Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/4282/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: 06.10.2021. Зареєстровано: 07.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2021.
Дата набрання законної сили: 14.09.2021
Номер судового провадження: 2/450/279/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  Справа № 450/4282/18  Провадження № 2/450/279/21 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" серпня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
		головуючого судді                        Мельничук І. І.
		при секретарі                                Покидько Л. Р.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу «Служба у справах дітей» Личаківського районного управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Благодійної організації «Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки» про скасування усиновлення, -
		В С Т А Н О В И В :
		26.12.2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили суд скасувати усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вихованиці Благодійної організації Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки», усиновлювачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16 листопада 2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 238 СК України; винести рішення про внесення зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », по-батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 »; стягнути на користь позивачів судовий збір. 
		З урахуванням поданої заяви про зміну підстави позову щодо скасування усиновлення від 11.08.2021 року позивач ОСОБА_1 просить вважати вірною підставу для задоволення позову п. 3 ч. 1 ст. 238 ЦПК України.
		В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскільки власних дітей у позивача ОСОБА_1 із померлим чоловіком ОСОБА_2 не було, вони хотіли усиновити дитину, позбавлену батьківського піклування, яка на той час відповідно до розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 12.02.2016 року № 56 влаштована до БО БФ «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежини». Однак у зв`язку із смертю чоловіка позивач ОСОБА_2 , між усиновлювачем і дитиною склались обставини, незалежно від волі усиновлювача через його смерть, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків.
		Ухвалою від 22 січня 2019 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі.
		26.03.2019 року справу призначено до судового розгляду
		Ухвалою суду від 04.04.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації, Благодійної організації Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки» про скасування усиновлення, в частині вимог ОСОБА_2 - закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку із смертю позивача - ОСОБА_2 .
		05.04.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
		25.04.2019 року у справі призначено комплексну психолого-психіатричну експертизу та на час її проведення зупинено провадження у справі.
		29.10.2019 року поновлено провадження у справі.
		10.12.2019 року призначено по справі комплексну психолого-психіатричну експертизу та на час її проведення зупинено провадження у справі.
		20.08.2020 року поновлено провадження у справі.
		18.09.2020 року призначено комісійну судово-психіатричну експертизу та на час її проведення зупинено провадження у справі.
		01.12.2020 року поновлено провадження у справі.
		10.03.2021 року замінено відповідача Службу у справах дітей Пустомитівської районної державної адміністрації на Личаківську районну адміністрацію, як орган опіки та піклування, Відділ «Служба у справах дітей» Личаківського районного управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
		31.05.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи спочатку.
		17.06.2021 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Благодійної організації «Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки» про скасування усиновлення малолітньої дитини на підставі п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України.
		18.06.2021 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву разом із первісним позовом.
		11.08.2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про зміну підстави позову, в якій сторона позивача просить вважати вірною підставу для задоволення позову п. 3 ч. 1 ст. 238 ЦПК України.
		11.08.2021 року представник позивача за зустрічним позовом заявив відмову від зустрічного позову, яка прийнята судом, ухвалою суду від 11.08.2021 року провадження у справі за зустрічним позовом - закрито.
		11.08.2021 року справу призначено до судового розгляду. 
		12.08.2021 року від представника Благодійної організації «Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки» надійшла заява про визнання зустрічного позову, в якій останній визнає позов про скасування усиновлення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України. 
		В судовому засіданні 11.08.2021 року представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про зміну підстави позову та просить такий задоволити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України.
		Представник відповідача Благодійної організації «Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки» в судовому засіданні 11.08.2021 року позов визнав.
		Представник відповідача Відділу «Служба у справах дітей» Личаківського районного управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в судовому засіданні 11.08.2021 року позов визнала.
		В судове засідання призначене на 12.08.2021 року учасники справи та їхні представники не з`явилися, хоч були належним чином повідомлені по час та місце розгляду справи.
		Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їхніх представників, подані в судовому засіданні 11.08.2021 року, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Судом встановлено, що рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16.11.2016 року у справі № 454/2469/16-ц визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усиновлювачами дитини - громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		На підставі даного рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16.11.2016 року у справі № 454/2469/16-ц внесено зміни до актового запису про народження № 6417 від 27.10.2009 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши прізвище з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на ІНФОРМАЦІЯ_5 та по-батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».
		Відповідно до акту про передачу дитину у сім`ю усиновлювачів 29.11.2016 року о 12 год. 00 хв. ОСОБА_8 адміністрацією Благодійної організації «Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки» було передано усиновлювачам.
		06.12.2016 року повторно видано Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області Свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої зазначено усиновлювачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
		Як вбачається з свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що видане 25 лютого 2019 року виконавчим комітетом Новояврорівської міської ради Яворівського району Львівської області, відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 про що складено відповідний актовий запит №34.
		Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст.5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
		Згідно зі ст. 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
		Частинами 3-5 ст. 232 СК України визначено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
		Статтею 14 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти та батьки не повинні розлучатись всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.
		Положеннями ч. ч.1, 2 ст.14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), яка ратифікована Законом України №3017-VI від 15 лютого 2011 року регламентовано, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
		Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, стосунки між усиновлювачем і усиновленою дитиною, як правило, мають такий самий характер, як і стосунки в сім`ї, охоронювані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такі стосунки, що виникають із законного і щирого усиновлення, можна вважати достатньою умовою для застосування до них таких самих гарантій захисту, які стаття 8 Конвенції передбачає стосовно сімейного життя (рішення у справі «Піні та інші проти Румунії» (Pini and Others v. Romania), заяви №78028/01 і № 78030/01, пункти 140 і 148, ECHR 2004-V(витяги).
		При цьому ст. 238 СК України встановлює виключні підстави для скасування усиновлення. Так, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.
		Згідно із звітом про умови проживання усиновленої дитини від 22.11.2017, складеного головним спеціалістом Служби у справах дітей Пустомитівської РДА, встановлено, що дитина практично здорова, розвиток дитини відповідає її віку, однак між дитиною та батьками склались конфліктні стосунки, дитина перебуває у психіатричній лікарні, проходить курс лікування. Вказана інформація була також зазначена у звіті про умови проживання усиновленої дитини від 29.11.2018 року.
		Згідно з виписками з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 встановлено діагнози: виписка № 07663/15 від 26.11.2015 повний діагноз Б 90.0 Розлади активності та уваги; виписка № 00206/16 від 15.02.2016 повний діагноз Б 90.0 Розлади активності та уваги;        виписка № 05162/17 від 06.09.2017 повний діагноз Б 90.0 Розлади активності та уваги;        виписка № 06485/17 від 13.12.2017 повний діагноз: Б 09 Органічний психічний розлад з когнітивними, вираженими емоційно-вольовими розладами психопатизацією особи, соціальна дезадаптація; виписка № 00877 від 30.03.2018 повний діагноз: Б 09 Психічний органічний розлад з когнітивними, вираженими емоційно-вольовими розладами психопатизацією особи, соціальна дезадаптація.
		За змістом п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України, усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.
		Встановлено у ході розгляду справи судом та визнано сторонами, що між усиновлювачем ОСОБА_1 позивачем у справі і усиновленою дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.
		За змістом ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
		Вирішуючи даний спір, судом першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини» ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91.
		Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
		На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Підставою позову позивач зазначає п. 3 ч. 1 ст. 238 СК України, а саме на те, що між усиновлювачем та дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання своїх батьківських обов`язків.
		Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.
		Відповідно до ч.2 ст.239 СК України, у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.
		Згідно із ч. 5 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по-батькові, які вона мала до усиновлення.
		Слід вказати на те, що стороною позивача доведено те, що стосунки, які формувалися між усиновлювачем та дитиною з перших днів після її усиновлення можна назвати незалежними від волі усиновлювача, адже ці стосунки не на всі 100 % визначалися, будувалися, корегувалися, планувалися, заявлялися, приймалися з волі позивача, впродовж проживання дитини в родині позивача, остання, робила все можливе, щоб дитина мала все необхідне (фізичний та духовний розвиток), але обставини, які не залежать від її волі, зокрема і смерть одного із усиновлювачів - чоловіка позивачки, ОСОБА_2 унеможливлюють подальше проживання дитини з ОСОБА_1 . 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 березня 2015 року у справі «Zaiet vs Romania» зазначив, що поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням, і будь-які такі заходи повинні грунтуватися на досить значущих і вагомих причинах не тільки в інтересах дитини, але і по відношенню до правової визначеності. Анулювання усиновлення не може бути заходом, спрямованим проти усиновленої особи. Правові положення, які регулюють усиновлення, як правило, спрямовані, в першу чергу, на захист інтересів дітей.
		Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до ч.4.1,2 ст.14 Європейської конвенції про усиновлення дітей, що набрала чинності для України з 01.09.2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя.
		Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях щодо сімейних правовідносин (наприклад, рішення у справі «Мікулич проти Хорватії», «Гаазе проти Німеччини») зазначав, що хоча основною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку органів державної влади, можуть бути додаткові позитивні зобов`язання, що є невід`ємними від ефективної «поваги» до сімейного життя. Якщо встановлено існування сімейних зв`язків, держава має діяти у такий спосіб, що буде розрахований на те, аби дати можливість таким зв`язкам розвиватися, та вживати заходів, які надаватимуть можливість батькам і дитині возз`єднатися.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, а також сприяння усиновленню дітей.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Разом з тим, задоволюючи позов суд звертає увагу на те, що після смерті в лютому 2019 року усиновлювача ОСОБА_2 , а також пізніше, у 2020 році, смерті бабці дитини (матері ОСОБА_1 ), які брали безпосередню участь у догляді за дитиною у сім`ї ОСОБА_1 - склалось несприятливе для гармонійного розвитку особистості дитини становище.
		Окрім того, у період 2017-2021 років після усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_3 , у дитини були виявлені певні психічні розлади, які негативно відбились на сімейному оточенні і вихованні дитини, що спричинило до погіршення рівня її освіти та конфліктів із однокласниками, тощо. 
		Як встановлено судом в найкращих інтересах дитини за обставин що склались є необхідність надання дитині допомоги з боку дитячих психологів та соціальних педагогів, через застосування комплексної програми абілітації та реабілітації дитини, що на даний час є можливим лише у спеціалізованих дитячих закладах, де є відповідні фахівці, чого на даний час усиновлювач ОСОБА_1 не в змозі самостійно забезпечити у домашніх умовах, в силу незалежних від неї причин.
		Таким чином, встановлено, що тривалий час між усиновлювачем ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_3 , склалися, незалежно від волі усиновлювача стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, що позбавляють усиновлювача можливості повноцінного виконання своїх батьківських обов`язків відповідно до вимог частини 2 статті 207 Сімейного кодексу України.
		У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» наголошується, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.
		Задоволюючи позов суд зазначає, що скасування усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_3 , на підставі пункту 3 частини 1 статті 238 Сімейного кодексу України не суперечить закону та відповідає законним інтересам та правам малолітньої дитини ОСОБА_3 , враховуючи найкращі інтереси дитини, оскільки обставини, що склались між усиновлювачем та усиновленою із незалежних від волі усиновлювача причин не дають змоги забезпечити стабільні та гармонійні умови проживання і виховання малолітньої ОСОБА_3 в сім`ї усиновлювача ОСОБА_1 .
		В силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		Приймаючи рішення суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
		Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
		Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи знайшов об`єктивне підтвердження факт того, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, а тому суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.
		В силу ст. 241 СК України, після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
		Порядок здійснення усиновлення (скасування усиновлення), здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей регулюється Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905.
		Відповідно до п. 3, 7, 18 вказаного Порядку визначено, що усиновленню підлягають діти, які перебувають на відповідному обліку дітей, які можуть бути усиновлені, що здійснюється службами у справах дітей районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики.
		Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, батьки яких дали згоду на усиновлення, беруться на місцевий облік службою у справах дітей за місцем їх походження протягом місяця після виникнення підстав для усиновлення. Діти знімаються з місцевого, регіонального та централізованого обліку в разі їх усиновлення та поновлюються на місцевому, регіональному та централізованому обліку в разі визнання усиновлення недійсним; скасування усиновлення, тощо.
		З огляду на те, що ОСОБА_3 до усиновлення перебувала на первинному обліку та на обліку з усиновлення в Службі у справах дітей Пустомитівської РДА дитину після скасування усиновлення її ОСОБА_1 слід передати органу опіки та піклування по місцю первинного обліку.
		Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, враховуючи визначений позивачем предмет та підставу позову, а тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити.
		На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 238, 239, 241 СК України, ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268,273, 354 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		позов   ОСОБА_1 до Відділу «Служба у справах дітей» Личаківського районного управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Благодійної організації «Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки» про скасування усиновлення - задоволити.
		Скасувати усиновлення ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (після усиновлення ОСОБА_3 ), встановленого рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 16.11.2016 року у справі № 454/3469/16-ц.
		Внести зміни до актового запису про народження № 6417 від 27.10.2009 року, шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювача, а саме: змінивши записи про матір дитини із « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_9 », інші відомості залишити без змін.
		Неповнолітню ОСОБА_3 (до усиновлення ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 передати під опіку органу опіки та піклування за місцем первинного обліку до її усиновлення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст судового рішення складено 12.08.2021 року.
		 
		СуддяІ.  І.  Мельничук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...