Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/6963/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2021. Зареєстровано: 07.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2021.
Дата набрання законної сили: 03.02.2022
Номер судового провадження: 2/758/2265/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/6963/20 
		Категорія 79 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		14 вересня 2021 року                                                                  місто Київ
		Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Коротуна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Кабінет Міністрів України, про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання факту дискримінації та зобов`язання усунути її прояви, -
		У С Т А Н О В И В:
		До Подільського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання факту дискримінації та зобов`язання усунути її прояви.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що станом на дату подання позовної заяви не отримав заробітну плату у вигляді премій та матеріальних винагород за 2017-2020 роки через протиправну бездіяльність відповідача, що полягає у тривалому ухиленні від виконання взятих на себе обов`язків згідно з чинним законодавством, Статутом Товариства та трудовим договором, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
		Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення доказів.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року заяву про забезпечення доказів повернуто.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 23.06.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.
		08.07.2020 року позивачем усунуто виявлені Ухвалою суду від 23.06.2020 року недоліки.
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
		05.08.2020 року представником відповідача подано до суду заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України.
		06.08.2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
		07.08.2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що згідно ч. 4 ст. 62 Закону України «Про акціонерні товариства» посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода лише на умовах, передбачених цивільно-правовими або трудовими договорами (контрактами), укладеними з ними. Так, на підставі Контракту-2016, Наказу АТ «Укрзалізниця» від 22.08.2016 року №1687/ос позивача прийнято на роботу в АТ «Укрзалізниця» на посаду члена правління із окладом на умовах Контракту. 27.08.2019 року між АТ «Укрзалізниця та позивачем укладено новий Контракт, відповідно до п. 5.4 якого передбачено, що підписанням цього Контракту член правління відмовляється від будь-яких та усіх оспорювань/судових тяжб проти Товариства в частині претензій щодо премій за минулі періоди. Таким чином, позивач добровільно відмовився від претензій щодо премій за минулі періоди. Крім того, зауважив, що питання заохочувальних виплат, повинні прийматись компетентним органом управління АТ «Укрзалізниця» на підставі окремого рішення, яке необхідно погоджувати з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації.
		Протокольною Ухвалою суду від 07.08.2020 року заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху.
		На виконання вимог протокольної Ухвали суду від 07.08.2020 року позивачем усунуто виявлені недоліки.
		Ухвалою суду від 13.08.2020 року заяву про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду.
		17.08.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій просив відхилити доводи відповідача як необґрунтовані та задовольнити позовні вимоги.
		17.08.2020 року представником відповідача подано до суду заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
		Протокольною Ухвалою суду від 18.08.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - Кабінет Міністрів України.
		07.09.2020 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, де останній звернув увагу суду на те, що доводи та аргументи позивача не заслуговують на увагу суду, оскільки не підтверджуються належними та допустимим доказами.
		Також, 07.09.2020 року позивачем подано клопотання про призначення судової економічної експертизи для розрахунку розміру річних премій, квартальних премій, матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном, належної позивачеві за період з 01.01.2017 року по 17.04.2020 року на підставі Контакту з членом правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.08.2016 року та Контракту з членом правління акціонерного товариства «Українська залізниця» від 27.08.2019 року.
		09.11.2020 року позивачем подано заяву про уточнення розміру позовних вимог.
		20.11.2020 року представником відповідача подано заперечення на заяву про уточнення позовних вимог.
		Протокольною Ухвалою суду від 20.11.2020 року прийнято до розгляду заяву уточнення позовних вимог.
		Крім того, протокольною Ухвалою суду від 20.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
		07.12.2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		09.12.2020 року представником відповідача подано до суду заяву про закриття провадження в частині позовних вимог на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
		16.12.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
		28.12.2020 року представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
		Ухвалою суду від 29.01.2021 року призначено по справі судово-економічну експертизу.
		Не погоджуючись із Ухвалою суду від 29.01.2021 року 15.02.2021 року представником відповідача подано апеляційну скаргу.
		Постановою Київського апеляційного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29.01.2021 року без змін.
		10.08.2021 року до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про уточнення питань та надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи.
		Ухвалою суду від 13.08.2021 року поновлено провадження у справі та призначено по справі судове засідання.
		У судовому засіданні 14.09.2021 року представник позивача не підтримав клопотання про проведення експертизи, та не погодився уточнити питання та вказав, що всі документи знаходяться у справі.
		У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, судом встановлено, що згідно з Контрактом з членом правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.08.2016 року на підставі Наказу № 1687/ос від 22.08.2016 року позивач працював на посаді члена правління Акціонерного товариства «Українська залізниця» (т. 1, а.с. 74-79).
		Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938 публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця».
		27.08.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено новий Контракт з членом правління Акціонерного товариства «Українська залізниця», на підставі якого позивач продовжив працювати на посаді члена правління (т.1, а. с. 81-88).
		Наказом № 737/ос від 17.04.2020 року позивача було звільнено з посади члена правління АТ «Укрзалізниця» та з роботи в АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з припиненням повноважень посадових осіб за п. 5 ст. 41 КЗпП України (т. 1, а. с. 177). Відповідно до вказаного Наказу передбачено виплату позивачеві компенсації за невикористані 53 дні відпустки та вихідної допомоги згідно п. 6.5.2 контракту від 27.08.2019 року.
		У квітні 2020 року позивачу нараховано основну заробітну плату у розмірі 6450296,17 грн., інших виплат, у зв`язку зі звільненням позивача, здійснено не було (т.1, а. с. 181).
		04.05.2020 року позивач звернувся до відповідача із вимогою, у якій просив провести з ним повний розрахунок (т. 1, а.с 184-187).
		Листом № ЦЦУП-9/267 від 27.05.2019 року позивачу було відмовлено у проведенні розрахунку, посилаючись на відсутність правових підстав (т. 1, а.с.188-189).
		У травні 2021 року відповідно до розрахунку та платіжної відомості № 610 позивачу нараховано 2659384,27 грн.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами та нормами права.
		За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.
		У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Згідно з п. 2.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5 квартальна премія відноситься до фонду додаткової заробітної плати. Згідно з абз. 2 п. 2.3.2 вказаної Інструкції винагороди за підсумками роботи за рік відносяться до фонду оплати праці як інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
		Відповідно до ст. 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
		Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
		Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (дане положення також узгоджується із ст. 22 Закону України «Про оплату праці»).
		Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.
		Крім того, ст. 103 Кодексу законів про працю України встановлено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		Так, згідно з п. 6.5.2 Контракту від 27.08.2019 року у випадку звільнення позивача у зв`язку з припиненням повноважень (пункт 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України) позивачеві виплачуються: основна заробітна плата за фактично відпрацьований час до дати припинення; накопичена за попередні періоди невиплачена премія; річна премія пропорційно до фактично відпрацьованого часу; вихідна допомога при звільненні у дванадцяти-кратному розмірі від основної заробітної плати.
		Як вбачається з матеріалів справи, з передбачених п. 6.5.2 Контракту від 27.08.2019 року позивачеві не були виплачені а) накопичена за попередні періоди невиплачена премія; б) річна премія відповідно до фактично відпрацьованого часу.
		Згідно з п. 5.1 Контракту від 18.08.2016 року за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, члену Правління нараховується винагорода за рахунок коштів Товариства, виходячи з установлених: посадового окладу (415000 грн., що нараховуються щомісяця); квартальної премії у відсотках до посадового окладу з урахуванням фактично відпрацьованого часу, максимальний розмір якої не може перевищувати розміру трьох посадових окладів; річної премії у відсотках до посадового окладу, максимальний розмір кожної річної премії не може перевищувати розміру двадцяти чотирьох посадових окладів; матеріальної винагороди за ефективне управління майном, що виплачується один раз на рік за рахунок частини чистого прибутку, що залишається в розпорядженні Товариства, максимальний розмір якої не може перевищувати розміру десяти посадових окладів.
		Відповідно до п. 5.2 Контракту від 18.08.2016 року, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 1 від 27.12.2016 року до Контракту від 18 серпня 2016 року рішення про нарахування та виплату Члену Правління квартальної та/або річної премії приймається Правлінням Товариства на підставі рішення Наглядової ради Товариства про схвалення виконання показників Карти оцінки результатів праці Члена Правління з урахуванням вимог законодавства та умов цього контракту. Рішення про нарахування та виплату Члену Правління матеріальної винагороди за ефективне управління майном приймається Наглядовою радою Товариства.
		Згідно з п. 5.1.2 Контракту від 18.08.2016 року карта оцінки результатів праці Члена Правління для визначення розміру квартальної премії має бути затверджена Наглядовою радою Товариства протягом трьох місяців з дати підписання цього Контракту; карта оцінки результатів праці Члена Правління, затверджена Наглядовою радою Товариства, оформляється додатком до цього контракту та є його невід`ємною частиною.
		Пунктом 5.1.3 Контракту від 18.08.2016 року передбачено, що річна премія у відсотках до посадового окладу в розмірі і за показниками, визначеними Картою оцінки результатів праці Члена правління буде затверджена Наглядовою радою Товариства; карта оцінки результатів праці Члена Правління, затверджена Наглядовою радою Товариства, є невід`ємною частиною цього Контракту.
		У відповідності до пунктів 5.1.2, 5.1.3 Контракту від 18.08.2016 року між позивачем та відповідачем 27.12.2016 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту від 18 серпня 2016 року, додатком до якої є Карта показників оцінки результатів діяльності члена правління (напрям відповідальності: соціальна політика і персонал) позивача, яка затверджена наглядовою радою ПАТ «Укрзалізниця» 26.12.2016 року.
		Згідно з п. 5.1.6 Контракту від 18.08.2016 року укладеного між позивачем та відповідачем, рішення про не нарахування та не виплату квартальної та річної премії, а також про зменшення розміру цих премій приймається Вищим органом Товариства або Наглядовою радою Товариства.
		Відповідач, в свою чергу, не надав доказів ухвалення будь-яких рішень про не нарахування та не виплату квартальної та річної премії або зменшення розміру цих премій.
		У судовому засіданні представник позивача звернув увагу суду на те, що будь-яких інших карт показників оцінки результатів діяльності позивача на посаді члена правління ПАТ «Укрзалізниця» після цього наглядовою радою ПАТ «Укрзалізниця» чи іншими уповноваженими органами не затверджувалися. Зазначені доводи стороною відповідача спростовані не були.
		Так, за картою оцінки результатів діяльності члена правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 розрахунок премій та винагород повинен здійснюватися таким чином: максимальний розрахунковий розмір квартальної премії у відсотках становить 300 % посадового окладу; максимальний розмір річної премії становить 2400% посадового окладу; максимальний розмір матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном становить 1000 відсотків посадового окладу.
		Згідно з Контрактом від 27.08.2019 року за виконання обов`язків, передбачених цим Контрактом, позивачу за рахунок коштів Товариства виплачується місячна заробітна плата та річна заохочувальна премія. Розмір місячної заробітної плати та річної заохочувальної премії, інші заохочення, а також умови виплати визначаються згідно Додатку 1, що є невід`ємною частиною Контракту.
		Отже, Контрактом від 27.08.2019 року було передбачено зміну системи нарахування додаткової заробітної плати позивача.
		Судом встановлено, що про нові умови оплати праці, які передбачалося запровадити Контрактом від 27.08.2019 року, позивачеві стало відомо лише в день підписання контракту - 27.08.2019 року, протилежного матеріали справи не містять.
		Порівнюючи тексти контрактів від 27.08.2019 року та від 18.08.2016 року, суд зазначає, що умови нарахування позивачеві додаткової заробітної плати, передбачені Контрактом від 27.08.2019 року, є гіршими, ніж умови нарахування позивачеві додаткової заробітної плати, передбачені Контрактом від 18.08.2016 року, зокрема, максимальний розмір річної премії зменшено з 24 посадових окладів до 12 посадових окладів; квартальну премію та винагороду за ефективне управління державним майном Контрактом від 27.08.2019 року взагалі не передбачено, на відміну від Контракту від 18.08.2016 року.
		Таким чином, відповідно до ст. ст. 32, 103 КЗпП України, ч. 2 ст. 29 Закону України «Про оплату праці» умови про нарахування додаткової заробітної плати, передбачені Контрактом від 27.08.2019 року можуть застосовуватися лише через два місяці після повідомлення позивача про них, а саме, з 27.10.2019 року.
		Виплату квартальної та річної премій, матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, передбачено Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» від 19.05.1999 року № 859 та Типовим положенням про виплату матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном курівниками державних підприємств та об`єднань державних підприємств, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 25.11.2005 року № 390/851/457.
		Згідно з п.п. 3 п. 1, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» від 19.05.1999 року № 859 для членів правлінь акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать державі, заснованих на державній власності, можуть встановлюватися такі виключні умови, диференційовані показники та розміри преміювання за підсумками роботи за квартал - у розмірі до трьох місячних посадових окладів; за рік - у розмірі до двадцяти чотирьох місячних посадових окладів. 
		Відповідно до п. 4 Типового положення про виплату матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном курівниками державних підприємств та об`єднань державних підприємств, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 25.11.2005 року № 390/851/457, винагорода встановлюється за виконання таких показників, розмір яких визначається щорічно органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває підприємство (об`єднання державних підприємств): зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості порівняно з минулим роком; підвищення рентабельності підприємства до операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг); залучення фінансових інвестицій; випереджаюче зростання розміру тарифної ставки робітника І розряду по відношенню до законодавчо встановлених темпів зростання мінімальної заробітної плати на відповідний рік, а також забезпечення зростання середньої заробітної плати робітників; зростання прибутку та рентабельності підприємства; розширення ринку збуту продукції та послуг підприємства, що забезпечить збільшення обсягів виробництва продукції та надання послуг у порівняних цінах; виконання програм соціального розвитку колективу.
		Пунктом 9 Типового положення про виплату матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном курівниками державних підприємств та об`єднань державних підприємств визначено, що розмір винагороди не може перевищувати розмір 10 посадових окладів керівника на момент призначення винагороди.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 642-р затверджено консолідований фінансовий план публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на 2017 рік.
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»» від 20 червня 2018 року № 495 роботу правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в 2017 році було визнано задовільною та затверджено: 1) річний звіт публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2017 рік, який включає консолідовану фінансову звітність зазначеного товариства разом з висновком незалежного аудитора товариства з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг Аудиторські послуги»; 2) звіт правління публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2017 рік; 3) розподіл чистого прибутку публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2017 рік та розмір річних дивідендів, що спрямовуються: 30 відсотків чистого прибутку у розмірі 33158700 грн. - на виплату дивідендів до державного бюджету; 70 відсотків чистого прибутку у розмірі 77370300 грн. - на покриття збитків минулих років. Виплату дивідендів здійснити згідно з вимогами законодавства не пізніше 30 червня 2018 року.
		Консолідований фінансовий план публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на 2018 рік затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів від 14 лютого 2018 року № 87-р та змінено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 875-р.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 460-р визнано роботу правління АТ «Укрзалізниця» у 2018 році задовільною та затверджено: річний звіт акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2018 рік, який включає консолідовану фінансову звітність зазначеного товариства разом з висновком незалежного аудитора товариства з обмеженою відповідальністю «Ернст енд Янг Аудиторські послуги»; звіт правління акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2018 рік за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році.
		Крім того, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року №460-р затверджено такий розподіл чистого прибутку акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2018 рік та розмір річних дивідендів, що спрямовуються: 30 відсотків чистого прибутку в розмірі 103101,3 тис. гривень - на виплату дивідендів до державного бюджету; 70 відсотків чистого прибутку у розмірі 240569,7 тис. гривень - на покриття збитків минулих років.
		Консолідований фінансовий план акціонерного товариства «Українська залізниця» на 2019 рік затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 133-р та змінено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 592-р.
		Згідно з п. 74 Положення про правління акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 року №682, голові, його заступникам та членам правління в установленому законодавством порядку та в спосіб, визначений Статутом товариства, виплачується винагорода, на умовах, передбачених контрактами, укладеними з ними.
		Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу суми премій та матеріальна винагорода за ефективне управління державним майном.
		Вирішуючи питання про визначення належної до виплати суми суд бере до уваги, що у травні 2021 року, відповідно до розрахунку та платіжної відомості №610, позивачу нараховано 2659384,27 грн., тому, на користь позивача підлягає стягненню 27782429,98 грн. (30441814,25 грн. - 26593084,27 грн.).
		Відтак, позовна вимога про стягнення додаткової заробітної плати та заохочувальних виплат підлягає частковому задоволенню.
		Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає таке.
		Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум. що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
		В порушення зазначеної норми, при звільненні відповідач не виплатив позивачеві належні йому квартальні премії, річні премії, матеріальна винагорода за ефективне управління державним майном за 2017-2020 роки. 
		Згідно з ч. 2 та 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» квартальна премія, премія за підсумками роботи за рік, винагорода за ефективне управління державним майном відносяться до додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат та входять до структури заробітної плати.
		Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
		Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
		Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
		Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		Двома календарними місяцями, що передували звільненню позивача є лютий та березень 2020 року. З урахуванням розміру заробітної плати позивача за лютий-березень 2020 року, який підтверджується Довідкою про доходи ОСОБА_2 за січень-березень 2020 року (т. 1, а. с. 182). Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2020 року по 30.09.2020 року становить 2479109,26 грн.
		Щодо позовної вимоги про визнання факту дискримінації позивача за ознакою іноземного походження, що полягає у нерівних з членами правління АТ «Укрзалізниця» - громадянами України умовах та підставах виплати річних премій, квартальних премій та матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном і зобов`язання відповідача усунути прояви такої дискримінації - виплатити позивачеві річні премії, квартальні премії та матеріальну винагороду за ефективне управління державним майном за 2017-2020 року на рівних з членами правління АТ «Укрзалізниця» умовах, суд зазначає наступне.
		За вимогами ч. ч. 1, 3, ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав то обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		При цьому, ч. 2 ст. 81 ЦПК України передбачено, що у справах про дискримінацію позивач зобов`язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
		Отже, в даному випадку саме на позивача покладено процесуальний обов`язок наведення фактичних даних, які підтверджують, що дискримінація мала місце.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 26 Конституції України). 
		Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7).
		Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
		Статтею 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.
		Поняття дискримінації міститься у п. 2 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
		Так, під дискримінацією слід розуміти ситуацію, за якою особа та/або група осіб за їх знаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазначає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивну обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
		Позивач у позовній заяві вказує, що по відношенню до нього мала місце дискримінація за ознакою іноземного походження - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм для нього за певними ознаками виникли менш сприятливі умови в оплаті праці порівняно з ОСОБА_5 , умови контакту якого щодо додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат є аналогічними умовам контрактів інших членів правління, які є іноземцями.
		В свою чергу, суд зазначає, що дії та рішення відповідача, на які вказує позивач не можуть вважатися дискримінаційними, оскільки самі по собі не свідчать про упередженість роботодавця до позивача як фахівця. Відтак, у задоволенні вимог у цій частині слід відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Так, позивачем, окрім вимоги про стягнення заробітної плати, заявлено майнову вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, що не входить до структури заробітної плати, і за яку Законом України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору.
		За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу рішенням суду були задоволені частково, та враховуючи ту обставину, що позивачем судовий збір було сплачено при подачі позовної заяви у повному обсязі, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10510 грн., а також на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10510 грн.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в частині виплати заробітної плати за один місяць.
		Керуючись ст. ст. 19, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		Позов ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Кабінет Міністрів України, про стягнення заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання факту дискримінації та зобов`язання усунути її прояви - задовольнити частково;
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 додаткову заробітну плату та заохочувальні виплати за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року у розмірі 27782429 (двадцять сім мільйонів сімсот вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) гривень 98 копійок;
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2479109 (два мільйони чотириста сімдесят дев`ять тисяч сто дев`ять) гривень 26 копійок;
		У задоволенні решти позовних вимог - відмовити;
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень;
		Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Держави судовий збір у розмірі 10510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень;
		Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі звернути до негайного виконання в межах платежу за один місяць;
		Повне найменування сторін:
		позивач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );
		відповідач - акціонерне товариство «Укрзалізниця» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815);
		третя особа- Кабінет Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00031101);
		Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
		Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
		В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
		Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		Суддя                                                                 Володимир ГРЕБЕНЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...