Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/9544/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 07.10.2021. Зареєстровано: 07.10.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		28.09.2021Справа №  910/9544/19
		За позовом Малого приватного підприємства «Аквадон»
		до 1. Київської міської ради
		2. Київської міської державної адміністрації 
		3. Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та збитків
		Суддя Котков О.В.    
		          Секретар судового засідання Кошляк М.І.
		Представники учасників справи: 
		від позивача Салазський О.С. (адвокат);
		від відповідача-1, 2, 3 не з`явилися;
		від третіх осіб Трохимчук В.С. (представник за довіреністю).
		 
		В судовому засіданні 28.09.2021 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та третіх осіб, що повне рішення буде складено 07.10.2021 року.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		Мале приватне підприємство "Аквадон" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації та Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення                                55 114 035,78 грн., у тому числі: 15 159 840,00 грн. - основного боргу, 4 378 494,00 грн. - 3% річних, 31 172 490,21 грн. - інфляційних втрат та 4 403 211,57 грн. - збитків.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 року у справі № 910/9544/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року позов задоволено частково, стягнуто з Київської міської державної адміністрації на користь Малого приватного підприємства "Аквадон" 15 159 840,00 грн. - безпідставно утримуваних грошових коштів, 31 172 490,21 грн. - інфляційних втрат, 4 378 494,00 грн. - 3% річних та 618 634,11 грн. - витрат зі сплати судового збору.
		Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 року касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 року у справі № 910/9544/19 скасовано, справу № 910/9544/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		24.06.2021 року матеріали справи № 910/9544/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 року матеріали справи № 910/9544/19 передано для розгляду судді Коткова О.В.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 року прийнято справу № 910/9544/19 до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2021 року.
		В підготовчому засіданні 20.07.2021 року судом оголошувалася перерва.
		26.07.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання б/н від 26.07.2021 року «Про збільшення розміру позовних вимог», в якому позивач просить стягнути з Київської міської ради на свою користь безпідставно утримувані грошові кошти у розмірі 15 159 840,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 31 337 362,34 грн. та 3% річних у розмірі 4 965 734,39 грн.
		Звертаючись до суду з відповідним позовом у 2019 році позивачем було сплачено судовий збір у сумі 672 350,00 грн., тобто у максимальному розмірі станом на 2019 рік.
		Абзацом другим частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на дату подання заяви про збільшення розміру позовних вимог) передбачено, що У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону. Аналогічні приписи встановлено і у частині третій статті 163 ГПК України, згідно з якою в разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. 
		За таких обставин, за подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, підлягає доплаті сума судового збору. 
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Як визначено нормами Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 грн.
		Отже, звертаючись до суду із заявою про збільшення позовних вимог у 2021 році та заявляючи до стягнення нові суми за нові періоди, з урахуванням предмета та нової ціни позову, позивач мав сплатити судовий збір у максимальному розмірі, встановленому станом на 2021 рік, який становить                    794 500,00 грн., за вирахуванням суми попередньо сплаченого судового збору в розмірі 672 350,00 грн. Тобто позивач, звертаючись з відповідною заявою до суду, зобов`язаний був надати докази сплати (доплати) судового збору в розмірі 122 150,00 грн.
		Дослідивши клопотання б/н від 26.07.2021 року «Про збільшення розміру позовних вимог» та подані разом з ним докази, суд встановив, що позивачем при подані вказаного клопотання не надано доказів доплати судового збору в розмірі 122  150,00 грн., у зв`язку з чим клопотання б/н від 26.07.2021 року «Про збільшення розміру позовних вимог» залишається судом без розгляду. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 року замінено первісного відповідача у справі - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на належного відповідача - Київську міську раду, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підготовче засідання відкладено на 31.08.2021 року та продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів. 
		За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
		Так, в підготовчому засіданні 31.08.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу                        № 910/9544/19 до судового розгляду по суті на 28.09.2021 року.
		В судовому засіданні 28.09.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник третьої особи проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Київської міської ради № 322/1532 від 24.06.2004 року затверджено перелік нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підпадають під реконструкцію або реставрацію за залучені кошти. До переліку було включено нежилі приміщення площею 2575,80 кв. м. по вулиці Петра Сагайдачного 20/2 у місті Києві (садиба).
		Рішенням постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать територіальній громаді міста Києва, утвореної розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 699 від 27.04.2005, Позивача визнано переможцем конкурсу із залучення інвестора для реконструкції будівлі по вулиці Сагайдачного 20/2 (протокол № 17 від 23.12.2005 року).
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 270 від 18.02.2006 року затверджено (у тому числі) результати проведеного конкурсу та доручено Головному управлінню комунальної власності міста Києва укласти (у тому числі з позивачем) відповідний договір.
		Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" та Позивачем укладено 07.04.2006 року договір № 9, яким врегульовано правовідносини сторін в частині здійснення інвестиційного проекту з реконструкції нежилого будинку по вулиці Петра Сагайдачного 20/2 (садиба) у місті Києві (надалі - Інвестиційний договір).
		Пунктом 4.1. Інвестиційного договору сторони визначили остаточний розподіл площ будівлі після реконструкції об`єкту: приміщення площею 3500 кв.м. передаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва, решта приміщень - передається інвестору. 
		Рішенням Київської міської ради № 95/95 від 28.08.2008 року "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2, літ. А, на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2, літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва" (надалі - рішення) названі будівлі передано позивачу за умови сплати їх оціночної вартості.
		Додатковою угодою від 25.12.2008 року № 3 до інвестиційного договору від 07.04.2006 року його сторони погодили умови та момент набуття інвестором (позивачем) права власності на об`єкт інвестування - після сплати вартості з дати підписання акту приймання-передачі у власність.
		Платіжними дорученнями № 2 від 26.02.2009 року та № 1 від 15.10.2009 року позивач загалом перерахував на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві 15 159  840,00 грн. вартості нерухомого майна.
		Позивач та Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київжитлоспецексплуатація" 03.11.2009 року підписали акт приймання-передачі у власність нежилих приміщень по вулиці Сагайдачного у місті Києві.
		Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.11.2009 року видало позивачу свідоцтва серії САС № 741870 та № 741871, якими підтверджено право приватної власності Позивача на передані будівлі.
		У серпні 2014 року заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах Міністерства культури України та Департаменту комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення № 95/95 від 28.08.2008 року "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва".
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року у справі № 910/16562/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року та постановою Вищого господарського суду від 20.05.2015 року, рішення визнано недійсним з мотивів його невідповідності порядку проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції нежилих будинків, встановленого Київською міською радою, та відсутності погодження рішення про відчуження майна відповідним органом охорони культурної спадщини.
		У березні 2015 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами до позивача про визнання права власності та витребування нерухомого майна.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2015 року у справі № 910/6341/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		У березні 2016 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами до позивача та Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" про визнання недійсною додаткової угоди № 3 до інвестиційного договору № 9 від 07.04.2006 року.
		Остаточним рішенням у справі № 910/4749/16 Верховного Суду (постанова від 13.06.2018 року) підтверджено правильність висновків судів попередніх інстанцій про нікчемність додаткової угоди до Інвестиційного договору, оскільки сторонами не було дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення при укладенні вказаного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна; та зобов`язано позивача повернути територіальній громаді міста Києва в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нежитловий будинок площею 1979,80 м.кв., розташований за адресою: місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 20/2 (літ. А) та нежитловий будинок площею 500,80 м.кв., розташований за адресою: місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 20/2 (літ. Б) (надалі - об`єкт).
		За правовим висновком в пункті 23 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі                    № 910/4749/16 додаткова угода є нікчемною, оскільки сторонами не було дотримано вимог закону щодо нотаріального посвідчення при укладенні вказаного правочину, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.
		Відповідно до пункту 54 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 року у ході розгляду справи № 910/4749/16 та пов`язаної з нею справи № 910/16562/14, суди встановили: (1) рішення Київської міської ради № 95/95 є недійсним з моменту прийняття; (2) додаткова угода № 3 від 25.12.2008 є нікчемною, оскільки прямо суперечить приписам закону (Цивільного кодексу України). Виходячи з наведених обставин, Верховний Судом відносно вимоги про повернення нерухомого майна застосував правову конструкцію кондикційного позову.
		За правовим висновком пункту 50 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі                    № 910/4749/16 кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: (1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); (2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		У відповідності до правового висновку у п. 55 постанови Верховного Суду у справі                               № 910/4749/16: оскільки власник спірного нерухомого майна - Київська міська рада відчужила вказане майно на користь МПП "Аквадон" на підставі власного незаконного рішення, а додаткова угода №3 від 25.12.2008, укладена на підставі вказаного рішення, є нікчемною в силу закону, то відсутні правові підстави збереження спірного нерухомого майна за МПП "Аквадон", а тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1212 Цивільного кодексу України. 
		У відповідності до ч. 4 ст. 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Таким чином, Верховним Судом при розгляді справи № 910/4749/16 встановлено: 1) факт протиправної поведінки Київської міської ради при відчуженні будівель; 2) недоведеність (відсутність) складу правопорушення в діях особи, що придбавала це майно (позивач у даній справі); 3) юридичний факт нікчемності додаткової угоди №3 від 25.12.2008; 4) неможливість застосування реституційного правового наслідку недійсності правочину та необхідність застосування до даних правовідносин правової конструкції кондикції відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
		Враховуючи те, що позивач у даній справі є стороною тих саме правовідносин, що були предметом розгляду у справі №910/4749/16, правові висновки за фактичними обставинами, встановлені Верховним Судом у справі  №910/4749/16 мають преюдиційне значення та повторного доведення у межах даної справи не потребують.
		Спір у даній справі виник за вимогами позивача про повернення/стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів як виконаного позивачем за недійсним (нікчемним) правочином (п. 1    ч. 3 ст. 1212 ЦК України).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 року у справі № 910/9544/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року позов задоволено частково, стягнуто з Київської міської державної адміністрації на користь Малого приватного підприємства "Аквадон" 15 159 840,00 грн. - безпідставно утримуваних грошових коштів, 31 172 490,21 грн. - інфляційних втрат, 4 378 494,00 грн. - 3% річних та 618 634,11 грн. - витрат зі сплати судового збору.
		Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 року касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 року у справі № 910/9544/19 скасовано, справу № 910/9544/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
		В постанові від 01.06.2021 року у справі № 910/9544/19 Верховний Суд зазначив, що:
		«Суди, з посиланням на обставини та висновки в судових рішеннях у справі у справі                            № 910/16562/14 (пункт 3.9) та в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 910/4749/16 (3.11), також встановили, що власник Об`єкта - Київська міська рада, відчужила вказане майно на користь Позивача на підставі власного незаконного Рішення № 95/95 від 28.08.2008 (пункт 3.4), а Додаткова угода, укладена на підставі вказаного рішення, за якою  відбулась передача Об`єкта Позивачу (пункт 3.5 -3.8, 3.12), є нікчемною в силу закону, через що відсутні правові підстави збереження Об`єкта за Позивачем, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1212 ЦК України. 
		При цьому суди встановили, що питання про повернення Об`єкта власнику - територіальній громаді в особі Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (Відповідачу-1), через порушення прав власника Об`єкту, було вирішено постановою Верховного Суду у справі № 910/4749/16 (пункт 3.11).
		Водночас питання про повернення сплачених Позивачем за Додатковою угодою грошових коштів у справі № 910/4749/16 вирішено не було і відповідні вимоги, а також нараховані на підставі статті 625 ЦК України суми є предметом спору у цій справі.
		При цьому спірна сума безпідставно утримуваних грошових коштів (15 159 840 грн 00 коп.) як вартість Об`єкта на виконання Додаткової угоди була перерахована Позивачем до місцевого бюджету міста Києва на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (пункти 3.6, 3.12).».
		«… неправильне визначення судом належного складу учасників спору і вирішення оскаржуваними рішеннями про обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, виключає вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог. 
		Між тим суди наведеного не врахували та, не визначивши належний склад учасників цього спору про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів, вирішили спір по суті заявлених вимог про обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі.». 
		«Вирішуючи у цій справі спір про стягнення за вимогами Позивача безпідставно утримуваних грошових в сумі 15 109 840 грн 00 коп. через порушене право Позивача на перераховану ним за Додатковою угодою як нікчемним правочином  цю суму грошових коштів (пункти 3.6, 3.11, 3.12), суди дійшли  у зв`язку з цим правильних висновків про обґрунтованість вимог.
		Водночас суди в оскаржуваних судових рішеннях дійшли помилкового висновку про недопущення Позивачем пропуску позовної давності при зверненні із вимогами у цій справі, про застосування якої заявив Відповідач-2 (пункт 1.4), помилившись з визначенням початку перебігу цього строку з 13.06.2018 - дати порушення права власності Позивача на грошові кошти на вказану суму, що помилково пов`язана судами з датою прийняття Верховним Судом постанови у справі                 № 910/4749/16 - як остаточного рішення з висновком про нікчемність Додаткової угоди, незважаючи на його преюдиціальний характер для цього спору та зумовлення цим рішенням звернення Позивача із вимогами у цій справі, оскільки суди неправильно застосували порядок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.
		Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). 
		За загальним правилом, закріпленим в частині 1 статті 261 ЦК України, згідно з якою перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
		Водночас, згідно з частиною 3 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.
		У зв`язку з викладеним та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо здійснення Позивачем виконання Додаткової угоди шляхом перерахування до місцевого бюджету міста Києва на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві платіжними дорученнями № 2 від 26.02.2009 та № 1 від 15.10.2009 15 159 840 грн 00 коп. вартості нерухомого майна (пункти 3.6, 3.12), Суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності у спірних правовідносинах розпочався з 2009 року.».
		«А тому, враховуючи встановлену нормами статті 257 ЦК України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення Позивача 18.07.2019 із вимогами у цій справі про застосування наслідків недійсності Додаткової угоди як нікчемного правочину у вигляді повернення/стягнення вказаної суми коштів (пункт 1.1), тобто поза межами вказаного трирічного строку, Суд дійшов висновку про сплив позовної давності на момент звернення Позивача за захистом порушеного права на заявлену до стягнення суму грошових коштів  у спірних правовідносинах.». 
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		Як вже було встановлено судом вище, платіжними дорученнями № 2 від 26.02.2009 року та               № 1 від 15.10.2009 року позивач перерахував на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві 15 159  840,00 грн. вартості нерухомого майна.
		Судовими рішеннями у справах № 910/4749/16 та № 910/16562/14 встановлено, що рішення Київської міської ради № 95/95 є недійсним з моменту прийняття; додаткова угода № 3 від 25.12.2008 року є нікчемною, оскільки прямо суперечить приписам закону (Цивільного кодексу України).
		Верховний Суд у постанові у справі № 910/4749/16 встановив, що оскільки власник спірного нерухомого майна - Київська міська рада відчужила вказане майно на користь позивача на підставі власного незаконного рішення, а додаткова угода, укладена на підставі вказаного рішення, є нікчемною в силу закону, то відсутні правові підстави збереження спірного нерухомого майна за позивачем, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1212 Цивільного кодексу України. 
		Оскільки питання про повернення сплачених позивачем за додатковою угодою грошових коштів у справі № 910/4749/16 вирішено не було, вимоги про повернення коштів у розмірі 15 159  840,00 грн., а також стягнення нарахованих на підставі статті 625 ЦК України сум є предметом спору у цій справі.
		02.12.2019 року відповідач-2 подав заяву про застосування позовної давності. 
		Щодо строку позовної давності суд зазначає наступне. 
		Частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило за наслідками спливу позовної давності, згідно з яким сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Водночас, відповідно до частини 5 цієї статті Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. 
		Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
		Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами                             N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
		При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. 
		Враховуючи встановлену нормами статті 257 ЦК України загальну позовну давність тривалістю у три роки та факт звернення позивача 18.07.2019 року до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про сплив позовної давності на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом. 
		В обгрунтування поважності причин пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивач зазначає, що на протязі 2011-2018 років між позивачем та прокуратурою існували спори щодо нерухомого майна, за яке позивачем було сплачено спірні кошти у розмірі 15  159  840,00 грн. Як вказує позивач, він вважав себе власником нерухомого майна, тому причини звернення до суду з позовом про стягнення сплачених сум за таке майно були відсутні. 
		Суд приймає вищезазначені посилання позивача щодо поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду, оскільки обставини, на які позивач посилається в обґрунтування наданого до суду клопотання про поновлення строків позовної давності, є достатніми для визнання поважними причин пропуску позовної давності та поновлення строку позовної давності.
		Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;                              3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
		Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
		Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
		За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі                               № 904/2444/18.
		Оскільки судом встановлено, що підставою для відчуження нерухомого майна по вулиці Сагайдачного на користь позивача стало незаконне рішення Київської міської ради, а додаткова угода, укладена на підставі вказаного рішення, є нікчемною в силу закону, суд дійшов висновку, що у Київської міської ради виникло зобов`язання за статтею 1212 ЦК України повернути позивачу перераховані до місцевого бюджета міста Києва за додатковою угодою грошові кошти за об`єкт у зв`язку з недійсністю рішення № 95/95 від 28.08.2008 року та з нікчемністю додаткової угоди.
		Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Київської міської ради безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у сумі 15  159  840,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд зазначає наступне. 
		Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом статей 625, 1212 Цивільного кодексу України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
		Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. 
		Враховуючи вказівки Верховного Суду, що містяться у постанові від 01.06.2021 року, з огляду на факт звернення позивача до суду з даним позовом 18.07.2019 року, суд дійшов висновку, що правомірним, в даному випадку, є період нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних з 18.07.2016 року по 18.07.2019 року.
		Здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд встановив, що загальна сума інфляційних нарахувань та 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 5  726  452,41 грн. - інфляційних нарахувань та 1  365  063,08 грн. - 3% річних.
		Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 22  251  355,49 грн., з них: безпідставно утримуваних грошових коштів - 15 159  840,00 грн. (п`ятнадцять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень), інфляційних нарахувань - 5  726  452,41 грн. (п`ять мільйонів сімсот двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 41 копійка) та 3% річних - 1  365  063,08 грн. (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч шістдесят три гривні 08 копійок).
		Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 295  019,83 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на Київську міську раду.
		Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з Київської міської ради (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) на користь Малого приватного підприємства «Аквадон» (ідентифікаційний код 32797287, адреса: 01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 7, офіс 1) грошові кошти: безпідставно утримуваних грошових коштів - 15 159  840,00 грн. (п`ятнадцять мільйонів сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень), інфляційних нарахувань - 5  726  452,41 грн. (п`ять мільйонів сімсот двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 41 копійка), 3% річних - 1  365  063,08 грн. (один мільйон триста шістдесят п`ять тисяч шістдесят три гривні 08 копійок) та судовий збір - 295  019,83 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятнадцять гривень 83 копійки). 
		3. В іншій частині позову відмовити.
		4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складено 07.10.2021р.
		 
		 
		 Суддя                                                        О.В. Котков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...