                                       за участю:
		                       секретаря судових засідань                        Бондаренко В.П.
		                       позивача                                         ОСОБА_1 
		                       представника позивача-адвоката                Кресюна В.А.
		                       представника відповідача 
		                       Вінницької обласної прокуратури                Бурковського Ю.В.
		                       представника відповідача Головного управління Державної                                        казначейської служби України у Вінницькій області Кравчука С.О.
		                       
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції в смт.Чечельник Вінницької області цивільну справу за позовною заявою адвоката Кресюна Василя Андрійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу адвоката, коштів за явку адвоката до суду, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури, 
		ВСТАНОВИВ:
		       Представник позивача, адвокат Кресюн В.А. звернувся з позовом в суд в інтересах ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу адвоката, коштів за явку адвоката до суду, завданої незаконними рішеннями та діями органів досудового слідства та прокуратури, мотивуючи його тим, що відносно ОСОБА_1 , який був сільським головою с.Берізки-Чечельницькі, Чечельницького району, Вінницької області 07.09.2010 прокурором Вінницької області Моргуном О.С. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. 08.09.2010 року ОСОБА_1 затриманий, в порядку ст.115 КПК України за підозрою у скоєнні вказаного злочину та допитаний у якості підозрюваного. 16.09.2010 року йому пред`явлено обвинувачення по вказаному злочину, у якому ОСОБА_1 винним себе не визнав. 18.09.2010 року був звільнений з під арешту і відносно нього обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. Під час досудового розслідування, прокурором Чечельницького району Вінницької області, незаконно було проведено обшук в службовому кабінеті ОСОБА_1 , вилучені особисті кошти в сумі 2050 грн., 20.01.2011 року накладено арешт на його майно, а саме: автомобіль ВАЗ-21053 та грошові кошти в сумі 2050 грн. 
		       Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 08.04.2013 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного злочину та призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями на три роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком три роки з позбавленням права займати посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями на три роки, міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06.11.2013 вказаний вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд. 
		       Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 20.07.2015 вказану кримінальну справу напралено прокурору Бешадського району для проведення додаткового розслідування, яка скасована ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2015.
		       Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 27.07.2017 ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.368 КК України визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд скасовано. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06.12.2017 вказаний вирок скасовано, справу повернуто на новий судовий розгляд .
		       Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 25.02.2021 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в ред. 20.08.2010) та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд скасовано. Вказаний вирок набрав законної сили 13.03.2021. 
		       У зв`язку з перебуванням під слідством та судом з 07.09.2010 по 13.03.2021 - 10 років 4 місяці 6 днів, або 125 місяців, ОСОБА_1 була нанесена величезна моральна шкода оскільки у відношенні нього незаконно було порушено кримінальну справу; він був незаконно затриманий та незаконно перебував в ізоляторі тимчасового утримання, а потім мав підписку про невиїзд; йому незаконно пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, за яке передбачено покарання до 8 років позбавлення волі; незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності за скоєння вказаного злочину; був позбавлений можливості працювати, отримувати заробітну плату та утримувати сім`ю; по відношенню до нього були незаконно проведені оперативно-розшукові заходи; не роблячи нічого протизаконного, він увесь цей час був вимушений доводити своїй рідні, дружині, родичам, друзям, знайомим, сусідам те, що він не скоював злочину і ніякого хабара не брав; вимушений був терпіти приниження від односельчан, які тикали на нього, як на хабарника; дружина не витримала тиску з боку односельчан, за нібито скоєний злочин, у зв`язку з чим розірвала шлюб; був позбавлений можливості приймати участь у виборах на посаду голови села Берізки-Чечельницькі, Чечельницького району, Вінницької області, оскільки його було принижено як голову села; пережив винесення 3 вироків та постанову про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування; із-за постійних емоційних стресів та психологічного тиску з боку правоохоронних органів та суду він захворів на онкологічне захворювання, переніс операцію та знаходиться на обліку у лікаря онколога; його незаконно на протязі 10 років було обмежено у пересуванні та виїзді за межі України. Просили стягнути на його користь з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області моральну шкоду в сумі 1 500 000 гривень, витрати за надання правничої допомоги в сумі 25 000 гривень, витрати на паливо-мастильні матеріали - 19553,40 гривень, витрати за квитки за явку адвоката до суду - 413,36 гривень та кошти сплачені ним за оплату банківських послуг - 300 гривень.
		       Ухвалою Чечельницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		       Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що через перебування під слідством та судом, сором перед жителями села він не зміг подати документи та балатуватися на новий строк головою села, після закінчення терміну його головування, оскільки його моральні якості не дозволяли йому це зробити у такій ситуації. Крім того, постійні неприємні погляди жителів громади та відсутність роботи і коштів для необхідних потреб, оскільки вони йшли на поїздки до органів слідства, суду та на послуги професійного захисника, не витримала його дружина та діти, які хоч довгий час і тримались, проте всеодно покинули його. Ситуація, що склалася повністю змінила його життя , дуже сильно підірвала його здоров`я, адже усе чого він досяг у своєму житті, над чим працював та його репутація були повністю зруйновані. Нормальна людина не може не переживати та бути байдужою у такій ситуації, що і йому спричинило сильні душевні переживання, має онкологічне захворювання. Просить суд задовольнити його позов повністю.
		       Представник позивача - адвокат Кресюн В.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів вказаних у позовній заяві, вважає його повністю обгрунтованим, оскільки такий довгий термін перебування під слідством та судом, постійні переживання під час затримання, обшуку та на судових засіданнях, як у суді першої інстанції, так і під час судових засідань в апеляційній інстанції сильно вплинули на здоров`я та життя ОСОБА_1 , дана ситуація повністю змінила його життя, тому просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Однак, враховуючи останню позицію Верховного суду, про яку йому не було відомо при подачі позовної заяви, просить стягнути вказані кошти не шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Головного Управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, а з Державного бюджету України, про що подав відповідну заяву.
		Представник відповідача Вінницької обласної прокуратури Бурковський Ю.В. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві. Так, згідно поданого відзиву представником прокуратури зазначено, що виправдання  ОСОБА_1  не є достатньою, беззаперечною та самостійною підставою стягнення моральної та матеріальної шкоди на підставі Закону України "Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та доказом такої шкоди. Кримінальним процесуальним законодавством як станом на 2010 рік, так і у подальшому, передбачена можливість обмеження прав громадян з метою досягнення завдань кримінального провадження, отже кримінально - процесуальна діяльність прокурора зумовлена завданнями кримінального провадження та покладеними на нього кримінальним процесуальним законодавством обов`язками та здійснюється у порядку та на підставі, встановлених КПК України, яким допускається встановлене ним обмеження прав громадян. Підставою для порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_2 від 07.09.2010 про вимагання хабара сільським головою с. Берізки-Чечельницькі ОСОБА_1 у сумі 5000 доларів США за виділення земельної ділянки та надання погодження на будівництво, а за умови надходження заяви про вчинення злочину, органи досудового розслідування та прокуратури зобов`язані були діяти у відповідності із завданнями кримінального судочинства, виконуючи покладені на них кримінально-процесуальним законом обов`язки. Не сам факт притягнення до кримінальної відповідальності особи з послідуючою її реабілітацією дає право на відшкодування завданої шкоди, а лише незаконність прийнятих органом досудового розслідування чи прокурором процесуальних рішень, яка має бути доведена та встановлена. Як вбачається із викладених вище обставин справи, підставою для виправдання позивача стало визнання судом ряду зібраних у справі доказів недопустимими, а поняття "недопустимість" не є тотожним поняттю "незаконність". Відповідно до фактичних обставин даної справи при здійсненні кримінального провадження № 12014020100000830 від 26.06.2014 органи прокуратури діяли відносно заявника з дотриманням норм КПК України, незаконність дій та рішень органів прокуратури не встановлена, також не визнані незаконними процесуальні дії здійснені органами досудового розслідування. За відсутності факту незаконності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 1, 2 ст. 1176 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Щодо зазначених позивачем обставин для стягнення моральної шкоди, а саме моральних страждань, якими позивач обґрунтовує наявність моральної шкоди, то вони не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Зазначені бездоказові твердження позивача не обгрунтовують та не доводять визначений позивачем розмір моральної шкоди. З огляду на недоведеність позовних вимог, підстави для задоволення позову відсутні, тому не підлягають також стягненню витрати на правову допомогу адвоката, кошти за явку адвоката до суду та кошти сплачені за оплату банківських послуг .
		       Представник відповідача Державної казначейської служби України у Вінницькій області Кравчук С.О. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених ним у відзиві, а саме зазначив, що Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 №12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує, що Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Водночас, відповідно до частини 2 статті 2 ЦК України самостійним учасником цивільних відносин є держава Україна. Частиною 2 ст.176 ЦК України передбачено, що юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної республіки Крим, територіальних громад. Крім того, Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів є Державна казначейська служба України, якій і надано повноваження Бюджетним кодексом України користуватись єдиним казначейським рахунком. Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області не наділено повноваженнями щодо реалізації коштів на єдиному казначейському рахунку, тим більше виплат моральної шкоди за рішенням суду. Також зазначає, що в постанові Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 по справі № 199/6713/14-ц зазначено про те, що помилковими є висновки судів про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, завданої державним органом безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку, як спочатку просив позивач. Що стосується самої суми моральної шкоди, зазначає, що у позовній заяві позивач стверджує, що внаслідок постійних емоційних стресів та психологічного тиску з боку правоохоронних органів та суду він захворів на онкологічне захворювання, переніс операцію та знаходиться на обліку у лікаря онколога. Крім цього, зазначає, що внаслідок перебування під слідством він розлучився зі своєю дружиною, яка не витримала тиску з боку односельчан, однак жодним чином не підтверджує, що саме дії правоохоронних органів та суду стали причиною погіршення стану здоров`я. Також, не підтверджує той факт, що розлучення стало наслідком цькування односельчан та тривалого періоду перебування під слідством. По суті, позивач стверджує, що причинно-наслідковий зв`язок тотожний хронологічному, але "після" не означає "внаслідок", тому, позивач помилково визначив причину та наслідок. Причиною погіршення стану здоров`я могло б бути захворювання, яке жодним чином не пов`язане з вищевказаними обставинами. Крім того, причинно-наслідковий зв`язок між діянням та наслідком підтверджується тим, що наслідок в переважній більшості наступає в короткий проміжок часу після діяння. Як вбачається з наданих додатків, а саме свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб було розірвано 25.10.2017 року, тобто через 7 років після початку досудового розслідування щодо вчинення злочину передбаченого ч.2 статті 368 Кримінального кодексу України. У зв`язку з цим, вони не вбачають в факті розлучення позивача зі своєю дружиною причинно-наслідкового зв`язку з початком досудового розслідування. Щодо стягнення коштів сплачених за надання правової допомоги, вважають, що вони не підлягають задоволення, оскільки витрати на професійну правничу допомогу, яка надавалась в межах кримінальної справи №1-111/11, в якій ОСОБА_1 був обвинувачений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 статті 368 КК України, має бути вирішена виключно в межах цієї справи, а не ніякої іншої. Просять відмовити у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди та коштів за явку адвоката до суду, та залишити без розгляду в частині вимог позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу.
		       Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності зазначає наступне.
		       Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
		       Судом встановлено, що 07 вересня 2010 року прокурором Вінницької області Шморгуном О.С. винесено постанову про порушення відносно сільського голови села Берізки-Чечельницькі, Чечельницького району ОСОБА_1 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. (а.с.1 крим.пров. Т.1)
		       08 вересня 2010 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (а.с.50-51 крим.пров.Т.1).
		       08 вересня 2010 року ОСОБА_1 допитаний прокурором Чечельницького району Вінницької області в якості підозрюваного (а.с.68 - 73 крим.пров.Т.1.).
		       10 вересня 2010 року відповідно до постанови Чечельницького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 продовжено строк затримання до десяти діб, тобто до 18 вересня 2010 року (а.с.80 крим.пров.Т.1.).
		       16 вересня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. ( а.с.119 крим.пров.Т.1.)
		       17 вересня 2010 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд (а.с.130-131 крим.пров.Т.1). 
		       08 квітня 2013 року вироком Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.368 КК України та призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими функціями на три роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком три роки з позбавленням права займати посади пов`язані з адміністративно-розпорядчими фукнкціями. Залишено міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд (а.с.181-192 крим пров. Т.2). 06 листопада 2013 року ухвалою апеляційного суду Вінницької області вказаний вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд. (а.с.18).
		       Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2015 року кримінальну справі направлено прокурору Бершадського району для організації проведення додаткового розслідування (а.с.19-24). Вказана постанова скасована ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року (а.с.25-26).
		       Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.368 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд скасовано (а.с.27-33). Вказаний вирок скасовано ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року, справу повернуто на новий розгляд (а.с.34-36).
		       Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 знову визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України ( в ред. 20.08.2010 року) та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд скасовано. Вказаний вирок набрав законної сили 13 березня 2021 року. (а.с.27-33).
		       Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		       Стаття 5 ЦПК України вказує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		       Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		       За вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		       Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		       Статтею 56 Конституції України визначено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		       Частиною 2, 3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		       Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		       Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		       Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
		       За вимогами ст.1176 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а саме якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
		       Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
		       Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		       У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		       Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у ст.1 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду" виникає також у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		       Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		       Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, §62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		       У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що "відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		       Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		       У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що "моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		       Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		       Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		       Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		       Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
		       Відповідно до позовних вимог позивач вважає, що спичинена йому моральна шкода становить 1 500 000 гривень.
		       Судом встановлено, що 07.09.2010 відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, 08.09.2010 року він був затриманий, 10.09.2010 року строк затримання продовжено до десяти діб, а 17.09.2010 року обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. За період з 07.09.2010 було винесено два вироки, один з яких виправдувальний, які були скасовані апеляційним судом і лише 25.02.2021 ухвалено третій вирок Бершадським районним судом Вінницької області, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України та виправдано (вирок набрав законної сили 13.03.2021). Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.
		       Доводи позивача про те, що він перебував під слідством та судом 10 років 4 місяці 6 днів, в повній мірі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Оскільки судом встановлено, що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 порушено 07.09.2010, затриманий 08.09.2010, а виправдувальний вирок набрав законної сили лише 13.03.2021. Тому судом встановлено, що позивач незаконно перебував під слідством та судом з 07.09.2010 по 13.03.2021, тобто 10 років 6 місяців 7 днів, або 126 місяців 7 днів, в тому числі 10 днів перебував під вартою.
		Заперечення відповідачів проти позову не спростовують висновків суду про необхідність відшкодування позивачу шкоди відповідно до положень ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
		Також, безпідставними є доводи відповідачів про необхідність відмови в позові через відсутність у справі доказів будь-яких незаконних дій представників органів слідства чи суду, оскільки відповідно до зазначених вище положень закону завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		При цьому, обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за ст.1176 ЦК України покладається на державу, а отже моральна шкода має бути компенсована позивачу за рахунок держави, а не за рахунок відповідних юридичних осіб.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 жовтня 2016 року, у справі №6-440 цс16.
		Що стосується доводів представника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про те, що вони не є належними відповідачами по справі суд зазначає наступне.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 490/5121/17, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316цс19), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19). Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.
		       Саме такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19).
		Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першо статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
		       Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, у погодинному розмірі - 36,11 гривень.
		       Таким чином, виходячи з позовних вимог та мінімального розміру заробітної плати ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода за перебування під слідством та судом з 07.09.2010 (дата порушення кримінальної справи) по 13.03.2021 (дата набрання законної сили виправдувальним вироком суду), тобто 10 років 6 місяців 7 днів, або 126 місяців 7 днів. 126 місяців х 6 000 гривень = 756 000 гривень та 7 днів х 8 годин = 56 годин х 36,11 гривень = 2022,16 гривень ( за 7 днів). 756 000 гривень + 2022,16 гривень = 758 022, 16 гривень.
		       Суд зазначає, що вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення його як обвинуваченого.
		       При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд повинен враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках тощо.
		       Таким чином, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану.
		       З показів позивача та його представника, судом встановлено, що у зв`язку із порушенням проти ОСОБА_1 кримінальної справи, довготривалим перебуванням під слідством та судом (понад 10 років), він ввесь цей час був змушений їздити до слідчих органів та суду, на що витрачав значну частину свого часу та коштів. Через затримання, а потім через підписку про невиїзд був змушений постійно знаходитися за місцем свого проживання та не мав змоги вільно пересуватися. Порушення відносно нього кримінальної справи негативно вплинуло на його ділову репутацію, був змушений відмовитися від участі у місцевих виборах сільського голови на новий термін, оскільки хоч і не було прямої заборони, оскільки не було обвинувального вироку, який набрав законної сили, але з моральної точки зору, перебування під слідством та судом вважав непоєднаним із такою високою посадою, там як це довіра людей. Люди дивилися з засторогою, це призводило до постійних стресів та порушення нормальних життєвих зв`язків, що також негативно впливало на його здоров`я, весь час знаходився в стані стресу. Дружина та діти, хоч довгий час і тримались, але через постійну нестачу коштів, які витрачались на поїздки до відповідних органів та адвоката, відсутність роботи, постійний моральний тиск оточуючих не витримали і покинули його. На даний час залишився сам, має онкологічне захворювання, та вважає, що неабияку роль в цьому відіграли постійні переживання та стрес. У зв`язку з таким довготривалим перебуванням під слідством та судом, а також невідворотними наслідками зазнав значної моральної шкоди, так як його життя повністю змінилось. 
		       На підставі викладеного, враховуючи, що розмір компенсації моральної шкоди, завданої позивачу не може бути менший 758 022, 16 гривень, однак зважаючи на обставини на які посилався позивач та його представник у позовній заяві та у судовому засіданні, у тому числі незаконне затримання, обшук та враховуючи характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, оскільки сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності є значною психологічною травмою, тяжкість вимушених змін у його життєвих, суспільних та сімейних стосунках, час та зусилля, що були потрачені на захист, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, а саме більше 10 років, що потягло повну зміну сталого ритму життя, очікувань та старань, яких досягав позивач протягом усього життя, втрата репутації, що змусила позивача відмовитись від подальшої реалізації себе як голови села, вказує на те, що позивач частину свого продуктивного життя був змушений присвятити захисту від безпідставних та незаконних звинувачень, і ця втрата життєвого часу, можливостей та здоров`я є фактично невиправною, що свідчить про глибокі душевні страждання позивача. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням під слідством та судом протягом такого тривалого часу, на його користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 1 300 000 гривень, такий розмір моральної шкоди, на думку суду є виправданим у цій ситуації, тобто позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
		       Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката, на паливо-мастильні матеріали за явку адвоката до суду, витрат на квитки та витрат на банківські послуги за переказ коштів на рахунок адвоката, суд зазначає наступне.
		       Відповідно до п.4 ст.3 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодуванню підлягають також суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		       Враховуючи викладене, суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню, а суми вказані позивачем стягненню у повному обсязі, як такі, що повністю підтверджені матеріалами справи. 
		       Керуючись ст.56 Конституції України, статтями 23, 1167, 1173, 1176 ЦК України, ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", статтями 3-5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 134, 137, 141, 258, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  кошти у сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди .
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень витрат за надання правової допомоги.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 19 533 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять три) гривні 58 копійок, сплачені ним на паливно мастильні матеріали за явку адвоката до Бершадського районного суду Вінницької області.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 36 копійок, сплачені ним за квитки за явку адвоката до апеляційного суду Вінницької області .
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 300 (триста) гривень, сплачені ним на оплату банківських послуг за оплату правової допомоги.
		       У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
		Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		       Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ).
		Відповідач: Вінницька обласна прокуратура (місцезнаходження: м.Вінниця, вул.Монастирська,33, код ЄДРПОУ 02909909, поштовий індекс 21050) .
		Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (місцезнаходження: м.Вінниця, вул.Пирогова,29, код ЄДРПОУ 37979858, поштовий індекс 21018 ).
		       Повний текст рішення виготовлений 04 жовтня 2021 року. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                Л.Г.Токарчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...