Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/9026/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права на чуже майно; Спори про право власності та інші речові права володіння чужим майном.
Надіслано судом: 07.10.2021. Зареєстровано: 07.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2021.
Дата набрання законної сили: 23.06.2022
Результат оскарження 23.06.2022 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/756/120/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		07.09.2021 Справа № 756/9026/15-ц
		                
		    УКРАЇНА
		 
		ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		_________________________________________________________________________
		 
		Унікальний №756/9026/15-ц
		Провадження №2/756/120/21
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 серпня 2021 року м. Київ
		Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
		 
		головуючого                                судді Диби О.В.,
		 
		за участю секретаря                        П`яла Ю.Б.,
		 
		представника позивача                адвоката Мамась М.О.,
		 
		представника Київської міської прокуратури Чумаченко А.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові, Міністерства культури України про визнання права власності, виключення майна з акту опису та арешту майна, витребування майна та відшкодування моральної шкоди, -
		УСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право власності на майно, виключити це майно з акту опису та арешту майна, витребувати його та відшкодувати моральну шкоду.
		Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що з 1992 року він займається антикваріатом, є меценатом та колекціонером культурних цінностей і старовини.
		Приблизно наприкінці 1990-х років він придбав для своєї особистої бібліотеки в букіністичному магазині м. Києва старовинну книгу «Візантійські емалі» 1892 р., яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятники візантійської емалі» Н.П. Кондакова («Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт-Петербург 1892 р. Зазначений екземпляр книги був некомплектним, так як там не було суперобкладинки, коробки й фотографії Звенигородського.
		Книги «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. були одними з найдорожчих видань царської Росії. Екземпляри цієї книги нумерувались (було по 200 екземплярів російською, французькою та німецькою мовами) і дарувались відомим особам по всій Європі. 
		Придбаний позивачем екземпляр книги не мав номера. Як позивачу було відомо від іноземних експертів номер відсутній у зв`язку з тим, що меценат Звенигородський, який організовував публікацію і дарування зазначеної книги, цей екземпляр не встиг нікому подарувати і залишив у себе. Також на придбаному позивачем екземплярі книги приблизно на сторінках 5-7 були сліди від виведеного екслібриса одного з попередніх власників. 
		Позивач зазначив, що книга «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. є культурною цінністю і її вартість на даний час згідно експертної оцінки складає 921600 грн., а він є її власником, оскільки набув права власності на цю книгу на підставах, не заборонених законом, зокрема, із правочину купівлі-продажу.
		На початку квітня 2012 року у позивача погіршився матеріальний стан, виникла потреба у грошових коштах і він вирішив продати свою книгу «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р., про що повідомив свого помічника з продажу антикваріату - ОСОБА_2 , який повідомив позивача, що має знайомого - ОСОБА_4 , який мешкає у м. Харків і який готовий або придбати цю книгу, або посприяти її продажу, а ОСОБА_4 , у свою чергу, повідомив позивача про необхідність спочатку показати книгу знайомому експерту з м. Харкова для визначення ціни її продажу. При цьому ОСОБА_2 запевнив позивача у надійності ОСОБА_4 і словесно поручився за нього. Довіряючи ОСОБА_2 і ОСОБА_4 позивач передав їм книгу «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. для проведення її експертної оцінки та подальшого продажу.
		Позивач зазначив, що згодом йому стало відомо, що його книгу «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. ОСОБА_4 передав своєму батькові ОСОБА_3 і вона стала предметом контрабанди.
		Так, вироком Харківського районного суду Харківської області від 24.07.2013 встановлено, що ОСОБА_3 разом з іншими особами намагались незаконно перевезти книгу через кордон до Російської Федерації, при цьому були затримані правоохоронними органами; ОСОБА_3 та інших осіб засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.15 і ч.2 ст.201 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, а книгу «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. конфісковано в дохід держави.
		Про незаконне використання відповідачами книги позивача «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. позивач не знав і не міг знати, оскільки вони його ошукали і не повідомляли про свої злочинні наміри.
		До теперішнього часу книгу «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. позивачу не повернуто і кошти за неї не сплачено.
		За даними позивача належна йому книга перебуває на відповідальному зберіганні у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка.
		Відповідачі не визнають право власності позивача на книгу «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р. і відмовляють йому у її поверненні.
		Позивач вважає, що в результаті неправомірних дій відповідачів та вироку суду він був протиправно позбавлений права власності на книгу «Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського» видання Санкт-Петербург 1892 р., що спричинило йому душевні страждання та згідно чинного законодавства має право вимагати її повернення та відшкодування моральної шкоди, розмір якої він оцінює у 900000 грн.
		На підставі викладеного позивач просив суд визнати за ним право власності на старовинну книгу «Візантійські емалі» 1892 р., яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятники візантійської емалі» Н.П.Кондакова («Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт-Петербург 1892 р., виключити дану книгу з акту опису та арешту майна ВП №39421555 від 29.08.2013 державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Золотько С.Г., витребувати книгу на користь позивача з Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на його користь моральну шкоду в розмірі 900 000 грн.
		Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 03.08.2015 (суддя Богдан О.О.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2016 позов задоволено частково, визнано за позивачем право власності на старовинну книгу «Візантійські емалі» 1892 року, яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятки візантійської емалі» Н.П.Кондакова («Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт-Петербург 1892 року, виключено вказану книгу з акту опису та арешту майна ВП №39421555 від 29.08.2013 року державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Золотько С.Г., зі зняттям арешту, витребувано вказану книгу з Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка на користь позивача, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.09.2016 залишено без змін рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2016.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.06.2017 скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07.09.2016 в частині позовних вимог про визнання права власності, виключення майна з акту опису та арешту майна, витребування майна, справу направлено на новий розгляд.
		Таким чином, суд касаційної інстанції направив на новий розгляд до суду першої інстанції справу в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на старовинну книгу «Візантійські емалі» 1892 р., яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятники візантійської емалі»  Н.П.Кондакова  («Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт-Петербург 1892 р., виключення книги з акту опису та арешту майна ВП №39421555 від 29.08.2013 державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Золотько С.Г., витребування книги на користь позивача з Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2017 головуючим суддею визначено суддю Васалатія К.А.
		Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва Зірник О.О. №103 від 07.08.2019 призначено повторний автоматичний розподіл справ з підстав тимчасового відсторонення строком на шість місяців від здійснення правосуддя судді Васалатія К.А.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 визначено головуючого суддю Дибу О.В.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. 
		В процесі розгляду справи стороною позивача було повідомлено, що після набрання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2016 законної сили, зазначена вище книга була ним отримана у Харківській державній науковій бібліотеці імені В.Г. Короленка. В подальшому вона була ним відчужена третій особі. Позивач на момент розгляду справи вказаною книгою не володіє, йому невідомо її місцезнаходження та не повідомлено ім`я нового власника. 
		Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, в минулих судових засіданнях представник відповідача частково заперечував проти задоволення позову, в матеріалах справи міститься відзив представника відповідача, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вини відповідача у конфіскації книги та завданні позивачу у зв`язку з цим моральної шкоди немає. Відповідач не заперечує того факту, що спірна книга дійсно належала позивачу, а інші вимоги не мають відношення до відповідача, у зв`язку з чим він є неналежним відповідачем у справі з огляду на заявлені вимоги. Місцезнаходження книги стороні відповідача на даний час невідомо.
		Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника відповідачів про розгляд справи за відсутності відповідачів та їх представника, в судових засіданнях представник відповідачів у разі ухвалення у справі рішення покладався на розсуд суду. Також в матеріалах справи наявні заперечення представника відповідачів, в яких він повністю заперечує у задоволенні позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки обґрунтовуючи позовні вимоги позивач жодними доказами не підтвердив своє право власності на оспорювань книгу, спирається на законодавчий акт, який не регулює спірні правовідносини, зазначає відповідачів, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які не брали участі у вчиненні злочину, статус цивільних відповідачів їм не надавався, відповідальності за дії засуджених вони не несуть, конфіскація книги є правомірною. Місцезнаходження книги стороні відповідача на даний час невідомо. Вважає, що позивачем під час звернення до суду з вказаним позовом пропущено строк позовної давності. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди зазначив, що позивач не має статусу потерпілої особи та не має права вимагати її відшкодування, будь-яких доказів завдання позивачу моральної шкоди та обґрунтувань в чому вона полягає позивачем не надано.
		Відповідач Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка в судове засідання свого представника не направив, у матеріалах справи міститься заперечення відповідача на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження його права власності на предмет спору. Крім того, оскільки спірна книга була предметом контрабанди, її правомірно на підставі вироку суду конфісковано в дохід держави. Також вказував, що вказана книга передана Управлінню Служби безпеки України в Харківській області, а до бібліотеки вона передана на відповідальне зберігання, тому бібліотека не уповноважена вирішувати питання переходу права власності.
		Представник Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, а також про розгляд справи за його відсутності.
		Відповідач Міністерство культури України свого представника в судове засідання не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи містяться заперечення відповідача на позовну заяву, в яких він просив відмовити у задоволенні позову в частині позовних вимог до Міністерства культури України, посилаючись на те, що вони не є належними відповідачами у справі, факт зберігання книги у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г.Короленка не свідчить, що Мінкультури має бути відповідачем у справі, розпорядником книги є Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, а бібліотека є лише відповідальним зберігачем. Вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та недоведеними.
		Справа розглядалась за участю прокурора в інтересах держави в особі Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові, який в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Київською міською прокуратурою подано пояснення щодо позовних вимог, у яких просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірну книгу вироком суду конфісковано в дохід держави. Твердження позивача про те, що він є власником книги, не підтверджується належними доказами, а навпаки суперечить матеріалам справи. Зазначали, що правильність вирішення спору у справі має важливе значення для суспільства, оскільки книга є культурною цінністю, яка підлягає збереженню, захисту та використанню у суспільному житті в інтересах нинішнього та майбутніх поколінь.
		Заслухавши пояснення учасників, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Частиною 1 ст. 316, ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що набувається на підставах, не заборонених законом.
		Судом встановлено, що предметом спору є право приватної власності на старовинну книгу «Візантійські емалі» 1892 року, яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятники візантійської емалі» Н.П.Кондакова (Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт-Петербург 1892 року.
		Відповідно до висновку державної експертизи вказану вище книга є культурною цінністю, її вартість складає 921600 грн., що встановлено вироком Харківського районного суду Харківської області від 24 липня 2013 року, яким ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15,  ч. 2 ст. 201 КК України, згідно якого зазначену книгу конфісковано в дохід держави. Вирок набрав законної сили 09 серпня 2013 року.
		Зазначеним вище вироком встановлено, що ОСОБА_3 у березні 2012 року в розмові зі своїм знайомим громадянином Російської Федерації ОСОБА_8 вступив з останнім у злочинну змову, запропонувавши останньому за грошову винагороду незаконно, контрабандним шляхом, перемістити через митний кордон України до РФ книгу, яка є культурною цінністю.
		За попередньою домовленістю телефоном 15.04.2012 на трасі Харків-Бєлгород близько селища Руська Лозова Дергачевського району Харківської області ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та передав їм старовинну книгу «Візантійські емалі» 1892 p., яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятники візантійські емалі» Н.П.Кондакова («Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт- Петербург 1892 р. В цей же день при переміщенні через державного кордону України з Росією місцевого пункту пропуску «Стрєлєчья» останні були затримані. Співробітниками місцевого пункту пропуску «Стрєлєчья» з-під капоту автомобіля марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , було вилучено дану книгу, яка є культурною цінністю.
		Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Згідно акту опису та арешту майна вчиненого 29.08.2013 Київським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові, книгу «Візантійські емалі» 1892 року, яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятники візантійської емалі» Н.П.Кондакова (Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт-Петербург 1892 року описано та накладено арешт на її відчуження.
		Відповідно до ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
		За ч. 2 ст. 201 КК України (в редакції яка діяла на час вчинення злочину та постановлення вироку) контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів, а також спеціальних технічних  засобів негласного отримання інформації вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та конфіскацією майна.
		Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» суди повинні дотримувати вимоги закону про застосування до засуджених за контрабанду додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке згідно із санкціями ч. 2 ст. 201, ч. 2,3 ст. 305 КК України є обов`язковим. Крім того, санкціями ст.201, 305 КК України передбачено обов`язкову конфіскацію предметів контрабанди.
		Таким чином, за вказаними нормами матеріального права, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, конфіскація майна, яке є безпосереднім об`єктом порушення митних правил (контрабанда), застосовується незалежно від того, чи є це майно власністю особи, яка вчинила правопорушення.
		З відповіді Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка №01/494 від 02.12.2014 убачається, що спірна книга перебуває у бібліотеці на режимі відповідального зберігання, на який її було передано на підставі акту опису та арешту майна від 29.08.2013 в присутності старшого слідчого 6 ОВС криміналіста капітана юстиції Купрієнка А.М. До 29.08.2013 книга перебувала на зберіганні в Управління Служби безпеки України в Харківській області.
		В процесі розгляду справи з пояснень сторони позивача було встановлено, що на момент розгляду справи книга «Візантійські емалі» 1892 року, яка є екземпляром-оригіналом книги «Історія і пам`ятники візантійської емалі» Н.П.Кондакова (Візантійські емалі. Зібрання Звенигородського») видання Санкт-Петербург 1892 року не перебуває на зберіганні у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г.Короленка, оскільки після набрання законної сили рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2016, вона була отримана стороною позивача. В подальшому, позивач відчужив вказану книгу третій особі і йому невідомо її теперішнє місцезнаходження та реальний власник.
		В той же час, позовні вимоги після скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2016 не змінювалися, про доцільність залучення до участі у справі інших осіб, сторони не заявляли. 
		Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Суд звертає увагу на те, що позивач просить витребувати книгу на його користь від Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка, хоча за твердженням самого позивача, така книга у володінні бібліотеки не перебуває, оскільки була ним отримана, а потім відчужена невідомій суду третій особі. 
		Окрім того, позивач просить виключити зазначену книгу з акту опису та арешту майна ВП №39421555 від 29.08.2013 державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Золотько С.Г. 
		З пояснень представника Київського ВДВС у м. Харкові убачається, що 23.06.2017 на підставі п.6 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із надходженням на адресу відділу рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2016 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, тому на виконанні у відділі ВП №39421555 не перебуває.    
		Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).
		За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
		За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		В якості доказу на підтвердження права власності на спірну книгу позивачем подано копію квитанції №153393 від 12.02.1989 комісійного магазину №7 Ленінградського обласного управління Ленторг на суму 600 рублів, проте вказана квитанція не містить даних про особу покупця та інформації яка саме придбана книга, у зв`язку з чим ідентифікувати книгу та покупця не виявляється можливим, а відтак і встановити приналежність книги позивачу.
		Крім того, жодних доказів на підтвердження того, що позивач після набрання вироком законної сили звертався до уповноважених органів з заявою про повернення книги також надано не було.
		Таким чином, оспорювану книгу було правомірно конфісковано на виконання вироку суду, на час ухвалення рішення місцезнаходження книги не встановлено, у зв`язку з чим підстави для виключення книги з акту опису та арешту майна, а також її витребування відсутні, будь-яких інших доказів, які б спростовували висновки суду, учасниками надано не було.
		Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 158, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка, Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові, Міністерства культури України про визнання права власності, виключення майна з акту опису та арешту майна, витребування майна та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
		Повний текст рішення складено 07.09.2021.
		 
		Суддя: О.В. Диба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...