Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/6875/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 06.10.2021. Зареєстровано: 07.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2021.
Дата набрання законної сили: 21.12.2021
Результат оскарження 02.08.2022 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 1-кп/526/3/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015200000000180

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 592/6875/15-к
		Провадження № 1-кп/526/3/2021
		 
		                                               
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 жовтня 2021 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі 
		головуючої судді - ОСОБА_1 
		з участю секретаря - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		обвинуваченої - ОСОБА_4 
		захисника - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч кримінальне провадження № 42015200000000180 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, освіта вища, одруженої, працює Сумський районний суд Сумської області, голова суду, раніше не судимої, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України,
		у с т а н о в и в :
		 
		Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 375 КК України, а саме у постановленні нею, як суддею, завідомо неправосудних ухвал, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, та прийнятті завідомо незаконного рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вчинене в інших особистих інтересах.
		Викладене в обвинувальному акті обвинувачення є наступним. 
		Указом Президента України «Про обрання суддів» від 07.12.2009 № 1016/2009 ОСОБА_4 , строком на п`ять років, призначено на посаду судді Ковпаківського районного суду м. Суми.
		Законодавством України визначено заходи здійснення правосуддя, метою яких є захист основних прав, законних інтересів і свобод громадян.
		Статтею 21 Конституції України передбачено, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
		Відповідно до ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин повинна бути перевірена судом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення (повідомлення про підозру) не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У ст. 68 Конституції України зазначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є законність.
		Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд повинен здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
		Положеннями ч. 1 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, серед іншого, зобов`язаний додержуватися присяги судді, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
		Суддя присягає об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади (ч. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Крім того, у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з`їздом суддів України від 22.02.2013, визначено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Також суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.
		Пунктом 66 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів встановлено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.
		Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, та процесуальним законодавством України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		 
		Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 3 КПК України слідчий суддя є суддею суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Стаття 8 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Статтею 9 КПК України покладено на суд, слідчого суддю, обов`язок неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших актів законодавства.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 17 КПК України визначено, що підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою. У ч. 4 ст. 176 КПК України зазначено, що запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
		Згідно зі ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
		1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують слідчий, прокурор;
		3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Метою застосування запобіжного заходу ст. 177 КПК України визначено забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
		1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
		2)знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
		3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
		4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
		5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
		Частиною 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
		Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 роз`яснено, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
		При цьому, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:
		-здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
		-пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
		1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
		2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
		3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
		-перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, встановлені конкретні обставини кримінального провадження;
		-враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
		Крім того, слідчий суддя має сумлінно виконувати обов`язки щодо загального захисту прав людини у порядку ст. 206 КПК України.
		Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК України. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК України метою та підставами, воно має бути відхилено.
		Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не підлягає розширеному тлумаченню.
		У кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим.
		Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми - ОСОБА_4 , маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, знехтувала вимогами законодавства і постановила низку завідомо неправосудних ухвал, якими незаконно застосувала до учасників мирної акції протесту, що відбулась 26 - 27 січня 2014 року біля будівлі Сумської обласної ради за адресою: пл. Незалежності, 2, м. Суми, запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання, чим порушила конституційне право громадян на свободу, особисту недоторканність та інші.
		Так, 26 - 27.01.2014, біля будівлі та у вестибюлі Сумської обласної ради, відбулась мирна акція протесту громадян на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України та зміни чинної влади.
		Працівники правоохоронних та судових органів Сумської області отримали усну вказівку від керівництва органів внутрішніх справ, прокуратури та судової гілки влади незаконно затримувати осіб, які могли брати чи брали участь у мирних акціях протесту, складати протоколи про їх затримання згідно з вимогами ст. 208 КПК України, а також складати та вручати письмові повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України, ініціювати обрання стосовно осіб, які не вчиняли кримінальних правопорушень, запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
		Такі дії правоохоронців та суддів повинні були залякати інших учасників мирних акцій та спонукати їх відмовитись від участі у них.
		З метою виконання зазначеної незаконної вказівки, 26.01.2014 слідчим відділом Сумського міського відділу УМВС України в Сумській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200440000409 внесено відомості за фактом нібито захоплення групою невстановлених осіб першого поверху приміщення Сумської обласної ради, розташованої на пл. Незалежності, 2, у м. Суми, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 341 КК України.    
		Після цього 27.01.2014, у період приблизно з 00 годин 30 хвилин до 1 години 00 хвилин, працівники міліції, які здійснювали охорону громадського порядку, перевищуючи службові повноваження, безпідставно, порушуючи права та законні інтереси учасників мирних зібрань, з метою перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту, виконуючи незаконні вказівки керівництва УМВС України в Сумській області, застосовуючи фізичну силу витіснили громадян з приміщення Сумської обласної ради та затримали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших осіб, які неправомірних дій не вчиняли, застосували до них фізичне насильство та примусово доставили до приміщення Сумського МВ УМВС України в Сумській області, розташованого по вул. Першотравневій, 21, у м. Суми.
		У подальшому органом досудового розслідування, всупереч ст.ст. 9, 208 КПК України, складено незаконні протоколи про затримання учасників мирної акції протесту ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України.
		Всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України слідчими слідчого відділу Сумського МВ УМВС України в Сумській області за відсутності достатніх доказів для підозри зазначених осіб у вчиненні інкримінованих їм злочинів складено відповідні процесуальні документи та направлено їх до прокуратури м. Суми для погодження.
		Водночас, слідчими вказаного міськвідділу міліції підготовлено та скеровано до прокуратури м. Суми для погодження клопотання про застосування до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, підстави, визначені ст. 177 КПК України, для застосування запобіжних заходів, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, були відсутні.
		Крім того, вивчивши матеріали кримінального провадження, № 12014200440000409, за відсутності достатніх доказів участі ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у захопленні будівлі Сумської обласної ради, а також підстав для застосування запобіжних заходів прокурори прокуратури м. Суми погодили незаконні повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Матеріали про застосування запобіжних заходів було направлено до Ковпаківського районного суду м. Суми, де їх розгляд доручено слідчому судді ОСОБА_4 .
		Слідчий суддяКовпаківського районногосуду м.Суми ОСОБА_4 ,діючи умисно,з метоюпостановлення завідомонеправосудної ухвалипри фактичномуздійсненні правосуддя,з кар`єристськихмотивів,достовірно знаючи,що учасникимирної акціїпротесту повідомленіпро підозруу вчиненнітяжкого злочину,всупереч вимогамч.1ст.276КПК України,за відсутностідостатніх,належних тадопустимих доказів,які бвказували наобґрунтованість підозри ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.341КК України,а такожчітко усвідомлюючи,що ризики,які бдавали будь-якіпідстави вважати,що вониможуть вчинитидії,передбачені ч.1ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про обрання їм запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними, не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення і бажаючи цього, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, 27 - 28 січня 2014 року, перебуваючи у нарадчій кімнаті склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , за таких обставин.
		Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми - ОСОБА_4 у порушення вимог ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 223 КПК України щодо недопустимості проведення судового розгляду у нічний час, з 22 години 8 хвилин до 23 години 28 хвилин 27.01.2014 у приміщенні залу судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого по вул. Першотравневій, 12, у м. Суми, розглянула клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, в яких відсутні будь-які відомості про причетність підозрюваного до захоплення адміністративних будівель, заслухавши пояснення ОСОБА_8 та його захисника, які категорично заперечували причетність затриманого до участі в захопленні адміністративних будівель, вийшла до нарадчої кімнати.
		Діючи умисно, з особистої зацікавленості, обумовленої кар`єризмом, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, 27.01.2014, перебуваючи у нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши у судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 27.03.2014 включно, заборонивши йому залишати місце постійного проживання з 16 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.
		Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_4 у порушення вимог ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 223 КПК України щодо недопустимості проведення судового розгляду у нічний час з 23 години 58 хвилин 27.01.2014 до 00 години 26 хвилин 28.01.2014, у приміщенні залу судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого по вул. Першотравневій, 12, у м. Суми, розглянула клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, у яких відсутні будь-які відомості про причетність підозрюваного до захоплення адміністративних будівель, заслухавши пояснення ОСОБА_7 та його захисника, які категорично заперечували причетність до участі в захопленні адміністративних будівель, вийшла до нарадчої кімнати.
		Діючи умисно, з особистої зацікавленості, обумовленої кар`єризмом, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, 28.01.2014, перебуваючи в нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши в судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 28.03.2014 включно, заборонивши йому залишати місце його постійного проживання цілодобово. Зазначеною ухвалою ОСОБА_7 зобов`язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, не спілкуватись зі свідками, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю.
		Продовжуючи свої злочинні дії, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_4 , у порушення вимог ч. 6 ст. 9, ч. 4 ст. 223 КПК України щодо недопустимості проведення судового розгляду у нічний час, 28.01.2014 з 00 години 42 хвилин до 01 години 28 хвилин у приміщенні залу судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого по вул. Першотравневій, 12, в м. Суми, розглянула клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, у яких відсутні будь-які відомості про причетність підозрюваного до захоплення адміністративних будівель, заслухавши пояснення ОСОБА_6 та його захисника, які категорично заперечували причетність до участі в захопленні адміністративних будівель, вийшла до нарадчої кімнати.
		Діючи умисно, з особистої зацікавленості, обумовленої кар`єризмом, слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, всупереч вимогам ч. 1 ст. 276 КПК України, за відсутності достатніх доказів, які б вказували на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України, а також чітко усвідомлюючи, що ризики, які б давали будь-які підстави вважати, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, враховуючи, що відомості, викладені у клопотанні про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є недостовірними та не були доведені прокурором у ході судового засідання, усвідомлюючи завідомо неправосудний характер прийнятого рішення, всупереч вимогам ч. 3 ст. 176, ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, 28.01.2014, перебуваючи в нарадчій кімнаті, склала, підписала та постановила, оголосивши в судовому засіданні, завідомо неправосудну ухвалу про застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 28.03.2014 включно, заборонивши йому залишати місце постійного проживання у період з 17 год. 30 хв. до 05 год. 00 хв. Зазначеною ухвалою ОСОБА_6 зобов`язано прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, не спілкуватись зі свідками, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
		18 лютого 2014 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області ухвалу слідчого судді ОСОБА_4 від 28.01.2014 скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у клопотанні прокурора про обрання стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу відмовлено.
		У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали, надані стороною обвинувачення, не містять ґрунтовних доказів наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України.
		На підставі зазначених завідомо неправосудних ухвал слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_4 , ОСОБА_8 з 27.01.2014 по 24.02.2014, ОСОБА_7 з 28.01.2014 по 24.02.2014 та ОСОБА_6 з 28.01.2014 по 18.02.2014 були незаконно обмежені у пересуванні.
		За результатами розслідування 24.02.2014 прокурором Сумської області кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та інших учасників мирної акції закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Таким чином, органом досудового розслідування достовірно встановлено непричетність ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 341 КК України.
		Викладені в обвинувальному акті дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 375 КК України, як постановлення суддею завідомо неправосудної ухвали, вчинене з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах та за ч. 3 ст. 371 КК України, як прийняття завідомо незаконного рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вчинене в інших особистих інтересах.
		У ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 не визнала вину у вчиненні кримінальних правопорушень, суду дала показання, що ніяких порушень діючого законодавства під час розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів потерпілим ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у січні місяці 2014 року нею здійснено не було. Судовий розгляд проводився у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства. Окрім того, будь-якої особистої чи іншої зацікавленості, змови з іншими правоохоронними органами чи мети для винесення завідомо неправосудних ухвал, у неї не було і доказів стороною обвинувачення таких обставин, викладених в обвинувальному акті, не здобуто та не надано суду. А тому вона вважає себе невинною, у зв`язку з чим просила суд винести виправдувальний вирок, як за ч. 3 ст. 371 КК України так і за ч. 2 ст. 375 КК України, а саме з підстав відсутності події кримінального правопорушення. 
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 дав показання, що 27.01.2014 його було затримано у приміщенні Сумської обласної ради та доставлено до райвідділу міліції, а потім до суду. В акціях протесту він участі не приймав. У суді йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, чим було обмежено його право на пересування. Потім кримінальне провадження відносно нього було закрито. Рішення щодо обрання йому запобіжного заходу він не оскаржував. Вважає, що у зв`язку з обранням запобіжного заходу йому було заподіяно моральну шкоду, але цивільний позов він не заявляв. 
		Потерпілий ОСОБА_7 дав суду показання, що 26.01.2014, у вечірній час, він перебував на майдані Незалежності у м. Суми біля будівлі, де розташована обласна рада. Проходячи побачив чоловіка, якому хотів допомогти, а саме віднести до намету, але був затриманий працівниками міліції, які відвезли його спочатку до райвідділу міліції, а потім до суду. У суді йому обрали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці, хоча будь-які дії на захоплення будівлі, ним не здійснювались. З приводу обрання відносно нього запобіжного заходу ніяких претензій до слідчого судді ОСОБА_4 він немає.
		Потерпілий ОСОБА_6 дав суду показання, що у січні 2014 року він був затриманий працівниками міліції, які намагалися вигнати з приміщення будинку обласної ради людей, що там знаходились. Окрім того, він намагався допомогти чоловіку, якого побили, тобто віднести його до наметів, але почався штурм, у ході якого він був затриманий працівниками міліції. Спочатку його відвезли до відділення міліції, а наступного дня до Ковпаківськго райсуду. У суді йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з правом виїзду на роботу. Під домашнім арештом він перебував один місяць. Будь яких претензій до слідчого судді ОСОБА_4 , якою було обрано відносно нього запобіжний захід, він немає.
		Прокурор у ході розгляду кримінального провадження підтримав обвинувачення та просив визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 3 роки та визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років і на підставі ст. 284 КПК України кримінальне провадження в цій частині закрити, у зв`язку з визнанням даної статті неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020.
		На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень стороною обвинувачення надано наступні докази.
		Ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 10.09.2014 про надання тимчасового доступу до матеріалів судових справ стосовно розгляду клопотань прокурора прокуратури м. Суми про обрання відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.11, а.с.99-102).
		Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 02.10.2014 (т.11, а.с.103-104).
		Протокол огляду документів від 02.10.2014 (т.11, а.с. 105-107).
		Копії матеріалів кримінального провадження № 12014200440000409 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_6 (т.11, а.с.109-145).
		Копії матеріалів кримінального провадження № 12014200440000409 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_7 (т.11, а.с.146-171).
		Копії матеріалів кримінального провадження № 12014200440000409 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_8 (т.11, а.с.172-187).
		Протокол огляду документів  оптичного диску щодо судового засідання стосовно ОСОБА_6 від 03.03.2015 та аудіозапис до нього (т.11, 188-192).
		Ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 18.07.2014 про надання тимчасового доступу та вилучення у прокуратурі Сумської області оригіналу матеріалів кримінального провадження № 12014200440000409 (т.11, а.с.193-195).
		Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування та об`єднання виділених матеріалів у одне провадження від 15.04.2015 (т.11, а.с.196-197).
		4 тома копій кримінального провадження №42015200000000180 (т.12,13,14,15), щодо зібраних доказів відносно потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та інших, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.341 КК України.
		Також у томі № 15 міститься постанова від 24.02.2014 про закриття кримінального провадження №12014200440000409 від 26.01.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.341 КК України за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та інших. 
		Лист Сумської обласної ради від 25.06.2014 (т.16, а.с.1,2).
		Лист прокурора м.Суми до голови Сумської обласної ради від 27.01.2014 (т.16. а.с.3).
		Особливі обов`язки постового по охороні Сумської обласної ради (т.16, а.с.6-7).
		Додаткові угоди про надання послуг, пов`язаних з особистою безпекою (послуг з охорони адміністративної будівлі) Сумьскої обласної ради підрозділом Державної служби охорони при МВС України (т.16 а.с. 8-16).
		Повідомлення Всеукраїнського об`єднання «Батьківщина» про проведення мітинг пікету на площі Незалежності в м.Суми від 06.12.2013 (т.16 а.с.18).
		Повідомлення заступника голови Сумського осередку ОСОБА_10 про проведення безстрокової акції «За Європейську Україну» на площі Незалежності в м.Суми з 25.11.2013 безстроково (т.16, а.с.19).
		Відповідь голови Ковпаківського районного суду м.Суми на запит прокурора Сумської області щодо надання документів від 03.04.2015 (т.16 а.с.20-24).
		Протокол зборів суддів Ковпаківського районного суду м.Суми № 2 від 27.01.2014 про встановлення цілодобового чергування слідчих суддів Ковпаківського районного суду м.Суми в період з 27.01.2014 по 02.02.2014 включно для забезпечення негайного розгляду всякого роду клопотань правоохоронних органів та розгляду можливих скарг громадян на дії та рішення правоохоронних органів (т.16 а.с.25-26).
		Наказ голови Ковпаківського районного суду м.Суми № 1-ОД від 27.01.2014 про затвердження графіку чергування слідчих суддів та працівників апарату Ковпаківського районного суду м.Суми цілодобово з 27.01.2014 по 02.02.2014 (т.16 а.с.27-29).
		Журнал реєстрації наказів суду з основної діяльності № 01-28-29 ОД (т.16 а.с.30-32).
		Рішення зборів суддів Ковпаківського районного суду м.Суми № 16 від 19.11.2013 про обрання слідчими суддями строком на 1 рік суддів, у тому числі і ОСОБА_4 (т.16, а.с.35).
		Наказ № 23-ОД та №59-ОД Ковпаківського районного суду м.Суми від 30.12.2010 про надання права доступу до автоматизованої системи документообігу та відповідні функціональні обов`язки (т.16 а.с.36-38).
		Указ Президента України про призначення на посаду судді Ковпаківського районного суду м.Суми ОСОБА_4 від 07.12.2009 (т.16 а.с.40-41).
		Указ Президента України про переведення судді Ковпаківського районного суду м.Суми на роботу на посаду судді Сумського районного суду Сумської області від 13.02.2014 (т.16 а.с.42).
		Протокол огляду документів - оптичного диску від 08.07.2014 та оптичний диск, переглянутий судом у судовому засіданні, на якому міститься відеозапис щодо подій, які відбувалися 26.01.2014 біля Сумської обласної ради (т.16, а.с.50-61).
		Протокол огляду документів - оптичного диску від 11.07.2014 та оптичний диск, переглянутий судом у судовому засіданні (т.16, а.с.62-68).
		Протокол огляду документів - оптичного диску від 08.07.2014 та оптичний диск, переглянутий судом у судовому засіданні, на якому міститься відеозапис щодо затримання ОСОБА_7 у приміщенні Сумської облдержадміністрації (т.8, а.с.61-71).
		Протокол огляду документів - оптичного диску від 15.07.2014 та оптичний диск, переглянутий судом у судовому засіданні (т.8, а.с.75-80).
		Окрім того,у судовомузасіданні булидопитані свідкизі сторониобвинувачення: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,  ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , показання яких стосуються лише подій, які відбувалися у січні місяці 2014 року в Сумській обласній раді та на прилеглій території, а також під час затримання потерпілих, які там знаходилися. Окрім того, зазначені свідки підтвердили суду, що їм нічого невідомо щодо зацікавленості ОСОБА_4 під час обрання потерпілим запобіжних заходів чи будь-якого тиску на неї, а тим паче узгодженості чи домовленості з іншими особами під час прийняття нею таких рішень.
		Судом також були допитані свідки сторони захисту ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , показання яких також спростовують твердження сторони обвинувачення щодо будь якої зацікавленості, домовленості, чи порушення законодавства суддею ОСОБА_4 під час розгляду нею клопотань відносно потерпілих чи під час ухвалення рішень про обрання потерпілим запобіжного заходу. 
		Суд, проаналізувавши вищезазначені докази, приходить до наступних висновків.
		    Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		    Згідност.85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Стаття 91 КПК України передбачає, щообов`язковими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні є, у тому числі і:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно ст. 92 КПК України - обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Виходячи з норм зазначеного законодавства, на сторону обвинувачення покладається обов`язок, у разі обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, надати суду докази, які підтверджують наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, підлягають доказуванню та викладені в обвинувальному акті.
		Окрім того, обвинувачення не може бути не кокретним та грунтуватися на припущеннях.
		Положення ст. 375 КК України в редакції Закону від 05.04.2001, яка діяла на момент вчинення інкримінованого діяння обвинуваченій, кримінальна відповідальність могла настати у разі постановлення суддею лише завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
		Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, характеризувалася тільки прямим умислом з обов`язковістю наявності мотиву. 
		Верховний Суд у своїх ухвалах від 20.11.2014 у справі №5-24кс14 та від 18.06.2015 у справі №5-56кс15, у спрві №399/383/15 від 20.06.2019, у справі №759/15166/15-к від 05.03.2019, у справі №520/8135/15 від 26.06.2018 та інших сформулював правовий висновок, що на законодавчому рівні не визначено поняття «неправосудне судове рішення», а тому відсутні підстави ототожнювати його з такими поняттями, як «незаконне» та «необгрунтоване», а також немає підстав стверджувати, що неправосудне судове рішення це у будь-якому випадку таке рішення, яке було скасоване вищою судовою інстанцією. Крім цього «неправосудне судове рішення» у поєднанні з вказівкою на «завідомість» його постановлення підкреслює цілеспрямований характер злочинних дій судді, його свідоме прагнення та бажання всупереч матеріальному чи процессуальному закону і (або) фактичним обставинам, встановленим у справі, постановити судове рішення, яке за своєю суттю не може бути і не є актом правосуддя.
		Так, згідно обвинувального акта та позиції прокурора у судовому засіданні, під час доведеності вини обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 375 КК України та ч. 3 ст. 371 КК України, а саме постановила завідомо неправосудну ухвалу та рішення про обрання потерпілим запобіжних заходів, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах.
		Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, полягала у постановленні суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення, яким вважалося рішення, в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
		Ні в обвинувальному акті, ні в судовому засіданні, стороною обвинувачення не зазначено та не доведено, яку завідомо неправильну норму матеріального права застосовано слідчим суддею ОСОБА_4 , під час ухвалення рішень, чи які грубі порушення норм процесуального права допущено нею під час розгляду клопотань про обрання потерпілим запобіжних заходів, чи яка завідома невідповідність міститься у висновках викладених нею в ухвалах суду, що не відповідала фактичним обставинам справи. 
		Окрім того, стороною обвинувачення не доведено жодним наданим доказом, викладене обвинувачення, в частині кар`єристських мотивів, а тим більше інших не конкретизованих корисливих мотивів чи інших особистих інтересів судді, під час прийняття нею рішень, а саме у чому вони полягали та чим підтверджуються, так як корисливий мотив має місце у разі, коли винний бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
		Натомість дані обставини спростовуються наступним.
		Так згідно ухвали від 28.01.2014 слідчим суддею ОСОБА_4 було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого СВ СМВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_28 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Згідно ухвали від 27.01.2014 слідчим суддею ОСОБА_4 було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого СВ СМВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_19 підозрюваного ОСОБА_8 та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Зазначені ухвали слідчого судді ніким не оскаржувались та набрали законної сили, а тому піддавати сумніву щодо їх незаконності є безпідставним.
		У контексті презумпції законної сили нескасованих судових актів, засади їх обов`язковості і заборони перегляду за межами встановлених законом апеляційної та касаційної процедур Конституційний Суд України у рішенні від 11.06.2020 № 7-р/2020 зазначив про неприпустимість оцінювання рішень суду органами досудового розслідування і прокуратури під час вчинення ними дій, наслідком яких може стати притягнення суддів до кримінальної відповідальності.
		Згідно ухвали від 28.01.2014 слідчим суддею ОСОБА_4 було ухвалено рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора прокуратури м.Суми ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
		Дана ухвала слідчого судді була оскаржена захисником підозрюваного. Відповідно до ухвали колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області від 17.02.2014 ухвала слідчого судді ОСОБА_4 скасована, з підстав оцінки в неповній мірі наявних в матеріалах кримінального провадження доказів та грунтовності пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення. 
		Тобто в ухвалі апеляційного суду, містяться зовсім інші підстави скасування ухвали слідчого судді, ніж передбачені статтею 375 КК України, які б давали підстави для обвинувачення судді у постановленні завідомо неправосудного рішення.
		Інші будь-які докази на підтвердження цієї обставини також відсутні.
		Як зазначено у Висновках №3 (2002) та № 11 (2008) КРЕС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи судові помилки у визначенні чи застосування закону та здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляцій. Є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЕС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур перегляду рішень у судах. Провадження щодо судді має здійснюватися з урахуванням конституційного принципу незалежності суддівської діяльності, відповідно до якого воно не може бути спрямоване на оцінку судових рішень суддів, які можуть піддаватися критиці лише шляхом омкарження відповідно до закону. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи скасоване, не може бути підставою для відповідальності. Відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок.
		У відповідності до ст. 94 КПК України - слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Усі надані докази стороною обвинувачення, окрім підтвердження того, що ОСОБА_4 , на час інкримінованих їй кримінальних правопорушень, дійсно перебувала на посаді судді Ковпаківського районного суду та нею було ухвалено рішення про застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не містять підтвердження вчинення нею кримінальних правопорушень, в яких вона обвинувачується, як не містять і доведеності необхідних складових елементів злочинів, а саме об`єктивної та суб`єктивної їх сторони і стосуються лише обставин притягнення потерпілих до кримінальної відповідальності.
		Жоден із доказів сторони обвинувачення також не підтверджує того, у чому полягає незаконність дій судді ОСОБА_4 під час ухвалення нею рішень відносно потерпілих у даному кримінальному провадженні та у чому виражається неправосудність судових рішень прийнятих нею.
		Тобто стороною обвинувачення не доведено мотив вчинення обвинуваченою інкримінованих їй діянь.
		Натомість, у ході судового розгляду, на підставі наданих сторонами доказів, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, встановлено, що суддя ОСОБА_4 усі клопотання про обрання потерпілим запобіжного заходу, ухвали по яких сторона обвинувачення вважає завідомо неправосудними, розглянула у строки, визначені кримінально процесуальним законодавством, за правилами територіальної підсудності та своїх юрисдикційних повноважень, а також у відповідності до вимог та без будь-яких порушень кримінально процесуального законодавства.
		Окрім того, відповідно до ст. 55 КПК України - потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
		Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
		Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
		     У відповідності до ч. 7 ст. 55 КПК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
		Стороною обвинувачення не надано доказів того, що потерпілі у кримінальному провадженні зверталися з заявою до правоохоронних органів щодо притягнення слідчого судді ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності чи заподіяння їм шкоди, у зв`язку з обранням їм запобіжного заходу. Тим більше у судовому засіданні не підтвердили факт заподіяння їм будь-якої шкоди та її розмір.
		Тому дані обставини дають підстави для висновку, що органом досудового розслідування залучені до кримінального провадження потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без наявних для того правових підстав.
		11 червня 2020 року рішенням Конституційного Суду України № 7-р/2020 - статтю 375 КК України визнано неконституційною, оскільки вона суперечить частині першій статті 8, частинам 1, 2 статті 126, ч. 1 п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України.
		Як передбачено ст. 4 КК України  злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше, як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
		Відповідно до ст. 58 Конституції України  закони та інші нормативно-правові акти, що пом`якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
		Визнання Конституційним Судом України неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» тягне втрату цими нормативними актами чинності.
		У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12 констатовано, що у зв`язку з втратою чинності статтею 375 КК України, відпали необхідність і доцільність вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи на час скоєння інкримінованого їй діяння складу злочину, передбаченого цією статтею, а також формування правових висновків щодо її застосування. 
		    Разом з тим, незважаючи на те, що на даний час, а саме на час ухвалення вироку суду, інкриміноване діяння, передбачене ст. 375 КК України, втратило чинність, судом було досліджено докази у ході розгляду кримінального провадження, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується не лише у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України.
		Окрім того, стороною обвинувачення надавалися докази без будь якого їх розмежування.
		Суд, враховуючи, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України, які пов`язані між собою, тому вважає за доцільне та необхідне зробити висновок щодо наявності чи відсутності у її діях, на час скоєння інкримінованого їй діяння, складу саме кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України.
		Проаналізувавши усі докази в їх сукупності, суд вважає недоведеним вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, оскільки жоден доказ, який би прямо чи непрямо підтверджував існування обставин, які підлягають доказуванню стороною обвинувачення суду надано не було.
		Статтею 371 КК України (ч. 1, 2) передбачена кримінальна відповідальність за завідомо незаконне затримання або незаконний привід, завідомо незаконні домашній арешт або тримання під вартою.
		Частина 3 ст. 371 КК України передбачає кримінальну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.
		Основним безпосереднім об`єктом даного злочину є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність.
		Відповідно до ст. 18 КК України - суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.
		Спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб`єктом якого може бути лише певна особа.
		   Суб`єкт злочину, передбаченого ст. 371 КК України є спеціальний, а саме ним може бути службова особа органу дізнання, слідчий, прокурор, а у випадку завідомо незаконного тримання під вартою - також начальник місця попереднього ув`язнення. 
		Судді за дії, передбачені ст. 371 КК України, несуть відповідальність за ст. 375 КК України.
		Обвинувачена ОСОБА_4 , на період інкримінованого їй органом досудового розслідування діяння, працювала суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, а тому не була та не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України.
		Склад кримінального правопорушення  це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона злочину, суб`єкт, суб`єктивна сторона злочину.
		Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.
		Частина 1 ст. 2 КК України також передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно ч. 2 ст. 2 КПК України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		А відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що органом досудового розслідування безпідставно було пред`явлено обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 371 КК України, так як вона не є суб`єктом даного кримінального правопорушення.
		Згідно п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України  кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння вчинене особою.
		Частина 7 ст. 284 КПК України передбачає, якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, а саме встановлена відсутність події кримінального правопорушення чи встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Враховуючи вимоги зазначеного законодавства, суд вважає, що оскільки у разі доведеності вини судді у завідомо незаконному застосуванні домашнього арешту до осіб, яке мало б виразитися у постановленні нею завідомо неправосудного рішення, суддя, як мала б нести відповідальність за ст. 375 КК України, але органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 371 КК України, тому закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 375 КК України та виправдання за ч. 3 ст. 371 КК України, у зв`язку з недоведеністю її вини у вчиненні даного кримінального правопорушення, не буде логічним, а також не буде відповідати одній із засад кримінального процесуального законодавства, а саме презумпції невинуватості та вимогам ст. 62 КК України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		За такихобставин,суд вважає,що обвинувачена ОСОБА_4 підлягає виправданнюяк зач.3ст.371КК Українитак іза ч.2ст.375КК України,у зв`язкуз недоведеністюїї виниу вчиненніданих кримінальнихправопорушень,а також,у зв`язкуз відсутністюв їїдіях складуданих кримінальнихправопорушень.    
		 
		Керуючись статтями 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_4 визнати невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375 КК України та ч. 3 ст. 371 КК України і виправдати, у зв`язку з недоведеністю її вини та відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення.
		Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...