Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7983/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; спільної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2021. Зареєстровано: 06.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		23.09.2021Справа №  910/7983/21
		Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи 
		 
		за первісним позовом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"     
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс"     
		третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат № 4"
		третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України
		про визнання недійсним інвестиційного договору
		 
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс"
		до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"
		про зобов`язання виконати умови, визначені підпунктом 4.3. Інвестиційного договору №     0503-ІД/13 від 05.03.2013
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача (за первісним позовом): Воронцов О.М. (ордер серія АА № 1123284 від 19.07.2021);
		від відповідача (за первісним позовом): Іванов О.В. (дов. б/н від 10.11.2020);
		від третьої особи-1 (за первісним позовом): не з`явився; 
		від третьої особи-2 (за первісним позовом): Губський В.М. (представник).
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" (відповідач) про визнання недійсним Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Інвестиційний договір № 0503-ІД/13 від 05.03.2013 є таким, що суперечить вимогам законодавства, діючого на момент його укладення, та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 відкрито провадження у справі № 910/7983/21, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.06.2021. 
		Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", у свою чергу, подано до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву про зобов`язання Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" виконати умови визначені підпунктом 4.3. Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, а саме: підписати та подати до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації заяву про присвоєння поштової адреси об`єкту "Будівництво мікрорайонів I, II, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречки та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)" із додаванням до заяви пакету документів, що передбачений пунктом 29 Тимчасового порядку реалізації експерементального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №    367 "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності)".
		16.06.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" надійшов відзив на позов та заява про закриття провадження у справі за первісним позовом. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" проти позову заперечує, посилаючись на те, що позов є безпідставним, необґрунтованим та спрямованим виключно на ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань. У поданому відзиві відповідач зазначає, що оспорюваний Договір не є договором про спільну діяльність та його було попередньо погоджено в уповноваженого органу управління Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". Інвестиційний договір № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, укладений між сторонами є чинним та таким, що відповідає всім вимогам законодавства, а первісні позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" просить застосувати строки позовної давності до первісних позовних вимог.
		16.06.2021 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4" надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/7983/21 та призначено підготовче засідання на 24.06.2021. 
		24.06.2021 підготовче засідання по справі відкладено на 29.06.2021.
		29.06.2021 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" надійшли заперечення проти заяви про закриття провадження у справі за первісним позовом та відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач за первісним позовом не погоджується з обставинами, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає відзив необґрунтованим та таким, що не спростовує викладене у первісному позові, а тому просить задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі.
		Суд, розглянувши у судовому засіданні 29.06.2021 подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" заяву про закриття провадження у справі за первісним позовом, дійшов висновку про відмову в її задоволенні зважаючи на необґрунтованість доводів заявника.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 залучено до участі у справі №   910/7983/21 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат № 4", продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 22.07.2021.
		05.07.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
		20.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача (за первісним позовом) надійшов відзив на зустрічний позов та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. У відзиві на зустрічний позов, зокрема, зазначено, що зустрічний позов обґрунтовано неіснуючим нормативно-правовим актом. Позовна вимога за зустрічним позовом не  є ефективним способом захисту. У зустрічному позові не обґрунтовано які саме права Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" порушено Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". Пунктами 4.1., 6.1.3. Договору не визначено тих обов`язків Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", які вказані у зустрічному позові. Відсутні будь-які докази і обґрунтування неможливості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" діяти від свого імені при виконанні делегованих функцій на виконання Договору.
		20.07.2021 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		22.07.2021 до Господарського суду міста Києва від Фонду державного майна України надійшла заява про втуп у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (за первісним позовом).
		У судовому засіданні 22.07.2021 представник позивача (за первісним позовом) подав клопотання про витребування доказів та підтримав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України.
		Судом відкладено розгляд поданого клопотання про витребування доказів до наступного судового засідання.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021, залучено до участі у справі     № 910/7983/21 у якості третьої особи - 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за первісним позовом) - Фонд державного майна України, розгляд справи відкладено на 12.08.2021.
		02.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
		02.08.2021 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення, в яких третя особа-1 просить суд залучити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за первісним позовом) Міністерство аграрної політики та продовольства України, Кабінет Міністрів України. Крім того, заявник просить витребувати лист Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" № 208 від 20.02.2013.
		03.08.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача (за зустрічним позовом) надійшла заява про зміну предмета позову в якій заявник просить суд розглядати зустрічні позовні вимоги у новій редакції, а саме:
		- зобов`язати Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" виконати свої зобов`язання визначені підпунктом 4.3. Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, укладеного між позивачем та відповідачем а саме: підписати та подати до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації заяву про присвоєння поштової адреси об`єкту "Будівництво мікрорайонів I, II, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречки та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)" із додаванням до заяви пакету документів, що передбачений частиною 5 статті 26-4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
		03.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просив зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
		03.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.
		10.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
		12.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" надійшло клопотання про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
		12.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Фонду державного майна України надійшли пояснення по справі, відповідно до яких Фонд державного майна України просив первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
		Суд, розглянувши у судовому засіданні 12.08.2021 подані клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (за первісним позовом) - Міністерства аграрної політики та продовольства України, Кабінету Міністрів України та витребування доказів, дійшов висновку про відмову в їх задоволенні зважаючи на необґрунтованість доводів заявників.
		Розглянувши подану позивачем (за зустрічним позовом) заяву про зміну предмету позову, суд прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" про зміну предмета позову до розгляду, зустрічні позовні вимоги вирішив розглядати з урахуванням заяви, поданої 03.08.2021.
		У судовому засіданні 12.08.2021 розгляд справи відкладено на 02.09.2021.
		У судовому засіданні 02.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2021.
		Розгляд справи у судовому засіданні 09.09.2021 призначено на 23.09.2021.
		У судовому засіданні 23.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05.03.2013 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" укладено Інвестиційний договір №0503-ІД/13 (далі - Договір/Інвестиційний договір), предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів в порядку та на умовах, визначених в Договорі.
		Відповідно до абз. 2 п. 2.1. Договору в порядку та на умовах даного Договору сторона   1, як землекористувач земельної ділянки, залучає сторону-2 до будівництва об`єкта на земельній ділянці та делегує стороні-2 забезпечити проектування та спорудження об`єкта, а сторона-2 зобов`язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування забезпечити в повному обсязі проектування та спорудження об`єкта відповідно до проектної документації.
		Згідно Розділу 1 Договору «Визначення термінів», cторони дійшли згоди, що терміни та скорочення, що використовуються в даному Договорі слід розуміти та тлумачити наступним чином:
		«Договір» - цей Договір та всі додатки до нього, що є його невід`ємними частинами.
		«Законодавство» - чинне законодавство України, включаючи (але не обмежуючись) Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про архітектурну діяльність», державні стандарти, технічні норми, державні будівельні норми та правила, екологічні норми, місцеві правила забудови, будь-які правила, розпорядження та процедури затверджені владою міста Києва, щодо будівництва та прийняття об`єктів в експлуатацію.
		«Сторона-1» - Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що діє у відповідності до законодавства, має право на земельну ділянку та згідно з законодавством може здійснювати функції, що випливають з права на земельну ділянку, в тому числі виступити замовником будівництва, здійснювати забудову земельної ділянки самостійно чи за участю у будь-якій формі третіх осіб, залучати осіб для організації проектування та спорудження об`єкта (визначення див. нижче), з метою отримання права власності на частину об`єкта та/або іншої вигоди згідно з Договором.
		«Сторона-2» - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", юридична особа, що діє за законодавством, яке відповідно до законодавства та цього Договору вправі взяти участь в організації проектування і спорудження об`єкта та у фінансуванні вказаних процесів і виконує частину функцій замовника з метою отримання права власності на частину об`єкта чи об`єкт повністю.
		«Сторони» - разом сторона-1 та сторона-2.
		«Сторона» - сторона-1 або сторона-2.
		«Земельна ділянка» - частина земної поверхні (територія) орієнтовною площею 42,35 га (сорок дві цілих тридцять п`ять сотих гектар), розташована між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва, з межами, визначеними в Додатку №1 до даного Договору.
		«Право на земельну ділянку» - врегульована та захищена законодавством можливість особи певним чином впливати на земельну ділянку, а саме: право власності чи право користування земельною ділянкою, підтверджене відповідно до законодавства.
		«Об`єкт» - житлова та громадська забудова з об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури, що має бути збудована на земельній ділянці (між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва), орієнтовною загальною площею не менше 50 000 (п`ятдесят тисяч) квадратних метрів. Загальна площа об`єкта, кількість будівель та технічні характеристики і параметри об`єкта будуть визначені в проектній документації.
		«Проект», «Проектна документація», «Проектно-кошторисна документація» - оформлені та затверджені відповідно до законодавства текстові та графічні матеріали (документація) для будівництва об`єкта, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси для будівництва об`єкта, що складаються з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, робочої документації, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники об`єкта, що відповідають вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
		«Проектування об`єкта» - комплекс проектно-вишукувальних робіт, розробка, погодження, експертиза та затвердження проекту в порядку, встановленому законодавством.
		«Спорудження об`єкта» - комплекс будівельно-монтажних робіт по безпосередньому спорудженню об`єкта відповідно до проекту; підключення об`єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій. Опорядження інтер`єрів приміщень об`єкта, придбання та встановлення спеціалізованого обладнання, що визначає функціональне призначення приміщень, будівель, споруд об`єкта, не включаються до спорудження об`єкта.
		«Будівництво об`єкта» - весь комплекс робіт по проектуванню та спорудженню об`єкта.
		«Будівельний майданчик» - територія земельної ділянки, щодо якої стороною-1 у встановленому законодавством порядку оформлено всі дозволи та погодження, необхідні для спорудження об`єкта.
		«Площа житла в об`єкті» - загальна площа всіх квартир в об`єкті. При цьому квартира - це внутрішня ізольована частина в об`єкті, що складається з комплексу взаємопов`язаних житлових (одного чи кількох) приміщень (кімнат), допоміжних (підсобних) приміщень (кухня, туалет, ванна, передпокій, комора тощо) та балкону, лоджії тощо, має самостійний вихід на вулицю, двір, коридор загального користування або сходову клітку і призначена та придатна для постійного у ній проживання фізичних осіб. При цьому приміщення - це частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.
		«Площа нежитлового призначення в об`єкті» - площа всіх основних та допоміжних нежилих приміщень в об`єкті та машино-місць в паркінгах в об`єкті згідно з проектною документацією (які можуть бути предметом цивільного обігу, тобто які/майнові права на які можуть бути відчужені/передані).
		«Загальна площа об`єкта» - разом площа житла в об`єкті та площа нежитлового призначення в об`єкті, а також площі місць загального користування в об`єкті.    
		Відповідно до п. 4.1. Договору сторона-1 у встановленому законодавством порядку здійснює функції землекористувача земельної ділянки, виконує в межах своєї компетенції відповідні дії щодо надання дозвільних документів на проектування та спорудження об`єкта, а також на звільнення земельної ділянки від існуючих об`єктів, у встановленому законодавством порядку (в тому числі «Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд», затвердженим Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 №16) здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним Договором; згідно з Договором бере участь у відрахуваннях (переданні) та платежах, передбачених законодавством щодо об`єкта.
		Згідно з п. 5.1.4. Договору порядок, строки та джерело фінансування будівництва об`єкта визначаються стороною-2 на власний розсуд у відповідності до Договору і законодавства. Сторона-2 може використовувати як власні коштів, так і кошти, залучені на будь-яких не заборонених законодавством умовах від фізичних та юридичних осіб у способи, що не суперечать законодавству, самостійно укладаючи відповідні договори.
		У п. 5.2. Договору сторони погодили, що враховуючи статус сторони-1 та з метою економії державних коштів сторони погодили, що розрахунки між сторонами за Договором здійснюються шляхом отримання у власність (господарське відання) частин об`єкта (майнових прав на них) або іншого майна та/або коштів в наступному порядку:
		5.2.1.За виконання своїх зобов`язань за Договором сторона-1 отримує у свою власність (господарське відання) 5% (п`ять відсотків) площі житла в об`єкті.
		5.2.2.Решту об`єкта (95% (дев`яносто п`ять відсотків) площі житла в об`єкті та 100% (сто відсотків) площі нежитлового призначення в об`єкті) отримує у свою власність сторона  2.
		5.2.3.За згодою сторін замість частини об`єкта, що вказана в п. 5.2.1. Договору,    стороні   1 можуть бути надані стороною-2 нежитлові та/або жилі приміщення в інших об`єктах нерухомого майна та/або грошові кошти в розмірі не менше ніж 5% (п`ять відсотків) від вартості майнових прав на об`єкт за експертною оцінкою, проведеною відповідно до законодавства за ініціативою сторони-1. В такому разі сторона-2 отримає у власність об`єкт в повному обсязі.
		Пунктом 12.4. Договору передбачено, що укладання договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку.    
		Право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльності по реалізації Договору і укладення даного Договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку, яке протягом дії Договору залишається за стороною-1 (п. 12.5 Договору).
		Відповідно до п. 12.6. Договору цей Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України та ст. 3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного Договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишаються у власності сторони, що їх внесла. Частини об`єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належать кожній з сторін відповідно до положень Договору. При реалізації Договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.
		Зазначений Договір було попередньо погоджено Міністерством аграрної політики та продовольства України, яке на той час було уповноваженим органом управління Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що підтверджується листом від 05.03.2013 №37-31-2-13/4502.
		Таким чином, 05.03.2013 землекористувач - Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" залучив Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» для забудови земельної ділянки орієнтованою загальною площею 42,35 га., розташованої між проспектом Правди та вулицею Полковою в Подільському районі міста Києва.
		З вищевикладеного вбачається, що сторонами було досягнуто усіх істотних умов Договору. Також сторонами визначено, що Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, а сам Договір було попередньо погоджено в уповноваженого органу управління Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".
		На виконання умов Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" було ініційовано питання зміни цільового призначення земель, на яких за вказаним інвестиційним договором передбачається здійснити комплексне будівництво житлової та громадської забудови.
		Так, наказом Головного управління Держземагентства у м. Києві від 31.10.2014 №21/0/13-14 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою» змінено цільове призначення земельних ділянок із кадастровим номером 8000000000:91:066:0096 (площею 44,0615 га) та із кадастровим номером 8000000000:85:227:0300 (площею 7.9883 га) для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створенням озеленених територій загального користування.
		Пунктом 4 вказаного наказу затверджено розмір втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню до бюджету у зв`язку із зміною цільового призначення земель сільськогосподарського призначення.
		Відповідно до п. 6.4.9 Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» повинно компенсувати Агрокомбінату «Пуща-Водиця» кошти в розмірі, визначеному пунктом 4 наказу Головного управління Держземагентства у м. Києві від 31.10.2014 №21/0/13-14 «Про зміну цільового призначення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою», які підлягали сплаті до бюджету в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
		У зв`язку із вищевикладеним, з урахуванням листа №737 від 05.11.2014 Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та на підставі: розрахунку від 28.10.2014 розміру втрат сільськогосподарського виробництва (земельна ділянка (площею 44.0615 га) сплачено 3 715 926,00 грн.; розрахунку від 28.10.2014 розміру відшкодування втрат лісогосподарського (земельна ділянка (площею 44.0615 га) сплачено 142 134,00 грн.; розрахунку від 28.10.2014 розміру відшкодування втрат лісогосподарського (земельна ділянка (площею 7,9883 га.) сплачено 148 084,00 грн.
		З інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру встановлено, що 22.10.2014 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у м. Києві, згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що утворена шляхом поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:91:066:0090), з кадастровим номером 8000000000:91:066:0096, площею 44,0615 га., що розташована за адресою: м. Київ, Подільський район, проспект Правди (напроти перетину з проспектом Василя Порика). Вид використання земельної ділянки - для здійснення комплексного будівництва житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створенням озеленених територій загального користування, цільове призначення - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
		Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки площею 44,0615 га. - кадастровий номер 8000000000:91:066:0096 та земельну ділянку площею 7.9883 га. - кадастровий номер 8000000000:85:227:0300, власником зазначених земельних ділянок є держава Україна в особі Головного управління Держземагенства у м. Києві. Право постійного користування земельної ділянкою належить Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".
		Відповідно до наказів Мінагрополітики №113 від 20.02.2013 та №489 від 01.12.2014     списано об`єкти нерухомості у кількості 17, які знаходились на земельній ділянці, що є предметом інвестиційного договору, які мають фізичний знос 100% та залишкову балансову вартість 0 грн.
		22.10.2015 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підписано протокол розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором №    0503- ІД/13 від 05.03.2013, з тексту якого вбачається, що відповідно до п. 5.2.1 Договору, за виконання своїх зобов`язань сторона-1 отримує у свою власність (господарське відання) частину об`єкту, що розташований на земельній ділянці площею 10,42 га., яка входить до складу земельної ділянки, зазначеної у п. 1.1.6 Договору (загальна проектна площа об`єкту складає 155800,53 кв.м.) у розмірі 5% від загальної площі об`єкта, яка складається з 7789,92    кв.м. площі житла в об`єкті.
		09.11.2015 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", в особі директора ОСОБА_3, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс», в особі директора ОСОБА_5, укладено Додаткову угоду № 1 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання вищевказаного протоколу.
		Керуючись пп. 5.2.3 та п. 13.1 Договору цією угодою сторони погодили, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" замість отримання частини майнових прав на приміщення, отримує від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» грошові кошти.
		Відповідно до вказаної угоди житлова площа яка є базою для визначення розміру грошових коштів, що мають бути сплачені державному підприємству становить 912,48 кв.м., відповідно до Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав (висновок про вартість майнових прав) від 05.11.2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна Фірма «Де Візу» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №774/15 від « 18» вересня 2015 року) вартість майнових прав на приміщення складає 6 296 375,83 грн., крім того ПДВ 20%: 1 259 275,17 грн., разом з ПДВ 7 555 651,00 грн.
		Згідно з висновком експертного дослідження за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31509/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 05.11.2015, підготовленого за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Де Візу» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №    774/15 від 18.09.2015) з датою оцінки 22.10.2015 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		27.10.2016 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підписано Додаток №2 до Інвестиційного договору від 05.03.2013, відповідно до якого за державним підприємством розподілено у житлових будинках №1 та №2 у мікрорайоні ІІ-а 26 квартир загальною площею 1875, 62 кв. м.
		07.11.2016 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підписано Додаток №2-1 до Інвестиційного договору від 05.03.2013, відповідно до якого за державним підприємством додатково розподілено у житлових будинках №1, 2 та №3 у мікрорайоні ІІ-а 48 квартир загальною площею 3738, 88 кв. м.
		29.12.2016 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» укладено Додаткову угоду № 2 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання протоколу розподілу площ від 22.10.2015, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1. перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.
		Керуючись пп. 5.2.3 та п. 13.1 Договору цією угодою сторони погодили, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" замість отримання частини майнових прав на приміщення, отримує від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» грошові кошти.
		Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 20.12.2016, підготовленого за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п. 2.1. вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки складає 16 118 321,00 грн. з ПДВ.
		Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31254/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 05.11.2015, підготовленого за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» з датою оцінки 20.12.2016 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		23.01.2017 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підписано протоколи розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором № 0503- ІД/13 від 05.03.2013 (додатки №3 та №4), з тексту яких вбачається, що державне підприємство отримує в оперативне управління 1 862,9 кв.м. площ житла в першій черзі будівництва (житловий будинок №1, що складається з шести корпусів).
		14.08.2017 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підписано протоколи розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором № 0503- ІД/13 від 05.03.2013 (додаток №5), з тексту якого вбачається, що державне підприємство отримує в оперативне управління 1 884,5 кв.м. площ житла в другій черзі будівництва (житловий будинок №2, що складається з шести корпусів).
		18.12.2017 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» укладено Додаткову угоду №    3 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання протоколу розподілу площ від 22.10.2015, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1. перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.
		Керуючись пп. 5.2.3 та п. 13.1 Договору цією угодою сторони погодили, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" замість отримання частини майнових прав на приміщення, отримує від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» грошові кошти.
		Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 12.12.2017, підготовленого за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п. 2.1. вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки складає 26 168 296,00 грн. з ПДВ.
		Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31508/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 05.12.2017, підготовлений за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» з датою оцінки 12.12.2017 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		21.03.2018 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підписано протоколи розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором № 0503- ІД/13 від 05.03.2013 (додаток №6), з тексту якого вбачається, що державне підприємство отримує в оперативне управління 1873,3 кв. м. площ житла в третій черзі будівництва (житловий будинок №3, що складається з шести корпусів).
		20.04.2018 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» укладено Додаткову угоду № 4 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання протоколу розподілу площ від 22.10.2015, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1. перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.
		Керуючись пп. 5.2.3 та п. 13.1 Договору цією угодою сторони погодили, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" замість отримання частини майнових прав на приміщення, отримує від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» грошові кошти.
		Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 20.04.2018, підготовленого за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п.2.1. вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки складає 21 129 810,00 грн. з ПДВ.
		Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31506/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав від 20.04.2018, підготовлений за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» з датою оцінки 20.04.2018 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		24.06.2019 між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підписано протокол розподілу площ в об`єкті за Інвестиційним договором №  0503- ІД/13 від 05.03.2013 (Додаток №2, II мікрорайон).
		Відповідно до п. 1 протоколу сторони погодили, що для цілей цього протоколу розподілу, об`єктом житлової та громадської забудови з об`єктами побутового призначення, інженерно-транспортною інфраструктурою та створенням озеленених територій загального користування, а саме: Будівництво мікрорайонів ІII, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди у Подільському районі м. Києва (II мікрорайон, 1, 2, 5, 6, 7 та 8-ма черги будівництва), що буде розташована на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 10, 28 га, яка в свою чергу розташовується в межах земельної ділянки загальною площею 44, 0615 га.
		Відповідно до п.5.2.1. Договору за виконання своїх зобов`язань за Договором державне підприємство отримує у свою власність частину об`єкту (загальна проектна площа житла в об`єкті складає 178 200 кв. м.) у розмірі 5% від площі житла в об`єкті, яка складається з 8 910,10 метрів квадратних житлових приміщень.
		11.11.2019 Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» укладено Додаткову угоду №    5 до Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, з якої вбачається, що на виконання п. 5.3 Договору сторони розподілили площі в об`єкті, шляхом укладання протоколу розподілу площ від 24.06.2019, виходячи з розрахунку 5% від площі житла в об`єкті. Сторони визначили у п. 2.1. перелік приміщень, майнові права на які є базою для визначення розміру грошових коштів.
		Керуючись пп. 5.2.3 та п. 13.1 Договору цією угодою сторони погодили, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" замість отримання частини майнових прав на приміщення, отримує від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» грошові кошти.
		Виходячи з даних Звіту про оцінку ринкової вартості майнових прав з датою оцінки 11.10.2019, підготовленого за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» вартість майнових прав на житлову площу, зазначену у п.2.1. вказаної вище угоди, які належать державному підприємству станом на дату оцінки складає 5 000    360,00 грн. з ПДВ.
		Згідно з висновком експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження №31511/19-42 від 06.12.2019 Звіт про оцінку ринкової вартості майнових прав, підготовлений за замовленням Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський центр консалтингу та оцінки» з датою оцінки 11.10.2019 у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
		Мотивуючи поданий первісний позов Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" посилається на те, що спірний Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 містить усі ознаки договору про спільну діяльність, а тому згідно положень Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296, Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" повинно було отримати погодження Кабінету Міністрів України на укладення вказаного вище договору. Оскільки зазначеного погодження отримано не було, на підставі ст. 215, 203 Цивільного кодексу України оскаржуваний договір має бути визнаний судом недійсним. Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що оспорюваний Договір вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
		Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Суд зазначає, 05.03.2013 року між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» було підписано Інвестиційний договір №0503-ІД/13, предметом якого є зобов`язання та права сторін щодо їх дій по будівництву об`єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об`єкті або іншого майна та/або коштів.
		Тобто, відповідно до спірного Договору Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" як землекористувач залучає компанію (відповідача) для будівництва на земельній ділянці, якою вона користується на праві постійного користування. Після закінчення будівництва Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" має отримати у власність частину площі у побудованих об`єктах.    
		Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України    зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Приписами ст. 180 Господарського кодексу України, а саме ч. 2, 3, 5 визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
		У пункті 12.6 Інвестиційного договору сторони дійшли згоди, що останній є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми. 
		Таким чином, сторони відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України визначили, які саме норми цивільного законодавства повинні регулювати укладений ними договір.
		Так, п. 5.1.3. Договору сторони погодили, що фінансування будівництва об`єкта здійснюється стороною-2 відповідно до укладених ним правочинів (контрактів, договорів, рахунків) безпосередньо виконавцям (проектувальникам, підрядникам, постачальникам, тощо) по мірі необхідності, згідно з черговістю реалізації договору.
		Згідно з п. 5.1.4. Договору порядок, строки та джерело фінансування будівництва об`єкта визначаються стороною-2 на власний розсуд у відповідності до Договору і законодавства.
		Зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що зобов`язання Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (зокрема, п.    3.1, 4.1., 6.1.1.-6.1.17: оформлення дозволу на проектування об`єкта; ініціювання зміни цільового призначення земельної ділянки з метою подальшого здійснення будівництва об`єкта; звільнення земельної ділянки від об`єктів знесення; сприяння сторони-2 у виконанні проектування та спорудження об`єкта; отримання в компетентних органах та надання стороні-2 дозвільних документів на виконання підготовчих робіт та на виконання будівельних робіт по спорудженню об`єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води, та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордер на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж зв`язку із спорудженням об`єкта; надавати стороні-2 будь - яку інформацію та відомості, що є необхідними для реалізації Договору тощо) є підготовчими діями, направленими на створення умов Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» для вчинення юридично значимих дій, за результатом вчинення яких вдасться досягти визначений предмет Договору.
		При цьому, за наслідком аналізу пунктів 6.1.- 6.4. Договору, зокрема прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» (розробка завдання на проектування об`єкта; укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу збору вихідних даних на проектування об`єкта; укладення договорів на проектування та спорудження об`єкта; сприяння в отриманні погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків стосовно проекту; забезпечення фінансування будівництва об`єкта; забезпечення ходу процесу будівництва об`єкта) можливо дійти висновку, що здійснення будівництва об`єкта та реалізація Договору покладається на відповідача та третіх осіб, з якими у відповідача будуть договірні зобов`язання, в той час як позивач не приймає безпосередньої участі в будівництві.
		Згідно Розділу 1 Договору «Визначення термінів», сторони дійшли згоди, що терміни та скорочення, що використовуються в даному Договорі слід розуміти та тлумачити наступним чином: «Законодавство» - чинне законодавство України, включаючи (але не обмежуючись) Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про архітектурну діяльність», державні стандарти, технічні норми, державні будівельні норми та правила, екологічні норми, місцеві правила забудови, будь-які правила, розпорядження та процедури затверджені владою міста Києва, щодо будівництва та прийняття об`єктів в експлуатацію.
		Інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект (ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
		Згідно з ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
		Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.
		На основі аналізу положень Закону України «Про інвестиційну діяльність», а також окремих положень Господарського кодексу України можна виокремити такі ознаки, характерні для інвестиційного договору:
		-мета діяльності, а саме отримання прибутку або досягнення соціального ефекту; обов`язок однієї сторони (інвестора) здійснити інвестиції;
		-об`єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, а також майнові права;
		-довгостроковість відносин, пов`язаних з інвестиційною діяльністю (ч. 1 ст. 326 Господарського кодексу України).    
		Загальні положення про договір підряду містить глава 61 Цивільного кодексу України, а особливості підряду на капітальне будівництво додатково регулюються главою 33 Господарського кодексу України.
		Так, положеннями ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
		Частиною 5 ст. 318 Господарського кодексу України регламентовано, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об`єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов`язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об`єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об`єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
		Відповідно до ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
		Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 321 Господарського кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
		За умовами ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 320 Господарського кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
		Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
		Згідно з ч. 1 ст. 876 Цивільного кодексу України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних, робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
		За приписами ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.
		Як визначено ч. 1 ст. 879 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 318 Господарського кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
		Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
		Як передбачено статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Частиною 2 ст. 628 Цивільного кодексу України регламентовано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Елементи інвестиційного договору: зобов`язання однієї сторони (інвестора) здійснити інвестиції.
		Елементи договору підряду: зобов`язання однієї сторони (підрядника) на свій ризик виконати певну роботу на замовлення іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Таким чином, Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 містить елементи зобов`язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин Договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.
		В свою чергу, згідно з ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		Статтею 1131 Цивільного кодексу України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Таким чином, системний аналіз всіх положень Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 дає підстави дійти висновку про те, що Інвестиційний договір не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договору, фактично покладено на одну сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі.
		Окрім того, п. 12.4. Договору сторони погодили, що укладання договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку. Право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльності по реалізації Договору і укладення даного Договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку (п. 12.5 Договору).
		Також п. 12.6. Договору сторони визначили, що цей Договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, відповідно до ст.  67 Господарського кодексу України та ст. 3, 6 Цивільного кодексу України.
		Враховуючи вищевикладене, Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 являє собою змішаний господарський договір та не є договором про спільну діяльність про, що було зазначено у п. 12.6. Договору, та в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам Договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628  Цивільного кодексу України.
		Згідно з пп. «л» п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» здійснюючи управління об`єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном (далі - Порядок №296), який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Пунктами 2, 3 Порядку №296 встановлено, що суб`єкт господарювання, який виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб`єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін`юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:
		-звернення суб`єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2-6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;
		-висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб`єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;
		-висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб`єкта господарювання, який планує укласти договір.
		Згідно пунктів 4, 5 Порядку №296 орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб`єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.
		Отже, для укладення державними підприємствами, установами, організаціями, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, виключно договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, необхідне рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору.
		За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		З огляду на вищевикладене, оскільки спірний Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 не є договором про спільну діяльність, Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296, не мав застосовуватися під час укладення спірного договору, а наявність повноважень підписанта на укладення Договору визначалося виключно положеннями статуту Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".
		Окрім того, судом прийнято до уваги, що в 2014 році Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" замовлено в раді Науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України науково-правовий висновок щодо ряду питань, зокрема:
		-яким законодавством регулюються відносини по укладенню та виконанню Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 року, укладеного між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» за погодження з Мінагрополітики України (лист №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013)?
		-чи підлягало укладення Інвестиційного договору від 05.03.2013 року погодженню в центральних органах виконавчої влади відповідно до Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 року?
		Науково-правовий висновок №126/35-е від 28.03.2014 року підтвердив відповідність укладеного договору вимогам законодавства, факт того, що спірний договір не є договором про спільну діяльність, відсутність перевищення повноважень генерального директора на час його укладення та відсутність необхідності отримувати погодження Кабінету Міністрів України на укладення оскаржуваного договору.
		Окрім того, суд бере до увагу те, що в провадженні Господарського суд міста Києва перебувала справа №910/4427/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Будсістем» до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд» про визнання Інвестиційного договору від 19.09.2012 (нова редакція Договору №0804-2-ІД/08 від 08.04.2008), Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013, Договору №СІД-0112/14 від 01.12.2014, Договору №СІД-2909/15 від 29.09.2015 недійними с моменту їх укладення.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 по справі №910/4427/17 відмовлено у задоволенні позову про визнання, у тому числі, недійсним Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013.
		Тобто у справі №910/4427/17 Господарським судом міста Києва надавалася правова оцінка Договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013.
		Таким чином, обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 по справі №910/4427/17, в силу ч. 4. ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказування у цій справі.
		Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, судом у рішенні зазначено наступне:
		-Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов`язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом Договору, фактично покладено на одну сторону - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі;
		-Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 містить елементи зобов`язальних правовідносин з приводу інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду), та інших елементів зобов`язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин Договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду;
		-Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 являє собою змішаний господарський договір, в основі якого лежать підрядні відносини та відносини з приводу інвестування, а сам Договір був укладений між сторонами виходячи з підстав ст. 627, 628 Цивільного кодексу України;
		-оскільки Інвестиційний договір №0503-ІД/13 від 05.03.2013 не є договором про спільну діяльність, Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 296, не мав застосовуватися під час укладення спірного договору, а наявність повноважень підписанта на укладення Договору визначалося виключно положеннями статуту Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".
		При цьому, у справі №910/4427/17 Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", яке було відповідачем у зазначеній справі, заперечувало проти визнання недійсним Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 та наголошувало на тому, що оспорюваний договір є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми, а не договором про спільну діяльність.
		Також, з матеріалів справи вбачається, що Генеральною прокуратурою України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000001049, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України.
		Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження в частині від 17.11.2017 року зазначено наступне (8 абзац сторінка 24 постанови) : «Будучи допитаним як свідок колишній директор ДП «НДВА «Пуща-Водиця» ОСОБА_1 повідомив, що на посаді генерального директора підприємства він працював з лютого 2012 року до літа 2014 року.
		У своїх показаннях ОСОБА_1 серед іншого зазначив, що жодних угод, що можуть призвести до відчуження нерухомого майна ДП «НДВА «Пуща-Водиця» не укладало. Крім того, не йдеться про відчуження державного майна, оскільки згідно з відповідною Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відчуження об`єктів державної власності», відчуження майна це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, шо передбачені зазначеним Порядком.
		Правочини. укладені з підприємствами «Олівер-Буд», «Мартін», «Датоліт», «Сітібудсервіс», не можуть розглядатись як договори про спільну діяльність, оскільки обов`язки зі здійсненні дій за даними договорами фактично покладені на одну сторону без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або є поєднанні трудової участі.
		Аналогічні за змістом показання надані начальником юридичного відділу ДП «НДВА «Пуща-Водиця» ОСОБА_2 .
		Будучи допитаними як свідок директор ДП «НДВА «Пуща-Водиця» ОСОБА_3 повідомив органу досудового розслідування, що станом на лютий 2017 року підприємство не може проводити повноцінно свою статутну діяльність, в т.ч. вирощування зернових та кормових культур у межах м. Києва, с. Софіївська Борщагівка та с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, по різних економічних причинах.
		Разом з тим, у користуванні ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на даний час перебуває приблизно 300 га землі у м. Києві.»
		Абзац 5 ст. 27 постанови від 17.11.2017 "Аналогічні за змістом показання надані колишнім першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_4 пояснив, що він як перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України погодив у 2012-2013 роках відповідними листами укладання ДП «НДВА «Пуща-Водиця» Інвестиційних договорів, в тому числі у новій редакції, додаткових угод, тощо, відмову від користування земельними ділянками. Зазначені документи не суперечать вимогам чинного на той час законодавства.
		Згідно з довідкою Державної аудиторської служби України від 23.12.2016 порушень діючих нормативних актів при укладанні та реалізації інвестиційних договорів ДП НДВА «Пуща-Водиця» з ТОВ «Мартін, ТОВ Олівер-Буд», ТОВ «Датоліт», ТОВ «Сітібудсервіс», ТОВ «Сітібудсервіс» не встановлено.
		Також, аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що обставин, шо б вказували на незаконність відмови від права постійного користування земельною ділянкою ДП «НДВА «Пуща-Водиця» на території м. Києва досудовим розслідуванням не встановлено, оскільки за своєю природою припинення права постійного користування земельними ділянками не її відчуженням з державної власності."
		Проведеним досудовим розслідуванням не встановлено фактів незаконного припинення права постійного користування земельними ділянками Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території Подільського району м. Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс», а також службових осіб указаного державного підприємства.
		Рішення органу досудового розслідування від 17.11.2017 мотивоване, в тому числі, наступним.
		Згідно з довідкою Державної аудиторської служби України від 23.12.2016 порушень діючих нормативних актів при укладанні та реалізації інвестиційних договорів ДП НДВА «Пуща-Водиця» з ТОВ «Мартін, ТОВ Олівер-Буд», ТОВ «Датоліт», ТОВ «Сітібудсервіс» не встановлено.
		Також, аналізом матеріалів кримінального провадження встановлено, що обставини, що б вказували на незаконність відмови від права постійного користування земельною ділянкою Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території м. Києва відсутні, оскільки за своєю природою припинення права постійного користування земельними ділянками не є її відчуженням з державної власності.
		Слід звернути увагу, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" зверталось з відповідними листами до Мінагрополітики як органу управління, з метою надання згоди на припинення права користування земельними ділянками в Подільському районі міста Києва. У своїх листах Мінагрополітики України, не заперечувало стосовно добровільної відмови Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" від права користування земельними ділянками за умови дотримання вимог чинного законодавства.
		Досудовим розслідуванням збитків інтересам державного підприємства та держави, внаслідок укладання та виконання зазначених вище договорів не встановлено.
		17.11.2017 року вказане кримінальне провадження в цій частині закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
		Зазначена постанова від 17.11.2017 оскаржувалось до Печерського районного суду м.  Києва. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року у справі №  757/76782/17-к у задоволенні скарги на постанову про закриття зазначеного кримінального провадження відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.07.2018 року у справі № 757/76782/17-к зазначене рішення Печерського районного суду м. Києва залишено без змін.
		Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019000000001057 від 12.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.    364, ч. 5 ст.    191 Кримінального кодексу України.
		Кримінальне провадження було відкрито у зв`язку із перевіркою фактів можливого заволодіння та розтрати державного майна внаслідок свавільних дій посадових осіб Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Груп».
		За позицією органу досудового розслідування, службові особи групи компаній «Столиця», діючи за попередньою змовою з керівництвом Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" і службовими особами Міністерства аграрної політики та продовольства України, з 2008 року по теперішній час реалізовують злочинну схему з припинення права постійного користування земельними ділянками Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території Подільського району м. Києва загальною площею 286 га, використовуючи підконтрольні суб`єкти господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олівер-Буд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Конкорд-ДС Плюс».
		У травні 2020 року на підставі ч. 5 ст. 36 Кримінального процесуального кодексу України, постановою прокурора доручено здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження іншому органу досудового розслідування, а саме: слідчим Державного бюро розслідувань.    
		Так, Державним бюро розслідувань не встановлено фактів незаконною припинення права постійного користування земельними ділянками.
		16.02.2021 постановою слідчого Державного бюро розслідувань, кримінальне провадження №12019000000001057 було закрите - за відсутністю складу злочину та у зв`язку із існуванням не скасованої постанови про закриття провадження №1213110000001049, яке розслідувалось по аналогічним фактам.
		Також із матеріалі справи вбачається, що Слідчим відділом Подільського УП ГУНП в м. Києві розслідувалось кримінальне провадження №42020101070000078 від 24.03.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.    364 Кримінального кодексу України.
		Постановою слідчого Слідчого відділу Подільського УП ГУНП в м. Києві від 23.04.2021  кримінальне провадження закрите - за відсутністю складу злочину.
		Щодо позиції Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що лист Мінагрополітики №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013 не є згодою на укладення цього договору, оскільки за своїм змістом цей лист не є «розпорядженням» і «погодженням» укладення Договору, суд зазначає наступне.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вищенаведений Лист Мінагрополітики є погодженням на реалізацію Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013, в свою чергу, позиція Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що вказаний лист не є погодженням, є власним тлумаченням його змісту, з яким суд не погоджується.
		Стосовно тверджень Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що лист Мінагрополітики не є «розпорядженням» і «погодженням» укладення Договору, суд зазначає, що такі твердження не обґрунтовані посиланнями на норми права. Зокрема, на законодавчому рівні не закріплено форми такого листа-погодження. Так само, як не існує вимоги про те, що погодження повинно бути у формі «розпорядження» та/або відповідного «наказу» органу управління.
		Також суд зазначає, що на звороті Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013 наявний відтиск печатки Мінагрополітики, що також є додатковим підтвердженням погодження вказаного договору.
		Щодо відсутності оригіналу вищевказаного листа, суд зазначає, що саме Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" є розпорядником вказаного документу, а тому з об`єктивних причин вказаний лист відсутній у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс», проте це не дає підстав вважати суду, що вказаного листа не існувало.
		Суд, оцінивши характер правовідносин, що склалися між сторонами, а також викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» у процесуальних документах обставини, свідчать, що такі докази мали бути наявні у Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". У свою чергу останнім не обґрунтовано належним чином, з яких підстав такі докази були у нього відсутні, оскільки не доведено вилучення по кримінальній справі будь яких документів, про що позивач зазначає у своєму позові. До матеріалів справи не подано опису, протоколу виїмки або обшуку. При цьому, із аналізу поданих сторонами документів вбачається, що сам позивач за первісним позовом, звертаючись із запитами до державних органів долучає копію вказаного листа, зміст якого відповідає змісту копії, що надав відповідач.
		Окрім того, Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" під час замовлення у раді Науково-правових експертиз при інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України науково-правового висновку, було надано лист №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013. Також, вказаний лист досліджувався під час розгляду справи №910/4427/17 та під час досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12013110000001049, №12019000000001057 та №42020101070000078.
		Також судом враховано, що з моменту укладення Інвестиційного договору до моменту подачі позову до суду, Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" виконувало умови договору та вважало лист Мінагрополітики №37-31-2-13/4502 від 05.03.2013  погодженням на реалізацію Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013.
		Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.
		Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття «розумність і справедливість». При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.
		Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.
		При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.
		Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.
		Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
		Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		За змістом ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Аналогічні положення містяться в статті 180 Господарського кодексу України.
		Правові наслідки щодо недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору визначені ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
		Встановлені обставини приводять до висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Варто зауважити, що доктрина venire contra factum proprium в схожій правовій ситуації застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.
		Щодо позиції позивача, що в оскаржуваній угоді наперед визначені умови щодо підстав вибуття земельної ділянки з державної власності та іншого рухомого та нерухомого майна, а також позбавлення речового права (права постійного користування земельною ділянкою) позивача, які суперечать вимогам законодавства, суд зазначає наступне.    
		Згідно ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу та інших законів, що видаються відповідно до них.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
		Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		Пунктами 12.4. та п. 12.5. Договору сторонами визначено, що укладання цього Договору не є зміною цільового призначення земельної ділянки, яке встановлюється та змінюється компетентними суб`єктами у встановленому законодавством порядку та при реалізації цього Договору право на земельну ділянку залишається за стороною-1, земельна ділянка не є вкладом сторони-1 у діяльність по реалізації Договору і укладання цього Договору не припиняє права сторони-1 на земельну ділянку.
		З матеріалів справи вбачається, що Першим заступником Міністра аграрної політики та продовольства України погоджено відповідним листом укладання Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Інвестиційного договору, додаткових угод, тощо, а тому зазначені документи не суперечать вимогам чинного на той час законодавства.
		Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки 8000000000:91:066:0096 - площа 44,0615 га, та 8000000000:85:227:0300 - площа 7.9883 га, на праві постійного користування належать Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". На підставі наказу ГУ Держземагентства у м. Києві від 31.10.2014 № 21/0/13-14 цільове призначення змінено із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, наданих для ведення сільськогосподарської діяльності на землі житлової та громадської забудови.
		Власником зазначених земельних ділянок є Держава Україна в особі Головного управління Держземагенства у м. Києві та фактично не вибувала з державної форми власності.
		Судом встановлено, що зі змісту Інвестиційного договору не йдеться про відчуження державного майна, оскільки згідно з відповідною постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відчуження об`єктів державної власності», відчуження майна це передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені зазначеним Порядком.
		Аналогічні висновки були зроблені під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12013110000001049, №12019000000001057 та №42020101070000078, відповідно до постанов про закриття вказаних кримінальних проваджень зазначено, що проведеними досудовими розслідуваннями не встановлено фактів незаконного припинення права постійного користування земельними ділянками Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" на території Подільського району м.    Києва зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс», а також службових осіб Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця". Також, досудовими розслідуваннями нанесення збитків інтересам державного підприємства та держави внаслідок укладання та виконання Інвестиційного договору - не встановлено.
		Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в позові, позивачем не надано.
		Таким чином, узагальнюючи усе вищезазначене, Інвестиційний договір від 05.03.2013, укладений між Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» є чинним та таким, що відповідає всім вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.    
		Щодо зустрічних позовних вимога суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що згідно Сертифікату №ІУ 123200729881 від 29.07.2020, що виданий на підставі Акту готовності об`єкта до експлуатації від 06.04.2020, введено в експлуатацію об`єкт: «Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)».
		Відповідно до п. 4.1. Інвестиційного договору Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" у встановленому законодавством порядку здійснює функції землекористувача земельної ділянки, виконує в межах своєї компетенції відповідні дії щодо надання дозвільних документів на проектування та спорудження об`єкта у встановленому законодавством порядку (в тому числі "Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд», затверджений постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 р. №16) здійснює функції замовника будівництва об`єкта в частині, що передбачена даним Договором; згідно з Договором бере участь у відрахуваннях (переданні) та платежах, передбачених законодавством щодо об`єкта.
		Згідно з п. 4.3. Інвестиційного договору в разі неможливості стороною-2 діяти від свого імені при виконанні делегованих функцій, сторона-1, як замовник будівництва об`єкта, виконує відповідні функції, отримавши повідомлення сторони-2.
		Відповідно до п. 6.1. Інвестиційного договору Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" зобов`язане:    
		6.1.3. В порядку та на умовах, що визначені законодавством та Договором, належним чином виконувати функції замовника будівництва об`єкта та землекористувача земельної ділянки, які передбачені законодавством та цим Договором, в тому числі:
		-протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання підписувати та надавати стороні-2 документи, необхідні для виконання даного Договору, (в тому числі необхідні листи, звернення, довіреності тощо);
		-здійснити всі необхідні дії для отримання всіх дозволів, погоджень та експертних висновків, що необхідні для будівництва об`єкта, видані відповідними підприємствами, установами та організаціями, і протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання кожного з вищевказаних документів (в тому числі погоджень) надавати його стороні-2;
		6.1.4 Сприяти стороні-2 у виконанні проектування та спорудження об`єкта;
		6.1.8 Після завершення будівництва об`єкта здійснити дії, віднесені законодавством до функцій сторони-1, щодо прийняття об`єкта в експлуатацію відповідно до законодавства та взяти участь у прийнятті його в експлуатацію; згідно з пунктом 5.6. цього Договору своєчасно та в необхідному обсязі здійснити передбачені законодавством відрахування та платежі щодо об`єкта.
		6.1.10.Здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації збудованого і прийнятого в експлуатацію об`єкта та оформлення права власності на його частини відповідно до цього Договору;
		6.1.17.Виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, а також виконувати всі інші дії за законодавством, які необхідні для виконання цього Договору.
		Відповідно до п. 6.3. Інвестиційного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» зобов`язано:    
		6.3.9.Після завершення будівництва об`єкта взяти участь/сприяти у прийнятті його в експлуатацію.
		Відповідно до п. 6.4.3. Інвестиційного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» має право вимагати від сторони-1 документи та відомості, що є необхідними для належного, повного та своєчасного виконання даного Договору.
		Згідно з п. 7.3. Інвестиційного договору сторона-1 несе повну відповідальність у межах своїх функціональних обов`язків як особа наділена функціями замовника будівництва та землекористувача земельної ділянки в тому числі за організацію прийняття об`єкта в експлуатацію та оформлення прав на нього.
		Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечувалось, що 09.09.2020 у зв`язку із тим, що введено в експлуатацію об`єкт: «Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)», для можливості звернутися до компетентних органів для присвоєння вказаному об`єкту поштової адреси, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» звернулось до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" із листом за вих. №09/09-20 від 09.09.2020 та просило затвердити (підписати ті скріпити печаткою) документи згідно із переліку у додатку.
		22.10.2020 внаслідок виявленої технічної помилки у зверненні (лист № 09/09-20 від 09 вересня 2020 року), а саме що в рядку четвертому першого абзацу замість потрібного «(І мікрорайон, 7 черга будівництва)» помилково зазначено «(І мікрорайон, 6 черга будівництва)», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» повторно звернулось до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" з листом за №21/10-20 від 21.102.2020 з проханням затвердити (підписати та скріпити печаткою) документи згідно переліку у додатках, переданих разом з листом №    09/09-20 від 09.09.2020.
		З матеріалів справи вбачається, що лист від 21.10.2020 не був отриманий Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" та повернувся на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» за закінченням терміну зберігання.
		В свою чергу, Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" відповіді на вищевказане звернення не надало, пакету документів не підписало та не звернулось із листом про присвоєння поштової адреси.
		08.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібулсервіс» у зв`язку із неможливістю діяти від свого імені при виконанні делегованих функцій замовника (п. 4.3. Інвестиційного договору), для можливості звернення до Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації та до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, для отримання поштової адреси на об`єкт, звернулося з листом до якого було повторно надано: пакет документів до Департаменту містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації та  пакет документів до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.
		12.04.2021 вищевказаний лист від 08.04.2021 був отриманий Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що підтверджується повернутим рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.
		05.05.2021 листом №381/1.01-13 Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"звернулось із пропозицією провести перемовини щодо виконання Інвестиційного договору.
		06.05.2021 у відповідь на лист №381/1.01-13 від 05.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» погодилось провести спільну нараду 12.05.2021. Окрім того, вкотре наголосило про зобов`язання звернутися до повноважених органів для отримання поштової адреси прийнятого в експлуатацію об`єкту.
		13.05.2021 Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" листом за №399/1.01-13 відмовило у виконанні обов`язку звернутися до повноважених органів для отримання поштової адреси, посилаючись на відсутність оригіналів документів на підприємстві.
		З матеріалів справи вбачається, що належно засвідчені копії документів Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» надсилало Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", що підтверджується листом від 18.05.2020 за вих. №18/08/20-2.
		20.05.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» звернулося до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" із претензією за №17/05-21/1 від 17.05.2021 в якій вимагало у семиденний строк (з дати отримання претензії) затвердити (підписати та скріпити печаткою) документи, згідно переліку у додатках до раніше направленого листа від 08.04.2021, про що повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс».
		25.05.2021 Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" отримало вищевказану претензію, що підтверджується інформацію про пересилання поштового відправлення за номером №0100193985739.
		Проте як на день звернення, так і під час розгляду справи по суті, Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" не затверджено (не підписано та не скріплено печаткою) документи, згідно переліку у додатках до листа від 08.04.2021, у зв`язку із цим, будинкам, що введені в експлуатацію, неможливо присвоїти поштову адресу.
		Тобто Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" ухиляється від виконання взятих нас себе зобов`язань.
		На момент направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» вищевказаних листів, присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна здійснювалося на підставі Тимчасового порядку реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №367 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» (далі - Порядок), Цивільним кодексом України, Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про адміністративні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №559 «Про містобудівний кадастр».
		Вищезазначений Порядок скасовано 07.07.2021 постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690.
		Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» було подано 15.06.2021, тобто на дату звернення до суду Порядок був чинний.
		Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690, затверджено новий Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна (далі - Порядок №690).
		З урахуванням вищевикладеного, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» подано заяву про зміну предмету зустрічного позову, яка була задоволена судом.
		Порядок №690 визначає процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об`єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об`єкта, які є самостійними об`єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).
		Відповідно до п. 3 Порядку №690 перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4 і 26-5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
		Згідно з ч. 2 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»     порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
		Частиною 3 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.
		Адреса не присвоюється:
		1)тимчасовим спорудам;
		2)будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною;
		3)іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес).
		Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.
		Відповідно до ч. 5 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється:
		-виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;
		-місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею.
		У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад.
		За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ".
		Згідно з ч. 6 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:
		1)приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва;
		2)оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
		3)вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
		Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.
		Частиною 7 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що відомості про присвоєння адреси доводяться до відома замовника будівництва в порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону, у день внесення інформації про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна до Реєстру будівельної діяльності.
		Відповідно до ч. 20 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.
		Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".
		Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес.
		Статтею 26- 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено особливості присвоєння, коригування адреси після запровадження електронної системи щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до запровадження такої системи
		Так, за ч. 1 ст. 26- 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після запровадження електронної системи присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження цієї системи, здійснюються у порядку, визначеному статтею 26-3 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Відповідно до ч. 2 ст. 26- 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документи для присвоєння, коригування адреси подаються відповідно до статті 26-1 цього Закону.
		Згідно з ч. 3 ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.
		Частиною 5 ст. 26- 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що для присвоєння адреси подаються такі документи:
		1)заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
		2)копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		3)генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва;
		4)копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
		5)копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);
		6)копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;
		7)копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.
		Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).
		Відповідно до ч. 7 ст. 26- 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:
		1)приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);
		2)оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);
		3)вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.
		Рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси повинно додатково містити відомості про місце розташування об`єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт (у разі присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва), або документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (у разі присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта).
		Рішення про коригування адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу щодо закінченого будівництвом об`єкта.
		Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.
		Згідно з ч. 2 ст. 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є:
		1)подання неповного пакета документів;
		2)виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;
		3)подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об`єкта будівництва;
		4)подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.
		Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.
		Матеріалами справи підтверджено, що пакет документів який надсилався Державному підприємству "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" для присвоєння поштової адреси, повністю відповідав переліку, вказаному у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		З огляду на вищевикладене, вбачається, що Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", як замовник будівництва зобов`язане звернутися до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, для отримання поштової адреси на об`єкт або делегувати такі функції Товариству з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс», видавши відповідну довіреність, проте такі дії зроблені не були.
		Вказані документи повинні бути підписати з урахуванням строків, що визначені п.  6.1.3 Інвестиційного договору.
		В свою чергу, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» не може самостійно звернутися із заявою про присвоєння поштової адреси, оскільки Порядком визначено, що суб`єктом відповідного звернення є замовник будівництва.
		Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок може проводитися у разі, коли відомості про технічну інвентаризацію такого будинка, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому будинку адреси містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
		Згідно ст. 40 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком.
		Згідно ст. 41 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:
		1)документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;
		2)технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
		3)документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;
		4)письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
		5)договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
		Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
		У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримує відомості Єдиного реєстру документів про документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та перевіряє відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
		Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.
		Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, також не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в Єдиному реєстрі документів.
		Слід зазначити, що відсутність отриманої поштової адреси на закінчений будівництвом та введений в експлуатацію об`єкт нерухомості унеможливлює подальше оформлення права власності  на об`єкт будівництва, що визначений в Інвестиційному договорі.
		Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.
		Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.
		Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з рахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		З положень ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Так, вищевказаний Інвестиційний договір став підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань який відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.
		Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Судом встановлено, що Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" не виконано свого зобов`язання, що передбачене Інвестиційним договором.
		Щодо обраного Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» способу захисту свого права, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановленим договором або законом.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
		Отже, саме по собі формулювання позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для закриття провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.
		При цьому, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить саме із положень ст. 13 Конвенції, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
		Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11 та від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Зазначена позиція висвітлена у рішенні Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі №914/1128/16.
		Звертаючись із зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:
		-Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" відмовляється виконувати свої зобов`язання по Інвестиційному договору в цілому, що підтверджує поданий первісний позов про визнання Інвестиційного Договору недійсним. Таким чином, існують факти невиконання та відмови від виконання зобов`язань по договору в частині подачі документів щодо присвоєння поштової адреси;
		-без присвоєння поштової адреси об`єкту: «Будівництво мікрорайонів І, ІІ, 1 п.к. ІІІ, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» не може та не вправі оформити право власності на об`єкт будівництва, що призводить до фінансових втрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» (у зв`язку із зсувом строків будівництва об`єкту) так й втратою ділової репутації серед контрагентів з якими існують договірні відносини (з субпідрядними організаціями).
		З огляду на вищезазначене, право позивача за зустрічним позовом підлягає захисту в судовому порядку із способом захисту, що був обраний, який суд вважає ефективним для поновлення порушеного права.
		Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		За приписами ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1    статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього    Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Обов`язок доказування, встановлений ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
		Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.  2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
		Всупереч викладеним вимогам процесуального закону позивачем (за первісним позовом) не будо доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обставин на які він посилався як підставу його вимог щодо визнання недійним Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013.
		Разом з тим, відповідачем (за первісним позовом) доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів факт невиконання Державним підприємством "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" Інвестиційного договору №0503-ІД/13 від 05.03.2013, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» підлягає судовому захисту.
		Враховуюче викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову та одночасно наявність підстав для задоволення зустрічного позову.
		Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» було подано заяву про застосування строку позовної давності до первісних позовних вимог.
		Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
		Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
		Беручи до уваги, що заявлені первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушених прав первісного позивача, підстави для застосування позовної давності відсутні.
		Судовий збір за розгляд справи покладається на учасників процесу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.У задоволенні первісного позову Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс", за участю третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 4", третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду державного майна України про визнання недійсним інвестиційного договору - відмовити.
		2.Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покласти на Державне підприємство "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця".
		3.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" до Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" про зобов`язання виконати умови, визначені підпунктом 4.3. Інвестиційного договору №      0503-ІД/13 від 05.03.2013 - задовольнити.
		4.Зобов`язати Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна , будинок 63, ідентифікаційний код 00849296) виконати свої зобов`язання, визначені підпунктом 4.3. Інвестиційного договору № 0503-ІД/13 від 05.03.2013, укладеного між Державним підприємством Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, будинок 63, ідентифікаційний код 00849296) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітібудсервіс» (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 18, літера "В", приміщення № 204, ідентифікаційний код 37025544) а саме: підписати та подати до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Заяву про присвоєння поштової адреси об`єкту «Будівництво мікрорайонів I, II, 1 п.к. III, 1 п.к. VI у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 7 черга будівництва)» із додаванням до заяви пакету документів, що передбачений частиною 5 статті 26-4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		5.Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна , будинок 63, ідентифікаційний код 00849296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібудсервіс" (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 18, літера "В", приміщення № 204, ідентифікаційний код 37025544) 2  270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст складено 04.10.2021
		 
		 
		Суддя                                                                                                            С. В. Стасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...